Сакральна творчість львівських композиторів кінця XX – поч. XXI ст. у контексті провідних тенденцій сучасної релігійної музики

Краткое описание

Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка

На правах рукопису

Мануляк Остап Михайлович
УДК 78.9; 78.2У

Сакральна творчість львівських композиторів
кінця XX поч. XXI ст. у контексті провідних тенденцій
сучасної релігійної музики

Спеціальність 17.00.03. музичне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
кандидат мистецтвознавства, доцент
Мельник Лідія Олександрівна

Львів 2009

ЗМІСТ

Вступ ...................................................................................................................... 5

Розділ 1. Розвиток сакральної музики західної та східної християнських традицій та шляхи її трансформації у ХХст. .............................................. 13
1.1. Історія сакральної музики від початків християнства до формування церковних відправ та їх жанрового наповнення у середньовіччі. .......... 13
1.1.1. Ранній етап розвитку християнського культу (I IV ст.). Спів одна з головних та невід’ємних його складових ............................ 13
1.1.2. Розвиток християнського культу та його музичної складової після Міланського едикту. Формування двох основних центрів християнського світу ........................................................................ 18
1.1.3. Формування григоріанського співу як визначального для західної традиції ............................................................................................... 22
1.1.4. Адаптація та трансформація візантійської літургійної традиції в українській церкві X XVI ст. ......................................................... 24
1.2. Перехід до мистецтва Нової доби в Україні як синтез візантійської спадщини та західноєвропейських новацій .............................................. 32
1.3. Літургійна традиція та її музична складова від XVI до початкуXXст. .............................................................................................. 38
1.3.1. Основні етапи розвитку культурно-історичних процесів в Україні (поширення братського руху та впливи реформації)...................... 38
1.3.2. Перехід до барокової доби. Розвиток партесного концерту і поява кантів ....................................................................................................42
1.3.3. Подальший розвиток української релігійної музики (від творчості композиторів-класицистів до початку XX ст.) ............................... 46
1.4. Українська сакральна музика в першій половині XX cт. ......................... 53
1.5. Проблема термінологічної дефініції Історичний огляд та сучасний стан ................................................................................................................ 58
1.5.1. Історичний аспект розвитку термінології у сфері релігійної музики ................................................................................................. 58
1.5.2. Проблематика визначення термінологічних категорій на сучасному етапі ..................................................................................................... 60

Розділ 2. Українська сакральна музика в умовах радянського режиму на Батьківщині та в середовищі еміґрантів. Розвиток після здобуття незалежності ....................................................................................................... 64
2.1. Українська музика на тлі суспільно-культурних процесів в Україні від 1917 до кінця 1980-х рр. Українська еміґрація як фактор збереження національної традиції у сфері релігійного мистецтва .............................................................................................. 65
2.1.1. Стан української музики в умовах радянського режиму ............... 67
2.1.2. Релігійна музика у творчості українських композиторів
на еміґрації ......................................................................................... 70
2.2. Українська релігійна музика у контексті загальноєвропейських процесів розвитку другої пол. XX ст. ........................................................................ 80
2.3. Відродження сакрального мистецтва в Україні після здобуття незалежності. Етап становлення нової української релігійної музики ........................................................................................................ 90
2.3.1. Етап становлення нової української релігійної музики у контексті динаміки розвитку образотворчих мистецтв та сакральної архітектури ...................................................................................... 91
2.4. Провідні тенденції сучасної релігійної музики в Україні .......................................................................................................... 94
2.4.1. Творчість деяких українських композиторів кінця XX поч.XXIст. у сфері релігійної музики. Загальний огляд .................................................................................................. 100

Розділ 3. Сакральна творчість львівських композиторів сучасності. Провідні тенденції та основні типи .............................................................. 106
3.1. Творчість сучасних львівських композиторів у контексті основних тенденцій української релігійної музики ................................................ 106
3.2. „Літургія Йоана Золотоустого” Мирослава Скорика, „Пасхальна Утреня” Віктора Камінського. Зіставлення традиції та новації ........................... 107
3.3. „Духовний концерт (Реквієм)” Мирослава Скорика: барокові моделі та пізньоромантичний зміст........................................................................... 114
3.4. „Українська Кафолічна Літургія” Олександра Козаренка та „Акафіст до Пресвятої Богородиці” Віктора Камінського в світлі синтезу традицій ...................................................................................................... 119
3.5. „Архиєрейська Божественна Літургія з нагоди 2000-ліття Різдва Христового”: рамки канону й свобода авторської мови ........................ 124
3.6. Михайло Швед. „Pater noster” для мішаного хору, труби, органу та струнних. Традиція Західної Церкви у поєднанні з неофольклорними елементами ................................................................................................. 135
3.7. Богдана Фроляк. „Kyrie eleison” частина латинської меси в українському ареалі ................................................................................... 142
3.8. Богдан Сегін. „Stabat Mater” для мішаного хору та симфонічного оркестру в світлі переосмислення традицій латинського обряду ............ 149
3.9. „Agnus Dei” для мішаного хору та струнного оркестру Богдани Фроляк ........................................................................................................ 153
3.10. Взаємопроникнення традицій давньоукраїнської церковної монодії та григоріанського хоралу в „Alleluja” Богдана Сегіна та „Aleluia” Михайла Шведа .......................................................................................................... 157

Висновки ........................................................................................................... 167

Список використаних джерел ....................................................................... 177

Додатки .............................................................................................................. 198

