СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ПРИКМЕТНИКІВ РОЗМІРУ У СТАРОГРЕЦЬКІЙ МОВІ (на матеріалі гомерівського епосу)

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Івана Франка

На правах рукопису

ПЕТРИШИН МАРТА ЙОСИПІВНА

УДК 811.14’01 + 81’37’38

СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ПРИКМЕТНИКІВ РОЗМІРУ У СТАРОГРЕЦЬКІЙ МОВІ
(на матеріалі гомерівського епосу)

Спеціальність 10.02.14 класичні мови,
окремі індоєвропейські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник: кандидат
філологічних наук, доцент
Оліщук Роксоляна Леонідівна

Львів 2005

ЗМІСТ

Вступ..............................................................................................................
Розділ 1. Основні аспекти дослідження прикметників розміру............
Висновки до першого розділу................................................................
Розділ 2. Лексико-семантичні особливості параметричних прикметників
2.1. Мікрополе на позначення великого загального розміру......
2.2. Мікрополе на позначення малого загального розміру..........
2.3. Мікрополе на позначення ширини........................................
2.4. Мікрополе на позначення висоти..........................................
2.5. Мікрополе на позначення довжини.......................................
2.6. Мікрополе на позначення глибини........................................
2.7. Мікрополе на позначення товщини.......................................
Висновки до другого розділу................................................................
Розділ 3. Дериваційний потенціал параметричних прикметників.......
3.1. Деад’єктиви адвербіальної зони та шляхи формування їх семантики...............................................................................
3.2. Деад’єктиви субстантивної зони............................................
3.3. Деад’єктиви вербальної зони.................................................
3.4. Параметричні прикметники у складі композитів..................
3.5. Субстантивація як спосіб словотвору....................................
Висновки до третього розділу..............................................................
Розділ 4. Граматичні особливості параметричних прикметників у гомерівському епосі.....................................................................................
4.1. Структурно-семантичні особливості форм ступенів порівняння..............................................................................
4.2. Синтаксичні функції параметричних прикметників............
Висновки до четвертого розділу..........................................................
Розділ 5. Образно-естетичний потенціал прикметників на позначення розміру у мові гомерівського епосу......................................
Висновки до п’ятого розділу...............................................................
Висновки.......................................................................................................
Список використаної літератури...............................................................

