Шамрай Володимир Анатолійович. Гігієнічна оцінка впливу довкілля на формування онкогінекологічної патології та обгрунтування заходів щодо її профілактики

Краткое описание

Шамрай Володимир Анатолійович. Гігієнічна оцінка впливу довкілля на формування онкогінекологічної патології та обгрунтування заходів щодо її профілактики : дис... канд. мед. наук: 14.02.01 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. — Донецьк, 2006. — 261арк. — Бібліогр.: арк. 166-188.

Шамрай В.А. Гігієнічна оцінка впливу довкілля на формування онкогінекологічної патології та обґрунтування заходів щодо її профілактики. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.01-гігієна. Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, Донецьк, 2006.
Дисертація присвячена проблемі встановлення закономірностей формування онкогінекологічної патології жіночого населення під впливом факторів навколишнього середовища і розробці на цій основі диференційованих у залежності від особливостей довкілля принципів та заходів профілактики злоякісних новоутворень жіночої репродуктивної системи. За результатами комплексної гігієнічної оцінки екологічних (хімічних і фізичних) та соціально-гігієнічних (соціально-економічних, демографічних, способу життя, побуту і харчування) умов мешкання жінок, а також аналізу територіальної варіабельності показників онкогінекологічної патології і закономірностей її формування, за допомогою множинного кореляційно-регресійного, порівняльного та медико-картографічного аналізів були визначені ключові зовнішньосередові фактори ризику й антиризику виникнення злоякісних пухлин жіночих статевих органів.
На цій основі був науково обґрунтований і впроваджений у практику охорони здоров’я комплекс диференційованих у залежності від особливостей довкілля заходів первинної, вторинної і третинної онкогінекологічної профілактики на загальнодержавному, превентивному (регіональному, галузевому) та індивідуальному рівнях.

