СЕЦЕСІЯ В АРХІТЕКТУРІ СТАНІСЛАВОВА КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Краткое описание

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника
Державний науково-дослідний інститут теорії та історії
архітектури і містобудування

На правах рукопису

ПОЛІЩУК
Лариса Клавдіївна

УДК 72.01; 72.03

СЕЦЕСІЯ В АРХІТЕКТУРІ СТАНІСЛАВОВА
КІНЦЯ ХІХ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

18.00.01 Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури

Науковий керівник
Пучков Андрій Олександрович
кандидат архітектури, доцент

Київ 2003

З М І С Т

Вступ

3

Розділ перший. Передумови формування станіславівської сецесії .

1.1. Суспільно-політичні, соціально-економічні процеси розвитку Станіславова періоду класицизму та історизму, їх вплив на формування архітектури сецесії..

15

1.2. Містобудівні трансформації Станіславова

42

1.3. Вплив культурно-просвітницьких та художніх чинників на розвиток станіславівської сецесії...

54

Висновки по першому розділу ..

64

Розділ другий. Еволюція архітектурних форм та структурний аналіз
об’єктів станіславіської сецесії ...

2.1. Етапи розвитку станіславівської сецесії протягом 18951914 рр. ..

67

2.2. Морфологічно-структурний аналіз об’єктів станіславівської сецесії

90

2.3. Закономірності формоутворення сецесійних архітектурних деталей та способи їх поєднання в архітектурних композиціях ................................. ....

120

Висновки по другому розділу

136

Розділ третій. Станіславівська сецесія в контексті подальшого розвитку архітектури міста та її місце в архітектурній системі Галичини ...

3.1. Сецесія в архітектурі Станіславова 19201930-х рр. ..

142

3.2. Вплив сецесії на архітектуру Івано-Франківська 19601990-х рр. ....

153

3.3. Місце станіславівської сецесії в архітектурній системі Галичини .

157

Висновки по третьому розділу ..

162

Загальні висновки .

164

Використана література .

170

Перелік рисунків і таблиць ........

189

Рисунки

191

Таблиці .