ВСТУП

Розмір відображає одну з основних рис та ознак речей матеріального світу їх існування у просторі. Категорія розміру в широкому розумінні вивчається в параметрах філософії, психології, лінгвістики та інших дисциплін. Загальний результат численних досліджень її мовної актуалізації дає підстави вважати, що номінації на позначення параметричних характеристик, як і лексичні засоби для вираження часу, кольору, спорідненості людей, становлять хронологічно найдавніший пласт лексики, широко використовуються людиною у пізнавальній і практичній діяльності та є обов’язковими елементами лексики мов протягом усієї еволюції їх словникового фонду. Параметричні прикметники характеризуються не лише історичною стійкістю, давністю походження, семантичним багатством та широтою виконуваних функцій. У мові художнього твору ці лексичні одиниці присутні у всіх авторських описах. Поряд із зоровою інформацією параметричні прикметники можуть створювати в контексті художнього твору різноманітні образи, що дозволяє розширити традиційну символічність слів.
Прикметники розміру, як широко вживані та надзвичайно багаті синонімами слова, були предметом зацікавлення багатьох мовознавців. Значний інтерес лінгвістів до проблеми параметричних прикметників пояснюється тим , що дослідження таких груп, як назви ваги, простору, часу, розміру, має відкрити суттєві риси в побудові лексичної системи мови” [159, 182]. У сучасній лінгвістиці існує чимало робіт, присвячених вивченню лексики на позначення розміру.Однак аналіз праць про параметричні прикметники показав, що вони відрізняються між собою різним розумінням мети та завдань, напрямом та методикою дослідження.Прикметники на позначення розміру розглядалися не лише в різних аспектах, але і на матеріалі різних мов. Проте більшість наукових розвідок присвячено дослідженню параметричних прикметників у сучасних мовах. Так, існує чимало дисертаційних досліджень, в яких прикметники розміру розглядаються на матеріалі російської мови (С.Г.Капралова (81), Л.І.Іванова (75), Л.С.Голобородько (48), М.Д.Лесник (109), В.О.Коробейні­кова (92), Нгуен Нгок Хунг (130), А.М.Журинський (68)). Параметричні прикметники як частину семантичного поля простору на матеріалі української мови висвітлено у працях Т.Г.Линник (110) та О.В.Кардащук (84). О.В.Афанасьєва (15), Г.В.Аксьонова-Пашковська (3), О.В.Бублик (26), О.К.Денисова (61), К.А.Ісмаїлов (78), В.В.Жукова (67), Є.Л.Кривченко, В.В.Любкін (99), Е.А.Олівер (137), О.В.Стальмашевська (170) та В.І.Шаховський (194) розглядають прикметники розміру в англійській мові; О.М.Бондіна (25) та Е.Лайзі (220) досліджували вищезгадану лексико-семантичну групу на матеріалі німецької мови. Лексика на позначення розміру у французькій мові була предметом дослідження М.С.Лаврентьєвої (107) та А.Греймса (214), на матеріалі іспанської мови А.М.Гітліц (47), болгарської О.Тодорової (179), узбецької І.Абдурахманова (1). Часто прикметники розміру досліджуються лінгвістами у порівняльному плані на ґрунті одночасно декількох мов. Таку тенденцію знаходимо у працях Н.К.Зубовської (73), А.П.Грибановського (55), Е.Лайзі (220). Проте параметричні прикметники розглядалися лінгвістами не лише в спеціальних дослідженнях. У низці теоретичних робіт з лексичної семантики знаходимо характеристику групи просторових прикметників як приклад системної організації лексики (Ж.П.Соколовська (163), Ю.Д.Апресян (8)).
Увагу лінгвістів привертали різні властивості вказаних прикметників, які досліджувалися як у плані синхронії, так і у плані діахронії. Можна виділити декілька планів дослідження параметричних прикметників.
Спробою з’ясувати семантичну структуру лексем на позначення розміру, виявити її видозмінення та збагачення новими смисловими елементами характеризуються дослідження К.А.Ісмаїлова (78), Н.К.Зубовської (73), Г.М.Гумовської (58), А.П.Грибановського (55), А.Ю.Бирюкович (23), Л.І.Іванової (75), В.О.Коробейникової (92), О.М.Бондіної (25). При цьому значна увага приділяється в роботах аналізу синтаксичної та лексико-семантичної сполучуваності досліджуваних прикметників. Вивчення семантичної структури прикметників на позначення розміру у більшості робіт передбачає аналіз як на парадигматичному, так і на синтагматичному рівнях.
Другий план досліджень представлений роботами, в яких вивчаються семантичні відношення між синонімами та антонімами, зіставляються однотипні за значенням прикметники в різних мовах (К.А.Ісмаїлов (78), А.П.Грибановський (55), Т.Г.Линник (110), О.В.Бублик (26), Нгуен Нгок Хунг (130), І.Абдурахманов (1), В.В.Любкін (119; 120), С.Г.Капралова (81), М.Д.Лесник (109), Г.М.Лукіна (117), Є.А.Олівер (137), А.М.Гітліц (47), О.В.Афанасьєва (15), Г.В.Аксьонова-Пашковська (3)). У цих роботах значне місце приділяється вивченню сполучувальних особливостей прикметників розміру, їх валентних можливостей, аналізові умов реалізації окремих лексико-семантичних варіантів (ЛСВ).
Третій план досліджень представлений роботами історичного спрямування (К.П.Смоліна (161), О.К.Денисова (61), М.С.Лаврентьєва (107), Г.М.Лукіна (117), Н.Г.Михайловська (127)), у яких досліджується історія розвитку лексем із значенням розміру, особливості їх функціонування та семантики в різні історичні періоди. При цьому недоліком більшості робіт є те, що дослідження проводиться лише на основі найчастотніших слів.
В останні роки з’явилися праці, присвячені дослідженню словотвірного потенціалу прикметників розміру, особливостей його реалізації у мові (О.М.Шевчук (195)).У цих дослідженнях спостерігається намагання проникнути в механізм словотворчого моделювання на рівні функціонування ЛСВ, а також у поєднанні двох рівнів дериваційного вивчення твірних основ слів рівня лексеми і рівня її окремих ЛСВ. Окремі дослідження (Л.Г.Котнюк (95)) присвячені проблемі рухомості розмірної ознаки, конкретизації ступеня ознаки розміру. Параметричні прикметники з точки зору їх естетики були предметом дослідження знавців античності (О.Ф.Лосєв (116)).
При цьому слід зауважити, що структура лексико-семантичного поля прикметників на позначення розміру розглядається дослідниками по-різному. Одні з них, як, наприклад, Ж.П.Соколовська (163) та О.В.Кардащук (84), включають до його складу прикметники, що позначають протяжність, виражену в конкретних одиницях, локацію, особливості простору, форму предмета. На думку інших дослідників, ці прикметники не мають просторової семантики. У свою чергу Т.Г.Линник (110) розглядає в структурі ЛСГ параметричних прикметників лексеми дебелий, жирний, худий, пишний. На наш погляд, до параметричних прикметників слід зараховувати лише ті, що позначають основні властивості філософської категорії простору, а саме двовимірну та тривимірну протяжність. При цьому прикметники μακρός, δολιχός; βαθύς; Øψηλός, ¢ίπεινÒς, ¢ίπύς; εÙρύς, πλατύς, στεινός позначають двовимірність простору, протяжність по вертикалі і горизонталі, а прикметники μέγας μικρός, παχύς λεπτός позначають тривимірність, об’ємність простору. Поняття розміру охоплює велику кількість смислових ознак, які фіксуються різними семами в смисловій структурі лексичних одиниць, які належать цій мікросистемі. Основною серед таких ознак є ознака направленість вимірювання”, яка зумовлює членування одиниць ЛСП зі значенням розмір на дві групи. Першу групу складають прикметники, що характеризують величину предмета взагалі, незалежно від спрямованості вимірювання. Друга група об’єднує прикметники, які характеризують величину предмета при направленому вимірюванні. Це прикметники зі значенням лінійний розмір”, але залежно від точки відліку і орієнтації напряму вимірювання вони можуть бути поділенні на декілька підгруп, які визначають висоту, довжину, ширину, та глибину предмета. Таким чином, семантичне поле розміру можна зобразити графічно так:

