Садиков Мурат Абдикасович. Управління інноваційними процесами в аграрній сфері АПК

Краткое описание

Садиков Мурат Абдикасович. Управління інноваційними процесами в аграрній сфері АПК : Дис... д-ра наук: 08.02.03 2002

Садиков М.А. Управління інноваційними процесами в аграрній сфері АПК. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03-організація управління, планування і регулювання економіки. - Харківський державний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2002
Дисертаційна робота присвячена дослідженню прогресивних напрямків інноваційного процесу в аграрній сфері АПК й управління ними з метою масового впровадження в практику сільськогосподарського виробництва енерго- і ресурсозберігаючої технології і техніки. Обґрунтовуються методологічні аспекти бізнес-планування та оцінки ризику при інвестиційній діяльності. Аналізуються найбільш ефективні технології вирощування зернових культур з використанням вітчизняної й імпортної сільськогосподарської техніки і машин. Пропонуються раціональні шляхи технічного переозброєння сільського господарства і на цій основі зниження ресурсо- і енергоємності виробництва продукції та сировини.
Практичне значення роботи складається з того, що її реалізація визначить довгострокову політику держави в технічному переозброєнні сільського господарства і знизить споживання енергії у вигляді паливно-мастильного матеріалу (ПММ) - на 15-20%, а трудоємісткість виробництва зерна - на 20-25%. Розроблені методологічні положення з прогнозування та планування інвестицій у сфері АПК збагачують теорію та практику економічної науки.