205

Додатки

246

В С Т У П

Внаслідок суперечливих процесів у світовій архітектурі 6080-х років ХХ ст. в ранг основного критерію оцінки шляхів формування міст введено принцип історизму [129, с. 41], який проголошує естетично цінною історично складену багатоаспектність образу міста, уважне ставлення до його рядових пам’яток та реконструкцію й адаптацію наявних архітектурних споруд історичних центрів для нових потреб. Зростання та реконструкція історичних міст загострили проблему збереженості спадщини минулого, сумісності нового і старого, що є особливо вагомим для досягнення гармонії в формології міста та образу, який це місто створює в людській уяві, адже таке ядро, в якому нероздільно злиті смислові та емоційні компоненти, і є образом довкілля, середовища.
Таке становище підтверджено Міжнародною хартією з охорони міст, яку було прийнято на ХVIII Генеральній Асамблеї ІCOMOS у жовтні 1987 р., де в якості цінностей, що належать охороні, визначено історичний характер міста і сукупність його матеріальних та художніх елементів, форма і вигляд (внутрішній і зовнішній) будівель, такі, як вони визначені своєю структурою, об’ємом, стилем, масштабом, матеріалами, кольором і декоративними елементами” [125, с. 2].
Отже, самобутність міста визначають не лише унікальні споруди, а типологічні та стилістичні характеристики міської забудови, прийоми та композиційні засоби поєднання будинків, співвідношення між типами міського простору, закономірності розташування фасадів, силуети будівель, характер деталей тощо.
Своєрідність Івано-Франківська (від заснування до 1939 р. м. Станіславів, до 1962 р. Станіслав) важливого культурного й адміністративного центру Галичини забезпечує інтегративність архітектурного образу міста, де кожний історичний період зробив внесок у формування архітектурного середовища. Місто акумулювало ренесансні традиції у розбудові міста-фортеці, барокову своєрідність структури міського плану і перших міських домінант, класицистичні, ретроспективні, романтичні, сецесійні, функціоналістично-конструктивістські особливості забудови центральних міських кварталів. Період другої половини ХІХ початку ХХ ст. був часом бурхливого архітектурного розвитку міста, його інтенсивних архітектурних та художніх трансформацій.
Отже, архітектурну своєрідність Івано-Франківська забезпечує динамічний процес розвитку міста протягом тривалого часу. Враховуючи його стрімкий розвиток в останні десятиліття ХІХ ст. та перші десятиліття ХХ ст. за рахунок територіального зростання та інтенсифікації використання наявної території, слід зауважити, що значну частину архітектурної форми історичного центру міста формує екстер’єр споруд періоду сецесії, який припадає в основному на кінець ХІХ початок ХХ ст. Але через довготривалу недооцінку сецесійна архітектура залишалась малодослідженою і практично невідомою.
Тому актуальність обраної теми визначається передусім тим, що у зв’язку з інтеграцією нашої держави у світову спільноту потреба вивчення власної історичної та мистецької спадщини набула особливої ваги. В цьому контексті слід визнати нагальною систематизацію й аналіз архітектурної спадщини України, зокрема м. Івано-Франківська, історична забудова якого практично не була пошкоджена під час двох світових воєн у першій половині ХХ ст. Сецесійний екстер’єр споруд Івано-Франківська формує архітектурний образ багатьох вулиць і кварталів центральної частини міста, але в науковому плані при цьому практично відсутні публікації, які б висвітлювали стилістичні, функціонально-типологічні та архітектурно-розпланувальні аспекти окремих будинків і загальну картину розвитку архітектури цього періоду. Основними аспектами архітектурної діяльності у центральній частині міста згідно з принципом історизму сьогодні є реконструкція та адаптація під нові функціональні потреби споруд, значна частина яких належить модерну. Для комплексного проведення таких робіт необхідно визначити головні принципи у формуванні стилістичних, функціонально-типологічних та архітектурно-розпланувальних рішень будівель Івано-Франківська цього періоду.
До того ж, історія архітектури періоду модерну досить повно висвітлена у зарубіжних джерелах, значна увага приділяється її вивченню й в Україні, зростає зацікавленість творчістю тогочасних архітекторів, студіюванням стильових прийомів модерну, історією зведення окремих споруд. Це свідчить на користь доповнення існуючих знань про архітектуру цієї яскравої доби.
Актуальність обраної теми підсилюється іще і тим, що загальні праці з історії архітектури Івано-Франківська відсутні, спостерігається недостатня скоординованість у дослідженнях, присвячених саме сецесійній архітектурі України. Окремі дослідження не створюють загальної картини розвитку архітектури цього періоду у стилістичному, функціонально-типологічному, архітектурно-розпланувальному й містобудівному аспектах. Тому існує потреба в систематизації результатів попередніх досліджень, визначення передумов, закономірностей і особливостей розвитку функціонально-типологічних, стилістичних і архітектурно-розпланувальних особливостей житлових і громадських будинків в архітектурній системі сецесійного Станіславова, виявлення їх значення для становлення архітектури наступного періоду розвитку міста та визначення місця історичного, культурологічного, мистецького значення сецесійної архітектури Станіславова в загальній системі культурної та архітектурно-містобудівної спадщини України.
Об’єктом дослідження є формування і розвиток архітектури Івано-Франківська періоду сецесії (кінець ХІХ початок ХХ століття).
Предметом дослідження є функціонально-типологічні, стилістичні і архітектурно-розпланувальні вирішення житлових і громадських будинків в архітектурній системі Івано-Франківська (Станіславова) сецесійної доби.
Метою дослідження є визначення передумов, закономірностей та особливостей розвитку стилістичних та композиційних рішень в сецесійній архітектурі Івано-Франківська, виявлення їх значення для формування архітектури міста у ХХ ст. за умов реконструкції.
Задачі дослідження:
дослідити суспільно-політичні та соціально-економічні передумови і сукупність факторів внутрішніх та зовнішніх впливів на розвиток архітектури Станіславова періоду сецесії;
показати еволюцію містобудівних та розпланувальних особливостей Станіславова, визначити їх вплив на формування архітектурного простору історичного центру у кінці ХІХ на початку ХХ ст.;
на основі моделі регіональної містобудівної системи розробити модель архітектурної системи сецесії Станіславова;
визначити та схарактеризувати особливості внутрішніх стилістичних розгалужень у сецесійній архітектурі Станіславова 18951914 рр.;
структурувати об’єкти залежно від комплексу показників, що їх типологічно характеризують;
здійснити порівняльний аналіз основних тенденцій розвитку сецесійної архітектури Станіславова періоду модерну з західноукраїнськими і загальноєвропейськими тенденціями та визначити особливості станіславівського шляху розвитку;
виявити значення станіславівської сецесії для подальших процесів розвитку архітектури міста.