РОЗМІР

великий розмір малий розмір

об’ємний лінійний об’ємний лінійний

загальний товщина глибина висота довжина загальний товщина глибина висота довжина
розмір розмір
ширина ширина

У лінгвістичній літературі, що стосується питань старогрецької мови, є дослідження, присвячені аналізові окремих тематичних груп лексики (В.С.Гусятинська (59), О.Ф.Лосєв (116), Ю.М.Каган (79)). Особливості лексичних одиниць мови Гомера розглядаються в працях Н.К.Маулінаскене (123), О.Ф.Лосєва (115), М.Гофмана (216). Однак лексика на позначення розміру не була ще предметом спеціального вивчення як у гомерівському епосі, так і взагалі у дослідженнях поетики старогрецьких авторів. Таким чином, у гомерознавстві ми не знаходимо спроб звести параметричні прикметники у єдине ціле і розглянути їх як своєрідне ЛСП, хоча на важливість таких досліджень неодноразово вказував О.Ф.Лосєв, зазначаючи необхідність залучення практично всіх текстів з Гомера з кожного терміна, що вивчається” [115, 63].
Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена посиленим інтересом сучасної лінгвістики до семантичних, словотвірних та тропеїстичних особливостей лексичних одиниць, необхідністю систематизації цієї групи лексики, виявлення особливостей її організації та функціонування, відсутністю у гомерознавстві системного дослідження параметричних прикметників як важливого чинника формування поетичної картини світу Гомера. Розв’язання актуальних питань здійснюється шляхом аналізу структури лексико-семантичного поля прикметників старогрецької мови з семантикою розміру як окремого фрагмента мовної картини світу.
Об’єкт дослідження становлять параметричні прикметники, вибрані методом суцільного обстеження гомерівського епосу.
Предметом дослідження є лексико-семантичні та граматичні особливості прикметників розміру, словотворчий потенціал основ параметричних прикметників та їх стилістичні функції.
Мета роботи полягає у виявленні системних відношень між членами ЛСП прикметників, що своїм прямим номінативним значенням відображають розмір предметів об’єктивної дійсності, аналізі семантики та лексичної сполучуваності параметричних прикметників, дослідженні їх граматичних особливостей та дериваційного потенціалу, з’ясуванні стилістичних функцій прикметників розміру у тексті поем Гомера.
Для досягнення вказаної мети передбачається розв’язання таких завдань:
1) встановити архітектоніку аналізованого лексико-семантичного поля у поемах Гомера, тобто окреслити коло ад’єктивних лексем, які входять до його складу;
2) подати відповідно до результатів проведеної суцільної вибірки частотну характеристику досліджуваних лексем;
3) на основі синтагматичної сполучуваності виявити закріплені за кожним прикметником у гомерівський період лексико-семантичні варіанти;
4) вивчити та описати граматичні особливості параметричних прикметників у поемах Гомера;
5) охарактеризувати на матеріалі епосу словотворчий потенціал основ прикметників на позначення розміру;
6) виявити тропеїстичні особливості параметричних прикметників.
Матеріалом дослідження стали прикметники на позначення розміру у поемах Гомера, оскільки в Іліаді” та Одіссеї” старогрецька мова отримала своє матеріальне втілення, що сприяло актуалізації багатьох потенційних можливостей старогрецької мови, яка до часу створення поем мала довгу історію структурного та функціонального розвитку” [157, 19].
У результаті суцільної вибірки виявлено 1181 випадок вживання параметричних прикметників у гомерівському епосі. Загальний обсяг проаналізованого текстового матеріалу становить 27784 віршовані рядки.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань у роботі використовується метод лінгвістичного опису. Він доповнюється методом виділення ЛСП на підставі словникових дефініцій, методами компонентного та дистрибутивного аналізу, дериваційного моделювання (при визначенні структурно-семантичних відношень твірних та похідних одиниць), елементарними прийомами статистичного методу (при узагальненні даних схем та таблиць). Використано також контекстуальний аналіз та метод естетичного спостереження над словом. Вихідним елементом дослідження матеріалу є, на нашу думку, описовий метод, який забезпечує адекватне і різностороннє виявлення різних аспектів значення, сприяє проникненню в суть складних мовних явищ. Ефективним при дослідженні зв’язного тексту вважаємо метод дистрибутивного аналізу, з допомогою якого опис значення слів можна подати шляхом набору реалізованих ними в текстах семантичних ознак.
