СЕМАНТИКО-СТРУКТУРНА ТА СТИЛЬОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ В УКРАЇНСЬКИХ ПАМ’ЯТКАХ XVI – XVII СТ.

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ЧЕРЕВКО Ірина Володимирівна

УДК 811.161.2’373.7”15/16”112

СЕМАНТИКО-СТРУКТУРНА ТА СТИЛЬОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
В УКРАЇНСЬКИХ ПАМ’ЯТКАХ XVI XVIIСТ.

10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Гринчишин Д.Г.,
кандидат філологічних наук,
провідний науковий співробітник
Інституту українознавства
ім.І.Крип’якевича НАН України

Львів 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ....................................................... 4
ВСТУП ......................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ
ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ............................................................ 13
1.1. Становлення історичної фразеології,
її теоретичне опрацювання............................................... 13
1.2. Розуміння суті фразеологічної одиниці,
її релевантних ознак ......................................................... 18
1.2.1. Відтворюваність ................................................................ 23
1.2.2. Часова стійкість ................................................................. 24
1.2.3. Нарізнооформленість ........................................................ 25
1.2.4. Фразеологічне значення .................................................... 27
1.2.5. Номінативна функція ........................................................ 32
1.2.6. Експресивність .................................................................. 34
1.3. Системні зв’язки у сфері фразеології .............................. 36
1.3.1. Полісемія ............................................................................ 36
1.3.2. Омонімія ............................................................................. 39
1.3.3. Синонімія ........................................................................... 40
1.3.4. Варіантність ....................................................................... 42
1.3.5. Антонімія ........................................................................... 45
В и с н о в к и ............................................................................... 46
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИКО-СТРУКТУРНІ ТИПИ
ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ............................................................. 48
2.1. Класифікація фразеологізмів в ідеографічному
аспекті ................................................................................... 48
2.2. Фразеосемантична група „Фізичний стан
людини” ................................................................................. 51
2.2.1. Семантичний ряд „Народжуватися / народитися” ......... 51
2.2.2. Семантичний ряд „Помирати / померти” ........................ 54
2.3. Фразеосемантична група „Психоемоційний стан
людини” ................................................................................. 85
2.3.1. Семантичний ряд „Зневажати / зневажити (кого)” ........ 85
2.3.2. Семантичний ряд „Страждати / зазнати страждань”...... 90
2.3.3. Семантичний ряд „Плакати / заплакати” ........................ 98
2.4. Фразеосемантична група „Людська поведінка” ............... 107
2.4.1. Семантичний ряд „Убивати / убити,
знищувати / знищити (кого, що)” ................................... 107
2.4.2. Семантичний ряд „Звеличувати / звеличити
(кого, що)” .......................................................................... 117
2.4.3. Семантичний ряд „Низько вклонятися (кому);
просити (кого); скаржитися (кому)” ................................ 120
2.4.4. Семантичний ряд „Обдурювати / обдурити (кого)” ...... 123
2.4.5. Семантичний ряд „Діяти недоброчинно,
відступати від моральних норм” ...................................... 126
2.4.6. Семантичний ряд „Володіти (ким, чим);
бути власником (чого)” ..................................................... 131
2.5. Фразеосемантична група „Мовна діяльність
людини” ................................................................................ 142
2.5.1. Семантичний ряд „Говорити / заговорити” .................... 142
2.5.2. Семантичний ряд „Примусити кого-небудь
мовчати” ............................................................................. 145
В и с н о в к и .................................................................................... 147
РОЗДІЛ 3. СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ
ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ............................................................. 149
В и с н о в к и .................................................................................... 172
ЗАЛЬНІ ВИСНОВКИ ................................................................................. 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................ 183
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЇХ СКОРОЧЕНЬ ................................................. 200
ІНДЕКС АНАЛІЗОВАНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ .................................... 215

ВСТУП

Упродовж усієї історії людства мова об’єктивно відображає його виробничу діяльність, є свідком і чудодійним дзеркалом, що відбиває багатогранне життя людей. „У який бік життя не поглянемо, усюди побачимо, як оригінально народ складав свою мову” [108, с.34]. Ця оригінальність виявляється насамперед у фразеології надійній скарбниці здобутків культури та звичаїв. Завдяки емоційно-експресивній силі та самобутності фразеологізми є довговічними виразово-комунікативними засобами мови.