ВСТУП

Від часу запровадження церковного співу в культову практику християнської Церкви і аж до XIX та XX століть можемо спостерігати неперервний активний розвиток сакральної музики, її літургійних та паралітургійних жанрів. Важливо підкреслити, що українське церковне та мистецьке середовище ніколи не залишалося осторонь цих процесів, а часто ставало творцем нових явищ у площині сакральної культури.
Однак з моменту початку комуністично-тоталітарної окупації України, знищення Української автокефальної церкви (а 1949 року Української греко-католицької церкви), закріплення войовничого атеїзму на рівні державної ідеології українська складова була виелімінована з процесів розвитку релігійної музики та сакральної культури в Європі. Лише зі здобуттям Україною незалежності та відродженням української церкви у культурному просторі нашої держави актуалізувався ряд процесів, розвиток яких був неможливий за часів радянського режиму.
Релігійна тематика у сучасній музиці як в Україні, так і світі загалом попри позірну непопулярність насправді займає надзвичайно вагоме місце у творчості композиторів. В цьому контексті слід згадати Ганну Гаврилець, Лесю Дичко, Валентина Сільвестрова, Євгена Станковича, Михайла Шуха, Ігоря Щербакова, Олександра Щетинського. Творчість цих та інших сучасних українських композиторів є віддзеркаленням на українському ґрунті тенденції до зростаючого зацікавлення релігійною тематикою загалом та сакральною сферою зокрема у творчості західноєвропейських та північноамериканських композиторів другої пол. XX поч. XXI ст. Тут варто згадати хоча б творчий доробок Річарда Р. Беннета (Richard Rodney Bennett), Генріка М. Ґурецького (Henryk Mikołaj Górecki), Кшиштофа Пендерецького (Krzysztof Penderecki), Франсіса Пуленка (Francis Poulenc), Джефрі Пула (Geoffrey R. Poole), Арво Пярта (Arvo Pärt), Вельо Торміса (Veljo Tormis) чи навіть таких радикальних авангардистів, як Карлгайнц Штокгаузен (Karlheinz Stockhausen) чи Боґуслав Шеффер (Bogusław Schäffer), аби переконатись у глибинності та всеохопності згаданої тенденції. При цьому слід зазначити, що перебіг аналізованих процесів у Західній Європі та Північній Америці подекуди набуває досить незвичного та неоднозначного характеру. Аналіз цих явищ, а також самої суті релігійної музики знаходимо у численних дослідженнях музикологів та теологів музики країн Центральної та Західної Європи. Бурхливі дискусії, що виникають на українських музикознавчих конференціях та симпозіумах при обговоренні будь-яких питань, що стосуються сакральної музики чи загалом творів на релігійну тематику, підтверджують актуальність цієї теми і на українському ґрунті. Тут, однак, треба зазначити, що, порівняно з доробком сучасних українських композиторів у сфері сакральної музики та загалом музики на релігійну тему, напрацювання української музикологічної думки у цьому напрямку поки що, на жаль, є дуже незначними. У зв’язку із цим актуальність теми представленої дисертаційної роботи зумовлена:
- відсутністю в українському музикознавстві на цей час осібних об’ємних досліджень, присвячених розвитку сучасної сакральної музики;
- зростаючою динамікою зацікавлення релігійною тематикою у творчості сучасних українських композиторів;
- недослідженістю специфіки формування окремих регіональних композиторських шкіл у сфері сакральної музики в контексті загальноукраїнських, європейських та світових тенденцій розвитку тематикорелігійного мистецтва;
- активізацією в музикознавчому середовищі західної та центральної Європи спроб розробити чітку структуру класифікації та типологізації процесів у цій сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі історії музики відповідно до планової науково-дослідницької тематики кафедри історії музики Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка. Зокрема дослідження пов’язане з темою № 3 „Українська музика в контексті світової музичної культури” перспективного тематичного плану науково-дослідної роботи Львівської Національної музичної академії ім. М. В. Лисенка на 2007 2012 рр.
Мета даної дисертаційної роботи полягає у виявленні та обґрунтуванні характерних особливостей творчих методів львівських композиторів кінця XX поч. XXI ст. у розв’язанні важливої в європейській і загалом світовій музичній та релігійній культурі проблеми континуарності традиції сакральної сфери у контексті модерного мовно-стильового поля.
Сформульована мета зумовила необхідність вирішення ряду завдань:
- створення нових актуальних принципів термінологічної дефініції понять у сфері релігійної музики;
- визначення динаміки зацікавлення релігійною музикою у творчості композиторів країн центрально-східної, а також західної Європи та північної Америки другої пол. XX XXI ст.;
- констатації характерних особливостей розвитку української сакральної музики в європейському та світовому контексті;
- окреслення місця сакральної творчості сучасних львівських композиторів у контексті основних тенденцій розвитку сучасної української релігійної музики.