При з’ясуванні семантики аналізованих лексем застосовувався метод компонентного аналізу, суть якого висвітлена у працях Ю.Д.Апресяна (8, 9), І.В.Арнольд (10, 11), Ю.Н.Караулова (83), Е.М.Мєднікової (125), О.Стерніна (174). Методика компонентного аналізу дає можливість розглянути семантичну структуру слова, робить можливим виділення диференційних та інтегральних семантичних ознак досліджуваних прикметників, а також асоціативних” [198, 26], або потенційних” [41, 382], що враховують конотації досліджуваних слів. Для виявлення семантичної характеристики аналізованих прикметників, їх реальної лексичної сполучуваності важливим є метод контекстуального аналізу. Використовувалися в роботі також елементи словотвірного аналізу та статистичних підрахунків.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше на матеріалі старогрецької мови проводиться комплексний аналіз прикметників на позначення розміру на різних рівнях виокремлення слова із застосуванням сучасних методів лінгвістичного аналізу. Детально опрацьована та проаналізована семантична і словотвірна структура параметричних прикметників у гомерівському епосі, простежена їх естетична цінність; одержані нові дані про семантичну структуру досліджуваного ЛСП та виявлено закономірності реалізації дериваційного потенціалу параметричних прикметників.
Практична цінність полягає в можливості використання результатів дослідження при читанні творів Гомера, спецкурсів з лексикології, у лексикографії при складанні словникових дефініцій, які найбільш точно відтворюють лексико-семантичну структуру досліджуваних прикметників, при зіставленні різних типів словників, для уникнення помилок при складанні тлумачних і синонімічних словників, у процесі викладання спецкурсів фразеології, теорії та практики перекладу, а також у науково-дослідній роботі студентів.
Теоретичне значення: результати дослідження сприятимуть комплексному вивченню лексико-семантичної системи старогрецької мови, зокрема, такого її компонента, як прикметники на позначення розміру, внесуть посутній вклад у вивчення лексико-семантичної структури багатозначних слів. Аналіз стилістичних функцій параметричних прикметників поглибить теорію художнього мовлення, дослідження дериваційних можливостей служитиме з’ясуванню особливостей реалізації словотворчої потенції прикметників зі значенням розміру, доповнить сучасну теорію словотвору.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження одержані дисертанткою самостійно.
Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідалися на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Прикарпатського університету ім.В.Стефаника, обговорювалися на засіданні кафедри класичної філології Львівського університету ім.Івана Франка. Окремі положення роботи опубліковані автором у науковому збірнику Вісник Прикарпатського університету”, Вісник Львівського університету” (Серія іноземні мови) та викладені на міжнародних конференціях: Актуальні питання сучасної філології” (м.Київ, 1996), Проблемы семантического анализа единиц языка” (м.Мінськ, 1998), Проблеми зіставної семантики” (м.Київ, 1999), Семантика мови і тексту (м.Івано-Франківськ, 2000)”, Актуальні проблеми менталінгвістики” (м.Черкаси, 2001), Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія” (м.Київ, 2001) Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті” (м.Херсон, 2002), Загальні питання філології” (м.Дніпропетровськ, 2004).
Основні положення дисертації, які виносяться на захист:
1) параметричні прикметники виступають у епосі як полісемічні лексеми, що охоплюють широкий спектр семантичних ознак і є відкритими структурами з нечітко фіксованою кількістю значень;
2) лексична сполучуваність є надійним та об’єктивним критерієм виявлення та розмежування ЛСВ;
3) усі елементи аналізованого лексико-семантичного поля різняться між собою частотою вживання, а також характеризуються відмінностями семантичного, структурного та функціонального плану;
4) найбільш характерною моделлю сполучуваності є модель Adj+S, в якій прикметник рівноцінно міг вживатися як в пре-, так і в постпозиції, характеризуючи властивості певних предметів, процесів та явищ;
5) дериваційні потенції параметричних прикметників зумовлюються як місцем слова в лексичній парадигмі, так і семантичним потенціалом (кількістю ЛСВ), частотністю лексеми та характером морфемної структури;
6) прикметники на позначення розміру мають широкі семантико-стилістичні можливості, виступають влучним засобом характеристики предмета, особи, явища, поповнюють у гомерівському епосі арсенал художніх засобів.
Дослідження дисертації викладені у дев’яти публікаціях:
1. Семантична структура прикметника mšgaj в Іліаді” Гомера // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Івано-Франківськ: Плай, 1997. Вип.3. С.179-183.