На сучасному етапі фразеологія багатоаспекта галузь мовознаства, яка має значні досягнення в таких напрямах:
1) семантика фразеологічних одиниць (ФО) (Л.Авксентьєв, М.Алефіренко, Н.Бабич, Я.Баран, Л.Булаховський, О.Селіванова);
2) фразеологічна символіка в лінгвокультурологічному (О.Левченко) та когнітивному (О.Селіванова) аспектах;
3) історія, етимологія і становлення фразеологізмів (М.Демський, Л.Коломієць, Ф.Медведєв, Л.Скрипник, В.Ужченко);
4) діалектна фразеологія (Н.Бабич, Д.Гринчишин, М.Доленко, В.Лавер, М.Олійник, Г.Ступінська);
5) фразеологічна стилістика (Л.Авксентьєв, І.Білодід, А.Супрун, І.Чередниченко);
6) дослідження ФО як перекладознавчої категорії в системі внутрішньотекстових зв’язків (Р.Зорівчак, В.Калашник, А.Кунін, Н.Щербань);
7) компаративне вивчення української фразеології (О.Забуранна, О.Суховій, З.Унук, Н.Щербакова, В.Верніш).
Отже, з’явилося чимало монографій, лексикографічних праць, спеціальних наукових статей, присвячених висвітленню багатьох питань фразеології. Однак і надалі залишаються актуальними, недостатньо вивченими в українському мовознавстві проблеми історичної фразеології. Дослідження фразеологічної системи в діахронії та синхронії, на нашу думку, сприяє комплексному аналізові конкретних лінгвістичних об’єктів. Назвімо хоча б дослідження Л.Коломієць, присвячені генезисові та стилістичному використанню фразеологізмів у пам’ятках XIV XVII ст., засвідчених тільки в офіційно-діловому стилі та в полемічній літературі. Такий обсяг джерельного матеріалу не дав змоги авторці виявити всього багатства фразеологізмів у пам’ятках української мови досліджуваного періоду, показати частотність їх уживання в пам’ятках різних стилів, виявити їхні структурні типи, наявність синонімів, антонімів тощо. Фразеологічну систему української мови кінця XVIII початку XIX ст. розглядали передусім у синтетичних лінгвостилістичних працях, присвячених творчості найвидатніших письменників того часу І.Котляревського (І.Білодід, А.Бурячок, Н.Москаленко), Г.Квітки-Основ’яненка (Н.Бабич, Ф.Медведєв, В.Ужченко), Т.Шевченка (І.Білодід, В.Ващенко, Ф.Медведєв), а також на великому фактичному матеріалі (О.Юрченко). Незважаючи на вказані вище дослідження, відчутно бракує монографічних робіт саме історичного плану, у яких на багатому мовному матеріалі було б розглянуто особливості функціонування ФО, до того ж у зіставленні із фразеологією споріднених мов. Здебільшого проаналізовано фразеологічні перетворення, які відбулися порівняно недавно або ж на сучасному етапі розвитку мови. Тому діахронний підхід до вивчення функціонування фразеологізмів у давніх пам’ятках української мови залишається актуальним.
Початки генетично-історичного підходу щодо дослідження фразеологізмів сягають другої половини XIX ст. (О.Потебня), а формування історичної фразеології як окремого наукового напрямку другої половини ХХст. (Б.Ларін). На сучасному етапі мовознавці сформулювали такі основні завдання історичної фразеології, як:
1) збирання й систематизація ФО за пам’ятками української писемності [136];
2) аналіз виникнення конкретної ФО, з’ясування її походження та розвитку [3, с.138; 15, с.14; 166, с.43; 173, c.18];
3) дослідження змін загального фразеологічного складу в різні періоди розвитку мови [15, с.14; 166, с.43; 173, с.18];
4) опис типів історичного розвитку ФО порівняно з іншими сполученнями слів або зіставлення їх із вільними словосполученнями, генетичними прототипами одиничних фразеологізмів на різних етапах розвитку мови [3, с.10; 173, с.66];
5) виявлення змінного, хронологічно рухливого контексту [102, с.12], а також наявності чи відсутності семантичних зрушень в одному з компонентів фразеологічного словосполучення або в усьому словосполученні [75, с.10], що, відзначмо, є значним позитивом.
Також запропоновано такі методи дослідження: 1)метод зіставно-діахронного аналізу (М.Палевська, О.Юрченко), 2)метод етимологічного аналізу (А.Аксамітов, А.Бирих, С.Волков, Л.Коломієць, А.Назарян, В.Мокієнко, О.Суховій, М.Толстой), 3)метод семантико-структурного моделювання (Р.Еккерт, В.Мокієнко), 4)порівняльно-історичний метод (Л.Костючук, О.Ткаченко, Е.Солодухо).
