СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА СТРУКТУРА РЕЧЕНЬ ІЗ ДИСТРИБУТИВНИМИ ПРЕДИКАТАМИ

Краткое описание

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

На правах рукопису

ІВАНОВА ЛЮДМИЛА ЛЕОНІДІВНА

УДК 811.161.2’367

СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА СТРУКТУРА РЕЧЕНЬ
ІЗ ДИСТРИБУТИВНИМИ ПРЕДИКАТАМИ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Ожоган Василь Михайлович,
доктор філологічних наук,
професор

Кіровоград2007

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ........................................................... 6
ВСТУП........................................................................................................... 7
РОЗДІЛ 1. ДИСТРИБУТИВНІСТЬ ЯК КАТЕГОРІЯ СЕМАНТИЧНОГО СИНТАКСИСУ........................................................................... 12
1.1.Поняття кількості, дієслівної множинності, повторюваності й дистрибутивності в мовознавстві............................................................................... 12
1.2.Основні типи множинності ситуацій............................................. 20
1.3.Дистрибутивність як різновид повторюваності дії...................... 25
1.4.Значеннєва парадигматика дистрибутивних предикатів............. 29
1.5.Валентність дистрибутивних предикатів та семантико-синтаксична структура речення.......................................................................................... 38
1.6.Висновки до розділу..................................................................... 46
РОЗДІЛ 2. ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ СЕМАНТИКИ ДИСТРИБУТИВНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ............ 48
2.1.Лексико-семантична група дистрибутивних дієслів у складі лексики сучасної української літературної мови..................................................... 48
2.1.1.Критерії виокремлення дієслів із значенням дистрибутивності...................................................................... 49
2.1.2. Диференційні семи дієслів із семантикою дистрибутивності.. 52
2.2.Категорії виду і способу дієслова як засоби позначення дистрибутивної множинності.................................................................................. 65
2.2.1.Вид дистрибутивного дієслова як специфічна дієслівна категорія.................................................................................... 66
2.2.2.Місце дистрибутивного способу дії серед інших способів дієслівної дії 69
2.3.Словотворчі засоби вираження семантики дистрибутивності в сучасній українській літературній мові...................................................... 79
2.3.1.Префіксація як найпродуктивніший засіб словотвору дистрибутивних дієслів................................................................................................... 80
2.3.1.1.Префікс пере- як словотвірний модифікатор дистрибутивності 81
2.3.1.2.Префікс по- та подвійні префікси попо-, попере-, поза-, пона-, пови-, пороз- і под. як найголовніші виразники дистрибутивної семантики........................................................................................ 84
2.3.1.3.Дистрибутивне значення префікса ви- ......................... 85
2.3.1.4.Словотвірна специфіка дистрибутивних дієслів із префіксом роз- 86
2.3.1.5.Особливості дистрибутивного значення префіксів о(б)- та на- 88
2.3.2.Постфіксальний спосіб творення дистрибутивних дієслів..... 89
2.3.3.Суфікси як модифікатори дистрибутивної семантики дієслів 90
2.4. Контекстуальні засоби вираження дистрибутивності.................. 91
2.4.1.Критерії класифікації лексичних показників дистрибутивної повторюваності................................................................................................... 92
2.4.2. Особливості вживання дистрибутивних дієслів із показниками множинності................................................................................................... 93
2.4.3. Реалізація дистрибутивного значення за допомогою обставинних компонентів............................................................................... 97
2.5. Висновки до розділу..................................................................... 99
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ РЕЧЕНЬ З ОДНО- ТА БАГАТОВАЛЕНТНИМИ ДИСТРИБУТИВНИМИ ПРЕДИКАТАМИ........................................................................ 101
3.1.Семантико-синтаксична структура речень із одновалентними дистрибутивними предикатами.................................................................................. 104
3.1.1.Лексико-семантична неоднорідність одновалентних дистрибутивних предикатів.................................................................................. 105
3.1.2.Cемантичний і морфологічний варіанти суб’єктної синтаксеми одновалентних дистрибутивних предикатів......... 111
3.1.3. Типи семантико-синтаксичних структур речень із одновалентними дистрибутивними предикатами................................................ 118
3.2.Семантико-синтаксична структура речень із двовалентними дистрибутивними предикатами.................................................................................. 120
3.2.1.Лексико-семантичне наповнення двовалентних дистрибутивних предикатів................................................................................................... 121
3.2.2.Семантичні та морфологічні варіанти суб’єктної та об’єктної синтаксем двовалентних предикатів із дистрибутивною семантикою..... 129
3.2.3.Типи семантико-синтаксичних структур речень із двовалентними дистрибутивними предикатами................................................ 141
