СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ДІЄСЛІВ ЗВУЧАННЯ

Краткое описание

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. В.І.ВЕРНАДСЬКОГО

На правах рукопису

БАБАКОВА ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК: 811.161.2:81’367.625

СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ДІЄСЛІВ ЗВУЧАННЯ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник − кандидат
філологічних наук, професор
Регушевський Євген Семенович

Сімферополь

2007

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЄСЛІВ ЗВУЧАННЯ..... 9
1.1. Польова структура лексичного складу української мови............ 9
1.2. Дієслова звучання як об’єкт дослідження в сучасній лінгвістиці. 15
1.3. Словотвірні особливості дієслів звукової семантики.................... 22
1.4. Граматичні характеристики дієслів звучання............................... 30
Висновки до 1-го розділу...................................................................... 34
РОЗДІЛ 2
СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ДІЄСЛІВ ЗВУЧАННЯ........................ 37
2.1. Ядерні та периферійні компоненти семантичної структури
дієслів звучання..................................................................................... 37
2.2. Предметні дієслова звучання......................................................... 45
2.2.1. Дієслова, що репрезентують звучання твердих предметів... 49
2.2.2. Дієслова, що передають звучання музичних інструментів... 62
2.2.3. Дієслова, що характеризують звучання рідини.................... 66
2.2.4. Дієслова, що вживаються для звукономінації газоподібних
речовин............................................................................................. 68
2.3. Бестіальні дієслова звучання.......................................................... 71
2.3.1. Дієслова для передачі звуків птахів....................................... 71
2.3.2. Дієслова для позначення звуків комах................................... 86
2.3.3. Дієслова для передачі звуків інших тварин .......................... 91
2.4. Гомональні дієслова звучання....................................................... 105
Висновки до 2-го розділу...................................................................... 118
РОЗДІЛ 3
ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДІЄСЛІВ ЗВУЧАННЯ 125 120..........................................................................................
3.1. Метафоризація як засіб розширення семантичного обсягу
дієслів звучання..................................................................................... 125
3.1.1. Звукові зооморфні метафори.................................................. 130
3.1.2. Звукові предметні метафори................................................... 144
3.1.3. Звукові антропоморфні метафори.......................................... 148
Висновки до 3-го розділу................................................................. 155
ВИСНОВКИ........................................................................................... 159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................... 166 ДОДАТОК 191

ВСТУП
У сучасній українській літературній мові звуконайменування утворюють кількісно багате та якісно різноманітне лексико-семантичне поле, однією із складових якого є лексико-семантична група (ЛСГ) дієслів звучання.
Семантичні угруповання в мові належать до тих лінгвістичних категорій, які привертали увагу дослідників протягом усієї історії мовознавства й дотепер служать об’єктом лінгвістичних досліджень. Вивчення окремих лексико-семантичних мікросистем сприяє створенню цілісної картини системної організації мови.
Сучасний період розвитку лінгвістики відзначається новим осмисленням лексичних одиниць, які є конституентами лексико-семантичних груп׃ такі одиниці вивчаються не тільки в плані номінації ними явищ об’єктивної дійсності, а й досліджуються як репрезентанти культурно-історичної, емоційно-оцінної, функціонально-семантичної інформації.
Лінгвістичні розвідки останніх десятиліть свідчать, що акустичне середовище має важливе значення для орієнтації людини в довкіллі й особливу роль в експлікації картини світу відіграють дієслова звукової семантики.
Відсутність у мовознавстві комплексного аналізу семантичних, словотвірних і стилістичних особливостей українських дієслів звукової семантики визначає актуальність дослідження. Вивчення лексико-семантичної групи дієслів звучання зумовлене необхідністю розширити наукові знання про внутрішню організацію та особливості функціонування дієслівної лексики української мови.
Виявлення потенційних ознак у семантичній структурі дієслів звучання має неабияке значення для різних видів мовної комунікації. Аналіз метафоричних конструкцій з дієсловами звукової семантики сприятиме більш глибокому розумінню способу мислення носіїв української мови та їхнього світосприйняття.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Робота виконана в руслі досліджень кафедри мовознавства факультету української філології та українознавства Таврійського національного університету ім.В.І.Вернадського „Лексична і граматична семантика у функціонально-стилістичному аспекті”.
Дисертаційне дослідження входить також до плану науково-пошукової роботи кафедри української мови і є складовою частиною комплексної держбюджетної теми „Структура і семантика мовних одиниць у синхронічному, діахронічному і дидактичному аспектах, яку розробляє філологічний факультет Мелітопольського державного педагогічного університету (реєстраційний номер − 0104U002497).
