Семантико-функціональна транспозиція часових форм дієслова в поліпредикативних структурах сучасної української мови

Краткое описание

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

На правах рукопису

Наконечна Лариса Богданівна

УДК 811.161.2’367.7

Семантико-функціональна транспозиція
часових форм дієслова
в поліпредикативних структурах
сучасної української мови

10.02.01 українська мова
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук, доцент
Володимир Михайлович Барчук

Івано-Франківськ 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ І ПОЗНАЧЕНЬ ......4
ВСТУП ..........5
РОЗДІЛ І. Сутність та обсяг поняття граматична транспозиція”... 12
1.1. Граматична транспозиція як явище системи мови .............12
1.1.1. Грамемна транспозиція ...22
1.1.2. Граматична функція і граматична транспозиція ..26
1.2. Граматичний час як форма інтерпретації часу онтологічного ...31
1.3. Особливості транспонування часових дієслівних форм
у поліпредикативній структурі .38
1.4. Типи транспозиційних переходів у межах граматичної категорії
часу...43
1.5. Механізм формування транспонованого часового значення ..........47
1.6. Засоби встановлення часової транспозиції у
поліпредикативних структурах......................................................50
1.7. Висновки до першого розділу ........60
РОЗДІЛ ІІ. Транспозиція часових дієслівних форм у сферу
теперішнього.62
2.1. Типологія значень теперішнього часу у світлі темпоральної транспозиції 62
2.2. Функціонування форм майбутнього часу в сфері теперішнього ...........68
2.2.1. Особливості вживання форм майбутнього часу доконаного
виду в плані теперішнього неактуального ..68
2.2.2. Використання форм майбутнього часу доконаного виду
в сфері теперішнього актуального ....95
2.2.3. Вживання форм майбутнього часу недоконаного виду
в значенні форм теперішнього часу ...107
2.3. Функціонування форм минулого часу в сфері теперішнього ...113
2.4. Висновки до другого розділу ...................................................131
РОЗДІЛ ІІІ. Транспозиційна функція форм неминулого часу
в сфері претерита.......135
3.1. Типологія значень минулого часу ...135
3.2. Особливості функціонування дієслівних форм теперішнього часу
в значенні форм минулого ..136
3.3. Використання форм майбутнього часу в сфері минулого 159
3.3.1. Функціонування форм майбутнього часу доконаного виду в
ролі претерита ...159
3.3.2. Вживання форм майбутнього часу недоконаного виду в
значенні форм минулого часу..178
3.4. Висновки до третього розділу .....181
РОЗДІЛ ІV. Транспозиція часових дієслівних форм у сферу
майбутнього ....184
4.1. Типологія значень майбутнього часу ......184
4.2. Функціонування форм теперішнього часу в сфері футурума ...........185
4.3. Вживання форм минулого часу в значенні форм майбутнього.192
4.4. Висновки до четвертого розділу ..199
ВИСНОВКИ ...200
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ..206
ДЖЕРЕЛА ......222
ДОДАТКИ ......225

ВСТУП
Проблема вивчення функціональних можливостей граматичних категорій, спроможності їхніх форм реалізуватися у не властивих для них умовах і виконувати функції інших граматичних форм належить до числа дискусійних у сучасній лінгвістиці. Хоча теоретичні засади заміщення були закладені ще О.О.Потебнею, Ш.Баллі, Л.Теньєром, О.М.Пєшковським, В.В.Виноградовим, однак проблема транспозиції, зокрема грамемної, у межах однієї граматичної категорії, прикладом якої є транспозиція часових форм дієслова, залишається однією із ключових у сучасному мовознавстві. Різні аспекти граматичної транспозиції висвітлено у працях О.І.Бондаря, І.Р.Вихованця, Н.В.Гуйванюк, А.П.Загнітка, В.І.Кононенка, І.В.Піддубської, С.О.Соколової, а також зарубіжних мовознавців О.В.Бондарка, М.В.Всеволодової, М.Я.Гловинської, Е.Кржижкової, О.В.Петрухіної, О.М.Ремчукової, Ш.Баллі, Л.Теньєра. Питання транспозиції у межах категорії часу, незважаючи на ґрунтовні дослідження О.І.Бондаря, А.П.Загнітка, С.С.Єрмоленка, І.В.Піддубської, все ж є актуальним. Недостатньо опрацьовано низку питань, вирішення яких вважаємо необхідним для створення цілісного опису явища транспозиції часових форм дієслова. Серед них сутність та умови часової транспозиції дієслів, закономірності транспозиції часових дієслівних форм на рівні поліпредикативних структур, вплив взаємодії дієслівних предикатів на транспозиційну здатність дієслів, встановлення чинників, що зумовлюють транспозиційні процеси в синтаксичній структурі та ін.