3.3.Семантико-синтаксична структура речень із тривалентними дистрибутивними предикатами.................................................................................. 144
3.3.1.Семантична неоднорідність тривалентних дистрибутивних предикатів 145
3.3.2.Реалізація лівобічних та правобічних валентностей тривалентних дистрибутивних предикатів.............................. 150
3.3.3.Типологія речень із тривалентними дистрибутивними предикатами 159
3.4.Семантико-синтаксична структура речень із чотиривалентними дистрибутивними предикатами.................................................................................. 163
3.4.1.Лексико-семантичні групи чотиривалентних дієслів із значенням дистрибутивності...................................................................... 163
3.4.2.Семантичні та морфологічні варіанти лівобічної та правобічних синтаксем чотиривалентних дистрибутивних предикатів........................ 166
3.4.3.Типи семантико-синтаксичних структур речень із чотиривалентними дистрибутивними предикатами................................................ 170
3.5.Семантико-синтаксична структура речень із п’ятивалентними дистрибутивними предикатами.................................................................................. 176
3.5.1.Лексико-семантичне наповнення п’ятивалентних дистрибутивних предикатів...................................................... 176
3.5.2. Реалізація лівобічних та правобічних валентностей п’ятивалентних дистрибутивних предикатів...................................................... 177
3.5.3.Семантико-синтаксична структура речень із п’ятивалентними дистрибутивними предикатами................................................ 179
3.6.Семантико-синтаксична структура речень із шести- та семивалентними дистрибутивними предикатами.................................................... 181
3.6.1.Лексико-семантичне наповнення шести- та семивалентних дистрибутивних предикатів.................................................................................. 181
3.6.2. Семантичні та морфологічні варіанти лівобічної та правобічних синтаксем шести- та семивалентних предикатів........................................ 182
3.6.3. Семантико-синтаксична структура речень із шести- та семивалентними дистрибутивними предикатами................................................ 183
3.7. Висновки до розділу................................................................... 184

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.................................................................... 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................... 194
ДЖЕРЕЛА ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ....................................... 220

ВСТУП
Сучасний етап розвитку української лінгвістичної думки характеризується поглибленим вивченням проблем синтаксичної семантики, переорієнтацією лінгвістичних досліджень за напрямком від значення до форми. Прихильники семантико-синтаксичного підходу (І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, В.М.Русанівський, А.П.Загнітко, В.І.Кононенко, М.Я.Плющ, Н.Л.Іваницька та ін.) вивчають речення з опорою на поняття семантико-синтаксичної структури речення, семантико-синтаксичних відношень, семантико-синтаксичної валентності, семантично елементарних і семантично неелементарних речень, предикатних і непредикатних (субстанційних) синтаксем тощо. Поділяючи думки І.Р.Вихованця, А.П.Загнітка та інших мовознавців про те, що семантико-синтаксична структура простого речення це абстрактне мовне значення речення, спосіб репрезентації дійсності в мовленні та мові, погоджуємося з аргументами про доцільність розгляду семантичної структури більшості речень як «сукупності семантично елементарних речень» [75: 3 5]. Семантично елементарне речення складається тільки з одного предиката і залежних від нього непредикатних імен, а семантично неелементарне представлене двома і більше валентними рамками предиката. Групування семантично елементарних речень в одне реальне речення здійснюється за допомогою синтаксичної деривації.
Актуальність дослідження визначається передусім потребою наукового осмислення принципів організації речень із дистрибутивними предикатами, необхідністю системного опису названих утворень з позицій семантичного синтаксису на матеріалі сучасної української мови. Закономірність такого вивчення зумовлена тим, що породжувальна здатність предикатів цього семантичного типу досі не була об’єктом спеціального дослідження в українському мовознавстві.
Структурно-семантичний опис речень із дистрибутивними предикатами безпосередньо пов’язаний з такими важливими питаннями синтаксичної науки, як з’ясування загальної типології простого речення і виділення тих конкретних утворень, на варіюванні яких і ґрунтується узагальнене розуміння його структурних схем.
Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає загальній науково-дослідній проблемі кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка «Актуальні питання лексики і граматики української мови», що передбачає вивчення особливостей функціонування мовних явищ, зокрема питань, пов’язаних із специфікою вияву дистрибутивності на різних мовних рівнях, а також дослідження одного з аспектів семантичного синтаксису.
Мета дослідження полягає в з’ясуванні семантичної природи дистрибутивних дієслів, у визначенні та описі закономірностей формування семантико-синтаксичної структури речень із зазначеними предикатами в сучасній українській літературній мові.