Міра розробленості проблеми. В результаті вивчення і аналізу попередніх досліджень з архітектури Станіславова періоду сецесії виявлено, що окремі наукові та науково-популярні публікації комплексної картини розвитку архітектури міста кінця ХІХ початку ХХ ст. не створюють. Фактологічною основою дослідження є матеріали, отримані в результаті натурних обстежень історичної забудови міста, вивчення архітектурних матеріалів державних сховищ (Державний архів Івано-Франківської області, архів Обласного бюро технічної інвентаризації), спеціалізованих видань періоду 18801939 рр., які зберігаються у фондах наукової бібліотеки Національного університету „Львівська політехніка”, іконографічних джерел з фондів музеїв Івано-Франківська та приватних колекцій, публікацій у вітчизняних і зарубіжних виданнях. Аналіз і оцінка функціонально-типологічних, стилістичних та архітектурно-розпланувальних особливостей досліджуваних об’єктів здійснювалися з урахуванням ознайомлення з аналогами у забудовах міст Львова, Коломиї, Стрия, Відня, Праги, Кракова. Опрацьований матеріал дає підстави для систематизації джерел в окремі групи:
до вивчених джерел належать наукові та науково-популярні публікації 18801939 рр. у спеціалізованих часописах та виданнях для широкого кола читачів, що друкувались або поширювались в Галичині (статті в журналах і газетах: Bautechniker”, Architektonische”, Stadtbau” (ред. К. Зітте), Зодчий”, Zeitschrift des Ingenieur u Architekten Vereines”, Technicky Obzor”, Czasopismo techniczne”, Architekt”, Kurjer Stanisławowski”, Господар і промишленник”, Вісник Станіславівської Єпархії”, Станіславівські вісті”, Технічний огляд”, Młody krajoznawca”, Przemysłowiec”, Słovo Polskie”);
для висвітлення впливу суспільно-економічного процесу на розвиток сецесійної архітектури Станіславова були використані дослідження з суміжних дисциплін (історії, права, економіки, статистики), праці С. Баронча [275], Л. Вержейського [339], Б. Гавриліва [31], В. Грабовецького [32; 33; 34], М. Кукурудзяка [113], Г. Ковальчика [108], Р. Петріва [231], А. Шарловського [333];
для порівняльного аналізу були опрацьовані дослідження, присвячені проблемам архітектури модерну у країнах Західної Європи, Росії та в інших містах України, праці А. Берсеньової [10], Ю. Бірюльова [11; 12], Є. Борисової [13], М. Валліса [336; 337], Е. Вансца [18], М. Вітохової [20], Й. Вшетечкі [20], Т. Добровольського [285], І. Жука [90; 91; 92; 93], Й. Кейрж [20], В. Кириллова [104], Є. Кириченко [105], Я. Крастиньша [111], Г. Лукомського [120], С. Мадсена [307; 307], О. Ноги [131; 132], А. Ольшевського [314; 315; 316; 317], В. Полєвого [233], Я. Пурхлі [245], Д. Сараб’янова [251], Г. Стерніна [13], В. Тимофієнка [254; 255], В. Турчина [257; 258], Е. Хаузнера [290], В. Чепелика [263; 264; 265], В. Ясієвича [269; 270; 271];
для проведення факторного аналізу об’єктів дослідження були використані праці з загальної теорії та історії архітектури, архітектурної композиції І. Араухо [3], Ю. Асєєва [5], І. Бартенєва [9], В. Батажкової [9], А. Буніна [16; 17], О. Венедиктова [19], П. Говді [117], М. Дьоміна [86], О. Гутнова [37], В. Глазичева [37], Г. Земпера [94], К. Зітте [95], А. Іконнікова [97; 98; 99; 100], І. Ігнаткіна [101], Ю. Йодіке [88], В. Крючкової [112], Б. Лобановського [117], Г. Логвина [118; 119], Ст. Лози [306], А. Мардера [122], Л. Прибєги [244], А. Пучкова [246; 247; 248], Т. Саваренської [16; 17; 250], А. Уїттіка [259], Дж. Форрестера [260].
Останніми десятиліттями широким колом фахівців було виконано дослідження з конкретних проблем сецесійної архітектури Станіславова, які об’єднано в окрему групу:
стилістичні аспекти досліджували Ж. Васідлова, З. Соколовський, В. Чепелик, В. Шпільчак, В. Ясієвич;
персоналії М. Головатий, В. Полєк, З. Соколовський;
історію будівництва окремих споруд М. Головатий, О. Мельник, В. Полєк, З. Соколовський, В. Чепелик;
містобудівні трансформації Н. Галюк, С. Кравцов, Я. Микитин, Р. Михайлишин, Р. Могитич, І. Панчишин, П. Ричков, З. Соколовський.
У науковій архітектурознавчій літературі радянського часу інформація про сецесійну архітектуру, останню фазу в історії капіталістичної архітектури”, практично була відсутня до останньої чверті ХХ ст. Лише 1957 р. у Нарисах історії архітектури Української РСР” автор розділу Архітектура України періоду капіталізму” О. Ігнатов зауважує, що Станіславів є містом сецесійним [102, с. 254275]. Пізніше у путівниках по Західній Україні та Івано-Франківську, що видавались у 6070-х рр. [6; 7], інформація про архітектуру кінця ХІХ початку ХХ ст. практично відсутня. Тільки у 8090-х рр. з’являється серія публікацій українських архітектурознавців другої половини ХХ ст. В. Чепелика та В. Ясієвича, присвячених проблемам української архітектури другої половини ХІХ початку ХХ ст. Цілісну картину її розвитку окреслює докторська дисертація Архитектура Украины конца XIX начала ХХ века (Основные тенденции и особенности)” (1981 р.), а потім і монографія В. Ясієвича Архитектура Украины на рубеже ХІХХХ веков” (1988 р.) [269]. Це ґрунтовна узагальнююча праця, в якій на основі аналізу великого фактичного матеріалу визначені основні тенденції архітектури означеного періоду, класифіковано нові типи будинків та їх функціональні особливості, визначено основні стилістичні напрями у творчості українських архітекторів і т. ін. Але, на жаль, станіславівську сецесію подано побіжно. Автор відзначив, що саме на зламі ХІХХХ століть сформувався новий архітектурний масштаб та обличчя Станіславова. В центрі міста вздовж головних вулиць були споруджені багатоповерхові прибуткові будинки, банки, навчальні заклади, виокремились райони особняків, були закладені міські парки та сквери. В загальному вигляді будинків знайшли відтворення типові для європейської архітектури неоренесансні та неоготичні риси, а також, самобутні особливості модерну, наприклад, в декоративних ґратках балконів, брам, різьблених деталей дверей, дрібній скульптурі, виконаній місцевими майстрами [269, c. 10; 44]. У монографії В. Чепелика Український архітектурний модерн”, де цей мистецький напрям розглядається в системі українського архітектурного стилю”, станіславівська сецесія представлена двома спорудами: будинком товариства Просвіта та монастирським комплексом сестер василіянок [265, с. 190193]. Короткий опис будинків наведено у загальному переліку архітектурних споруд, які відрізнялись від „форм космополітичної сецесії, сусідської закопанської моди чи загальноєвропейських стилів”. Відсутня інформація про сецесійне мистецтво і в нечисленній добірці зарубіжної літератури про Станіславів [2; 339]. Деякі відомості про архітекторів і художників, які працювали на зламі століть у Станіславові, вміщено в Історії українського мистецтва” [101; с. 1745], „Словнику художників України” [252, с. 35; 129; 137; 188; 216], та Історії української культури” [103, c. 634; 636; 651652].
Останніми роками у світі опубліковано значну кількість книг і статей, присвячених архітектурі другої половини ХІХ початку ХХ ст., в яких вироблена нова концепція розуміння архітектури модерну як безпосередньої складової джерела сучасної архітектури. Розвиток нових форм в архітектурі на колишній території Польщі докладно описано у монографії Т. Добровольського „Мистецтво Молодої Польщі”, у працях А. Ольшевського, М. Валліса.