Як в українській лінгвістиці, так і в славістиці загалом транспозицію часових форм дієслова найчастіше розглядають як явище тексту (макротексту), коли транспозиційна функція часової форми виникає під впливом певної текстової одиниці (як правило, попереднього речення із визначальною часовою семантикою), також як явище ситуації, де транспозицію часової форми нерідко спричинює пресупозиція, інтонація, або з позицій аналізу певних аспектів, не розмежовуючи при цьому сфери її реалізації [14; 16; 44; 54; 112; 122; 125].
Так, наприклад, О.І.Бондар аналізує вторинні функції часових граматичних форм (нейтралізацію, транспозицію, десемантизацію), зважаючи на особливості взаємовпливу функціонально-семантичних полів аспектуальності, часової локалізованості, дейксисної темпоральності, таксису, датування, які відображають та інтерпретують певні характеристики реального часу [14]. Однак у роботі О.І.Бондаря проблему транспозиційності часових дієслівних форм розглянуто побіжно, що зумовлено і виправдано масштабом дослідження, метою роботи, де аналіз вторинних функцій є тільки одним із завдань.
І.В.Піддубська досліджує умови, механізм і специфіку транспозиції часових форм дієслова (у комплексі з модальними формами) як явища в цілому, не виокремлюючи рівнів її реалізації [112].
С.С.Єрмоленко аналізує взаємопереходи темпоральних дієслівних форм з позицій образно-експресивних можливостей морфології, семантико-стилістичних варіантів морфологічних категорій [54].
У всіх попередніх дослідженнях, так само, як у першій ґрунтовній праці з цього питання [16], при вивченні транспозиційних процесів у сфері граматичної категорії часу поліпредикативні структури (ППС) були залучені тільки частково. Однак спеціального аналізу особливостей часових заміщень у цих синтаксичних конструкціях на достатньому фактичному матеріалі не було.
Умови для транспонування в межах граматичної категорії часу забезпечує речення, транспозиційні ознаки слова найбільш чітко встановлюються на рівні синтаксису. Саме синтаксична конструкція є втіленням і виразником відношень між дієсловом-предикатом як репрезентантом граматичної категорії часу та іншими компонентами конструкції, саме оточення дієслівної форми є засобом диференціації конкретних значень семантичного потенціалу часової форми, серед яких і транспоноване значення. Поліпредикативна конструкція, на відміну від елементарного простого речення, має більші можливості для реалізації транспозиційної функції часової форми. Це зумовлено її семантичною і формальною складністю, взаємодією предикатів, наявністю як специфічних засобів установлення транспозиції, так і тих, що властиві простому реченню. Аналіз транспозиційних процесів у межах ППС потребує дещо іншого підходу порівняно з тим, який застосовується при дослідженні транспозиції текстуальної чи ситуативної. Встановлення транспонованого вживання часової форми відбувається за допомогою співвіднесення темпоральних значень тільки компонентів ППС, без залучення засобів з-поза її меж, оскільки відбудеться вихід на інший рівень рівень тексту. Таким чином, актуальність теми дослідження зумовлена спрямованістю на вивчення нових важливих аспектів транспозиції часових форм дієслова, саме в межах ППС. Дослідження передбачає встановлення механізмів формування транспонованого значення дієслівної форми часу в ППС, особливостей взаємодії при цьому структурно-семантичних ознак речення і його компонентів. Аналіз транспозиції на рівні грамеми чи простого речення є частковим і неповним, оскільки транспозиційний потенціал у межах категорії часу дієслова виявляється через взаємодію, через участь у формуванні часового значення поліпредикативної структури.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі наукових досліджень кафедри української мови Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, пов’язана із загальнотеоретичними дослідженнями проблем функціонування української мови в рамках реалізації державної наукової програми Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності”.
Метою роботи є цілісне, системне дослідження транспозиційного потенціалу часових форм дієслова в поліпредикативних структурах. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких основних завдань:
1) визначити поняття транспозиції у межах граматичної категорії часу, встановити специфіку її реалізації в поліпредикативних структурах;
2) проаналізувати умови транспозиції часових форм дієслова в поліпредикативних структурах;
3) визначити засоби встановлення транспозиційної функції часових форм дієслова в поліпредикативних структурах; з’ясувати роль взаємодії предикатів, а також непредикативних компонентів конструкції при транспонуванні, вплив цієї взаємодії на транспозиційні процеси в межах граматичної категорії часу;
4) встановити особливості взаємовпливу та взаємозумовленості формально-семантичних категорій дієслова в умовах транспонованого вживання часових дієслівних форм у поліпредикативних структурах;
5) проаналізувати значення для транспозиції дієслівних форм часу додаткової супровідної семантики, зокрема зумовленості, кратності, часової локалізованості, модальності;
6) встановити рівень транспозиційної активності часових форм дієслова і транспозиційної відкритості темпоральних семантичних зон грамем категорії часу.