Об’єктом дослідження є сучасна релігійна музика кін. ХХ - поч.ХХІст.
Предметом дослідження обрано творчість сучасних львівських композиторів у сакральних жанрах.
Методологічною основою роботи став комплексний системний підхід, зумовлений специфікою дослідження сакральної музики та характерних особливостей її розвитку у творчості сучасних українських композиторів; в його основі поєднання елементів:
- історико-компаративного методу при аналізі розвитку сакральної музики, як невід’ємної складової еволюції християнської цивілізації;
- методу аналізу та синтезу при визначенні головних тенденцій та хараеткрних особливостей розвитку української сакральної музики кінця XX поч. XXI ст. у контексті сучасної європейської музики, а також актуального в сучасних мистецтво- і літературознавстві
- методу аналізу структури художнього тексту при дослідженні способів вирішення проблеми відродження континуарності традиції сакральної музики у творчості сучасних львівських композиторів.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в:
- створенні нової системи типологізації та класифікації музичних творів, пов’язаних з релігійною тематикою;
- впровадженні удосконаленої термінологічної дефініції категорій тематико-релігійної та сакральної музики;
- актуалізації української сакральної музики у контексті світових тенденцій її розвитку;
- окресленні різних шляхів вирішення проблеми синтезу контемпоральності та зв’язку з давніми традиціями в музиці;
- розробленні авторського системного підходу до аналізу сакральної творчості львівських композиторів кін. XX поч. XXI ст.;
- застосуванні комплексного підходу до визначення критеріїв актуальності розвитку сучасної української сакральної музики у контексті провідних західноєвропейських та північноамериканських тенденцій, виокремлених на основі огляду творчості понад восьмисот композиторів другої пол. XX початку XXI ст.
Науково-практичне значення дисертації полягає у можливості використання її матеріалів у програмах курсів з історії української музичної культури, історії українського мистецтва, курсах та семінарах релігійної музики в освітніх закладах гуманітарного, мистецького та богословського профілю усіх рівнів акредитації.
Матеріалом дисертації є понад 30 творів зі сфери сакральної нелітургійної та літургійної музики, створених львівськими композиторами від моменту відновлення незалежності України та відродження Української Церкви, з яких 12 проаналізовано детально. Зокрема це: „Літургія св. Йоана Золотоустого” та „Духовний концерт (Реквієм)” Мирослава Скорика, „Пасхальна утреня” та „Акафіст до Пресвятої Богородиці” Віктора Камінського, „Архиєрейська Божественна Літургія з нагоди 2000-ліття Різдва Христового” Олександра Козаренка та Віктора Камінського, „Українська Кафолічна Літургія” Олександра Козаренка, „Pater noster” та „Aleluia” Михайла Шведа, „Kyrie eleison” та „Agnus Dei” Богдани Фроляк, „Stabat Mater” та „Alleluja” Богдана Сегіна.
Теоретична база, необхідна для дослідження процесів розвитку сакральної музики сучасних львівських композиторів та специфіки вирішення проблеми відродження континуарности традиції, представлена численними музикознавчими, релігієзнавчими, культурологічними, історичними та теологічними дослідженнями, значну частину серед яких займають польські, німецькі, британські, італійські та угорські видання.
Опрацьовані джерела присвячені наступним проблемним ракурсам:
- богословська проблематика місця та ролі музики в християнському обряді, теологічний та історичний аналіз її еволюції (св.Августин, Йоахим Валошек (Joachim Waloszek), Клаус Ґамбер (Klaus Gamber), Рудольф Ґрабер (Rudolf Graber), Боґуслав Грабовський (Bogusław Grabowski), Войчєх Ґриґєль (Wojciech Grygiel), Міхаель Канцлер (Michael Kunzler), св. Альфонс Ліґуорі, Хуан Матеос (Juan José Mateos Álvarez), Алєксандр Мень (Александр Мень), Богдан Почєй (Bogdan Pociej), Йозеф Ратцінґер (Josef Ratzinger), Роберт А. Скеріс (Robert A. Skeris), Роберт Ф. Тафт (Robert F. Taft), Ганс Йоахим Шульц (Hans Joachim Schulz) та ін.)
- класифікація та типологізація музичних творів на релігійну тематику (Станіслав Домбек (Stanisław Dąbek), Іренеуш Павляк (Ireneusz Pawlak), Ніколай Парфєнтьєв (Николай Парфентьев), Олександр Трохановський);
- реконструкція історичних шляхів розвитку сакральної музики (Еґон Веллеш (Egon Wellesz), Гендрік ван дер Верф (Hendrick van der Werf), Филип Гарнонкур (Philipp Harnoncourt), Джон Гарпер (John Harper), Гельмут Гук (Helmut Hucke), Дейвід Г’юес (David G. Hughes), Джон Мак-Кінон (John McKinnon), Ричард Л. Крокер (Richard L. Croker), Кеннет Леві (Kenneth Levy), Мірослав Пеж (Mirosław Perz), Єжи Пікулік (Jerzy Pikulik), Ромуальд Рак (Romuald Rak), Іво Г. Сєкєрка (Iwo H. Siekierka), Джон А. Сміт (John A. Smith), Марі К. Столба (Marie K. Stolba), Йозеф А. Юнґманна (Josef A. Jungmann), та ін.);
- еволюція української релігійної музики (Мирослав Антонович, Василь Барвінський, Микола Боровик, Максим Бражников, Юрій Булка, Іван Гарднер, Ніна Герасимова-Персидська, Олександра Гнатюк, Микола Грінченко, Любов Кияновська, Олександр Козаренко, Лідія Корній, Інґе Кройц (Inge Kreuz), Борис Кудрик, Павло Маценко, Лю Пархоменко, Олександра Цалай-Якименко, Онисія Шреєр-Ткаченко, Мстислав Юрченко, Ярема Якубяк, Юрій Ясіновський та ін.);
- дослідження сакральних творів сучасних українських композиторів (Тетяна Гусарчук, Маріанна Копиця, Наталія Костюк, Лідія Мельник, Стефанія Павлишин та ін.)
Апробація роботи. Окремі положення дисертації були представлені у вигляді доповідей на наступних конференціях:
1. Конференція молодих вчених. Львів: Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка, 15 16 лютого 2007 / Основні процеси розвитку сучасної української духовної музики у світлі західноєвропейських досліджень про еволюцію сакральної музики на зламі тисячоліть в Європі.
2. Восьма науково-практична конференція Українського товариства аналізу музики „Жанровий простір музичної творчості: структура та властивості”. Київ: Національна музична академія України ім.П.І.Чайковського, 12 15 березня 2008 / Літургійна творчість сучасних львівських композиторів: пріоритети жанру, трансформація традиції.
3. Всеукраїнська науково-практична конференція „Українська музична культура: проблеми наукового осмислення”. Київ: Національна музична академія України ім.П.І.Чайковського, 20 21 березня 2008 / Сакральна творчість львівських композиторів кінця XX початку XXI століття в контексті основних тенденцій розвитку сучасної європейської духовної музики.
4. Наукова конференція „Композитор на зламі тисячоліть: між серйозною і легкою музикою” (до 70-річчя М.Скорика). Львів: Львівська національна музична академія ім.М.В.Лисенка, 20 21 жовтня 2008 / Сакральна творчість М.Скорика: проблеми аналізу в світлі положень теорії про виражальну структуру акордики.
5. Наукова конференція „Молоде музикознавство - 2008”. - Львів: Львівська національна музична академія ім.М.В.Лисенка, 16 грудня 2008 / Сакральна творчість Б. Фроляк у контексті панівних тенденцій часу.
6. Наукова конференція „Музичне мистецтво XXI сторіччя”. Львів: Львівська національна музична академія ім.М.В.Лисенка, 29 квітня 2009 / Сакральна творчість сучасних львівських композиторів. Проблема континуарності традиції в європейському контексті.