Для досягнення поставленої мети передбачається розв’язання таких завдань: 1)визначити природу дистрибутивної повторюваності дії, її місце в семантиці дієслова та з’ясувати особливості репрезентації значення цього типу множинності ситуації в сучасній українській мові на лексичному, словотвірному та синтаксичному рівнях;
2)виявити критерії виокремлення дистрибутивних предикатів і охарактеризувати семантичні групи одно- семивалентних дієслівних предикатів;
3)з’ясувати зв’язок категорії валентності з семантико-синтаксичною структурою речення, окреслити межі валентної рамки одно- семивалентних дистрибутивних предикатів;
4)визначити семантичні та морфологічні варіанти лівобічних і правобічних субстанційних синтаксем, а також установити закономірності реалізації облігаторних і факультативних непредикатних компонентів у семантико-синтаксичній структурі речення з дистрибутивними предикатами;
5)виявити типи реалізації структурних схем речень із названими предикатами;
6)описати основні типові значення цих конструкцій, а також різні форми їх реалізацій.
Об’єктом пропонованого дослідження є явище дистрибутивної повторюваності, яке функціонує або виникає у формально елементарних, неелементарних простих і складних реченнях сучасної української мови.
Предметом дослідження слугують дистрибутивні дієслова та семантико-синтаксична структура речення у зв’язку з валентністю дієслівних дистрибутивних предикатів.
Методи дослідження. Специфіка об’єкта і мета роботи зумовили використання таких лінгвістичних методів: методу системного функціонально-семантичного аналізу дистрибутивних дієслів і синтаксичних конструкцій, завдяки яким репрезентується дистрибутивна повторюваність; контекстуального методу, що охоплює застосування прийомів спостереження, порівняння. Задля виявлення специфіки досліджуваних конструкцій використовувалися синхронно-описовий, компонентний, валентнісний і предикатно-аргументний методи з елементами трансформаційного аналізу, які дозволили визначити склад змістових компонентів дистрибутивної семантики та її внутрішню організацію. Принагідно застосовувався метод синтаксичного моделювання.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено комплексний аналіз семантико-синтаксичної структури речень із дистрибутивними предикатами: подано семантичні, граматичні й функціональні характеристики дистрибутивних дієслів; досліджено конструкції з дистрибутивною дієслівною повторюваністю; визначено специфіку речень із дистрибутивними предикатами; проаналізовано реченнєвотворчу спроможність одно-семивалентних дистрибутивних предикатів, якісний і кількісний склад лівобічних та правобічних синтаксем, комбінації облігаторних та факультативних непредикатних синтаксем семантико-синтаксичної структури речення, породженої згаданими предикатами; з’ясовано особливості функціонування валентно непов’язаних компонентів.
Матеріалом дослідження стали понад 2000 дієслів із дистрибутивною семантикою та біля 3000 синтаксичних конструкцій із дистрибутивними предикатами, дібрані методом суцільної вибірки із одинадцятитомного Словника української мови (Словник української мови, 19701980, Т.I XI). Джерелами ілюстративного матеріалу слугували речення сучасної української мови з дієслівними лексемами, які мають у своїх значеннях сему дистрибутивності, вибрані з творів художньої літератури письменників XIX ХХстоліття, усної народної творчості; окремі речення, змодельовані автором відповідно до валентностей дистрибутивних дієслів, переважно багатовалентних, що вмотивовано необхідністю заповнення всіх можливих валентнісних позицій. Використані джерела ілюстративного матеріалу наводяться в праці окремим списком.
Теоретичне значення. Результати проведеного дослідження доповнюють опис семантико-синтаксичної структури елементарного речення. Аналіз сполучувальних можливостей дистрибутивних предикатів сприятиме поглибленому вивченню валентності як найважливішої характеристики предикатів та її зв’язку з семантико-синтаксичною структурою речення.
Практична цінність одержаних результатів виявляється в тому, що вони можуть бути використані для вивчення академічних курсів лексикології, словотвору, синтаксису сучасної української мови; для створення спецкурсів і спецсемінарів із семантичного синтаксису, організації науково-дослідної роботи зі студентами. Представлена праця допоможе мовознавцям у подальшому осмисленні явища дистрибутивної повторюваності на різних мовних рівнях.
Особистий внесок здобувача. Вперше в українському мовознавстві семантико-синтаксичну структуру речення пов’язано із семантичною валентністю дистрибутивних предикатів, розмежовано їх облігаторну й факультативну валентність, кваліфіковано семантичні різновиди одно-семивалентних дистрибутивних предикатів. Усі результати дослідження типів речень із дистрибутивними предикатами отримані особисто здобувачем.