Об’єктом дослідження обрано поліпредикативні синтаксичні одиниці, центральними компонентами яких є дієслова із транспонованим часовим значенням; предметом типи транспозиційних функцій часових форм дієслова.
Матеріалом для дослідження стали поліпредикативні структури із транспонованими часовими формами дієслова (3000 карток), дібрані методом суцільного відбору з текстів художньої літератури.
Методологія і методи дослідження. В основу наукового аналізу покладено положення про зв’язок мови і мислення, мови і мовлення, взаємодію суб’єктивного й об’єктивного в мові, співвідношення плану змісту і плану вираження мовних одиниць. Зважаючи на завдання та матеріал дослідження, використовуємо різні наукові методи, комплексне застосування яких сприяє повному і різнобічному висвітленню аналізованого явища. Найбільш вагомими є описовий і структурно-семантичний методи.
Описовий метод дає можливість вивчати мовне явище через встановлення ролі мовної одиниці для морфологічного і синтаксичного рівнів. Наявність у мові типових, парадигматично закріплених граматичних мовних елементів і таких, що перебувають на межі між ними, вимагає при дослідженні грамемної транспозиції опозиційного прийому, який сприяє виявленню спільних і диференційних ознак граматичних значень, згрупованих в опозиційні пари. Структурно-семантичний метод дає можливість виділити структурні й семантичні ознаки мовних одиниць і категорій, встановити зв’язки і відношення між мовними елементами, розмежувати їхні облігаторні й факультативні властивості, виявити типові й нетипові мовні факти. Можливість вживання певної форми у чужому” контексті визначається умовами додаткової дистрибуції, встановлення чого відбувається за допомогою методу дистрибутивного аналізу. Він сприяє виявленню фактів порушення постійної дистрибуції мовної одиниці, встановленню причин, що спричинили зміни семантичної чи формальної сутності вихідної одиниці. Вагомим для дослідження дієслівної грамемної транспозиції є також компонентний аналіз, що, завдяки виділенню у семантиці суміжних грамем складових компонентів (сем), дозволяє встановити подібність / розбіжність між транспонованою формою та її прямим” відповідником. Встановлення семантичної подібності між транспонованою формою і формою, вжитою у прямому значенні, здійснюється також за допомогою методу трансформаційного аналізу через зіставлення синтаксичних трансформ із розглядуваними мовними одиницями. Для встановлення транспозиційної продуктивності грамем і транспозиційної відкритості часових зон застосовано методику статистичного аналізу.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першим в українській мовознавчій науці спеціальним дослідженням транспозиції часових форм дієслова в поліпредикативних структурах. У роботі встановлено сутність часової транспозиції, особливості та закономірності її реалізації в ППС, основні моделі синтаксичних структур із дієсловом у транспозиційній функції, вплив взаємодії дієслівних форм та інших компонентів конструкції на транспозиційну здатність дієслів; до аналізу вперше залучено весь спектр засобів, що формують транспоноване значення дієслівної форми. Виявлено, що ППС є базовим середовищем для реалізації транспозиційних можливостей часових грамем. Введено поняття транспозиційної активності/пасивності часових форм дієслова і транспозиційної відкритості/закритості часових семантичних зон граматичної категорії часу.
Теоретичне значення дисертації визначається тим, що пропоноване дослідження транспозиційних відношень у сфері граматичної категорії часу в поліпредикативних структурах є одним із аспектів вивчення категорії часу, внеском в опрацювання проблем теоретичної граматики. Зроблені на основі фактичного матеріалу висновки доповнюють і поглиблюють вчення про транспозицію, а саме грамемно-часову; про способи репрезентації часових значень у ППС.
Практична цінність роботи визначається безпосереднім зв’язком її результатів із практикою викладання української мови в школах і вищих навчальних закладах. Матеріали, теоретичні положення, висновки дисертації можуть бути використані для подальшого вивчення проблем функціональної граматики, зокрема для дослідження граматичних категорій та особливостей їх функціонування, темпоральних характеристик поліпредикативних структур; при викладанні лекційних і спеціальних курсів із проблем граматичної транспозиції, функціональної граматики. Низка положень дослідження може знайти застосування при написанні відповідних посібників та підручників з української мови, зокрема для іноземців, у науково-пошуковій роботі студентів, магістрів, аспірантів.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Основні теоретичні положення і практичні результати дослідження були викладені на Всеукраїнських наукових читаннях, присвячених 80-річчю від дня народження професора В.І.Добоша (Ужгород, 2004), на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій пам’яті професора С.П.Бевзенка (Одеса, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми типології граматичних одиниць” (Рівне, 2005), на ІХ Міжнародній науковій конференції Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2006), на науковому семінарі Сучасні проблеми семантики (Семантика речення і висловлення)” (Івано-Франківськ, 2006), Всеукраїнській науковій конференції Іван Ковалик і сучасне мовознавство” (Івано-Франківськ, 2007), на звітних наукових конференціях викладачів, докторантів, аспірантів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника у 2004-2007 роках.