Тема дисертації затверджена Науковою радою Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України (протокол №4 від 16листопада 1996 р.) та вченою радою Таврійського національного університету ім.В.І.Вернадського (протокол № 3 від 5 квітня 2000р.)
Об’єктом аналізу є лексико-семантична група дієслів, об’єднаних спільною категоріально-лексичною семою „видавати або утворювати звуки”.
Предмет дослідження становить семантична структура та функціональні особливості безпрефіксних дієслів звукової семантики.
Метою дисертаційної роботи є з’ясування своєрідності лексико-семантичної структури безпрефіксних дієслів звучання та цілісний аналіз їх метафоричного функціонування, здійснений на матеріалі української мови.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
-виявити кількісний та якісний склад лексико-семантичної групи дієслів звучання;
-з’ясувати особливості словотворення дієслів звукової семантики;
-визначити характерні граматичні ознаки дієслів звучання;
-виокремити семантичні компоненти, завдяки яким здійснюється диференціація мовних одиниць у межах ЛСГ дієслів звучання, та встановити засоби маркування цих компонентів;
-проаналізувати семантичну структуру різних розрядів безпрефіксних дієслів звукової семантики;
-дослідити характер парадигматичних відношень та синтагматичних зв’язків у межах цієї ЛСГ;
-схарактеризувати процеси метафоризації дієслівних значень;
-виявити семантичні компоненти звукономінативних дієслів, актуалізовані внаслідок метафоричного перенесення.
Фактичний матеріал, покладений в основу дослідження, одержано в результаті суцільної вибірки із тлумачного Словника української мови в 11т., Словника синонімів української мови в 2-х т., „Словників України on-line, Українсько-російського і російсько-українського фразеологічного тлумачного словника, а також художніх, публіцистичних і наукових творів українських авторів. Залучено також матеріали Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань роботи використано описовий метод, що дозволяє детально та системно охарактеризувати матеріал; метод компонентного (семного) аналізу, який ґрунтується на припущенні, що значення кожної одиниці мови складається з окремих ієрархічно організованих семантичних компонентів; застосовано орієнтований на контекст метод функціонально-семантичного аналізу і деякі елементи методу дистрибутивного аналізу.
Наукова новизна роботи визначається тим, що вперше в лексикології проведено комплексне дослідження однієї з лексико-семантичних груп вербативів − українських дієслів звучання, виявлено ядерні та факультативні компоненти їхнього значення, з’ясовано своєрідність функціонування звукономінативних дієслів у складі метафор, визначено їхню роль в системі метафоричного моделювання світу, проаналізовано зв’язки з іншими ЛСГ, установлено залежність сполучувальних можливостей дієслівних лексем від їхньої семантики.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що його результати розширюють уявлення про лексико-семантичні групи та їхню структуру, збагачують теорію функціонально-семантичних полів, сприяють здійсненню монографічного опису всієї лексико-семантичної системи сучасної української літературної мови.
Практична цінність одержаних результатів. Матеріали дослідження можуть бути використані в лексикографічній практиці при укладанні тлумачних і синонімічних загальномовних словників, словників лексико-семантичних груп; при проведенні спецкурсів, пов’язаних із проблемами системності лексики; для подальшої науково-пошукової роботи з метою побудови функціонально-семантичного поля з ядерною лексемою „звук.
Урахування національно-культурного компонента репрезентації звукономінативної сфери має важливе значення для перекладацької практики та при вивченні української мови як іноземної.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлювалися в доповідях і повідомленнях на Міжнародній конференції „Україна, українці, українознавство ХХ ст. в джерелах і документах” (Київ, 1998), на Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми граматики” (Кіровоград, 2000), ІМіжнародній науково-практичній Інтернет-конференції „Нові виміри сучасного світу” (Мелітополь, 2005), ІІМіжнародній Інтернет-конференції „Нові виміри сучасного світу” (Мелітополь, 2006), ІМіжнародній науково-практичній конференції „Мова і мовний потенціал особистості в поліетнічному середовищі” (Мелітополь, 2007), на підсумкових наукових та науково-методичних конференціях викладачів та студентів філологічного факультету Мелітопольського державного педагогічного університету (1995-2007 р.р.). Окремі розділи й дисертація загалом обговорювалися на засіданнях кафедри українського мовознавства філологічного факультету Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського та кафедри української мови Мелітопольського державного педагогічного університету.