Основні положення дисертації лягли в основу наступних п’яти одноосібних публікацій у збірниках, що відповідають вимогам ВАК України до даної спеціальності:
1. Мануляк О. Основні тенденції розвитку сучасної української духовної музики та творчість львівських композиторів в їх контексті / Остап Мануляк // Наукові збірки Львівської національної музичної академії ім.М.Лисенка: Музикознавчі студії. ― Львів : Сполом, 2007. ― Вип.16.― С. 116―125.
2. Мануляк О. Специфіка розвитку жанру літургії у творчості сучасних львівських композиторів (на прикладі „Архиєрейської Божественної Літургії” О.Козаренка та В.Камінського) / Остап Мануляк // Наукові збірки Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка: Музикознавчі студії. ― Львів : Сполом, 2008. ― Вип. 18. ― С. 64―73.
3. Мануляк О. Особливості трактування жанрів західної літургійної традиції у сакральній творчості сучасних львівських композиторів/ Остап Мануляк // Наукові збірки Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка: Музикознавчі студії. Львів : Сполом, 2008.― Вип. 19. ― С. 43―50.
4. Мануляк О. Сакральна творчість Богдани Фроляк у контексті розвитку духовної музики сучасності / Остап Мануляк // Наукові збірки Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка: Молоде музикознавство. ― Львів : Сполом, 2008. ― Вип. 20. ― С. 151―158.
5. Мануляк О. Літургійна творчість сучасних львівських композиторів: пріоритети жанру, трансформація традиції / Остап Мануляк // Науковий вісник Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського: Жанр як категорія музичної творчості. ― Київ : НМАУ ім.П.І.Чайковського, 2009. ― Вип. 81. ― С. 124―133.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації - 342 сторінки, обсяг основного тексту дисертації складає 176 сторінок, список використаних джерел - 214 позицій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Роль музики в християнському культі впродовж століть зазнавала динамічних змін. Початки цих процесів як у Західній, так і Східній літургійній традиціях сягають V VIII ст., себто часу після прийняття толеранційних едиктів. Поряд із збагаченням культу обрядами, генетично пов’язаними з двірцевим церемоніалом, музика щораз частіше починає сприйматися як додаткова прикраса для більшої урочистості обряду. Згадане ставлення кардинально відходить від ролі музики у перші віки християнства, де спів поряд з „ламанням хліба” був головним і невід’ємним елементом обряду. Найбільш виразно цей процес відбувався у Західній Європі протягом середніх віків. Проведене дослідження також унаочнило рух як в Західній, так і Східній Церкві до відродження невід’ємності музики від християнської богослужбової практики та повернення їй функцій однієї з головних складових християнського культу. Особливо широко діяльність музикантів та богословів у цьому напрямку розгорнулась у XX ст.
Внаслідок компаративного аналізу представлених фактів виявлено своєрідну синхронність згаданих процесів в рамках як західної, так і східної літургійних традицій. Отримані результати засвідчили збереження активних взаємозв’язків поміж Західної та Східною Церквою у мистецькій і, зокрема, музичній сферах. При цьому згадані взаємозв’язки у мистецькій та музичній сфері найбільш чітко кристалізуються у контексті розгляду еволюції української сакральної музики та її сучасного стану.
Здійснений огляд унаочнив і тісні взаємозв´язки української сакральної музики з головними тенденціями розвитку релігійної музики в Європі. У підсумку зіставлення результатів, отриманих в процесі огляду згаданої проблеми у контексті багатовікової еволюції, зроблено висновок про невід’ємність розвитку української музики (і, зокрема, української релігійної музики) загалом від мовно-стильової еволюції європейської музики впродовж століть.
Проведення згаданих оглядів не лише дало цінні результати, а й стало необхідним підґрунтям для подальшої аналітичної частини представленого дисертаційного дослідження. У контексті огляду історичних шляхів розвитку сакральної музики в Україні та й Європі загалом постала проблема наявності значних розбіжностей у семантиці окремих термінологічних категорій сфери музики на релігійну тематику. Згадані розбіжності помітні не лише в історичній перспективі, а й присутні у сучасних музикознавчих працях. Для вирішення згаданої проблеми було проведено історичний огляд термінології у сфері релігійної музики в західній та східній літургійних традиціях і зокрема в Україні. Цей огляд засвідчив невідповідність активному розвитку релігійної музики термінології у вказаній сфері. При цьому відсутність системи типологізації, що чітко б дефініціювала роль та місце тих чи інших композицій у сфері музики на релігійну тематику, виявлена як в Україні, так і в Європі загалом.
У розробленій системі класифікації та типологізації творів, що належать до сфери музики на релігійну тематику, використовується поряд з традиційними для українського та європейського музикознавства термінами також і ряд понять, запропонованих автором („парасакральна музика”, „квазісакральна музика”). Поєднання авторських напрацювань, окремих елементів класифікаційних систем о. Іренеуша Павляка та Ніколая Парфєнтьєва, традиційної для української та європейської музикології термінології і згаданих вище авторських неологізмів уможливило створення універсальної системи типологізації та класифікації композицій, що належать до сфери музики на релігійну тематику, на основі їх поділу на дві категорії: „релігійної музики” та „сакральної музики”. Запропонована система передбачає також виокремлення в рамках вказаних категорій ряду підкатегорій. Зокрема, в категорії „релігійної музики” виокремлюється:
- твори паралітургійних жанрів (не передбачені каноном як невід’ємна частина Літургії чи інших церковних служб, однак можуть в них використовуватись),
- твори, в яких використовуються канонічні тексти в поєднанні з іншими пластами текстових масивів („квазісакральна або квазілітургійна музика”) або трактовані у невластивому для них контексті („парасакральна музика”), твори в яких спостерігається свідома ідеологічна секуляризація, а також твори,