Так, Т. Добровольський стверджує, що архітектура. як мистецтво, організоване просторово, не могла виконати в повній мірі постулати нового стилю з його нахилом до плоских форм (непросторових) і лінеарних. Тектоніка сецесії забезпечувалась завдяки бетонним згинам форм, але сецесійна хвилястість та контурність не могли знайти повного застосування в будівничому русі. Аналізуючи розвиток сецесійної архітектури Варшави і Кракова, Т. Добровольський класифікує краківську сецесію з позиції художніх якостей: архітектура універсального типу, побудована на загальних узорах; керунок, що виростає з традицій місцевого народного будівництва і народного орнаменту; сецесійно-еклектична архітектура, що нав’язується до локальних, змодифікованих історичних стилів. [285, с. 55; 60].
А. Ольшевський аналізує закономірності, які розвивались в теорії і вибірково впроваджувались на практиці у сецесійний період [315, c. 88112]. Більше уваги приділяє розвитку першої хвилі польського модернізму після 1908 р. У дослідженні „Огляд концепції „національного стилю” в теорії польської архітектури на зламі ХІХХХ століть” А. Ольшевський пише про процеси пізнання історії, які стимулювали до теоретичних пошуків нового стилю, який для багатьох дослідників уявлявся як „польський національний стиль”. Так, С. Віткевич визнає народне мистецтво Закопане стародавнім польським стилем і пропонує відродити архітектуру, художнє ремесло та декоративне мистецтво, спираючись на мистецтво народне. Проте „закопанський стиль” не знайшов широкої підтримки серед архітекторів, яких відштовхувала трудність вжитку цього стилю в інших матеріалах, окрім дерева [316, c. 393]. М. Валліс досліджує орнаменталізм та символіку сецесійних форм. Дослідники львівського модерну Ю. Бірюльов та І. Жук розглядають архітектуру з точки зору істориків мистецтва як пластичне мистецтво, наділене певними функціями. Праці Ю. Бірюльова присвячені синтезу мистецтв, більше уваги приділено окремим видам образотворчого мистецтва, скульптури періоду сецесії у Львові. Особливу увагу автор приділяє гармонійному поєднанню тенденцій раціональних з емоційним декоративним елементом у львівській архітектурі сецесії. Біоморфні засади пов’язали всі складники декоративного мистецтва в сецесії, як в архітектурі, так і в декоративному мистецтві та мистецтвах пластичних. Засади органічної цілості по відношенню до архітектури або предметів щоденного вжитку означають нерозривний зв’язок утилітарного й естетичного [277, c. 70]. І. Жук досліджує еволюцію львівського архітектурного сецесійного декору, загалом розглядаючи сецесію як художнє явище.
Спорадичну інформацію про деякі факти з історії розвитку будівництва і архітектури Галичини початку ХХ ст. можемо почерпнути з Бібліографії польського мистецтва” [276] та Польського художнього життя 18901914 років” [319]. Однак низка концепцій польських учених потребує сучасного критичного переосмислення. На окрему увагу заслуговує польськомовна теоретична розробка мистецтвознавче дослідження Ж. Васідлової Сецесія Станіславова” [338], в якій також більше приділено уваги художнім якостям сецесійної архітектури, ніж функціональним, конструктивним і архітектурно-розпланувальним.
Отже, маємо підстави говорити про відсутність спеціальних наукових розробок обраної теми, що підтверджує її актуальність. Слід зауважити, що факт відсутності досліджень станіславівської сецесійної архітектури не випливає з відсутності самої архітектури. Станіславівська архітектура розвивалась в руслі з львівською, європейською і видала ряд творів немалої вартості, створених талановитими місцевими архітекторами, інженерами, будівничими за власними проектами або адаптованими віденськими чи львівськими. З огляду на існуючу ситуацію стану вивченості питання можна визнати її актуальність.
Як робочу гіпотезу висунуто припущення, що закономірності у розвитку функціонально-типологічних, стилістичних та архітектурно-розпланувальних рішень в архітектурі Станіславова сецесійної доби в основному співпадали із загальноєвропейськими тенденціями, зокрема віденськими, краківськими, львівськими, празькими, проте їм були притаманні особливості, зумовлені специфікою містобудівної ситуації та впливом місцевих традицій на становлення і розвиток архітектури кінця ХІХ початку ХХ ст.
Методи та методика дослідження. В дисертації використано комплексний метод історико-архітектурного, функціонально-структурного і стилістичного аналізу, який охоплює традиційні загальнонаукові підходи, а також розроблену загальну методику функціонально-типологічного, стилістичного і архітектурно-розпланувального аналізу. Дослідження і аналіз шляхом співставлення результатів натурних обстежень і літературних джерел допомогли локалізувати територію поширення сецесійної архітектури Станіславова, розкрити просторові і візуальні зв’язки, що підкорені методу спрямованості” [106, с. 37], який передбачає послідовне розкриття ролі і місця будинку, ансамблю у міському просторі, а також дали можливість прослідкувати та проаналізувати виникнення і еволюцію типологічно й стилістично однорідних груп сецесійних об’єктів та окремих елементів в їх хронологічній послідовності.
Загальнонаукові методи, що використані у дослідженні: аналіз i систематизація наукової, науково-методичної i науково-популярної літератури за тематикою дослідження; аналіз першоджерел: архівних матеріалів, архітектурних креслеників, кадастрових карт i планів Станіславова ХVIII початку ХХ ст., іконографічних матеріалів; метод натурного обстеження для визначення територіальних меж дослідження, структурного аналізу, кореляційного аналізу на основі виявлених закономірностей у розвитку функцiонально-типологiчних, стильових i архiтектурно-розпланувальних вирішень сецесійних об’єктів міста та закономірностей розвитку архітектури схiдно-галицьких i західноєвропейських міст; статистичний метод для визначення певних стильових спрямувань та динаміки змін загальних характеристик об’єктів.
Серйозною перешкодою для хронологічного аналізу та систематизації об’єктів дослідження є відсутність значної частини документації у Державному архіві Івано-Франківської області, яка була вивезена свого часу за розпорядженням австрійського уряду до Відня та частково знищена під час перереєстрації будинків 19461948 рр., про що свідчать інвентарні справи Обласного бюро технічної інвентаризації. Розбір, перебудова чи неналежний рівень адаптації сецесійних будинків процеси, які активізувались у 1990 рр., є ще однією серйозною перешкодою для дослідження.