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю ґрунтовно дослідити українську фразеологію XVI XVIIст., виявити її багатство, визначити її джерела та шляхи формування, розглянути фразеосемантичні групи, структурні типи фразеологізмів, простежити їхній історичний розвиток та взаємозв’язок із групами фразеологізмів інших слов’янських мов (білоруська, російська, польська, чеська, болгарська), з’ясувати сферу використання ФО в різних стилях української мови досліджуваного періоду.
Зв’язок роботи з науковими планами і програмами. Дослідження проведено в межах фундаментальної теми відділу української мови Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України: „Українська історична та діалектна лексикологія і лексикографія”.
Мета дисертації здійснити аналіз семантики, структури фразеологізмів, засвідчених у пам’ятках української мови XVI XVIIст., виявити визначальні тенденції формування ФО в досліджуваний період та їх еволюцію упродовж наступних етапів функціонування української мови.
Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:
· встановити корпус фразеологізмів у пам’ятках української мови XVI XVIIст.;
· подати семантико-структурну характеристику фразеологічної системи, у межах якої виділити продуктивні фразеосемантичні групи та семантичні ряди;
· описати структуру ФО;
· дослідити системні зв’язки на фразеологічному рівні;
· простежити історичний розвиток фразеологізмів;
· порівняти, наскільки можливо, зафіксовані фразеологізми з аналогічними та ідентичними ФО інших слов’янських мов;
· визначити походження ФО;
· простежити багатство використання фразеологізмів у різних стилях української мови XVI XVIIст.
Об’єктом дослідження стали виявлені в пам’ятках української мови XVI XVIIст. ФО на позначення, головним чином, фізичного та психоемоційного станів людини, її поведінки та мовної діяльності.
Предметом дослідження є семантико-структурні та стильові особливості фразеологізмів.
У роботі використано такі методи, як: структурно-граматичного моделювання (в ідеографічному аспекті), контекстуальний, статистичний, зіставний, описовий, порівняльно-історичний та метод етимологічного аналізу.
Джерельною основою дисертації слугували матеріали картотек „Словника української мови XVI першої половини XVIIст.” та „Історичного словника українського язика” Є.Тимченка (картотеки зберігаються в Інституті українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, м.Львів).
До дослідження залучено також матеріали словників: загальномовних (П.Білецького-Носенка, Б.Грінченка, одинадцятитомного Словника української мови та ін.), історичних (української, білоруської, російської, польської мов), фразеологічних (української, болгарської, польської, чеської мов) та етимологічного словника української мови.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві детально опрацьовано ФО, засвідчені в різних за стилями пам’ятках української мови XVI XVII ст., проаналізовано їхню семантику, структуру, походження, простежено історичний розвиток, виявлено спільне й відмінне у функціонуванні аналізованих фразеологізмів у деяких слов’янських мовах.
Теоретичне значення дисертації в тому, що висновки й узагальнення, які можна використати для написання синтетичної праці з української фразеології, сприятимуть з’ясуванню природи фразеологізмів, особливостей їхнього функціонування, еволюції в мовній системі, встановленню системи точних фразеологічних термінів, а також усуненню розбіжностей у поглядах учених на предмет та обсяг фразеології. Результати роботи матимуть значення для вивчення історії мови, культури, розвитку абстрактного мислення.
Практична цінність дослідження визначена можливістю використання одержаних результатів у створенні історичного фразеологічного словника, для укладання „Словника української мови XVI першої половини XVIIст.”, для читання спецкурсу з історичної лексикології та фразеології, написання курсових та дипломних робіт, порівняльного аналізу фразеологізмів досліджуваного періоду із фразеологізмами сучасної української мови та інших слов’янських мов.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження є узагальненням самостійної дослідницької роботи дисертанта, проведеної одноосібно. Наукових праць, написаних у співавторстві, немає.
Апробація роботи. Окремі розділи та дисертацію в цілому було обговорено на засіданнях відділу української мови Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України.
Основні положення та результати роботи викладено в доповідях і виступах на 42-й Науково-теоретичній конференції професорсько-викладацького складу Львівської академії мистецтв (Львів, 2002), на засіданні Філологічної секції НТШ (Львів, 2004), на Міжнародних наукових конференціях „Язык и культура” (Москва, 2003), „Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2005), „Українська термінологія і сучасність” (Київ, 2005).