Результати дослідження відображено в 9 публікаціях, із них 5 у фахових виданнях, визначених ВАК України як провідні з філологічних наук.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (256 найменувань). До роботи додається словник-покажчик дієслів звучання. Загальний обсяг дисертації − 212 сторінок, основний текст − 165 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Лексико-семантичне поле звучання має складну структуру і являє собою мовну модель реальної звукової картини світу. Лексичний звукономінативний матеріал організовується в систему шляхом багатократного й послідовного поділу, внаслідок якого в межах лексико-семантичного поля виокремлюються парадигми типу лексико-семантичних груп (мікрополів), підгруп (мікрогруп), розрядів. За структурним типом поле звучання належить до моноцентричних полів, оскільки ядерна сема представлена лексичними різнокатегоріальними засобами − іменниковими (звук), прикметниковими (звуковий), дієслівними (звучати). Об’єктом дослідження були дієслівні лексеми звукової семантики. За характером детермінанти лексико-семантична група дієслів звучання репрезентує процесуальне мікрополе, яке налічує близько 550 безпрефіксних одиниць.
Дослідження ЛСГ дієслів із ядерною семою „звучати видавати, створювати звуки показало, що їхнє основне номінативне значення складається з низки семантичних компонентів, які співвідносяться з об’єктивними ознаками існування звуку як природного явища − гучності, висоти, довготи, тривалості, або протяжності в часі. Названі компоненти відображаються в семантиці всіх звукономінативних дієслів, хоч і виявляються в кожному з них неоднаково чітко. Семи висоти, гучності, інтенсивності, довготи легко виділяються в семантичній структурі окремих дієслів звучання, наприклад, лексема ревіти вказує на високий ступінь гучності, лящати − репрезентує найбільший ступінь за шкалою висоти звучання тощо, тому обставинні актанти типу голосно, гучно (ревіти), дзвінко (лящати) і т. ін. при вказаних дієсловах надлишкові. Незважаючи на це, семантичні ознаки, відображені в номінації дієслів, у багатьох випадках уточнюються за допомогою описового конкретизатора. Слова, залежні від дієслів звучання, зазвичай допомагають виокремити в їхньому значенні ту чи іншу семантичну ознаку, важливу для певної мовленнєвої ситуації.

В українській мові широко використовуються лексичні та морфемні засоби експлікації семи протяжності в часі − прислівники зі значенням тривалості дії та слова інших частин мови, що вживаються в ролі обставин при дієсловах звучання (безперервно, безугавно, довго, весь час (весь день, всю ніч), з ранку до вечора, постійно, цілу годину, час від часу, деякий час, декілька хвилин тощо), лексичні повтори (Зозулі кували, кували, торкаючи дзьобиками чарівні клавіші неба (О.Гончар)), словотворчі морфеми -оті-, -ота,- які вказують на збірну тривалість: бренькотати − бренькотіти, гримотати − гримотіти, булькотати − булькотіти та ін.
Гучність звучання маркується лексичними засобами (тихо, ледь чутно, гучно, голосно, щосили тощо), фразеологічними (горло драти, криком кричати, кричати не своїм голосом), морфемними (суфікс -ону- виражає інтенсивність звучання: грюконути, шкрябонути, скреготнути, ревонути тощо).
Висота звучання, як і довгота та гучність, може виражатися імпліцитно, тобто її значення закладене в семантиці дієслова, пор. лящати, пищати, свистіти, верещати і бухтіти, фиркати, або маркується здебільшого лексичними засобами − прислівниками дзвінко, тонко, різко, пронизливо, глухо і т. п. Провідна роль у вираженні акустичних параметрів звучання належить лексичним засобам, тобто найчастіше використовується модель ДЗ (дієслово звучання) + прислівник: тонко свистить (актуалізується сема висоти звучання), тихо звучить (актуалізується сема гучності), протяжно дзвенить (актуальною є сема довготи звучання). Обставинні конкретизатори підкреслюють значущий для смислової структури дієслова додатковий семантичний компонент. Периферійні семи необов’язкові в семній структурі дієслова, але вони часто диференціюють слова. Без периферійних сем деякі звуконаслідувальні дієслова розрізнялися б тільки завдяки аналітично вираженому суб’єктові.
Відповідно до типу діяча дієслова звукової семантики диференційовані як 1)гомональні (дієслова для позначення звуків, що видає людина); 2)бестіальні (дієслова, які позначають звуки, що видають тварини, птахи, комахи, плазуни тощо); 3)предметні (дієслова, що позначають звуки, утворювані за допомогою предметів).