Хронологічні межі дослідження. Хронологія дослідження не обмежена часом зародження сецесійних основ архітектури та часом їх розпаду чи трансформації. Крайня нижня межа дослідження не фіксована, тому що характерними особливостями прояву впливу на становлення архітектури досліджуваного періоду були суспільно-політичні події кінця ХVIIIХІХ ст. та економічний розвиток другої половини ХІХ ст. Основний період дослідження 18951914 рр. У цей досить короткий період сецесія стає панівним напрямом в архітектурі міста, проходить основні етапи розвитку від протомодерну до розпаду сецесійних основ. Крайня верхня межа 19201930-ті рр., які характеризуються окремими ремінісценціями стилю.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що дослідження є першою спробою цілісного відтворення еволюційної картини формування, становлення, розвитку і занепаду станіславівської сецесійної архітектури. На основі запропонованої методики функціонально-типологічного, стилістичного і архітектурно-розпланувального аналізу виявлено і простежено закономірності у формуванні стильових і розпланувальних характеристик об’єктів станіславівської сецесії. Виявлено спільні тенденції у розвитку станіславівської архітектури й архітектури інших міст Східної Галичини та Європи, особливості станіславівського шляху розвитку, значення станіславівської сецесії для становлення архітектури наступного стильового періоду архітектури міста. За типологічними, стилістичними і архітектурно-розпланувальними ознаками вперше класифіковано сецесійні об’єкти, встановлено імена окремих архітекторів, інженерів, майстрів, складено перелік підприємств, майстерень, досліджено і структуровано понад 200 об’єктів періоду сецесії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика проведеного дослідження є складовою частиною загальної наукової роботи кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва Прикарпатського університету імені В. Стефаника, входить до програми фундаментальних наукових досліджень Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування (м. Київ), в коло актуальних задач сучасної історико-архітектурної науки і спрямована на заповнення теоретичних та історичних прогалин в розробці понятійного апарату архітектурознавства.
Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному узагальненні, систематизації результатів, по-перше, попередніх досліджень, по-друге, в постановці задачі та цілей дослідження, по-третє, в розробці загальної методики дослідження та систематизації великого обсягу конкретного фактичного матеріалу.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що дослідження значно доповнює відомості про архітектуру Івано-Франківська періоду сецесії, дозволяє по-новому оцінити її значення на основі проведеного аналізу, атрибуції та систематизації об’єктів, може бути використане як матеріал для праць з історії української культури та архітектури, у науково-дослідній практиці, лекційній та екскурсійній роботі; його результати можуть використовуватись при проведенні реконструкції та реставрації будівель Івано-Франківська періоду сецесії; зроблені узагальнення із запропонованою методикою можуть стати основою для наступних детальніших досліджень з історії архітектури Івано-Франківська в контексті розвитку архітектури України та східноєвропейських країн кінця ХІХ початку ХХ ст. Методологічна спорідненість сецесії та архітектури на сучасному етапі розвитку, яка виявляється у спробах поєднання індивідуального з доцільним, раціонально обґрунтованим, обумовлює правомірність звернень сучасних архітекторів до архітектурної спадщини часів сецесії. Просторова несподіваність зрілої станіславівської сецесії, закономірності її формоутворення можуть слугувати методологічною основою для сучасного проектування.
Апробація роботи. Матеріали дослідження були подані на конференціях: Галич і галицька земля у державотворчих процесах України / Міжнародна ювілейна наукова конференція. Івано-Франківськ Галич, 1998; Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст. / міжнародна науково-практична конференція. Івано-Франківськ, 1997.
За матеріалами дисертації автором особисто надруковано 4 статті в провідних фахових виданнях, які входять до затвердженого ВАК України Переліку наукових видань, де можуть публікуватись результати досліджень на здобуття наукових ступенів кандидата і доктора наук із спеціальності 18.00.01.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, а також списку використаної літератури, додатків та ілюстративної частини. Обсяг дисертації 169 стор. основного тексту, 18 стор. бібліографії (344 позиції), 54 стор. ілюстрацій, 24 стор. додатків.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дослідження в дисертації процесу формування та розвитку архітектури Івано-Франківська періоду сецесії (18951914 рр.) дозволило:
1. Визначити, що важливе значення для становлення архітектури м. Станіславова у період модерну мали наступні чинники внутрішніх та зовнішніх впливів:
входження Станіславова з Східною Галичиною до складу Австро-Угорської імперії; статус вільного королівського міста; адміністративна залежність від Львова та Відня;
соціально-економічний розвиток міста як окружного центру; економічні привілеї; полінаціональний склад населення; розвиток місцевої будівельної промисловості і будівництва; формування статусу міста як торгово-фінансового центру;
добре налагоджені транспортні зв’язки з найбільшими містами імперії;
урбанізація міста в результаті розбудови львівсько-віденської залізниці; містобудівні трансформації; збереження місцевих традицій будівництва;
релігійне і культурне зростання міста; піднесення рівня архітектурної освіти.
2. Виявити, що активізація архітектурних процесів і зміна мистецьких орієнтирів у Станіславові відбувалася завдяки:
культурним контактам у Європі, які захопили західноукраїнські землі;
пресі, спеціалізованим архітектурним і загальнотехнічним виданням, виставковій і культурній діяльності, конкурсному проектуванню, розквіту архітектурної освіти у Львівській політехніці, діяльності технічних і мистецьких товариств, архітектурно-будівельних фірм, науково-просвітницькій діяльності архітекторів.
3. Довести, що становлення та розвиток забудови м. Станіславова в кінці ХІХ на початку ХХ ст. нерозривно пов’язані з еволюцією його архітектурно-розпланувальних характеристик у ХVІІ ХІХ ст.:
4. Встановити етапи розвитку архітектури Станіславова періоду сецесії, що передбачають взаємопроникнення стильових форм: 18951899рр. протосецесія”; 19001902 рр. рання фаза; 19031908 рр. зріла фаза; 19091914 рр. пізня фаза.
Етапи розвитку станіславівської сецесії послідовно співпадають з етапами розвитку європейського модерну, але характеризуються часовим відставанням. Періодизація засвідчує запізнення її поширення порівняно з архітектурою європейською на п’ять-шість років, з львівською на два-три роки з подальшою тенденцією до зменшення хронологічної різниці.
5. Стверджувати, що джерелами виростання станіславівської сецесії та її окреслення у протосецесійний період, а також джерелами подальших сецесійних інспірацій були: традиції північного ренесансу, класицизм, станіславівське необароко, неороманіка, німецькі романтичні впливи (північно-німецька цегляна ґотика, народне житло німецьких колоністів), єврейські романтичні впливи (орієнтальні мотиви), польські романтичні впливи („надвіслянська ґотика”, „закопанський стиль”), українські романтичні впливи (народне будівництво українських Карпат, традиції давньогалицької архітектури княжого періоду).
6. Виявити, що у період протосецесії (18951899 рр.) архітектурні джерела репрезентовані двома тенденціями класицистичною (неоренесанс, необароко, неокласицизм) та романтичною. Романтична поділяється на дві групи стильових течій: неороманіка, неоґотика, неоренесанс та українські, польські, німецькі, єврейські романтичні риси.
7. Прослідкувати, що сецесію ранньої та зрілої фаз можна поділити на орнаментальну та раціональну течії, не розмежовуючи їх хронологічно згідно із загальноприйнятою класифікацією та враховуючи часове відставання поширення станіславівської сецесії. Характерною рисою станіславівської сецесії раннього і зрілого періодів є міра стилізації орнаментальних мотивів і форм архітектурних деталей, яка стилістично встановлює приналежність будинку до орнаментальної чи раціональної течії.