- безпосередньо не пов’язані з релігійним культом, які однак своїм змістом, назвою або лише композиторською інтенцією мають духовну спрямованість (позасакральна музика релігійної тематики).
В категорії „сакральної музики” виділяється підкатегорії:
- „сакральної нелітургійної музики” (твори, що за всіма формальними ознаками та композиторською технікою належать до літургійних жанрів, однак з певних причин (виконавські засоби, стилістичні особливості, часові рамки etc.) не можуть повсюдно застосовуватись у літургійній практиці);
- „сакральної літургійної музики” (твори, які базуються на канонічних церковних наспівах і повсюдно можуть використовуватись у літургійній практиці та складати її невід’ємну частину).
Застосування вказаної нової системи класифікації уможливило чітке окреслення стосунку сучасних композиторів до традиції релігійної музики та церковних канонів (у випадку сакральної музики).
У творчості сучасних львівських композиторів виявлено тенденцію до зростання зацікавлення сферою сакральної літургійної музики. При цьому відзначено лише одиничні випадки написання творів, що знаходяться на межі сакральної нелітургійної музики та квазілітургійної музики. Тим самим виявлено тяжіння львівських композиторів до чіткого дотримання жанрових та канонічних вимог при написанні сакральних творів.
Поряд із цим загалом в Україні зберігається значна перевага релігійної музики над творами, що належать до сфери сакральної музики, протягом кінця XX поч. XXI. При цьому виявлено також твори, що належать до підкатегорії квазісакральної музики (найбільш помітна згадана тенденція у творчості М.Шуха). Згадана тенденція не присутня у релігійній творчості сучасних львівських композиторів.
Також застосування вищезгаданої системи класифікації уможливило виявлення та окреслення відмінностей у специфіці звернення до релігійної тематики українськими та західноєвропейськими композиторами другої пол. XX поч. XXI ст. Зокрема, виявлено тенденцію значного поширення квазісакральної музики у творчості західноєвропейських композиторів другої пол. XX поч. XXI ст. Спостерігаються окремі явища (очевидно, з метою через епатаж привернути увагу до проблематики кризи духовності у споживацькому суспільстві) квазісакральних творів, що набувають характеру пародіювання церковних служб. Згадані тенденції не виявлені у творчості сучасних українських композиторів, а також у творчому доробку композиторів більшості східно- та центральноєвропейських країн, що були у складі СРСР або належали до „соціалістичного табору”. Припускаємо, що згадані явища пов’язані з комплексом певних соціополітичних, культурних, історичних та ментальних відмінностей. При цьому слід зазначити, що виявлена та сформульована проблематика залишається відкритою і потребує окремих ґрунтовних досліджень.
Здійснений огляд виявив три хвилі актуалізації української традиції релігійної музики в європейському та загалом світовому контексті протягом XX ст. Перша з них пов’язана з творчістю представників т.зв. „нової школи” української музики першої третини XX ст. При цьому згаданий процес особливо активно виявився у творчості молодшого покоління її представників (П.Козицький, М.Вериківський, Ф.Попадич), які здійснювали інтеграцію естетико-стильової парадигми європейського модернізму в українське мелодико-інтонаційне поле. Вказаний процес адаптації національної традиції релігійної музики у контексті мовно-стильових тенденцій європейського модернізму був припинений репресивними заходами комуністично-тоталітарного режиму. У творчості тих українських композиторів старшого покоління (О.Кошиць, М.Федорів) що опинились на еміґрації, згаданий стан стильової еволюції традиції української релігійної музики досягнутий представниками „нової школи” був законсервований.
Детальніший огляд релігійної творчості українських композиторів-еміґрантів у другій пол. XX ст. засвідчив появу другої хвилі актуалізації української традиції (тепер вже у контексті європейського та й загалом світового музичного аванґарду). Розвиток вказаного процесу пов’язаний з іменами Мар’яна Кузана, Вірко Балея та Юрія (Джорджа) Фіали. При цьому згадані досягнення українських композиторів-еміґрантів до кінця 1980-х рр. залишались невідомими українському музичному середовищу, яке проживало на материковій Батьківщині.
Здійснений у другому та третьому розділі представленого дослідження аналіз унаочнив появу третьої хвилі актуалізації української традиції релігійної музики в європейському та загалом світовому контексті. Слід зазначити, що ці процеси тривають і донині.
При цьому проведений під час дослідження огляд еволюції секулярної музики в Україні протягом 1960-х 1980-х рр. та розвитку традиції релігійної музики у творчості українських композиторів-еміґрантів протягом XX ст., а також компаративний аналіз творчості українських композиторів кінця XX ст. у релігійних жанрах виявив ознаки відродження єдності еволюційних процесів у сфері української релігійної музики як в межах материкової Батьківщини, так і на еміграції. Зокрема, внаслідок огляду стилістичних особливостей релігійних творів сучасних українських композиторів, що мешкають на материковій Батьківщині та за кордоном можна виявити подібні підходи до вирішення окресленої проблематики, а також домінування аналогічних мовно-стильових тенденцій. Здійснений аналіз засвідчив завершення початкового етапу цього процесу і відновлення органічності української релігійної музики у контексті актуального мовно-стильового процесу розвитку музики в Європі та світі загалом.