Апробація роботи. Основні теоретичні положення дослідження викладено на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу й аспірантів кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (20042007рр.); на XIV Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» ім.проф.Сергія Бураго (м.Київ, 2005), на Всеукраїнських наукових конференціях «Сучасні орієнтири філологічної науки» (м.Херсон, 2006), «Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку (до 100-річчя від дня народження проф.С.П.Самійленка)» (м.Запоріжжя, 2006) та «Іван Ковалик і сучасне мовознавство» (м.Івано-Франківськ, 2007). Окремі розділи і всю дисертацію загалом обговорено на засіданнях кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в 8 публікаціях, 7 з яких опубліковано у наукових виданнях, визнаних ВАК України фаховими.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (291позиція) та джерел фактичного матеріалу. Загальний обсяг дослідження 226 сторінок, з них основного тексту 193 сторінки.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Основний підсумок дисертаційного роботи полягає у виявленні специфіки значення дистрибутивності на різних мовних рівнях і визначенні особливостей формування семантико-синтаксичної структури речень із дієслівними дистрибутивними предикатами, що не дістали на сьогодні ґрунтовного висвітлення в мовознавчій літературі сучасної української мови. Проведене наукове дослідження дозволило зробити такі загальні теоретичні й практичні висновки:
У структурі граматичних категорій сучасної української мови особливе місце посідає категорія кількості у сфері предиката. Поняття кількості, множинності та повторюваності тісно взаємопов’язані між собою. Множинність є субкатегорією загальної категорії кількості, семантична категорія повторюваності однією з характеристик дискретної множинності, а дистрибутивність належить до одного з трьох основних типів повторюваності дієслівної дії.
Під дистрибутивною дією розуміємо таку дію, що неоднократно повторюється в один безперервно тривалий проміжок часу і виконується набором актантів, у якому як мінімум один актант є сукупним, і в кожній повторюваній ситуації поданий одиничний представник цього сукупного актанта.
Оскільки дистрибутивність аспектуальне значення, то й оформляється воно в межах різних аспектологічних понять. Дистрибутивність в українській мові оформляється в межах способів дії, тому що значна частина дієслів української мови включена до системи парноспіввідносних дієслів із формально-позначеною ознакою кратності дії.
Мікрополе дистрибутивності перетинається з іншими аспектуальними полями та деякими функціонально-семантичними категоріями, тому реалізація значення дистрибутивності в конкретній мовленнєвій ситуації представлена ускладненою структурою, певним набором компонентів-сем, об’єднаних інваріантною ознакою та домінантним значенням. Компонентний аналіз контекстуальної семантики дистрибутивності дозволив дослідити такі основні семи значення дистрибутивності: «розподільність дії», «тривання дії в часі», «повторення дії», «переміщення в просторі», «розміщення в просторі».
Аналіз фактичного матеріалу свідчить про різноманітність засобів вираження дистрибутивної повторюваності в сучасній українській мові. Вираження категорії дистрибутивності пов’язане зі змістовими рівнями мови, отож показниками дистрибутивності є різнорівневі мовні засоби, об’єднані спільністю семантичної функції: імпліцитні конституенти (семантика дієслівної лексеми, словотворчі засоби, лексичні показники дистрибутивної повторюваності, семантика і синтаксичні засоби речення), а також експліцитні фактори, що зумовлюють дистрибутивну повторюваність як широкий контекст, зміст висловлення. Названі засоби у мовленні взаємодіють з іншими контекстуальними компонентами й один з одним, актуалізуючи семантику дистрибутивності. Конкретизувати значення дистрибутивності можна за допомогою трансформації.
Дистрибутивність як категорія семантичного синтаксису знаходить своє вираження в системі дієслівних значень. Названа категорія має низку класифікаційних ознак, які дозволяють досить точно відмежовувати її від інших категорій. Так, у першу чергу на семантику дистрибутивності вказує наявність у значенні дієслова базової архісеми «розподільність дії». Із лексико-семантичного погляду дистрибутивні дієслова представлені переважно дієсловами конкретної фізичної дії, інтелектуальної, психічної діяльності, дієсловами на позначення фізичних явищ, руху, переміщення, а також невеликою кількістю дієслів із семантикою процесу та стану. Встановити чіткі межі ЛСГ дистрибутивних дієслів неможливо через взаємодію класів і взаємоперехід слів з одного лексико-семантичного розряду в інший.
Основним засобом вираження дистрибутивної семантики в дієсловах є префікси по-, пере-, подвійні префікси попо-, попере-, поза-, пона-, пови-, пороз- і под., а також ви-, о(б)-, на-, роз-. Окрім префіксів, засобом вираження дистрибутивності виступають дієслівні суфікси -а-, -ва-, -ува-/ -юва-, які творять видову пару. Постфікс -ся також частково впливає на вираження дистрибутивних значень.
З погляду морфології дистрибутивні предикати є дієслівними, оскільки основним носієм предикатної семантики є дієслово. Спеціалізованими виразниками дистрибутивних предикатів є дієслова власне-дистрибутивних способів дієслівної дії (дистрибутивний і кумулятивно-дистрибутивний) та дієслова ітеративно-дистрибутивних способів дієслівної дії (тривало-дистрибутивний і взаємно-дистрибутивний), які оформлюють дистрибутивність за допомогою різних показників цієї семантики.