8. З’ясувати, що пізня фаза станіславівської сецесії (19091914 рр.) характеризується двома тенденціями: раціоналістичною та ретроспективною. Ретроспективна поєднує неокласицистичні, неоромантичні та необарокові стильові риси.
9. Констатувати, що раціоналістичний напрям станіславівської сецесії встановлює зв’язок із формотворчою системою сучасної архітектури; самоокреслення ретроспективного напряму у період пізньої сецесії стає джерелом виростання неокласицизму; національний романтизм, що наслідував прогресивним принципам сецесії і трансформувався в український, німецько-український і польсько-український модерн, став поштовхом до створення садибного стилю 1920-х рр.
10. Стверджувати, що загалом зовнішні впливи і локальні будівельні традиції сприяли оформленню станіславівської сецесії в дві головні течії: інтернаціональну європейську й відмінну народно-романтичну, що споріднює її з віденською, краківською, львівською, трансильванською (угорсько-румунською), чеською сецесією. Основна частина станіславівської сецесійної забудови за більшістю ознак належить до типової, характерної віденсько-мюнхенському осередку та поділяється на архітектуру універсального типу та сецесійно-історичну архітектуру. Багатокультурний характер станіславівської архітектури визначив національну сецесійну палітру: сецесію українську (народностильову „гуцульську”, сецесійно-романтичну, неокласицистичну), українсько-німецьку (народностильову, неокласицистичну), українсько-польську (народностильову „гуцульсько-закопанську”, сецесійно-романтичну), єврейську (романтичну).
11. Визначити типологічний перелік житлових, громадських та промислових сецесійних споруд, як десять функціонально обумовлених груп будинків: сакральні; культурно-освітні; адміністративні; торговельно-фінансові; медичні; підприємницькі; транспортні; особняки; прибуткові; фабрично-заводські.
12. За архітектурно-розпланувальними характеристиками встановити способи розташування особняків та прибуткових будинків у системі міської забудови, визначити варіанти блокування прибуткових будинків на основі типових конфігурацій планів у рядовій забудові та запропонувати класифікацію розпланувальних схем сецесійних особняків у п’яти групах.
13. Спостерегти, що з поширенням сецесії у Станіславові відбуваються зміни у розв’язанні архітектурних питань, пов’язані з новим стилістичним уподобанням:
розпланування квартири і секції прибуткового будинку еволюціонує аналогічно розплануванню сецесійного особняка, але з меншою тяглістю до центричності;
об’ємно-просторова будова стає більш вільною і гнучкою, в композиції фасадів домінує асиметрія;
збільшується вертикальний розмір будинків за рахунок розвинених дахів і куполів, збільшення висоти поверху та їх кількості; з’являються різновисокі композиційно об’єднані поверхи;
з’являється композиція з декількома головними входами;
конструктивна основа будинку проявляється на фасаді; знайшов певного розвитку синтез будівельної конструкції та її архітектурно-пластичної форми;
вільне розв’язання внутрішнього простору відтворюється назовні пластичними формами балконів і лоджій, бічним розміщенням головного входу, розширенням будинку за рахунок асиметричного вирішення ризаліту, еркера;
у прибутковому будівництві поступово формується відкрита композиція, позбавлена головної осі та фланкуючих елементів, яка еволюціонує до просторової композиції переважно в будинках, що зводились на розі вулиць.
14. Вважати, що у Станіславові не знайшло поширення багатосекційне будівництво, як то мало місце у більших містах України.
15. Встановити закономірності у взаємозв’язку між внутрішнім та зовнішнім розвитком формально-просторової системи будинків: в особняковому будівництві домінує об’ємна архітектурна композиція, у прибутковому до кінця 1910-х рр. фронтальна. Громадські споруди, переважно адміністративні, фінансові, створюють просторові містобудівні домінанти з відкритими для огляду фасадами або займають найбільш вигідне наріжне місце у рядовій забудові. В окремих випадках формуються елементи ритмічної об’ємно-просторової композиції.
16. Спостерегти, що сецесійні зміни в архітектурі Станіславова відбулись найперше на архітектурно-розпланувальному рівні. Відтворення цих змін у зовнішньому розвитку формально-просторової структури забезпечили сецесійно-історичні та сецесійні універсального типу архітектурні форми.
17. Упевнитись в тому, що архітектурна деталь протягом еволюційного періоду розвитку станіславівської сецесії залишається важливим формотворчим чинником і визначає стилістичне спрямування об’єктів. Архітектурні деталі прибуткових та громадських будинків мають менш динамічні конфігурації, ніж особняків.
18. Стверджувати, що сецесія створила нове динамічне відчуття архітектурного простору, заклала художні основи проектування. В сецесійний період у Станіславові з’явились: перші композиції груп вільно розташованих будинків; архітектурно оформлені перспективи вулиць за межами історичного ядра логічне продовження барокової традиції; поліхромія у вирішенні архітектурного середовища; перші житлові квартали формотворчі основи сучасного міста. У період сецесії закладено основи цілеспрямованого розвитку міста.
19. Констатувати, що станіславівська архітектура 19191929 рр. є перехідним періодом від архітектури сецесії до конструктівізму (функціоналізму). У 1920-х рр. продовжуються, затухаючи, архітектурно-розпланувальні тенденції 1910-х рр. Проте практика будівництва цього періоду зберігає свої традиції з появою перших конструктивістських (функціоналістських) будинків початку 1930-х рр.
20. Вважати, що в повоєнне перехідне десятиліття станіславівська сецесія продовжує розвиток двома основними шляхами. Перший шлях шлях історизму й традиціоналізму, передбачає збереження методу сецесійної стилізації для засобів архітектури, почерпнутих з арсеналу попередніх епох. Романтизм цього шляху присутній у неокласицистичних будівлях, у садибному стилі котеджів, у збереженні традицій національних варіантів модерну, в будівлях, що вже позначені рисами експресіонізму. Другий шлях це раціоналізація сецесії у рамках пошуку нової естетики. Риси раціоналізованої сецесії присутні в неокласиці, національному романтизмі, ар деко й раціоналістичній архітектурі.
21. Продемонструвати, що архітектуру Станіславова перехідного періоду, пов’язану з сецесією, слід класифікувати відповідно до будинків, що поєднують риси: сецесії та неокласицизму; сецесії та народного романтизму (садибний стиль; українсько-польські сецесійно-народні цитати); сецесії та ар деко; сецесії та раціоналізму або конструктивізму (функціоналізму).
22. Встановити, що традиції станіславівської сецесії періодично відроджуються в архітектурі радянського і пострадянського Івано-Франківська. Тривалі традиції створених на зламі ХІХ ХХ ст. національних архітектурних шкіл модерну у Львові та Кракові, пошук методологічних та морфологічних ознак українського модерну в Полтаві, Києві, Харкові, спровокували виникнення у 1960-х рр. івано-франківської регіональної архітектурної школи, пов’язаної з виявленням національних особливостей в архітектурі.