Дієслова звучання характеризуються різною кількістю потенційних джерел звуку. Деякі передбачають нечисленні або навіть одиничні джерела звуків, як наприклад, бестіальні ономатопи кукурікати, мукати, блеяти, хрюкати тощо. Такі дієслова невіддільні від джерела звуку, тобто будь-яке їх вживання в прямому значенні передбачає наявність одного певного джерела. Предметні дієслова звукової семантики не мають спеціалізованого джерела звуку. Особливістю цієї підгрупи вербативів є наявність великої кількості потенційних суб’єктів джерел звуку. Предметні дієслова звукової семантики − суб’єктно-об’єктні. Предмети (артефакти) є лише джерелом звуку, вони не зумовлюють виникнення звукового процесу, тобто не можуть бути його каузатором. Причиною звукових процесів є зовнішній вплив на предмет, який може здійснювати людина, тварина чи природні явища. Гомональні та бестіальні звукономінативні дієслова суб’єктні. Суб’єкт дії (джерело звучання) є одночасно каузатором. Хоча в окремих дієсловах звучання, як указувалося вище, суб’єкт може виявлятися синтетично − безпосередньо із семної структури слова − ірже (кінь), кумкає (жаба), гавкає (собака), нявчить (кішка) тощо, все одно в контекстному вживанні він майже завжди передається й аналітично, тому що є обов’язковою семою, для якої необхідна актантна реалізація. Отже, в усіх дієсловах звукової семантики однією з обов’язкових (ядерних) є суб’єктна сема, яка разом із іншим ядерним компонентом семою звуковираження конституює семну структуру дієслівної одиниці.
Труднощі семантичної класифікації дієслів звучання виникають у зв’язку з тим, що джерелом одного й того ж звуку може бути й неживий предмет, і тварина, й людина (співає дівчина, співає пташка, співає сопілка). Проникність меж лексико-семантичних підгруп гомональних, бестіальних та предметних дієслів, що виявляється у взаємопереходах одиниць усередині цих угруповань, є однією з особливостей парадигматичної структури дієслів звучання.
Семантична структура звукономінативних дієслів не передбачає вказівку на місце дії та просторову характеристику джерела звучання. Ця характеристика звуку як фізичного явища передається аналітично за допомогою описового конкретизатора, яким можуть бути іменники предметно-просторового значення в одній із локативних форм або обставинні прислівники.
Таким чином, дієслова звучання характеризуються певним набором семантичних ознак, на основі яких вони виокремлюються в одну ЛСГ. Ядерними компонентами семантичної структури звукономінативних дієслів є семи׃ „джерело звучання”; „каузатор звучання” (явний чи прихований), акустичні характеристики звуків („гучність”, „висота”, „протяжність у часі”), „характер дії, яка породжує звук” (удар, тертя, розламування тощо). Ці ознаки можуть бути або компонентами значення самого дієслова, або міститися в елементах синтагматичного ланцюга, що сполучаються з дієсловами звучання. До факультативних сем належать локативні, темпоральні, сема призначення звукового сигналу, сприйняття звучання людиною. Зазначені компоненти виявляються з контекстного оточення звукономінативних дієслів. Комбінації ядерних та факультативних ознак створюють семантичну своєрідність дієслів звучання.
Аналіз семантичної сполучуваності досліджуваних дієслів показує, що між їхніми парадигматичними та синтагматичними властивостями існує взаємозалежність, яка характеризує дієслова звучання як системно організовану сукупність лексичних одиниць. Смислові зв’язки дієслів звукової семантики виявляються в однаковій їхній валентності. Завдяки своїй смисловій єдності звукономінативні дієслова вступають у синонімічні зв’язки між собою. Ступінь синонімічної близькості в різних дієслів звучання неоднаковий. Більш тісні синонімічні відношення спостерігаються в дієслів, які сполучаються з широким колом іменників, що називають звуки й шуми. Дієслова, які сполучаються з обмеженою кількістю іменників цього ж семантичного підкласу, вступають у тісні синонімічні зв’язки між собою, дещо відособлюючися від дієслів із широкою валентністю.
Проаналізувавши контекстне вживання дієслів звукової семантики, доходимо висновку, що чим менше обов’язкових сем у смисловій структурі слова, тим більше варіантів суб’єктів.
Сема звучання в багатьох дієсловах може бути спарена з іншими семами руху, переміщення, руйнування, фізіологічної дії тощо. У зв’язку з цим розширюються можливості лексичної сполучуваності дієслів звучання.