Різні аспекти досліджуваної проблеми представлені в дев’яти публікаціях, із них шість уміщені у виданнях, які визначив ВАК України як фахові.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, списку використаної літератури (174 позиції), списку джерел та їх скорочень, індексу аналізованих фразеологізмів. Повний обсяг дисертації 226 сторінок, із них 182 сторінки основного тексту.
У вступі обґрунтовано актуальність та наукову новизну обраної теми, теоретичне і практичне значення дисертації, визначені об’єкт, предмет, мета, завдання та методологія роботи, указано джерельну базу, подано відомості про апробацію й публікацію основних положень дисертації.
У першому розділі „Теоретичні засади вивчення фразеологізмів” окреслено основні аспекти дослідження історичної фразеології, звернуто увагу на розбіжності в поглядах мовознавців на предмет та обсяг фразеології, з’ясовано причини появи різноманітності фразеологічних термінів та їх багатозначності. Фразеологія розглядається у „вузькому” розумінні й відмежовується від паремійних одиниць, афоризмів, термінологічних сполук; з’ясовується поняття „фразеологічна одиниця”, окреслюються релевантні ознаки цього поняття; подається огляд системних зв’язків у сфері фразеології.
У другому розділі „Семантико-структурні типи фразеологізмів” покласифіковано матеріал в ідеографічному аспекті; здійснюється аналіз фразеологізмів у порівняльно-історичному плані із залученням матеріалів попереднього й наступних періодів розвитку української мови, а також у порівнянні з білоруською, російською, болгарською, польською та чеською мовами; з’ясовується походження тих чи інших ФО; виділяються системні зв’язки на фразеологічному рівні.
У третьому розділі „Стильові особливості фразеологізмів” досліджується сфера вживання різних типів ФО за стилістичною класифікацією (народнорозмовних, книжних) у різних стилях цього періоду (офіційно-діловому, конфесійному, художньому, публіцистичному, науковому), з’ясовуються причини їх стійкості або нестійкості, вказується на їхню стилістичну функцію.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Фразеологізми у пам’ятках XVI XVII ст. різноманітні за структурою і стилістичним функціонуванням. Це зумовлено, з одного боку, впливом образної системи живої мови, з іншого впливом книжної літературної традиції, а також розвитком у цей період літературної мови зі своєрідними і численними жанровими різновидами. Багатство і різноманітність ФО дають змогу експресивно передати думку, відтворити й описати відповідні ситуації людського життя.
Об’єктом дисертаційного дослідження слугували понад 500 ФО із пам’яток XVI XVII ст. Розглянуто головним чином дієслівні фразеологізми як найчисельнішу групу, що виникли в результаті метонімічного, метафоричного чи гіперболічного переосмислення. Вони послужили базою для формування чотирьох фразеосемантичних груп і 13 продуктивних семантичних рядів. Із розглянутих фразеосемантичних груп, найбагатшою на ФО виявилася фразеосемантична група „Людська поведінка”, у якій налічуємо шість продуктивних і десять непродуктивних семантичних рядів, оскільки поведінка людини є окремою категорією, пов’язаною із психічними процесами, станами та властивостями людини.
Проведений аналіз підтвердив, що дієслівні ФО мають виразне емоційне забарвлення і вживаються для позначення різноманітних дій, фізичного, психоемоційного станів осіб, яких вони стосуються.
Дієслівні ФО різнотипні за будовою. Одні співвідносні зі словосполученням, інші являють собою замкнуті фрази. Але й ці два типи неоднорідні. Серед фразеологізмів, структурно рівнозначних словосполученню, виділяються двокомпонентні (стогнати серцем, волати Госанна (кому)); трикомпонентні (вдавати себе въ блудъ; приходити в глубокость грховъ); чотирикомпонентні (на пути пространномъ и погибельномъ стояти; праздными словесы кукглювати); п’ятикомпонентні (на свою душу неправду и кривоприсяжство внести; Пану Богу Духа своего отдати). Найуживанішими виступають бінарні моделі:
· SaV//VSa (главу кланяти (скланяти) (кому, перед ким); въ ложъ уплутатися; испоустити (спустити,выпустити, пустити) духа;замкнути губу (кому));
· SdV (Богу отдаватися; мечу предати (поддати) (кого); небу выставити (кого));
· SgV (до рукъ брати (що); з устъ выпускати (що));
· SiV//VSi (кровю сплынути; чоломъ бити (кому); розлучитися (ростатись) зъ свтомъ).