Виокремлення дистрибутивності в системі значень дієслівних предикатів ґрунтується на логіко-семантичній основі. Дистрибутивні предикати це особливий вид предикатів дії, процесу, стану та локативних предикатів, які передають не однократне здійснення дії (ситуації) в просторі й часі, при цьому для них характерною є монотемпоральність.
Під семантичною структурою речення розуміємо зміст речення, репрезентованого в узагальненому вигляді на основі семантико-синтаксичної валентності одного предиката з урахуванням елементів формально-граматичної структури. До складу семантично елементарного речення входить один предикат і зумовлені його семантико-синтаксичною валентністю субстанційні компоненти. У випадках наявності в структурі речення вторинних синтаксем, що не входять до валентної рамки предиката основної конструкції, йдеться про ускладнення семантичної структури речення.
Формування структурних типів речень із дієслівними дистрибутивними предикатами дії, процесу, стану та локативними предикатами зумовлено валентнісними особливостями дистрибутивних предикатів, що програмують кількість і якість компонентів речення та визначають їхні семантичні функції. Семантико-синтаксична структура речень із предикатами, які мають варіантну реалізацію валентності, залежить від типу варіантної актуалізованості валентності предиката. Згідно з валентними показниками дистрибутивні предикати диференціюються на одно-семивалентні. Семантико-синтаксична структура речень із дистрибутивними предикатами переважно складна, що зумовлено специфікою вираження цього значення.
Утворення, семантико-синтаксична структура яких зумовлена дистрибутивними предикатами стану і процесу, зазвичай характеризується одно-, двовалентністю та однотипністю із семантико-синтаксичного й формально-синтаксичного погляду. Так, одновалентні дистрибутивні предикати в сучасній українській мові формують такі три основні типи семантико-синтаксичної структури елементарних речень: 1)синтаксема у функції суб’єкта дистрибутивного процесу + дистрибутивний предикат процесу; 2)синтаксема із функцією суб’єкта дистрибутивного стану + дистрибутивний предикат стану; 3)синтаксема, що вказує на суб’єкт дистрибутивної дії + предикат дистрибутивної дії. Двовалентні дистрибутивні предикати утворюють чотири основні типи речень: 1)синтаксема у функції суб’єкта дистрибутивної дії + предикат дистрибутивної дії + об’єктна синтаксема, що вказує на предмет дистрибутивної дії; 2)синтаксема із функцією суб’єкта дистрибутивного процесу + предикат дистрибутивного процесу + об’єкт, на який спрямовано дистрибутивний процес; 3)синтаксема у функції суб’єкта дистрибутивного стану + предикат дистрибутивного стану + об’єкт, на який спрямовано дистрибутивний стан; 4)синтаксема на позначення суб’єкта дистрибутивного локативного стану + локативний дистрибутивний предикат + локативна субстанційна синтаксема статичного типу.
Багатомісні предикати дії та акціонально-локативні предикати зі значенням дистрибутивної повторюваності своїм валентним потенціалом розширюють параметри семантико-синтаксичної структури речень:
тривалентні дистрибутивні предикати формують шість основних типів семантико-синтаксичної структури елементарних речень: 1)синтаксема у функції суб’єкта фізичної, розумової та мовленнєвої дистрибутивної дії + предикат дистрибутивної дії + об’єктна синтаксема, що вказує на предмет дистрибутивної дії + об’єктна синтаксема із семантикою обмеження або уточнення; 2)синтаксема, що вказує на суб’єкт фізичної та мовленнєвої дистрибутивної дії + предикат дистрибутивної дії + об’єктна синтаксема у функції об’єкта фізичної та мовленнєвої дистрибутивної дії + адресатна синтаксема у функції адресата дистрибутивної дії; 3)синтаксема із функцією суб’єкта КФД + предикат дистрибутивної дії + об’єктна синтаксема у функції об’єкта КФД + інструментальна синтаксема на позначення знаряддя дистрибутивної дії; 4)синтаксема у функції суб’єкта дистрибутивного стану + предикат дистрибутивного стану + об’єкт, на який спрямовано дистрибутивний стан + об’єкт уточнення; 5)синтаксема на позначення суб’єкта дистрибутивного процесу + предикат дистрибутивного процесу + об’єкт дистрибутивного процесу + об’єктна синтаксема із семантикою уточнення; 6)синтаксема у функції суб’єкта дистрибутивної дії-локативності + акціонально-локативний предикат + об’єктна синтаксема у функції об’єкта дії-локативності + локативна синтаксема на позначення динамічної локалізації;