Як зазначалось вище, у процесі дослідження виявлено також ряд особливостей сакральної творчості львівських композиторів у загальноукраїнському контексті. Попри вже згадану вище незначну кількісну перевагу творів, приналежних до сфери релігійної музики, над сакральними композиціями та зростаючу динаміку зацікавлення літургійними жанрами слід окремо звернути увагу на вирішення проблематики відродження континуарності традиції української релігійної музики. Проведений у дослідженні аналіз засвідчив, що сучасні львівські, як і загалом українські, композитори вбачають можливість вирішення згаданої проблеми через звернення до мовно-стильових традицій релігійної музики минулого. При цьому для композиторів центральних та східних регіонів України найбільш характерним є звернення до пласту давньоукраїнської церковної монодії (у випадку київських композиторів ― це звернення до традиції київського напіву). На відміну від згаданої тенденції, у сакральній творчості львівських композиторів звернення до традицій давньоукраїнської церковної монодії є значно менш поширеними. При цьому зазвичай такі звернення зустрічаються у творах, написаних на латинський текст і пов’язаних з літургійною традицією західної церкви. У згаданому випадку звернення до пласту давньоукраїнської церковної монодії об’єднується з алюзіями до григоріанського співу. Зазначене явище може бути свідченням об’єктивного сприйняття сучасними львівськими композиторами пласту давньоукраїнської церковної монодії як етноідентичної та одночасно невід’ємної, органічної складової загальноєвропейської традиції церковного монодичного співу.
Поряд із цим, як засвідчив проведений аналіз, поширеними у сакральній творчості львівських композиторів є звернення до пласту релігійної музики доби бароко та Перемиської композиторської школи. Звернення до барокових традицій, як вказано у дослідженні, пов’язане з тим, що в історії розвитку української музики барокова доба витворила надзвичайно потужний та глибинно інтегрований в національну культуру мовностильовий пласт. Саме він забезпечив подальший розвиток національної культури, незважаючи на суспільно-політичні катастрофи загальнодержавного масштабу, а також особливим чином впливав як на формування унікального стилю українських композиторів-класицистів М.Березовського, А.Веделя та Д.Бортнянського („золота доба” української музики), так і на розвиток композиторських шкіл пізнішого часу. Поряд із цим слід відзначити особливий регіональний зв’язок з бароковими традиціями партесного співу. Адже чільним осередком його розвитку була школа при львівському Успенському братстві.
Звернення ж до традицій Перемиської композиторської школи, як засвідчив здійснений аналіз, є явищем притаманним лише творчості композиторів західного регіону України і, особливо, Львівщини. Основним мовностильовим пластом тут стають „самуїлкові” комплекси. Хоча й „самойлівка” (або „самуїлівка”) є рудиментом давньоукраїнської церковної монодії (дехто з дослідників вважає, що навіть давньовізантійської)[1], при вкрапленні відповідних мелодико-інтонаційних алюзій у музичну тканину релігійних творів сучасних львівських композиторів домінуючим, як засвідчило проведене дослідження, є саме зв’язок згаданої традиції з релігійною творчістю композиторів представників Перемиської школи.
Загалом, підсумовуючи виявлені у процесі дослідження особливості звернень львівськими композиторами кінця XX поч. XXI ст. до традицій релігійної музики минулого (без огляду на вище окреслені домінування окремих з-поміж них), слід зазначити, що як і в більшості релігійних творів сучасних українських композиторів зустрічаємося зі зверненями до:
- пласту давньоукраїнської церковної монодії;
- давніх автентичних традицій українського обрядового фольклору;
- ренесансно-барокової кантової традиції;
- пласту барокового партесного концерту;
- традицій „золотої доби” української музики;
- мовностильового ареалу т.зв. „нової школи” української музики.
Згаданою вже характерною особливістю є застосування алюзій до традиції галицької духовної музики XIX першої половини XX ст.
У творах, що написані на латинський текст або іншим чином безпосередньо пов’язані з ареалом традиції Західної Церкви, зустрічаємо також звернення до:
- сфери григоріанського співу;
- ареалу сакральної музики доби Ars antiquа;
- традицій західноєвропейської релігійної музики другої половини XX ст.
Здійснений аналіз унаочнив унікальність творчих методів львівських композиторів кінця XX поч. XXI у поєднанні питомо українських традицій сакральної музики із західноєвропейськими мовно-стильовими особливостями та новаціями без втрати при цьому етнонаціональної ідентичності. Показовим у цьому плані, як виявлено у дослідженні, є: „Акафіст до Пресвятої Богородиці” Віктора Камінського, „Українська Кафолічна Літургія” Олександра Козаренка, „Pater noster” та „Aleluja” Михайла Шведа, а також в певних аспектах „Духовний концерт (Реквієм)” та „Kyrie eleison” Б.Фроляк.
Значна частина сакральних творів, створених львівськими композиторами кінця XX - поч. XXI ст. написана на замовлення Української греко-католицької церкви або компонувалась спеціально для виконання в її храмах. Так, зокрема, можна назвати „Два антифони” Мирослава Волинського, „Акафіст до Пресвятої Богородиці”, „Пасхальну Утреню” та „Вервичну Службу” Віктора Камінського, „Архієрейську Божественну Літургію”, написану у творчій співдружності Олександром Козаренком та Віктором Камінським, „Українську Кафолічну Літургію”, „Стихиру. Вінець нетлінний” Олександра Козаренка, „Алилуйя” Михайла Шведа та ряд інших творів. Вказане засвідчує появу своєрідного соціального замовлення.
У цьому контексті слід звернути увагу на ще одне актуальне питання, яке поставлене у цьому дослідженні, однак потребує детальнішого вивчення і розв’язання. Це проблема виконання релігійних творів сучасних українських композиторів як у храмах, так і з концертної естради.
Як відомо, дуже нерівномірно розташовуються на карті держави основні виконавські центри. Чільними осередками, де виконується сучасна українська релігійна музика, є Київ, Ужгород і, можливо, Львів. Насамперед згадана ситуація зумовлена сконцентрованістю кількох фестивалів сучасної музики у Києві, проведенням Фестивалю духовної музики в Ужгороді та частим виконанням релігійних творів на Міжнародному фестивалі сучасної музики „Контрасти” у Львові. При цьому слід зазначити, що поза рамками фестивалів сучасна релігійна музика звучить спорадично, зазвичай під час презентацій релігійних творів, створених композиторами на замовлення Церкви чи інших інституцій. Згадане явище найбільш помітне у Львові (де, як вже згадувалось вище, багато творів написано на замовлення Української греко-католицької церкви) та Києві.
