Щербина Вікторія Сергіївна Засоби зако­нодавчої техніки: теоретико-правові аспекти формування і вдосконалення

Краткое описание

Щербина Вікторія Сергіївна, заступник голови Пер­винної профспілкової організації Київського національ­ного університету імені Тараса Шевченка: «Засоби зако­нодавчої техніки: теоретико-правові аспекти формування і вдосконалення» (12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень). Спецрада Д
у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка МОН України

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ЩЕРБИНА ВІКТОРІЯ СЕРГІЇВНА
УДК 340.113 + 340.134
ДИСЕРТАЦІЯ
ЗАСОБИ ЗАКОНОДАВЧОЇ ТЕХНІКИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ
АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ
12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень
Подається на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_______________________В. С. Щербина
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник:
Дзейко Жанна Олександрівна,
доктор юридичних наук, доцент
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………….. 11
РОЗДІЛ 1 ІСТОРІОГРАФІЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАСОБІВ ЗАКОНОДАВЧОЇ ТЕХНІКИ…….…… 19
1.1 Еволюція наукових поглядів про засоби законодавчої
техніки.……...………………………………………………………………. 19
1.2 Методологічні засади дослідження засобів законодавчої техніки...
Висновки до Розділу 1 ……………………………………………………..
РОЗДІЛ 2 КАТЕГОРІАЛЬНИЙ ВИМІР ЗАСОБІВ
ЗАКОНОДАВЧОЇ ТЕХНІКИ …………………………………………...
2.1 Співвідношення засобів та правил законодавчої техніки як
категорій юридичної науки………………………………………………...
2.2 Засоби законодавчої техніки як юридична категорія: поняття та
ознаки………………………………………………………………………..
2.3 Критерії класифікації та різновиди засобів законодавчої техніки...
46
63
66
66
83
102
Висновки до Розділу 2 ……………………………………………………. 123
РОЗДІЛ 3 ПРАКТИЧНІ НЕДОЛІКИ ЗАСТОСУВАННЯ ТА
УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАСОБІВ ЗАКОНОДАВЧОЇ ТЕХНІКИ В
УКРАЇНІ…………………………………………………………………… 127
3.1 Недоліки застосування засобів законодавчої техніки
в сучасній Україні……………………………………………………..……
3.2 Шляхи вдосконалення застосування засобів законодавчої техніки
в законотворчій практиці сучасної України………………………………
127
161
Висновки до Розділу 3 ……………………………………………………..
ВИСНОВКИ………………………………………………………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….
183
186
192
ДОДАТКИ ………………………………………………………………… 232

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації міститься теоретичне узагальнення і нове вирішення
наукового завдання, що полягає у визначенні та характеристиці теоретикоправових аспектів засобів законодавчої техніки, історії та методології їх
дослідження, категоріального виміру, недоліків та шляхів удосконалення їх
застосування в законодавчій практиці сучасної України. Основними науковими
і практичними результатами роботи є такі висновки:
1. Методологічною основою наукового дослідження теоретико-правових
аспектів формування та вдосконалення засобів законодавчої техніки мають
бути: принципи наукового пізнання, які формують пізнавальну основу;
методологічні підходи, функціональна спроможність яких виявляється у
визначенні пізнавальної стратегії вивчення питань формування і вдосконалення
засобів законодавчої техніки; методи наукового дослідження, що дають змогу
дослідити конкретні аспекти формування та вдосконалення засобів юридичної
техніки. Історію еволіції уявлень про засоби законодавчої техніки можна
періодизувати в межах таких етапів: 1) зародження уявлень про засоби
законодавчої техніки (XI ст. до н.е. – кін. ХVІІІ ст.), протягом якого було
сформовано світоглядну основу сучасного розуміння засобів законодавчої
техніки; 2) становлення уявлень про засоби законодавчої техніки (поч. ХІХ ст.
– триває донині), що характеризується визнанням засобів законодавчої техніки
як самостійного об’єкта наукового дослідження, що вивчаються в межах
історико-теоретичних, галузевих та спеціальних юридичних наук.