чотиривалентні сім типів семантико-синтаксичних структур елементарних речень: 1)синтаксема у функції суб’єкта КФД + дистрибутивний предикат КФД + об’єктна синтаксема, що вказує на предмет дистрибутивної дії + об’єктна синтаксема із семантикою джерела або засобу створення об’єкта + інструментальна синтаксема з функцією знаряддя дистрибутивної дії; 2)синтаксема, що вказує на суб’єкт КФД + дистрибутивний предикат КФД + об’єктна синтаксема, що вказує на предмет дистрибутивної дії + об’єктно-локативна синтаксема + інструментальна синтаксема на позначення знаряддя дистрибутивної дії; 3)синтаксема, що вказує на суб’єкт КФД + дистрибутивний предикат КФД + об’єктна синтаксема, що вказує на предмет дистрибутивної дії + адресатна синтаксема у функції адресата дистрибутивної дії + інструментальна синтаксема з функцією знаряддя дистрибутивної дії; 4)синтаксема із функцією суб’єкта КФД + дистрибутивний предикат КФД і переміщення + об’єктна синтаксема із партитивним значенням або із значенням виду запису + об’єктно-локативна синтаксема із значенням вихідного пункту переміщення + об’єктно-локативна синтаксема із значенням кінцевого пункту переміщення; 5)суб’єктна синтаксема у функції суб’єкта дії-локативності + дистрибутивний предикат руху + локативна синтаксема із значенням вихідного пункту руху + локативна синтаксема із значенням кінцевого пункту руху + інструментальна синтаксема із значенням засобу дистрибутивного руху; 6)синтаксема на позначення суб’єкта дії-локативності + дистрибутивний предикат руху + локативна синтаксема із значенням вихідного пункту руху + локативна синтаксема із значенням кінцевого пункту руху + локативна синтаксема із значенням шляху руху; 7)синтаксема у функції суб’єкта дії-локативності + дистрибутивний предикат переміщення + об’єктна синтаксема у функції об’єкта дистрибутивної дії-локативності + локативна синтаксема із значенням вихідного пункту руху + локативна синтаксема із значенням кінцевого пункту руху;
п’ятивалентні три: 1)синтаксема у функції суб’єкта дистрибутивної дії-локативності + дистрибутивний предикат руху, переміщення + інструментальна синтаксема із значенням засобу дистрибутивного руху + локативна синтаксема із значенням вихідного пункту руху + локативна синтаксема із значенням кінцевого пункту руху + локативна синтаксема із значенням шляху руху; 2)синтаксема, що вказує на суб’єкт КФД і переміщення + дистрибутивний предикат переміщення і КФД + об’єктна синтаксема, яка вказує на предмет КФД і переміщення + адресатна синтаксема у функції адресата дистрибутивної дії + локативна синтаксема із значенням вихідного пункту руху + локативна синтаксема із значенням кінцевого пункту руху; 3)синтаксема, що вказує на суб’єкт КФД і переміщення + предикат КФД і переміщення + об’єктна синтаксема, яка вказує на предмет КФД і переміщення + інструментальна синтаксема з функцією знаряддя дистрибутивної дії або переміщення + локативна синтаксема із значенням вихідного пункту руху + локативна синтаксема із значенням кінцевого пункту руху;
шести- семивалентні два основних типи семантико-синтаксичної структури елементарних речень: 1)синтаксема у функції суб’єкта дії-локативності + дистрибутивної дії-локативності предикат руху, переміщення + об’єктна синтаксема, що вказує на предмет дистрибутивної дії-локативності + адресатна синтаксема дистрибутивної дії-локативності + локативна синтаксема на позначення вихідного пункту руху + локативна синтаксема із значенням кінцевого пункту руху + локативна синтаксема із семантикою шляху руху; 2)синтаксема, яка вказує на суб’єкт дії-локативності + дистрибутивний предикат руху, переміщення + об’єктна синтаксема, що вказує на предмет дистрибутивної дії-локативності + адресатна синтаксема у функції дистрибутивної дії-локативності + інструментальна синтаксема із значенням засобу дистрибутивного руху + локативна синтаксема на позначення вихідного пункту руху + локативна синтаксема із семантикою кінцевого пункту руху + локативна синтаксема із значенням шляху руху.
Як бачимо, найбільшу кількість структурних типів речень утворюють три- та чотиривалентні дистрибутивні предикати.
Характер дистрибутивного предиката зумовлює відповідний семантичний різновид суб’єктної синтаксеми носія повторюваної дії (ситуації). Цій синтаксемі властиві такі диференційні ознаки, як активність і пасивність. Саме вони зумовлюють те, що носіями дистрибутивності бувають як назви істот, так і назви конкретних предметів чи назви абстрактних понять.