Що стосується виконання сучасної сакральної музики у храмах, то слід відзначити деяке зростання зацікавленості згаданою сферою серед церковних колективів. Поряд із цим, дуже часто загальний виконавський рівень таких хорових колективів унеможливлює виконання переважної більшості сучасних сакральних композицій як українських, так і західноєвропейських авторів. Попри те, слід відзначити окремі успішні спроби впровадження хоровими колективами у церковний вжиток деяких сучасних сакральних композицій (в основному малих форм). При цьому показовими є ряд львівських храмів Української греко-католицької церкви. Як виявлено у процесі дослідження, при 5 - 6 згаданих храмах практика впровадження до літургійного вжитку сакральних творів сучасних українських композиторів набуває щораз більшого поширення. Особливо слід виокремити Храм Непорочного зачаття Пречистої Діви Марії ЧНІ, де вже протягом кількох років виконуються цілком актуальні у контексті сучасного мовно-стильового середовища академічної музики в Європі Літургії сестри Марії Слєпченко МНІ. Також спроби впровадження у церковний вжиток Літургій чи окремих їх частин спостерігаються і в деяких інших храмах. Поряд із цим, введення в церковний обихід творів великих жанрів: Літургія, утреня, акафіст etc. ― на сьогодні є лише окремими локальними спробами, і говорити про загальну тенденцію в Україні поки що не можна.
Наостанок варто зазначити, що останнім часом все більше як серед широких кіл слухачів, так і серед професійних виконавців спостерігається зростаюче зацікавлення сучасною релігійною музикою. Якщо ця тенденція збережеться і надалі, то вже невдовзі в Україні буде створено потужний культурний пласт сакральної музики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аввакумов Ю. Чи є Літургія „Синтезом мистецтв”? „Обряд”, „ритуал”, „культ” у богословських та культурно-антропологічних дискусіях ХХ ст. / о.Юрій Аввакумов // Калофоnіа, ― Львів : Видавництво УКУ, 2008. ― Число 4. ― С. 31―40.
2. св.Августин Сповідь / СвятийАвгустин. ― К. : Основи, 1999. ― 319 с.
3. Антонович М. Дещо про українську церковну монодію та про назви „знаменний” та „київський” розспіви / Мирослав Антонович // Musica Sacra. ― Львів: Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича, 1997.―С.71―92.
4. Антонович М. Літургійна музика візантійсько-слов’янського обряду / Мирослав Антонович // Musica Sacra. ― Львів : Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича, 1997. ― С. 14―20.
5. Антонович М. Поліфонічна музика в українських церквах у добі Козаччини / Мирослав Антонович // Intrepido Pastori: Науковий збірник на честь Блаженнішого Патріарха Йосифа в 40-ліття вступлення на галицький Престіл 1.11.1944. ― Рим : 1984. ― С. 595―612.
6. Антонович М. Питоменності українського церковного співу / Мирослав Антонович // Musica Sacra. Львів : Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича, 1997. ― С. 1―13.
7. Арранц М. Как молились Богу древние византийцы / Михаил Арранц. О. И. Ленинград : Ленинградская Духовная Академия, 1979. ― 309 с.
8. Барвінський В. Музика / Василь Барвінський // Історія української культури / За загал. ред. І. Крип’якевича. ­ 4-те вид., стереотип. — К.: Либідь, 2002. — С. 622―648.
9. Беркій О.В. Stabat Mater в аспекті жанрово-стильової динаміки: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства 17.00.03 / Беркій Ольга Володимирівна. ― Львів, 2006. ― 253 с.
10. БелоненкоА.С. М.В.Бражников исследователь древнерусской профессиональной музики / А.С.Белоненко // Проблемы истории и теории древнерусской музыки. Ленинград: Изд. „Музыка”, 1979. ― С. 73―98.
11. Беляев В.М. Раннее русское многоголосие / В.М. Беляев ― Москва, 1997. ― 234 с.
12. Білинська М. Українська церковна музика та найвидатніші композитори / Марія Білинська // Київська церква. ― 1999. ― №4. ― С. 77―80.
13. Боровик М.К. Давньоруський церковний спів / Боровик М.К. // Історія української музики. В шести томах. ― К. : Наукова думка, 1989. ― Т.1.: Від найдавніших часів до середини XIX ст. / Ред. кол. тому: М. М.Гордійчук, В.В.Кузик, Л.О.Пархоменко. ― С. 148―171.
14. Боровик М.К. Становлення багатоголосого хорового співу / Боровик М.К. // Історія української музики. В шести томах. ― К. : Наукова думка, 1989. ― Т.1.: Від найдавніших часів до середини XIX ст. / Ред. кол. тому: М. М.Гордійчук, В.В.Кузик, Л.О.Пархоменко. ― С.171―194.
15. Боровик М.К. Хоровий концерт і його творці / Боровик М.К. // Історія української музики. В шести томах. ― К. : Наукова думка, 1989. ― Т.1.: Від найдавніших часів до середини XIX ст. / Ред. кол. тому: М. М.Гордійчук, В.В.Кузик, Л.О.Пархоменко. ― С. 194―217.
16. Булка Ю.П. Музична культура Західної України / Булка Ю.П. // Історія української музики. В шести томах. ― К. : Наукова думка, 1992. ― Т. 4.: 1917 1941 / Ред. колегія тому: Л.О.Пархоменко, О.У.Литвинова, Б.М.Фільц. ― С. 545―589.
17. Василик Р. Кафедра сакрального мистецтва Львівської Академії Мистецтв / Роман Василик // Є. ― 2004. ― № 2. ― С. 48―50.
18. Волинський Й. Дмитро Бортнянський і Західна Україна / Й. Волинський // Українське музикознавство. ― К. : Музична Україна, 1971. ― Вип. 6. ― С.185―200.
19. Вуйцик В. Вибрані праці (Вісник 14/2004 Інституту Укрзахідпроектреставрація) / Володимир Вуйцик. ― Львів : „Місіонер”, 2004. ― 328 с.
20. Гарднер И. А. Богослужебное пение / И.А.Гарднер. ― Москва : Православний Свято-Тихоновский богословський інститут, 2004. — T.1 : Сущность, система и история. ― 495 с.
21. Гармель О. „Dreamtime и виртуальные реальности в симфонии „Священные памятники” Вирко Балея” / Оксана Гармель // Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського: Час, простір, музика. ― К. : НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2003. ― Вип. 25. ― С.134―142.