Водночас семантичні компоненти накладають деякі обмеження на сполучувальні можливості звукономінативних дієслів. Зокрема, дієслова, що репрезентують гучні звуки, не можуть сполучатися з прислівниками тихо, ледь чутно тощо, і навпаки, при дієсловах з актуалізованою семою незначного ступеня гучності не вживаються конкретизатори типу голосно, гучно. Прислівники глухо, приглушено не сполучаються з дієсловами, які називають дзвінкі звуки, так само неприпустимі сполучення дзвінко, тонко бухтить, шелестить та ін. Некоректна сполучуваність дієслів звучання трапляється в стилістично маркованих, образних виразах, де подібне вживання зумовлене певним авторським задумом: Йому здавалося, що під ногами ще ніколи отак різко та шумливо не шаруділо сіно, як оце зараз (Є.Гуцало).
Безпрефіксним дієсловам звукової семантики властиві спільні структурно-граматичні ознаки: видова дефективність; відсутність станових протиставлень; неперехідність; наявність неповної особової парадигми в бестіальних та предметних дієслів; граматична синонімія особово-часових форм.
Твірною базою для дієслів звучання є насамперед звуконаслідувальні слова та вигуки, хоча частина вербативів утворена від іменникових та дієслівних основ. Словотворчими формантами здебільшого є суфікси -а-,-ка-, -ча. Характерною особливістю творення українських дієслів звукової семантики є широке використання суфіксів -ота-, -оті-. Ці суфікси надають дієсловам відтінку інтенсивності чи ритмічності у виконанні повторюваної багаторазової дії. Продуктивно утворюються звукономінативні дієслова від дієслівних основ за допомогою суфікса -ну-, який вносить у їхню семантику відтінок однократності, раптовості.
У результаті семантичної деривації утворюються багатозначні лексеми. Багатозначні слова, що окремими своїми значеннями належать до різних полів, є одним із засобів міжпольових зв’язків.
Регулярна багатозначність дієслів звукової семантики зумовлює виникнення метафоричних перенесень. Метафори, компонентом яких є дієслова звучання, виражають емотивно-оцінне та стилістично марковане ставлення суб’єкта мовлення до дійсності і є наслідком відображення дійсності через чуттєво-ситуативне мислення.
Для створення метафоричних смислів на основі бестіальних дієслів звучання актуальними можуть бути акустичні параметри звукового сигналу тварини − ступінь гучності, милозвучність/немилозвучність, інтенсивність дії, при цьому враховуються прототипові риси, агресивність, розмір, фізична сила, поведінка тварини тощо. В антропоморфних звукових метафорах найчастіше актуалізуються потенційні семи емоційного стану людини чи фізичного відчуття (сміється сонце, стогне вітер). Деякі метафори ґрунтуються на акустичних враженнях від людського голосу: висоті, уривчастості, квантованості тощо. Основою для створення більшості предметних звукових метафор стали певні акустичні параметри предметного звучання: надзвичайно високий ступінь гучності, різкість звучання. В окремих лексемах виявляються потенційні компоненти руйнування, інтенсивності, фізичного відчуття (тріщати по всіх швах, аж перелази тріщать, голова тріщить).
Ядро процесуального мікрополя звучання формують лексеми, у семантичній структурі яких відсутні елементи, що конкретизують певні аспекти звуковираження (звучати, шуміти). Ядерні дієслова найменш залежні від контекстного оточення, стилістично нейтральні, характеризуються високою частотністю вживання. Ієрархія сем у структурі значення звукономінативних дієслів варіюється від переважання денотативного компонента (звуковираження) до повної його втрати. Дієслова, в яких сема звучання є супровідною (човгати, плюскати, шльопати, шкрьобати), вербативи, що втрачають сему звуковираження внаслідок метафоризації, а також члени інших лексико-семантичних груп, ужиті в значенні дієслів звучання (сунеться скигління, гуляють шуми, сипляться звуки тощо), співвідносяться з периферією звукового мікрополя. Периферійні зони сприяють перехрещенню суміжних полів, утворенню „зон семантичного переходу, які реалізують горизонтальні міжпольові зв’язки, специфічні для кожної мови.
Лінгвісти стверджують, що звуковий світ, який оточує людину, змінюється, і разом з ним змінюється й будова звуконаслідувальної системи, зміщуючись у бік позначення звучання людини та артефактів. Природно, звукономінація інших джерел пересувається на периферію.
Українська мова має різнотипні засоби відтворення звукових реалій. Вони є частиною культури українського народу, тому що зумовлюються фонетичними, лексичними та граматичними особливостями української мови, визначаються асоціаціями між звуками та їхнім відтворенням у мові.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. АгапійА.П. Лексико-семантична група дієслів мовлення в сучасній німецькій мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук / Київ. ун-т ім.Т.Шевченка. К., 1999. − 19с.