Публікації. Зміст дисертації висвітлено у шести публікаціях, усі надруковані в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, і є одноосібними.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Транспозиція часових форм дієслова в межах ППС, з одного боку, підпорядкована загальним закономірностям граматичної транспозиції, з іншого має низку специфічних рис, зумовлених внутрікатегорійним характером транспозиції та особливостями ППС. За загальними законами вона виникає в умовах протистояння часової семантики морфологічної форми дієслова і контексту. У результаті цього зіткнення відбувається зсув значення граматичної форми в бік семантики контексту, що спричинює зміну функціональної специфіки форми виконання нею ролі протичлена свого парадигматичного ряду. Таким чином, транспонування часових форм виявляється тільки у контексті.
Транспозиція часових форм дієслова відбувається, як правило, в зоні абсолютного вживання часової форми, тобто стосується форм, часове значення яких встановлюється щодо моменту мовлення. Тільки транспозиція форм теперішнього часу в сферу майбутнього може стосуватися дієслова, часове значення якого визначається щодо іншої дії, тобто відбувається у зоні відносного вживання.
Основу транспозиції часових форм дієслова становить взаємоперехід між грамемами граматичної категорії часу, який відбувається на рівні семантики при збереженні морфологічної та синтаксичної природи вихідної дієслівної одиниці.
Специфіку транспозиційних переходів часових форм у ППС визначають також особливості синтаксичної конструкції, а саме: наявність кількох предикатів, відповідно, кількох предикативних частин, взаємодії між ними, також обмеженість рамками власне конструкції, що не дозволяє залучати до аналізу засоби з-поза меж конструкції. Транспозиційна функція граматичної форми в ППС встановлюється завдяки виявленню взаємодії компонентів конструкції, в першу чергу, предикатів, а також предикативних та непредикативних компонентів.
Встановлення транспозиційної функції часової форми дієслова здійснюється шляхом зіставлення її морфологічного і контекстуального значення. За умови збігу йдеться про пряме значення часової дієслівної форми, при розходженні про її транспоноване значення.
Таким чином, транспозиція часових форм дієслова це функціонування часових форм у не властивому для їх морфологічного значення темпоральному контексті у семантичній сфері суміжної за парадигматичним рядом часової грамеми.
2. Явище транспозиції часових форм дієслова в ППС визначається за допомогою засобів, які, за умови поєднання в одній конструкції, взаємно підсилюють роль один одного і комплексно визначають темпоральні ознаки речення і транспонованої форми. Взаємодіючи із дієслівною часовою формою, що вжита у не властивих для неї умовах, вони зумовлюють зміну її значення, оскільки за цих обставин виступають домінантою визначення темпорального плану конструкції. У межах ППС такими компонентами найчастіше є предикати, а також непредикативні елементи: часові конкретизатори, частка було, вставні слова було, бувало, буває. В окремних випадках транспозицію визначають вставлені речення, порядок дій, а також семантика предикативної пари, що виражає часову ситуацію, при якій суб’єкт є носієм постійної предикативної ознаки.
Специфічною ознакою ППС є взаємодія предикатів (дієслівних і недієслівних). Це передбачає необхідність співвіднесення часових значень предикатів, встановлення відношень між предикативними частинами. Для кожного з функціональних типів часової транспозиції характерні певні семантико-синтаксичні відношення. Найбільш частотними серед них є відношення зумовленості, зіставлення, пояснення.
Взаємодія транспонованої форми і непредикативних елементів конструкції зумовлює необхідність зіставлення часового значення власне дієслівної форми і контексту, темпоральний план якого визначають непредикативні компоненти конструкції. Найбільш вагомими компонентами при цьому є лексеми, вставні слова і частки із часовим значенням. Поєднуючись із дієсловом іншої часової площини, вони спроможні без підтримки з боку інших часових маркерів змінити значення часової форми, перенести її з однієї часової сфери в іншу.
Специфічним засобом, що зумовлює винятково транспонування часової форми теперішнього в сферу минулого у видових контекстах ланцюг дій” і тривалість настання факту”, є порядок дій (відношення передування наступність”), що спричинює видову транспозицію.