2. О лексической сочетаемости и семантической структуре прилагательного eÙrÚj (на материале гомеровского эпоса) // Проблемы семантического описания единиц языка и речи: Материалы докладов международной научной конференции, посвященной 50-летию МГЛУ: Часть вторая. Минск, 1998. С.198-200.
3. Семантичне відтворення гомерівських композитів у художньому перекладі // Проблеми зіставної семантики: Зб. статей за доповідями Міжнар. наук. конф. К., 1999. С.400-405.
4. Семантико-синтаксичні особливості функціонування параметричних прикметників у гомерівському епосі // Семантика мови і тексту: Зб. статей VI Міжнар. наук. конф. Івано-Франківськ: Плай, 2000. С.457-460.
5. Дериваційний потенціал параметричних прикметників (на матеріалі гомерівського епосу) // Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія: Зб. наук. праць. Ч.2. К.: ВПЦ Київський університет”, 2001. С.223-232.
6. Метафоричне вживання прикметників розміру у поемах Гомера // Актуальні проблеми менталінгвістики: Наук. збірник. Ч.2. Черкаси, 2001. С.88-93.
7. Семантичні зв’язки твірних параметричних прикметників та похідних прислівників (на матеріалі гомерівського епосу) // Вісник Львівського університету: Серія іноземні мови. Львів, 2001. Вип.9. С.210-217.
8. Розвиток семантичної структури прикметника baqÚj (на матеріалі гомерівського епосу) // Південний архів: Збірник наук. праць. Філологічні науки. Херсон: Айлант, 2002. Вип. XIV. С.177-179.
9. Словотвірно-семантична характеристика складних слів у семантичному полі параметричних прикметників (на матеріалі гомерівського епосу) // Загальні питання філології: Зб. наук. праць. Т.2. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. С.84-89.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків та списку використаної літератури.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження семантичної структури та синтагматичної сполучуваності параметричних прикметників в гомерівському епосі, аналіз їх граматичних особливостей, дериваційних потенцій та стилістичних функцій дає підставу зробити наступні висновки.
1. Параметричні прикметники становлять значний пласт лексики (1181 од.), що охоплює широкий спектр семантичних ознак.
2. Прикметники на позначення розміру відображають найважливіші властивості логічної категорії простору двовимірність та тривимірність. Зважаючи на це, усі прикметники розміру поділено в поемах Гомера на 7 мікрополів:
мікрополе на позначення великого загального розміру;
мікрополе на позначення малого загального розміру;
мікрополе на позначення висоти;
мікрополе на позначення ширини;
мікрополе на позначення довжини;
мікрополе на позначення глибини;
мікрополе на позначення товщини.
3. Частотні характеристики ЛСП параметричних прикметників можна подати у зведеній таблиці:
Серед прикметників, які характеризують розмір предмета взагалі, незалежно від спрямованості вимірювання, високою частотністю вживання характеризується прикметник μšγας (578 од.). Висока частота вживання згаданого прикметника пояснюється, очевидно, тим, що позначена ним величина не має меж. Меншою частотністю вживання відзначаються у Гомера параметричні прикметники, які характеризують величину предмета при направленому вимірюванні. Це прикметники, які визначають висоту, довжину, ширину, глибину та товщину об’єкта. При цьому прикметники мікрополя на позначення великої висоти (141 од.), великої та малої ширини (164 од.) та великої довжини (106 од.) відзначаються майже однаковою частотністю вживання. Рідше трапляються у гомерівському епосі прикметники на позначення товщини та глибини, що пояснюється, очевидно, тим, що Гомер при описах надає перевагу тим прикметникам які змальовують такі ознаки предметів, що легко сприймаються зором. Серед прикметників на позначення великого загального розміру домінантою виявився прикметник μšγας (578 од.), довжини μακρÒς (94 од.), ширини - εÙρÚς (148 од.). У мікрополі на позначення великої висоти на роль домінанти претендують лексеми α„πÚς (53 од.) та ØψηλÒς (58 од.). У результаті дослідження виявлено, що високочастотним словам належить понад 78% усіх зафіксованих вживань.
4. Параметричні прикметники валентні до різних ТГ іменників, виступаючи як детермінатори істот та неістот. Виявлена однакова лексична валентність параметричних прикметників до іменників окремих ТГ. Так, наприклад, всі прикметники на позначення розміру, за винятком мікрополя малого загального розміру та товщини,поєднуються з ТГ іменників, що означають споруди,будівлі”. Більшість розмірних прикметників виступає означенням ТГ іменників рослини” та водойми”. Достатньо високу валентність проявляють параметричні прикметники до ТГ іменників зі значенням зброя” та географічні об`єкти”. Обмежену синтагматичну сполучуваність виявлено з іменниками ТГ, що позначають людей, героїв, міфічні істоти”. З іменниками цієї ТГ поєднуються лише прикметники мікрополя великого та малого загального розміру. Найширшу валентність спостерігаємо у прикметника μšγας.
