Шагінян Валерія Робертівна. Роль перинатального шляху передачі в розповсюдженні гепатитів В і С в Україні та удосконалення системи епідеміологічного нагляду

Краткое описание

Шагінян Валерія Робертівна. Роль перинатального шляху передачі в розповсюдженні гепатитів В і С в Україні та удосконалення системи епідеміологічного нагляду : Дис... д-ра наук: 14.02.02 - 2007.

Шагінян В.Р. Роль перинатального шляху передачі в розповсюдженні гепатитів В і С в Україні та удосконалення системи епідеміологічного нагляду. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за фахом 14.02.02 епідеміологія. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2007.
Дисертація присвячена вивченню епідеміологічних особливостей розповсюдження перинатальних гепатитів В (ГВ) і С (ГС) в Україні та розробці стратегії їх профілактики.
Встановлено зміну кількісних та якісних параметрів епідемічного процесу (ЕП) ГВ та ГС у сучасних умовах (провідна роль прихованого компоненту, інтенсивне залучення до ЕП осіб репродуктивного віку), що сприятиме підвищенню епідеміологічної значимості перинатальної передачі збудників.
Удосконалено специфічну серологічну діагностику інфекцій, викликаних вірусами ГВ (ВГВ) і ГС (ВГС). Рекомендовані тактика та алгоритми обстеження вагітних для визначення ризику перинатальної передачі ВГВ, а також схеми імунізації проти ГВ новонароджених.
Вперше в Україні встановлені показники інфікованості ВГВ та ВГС ВІЛ-інфікованих вагітних та їх дітей. Визначена частота формування перинатального ГВ (6,6 %) та ГС (2,4 %) у дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих жінок.
Показана недостатня ефективність вакцинації проти ГВ новонароджених для попередження випадків перинатального ГВ. В той же час імунізація новонароджених, яка була проведена в Україні у 2000-2002 рр., сприяла зниженню показників захворюваності на ГВ дітей 3-6 р.
Розроблені стратегія профілактики та концепція епідеміологічного нагляду за перинатальними вірусними гепатитами.

У дисертаційній роботі на підставі результатів епідеміологічного аналізу захворюваності та серологічних досліджень вирішена проблема, що полягає у визначенні епідеміологічної значущості перинатального шляху передачі у розповсюдженні збудників ГВ і ГС, удосконаленні системи епідеміологічного нагляду та розробці стратегії профілактики перинатальних вірусних гепатитів.

Епідемічний процес ГВ в Україні характеризується широкою розповсюдженістю інфекції, провідною роллю прихованого компоненту: на тлі зниження показників захворюваності на ГВ з 16,70/0000у 2000 р. до 9,50/0000у 2005 р. показники частоти виявлення HBsAg у донорів крові (1,3 %) та вагітних (1,4 %) не змінюються; співвідношення маніфестних форм захворювання до безсимптомних складає 1:120 у дорослих та 1:1000 у дітей.
Встановлені закономірності розвитку епідемічного процесу ГВ та ГС в Україні в сучасних умовах які полягають у зміні домінуючих шляхів передачі збудників (зростанні значимості природних шляхів передачі, передусім, статевого та зниження ролі медичних парентеральних втручань у розповсюдженні інфекції), активному залученні до епідемічного процесу осіб репродуктивного віку, що сприятиме активізації перинатальної передачі ВГВ та ВГС.
Встановлена висока частота виявлення маркерів ГВ та ГС серед ВІЛ-інфікованих вагітних (відповідно 35,3 % та 45,8 %). Особливістю ВГВ-інфекції у ВІЛ-інфікованих вагітних є значна кількість випадків прихованого ГВ, про що свідчить наявність анти-НВс у 32,7 % обстежених за відсутності інших серологічних маркерів інфікування.
Частота формування перинатальних ГВ та ГС у дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, які є групою високого ризику перинатального інфікування, склала для ГВ 6,6 %, ГС 2,4 %. Єдиним маркером інфікування у 67,3 % дітей з ВГВ-інфекцією були анти-НВс, що є характерною ознакою прихованого ГВ.
Доведено недостатню інформативність існуючої системи обстеження вагітних для виявлення серед них осіб з групи ризику щодо інфікування новонароджених ВГВ та/або ВГС перинатальним шляхом. Це обумовлено неповним охопленням вагітних обстеженнями, тестуванням тільки на наявність HBsAg, відсутністю загальної практики проведення підтверджувальних досліджень.
Вдосконалена стратегія специфічних лабораторних досліджень на ВГВ- та ВГС- інфекції: встановлена необхідність впровадження підтверджувальних тестів при обстеженні донорів та вагітних та визначення двох маркерів (HBsAg та анти-НВс) при проведенні досліджень на ВГВ-інфекцію. Запропонована тактика специфічних досліджень при діагностиці захворювань, попередженні розповсюдження та вивченні поширеності інфекцій, викликаних ВГВ і ВГС. Розроблені алгоритми обстеження вагітних та дітей з групи ризику щодо перинатального інфікування.
Незважаючи на зростання відсотка щеплених проти ГВ серед новонароджених в Україні з 72,7 % у 2003 р. до 97,2 % у2005 р, показник захворюваності дітей віком 0-2 роки не знизився і складав 2,7 та 2,80/0000відповідно. Випадки ГВ серед дітей раннього віку обумовлені організаційно-методичними недоліками існуючої системи імунізації новонароджених проти ГВ.
Доведено необхідність диспансерного спостереження та лабораторного обстеження на маркери ГВ та/або ГС дітей, народжених від матерів, інфікованих ВГВ та/або ВГС, в тому числі ВІЛ-інфікованих.
Розроблено стратегію профілактики перинатальних вірусних гепатитів в Україні, складовими якої є: двократне обстеження вагітних на маркери ГВ та ГС; проведення заходів, спрямованих на попередження внутрішньоутробної передачі збудників; профілактика заражень у пологах; диспансеризація дітей, народжених від інфікованих матерів.
З метою підвищення ефективності профілактики перинатального ГВ в Україні необхідно впровадити тестування вагітних на наявність HBsAg та анти-НВс; імунізацію дітей, народжених від інфікованих матерів, проводити за схемою 0-1-2 та 12 міс., починаючи з перших годин життя; забезпечити проведення диспансерного спостереження за дітьми вказаної групи та їх обстеження.
На підставі епідеміологічної оцінки поширеності ГВ рекомендована стратегія вакцинопрофілактики цієї інфекції в Україні. У пологовому будинку необхідно щепити тільки дітей, народжених від інфікованих матерів. Діти, у матерів яких не виявлені маркери інфікування (HBsAg та/або анти-НВс), повинні бути імунізовані до вступу в організовані дитячі колективи. Для підвищення епідеміологічної ефективності вакцинопрофілактики ГВ та зниження ризику перинатальної передачі збудника необхідно впровадити імунізацію дітей у віці 10-11 років.
Науково обґрунтована концепція епідеміологічного нагляду за перинатальними вірусними гепатитами, яка включає епідеміологічну оцінку ситуації у відношенні ГВ та ГС (аналіз захворюваності та розповсюдженості); контроль заходів, що проводяться для попередження перинатального інфікування (обстеження вагітних на маркери ГВ та ГС, своєчасність та повноту охоплення щепленнями новонароджених, в першу чергу з груп ризику, обсяг диспансерного спостереження за дітьми, народженими від інфікованих матерів) та корекцію системи профілактики перинатальних вірусних гепатитів.