Найчастотнішими серед полікомпонентних моделей є тричленні конструкції, що мають структуру SSV//VSS, де іменники-компоненти стоять у непрямих відмінках, а саме: SaSaV (въ очи мглу пущати (кому); на шротъ губу пустити (на кого); SgSaV (слез токи выпущати); SaSgV (въ глубокость злостій впасти); VSaSg (приходити въ глубокость грховъ); VSgSa (выпущати слез токи).
Порядок слів може бути й непрямий (найчастіше простежується вживання дієслова постпозитивно до залежних слів). Це засвідчує правильність тверджень фразеологів про перестановку компонентів фразеологізмів без порушень цілісності значення. Це дало нам підстави виокремити інверсійні варіанти ФО.
Рідше фіксуємо в пам’ятках досліджуваного періоду чотири- та п’ятикомпонентні фразеологізми. Вони наближаються до речення, мають самостійну інтонацію, модальну оформленість. Таких ФО в пам’ятках небагато, що свідчить про непродуктивність такої конструктивної схеми у процесі фразеологізації.
Окрему модель становлять ФО, організовані за типом простого двоскладного речення (смерть у зубы не гледить (кому); око слезы проливаєтъ; голова спаде (чия)). У контексті вони виступають як частини складних речень.
Важливе значення у трансформації зовнішньої форми фразеологізмів мають додаткові (факультативні) компоненти, які поширюють традиційну структуру, конкретизують вислів, адаптуючи його до відповідної мовної ситуації. Як додаткові компоненти виступають:
· займенники (въ устахъ [своихъ] мати (кого); мати [въ соб] бса; изъ [сего] свта поити; мати [свой] крестъ);
· іменники ([Пану] [Богу] духа [своего] отдати; зъ того свта [смертю] сходити);
· прикметники ([горкїи (гойныи)] слези выливати (над ким, з чого); заливатися [великими] слизами [густыми]).
Уведення прикметників у структуру фразеологізму сприяє підвищенню рівня його експресивності. Додатково введений іменник конкретизує та увиразнює зміст ФО, а залучення займенника створює варіанти вислову.
Аналізуючи склад дієслівних фразеологізмів у мові пам’яток, слід відзначити активність деяких компонентів, це, зокрема: іменники Богъ, горло, голова, горсть, гробъ, губа, духъ, душа, свтъ, смерть, уста; дієслова брати / взяти, всадити, выпускати (выпущати) / выпустити, забирати/ забрати, збавити, держати, мати (мти, имати), ити / прийти (поити); займенники сей (сесь), той, свій; прийменники въ (в), зъ (з, из, с), на. Найактивнішими багатофункціональними стрижневими елементами виявилися соматизми горло, голова, губа, уста та компоненти свтъ, смерть, які увійшли до складу ФО різних фразесемантичних груп. Зокрема, з компонентами горло, голова зафіксовано ФО семантичних рядів „Помирати/ померти”, „Убивати/ убити (кого), знищувати / знищити (кого, що)”, наприклад: горло [свое] класти (ставити, тратити, важити)/ положити (наставовати, втратити, стратити, понести); голову покладати; голову сокрушити (кому); на голову (на коренъ) выбити (выпалити) (що); взяти горло (чиє); із компонентами губа, уста ФО однієї фразеосемантичної групи „Мовна діяльність людини” семантичних рядів „Говорити/ заговорити”, „Примусити кого-небудь мовчати”, наприклад: губу роззвити (до кого); губу отворити (проти кого, на що); в устахъ [своихъ] мати (кого); замкнути губу (кому); завязати уста (чиї); із компонентом свтъ ФО двох фразеосемантичних груп „Фізичний стан людини”, „Поведінка людини” та чотирьох семантичних рядів „Народжуватися / народитися”, „Помирати / померти”, „Убивати/ убити, знищувати / знищити (кого, що)”, „Обдурювати / обдурити (кого)”, наприклад: прийти (выйти) на свтъ; свтъ сей пожегнати; зъ (изъ, съ) [того, сего] свта (свита) згладити (выгладити, збавити, звести) (кого); свтомъ лудити (баламутити); із компонентом смерть ФО семантичних рядів „Помирати/ померти”, „Убивати / убити, знищувати / знищити (кого, що)”, наприклад: смерти пожити; предатися на смерть; смертъ (смерти) приправити (набавити, подняти) (кому); на смерть выдати (предати, сказати) (кого). Незважаючи на продуктивність компонентів-іменників, у дієслівних фразеологізмах саме дієслова іноді несуть основне семантичне навантаження, наприклад: свтомъ лудити; совстъ гризетъ (кого).