Різноманітна морфолого-синтаксична реалізація структурних схем спричинена можливістю неоднакового відмінкового вираження компонентів. Морфологічними репрезентантами вираження семантико-синтаксичної функції суб’єкта дистрибутивної повторюваності є здебільшого називний відмінок, рідше знахідний, родовий, давальний, орудний. Морфологічне вираження об’єктної синтаксеми характеризується варіативністю. Значення об’єкта при дистрибутивних предикатах реалізують форми родового, давального, знахідного відмінків іменників або займенникових іменників. Особливого значення при вираженні семантико-синтаксичної функції суб’єкта чи об’єкта дистрибутивної дії набуває форма множини, адже для семантики дистрибутивності важливим є те, що повторювана дія виконується багатьма суб’єктами або спрямована на кілька об’єктів. Варіантні форми адресатної, інструментальної, локативних синтаксем залежать від семантичного наповнення багатовалентних дистрибутивних предикатів.
Комбінацією облігаторних і факультативних субстанційних синтаксем зумовлене виокремлення в межах різних типів семантико-синтаксичної структури речень із дистрибутивними предикатами різновидів семантико-синтаксичної структури речень. Якщо лівобічні субстанційні синтаксеми є обов’язковими в семантико-синтаксичній структурі речень з одно-полівалентними дистрибутивними предикатами, то правобічні компоненти валентного оточення таких предикатів диференціюються на облігаторні та факультативні. Без облігаторного іменникового компонента речення втрачає граматичну й семантичну завершеність, тоді як реалізація факультативного залежать здебільшого від комунікативної настанови мовця.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамов Б.А. Синтаксические потенции глагола в сопоставлении с потенциями других частей речи // Филол. науки. 1966. № 3. С.34 44.
2. Абрамов Б.А. О понятии семантической избирательности слов //Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. М.: Наука, 1969. С.5 15.
3. АвдеевФ.Ф. О выражении повторяющихся действий глаголами совершенного вида в историческом настоящем // Учёные записки Тартуского ун-та: Вопр. русской аспектологии, 2. Тарту, 1977. Вып.434. С. 66 75.
4. Авилова Н.С. Вид глагола и семантика глагольного слова. М.:Наука, 1976. 328 с.
5. Агамджанова В.И. Актуализирующий контекст лексического значения в свете функционально-семантического поля (категории) //Вопр. английской контекстологии. Л., 1990. Вып. 3. С. 3 13.
6. Агрелль С. О способах действия польского глагола // Вопр. глагольного вида. М.: Изд-во иностр. лит, 1962. С.35 38.
7. Адмони В.Г. Завершенность конструкции как явление синтаксической формы // Вопр. языкознания. 1958. № 1. С.111 117.
8. АкуленкоВ.В., ШвачкоС.А. и др. Категория количества в современных европейских языках. К.:Наук. думка, 1990. 284 с.
9. АлексеевП.М. Квантитативная типология текста. Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1977. 337 с.
10. Алисова Т.Б. Опыт семантико-грамматической классификации простых предложений // Вопр. языкознания. 1970. №2. С.91 98.
11. Алисова Т.Б. К вопросу о так называемых «стативных» предикатах //Всесоюзная научная конференция по теоретическим вопросам языкознания. М., 1974. С.11 20.
12. АндершЙ.Ф. До питання про семантичну структуру речення (на матеріалі чеської та української мов) // Мовознавство. 1984. № 5. С. 38 42.
13. Андерш Й.Ф. Валентно-інтенційна структура предиката і типологія простих речень у сучасних слов’янських мовах // Слов’янське мовознавство: Доповіді Х Міжнар. з’їзду славістів, Софія, вересень 1988 р. К., 1988. С.124 136.
14. АндершЙ.Ф. Типологія простих речень у чеській мові в зіставленні з українською. К.:Наук. думка, 1987. 192 с.
15. Аникина А.Б. Сочетаемость глаголов совершенного и несовершенного вида с наречиями и др. лексическими единицами, характеризующими способ действия // Филол. науки. 1964. №3. С.165 173.
16. Анисимова П.А. О способах глагольного действия // Рус. яз. в шк. 1974. № 2. С. 11 17.
17. АпресянЮ.Д. Эксперементальное исследование семантики русского глагола. М.: Наука, 1967. 228 с.
18. Апресян Ю.Д. Синтаксис и семантика в синтаксическом описании //Единицы разных уровней грамматического строя и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С.302 310.
19. Арват Н.М. До питання про семантичну типологію простого речення // Мовознавство. 1979. № 2. С. 24 31.
20. Арват Н.Н. Компонентный анализ семантической структури простого предложения. Черновцы: Изд-во Чернов. ГУ, 1976. 68с.
21. АрватН.Н. О семантике предложения // Филол. науки. 1979. № 5. С. 52 61.
22. АрватН.Н. Семантическая структура предложения в современном русском языке. К.: Вища шк., 1984. 155 с.
23. АрібжановаІ.М. Семантико-синтаксична структура полівалентних дієслів-предикатів у сучасній українській мові: Автореферат дис. канд. філол. наук: 10.02.02 / Київ. ун-т ім.Тараса Шевченка. К., 1994. 17с.