23. Визначити, що архітектурна система станіславівської сецесії є компонентом сецесійної підсистеми архітектурної системи Галичини відкритої, ієрархічної системи, яка в свою чергу є одним з компонентів більш широкої системи містобудівної.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Австро-Угорська угода 1867 року // Юридична енциклопедія. Т. 1. К., 1998. С. 20 21.
2. Альманах Станиславівської землі. Збірник матеріалів до історії Станиславова і Станиславівщини: В 2 т. Т. 1. Нью-Йорк Торонто Мюнхен, 1975. 724 с.
3. Араухо И. Архитектурная композиция / Пер. с исп. М. Г. Бакланова, А. Михе. М.: Высшая школа, 1982. 208 с.
4. Архітектура. Короткий словник-довідник / За заг. ред. А. П. Мардера. К.: Будівельник, 1995. 333 c.
5. Асєєв Ю. С., Ігнаткін І. О. Архітектура. К.: Держ. вид. образ. мист. і муз. літ. УРСР, 1961. 38 с.
6. Ашкіназі Б. Світ давньої старовини. Ужгород: Карпати, 1969. 144 с.
7. Баран В., Шеремет О. Історії промовисті сторінки. Путівник. Ужгород: Карпати, 1971. 118 с.
8. Барановский Г. В. Архитектурная энциклопедия второй половины ХІХ века. Общественные здания. Т. 2. С-Петербург: Строитель, 1902 1908. 731 с.
9. Бартенев И. А., Батажкова В. Н. Очерки истории архитектурных стилей. М.: Из. искусство, 1983. 263 с.
10. Берсенева А. А. Европейский модерн: венская архитектурная школа. Екатеринбург: Изд. Урал. ун-та, 1991. 212 с.
11. Бірюльов Ю. О. Вітер перемін. Нові тенденції в архітектурі Львова 1890 1914 рр. // Архітектура Львова ХІХ ст. Краків: Міжнародний центр культури, 1997. С. 55 74.
12. Бірюльов Ю. О. Львівська сецесія: Каталог виставки із збірки Львова / Львівська картинна галерея. Львів, 1986. 96 с.
13. Борисова Е., Стернин В. Русский модерн. М.: Сов. художник, 1990. 360 с.
14. Брайчевський М. „Стиль київських підрядчиків”. Про міський архітектурний фольклор // Архітектура України. 1991. № 5. С. 31 32.
15. Будинок товариства „Дністер” // Історико-архітектурний атлас Львова. / За ред. І. Жука. Серія ІІ. Зошит І. Львів: Центр Європи, 1996. 10 с.
16. Бунин А. В., Саваренская Т. Ф. Градостроительство ХХ века в странах капиталистического мира. Т. 2. М.: Стройиздат, 1979. 411 с.
17. Бунин А. В., Саваренская Т. Ф. История градостроительного искусства. Рабовладельческий и феодальный периоды. М.: Стройиздат, 1984. 375 с.
18. Вансца Е. Огляд архітектури Відня ХІХ ст. першої половини ХХ ст. // Архітектура Галичини у ХІХ ХХ ст. / Під ред. Б. Черкеса, М. Кубеліка, Е. Гофер. Львів: 1996. С. 199 208.
19. Венедиктов А. И. Архитектурная наука в странах западной Европы (От античности до ХХ в.) / Автореферат на с. уч. ст. д-ра искусствоведения. М.: Ин-т истории искусств Мин. культ. РСФСР, 1969. 52 с.
20. Витохова М., Кейрж И., Вшетечка И. Прага и сецессия. Прага: В Рае, 1998. 185 с.
21. Вісник Станіславівської єпархії. 1913. № 6. С. 5.
22. Вісник Станіславівської єпархії. 1913. № 8. С. 5.
23. Вуйцик В., Липка Р. Зустічі зі Львовом. Путівник. Львів: Каменяр, 1987. 175 с.
24. Галицька залізниця. Історія створення // Літопис Червоної калини. 1992. № 8 9. С. 48 51.
25. Галюк Б., Шеремет А. Путівник по Івано-Франківську. Ужгород: Карпати, 1979. 144 с.
26. Гозак А. П. Финский национальный романтизм конца ХІХ начала ХХ века // Архитектурное наследие конца ХІХ начала ХХ века и его роль в современном градостроительстве. Таллин: Валгус, 1985. С. 70 83.
27. Головатий М. Будували повітову раду // Західний кур’єр. 1996. № 5. С. 4.
28. Головатий М. Івано-Франківську 325 років. Серйозне, ймовірне, неймовірне і
курйозне // Комсомольський прапор. 1987. 2 липня. С. 3.
29. Головатий М. Мешканцями міста стали А. Шептицький та Д. Січинський // Західний кур’єр. 1999. № 4. С. 4.
30. Головатий М. Щасливий кінець // Галичина. 1997. 14 червня. С. 5.
31. Грабовецький В., Гаврилів Б., Карась Г. Івано-Франківськ у пам’ятниках історії та культури. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. 135 с.
32. Грабовецький В. Історія Івано-Франківська (Станіславова). З найдавніших часів до початку ХХ ст. Ч. 1. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1999. 304 с.
33. Грабовецький В. Місто в межиріччі Бистриць // Комсомольський прапор. 1987. 14 лютого. С. 3.
34. Грабовецький В. Стан культури: освіта, медицина, мистецтво // Комсомольський прапор. 1987. 24 березня. С. 3.
35. Груббе Г., Кучмар А. Путеводитель по архитектурным формам. Справочник / Пер. с нем. М. В. Алешечкиной. Москва: Стройиздат, 1990. 215 с.
36. Грушевський М. Ілюстрована історія України. Нью-Йорк, 1990. 558 с.
37. Гутнов А., В. Глазычев. Мир архитектуры: Лицо города. М.: Мол. гвардия, 1990. 350 с.
38. ДАІФО. Фонд 2. Опис 1. Справа 2427.
39. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 390.
40. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 421.
41. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 422.
42. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 481.
43. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 672.
44. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 779.
45. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 1398.
46. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 2223.
47. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 2412.
48. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 2427.
49. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 2673.
50. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 2675.
51. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 2727.
52. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 2729.
53. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 2750.
54. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 2751.
55. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 2778.
56. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 2821.
57. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 2829.
58. ДАІФО. Фонд 2. Опис 8. Справа 2849.
59. ДАІФО. Фонд 2. Опис 10. Справа 8.
60. ДАІФО. Фонд 2. Опис 10. Справа 19.
61. ДАІФО. Фонд 2. Опис 10. Справа 73.
62. ДАІФО. Фонд 2. Опис 10. Справа 85.
63. ДАІФО. Фонд 2. Опис 10. Справа 1985.
64. ДАІФО. Фонд 6. Опис 2. Справа 67.
65. ДАІФО. Фонд 6. Опис 2. Справа 127.
66. ДАІФО. Фонд 6. Опис 2. Справа 702.
67. ДАІФО. Фонд 6. Опис 2. Справа 710.
68. ДАІФО. Фонд 7. Опис 1. Справа 44.
69. ДАІФО. Фонд 7. Опис 1. Справа 46.
70. ДАІФО. Фонд 7. Опис 1. Справа 65.
71. ДАІФО. Фонд 7. Опис 1. Справа 98.
72. ДАІФО. Фонд 7. Опис 1. Справа 117.
73. ДАІФО. Фонд 7. Опис 1. Справа 174.
74. ДАІФО. Фонд 7. Опис 1. Справа 175.
75. ДАІФО. Фонд 7. Опис 1. Справа 176.
76. ДАІФО. Фонд 7. Опис 2. Справа 11.
77. ДАІФО. Фонд 7. Опис 2. Справа 19.
78. ДАІФО. Фонд 27. Опис 1. Справа 322.
79. ДАІФО. Фонд 263. Опис 1. Справа 721.
80. ДАІФО. Фонд 263. Опис 1. Справа 1181.
81. ДАІФО. Фонд 263. Опис 1. Справа 1199.
82. ДАІФО. Фонд 263. Опис 1. Справа 1749.
83. ДАІФО. Фонд 263. Опис 1. Справа 1751.
84. ДАІФО. Фонд 263. Опис 1. Справа 1885.
85. ДАІФО. Фонд 316. Опис 1. Справа 2.
86. Демин М. М. Управление развитием градостроительных систем. Киев: Будівельник, 1991. 185 с.
87. Диканский М. Вопросы эстетики в постройках городов // Зодчий. 1914. № 42. С. 465 471., № 43. С. 479 482.
88. Едике Й. История современной архитектуры. Синтез формы, функции и конструкции / Пер. с нем. М.: Искусство, 1972. 246 с.
89. Жіллет А. Нове мистецтво як світова естетика // Кур’єр Юнеско. 1990. № 10. С. 10.
90. Жук И. Я. Эволюция стиля модерн в архитектуре Львова // Строительство и архитектура. 1986. № 1. С. 25 28.
91. Жук І. Я. Архітектурний декор львівської сецесії // Мистецькі студії. Львів, 1993. № 2 3. С. 105 110.
92. Жук І. Я. Декоративна деталь в архітектурі львівського модерну / Автореферат дис. на зд. вч. ст. канд. мистецтвознавства. М., 1986. 18 с.
93. Жук І. Я. Народний мотив в архітектурі львівського модерну // Народна творчість та етнографія. 1988. № 3. С. 35 39.
94. Земпер Г. Практическая естетика / Пер. с нем. В. Калиша. М.: Искусство, 1970. 320 с.
95. Зитте К. Художественные основы градостроительства / Пер. с нем. Я. Крастиньша. М.: Стройиздат, 1993. 255 с.
96. Игнаткин И. О. Памятники градостроительства и архитектуры УССР / Илюстрированный справочник-каталог: В 4 т. К.: Будівельник, 1985. Т. 2. С. 214 235.
97. Иконников А. В. Историзм в архитектуре. М.: Стройиздат, 1997. 559 с.
98. Иконников А. В., Степанов Г. П. Основы архитектурной композиции. М.: Искусство, 1971. 223 с.
99. Иконников А. В. Функция, форма, образ в архитектуре. М.: Стройиздат. 1986. 287 с.
100. Иконников А. В. Художественный язык архитектуры. М.: Искусство, 1985. 175 с.
101. Ігнаткін І. О. Архітектура // Історія українського мистецтва: В 6 Т. Т. 4, кн. 2. К.: ГРУГЕ, 1970. С. 17 45.
102. Ігнатов О. Н. Архітектура України періоду капіталізму // Нариси історії архітектури Української РСР. К.: Держбудвидав УРСР, 1957. С. 254 275.
103. Історія української культури. Львів: Асоціація незалежних українських мистців, 1930. 718 с.
104. Кириллов В. В. Архитектура русского модерна: опыт формологического анализа. М., Изд-во МГУ, 1979. 214 с.
105. Кириченко Е. И. Русская архитектура 18301910-х годов. М.: Искусство, 1982. 399 с.
106. Класанов М. Урбанизированная среда ее связь с архитектурой и другими видами искусства // Пластические искусства и жилая среда. София: Изд. Академии наук Болгарии, 1988. 230 с.
107. Клименюк Т. Львівська архітектурна школа. До історії створення // Архітектура України. 1991. № 5. С. 3 6.
108. Ковальчик Г. І. Розвиток фабрично-заводської промисловості в Східній Галичині в кінці ХІХ на початку ХХ ст. // З історії західноукраїнських земель. К., 1960. С. 57 75.
109. Комар В. Спроби нормалізації польсько-українських відносин у другій Речі Посполитій // Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст. Ів.-Франківськ: Плай, 1997. 451 с.
110. Кравцов С. Р. Містобудівельні принципи та семантика деяких міст Галичини ХVШ ст. // Українське барокко та європейський контекст / Відп. ред. О. К. Федорук. К.: Наукова думка, 1991. С. 45 49.
111. Крастиньш Я. А. Стиль модерн в архитектуре Риги. М.: Стройиздат, 1988. 272 с.
112. Крючкова В. А. Антиискусство: Теория и практика авангардистских движений. М.: Изобразительное искусство, 1984. 304 с.
113. Кукурудзяк М. Г., Собчинський В. А. Соціально-економічний розвиток Станіславова у другій половині ХІХ ст. // Тези доповідей і повідомлень V Всеукраїнської наукової конференції з історії, краєзнавства. К., 1991. С. 156 160.
114. Лене А. Переплелись мистецтво і життя // Кур’єр Юнеско. 1990. № 10. С. 27 31.
115. Лінда С. М. Проблема стилю в архітектурі львівського істориз