3. При транспонуванні часових форм дієслова виразно простежується тісна взаємодія граматичної категорії часу з іншими граматичними категоріями дієслова, особливо виду і способу. Видове значення, співіснуючи в одній дієслівній формі з часовим, обмежує виражальні можливості часової форми. Взаємозумовленість категорій часу та виду виявляється і при транспозиції. Саме видове значення нерідко визначає семантичні можливості транспонованої часової форми, спосіб передачі реальної ситуації (наприклад, ДВ відтворює типові дії через одиничну). Так, транспонована форма майбутнього ДВ, на відміну від форми майбутнього НДВ, може виражати ситуацію теперішнього моменту мовлення. Форма минулого НДВ, на відміну від форми минулого ДВ, є, як правило, засобом встановлення транспозиції. Ця форма транспонується у незначній кількості випадків тільки у сферу невласне-теперішнього, тоді як форма минулого ДВ може вживатися у плані теперішнього в прямому значенні. Зазвичай часова транспозиція зумовлює транспозицію видового значення, що чітко простежується при співвіднесенні значень транспонованої дієслівної форми та її нетранспонованого відповідника. Однак у видових контекстах ланцюг дій” і тривалість настання факту” транспозиція часової форми спричинена транспозицією видового значення, яка, своєю чергою, порядком дій.
Зв’язок категорій часу і способу виразно простежується під час транспонування форми майбутнього ДВ, яка є ланкою поєднання цих двох категорій. Так, у семантиці транспонованої форми майбутнього ДВ як складової кратно-співвідносної конструкції, що функціонує у плані невласне-теперішнього і минулого, чітко виявляється і значення умовного способу.
4. В основу виділення транспозиційних типів часових форм дієслова взято критерій диференціації часових форм за видовою ознакою, а також розмежування семантичного часового поля на окремі семантичні зони часових грамем. Встановлено таку типологію транспозиційних типів часових форм дієслова в ППС:
Типи, зумовлені часовою семантикою ППС: 1)форма теперішнього у сфері минулого; 2)форма теперішнього у сфері майбутнього; 3)форма минулого НДВ у сфері теперішнього; 4)форма минулого ДВ у сфері теперішнього; 5)форма минулого ДВ у сфері майбутнього; 6)форма майбутнього НДВ у сфері теперішнього; 7)форма майбутнього НДВ у сфері минулого; 8)форма майбутнього ДВ у сфері теперішнього актуального; 9)форма майбутнього ДВ у сфері теперішнього неактуального; 10)форма майбутнього ДВ у сфері минулого; 11)форма майбутнього ДВ у значенні минулого в часовому контексті теперішнього. Останній тип транспонування є триграмемним, оскільки в його реалізації задіяно всі три грамеми категорії часу. Інші типи двограмемні, вони є результатом взаємодії двох часових грамем.
Транспозиційний тип, спричинений порядком дій у ППС відношеннями передування наступність”, що, своєю чергою, зумовлює видову транспозицію. Цей тип виявляється у видових контекстах ланцюг дій” і тривалість настання факту”.
Не зафіксовано жодного прикладу переходу форми минулогоНДВ у семантичну зону майбутнього.
5. Реалізація певних типів транспозиційних переходів часових дієслівних форм у ППС відбувається за наявності додаткової семантики. Так, транспозиція часової дієслівної форми минулого у план теперішнього виникає тільки у реченнях із семантикою часової нелокалізованості, форм майбутнього ДВ у зону теперішнього неактуального та минулого за обов’язкової наявності семантики ітеративності, типової чи нетипової. При цьому семантика ітеративності може бути виражена як експліцитно, тобто за допомогою певних лексичних (зрідка, інколи, завжди, щорічно і под.) і синтаксичних засобів (сполучники тото, іі та под.), так й імпліцитно, через поєднання взаємопов’язаних форми майбутнього ДВ та іншої часової форми, що творять кратно-співвідносну конструкцію (КСК не може репрезентувати однократну ситуацію). Виразний вплив семантики потенційної модальності виявляється при транспонуванні дієслівних форм майбутнього ДВ у семантичні зони теперішнього та минулого в ППС зі значенням можливості/неможливості виконання дії. Визначальним для транспозиційних процесів у ППС є семантико-синтаксичні відношення умови. Семантика зумовленості більшою чи меншою мірою наявна в усіх типах транспозиційних функцій часових форм дієслова. Найбільш виразний вплив умовно-наслідкових зв’язків між предикатами простежується при транспонуванні форм майбутнього часу.
Аналіз транспозиції часових форм дієслова в ППС передбачає встановлення усіх факторів, що зумовлюють процес транспозиції і сприяють його реалізації: засобів транспозиції, їх взаємодії, додаткової супровідної семантики і семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами.
6. Визначено поняття транспозиційної активності / пасивності часової форми дієслова і транспозиційної відкритості / закритості часової семантичної зони. Встановлено рівень транспозиційної активності часових дієслівних форм і транспозиційної відкритості семантичних зон грамем категорії часу в ППС.