2. Багатоаспектність засобів законодавчої техніки передбачає потребу
систематизації їх класифікації, в основу якої закладено такі критерії: межі
застосування в законотворчій діяльності (загальні, спеціальні, галузеві засоби
законодавчої техніки); вид законодавчого акта (конституційні, міжнародні,
кодифікаційні, засоби поточної законотворчості, засоби надзвичайної
законотворчості); ступінь обов’язковості (рекомендаційні, забороняючі,
зобов’язуючі засоби законодавчої техніки); зміст (інституційні, функціональні,
187
організаційні засоби законодавчої техніки); суб’єкти застосування (засоби, що
застосовують суб’єкти законопроектування та суб’єкти законодавчої
діяльності); рівень формальної визначеності законодавчого акта (засоби
забезпечення нормативності, текстуальної будови, системності, мовної
доступності та зрозумілості законодавчого акта); система елементів
законодавчого акта (засоби закріплення юридичних конструкцій, правових
аксіом, правових символів, законодавчих презумпцій та фікцій, засоби
мовленнєвого вираження положень законодавчих актів).
3. Поняття «засоби законодавчої техніки» і «правила законодавчої
техніки» є взаємопов’язаними, що розкривається в межах їх спільних і
відмінних ознак. Спільні ознаки засобів і правил законодавчої техніки
полягають у тому, що вони: а) є самостійними елементами законодавчої
техніки; б) складаються із системи імперативних вимог та рекомендаційних
положень щодо підготовки проекту законодавчого акта, його розгляду та
прийняття; в) є різновидом професійних правових знань про форму, зміст,
структуру, реквізити та порядок створення законодавчих актів;
г) застосовуються уповноваженими суб’єктами; д) є універсальними, оскільки
використовуються під час розроблення будь-якого законодавчого акта;
е) мають прикладний характер, оскільки реалізуються в юридичній практичній
діяльності у сфері законотворчості; ж) спрямовані на підготовку та прийняття
законодавчого акта, що відзначається високим рівнем юридико-технічної
будови. Відмінні ознаки засобів і правил законодавчої техніки полягають у
тому, що правила законодавчої техніки мають загальноорієнтаційне значення;
можуть або проголошуватись, або існувати як положення правової доктрини; є
стабільними; переважно наділені імперативним статусом; становлять
методологічну основу застосування прийомів, способів і засобів законодавчої
техніки; визначають зміст діяльності суб’єктів законопроектування та
законодавчої діяльності; стосуються ключових питань юридико-технічної
будови законодавчих актів, водночас засоби законодавчої техніки мають
конкретно-орієнтаційне значення; мають обов’язково реалізовуватись; є
188
динамічними; поєднують у собі вимоги як імперативного, так і диспозитивного
(рекомендаційного) характеру; мають прикладний характер та є інструментами
реалізації правил законодавчої техніки; конкретизують правила законодавчої
техніки щодо форми, змісту, структури та реквізитів законодавчих актів.
Засоби законодавчої техніки характеризуються наступними сутнісними
ознаками: а) є системою професійних інструментальних навичок
уповноважених суб’єктів законопроектної діяльності; б) мають правовий
характер; в) застосовуються суб’єктами законопроектної діяльності на
професійній основі; г) їх призначенням є формалізація норм права як системи
законодавчих актів; д) мають системний характер, оскільки є елементом
законодавчої техніки та структурно поділяються на засоби: визначення форми
законодавчого акта; формалізації його змісту, структуризації законодавчого
акта, закріплення його реквізитів тощо; е) застосовуються в особливому
процесуальному порядку.
4. Доктринальне розуміння засобів законодавчої техніки можна
розглядати в межах: юридико-інструментального підходу, який визначає
засоби законодавчої техніки з точки зору їх юридичного призначення в
арсеналі інструментів побудови законопроектів уповноваженими суб’єктами;
системного підходу, який засновує характеристику засобів законодавчої
техніки на ідеї їх належності до явищ більш широкого порядку (законодавча
техніка, юридична техніка); функціонального підходу, що розкриває засоби
законодавчої техніки з точки зору їх функціонального призначення, яке
зводиться не лише до їх розуміння як інструментів у діяльності уповноважених
суб’єктів законопроектування, а й до їх системної функції щодо побудови
законодавчої бази та систематизації законодавчих актів; методологічної
функції, змістом якої є забезпечення законопроектної діяльності в цілому;
навчальної функції, що реалізується в межах підготовки фахівців у сфері
законопроектування тощо. Поняття «засоби законодавчої техніки» можна
визначати як систему професійних інструментальних навичок уповноважених
суб’єктів законопроектної діяльності, які використовуються ними в особливому
189
процесуальному порядку, змістом яких є визначення форми законодавчого
акта, моделювання його структури, формулювання його положень шляхом
закріплення норм права та реквізитів законодавчого акта з метою досконалого
юридико-технічного оформлення законодавчих актів, забезпечення їх
формальної визначеності, нормативності викладення положень та системної
будови законодавства.
