Руденко Лариса Володимирівна. Методологія дослідження та бізнес-моделі розвитку транснаціональних корпорацій

Краткое описание

Руденко Лариса Володимирівна. Методологія дослідження та бізнес-моделі розвитку транснаціональних корпорацій: дис... д-ра екон. наук: 08.05.01 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2004

Руденко Л.В. Методологія дослідження та бізнес-моделі розвитку транснаціональних корпорацій. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.05.01 Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Київський національний економічний університет, м. Київ, 2004 р.
Дисертаційна робота присвячена теоретичному узагальненню, обґрунтуванню практичних та методологічних засад формування бізнес-моделі розвитку транснаціональних корпорацій, виявленню їх системоутворюючих детермінант та вироблення системних підходів до їх управління і розвитку в умовах глобалізації.
Крізь призму еволюції сучасних теорій і моделей транснаціоналізації системно розкриваються теоретично-методологічні засади та прикладні аспекти функціонування ТНК, виявляються глобальні тенденції їх розвитку та на основі полісистемного підходу формується сучасна динамічна бізнес-модель, яка здатна забезпечувати приплив капіталу в корпорацію під впливом чинників зовнішнього глобального середовища та детермінант внутрішнього саморозвитку.

Проведене дисертаційне дослідження сприяє вирішенню важливої та актуальної наукової проблеми формування бізнес-моделі розвитку ТНК і дозволяє зробити наступні методологічні та науково-практичні висновки:
1. У розвитку світової економіки останніх десятиліть домінують процеси глобалізації, що визначають напрями і пріоритети сучасного етапу інтернаціоналізації, впливаючи на стратегічні інтереси всіх суб’єктів бізнесу, серед яких чільне місце належить транснаціональним корпораціям. Особливого значення за таких умов набувають фактори регулятивної дієздатності держави, яка повинна, з одного боку, створювати умови для реалізації зростаючого потенціалу міжнародної взаємодії, а з іншого, забезпечувати національні пріоритети економічного розвитку. Враховуючи економічну ситуацію, що склалася в Україні, йдеться не лише про залучення прямих іноземних інвестицій, але й про створення вітчизняних ТНК. Держава має селективно сприяти транснаціоналізації власної економіки, регулюючи і контролюючи критичну масу ТНК на основі кількісних і якісних критеріїв.
2. Зростання потужності сучасних ТНК, безпрецедентний масштаб та діапазон форм їх діяльності зумовили новітні підходи до їх дослідження, що віддзеркалилось у чотирьох напрямках (концепція інтерналізації економічних зв’язків, концепція конкурентних переваг, концепція інтернаціоналізаційного процесу та філософсько-ідеологічна концепція). Саме вони, на думку автора, найбільш адекватно відображають якісні структурні зрушення у світовій економіці та інтегративно пояснюють транснаціональну мікро- та макро-мотивацію.
3. Формування умов стійкого економічного зростання країни залежить від можливості національних ТНК оптимізувати капіталопотоки, що зумовлено, з одного боку, їх спроможністю гнучкого реагування на динамічні процеси екстернального та інтернального середовища, та з другого наявністю внутрішнього потенціалу саморозвитку, який формує потужність ТНК і забезпечує їй фінансову стабільність. Така причинно-наслідкова взаємопов’язаність об’єктивно формує системну основу для розробки бізнес-моделі розвитку ТНК. Внутрішній потенціал саморозвитку ТНК детермінується організаційними формами їх функціонування, системою ресурсного забезпечення та здатністю ефективного управління капіталом, композиційний симбіоз яких визначається авторською інтерпретацією теорії вартісного циклу. Особливості сучасного глобального середовища та фактори його прямого й опосередкованого впливу на діяльність транснаціональних структур мають складний і суперечливий характер. Загалом, взаємозв’язок чинників міжнародної діяльності ТНК та елементів зовнішнього середовища формує сприятливий чи ризикований клімат і вимагає адекватної реакції корпорацій на його динаміку. Постійна рухливість середовища змушує ТНК своєчасно приймати рішення щодо зміни бізнес-моделі для покращення своїх ринкових позицій або їх утримання.
4. Архітектурна модифікація бізнес-моделі відбувається за різними сценаріями: а) часткова динаміка, коли змінюється один системний елемент моделі; б) повна динаміка, коли одночасно зазнають змін всі системні елементи моделі; в) повна статика, коли жоден із системних елементів моделі протягом певного періоду часу не має змін та г) розширення моделі за рахунок нового елемента, ідентифікованого автором як соціальна мотивація. Тенденція скорочення життєвого циклу бізнес-моделей змушує ТНК активно вести пошук їх майбутніх варіантів. Лише при постійному оновленні бізнес-моделі ТНК може розраховувати на новий цикл зростання капіталу. Розширення динамічної полісистемної бізнес-моделі за рахунок введення нового компонента (соціальної мотивації), який на відміну від інших компонентів, безпосередньо взаємопов’язаних та прямо впливаючих на міграцію транснаціонального капіталу, характеризується певною специфікою, а його зв’язок з іншими елементами бізнес-моделі може бути дотичним, охоплюючим або проникаючим. Прагнення ТНК гуманізувати наслідки своєї діяльності повинні зростати, відповідно до чого соціальна мотивація може по-різному впливати на ефективність бізнес-моделі та її динаміку.