Спостереження засвідчують транспозиційну відкритість семантичних зон усіх граматичних форм дієслівної категорії часу. Найвищий рівень відкритості характерний для семантичної зони минулого (65,6% випадків вираження значень претерита дієслівними формами інших грамем), найнижчий для зони майбутнього (3,5%). Зона теперішнього загалом охоплює 30,9% транспозиційних втручань. Однак виокремлені у ній сфери власне- і невласне-теперішнього різняться рівнем відкритості. Так, сфера власне-теперішнього в окремих випадках допускає втручання у свої межі форм майбутнього ДВ (почергово повторювані у момент мовлення дії, неможливість виконати дію і нереалізованість потенційно можливої дії) і охоплює 2,6 % загальної кількості транспозиційних втручань.
Дослідження засвідчують транспозиційну активність усіх часових форм у ППС. Простежуємо диференціацію їхнього транспозиційного потенціалу за семантичними зонами. Найбільш активними є форми теперішнього часу (54,6%). і майбутнього ДВ (41,4%). Низький рівень транспозиційної активності, що наближається до нульової позначки, зафіксовано при аналізі транспозиційних можливостей форм минулого ДВ у сфері майбутнього (0,3%), а також форм майбутнього НДВ у плані минулого (0,1%). Транспозиційно пасивною є форма минулогоНДВ у плані майбутнього.
Транспозиційна активність форм теперішнього зумовлена
1) центральним положенням грамеми теперішнього часу між грамемами минулого і майбутнього, що створює умови для їх взаємодії. Можливість розширення моменту мовлення сприяє залученню у сферу теперішнього неактуального плану минулого і майбутнього;
2) співвіднесеністю із теперішнім мовця, який уявно актуалізує події минулого чи майбутнього.
Висока активність форм майбутнього ДВ зумовлена перш за все тим, що це єдина форма, яка, будучи складовою КСК, без додаткових засобів спроможна передавати значення ітеративності як у плані теперішнього, так і в плані минулого.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АвдеевФ.Ф. О месте исторического настоящего в системе грамматических значений времен современного русского языка // Известия Воронеж. гос. пед. ин-та / Под ред. М.А.Шелякина. Воронеж, 1975. Т.146. С.138 150.
2. АвиловаН.С. Вид глагола и семантика глагольного слова/АН СССР. Ин-т рус. языка. М.: Наука, 1976. 328 с.: ил., табл. Библиогр.: с.319 327.
3. АпресянЮ.Д. Глаголы моментального действия и перформативы в русском языке // АпресянЮ.Д. Избранные труды. М.: Школа Языки русской культуры”, 1995. Т.II.: Интегральное описание языка и системная лексикография. С.219 241.
4. АпресянЮ.Д. Перформативы в грамматике и словаре // Известия АН СССР. Сер. лит. и язык. 1986. Т. 45. Вып.3. С.208 223.
5. АпресянЮ.Д. Языковая аномалия и логическое противоречие // АпресянЮ.Д. Избранные труды. М.: Школа Языки русской культуры”, 1995. Т. II.: Интегральное описание языка и системная лексикография. С. 598 622.
6. АрутюноваН.Д. Предложение и его смысл (Логико-семантические проблемы). 3-е изд., стереотипное. М.: Едиториал УРСС, 2003. 384с.
7. БаллиШ. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Пер. с франц. Е.В. и Т.В.Вентцель. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с. Библиогр.: с.400 403.
8. БарчукВ.М. Морфологічний час як вияв лінійної темпоральності // Українознавчі студії. Івано-Франківськ, 2005-2006. № 6-7. С.38 47.
9. БарчукВ.М. Проблеми встановлення семантики таксису // Вісник Прикарпатського нац. ун-ту ім. Василя Стефаника. Серія: Філологія. Івано-Франківськ, 2003. Вип.VІІІ. С.18 25.
10. БарчукВ.М. Семантико-синтаксична структура вставних конструкцій у новелах Марка Черемшини // Семантика мови і тексту. Івано-Франківськ, 2003. С.35 38.
11. БезпояскоО.К. Граматика української мови: Морфологія: Підручник/ О.К.Безпояско, К.Г.Городенська, В.М.Русанівський. К.: Либідь, 1993. 336с.
12. БелошапковаВ.А. Современный русский язык: Синтаксис: Учебн. пособ. М.: Высш. шк., 1977. 248с.
13. БондарО.І. Лінгвістична категорія часу як відображення реального часу // Мовознавство. 1986. № 2. С.41 45.
14. БондарО.І. Система і структура функціонально-семантичних полів темпоральності в сучасній українській літературній мові: Дис. доктора філол. наук: 10.02.01; Захищена 20.01.1999; Затв. 02.07.1999. Одеса, 1998. 369 с.: іл., табл. Бібліогр.: с.335 358.