Досліджуючи фразеологічну систему староукраїнської мови XVI XVIIст., простежено наявність синонімії та антонімії. Наприклад, у знач. „володіти (ким, чим); бути власником (чого)” вживаються такі фразеологізми-синоніми: до рукъ брати (що) въ горсти (въ рукахъ) [своей, своихъ] мати (держати) (що) забрати/ взяти на (подъ) себе (що) подъ собою имати (що). Найбільше синонімів зафіксовано у знач. „убивати / убити (кого), знищувати / знищити (кого, що)”, наприклад: на голову (на коренъ) выбити (выпалити) (що) взяти горло (чиє) о горло приправити (стати) на горло всказывати (сказовати, судити) (кого) въ гробъ покладати (окладати) (кого) душу вытягнути (чию), що зумовлено історичними умовами того часу (різні види страти людини); й у знач. „помирати / померти”: ити (зступовати) въ гробъ [Пану] [Богу] духа [своего] отдавати / отдати (поотдавати) испоустити (спустити, выпустити, пустити) духа [свою] душу вырыгнути живота доконати. Значна численність останніх фразеологізмів пояснюється необхідністю заміни точної назви фізичного стану людини описовими виразами евфемізмами, що призводить до певного пом’якшення висловлення. Антонімічні зв’язки виникають між семантичними рядами „Народжуватися / народитися” та „Помирати / померти” фразеосемантичної групи „Фізичний стан людини”, наприклад: выйти на свтъ Богу отдаватися.
Простеживши історичний розвиток фразеологізмів досліджуваного періоду, відзначимо, що багато з них зникли з обігу, наприклад: тла хробакамъ на здня гробовымъ прєдадятся (чиї); приходити въ глубокость грховъ; голову сокрушити (кому). Причин їх занепаду можна назвати кілька: 1)застарілість деяких лексем (здебільшого церковнослов’янізмів) і випадання їх з лексичної системи; 2)занепад структурно-граматичної моделі. Іноді на місці зниклої ФО в сучасній мові вживається слово чи вільне словосполучення, пор. стукр.отрыгнути хулу (на кого) → суч.укр. хулити. Зафіксовано фразеологізми, що увійшли до пасивного фразеологічного фонду, наприклад: ФО бити (бивати) чолом (челомъ) // чоломъ бити / ударити (кому) у сучасній українській мові обмежила сферу використання і стала застарілою.
Чимало ФО видозмінювалося, оновлювалося упродовж тривалого існування в українській мові, а це вело до:
1) появи кількох синонімічних одиниць, пор. стукр.[тяжкїй] камнь [на серце свое] наложити → суч.укр. [важкий] камінь давить душу (серце) (кому); тяжкий камінь ліг (упав, звалився) на груди (на душу, на серце) (кому); тягар ліг (упав) на серце (на груди) (кому);
2) виникнення антонімічних відповідників, пор. стукр. зъ устъ выпускати (що) „говорити” → суч.укр.не випустити (не пустити) [ні (ані, і)] пари (слова) з вуст „мовчати”; стукр. не выпущати изъ устъ и ума (кого, чого) „пам’ятати про когось, щось” → суч.укр.випускати / випустити з уваги (з виду) (що) „забувати про щось, не враховувати чогось”;
3) заміни стрижневого або нестрижневого компонента синонімом, пор. стукр. на свой млынъ воду провадити → суч.укр. лити воду на млин. Це іноді призводить до зміни фразеологічного значення, наприклад: стукр. до голови приходити у знач. „усвідомлювати, розуміти” → суч.укр. лізти в голову (до голови, в памороки) у знач.„настирливо з’являтися у свідомості, ставати предметом думки”;
4) набуття додаткових значень (полісемічних чи омонімічних) унаслідок розширення сполучуваності з іншими словами, пор. стукр. выпустити духа у знач. без додатка „померти” → суч.укр.випустити дух у двох значеннях: 1)(без додатка) „умерти, загинути”; 2)(кому) „убити, згубити кого-небудь”; стукр.серце щиплетъ (у кого) „хтось страждає” → суч.укр. щемить / защеміло серце (у кого) у двох знач.: 1) „хтось страждає”; 2)„хтось відчуває піднесення, має добрий настрій”;
5) звуження семантики, пор. стукр. бити (бивати) чолом (челомъ)// чоломъ бити / ударити (кому) у знач.: 1)„виявляти комусь пошану”; 2)„просити когось”; 3)„скаржитися” → суч.укр.бити чолом (перед ким) у знач.: 1)„виявляти комусь пошану”; 2)„просити когось”;
6) зміни фразеологічного значення, пор.стукр.на себе брати (що) „привласнювати, брати собі” → суч.укр. брати на себе (що) „зобов’язуватися, погоджуватися здійснити що-небудь самому”; стукр. свтомъ баламутити „обдурювати” → суч.укр.баламутити світом „порушувати звичайний уклад життя, тривожити, бентежити”;
7) усічення варіантів фразеологізмів, пор. стукр. [горкїи (гойныи)] слезы выливати (витискати, изливати, точити) / выпустити (испустити) (над ким) → суч.укр. точити сльози (кого або без додатка);
8) появи варіантів, пор. стукр.сномъ смертельнимъ заснути → суч.укр.спочивати (спати) / спочити (заснути) навіки (довіку, вічним сном).