5. Дослідивши історію еволюції засобів законодавчої техніки на
території України, можна періодизувати її в межах таких етапів: 1) зародження
засобів законодавчої техніки в Київській Русі (кін. IX ст. – поч. XIV ст.), що
пов’язаний із використанням засобів кодифікації законодавчих актів під час
створення «Руської правди»; 2) становлення засобів систематизації
законодавства Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої
(сер. ХІV ст. – кін. ХVI ст.), протягом якого було підготовлено та ухвалено
Статути Великого Князівства Литовського (1529 р., 1566 р., 1588 р.), що
свідчить про досить високий рівень систематизації нормативно-правових актів;
3) становлення засобів законодавчої техніки Гетьманщини (поч. XVII ст. –
кін. XVIII ст.), який характеризується ускладненням системи засобів
законодавчої техніки та суттєвим збільшенням обсягів практики їх
застосування; 4) інтенсифікація застосування засобів систематизаційної
техніки (поч. XІХ ст. – сер. 20-х років XX ст.), що характеризується
поширенням законодавства Російської імперії, яке розвивається шляхом
активізації систематизаційної роботи; 5) становлення засобів законодавчої
техніки Української державності (1917 – 1922 рр.), що характеризується
поширенням практики затвердження декларативних і програмних положень у
політико-правових актах; 6) становлення засобів законодавчої техніки в
радянський період (1923 – 1991 рр.), особливостями якого є загальна
заідеологізованість законодавства; поширення практики використання значної
кількості декларативних положень у змісті законодавчих актів; 7) розвиток
засобів законодавчої техніки за часів незалежності України (кін. 1991 р. –
триває донині), особливостями якого є значне розширення практики
190
законодавчої діяльності тощо. Недоліками застосування засобів законодавчої
техніки в сучасній Україні є: складні історичні обставини; відсутність
незалежного кваліфікованого державного апарату; нерозробленість
україномовної юридичної термінології та неоднозначність практики її
застосування в процесі законодавчої діяльності; несформованість усталених
традицій застосування засобів законодавчої техніки; поширеність практики
прийняття законодавчих актів, що базуються не на загальнонаціональних, а на
вузькокорпоративних інтересах; недосконалість функціонування судової гілки
влади в контексті виконання функції тлумачення законодавства тощо.
6. Шляхи удосконалення застосування засобів законодавчої техніки в
законотворчій практиці сучасної України можна віднайти в межах: 1) ідеологодоктринального напряму, що охоплює посилення фундаментальних наукових
досліджень засобів законодавчої техніки з метою виокремлення та
обґрунтування самостійної концепції засобів законодавчої техніки як
багатоаспектного теоретико-правового та практичного феномена сучасної
законодавчої діяльності; законодавче затвердження стратегії розвитку
законодавства України; розширення практики планування законопроектної
діяльності; посилення ролі наукових досліджень питань правоутворення,
правотворчості, юридичної та законодавчої техніки, законодавчої діяльності та
законодавчого процесу; 2) нормативно-організаційного напряму, складовими
якого є удосконалення правового забезпечення застосування засобів
законодавчої техніки (правове закріплення засобів законодавчої техніки;
скасування законодавчих актів, прийнятих органами державної влади УРСР та
СРСР; закріплення вимоги недопущення внесення до законодавчого акта змін і
доповнень понад п’ять разів, в іншому випадку слід ухвалювати новий
законодавчий акт або його нову редакцію; прийняття положення про
недопустимість ухвалення законодавчих актів усупереч закріпленим
принципам застосування засобів законодавчої техніки тощо); затвердження
наказом Міністерства юстиції України єдиних теоретико-методологічних засад
законопроектування як Інструкції з підготовки законопроектів та
191
законопроектної документації; посилення взаємодії між органами державної
влади, місцевого самоврядування, представниками громадських об’єднань,
науковими та освітніми закладами у сфері підготовки законопроектної
документації тощо.