22. Гарнонкур Ф. В мирі Господу помолімся. До богослов’я літургії та християнської єдності / Филип Гарнонкур. ― Львів : Свічадо, 2004. ― 230с.
23. Герасимова-ПерсидськаН. Жанрово-стилістичні ознаки партесного концерту на Україні в XVII XVIII ст. // Українське музикознавство. ― К. : „Музична Україна”, 1971. ― Вип. 6. ― С. 58―72.
24. Герасимова-Персидська Н. Хоровий концерт на Україні в XVII‑XVIIIст. ― К. : Музична Україна, 1978. ― 180 с.
25. Гнатюк О. Українська духовна бароккова пісня / Олександра Гнатюк. ― Варшава-Київ, 1994. ― 185 с.
26. Гнідець Р. Традиції розвитку церковного простору та їх виявлення в сучасних українських церквах / Р. Гнідець // Київська церква. ― 2000. ― №3(9). ― С.119―123.
27. Голубець М. Мистецтво / Микола Голубець // Історія української культури / За загал. ред. І. Крип’якевича. — К.: Либідь, 1994. ― С.425 ― 591.
28. ГорбачО. З історії української церковномузичної термінології / Олекса Горбач. ― Мюнхен : Logos GmbH, 1965. ― 40с.
29. Горват І., Основи джазової інтерпретації / І. Горват, І.Вассербергер. ― К. : Музична Україна, 1980. ― 120 с.
30. Гордійчук М.М. Симфонічна музика / Гордійчук М.М. // Історія української музики. В шести томах. ― К. : Наукова думка, 1992. ― Т. 4.: 1917 1941 / Ред. колегія тому: Л.О.Пархоменко, О.У.Литвинова, Б.М.Фільц. ― С.229―265.
31. Грінченко М. Історія української музики / Микола Грінченко. ― К.:Спілка, 1922. ― 278 с.
32. Гусарчук Т. До проблеми індивідуального в українському мистецтві доби класицизму / Тетяна Гусарчук // Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського: Старовинна музика: сучасний погляд. ― К. : НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2003. ― Вип.24. ― С.86―98.
33. Гусарчук Т. Духовна творчість М.В.Лисенка: зовнішні та внутрішні контексти / Тетяна Гусарчук // Микола Лисенко та українська композиторська школа.―К.:Інститут мистецтвознавства фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського НАН України, 2004. ― С.214―220.
34. Дашкевич Я. Конфесійні та культурні контакти Київської Русі у IX першій половині XIII століть / Ярослав Дашкевич // Київська Церква.― 1999. ― №4. ― С. 24―29.
35. Довгаленко Н. Український музичний авангард у контексті стильових пошуків XX сторіччя / Н.Довгаленко // Матеріали до українського мистецтвознавства. ― К., 2002. ― Вип. 1. ― С. 19―21.
36. Дорошенко Д. Нарис історії України / Д.І.Дорошенко. ― Львів : Видавництво „Світ”, 1991. ― 573 с.
37. Диригент і композитор Андрій Гнатишин / [ред. Тетяна Данник]. ― Відень: Друкарня Seitenberg, 1994. ― 226 с.
38. Евдокимова Ю. Многоголосие средневековья X XIV века / Ю.Евдокимова . ― Москва : Издательство „Музыка”, 1983. ― 452 с.
39. Іванова О. До питання про ієрархію виразових засобів у сучасній музиці / О.Іванова // Теорія та історія (матеріали конференції). ― К., 2002. ― С.18―22.
40. Ісаєвич Я. Братства і українська музична культура XVI XVIII ст. / Я.Ісаєвич // Українське музикознавство. ― К. : Музична Україна, 1971. ― Вип. 6. ― С.48―57.
41. Задерацкий В. Цивилизация и художественная культура / В.Задерацкий // Материали международной конференции (Минск 2629.10.1999). ― Минск, 2000. ― С. 5―19.
42. Іванов В. Словник термінів і слів українського церковного співу (посібник-довідник). / Іванов В. Ф.― Миколаїв, 1998. ― 244 с.
43. Історія української музики. В шести томах / Ред. Колегія М. М.Гордійчук, О.Г.Костюк, Т.П.Булат та ін. К. : Наукова думка, 1989. Т. 1.: Від найдавніших часів до середини XIX ст. / Ред. кол. тому: М. М.Гордійчук, В.В.Кузик, Л.О.Пархоменко. ― 446 с.
44. Квітка К. Українські народні мелодії / Климент Квітка. ― К., 1922. ― 480 с.
45. Кияновська Л. Галицька музична культура XIX XX ст. / Любов Кияновська. ― Чернівці : Книги―XXI, 2007. ― 420 с.
46. Кияновська Л. Михайло Вербицький / ЛюбовКияновська // Українська музична література. ― Тернопіль : СМП „Астон”, 2002. ― Книга 2, частина1. ― С.20―43.
47. Кияновська Л. Портрет сучасника в інтер’єрі постмодернізму (спроба естетико аналітичних студій над творчістю Віктора Камінського) / Любов Кияновська // Musica Galiciana. ― Львів, 2001. ― С. 156―169.
48. Кияновська Л. Релігійні теми і образи в творчості Віктора Камінського / Любов Кияновська // На пограниччі культур. ― Przemyśl, 2002. ― С. 7―17.
49. Кияновська Л. Творчість отця Йосипа Кишакевича: Монографія / Любов Кияновська. ― Львів : Поклик сумління, 1997. ― 96 с.
50. Кияновська Л. Українська музична культура / Любов Кияновська. ― К. : ДМЦНЗКМ, 2002. ― 160 с.
51. Козаренко О. Сакральна творчість українських композиторів XX ст. в контексті національних музично-семіотичних процесів / Олександр Козаренко // Калофоnіа. ― Львів : Видавництво Львівської Богословської Академії, 2002. ― С. 150―172.
52. Козаренко О. Українська церковна музика і процес становлення національної музичної мови / Олександр Козаренко // Феномен української національної музичної мови. ― Львів : НТШ, 2000. ― С. 97―132.
53. „Контрасти” 5-ий Міжнародний Фестиваль Сучасної Музики. ― Львів,1999.
54. Копиця М. Творчість М.Скорика в дзеркалі сучасності / Маріанна Копиця // Науковий вісник Київської Національної Музичної Академії ім.П.І.Чайковського: Історія музики в минулому і сучасності., ― К. : НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2001. ― Вип. 12. ― С. 9―15.
55. Корній Л. Історія української музики / Лідія Корній. ― Київ Харків - Нью-Йорк : В-во М.П.Коць, 1996. ― Частина перша (від найдавніших часів до середини XVIII ст.). ― 314 c.
56. Корній Л. Історія української музики. / Лідія Корній. ― Київ Харків - Нью-Йорк : В-во М.П.Коць, 1998. ― Частина друга (друга половина XVIII ст.). ― 387 c.
57. Корній Л. Становлення новітнього національного стилю української духовної музики в XIX на початку XX століття / Лідія Корній // Матеріали до українського мистецтвознавства. Збірник наукових праць. ― К. : 2002. ― Вип. 1. ― С. 41―43.
58. Костюк Н. Літургія Іоанна Златоустого: проблеми жанру в українській музиці / Наталія Костюк // Musica Galiciana. ― Львів, 2001.― С. 334―342.
59. Костюк Н. Християнські богослужбові