Послідовне перетворення в життя ринкових методів і принципів господарювання обумовили необхідність дослідження інноваційних процесів, які відбуваються у світовому сільськогосподарському виробництві, і впровадження їх у вітчизняне виробництво. Інновація як сукупність техніко-технологічних, організаційно-економічних та інших заходів, спрямованих на досягнення успіху у бізнесі, є потенційною можливістю підвищення ефективності виробництва, а ефективність самих нововведень залежить від системи управління. У зв`язку з цим визначено її основні категорії і поняття новація” і інновація”, предмет і метод дослідження. "Управління інноваційними процесами" - більш широке поняття, ніж "інноваційний менеджмент". І управління цими процесами потребує наукової основи організації, планування і управління нововведеннями з метою підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору економіки.
Здійснення технологічних змін у сільському господарстві і впровадження інноваційних технологій і техніки неможливо без державної підтримки у вигляді пільгового оподатковування, кредитування найбільш значних проектів. Механізм залучення кредиту і здіснення інноваційних проектів обумовлює поліпшення інвестиційної привабливості аграрного сектору економіки і розробки бізнес-проектів для оновлення технічної бази реформованих агропідприємств.
Діючі технології вирощування сільськогосподарських культур у країні застаріли. У більшості випадків вони базуються на використанні енергоємної малопродуктивної техніки і машин. Технічна озброєність аграрних підприємств також досягла критичного рівня. У цих умовах одним з чинників виходу з кризового стану стане розробка та швидке втілення у виробництво принципово нових сучасних технологій вирощування зернових культур на базі використання техніки нового покоління що гарантує суттєве зниження витрат енергії з одночасним підвищенням, якості і оптимізації строків виконання технологічних операцій та стабільне зростання врожайності.
Для залучення нової техніки і здіснення технологічних змін у сільському господарстві необхідні інвестиції. Більшість господарств не мають коштів для придбання техніки, а кредитів, на жаль, комерційні банки не дають, бо позики у більшості випадків не повертаються. Тому гостро постає питання про пошук інших шляхів залучення нової техніки. На початковому етапі кошти надані МВФ, ЄБРР, МБРР, необхідно направити в пріоритетні сфери народного господарства, зокрема в сільське господарське машинобудування для виробництва більш якісних, продуктивних і економічних машин для АПК. Крім того, необхідно використовувати інші джерела і напрямки прискорення технічного переозброєння сільського господарства України, тобто за рахунок раціонального використання наданої допомоги міжнародних асоціацій і кампаній по технічному сприянню, а також можливості створення спільних підприємств з метою залучення нової технології і техніки.
Важливим джерелом впровадження інноваційних технологій і техніки у сільськогосподарське виробництво є створення інноваційного фонду в межах Міністерства аграрної політики України, науково-виробничих об'єднань, концернів, корпорацій, фінансово-промислових груп, а також агрофірм і сільськогосподарських підприємств незалежно від форм власності. Як свідчить досвід, найбільший ефект може бути отриманий у тому разі, якщо нова техніка буде сконцентрована в спеціалізованих підприємствах типу МТС або організаційних формуваннях ринкового напрямку. Тому необхідно активно використовувати всі можливості створення МТС і прокатних пунктів для підтримки аграрних і селянських (фермерських) господарств, розширити лізингову форму постачання сільськогосподарської техніки, у тому числі зернозбиральної, сільським товаровиробникам. Постачання техніки по лізингу на три роки вигідно тільки орендодавцям і лізинговим компаніям.
Незважаючи на високий відсоток банківського кредиту й обмежений термін їхнього надання сільським товаровиробникам, рентабельність капітальних інвестицій на зернозбиральну техніку склала 43.61%. Надання банківського кредиту при існуючих умовах на п'ять і більше років знижує ефективність капітальних інвестицій. Тому необхідно знижувати банківські процентні ставки за кредит сільським товаровиробникам у два-три рази в порівнянні з діючим положенням.
Важливим резервом підвищення ефектності капітальних інвестицій в інноваційну технологію є підвищення врожайності на основі комплексного впровадження прогресивної технології і техніки, високоврожайних сортів і гібридів рослин, зниження втрат при збиранні.
Застосування техніки різних зарубіжних фірм здорожує їх технічне обслуговування, більш того, часткове їх застосування в технологічному процесі (підготовці ґрунту, збиранні врожаю й ін.) не тільки підвищує ефективність виробництва, але і підвищує собівартість продукції при інших рівних умовах у порівнянні з традиційною технологією.
Залучення інвестицій для матеріально-технічного забезпечення сільського господарства вимагає зваженого підходу з боку інвесторів, банківських структур, постачальників техніки і ноу-хау". Досягнення цієї мети пов'язано з прогнозуванням ринкової ситуації на основі розробки інвестиційних бізнес-проектів.
Використання сучасної високопродуктивної техніки тільки у Харківській області забезпечить економію праці при вирощуванні зернових, включаючи кукурудзу на зерно і соняшник, до 509.2 тис. люд.-год. робочого часу. Економія паливно-мастильних матеріалів (ПММ) - досягне -1.5 тис. тонн тільки на вирощуванні основних зернових культур, а економія матеріальних ресурсів у грошовому виразі досягне 30.9 млн грн., а в цілому у Степовій і Лісостеповій зоні України - 364.5 млн грн.
Розрахунки підтверджують, що при середньому рівні ціни на вітчизняні комбайни Лан”, Славутич” - 850 тис. грн. ( у цінах 2001 р.) на заощаджені кошти у Лісостеповій і Степовій зоні від впровадження інноваційних рішень у зерновому господарстві можна отримати 429 комбайни Славутич” за рік для оновлення технічного парку сільськогосподарських підприємств відповідної зони.
Стратегія управління інноваційними процесами в аграрної сфері АПК повинна базуватися на пріоритетних напрямках розвитку сільського господарства з урахуванням особливості регіонів, можливості втілення в життя нових напрямків науки і техніки власними силами і коштами. Управління інноваційними процесами у аграрній сфері охоплює інтереси багатьох аграрних підприємств і потребує допомоги науково-виробничих установ. Обстеження багатьох агроформувань регіону свідчить про те, що вирішення питань планування та регулювання інноваційних процесів в аграрних підприємствах потребує методологічної допомоги керівникам і спеціалістам у розробці бізнес-планів з організації та впровадження інноваційних рішень. При цьому методологічним центром для надання допомоги повинні бути профільні наукові установи, техноагропарки, державні та недержавні інноваційні структури, які створені у регіонах і відповідають за впровадження інноваційних рішень у практику виробництва аграрних підприємств.