САДЧИКОВА МАРИНА ВІКТОРІВНА. Клінічні прояви і морфологічніособливості експансивного і інфільтративного раку шлунка

Краткое описание

САДЧИКОВА МАРИНА ВІКТОРІВНА. Клінічні прояви і морфологічніособливості експансивного і інфільтративного раку шлунка : Дис... канд. наук: 14.01.07 2002

Садчикова Марина Вікторівна. Клінічні прояви і морфологічні особливості експансивного і інфільтративного раку шлунка. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.07- онкологія.- Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ, 2002.
На 200 спостереженнях раку шлунка (РШ) I-II стадії вивчено особливості клінічних проявів експансивного та інфільтративного типів новоутворень. Продемонстровано їх залежність від характеру передпухлинних процесів і морфогенезу карцином, які притаманні для кожного з цих типів. При різних типах РШ виявлено загальні і відмінні риси метастазування пухлин у регіонарні лімфовузли. Вивчено вплив різних факторів на прогресування пухлинного процесу у віддалені строки після хірургічного лікування. Показано, що, поряд з глибиною інвазії стінки шлунка пухлиною, кількістю і характером метастазів в лімфатичні вузли, найбільш суттєвим фактором, що обумовлює прогресування карцином шлунка, є інвазія пухлинних клітин у вени. Запропоновано обчислення прогностичного індексу, за величиною якого можна з високою часткою ймовірності передбачати характер перебігу пухлинного процесу у хворих на РШ після операції і необхідність призначення додаткового спеціального лікування. Проаналізовано причини пізньої діагностики РШ та частоту діагностичних помилок при рентгенологічному і ендоскопічному дослідженні та обґрунтована перевага останнього.

У 92,5% хворих на експансивний та інфільтративний РШ I-II стадії в анамнезі відзначається хронічна патологія органів травлення, а при гістологічному дослідженні слизової оболонки шлунка у всіх 100% спостережень виявлені зміни, що характерні для різних форм хронічного гастриту; ЕРШ переважно розвивається на фоні хронічного гастриту з атрофією залоз, ІРШ хронічного гастриту зі збереженням залоз і гіперплазією фовеолярного шару слизової оболонки шлунка. Обидва типи раку виникають у зоні розташування гермінативних клітин шлункових ямок чи кишкових крипт із вираженими ознаками дисплазії епітелію, однак при ЕРШ пухлинні клітини спочатку ростуть по передіснуючих епітеліальних структурах слизової оболонки, а при ІРШ - вже на ранніх етапах інфільтрують власну пластинку останньої, що сприяє більш частому ерозуванню і виразці карцином даного типу.
У гастробіоптатах хворих на рак шлунка частота виявлення вираженої дисплазії в 10 разів перевищує таку у хворих на хронічний гастрит і виразкову хворобу. У результаті дослідження повторних гастробіоптатів встановлено, що слабко і помірно виражена дисплазія епітелію слизової оболонки шлунка в хворих на хронічний гастрит і виразкову хворобу під впливом протизапальної терапії, як правило, піддається зворотному розвитку. Регресія вираженої дисплазії епітелію у таких хворих виявлена в 60,0 %, а в 8% - на її фоні виник РШ.

У цілому і експансивний, і інфільтративний РШ частіше зустрічається в чоловіків. У групі хворих старшої вікової категорії частота інфільтративних карцином у чоловіків перевищує таку у жінок у два, а експансивних у три рази. Подібних статевих відмінностей в осіб молодого віку не виявлено. Середній вік хворих на РРШ (47,7±1,4 року) при кожному типі новоутворень майже на 10 років менший середнього віку пацієнтів з РзРШ (57,6±0,7 року), а середній вік хворих з експансивними новоутвореннями (57,8±0,7 року) на 6,2 роки більший, ніж з інфільтративними (51,6±1,1 року).
У 94,2% хворих на РШ I-II стадії відмічена неспецифічна диспептична симптоматика, яка відображає особливості морфогенезу і попередніх захворювань при кожному типі новоутворень. При ЕРШ переважно спостерігається клінічна картина, характерна для хронічного гастриту зі зниженою, а при ІРШ зі збереженою кислотопродукуючою функцією шлунка і значно частіше зустрічається виразкова симптоматика.
Найбільш частими причинами пізньої діагностики РШ є пізнє звертання хворих за медичною допомогою, недооцінка хворими і лікарем клінічних проявів захворювання, помилки при рентгенологічному та ендоскопічному, рідше гістологічному дослідженні, тимчасова ефективність призначеного після помилкового діагнозу консервативного лікування.
Протягом перших п’яти років після хірургічного лікування із 200 обстежених хворих на РШ померло 67 осіб, у переважної більшості яких (83,6%) причиною смерті стало прогресування пухлиного процесу. Встановлено фактори, що найбільш істотно позначаються на несприятливому клінічному перебігу пухлинного процесу: глибина інвазії пухлини у стінку шлунка, метастази в регіонарні лімфовузли, інвазія пухлинних клітин у вени. На основі бальної оцінки цих показників запропоновано обчислення прогностичного індексу, за величиною якого можна з високою часткою ймовірності судити про характер перебігу пухлинного процесу у хворих на РШ після операції і необхідність призначення додаткового спеціального лікування.
У більш віддалені терміни спостереження основною причиною смерті хворих на РШ були серцево-судинна патологія та злоякісні новоутворення інших локалізацій. Злоякісні новоутворення інших локалізацій у два рази частіше спостерігали у випадках ІРШ. При ЕРШ серед вторинних новоутворень переважав рак товстої кишки, а при ІРШ відзначались новоутворення різного генезу.