2. АлефиренкоН.Ф. Дискурсивно-когнитивные истоки семантики единиц вторичного знакообозначения [Електронный ресурс] // Русский язык: исторические судьбы и современность / ІІ Международный конгресс русистов-исследователей. Москва, МГУ им. М.В.Ломоносова, Филологический факультет, 18-21 марта 2004 г. Режим доступа: http://www.philol.msu.ru/
3. АлиеваС.А. Функционально-семантический анализ звукоподражательной лексики в современном русском языке: Автореф. дис... канд. филол. наук / Даг. гос. ун-т. − Махачкала, 1997. − 27с.
4. АлиеваС.А. Функциональный анализ семантической структуры звукоподражательной лексики (на материале языков различных типологий) [Електронный ресурс] // Мир на СК. Симпозиум № 8. Теоретические и прикладные аспекты исследования языков народов СК... 2004г. Режим доступа:http://pn.pglu.ru/index.php?module=subjects&func=viewpage&pageid=990
5. АнтоноваС.М. Глаголы говорения динамическая модель языковой картины мира: опыт когнитивной интерпретации: Монография / Гродненский гос. ун-т им.Янки Купалы. − Гродно: ГрГУ, 2003. − 519с. Библиогр.: с.504-519.
6. АпресянЮ.Д. О регулярной многозначности // Известия АН СССР. Сер. лит. и яз. − Т. XХХ. Вып. 6. − 1971. − С.509-523.
7. АпресянЮ.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка / АН СССР. Науч. совет по комплексной проблеме „Кибернетика”. − М.:Наука, 1974. − 367с. Библиогр.: с.346-364.
8. АпресянЮ.Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола / АН СССР. Ин-т рус. яз. − М.: Наука, 1967. − 251с. Библиогр.: с.241-248.
9. АрнольдИ.В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методика ее исследования / Ленингр. гос. пед. ин-т им.А.И.Герцена.− Л.: Просвещение, 1966. − 192с. Библиогр.: с.186-190.
10. АрутюноваН.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы / АН СССР. Ин-т языкознания. − М.: Наука, 1976. − 383с.
11. БахмутоваН.И. О понятии регулярности в развитии переносных значений слов // Проблемы развития языка. Межвуз. науч. сб. / Отв. ред. Л.И.Баранникова. − Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1977. − Вып.1. − С.26-35.
12. Бахмутова Н.И. Лексико-семантическая группа как путь изучения метафоры языка и метафоричности мышления // Язык и общество: Особенности развития и функционирования общей и специальной лексики. − Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1993. − Вып.9. − С.92-101.
13. БезпояскоО.К., ГороденськаК.Г., РусанівськийВ.М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. К.: Либідь, 1993. 336с.
14. БеликоваА.Е. Семантика глаголов звучания в финском языке: Дис. канд. филол. наук : 10.02.22; Защищена 28.05.2004. − Петрозаводск, 2004. − 238c. прилож. Библиогр.: с.186-238.
15. БлумфильдЛ. Язык / Пер. с англ. Е.С.Кубряковой и В.П.Мурат. − М.:Прогресс, 1968. − 607с.
16. БогдановК.А. Чиханье: явление, суеверие, этикет // Повседневность и мифология: Исследования по семиотике фольклорной действительности. − СПб.: Искусство-СПБ, 2001. − С.181-241.
17. БогуславскийИ.М., ИомдинБ.Л. Семантика быстроты // Вопросы языкознания. − 1999. − №6. − С.13-30.
18. БондарО.І. Система і структура функціонально-семантичних полів темпоральності в сучасній українській літературній мові. Функціонально- ономасіологічний аспект: Автореф. дис... доктора філол. наук / НАН України. Ін-т укр. мови. − К., 1998. − 32с.
19. БондаркоА.В. Теория морфологических категорій / АН СССР. Ин-т языкознания. Л.: Наука, 1976. 255с.
20. БурячокА.А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов`янських мов: назви політичних відносин між державами, народами / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К.: Наук. думка, 1983. 247с.
21. ВасильевЛ.М. Теория семантических полей // Вопросы языкознания. − 1971. − №5. − С. 105-113.
22. ВасильевЛ.М. Полисемия // Исследования по семантике: Межвуз. научный сборник / Отв. ред. Васильев Л.М.; Башкирск. гос. ун-т. Уфа, 1975. Вып.1. С. 3-10.
23. ВасильевЛ.М. Семантика глаголов звучания в современном русском языке // Системные отношения в лексике и методы их изучения / Отв. ред. ВасильевЛ.М.; Башкирск. гос. ун-т. Уфа, 1977. Вып.3. С.3-20.