Отже, наявність значної кількості предметів та явищ, яким властиві ознаки розміру або якими можна їх наділити, призводить до того, що прикметники на позначення розміру вільно вступають у синтагматичні зв`язки з іменниками різних семантичних груп.
5. Синтагматичними партнерами прикметників μικρÒς, ØψηλÒς, α„πεινÒς, βλωθρÒς, δολιχÒς, μακρÒς, εÙρÚς, στεινωπÒς виступають іменники конкретної семантики. Лише прикметники μšγας, α„πÚς та βαθÚς поєднуються з іменниками як абстрактної, так і конкретної семантики.
6. У результаті сполучення параметричних прикметників з іменниками різних ТГ актуалізуються ЛСВ, які становлять їх смислову структуру. Виявлений обсяг лексичних значень, притаманних кожному прикметнику в аналізованому тексті, показує, що більшості з них властива багатозначність. Так, семантичну структуру прикметника μšγας можна визначити як суму 8 значень (ЛСВ), βαθÚς 8, μακρÒς 6, εÙρÝς 5, α„πÚς 6, ØψηλÒς 4, δολιχÒς 2, παχÚς 4, λεπτÒς 5, Ñλγος 7. Лише прикметники μικρÒς, α„πεινÒς, ºλβατος, α„πηες, βλωθρÒς, στεινωπÒς реалізують по одному значенню.
Той чи інший ЛСВ прикметника можна виокремити завдяки приналежності іменника, з яким він поєднується, до певної ТГ. Так, значення видатний, знаменитий” прикметник μšγας розвиває лише в сполученні з іменниками ТГ люди, герої, міфічні істоти”.
7. Параметричні прикметники характеризуються в цілому складною вторинною семантичною структурою. Функціонально активним в межах формування вторинної семантичної структури дослідженої групи прикметників є процес семантичного розширення, метонімічного та метафоричного перенесення. Більшість прикметників у переносному вживанні виявляють схильність до перенесення їх ознаки зі сфери фізичної на психічну та соціальну. Переносність семантики параметричних прикметників розвивається у межах словосполучення.
8. Більшість значень, яких прикметники розміру набувають у контексті поем, не виходять за межі розгалуженої семантичної структури параметричних прикметників, зафіксованої в словниках.
9. Прикметники розміру з широким діапазоном сполучуваності мають відповідно і найбільшу кількість значень. Отже, чим ширша лексична сполучуваність слова, тим багатозначніше воно.
Питання обмежень сполучуваності пояснюється обмеженістю кількості речей та явищ, позначених певним параметричним прикметником.
10. Для всіх параметричних прикметників характерною моделлю сполучуваності є модель А+S. Виявлено, що препозиція та постпозиція узгодженого означення трапляється майже з однаковою частотою і, на нашу думку, не має об’єктивних критеріїв для визначення норми вживання параметричного прикметника як атрибута іменника в епосі. Можливі також випадки предикативного вживання прикметників розміру.
11. Параметричні прикметники можуть вживатися у тексті поем у формах компаратива та суперлатива. Функціональною активністю характеризується прикметник μšγας. Основними значеннями ступенів порівняння є значення граничного ступеня якості та значення форм компаратива, що виражають різницю в ознаці одного і того ж предмета або особи.
12. У результаті проведеного дослідження словотворчих потенцій основ параметричних прикметників виявлено, що значення розміру у старогрецькій мові архаїчного періоду можуть передавати й інші частини мови, а саме: прислівники, іменники, дієслова. Домінантні лексеми мають у епосі порівняно високий дериваційний потенціал.
Значний пласт лексики становлять у гомерівському епосі деад’єктивні прислівники, утворені на основі параметричних прикметників. Значення похідних прислівників мотивуються основним або переносним значенням прикметника. Інколи деад’єктивні прислівники можуть розвивати і власні значення. Похідні субстантивної зони засвідчені у епосі лише від прикметників μšγας, μακρÒς, εÙρÚς, στεινÒς, βαθÚς та παχÚς. Деад’єктиви вербальної зони у мові гомерівських поем нечисленні.
13. Серед досліджених параметричних прикметників кількісно значну групу становлять композити. Складні прикметники, одним з компонентів яких виступає прикметник розміру, утворюються у Гомера за моделлю А+S, зрідка А+V.
Композитні прикметники, на відміну від простих прикметників розміру, характеризуються вузькою синтагматичною сполучуваністю. Так, складні прикметники μεγ£θυμος та μεγαλ»τωρ поєднуються виключно з ТГ іменників люди”, що охоплює імена героїв, назви племен та народів. Прикметники з компонентом δολιχ - виступають контекстними партнерами іменників ТГ зброя” та частини тіла тварин”. Значення складних прикметників виникає здебільшого в результаті взаємодії компонентів, які в нього входять. При утворенні композитних іменників та дієслів функціональна активність властива прикметникові Ñλγος.