5. Апріорі міжнародний характер експансіоністської діяльності ТНК передбачає їх активне позиціонування на взаємопов’язаних ринках товарів, послуг, інвестицій, інновацій, робочої сили, структура яких динамічно розвивається, що вимагає постійного вдосконалення наявних та пошук нових форм організації транснаціонального бізнесу. Це забезпечується застосуванням контрактних форм і стратегічних альянсів, які відрізняються потужністю міжфірмової залежності партнерів; злиттів і поглинань; створенням нових структурних одиниць, виробничих підприємств чи відокремлених підрозділів, що властиве для поведінки ТНК, у країнах, які розвиваються. На сьогодні, вирішальною умовою зростання своєї економічної могутності та конкурентоспроможності ТНК вбачають участь у процесах злиттів та поглинань компаній, які виступають домінуючою формою інвестування (до 99% ПЗІ) у високорозвинених країнах на відміну від країн, що розвиваються, де превалює заснування нових підрозділів ТНК (до 70%). За таких умов суттєво коригуються організаційні стратегії ТНК, які все більше набувають рис глобальності.
6. Висока ринкова вартість, ефективність виробничої діяльності компаній досягається через оптимізацію структури ресурсокористування. Оновлена структура ресурсного забезпечення ТНК включає фінансовий, матеріально виробничий, інтелектуально-трудовий, інформаційний та інноваційний ресурси, які акумулюються і перерозподіляються на відповідних ринках. Забезпечення ТНК окремими видами ресурсів має узгоджуватись із стратегією корпоративного управління, сприяючи зміцненню внутрішнього потенціалу саморозвитку транснаціональних корпорацій.
7. Фундаментальним елементом інформаційного ресурсу є система бухгалтерського обліку, яка має базуватись на уніфікованій структурі форм агрегованої звітності ТНК, оскільки методики їх підготовки мають відмінності за умов існування різних облікових систем (англо-американської, континентальної, постсоціалістичних країн). Комплекс запропонованих автором заходів спрямований на формування консолідованої транснаціональної звітності, із адекватним сприйняттям її інформаційного навантаження різними користувачами та для оперативного реагування на результати господарської діяльності кожної структурної одиниці корпорації. Обґрунтований підхід до використання методичних особливостей обліку (нарахування депресіації, оцінки матеріальних запасів, створення резервів) дозволяє впливати на формування величини балансового прибутку, регулювати приплив капіталу до ТНК, використовуючи гнучкість та динамічність інформаційного ресурсу.
8. Нові концептуальні підходи до управління капіталом ТНК у процесі формування і розвитку запропонованої бізнес-моделі враховують виявлені його специфічні особливості, обумовлені процесами інтерналізації (внутрішньокорпоративні за сутністю та міжнародні за характером потоки капіталів); та екстерналізації (міжкорпораційні вхідні та вихідні капіталопотоки). Структура управління екстернальними потоками операційних капіталів інтегрує ієрархічні, управлінські та наслідкові зв’язки та елементи: кредитно-фінансова політика (хеджирувана, агресивна, консервативна, ліберальна), види кредитних ресурсів (фінансові, комерційні; довгострокові, короткострокові), умови експортно-імпортних розрахунків (негайна, попередня та відстрочена оплата) результати управління (валовий дохід, прибуток, висока ринкова вартість). Стратегія управління інтернальними потоками капіталу визначається взаємодією таких факторів як податкові умови, міжнародне позиціювання активів, трансфертні ціни. Зустрічний рух потоків операційного капіталу обумовлює наявність дискреційного грошового потоку, управління яким має свою специфіку залежно від його характеру.
9. Центральне місце у визначенні ступеня обґрунтованості фінансово-інвестиційних рішень ТНК посідає аналіз кредитоспроможності потенційного реципієнта капіталів. Оцінка бізнес-ризику передбачає аналіз зовнішнього ринкового середовища, якості управління фірмою, характеру взаємовідносин із її клієнтами тощо. При цьому фінансовий стан не може бути охарактеризований будь-яким одним показником, а прийняття рішення про надання кредиту чи інвестування стає багатокритеріальною задачею, яка вирішується із застосуванням комплексу методів, селекція яких проведена в дисертації.