24. ВасильевЛ.М. Семантические классы русского глагола (глаголы чувства, мысли, речи и поведения): Автореф. дис... доктора филол. наук / АН СССР. Ин-т языкознания. Ленингр. отд-ние. − Л., 1971. − 38 с.
25. ВасильевЛ.М. Современная лингвистическая семантика. Учебное пособие для вузов по спец. „Рус. яз. и лит.”, „Прикл. математика”. − М.:Высш. шк., 1990. − 175с. Библиогр.: с.166-174.
26. ВащенкоВ.С. Слово та його значення: Посібник з лексикології. − Дніпропетровськ : ДДУ, 1976. − 40с.
27. ВащенкоВ.С. Українська семасіологія: Типологія лексичних значень / Дніпропетровський ордена труд. червон. прапора держ. ун-тет ім.300-річчя возз’єдн. України з Росією. − Дніпропетровськ: ДДУ, 1981. − 68с.
28. Вейнрейх У. О семантической структуре языка // Новое в лингвистике. Вып.5. Языковые универсалии. − М.: Прогресс, 1970. − С.163-249.
29. ВербовськаІ.Т. Словотвірна синонімія і словотвірна варіантність прикметників української мови: Автореф. дис... канд. філол. наук / Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. − Л., 2001. − 20с.
30. ВиноградоваТ.В. Семантика и синтаксис английских глаголов, выражающих понятие непроизвольного звучания : Автореф. дис... канд. филол. наук / Нижегород. гос. ун-т им. Н.А. Добролюбова. − Н.Новгород, 1999. − 20с.
31. ВихованецьІ.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К.:Наук. думка, 1988. − 256с. Бібліогр.: с.247-254.
32. ВихованецьІ.Р., ГороденськаК.Г. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / За ред. І.Вихованця. − К. : Унів. вид-во „Пульсари”, 2004. − 400с. Бібліогр.: с.391-398.
33. ВільчинськаТ.П. Словотвірна синонімія і словотвірна варіантність (на прикладі назв осіб) // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. Вип. XIV. − Херсон: Айлант, 2002. − С.203-206.
34. ВільчинськаТ.П. Семантико-словотвірна характеристика оцінних назв осіб в українській мові: Автореф. дис... канд. філол. наук / Львів. держ. ун-т ім. Івана Франка. − Львів, 1996. −16с.
35. ВовкВ.Н. Языковая метафора в художественной речи: Природа вторич. номинации / АН УССР. Ин-т языковедения им. А.А.Потебни. − К.: Наук. думка, 1986. − 140с. Библиогр.: с.137-140.
36. ВозияноваН.В. Семантическая структура и текстовые функции глаголов речи: Автореф. дис... канд. филол. наук / Моск. гос. лингвист. ун-т. − М.,1991. − 26с.
37. ВознийТ.М. Відіменні дієслівні утворення на -ати в давньоруській та українській мовах // Питання українського мовознавства. − Львів : Вид-во Львів. ун-ту. Кн. 5. 1962. − С.35-46.
38. ВольфЕ.М. Метафора и оценка // Метафора в языке и тексте. М.:Наука, 1988. C.52-64.
39. ВоронинС.В. Основы фоносемантики / ЛГУ им. А.А.Жданова. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1982. 244с. Библиогр.: с.207-236.
40. ВундтВ. Психология народов. − М.: ЭКСМО; СПб.: Terra fantastica, 2002.− 861с.
41. Газов-ГинзбергA.M. Был ли язык изобразителен в своих истоках? / АН СССР. Ин-т народов Азии. − М.: Наука, 1965. − 183с. Библиогр.: с.173-181.
42. ГакВ.Г. К проблеме семантической синтагматики // Проблемы структурной лингвистики. − М.: Наука, 1972. − С.367-396.
43. Ганжа Р.С. Изучение глагольной семантики // Рус. яз. в школе. 1970. − №4. С.33-39.
44. ГаценкоІ.О. Типологічні особливості звуконаслідувальних слів (на матеріалі української, російської та англійської мов): Автореф. дис... канд. філол. наук / НАН України. Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. − К., 2003. − 19с.
45. ГірнякС.П. Структурно-семантична організація словотворчих гнізд з базовими дієсловами мовлення в українській мові ХІХ-ХХ ст.: Автореф. дис... канд. філол. наук / Донец. держ. ун-т. − Донецьк, 1999. − 23с.
46. ГлухареваЕ.А. Ономатопоэтические глаголы в современном немецком языке: Автореф. дис канд. филол. наук / Моск. гос. пед. ин-т им.В.И.Ленина. М., 1978. 16с.