14. Спостереження над мовою гомерівського епосу виявили активне використання лексем з семантикою розміру як засобів яскравого зображення реалій. Основна стилістична функція параметричних прикметників полягає в тому, що вони виконують роль художніх означень, які можуть бути характеризуючими, тавтологічними та гіперболічними. Прикметники на позначення розміру можуть використовуватися у функції постійних епітетів, а також входити до складу традиційних гомерівських формул. Виявлено функціонування прикметників розміру як компонентів порівняльних конструкцій, використання в розгортанні метафор, що свідчить про складність поетичного мислення Гомера. Отже, параметричні прикметники виступають в гомерівському епосі активним художньо-зображальним засобом, виконують різноманітні стилістичні функції.
15. Дослідження семантики та сполучуваності параметричних прикметників, здійснене на матеріалі гомерівського епосу, вивчення словотворчого потенціалу, граматичних особливостей та стилістичних функцій прикметників на позначення розміру дало цікаві результати. Перспективним видається вивчення параметричних прикметників не лише на синхронному рівні, але і у діахронії. Плідним може бути також зіставний аналіз параметричних прикметників на матеріалі різних авторів одного періоду старогрецької мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АбдурахмановИ. Полисемия и антонимия прилагательных протяженности в современном узбекском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: Ташкент, 1973. 24с.
2. АдмониВ.Г. Исторический синтаксис немецкого языка. М.: Высш. школа, 1963. 335с.
3. Аксенова-ПашковскаяГ.В. Развитие некоторых английских прилагательных, обозначающих понятие ”большой малый” (much, great, big, large, little, small): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т им. В.П. Потемкина М., 1953. 15с.
4. АлимпиеваР.В. Семантическая значимость слова и структура лексико-семантической группы. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1986. 177с.
5. АлпатовВ.М. О разных подходах к выделению частей речи // Вопросы языкознания. 1986. №4 С.37-46.
6. АндрееваЛ.Д. Исследование количественно-качественных отношений в языке как знаковой системе // Лингвистические исследования. М., 1987. С.10-16.
7. Античные теории языка и стиля. М.; Л.: ОГИЗ, 1936 341с.
8. АпресянЮ.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367с.
9. АпресянЮ.Д. Об одном правиле сложения лексических значений // Проблемы структурной лингвистики. 1971. М.: Наука, 1972. С.439-458.
10. АрнольдИ.В. Потенциальные и скрытые семы и их актуализация в английском художественном тексте // Иностр. языки в школе. 1979. №5. С.10-14.
11. АрнольдИ.В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методика её исследования. Л.: Просвещение, 1966. 192с.
12. АрнольдИ.В. Стилистика современного английского языка. Л.: Просвещение, 1973. 303с.
13. АрутюноваН.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 340с.
14. АрхелюкВ.В. Прикметники розміру в сучасній англійській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 1999. 20с.
15. АфанасьеваО.В. Лексическая сочетаемость английских прилагательных, обозначающих большой размер (big, large, enormous, extensive, ample, expansive) в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т им. В.И. Ленина. М., 1977. 13с.
16. АхмановаО.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедиз, 1957. 294с.
17. БазилинаН.М. Эпитет в современном французском языке (опыт семантико-стилистической характеристики): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. Мориса Тореза. М., 1974. 27с.
18. БайсараЛ.І. Структурно-семантичні особливості форм найвищого ступеня порівняння прикметників // Питання романо-германської філології та методики викладання іноземних мов. Респ. наук.-метод. збірник 1976. Вип.3. С.6-11.
19. БакинаМ.А. Имена прилагательные как производящие основы современного русского языка // Развитие словообразования современного русского языка. М., 1966. С.55-74.
20. БаудерА.Я. Части речи структурно-семантические классы слов в современном русском языке. Таллин, 1982. 183с.
21. БенвенистЭ. Индоевропейское именное словообразование. М., 1955. 260с.
22. БенвенистЭ. Общая лингвистика. М.: Просвещение, 1974. 447с.
23. БирюковичА.Ю. Семантический анализ прилагательных размера (на материале английского и русского языков) // Функциональные и структурные особенности номинативных единиц в языках различных типов. Саратов, 1987. С.18-25.