15. БондарО.І. Темпоральні відношення в сучасній українській літературній мові. Система засобів вираження: (Наукова монографія). Одеса: Астропринт, 1996. 192 с.: іл., табл. Бібліогр.: с.178 189.
16. БондаркоА.В. Вид и время русского глагола (значение и употребление): Учебн. пособ. М.: Просвещение, 1971. 239с.
17. БондаркоА.В. Грамматическая категория и контекст / АН СССР. Отд-ние лит. и языка. Л.: Наука. Ленингр. Отд-ние, 1971. 116с.
18. БондаркоА.В. Грамматическое значение и смысл / АН СССР. Ин-т языкознания. Л.: Наука. Ленингр. Отд-ние, 1978. 175с.
19. БондаркоА.В. Из проблематики системно-функционального анализа грамматических единиц // Труды по русской и славянской морфологии. Лингвистика. Тарту: ТГУ, 2003. Новая серия VIII: Языковые функции: семантика, синтактика, прагматика. С. 11-26.
20. БондаркоА.В. К проблеме интенциональности в грамматике // Вопросы языкознания. 1994. №2. С.29 42.
21. БондаркоА.В. О настоящем-будущем совершенного вида в современном русском языке (грамматическая форма и контекст) // НДВШ: Филол. науки. 1968. №1. С.3 13.
22. БондаркоА.В. Основы функциональной грамматики. Языковая интерпретация идеи времени. СПб.: Изд-во С-Пб ун-та, 1999. 260с. Библиогр.: с.233 254.
23. БондаркоА.В., БуланинЛ.Л. Русский глагол: Учебн. пособ. Л.: Просвещение, 1967. 192 с. Библиогр.: с.183 190.
24. БорщЕ.Г. Пряме і переносне вживання особових форм дієслів теперішньо-майбутнього часу // Українська мова і література в школі. 1973. №3. С.21 31.
25. БулыгинаТ.В. К построению типологии предикатов в русском языке// Семантические типы предикатов. М.: Наука, 1982. С. 7 85.
26. ВиноградовВ.В. Русский язык (грамматическое учение о слове): Учебн. пособ. 2-е изд. М.: Высш. шк., 1972. 614с.
27. ВихованецьІ.Р. Граматика української мови: Синтаксис: Підручн. К.: Либідь, 1993. 368с.
28. ВихованецьІ.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / АН України. Ін-т. укр. мови. К.: Наук. думка, 1992. 224с. Бібліогр.: с.215 220.
29. ВихованецьІ.Р. Різновиди транспозиції // Актуальні проблеми граматики: Зб. наук. праць. Кіровоград, 1997. Випуск 2. С.57 60.
30. ВихованецьІ.Р. Синтаксичні ознаки грамеми майбутнього часу // Українська мова. Теорія і практика: Зб. наук. праць. К.: НМК ВО, 1993. С.41 44.
31. ВихованецьІ.Р. Система відмінків української мови / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К.: Наук. думка, 1987. 228, [3] с. Бібліогр.: с.221 229.
32. ВихованецьІ.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті/АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К.: Наук. думка, 1988. 255, [1]с. Бібліогр.: с.247 254.
33. ВихованецьІ.Р., ГороденськаК.Г. Теоретична морфологія української мови: Академічна граматика української мови. К.: Унів. вид-во Пульсари”, 2004. 400 с. Бібліогр.: с.391 398.
34. ВихованецьІ.Р. Граматика української мови: Посібн./ І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, А.П.Грищенко. К.: Рад. школа, 1982. 208 с.: іл., табл.
35. ВихованецьІ.Р. Семантико-синтаксична структура речення/ І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, В.М.Русанівський; АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К.: Наук. думка, 1983. 219 с. Бібліогр.: с.213 217.
36. ВінтонівМ.О. Типологія форм присудка в сучасній українській мові: Автореф. дис. кандидата філол. наук / Дніпропетровський держ. ун-т. Дніпропетровськ, 1997. 23с.
37. ВласоваН.С. Формы и значения прошедшего времени глаголов современного русского языка: Автореф. дис. кандидата филол. наук/ Московск. областн. пед. ин-т. М., 1954. 16с.
38. ВсеволодоваМ.В. К вопросу о методологиях и методиках лингвистического анализа (на примере категорий пространственных, временных и причинных отношений). Статья 1.// Вестн. Моск. ун-та. Сер. 9. Филология. 2005. №1. С.22 49.
39. ВсеволодоваМ.В. Принципы сопоставительных синтаксических исследований на уровне функционально-семантических полей // Вопросы изучения русского языка в сопоставлении с другими языками. М.: Изд-во МГУ, 1986. С. 61 79.
40. ВсеволодоваМ.В. Способы выражения временных отношений в современном русском языке: (Монография). М.: Изд-во МГУ, 1975. 283с.