47. ГлушичО.Д. Лексическая сочетаемость существительных-звукообозначений в русcком языке // Русское языкознание. К, 1989. Вып.18. − C.111-117.
48. ГоголадзеМ. Глаголы, обозначающие сравнение человеческой речи с другими звуками (на материале русской и польской публицистики) [Електронный ресурс]. Режим доступа: http://www.slavcenter.ge/print.php?p=/art/20060426-114635
49. ГолодовА.Г. Зооморфные метафоры в разговорно окрашенной специальной лексике и проблемы их перевода (на материале разговорного варианта немецкого языка футбола) // Вестник ВГУ, Серия Лингвистика и межкультурная коммуникация”. − 2005. − № 2. − С.117-123.
50. ГолубеваЕ.Л. О семантических особенностях глаголов звучання // Вопросы теории и истории русского языка. − ТашГУ, 1967. − Вып.299 − С.15-21.
51. ГолубовськаІ.О. Етноспецифічні константи мовної свідомості: Автореф. дис... доктора філол. наук / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. − К., 2004. − 38с.
52. ГорбаневскаяГ.В. Основные звукообозначения русского языка. − М.:Наука, 1997. − 59с.
53. ГорбаневскаяГ.В. Семантическое поле звучания в современном русском языке: Автореф. дис... канд. филол. наук / Ин-т рус. яз. им.А.С.Пушкина. − М., 1985. − 16с.
54. ГороденськаК.Г., КравченкоМ.В. Словотвірна структура слова / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. − К.:Наук. думка, 1981. − 199с. − Бiблiогр.: с.187-189.
55. ГороденськаК.Г. Словотвірна синонімія // Актуальні проблеми українського словотвору. − Івано-Франківськ, 1995. С.11-12.
56. ГороденськаМ.П. Семантико-синтаксичне оточення дієслів із значенням запаху // Мовознавство. − 1999. − № 2-3. − С.57-62.
57. Грамматика русского языка. [В 2-х т. Ред. коллегия: акад. В.В.Виноградов и др.] / АН СССР. Ин-т. рус. яз. − М.: Изд-во АН СССР, 1960. Т.1. Фонетика и морфология [Авт. разделов: Л.В.Щерба, В.В.Виноградов, М.И.Матусевич и др.]. − 719с.
58. Грамматика современного русского литературного языка / Отв. ред. Н.Ю.Шведова; АН СССР. Ин-т рус. яз.). − М.: Наука, 1970. − 767с.
59. ГригоренкоО.В. Лексическая сочетаемость разнокатегориальных слов, обозначающих звучание: Автореф. дис канд. филол. наук / Воронеж. гос. ун-т. − Воронеж, 1994. − 18с.
60. ГрицикН.І. Семантико-стилістична характеристика дієслів із значенням прибуття // Мовознавство. − 1980. − №4. − С.82-88.
61. ГудавичюсА.Й. Лексико-семантическая группа зрительного восприятия в русском и литовском языках (Опыт семантической типологии): Автореф. дис канд. филол. наук / Вильнюсский гос. ун-т им. В.Капсукаса. − Вильнюс, 1970. − 22с.
62. ГунинаН.А. Коммуникативность как один из признаков концепта „звучание // Х научная конференция: Пленарные докл. и краткие тез. / Тамб. гос. техн. ун-т. − Тамбов, 2005. С.66.
63. ГунинаН.А. Понятие «звучание» и его объективация в языке (на материале английских глаголов звуковой семантики) // Лингвистические парадигмы и лингводидактика: Материалы X Международной конференции. Иркутск. 14-18 июня 2005 г. − Иркутск: Изд-во БГУЭП, 2005. − С.162-165.
64. ГунинаН.А. Системная и функциональная категоризация английских глаголов с общим значением „звучание”: Автореф. дис... канд. филол. наук / Тамбов. гос. ун-т им. Г.Р.Державина. Тамбов, 2000. − 21с.
65. ГутманЕ.А., ЛитвинФ.А., ЧеремисинаМ.И. Сопоставительный анализ зооморфных характеристик (на материале русского, английского и французского языков) // Национально-культурная специфика речевого поведения. − М.: Наука, 1977. − С.147-165.
66. ДоброльожаГ.М. Образна парадигма фразеологізмів з компонентом „собака” // Вісн. Житомир. держ. пед. ун-ту. − 2004. − № 14. − С. 223-227.
67. ДроздовськийД. Як намалювати звуком? [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.drosdovscky.boxmail.biz
68. ДубровА.П. Рассказы о животных, говорящих человеческим языком. − М.: Медицина, 1992. − 96с.
69.