24. БобылеваЛ.К. Об эпитете // Учен. зап. Дальневост. гос. ун-та. 1957. Вып.1. С.113-119.
25. БондинаО.Н. Прилагательные размера в современном немецком языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Киевский гос. пед. ин-т ин. яз. К., 1981. 21с.
26. БубликО.В. Синонимические ряды прилагательных со значением размер и пути их пополнения (на примере английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Львовский гос. ун-т им. И.Франко. Львов, 1991. 15с.
27. БудаговР.А. Метафора и сравнение в контексте художественного целого // Русская речь. 1973. №1 С.26-32.
28. ВаршавскаяЛ.И. О прилагательных с пространственным значением // Лингвистические исследования. Л., 1974. Вып.1. С.34-38.
29. ВасилевскаяЕ.А. Словосложение в русском языке. Очерки и наблюдения. М.: Учпедгиз, 1962. 132с.
30. ВасильевЛ.М. Современная лингвистическая семантика. М.:Высш. школа, 1990. 176с.
31. ВежбицкаяА. Семантические универсалии и описание языков / А.Д.Шмелев (пер. с англ.). М.: Языки русской культуры, 1999. 780с.
32. ВердиеваЗ.Н. Семантические поля в современном английском языке. М.: Высшая школа, 1986. 119с.
33. ВеселовскийА.Н. Из истории эпитета // Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. С. 59-76.
34. ВилюманВ.Г. Английская синонимика. М.: Высшая школа, 1980. 128 с.
35. ВиноградовВ.В. Основные типы лексических значений слова // Вопросы языкознания. 1953. №5. С. 3-29.
36. ВиноградовВ.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове). М. Л.: Учпедгиз, 1947. 784 с.
37. ВихованецьІ.Р.Частини мови в семантико-граматичному аспекті / АНУРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. К.: Наукова думка, 1988. 255с.
38. ВольфЕ.М. Грамматика и семантика прилагательного (на материале иберо-романских языков). М.: Наука, 1978. 200 с.
39. ВольфЕ.М. Функциональная семантика оценки. М., 1985. 228 с.
40. ГакВ.Г. Беседы о французском слове. М., 1966. 336с.
41. ГакВ.Г. К проблеме семантической синтагматики // Проблемы структурной лингвистики. 1971. М.: Наука, 1972. С. 367-395.
42. ГакВ.Г. Семантическая структура слова как компонент структуры высказывания // Семантическая структура слова. М., 1971. С. 78-96.
43. ГакВ.Г. Теоретическая грамматика французского языка. М.: Высш. школа, 1981. 208 с.
44. ГакВ.Г. Языковые преобразования. М.: Языки русской культуры, 1998. 768 с.
45. ГамкрелидзеГ.В., ИвановВяч.Вс. Индоевропейский язык и индоевропейцы. Реконструкция и историко-типологический анализ протоязыка и протокультуры. Тбилиси, 1984. т. 1 428 с.; т. 2 439 с. 867 с.
46. ГинзбургР.С. Значение слова и методика компонентного анализа // Иностр. яз. в шк. 1978. - №5. с. 21-26.
47. ГитлицА.М. Антонимическая группа прилагательных, объединённых значением grande-pequeno в современном испанском языке: Автореф. дис. канд. филолог. наук: 10.02.05 / Ленингр. гос. пед. ин-т им. А.И.Герцена Л., 1968. 19 с.
48. ГолобородькоК.Ю. Лінгвістичний статус концепту // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. Симферополь: ТНУ, 2002. №32. С.27-30.
49. ГолобородькоЛ.С. Лексико-семантическая подсистема имён прилагательных объёмно-пространственного значения в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук:10. 02. 01 /Ташкентский гос. ун-т им. В. И. Ленина. Ташкент, 1980. 21 с.
50. ГорбачевичК.С. Язык неистощим в соединении слов // Русская речь. 1973. С. 3 8.
51. ГордезианиР.В. Проблемы гомеровского эпоса. Тбилиси : Изд-во Тбилисского у-та, 1978. 394 с.
52. ГороденськаК.Г., КравченкоМ.В. Словотвірна структура слова. К.: Наукова думка, 1981. 200 с.
53. Грабарь-ПассекМ.Е. Эпитеты и сравнения в Илиаде” // Іноземна філологія. 1974. Вип. 36. С. 17 27.
54. ГрещукВ.В. Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ : Плай, 1995, 208 с.
55. ГрибановскийА.П. Сопоставительное исследование сочетаемости и семантической структуры прилагательных со значением короткий” и длинный” в разных языках (на материале современного английского, испанского, португальского и французского языков): Автореф. дис. канд. филол. наук : 10. 02. 04; 10. 02.05 / Моск. гос.пед. ин-т им. В.И. Ленина. М., 1975. 18с.
56. ГрицютенкоІ.Е. Естетична функція художнього слова (в українській прозі 30-60р. 19ст.). Львів: Вид-во Львів. у-ту , 1972. 179 с.
57. ГрищенкоА.П. Прикметник в українській мові. К.:Наукова думка, 1978. 207 с.
58. ГумовскаяГ.Н. Семантическая структура и сочетаемость некоторых прилагательных английского языка, обозначающих большой размер пространственной протяженности (huge, spacious, capacious, commodicus, roomy, wide, brood) : Автореф, дис. канд. филол. наук :10. 02. 04 / Моск. гос. пед. ин-т им. В. И. Ленина. М., 1985. 15 с.
59. Гусятинска