Порівняльний аналіз українських ФО з іншими слов’янськими мовами дав змогу окреслити кілька груп. Це:
1) власне українська фразеологія, в основі якої лежить національна своєрідність, мовне відображення нашої культури, наприклад: стукр. XI XIV ст. отъходити / отъити (пойти, преставитися) къ Богу → стукр. XVI XVII ст. отийти до Бога → суч.укр.піти до Бога; стукр.въ очи мглу пущати (кому) → суч.укр.пускати (перти)/ пустити туман (туману, тумана) [у вічі] (кому);
2) спільнослов’янська фразеологія, пор. стукр. [Пану] [Богу] духа [своего] отдавати / отдати (поотдавати) → суч.укр. віддавати / віддати Богу (Богові) душу → стбр. аддаць [Богу] душу → стп.duha [Bogu] oddawać/oddać → суч.п. oddać [Bogu] ducha → суч.ч.odevsdat / poručit duši bohu → суч.болг.предавам / предам Богу дух;
3) східнослов’янська фразеологія, пор. стукр. мечу предати (поддати) (кого) → стр. предати (предаяти) мечу (въ мечь, на мечь, под мечь) (кого); стукр. душу положити → стбр. душу положити;
4) запозичена фразеологія із:
а)польської мови, пор. стукр. свтъ сей пожегнати; зъ тымъ ся святомъ пожекгнати → стп.żegnać / pożegnać (ten) świat; pożegnać się ze światem; стукр.живота доконати → стп.dokonać życia;
б)болгарської мови, пор. стукр.псій кусъ вырадить (кому) → суч.болг.въвирам / въвра в кушечки (кучи) гьз; натиквам / натикам в кучи гьз.
Простежено також паралелі з мовами західнослов’янської групи, наприклад: стукр. совсть гризетъ (кого) → суч.укр. совість мучить (мучила, гризе, гризла) (кого) → суч.п.wyrzuty sumienia dręczą (gryzą, nurtują, szarpią)→ суч.ч.hryže svědomí.
Сам об’єктивний факт існування етнокультурних фразеологічних паралелей у споріднених мовах свідчить про спільність законів мислення різних народів. Наявність таких паралелей наочно підтверджує присутність тісного взаємозв’язку, взаємозумовленості розвитку мови та культури.
Незважаючи на те, що у близькоспоріднених мовах еквівалентні (ідентичні) відтворення поширене явище, іноді можна спостерігати деяку відмінність в образній основі ФО, наприклад: стукр.ити (зступовати) въ гробъ → суч.ч. stat (už) nad hrobem; hnít (odpočivat) (už) v hrobě → суч.п.leżeć (spoczywać) w trumnie (w grobie, w ziemі).
Ужиті в різних функціональних стилях (найбільше у художньому, конфесійному, публіцистичному, рідше в офіційно-діловому та науковому) фразеологізми надають чіткості й виразності діловій та науковій мові, образності і яскравості художній, полемічній та конфесійній літературі, роблять мову різноманітнішою і колоритнішою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авксентьєв Л.Г. Семантична структура фразеологічних одиниць сучасної української мови та особливості їх формування // Мовознавство. 1987. №1. С. 4346.
2. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова: Фразеологія. Харків: Вища шк., 1983. 137с.; 2-е вид., допов. і перероб. Харків: Вища шк., 1988. 134с.
3. Аксамитаў А. С. Беларуская фразеологія. Мінск: Вышейш. шк., 1978. 223с.
4. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вища шк., 1987. 133 c.
5. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке: Основы теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии. Ростов н/Д: Изд-во Ростов. ун-та, 1964. 315с.
6. Бабич Н.Д. Антонімія у сфері східнослов’янських мов // Українське мовознавство. 1984. №12. С.2532.
7. Бабич Н. „Сила Божа” в народній фразеології // Урок української. 2002. №2. С.2829.
8. Бабич Н.Д. Стилістика фразеологічних одиниць // Українська мова і література в школі. 1979. №11. С. 1722.
9. Бабич Н.Д. Фразеологія української мови. Чернівці: Вид-во Чернівецького ун-ту, 1970. Ч.1. 90с.; 1971. Ч.2. 91с.
10. Бабкин А.М. Русская фразеология, её развитие и источники. Л.: Наука, 1970. 264с.
8. Бабкін О.М. Про природу і характер фразеологічних одиниць// Українська мова в школі. 1962. №3. С. 1116.
11. Баденкова В. Народна фразеологія Миколаївщини (на матеріалі української медичної термінології) // Українське і слов’янське мовознавство. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Міжнародна конференція на честь 80-річчя професора Й.Дзендзелівського: Зб. наук. пр. Ужгород, 2001. Вип. 4. С. 7881.
12. Баран Я. Фразеологія у системі мови. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. 176с.
13. Батюк Л.І. Із спостережень над фразеологією літопису Самовидця// Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного інституту. 1959. Вип.4. С.97106.
14. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 446с.
15. Бирих А. К диахроническому анализу фразеосемантических полей// Вопросы языкознания. 1995. №4. С.1424.
16. Божа наука: Катихизм / Під ред.А.Шептицького. Хмельницьк: В-во: „Лесінвест ЛТД”, 1991. 111с.
17. Божко Ю.О. Прийменниково-відмінкова модель українських фразеологізмів: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Харків. держ. ун-т. Харків, 2002. 20с.
18. Бойко Н.І. Народження нових фразеологізмів // Українська мова і література в школі. 1984. №1. С.3840.
19. Бойчук Л.І. Лексика і фразеологія літопису Самовидця // Наукова сесія секції філологічних наук Київського державного педагогічного інституту. К., 1954. С. 2226.
20. Будагов Р.О. Язык, история и современность. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. 429с.
21. Булаховський Л.А. Загальне мовознавство: Вибрані праці в п’яти томах. К.: Наук. думка, 1975. Т.1. 495с.
22. Вакуров В.Н. Основы стилистики фразеологических единиц. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. 175с.
23. Вжосек В. Метафоризм метафор: неклассическая историография в кругу эпистемологии истории // Вопросы методологии. 1995. №1. 2. С.8387.
24. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове). М.-Л.: Учпедгиз, 1947. 784 с.
25. Войтюк Н. Дихотомія „серце розум” у фразеологічній системі української мови // Дивослово. 2004. С. 3738.
26. Волков С.С. Стилевые лексико-фразеологические средства деловой письмености ХVII века (На материале челобитных): Автореф. дис... д-ра филол. наук: 10.02.01 / Ин-т рус. языка АН СССР. М., 1981. 36 с.
27. Вольванг А. К структуре так называемых фразеологизмов-бессмыслиц // Z problemόw polskiej i słowiańskiej / Pod red.M.Bazaja, D.Rytel. Wroslaw, Warszawa, Krakόw, Gdańsk, Lόdź, 1988. T.IV. S.99114.
28. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. К.: Оберіг, 1993. 590 с.
29. Гаврин С.Г. Фразеология русского языка: Спец. семинар. М.: Просвещение, 1967. 72 с.
30. Гаврин С.Г. Фразеология современного русского языка (в аспекте теории отражения). Пермь: Изд-во Пермск. пед. ин-та, 1974. 269с.
31. Гвоздарёв Ю.А. Функции фразеологических единиц в русской речи // Фразеологическая номинация. Особенности семантики фразеологизмов: Межвуз. сб. научн. трудов. Ростов н/Д, 1989. С.1219.
32. Генсьорський А.І. Галицько-Волинський літопис (Лексичні, фразеологічні і стилістичні особливості). К.: В-во АН УРСР, 1961. 284 с.
33. Глухов В.М. Фразеологическое значение в сопоставлении с лексическим// Фразеологическая номинация. Особенности семантики фразеологизмов: Межвуз. сб. научн. трудов. Ростовн/Д, 1989. С.2737.
34.&n