24. Аристотель Сочинения: В 4 т. М.: Мысль, 1978. Т. 2. 685с.
25. АрполенкоГ.П., ЗабєлінаВ.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1982. 131 с.
26. АрполенкоГ.П. Структурні типи інфінітивних речень //УМЛШ. 1977. №3. С. 43 51.
27. АрутюноваН.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383 с
28. АрутюноваН.Д. Сокровенная связка. (К проблеме предикативного отношения) // Изв. АН СССР, сер. ЛиЯ, 1980. Т. 34. № 4. С. 45 61.
29. АрутюноваН.Д. Семантическая структура и функции субъекта //Изв. АН СССР, сер. ЛиЯ. 1979. Т. 38. .№ 4. С. 323 334.
30. Аспекты семантических исследований. / Отв. ред. Н.Д.Арутюнова, А.А.Уфимцева. М.: Наука, 1980 . 356 с.
31. БабайцеваВ.В. Семантика простого предложения //Предложение как многоаспектная единица языка. М.: Наука, 1983. 269 с.
32. БабинаТ.П., БелошапковаВ.П. К вопросу о семантическом субъекте //НДВШ филологической науки. 1984. №1. С. 29 34.
33. БаландінаН.Ф. Предикатно-аргументне представлення семантики речення // Мовознавство. 1992. №2. С. 60 65.
34. БаллиШарль Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1955. 416 с.
35. БалинБ.М., ГакенО.Д. Итеративность глагольного действия (на материале немецкого языка) // Проблемы аспектологии. Калинин, 1977. Вып.3. С. 9 20.
36. Балин Б.М. Сравнительная типологическая аспектология русского и немецкого языков. Калинин: Изд-во Калинин. гос. ун-та, 1979. 86с.
37. Бархударов Л.С. О поверхностной и глубинной структуре предложения // Вопр. языкознания. 1973. № 3. С. 50 61.
38. БацевичК.С. Функціональна типологія прихованих семантичних категорій дієслівної дії // Мовознавство. 1990. № 5. С.24 28.
39. БезпояскоО.К, ГороденськаК.Г., РусанівськийВ.М. Граматика української мови. Морфологія. К.: Либідь, 1993. 335 с.
40. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наук. думка, 1987. 211с.
41. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. М.:Высш. шк., 1977. 248с.
42. Беляева Л.М. Квантитативы неопределенной множественности современного французского языка // Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.05/ АН СССР Ин-т языкознания. М., 1981. 22с.
43. Богданов В.В. Роль предикатов и непредикатов в семантике предложения // Структурная и прикладная лингвистика. Л., 1983. Вып.2. С.3 9.
44. БогдановВ.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Наука, 1978. 204 с.
45. Бодуэн де Кортунэ И.А. Количественность в языковом мышлении //Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во АНСССР, 1963. Т.2. 392 с.
46. БондаркоА.В. Грамматическая категория и контекст. Л.: Наука, 1971. 116с.
47. БондаркоА.В. Грамматическое значение и смысл. Л.: Наука, 1984. 175с.
48. БондаркоА.В. Вид и время русского глагола. Л.: Наука, 1971. 175c.
49. Бондарко А.В. К проблематике функционально-семантических категорий (Глагольный вид и «аспектуальность» в русском языке) //Вопр. языкознания. 1967. № 2. С.18 31.
50. Бондарко А.В. Направления функционально-грамматического описания «от формы» и «от семантики» // Функциональный анализ грамматических форм и категорий. Л.: Наука, 1988. С. 5 11.
51. Бондарко А.В., БуланинЛ.Л. Русский глагол. Пособие для студентов и учителей. / Под ред. проф. Ю.С.Маслова. Л.:Просвещение, 1967. 72 с.
52. БондаркоА.В. Семантико-синтаксические глаголы действия. М.: Просвещение, 1973 . 72 с.
53. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии . Л.: Наука, 1983. 208 с.
54. БондаркоА.В. Теория грамматического значения и аспектологические исследования. Л.: Наука, Ленингр. отдел., 1984. 279 с.
55. БондаркоА.В. Теория морфологических категорий. Л.: Наука, 1976. 254 с.
56. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 136 с.
57. БондаркоА.В. Функциональный анализ грамматических категорий. Сборник научных трудов. Л., 1973. 192 с.
58. БондциоВ. Теория валентности и обучение языку // Иностр. яз. в шк. 1977. № 5. С. 14 25.
59. БулыгинаТ.В. Грамматические и семантические категории и их связи //Аспекты семантических исследований. М.: Наука, 1980. С.320 355.
60. БулыгинаТ.В. К построению типологии предикатов в русском языке //Семантические типы предикатов. М.: Наука, 1982. С. 7 85.
61. Ван-Вейк Н. О происхождении глагольного вида. М.: Наук