41. ВсеволодоваМ.В., КимТэЧжин. Принципы анализа употребления форм глагольного времени. Прямое и переносное употребление форм настоящего времени глагола в русском языке (в зеркале корейского языка) // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 9. Филология. 2001. №3. С.53 78.
42. ГакВ.Г. Теоретическая грамматика французского языка: Учебн. пособ. М.:Добросвет, 2000. 832с. Библиогр.: с.809 817.
43. ГакВ.Г. Языковые преобразования. М.: Школа Языки русской культуры”, 1998. 768 с.: ил.
44. ГловинскаяМ.Я. Семантика, прагматика и стилистика видо-временных форм// Грамматические исследования. Функционально-стилистический аспект. Суперсегментная фонетика. Морфологическая семантика. М.: Наука, 1989. С.74 146.
45. ГловинскаяМ.Я. Семантические типы видовых противопоставлений русского глагола / АН СССР. Ин-т рус. языка. М.: Наука, 1982. 155с.
46. ГороденськаК.Г. Видові протиставлення в системі сучасних дієслів// Слово. Стиль. Норма: Зб. наук. праць. К., 2002. С.118 121.
47. ГороденськаК.Г. Морфологізація транспозиційних переходів// Теоретичні проблеми граматики: Зб. наук. праць. Донецьк: ДонДУ, 1995. С.51 61.
48. ГороденськаК.Г. Онтологічні параметри граматичних категорій способу та часу // Мовознавство. 1997. № 1. С.39 42.
49. ГорпиничВ.О. Морфологія української мови: Підручник. К.: ВЦ Академія”, 2004. 336 с. Бібліогр.: с.334 335.
50. ГуйванюкН.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць: (Монографія). Чернівці: Рута, 1999. 336 с. Бібліогр.: с.301 333.
51. ДанилюкІ.Г. Синкретизм у системі частин мови: Дис кандидата філол. наук: 10.02.01; Захищена 26.06.2006; Затв. 18.01.2007. Донецьк, 2006. 385 с.: іл., табл. Бібліогр.: с.181 198.
52. ДешериеваТ.И. К проблеме соотношения глагольных категорий вида и времени // Вопросы языкознания. 1976. № 4. С.72 75.
53. ДешериеваТ.И. Лингвистический аспект категории времени в его отношении к физическому и философскому аспектам// Вопросы языкознания. 1975. № 2. С.111 117.
54. ЕрмоленкоС.С. Образные средства морфологии: (Монография) / АН УССР. Ин-т. языкознания им. А.А.Потебни. К.: Наук. думка, 1987. 124с.: ил. Библиогр.: с.112 117.
55. ЄрмоленкоС.С. До питання про системну зумовленість переносних значень // Мовознавство. 1981. № 6. С.23 29.
56. ЄрмоленкоС.С. Про деякі структурно-функціональні характеристики темпоральних мікрополів // Мовознавство. 2003. № 4. С.38 47.
57. ЖигораІ.В. Семантико-стилістична структура речень з ітеративними предикатами: Дис. кандидата філол. наук: 10.02.01; Захищена 25.11.2004; Затв. 11.05.2005. Кіровоград, 2004. 214 с.: іл., табл. Бібліогр.: с.191 210.
58. ЗагніткоА.П. Взаємодія іменних і дієслівних категорій// Мовознавство. 1992. №5. С. 19 29.
59. ЗагніткоА.П. Корелятивність первинних і вторинних функцій морфологічних форм // Семантика і функції граматичних структур: Зб. наук. праць. К.: НМК ВО, 1991. С.101 110.
60. ЗагніткоА.П. Основи функціональної морфології української мови. К.: Вища шк., 1991. 77с.
61. ЗагніткоА.П. Система і структура морфологічних категорій сучасної української мови (Проблеми теорії): Автореф. дис. доктора філол. наук / Ін-т. укр. мови АН України. К.,1992. 38с.
62. ЗагніткоА.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія: (Монографія). Донецьк: ДонДУ, 1996. 437 с.: іл., табл. Бібліогр.: с.383 420.
63. ЗагніткоА.П. Теорія сучасного синтаксису: (Монографія). Донецьк: ДонНУ, 2006. 378 с.: іл., табл. Бібліогр.: с.346 378.
64. ЗализнякА.А., ШмелевА.Д. Введение в русскую аспектологию: Учебн. пособ. М.: Школа Языки русской культуры”, 2000. 222 с. Библиогр.: с.216 221.
65. ЗасыпкинаГ.П. Глагольные формы настоящего и настоящего-будущего времени в художественно-беллетристическом стиле современного русского языка: Автореф. дис. кандидата филол. наук / Куйбышевский гос. пед. ин-т. им. В.В.Куйбышева. Куйбышев, 1968. 23с.
66. ЗельдовичГ.