1. Проведено гігієнічне обґрунтування й отримано нове рішення наукової задачі встановлення сучасних закономірностей формування онкогінекологічної патології населення України під впливом факторів довкілля, що дозволило розробити диференційовані принципи та заходи профілактики злоякісних новоутворень жіночої репродуктивної системи.
2. Гігієнічна оцінка якості повітряного басейну різних територій України дозволила встановити, що найнижчою вона є в населених місцях Східного і Південного регіонів, де ступінь сумарного антропогенного забруднення повітряного басейну перевищує нормативне значення у 1,5-3,3 раза, а середньорічні атмосферні концентрації канцерогенів знаходяться на рівні, небезпечному для здоров'я людини (3,4 бензпірен - 2,5-12,3 ГДК; сажа - 1,2-3,7 ГДК; фенол - 1,2-2,1 ГДК; формальдегід - 1,3-4,2 ГДК; завислі речовини: -1,3-3,3 ГДК; діоксид азоту - 1,7-2,8 ГДК; аміак - 1,4-2,6 ГДК).
Найвища якість атмосферного повітря протягом 1989-2003 р.р. відзначалася у містах Північного регіону, де показники сумарного забруднення повітряного басейну були нижче регламенту у 3,6-5,3 раза, а вміст усіх проаналізованих ксенобіотиків у повітряному середовищі відповідав гігієнічним нормативам.
3. Встановлено, що мешканці південних і східних областей України використовують для господарсько-питних потреб надмірно мінералізовану (1,5-3,8 ГДК), занадто жорстку (1,8-4,8 ГДК) воду зі значною кількістю хлоридів (0,9-1,5 ГДК) і сульфатів (1,3-3,8 ГДК), яка містить свинець, хром і марганець у концентраціях, що знаходяться на рівні або вище за ГДК.
Гігієнічний аналіз показав, що найменш якісну та найнебезпечнішу для здоров'я воду споживає населення тих областей (Донецька, Одеська), де є поєднання природних гідрохімічних аномалій із високим ступенем антропогенного забруднення вододжерел. Найбільш якісна питна вода, безпечна за хімічним складом, характерна для територій Північного, Західного і Центрального регіонів України з низьким рівнем антропопресії і оптимальним природним вмістом мінеральних речовин.
4. Найвищі концентрації важких металів зафіксовані у ґрунтах Східного і Південного регіонів України, де вони суттєво (від 1,2 до 3,6 разів) перевищують гігієнічні регламенти. Сумарний показник хімічного забруднення ґрунтів на цих територіях відповідає рівню, небезпечному для здоров'я населення. Припустимий рівень небезпеки ґрунтів для здоров'я населення встановлений у деяких областях Північного (Житомирська, Чернігівська) і Західного (Волинська) регіонів. Вміст усіх досліджених хімічних речовин у ґрунтах цих територій не перевищує гігієнічних нормативів.
Виявлені регіональні відмінності хімічного забруднення харчових продуктів, вироблених із місцевої сировини. Найбільша питома вага їх аналізів з перевищенням регламентів по важких металах та пестицидах (8,5-15,8%) зареєстрована у Східному і Південному регіонах, а по нітратах (9,0-12,8%) у Західному, Північному і Центральному.
5. Гігієнічна оцінка сучасної радіаційної ситуації довела, що найнебезпечнішими територіями України за природною радіоактивністю є Південний і Центральний регіони (питома вага житлових приміщень з перевищенням припустимих значень EPOA радону від 32,4% до 70,2%), а за штучною (чорнобильського” походження) радіоактивністю Північний і Західний регіони (питома вага населення, постраждалого від аварії на ЧАЕС, від 8,3% до 25,5%).
6. Провідною територіальною демографічною закономірністю в Україні є збільшення питомої ваги в структурі жіночого населення сільських жительок, а також жінок молодших вікових груп, у напрямку з південного сходу на захід і північ.
Показники репродуктивної поведінки жінок більш сприятливі в Західному і Північному регіонах, де рівень народжуваності вище у 1,5-2,3 раза, а кількість абортів на 100 пологів нижче у 1,5-2,0 раза, ніж у Східному і Південному регіонах України.
Аналіз показав, що найсприятливіша макроекономічна ситуація склалася у Східному і Південному регіонах України, які є найрозвиненішими в індустріальному і соціально-економічному відношенні. Про це свідчать найвищі (p<0,05) в країні значення таких показників, як середній розмір доходів населення (684,2-993,0 у.о./люд./рік) і частка жителів, які мешкають у приміщеннях з комунальними вигодами (41,2-86,7%). Найгірша соціально-економічна ситуація (аналогічні показники нижчі у 1,5-3,8 разів) існує в Західному та Північному регіонах нашої держави.
7. Встановлено провідну закономірність сучасного територіального розподілу онкогінекологічної патології в Україні, яка полягає у зростаючому географічному тренді всіх її показників (частота виникнення, поширеність, смертність) щодо раку тіла матки та яєчників у напрямку з північного заходу на південний схід країни, а у відношенні до раку шийки матки у іншому напрямку (з північного сходу на південний захід).
Найбільші показники первинної захворюваності на злоякісні новоутворення тіла матки (22,9-25,3%ооо) та яєчників (16,3—16,4%ооо) відзнаються серед жінок Східного і Південного регіонів, де їх рівні на 20-50% перевищують відповідні значення в Західному регіоні, мінімальні в Україні. Найвища частота виникнення раку шийки матки зафіксована серед жіночого населення Південного і Північного регіонів (18,8-19,9%ооо), а найнижча серед жінок, які мешкають в центральних та східних областях (17,3-17,5%ооо).
8. Встановлено різноспрямовані тенденції динаміки первинної онкогінекологічної патології жінок України: частота виникнення серед них злоякісних пухлин тіла матки та яєчників за період з 1989 р. до 2003 р. зросла відповідно на 41,5% і 24,9%, а захворюваність на рак шийки матки, навпроти, знизилася на 8,7%.
Регіональними особливостями повікової динаміки онкогінекологічної захворюваності жінок України є найвищі її рівні в наймолодших вікових групах (до 45 років) у Західному і Північному регіонах, в той час як після 45 років у Східному та Південному.
Встановлені загальноукраїнські вікові критичні періоди стрімкого підвищення частоти онкогінекологічної патології: тіла матки 55-69 років, шийки матки 40-54 років і яєчників 45-79 років.
Визначені територіальні відмінності вікових критичних періодів підвищеного ризику виникнення злоякісних пухлин жіночих статевих органів. Для раку тіла матки це вікові діапазони 65-69 років (Західний і Південний регіони) та 55-59 років (інші регіони України), для раку шийки матки 45-49 років (Центральний регіон), 75-79 років (Західний) і 70-74 роки (інші регіони), для злоякісних новоутворень яєчників 55-59 років (Центральний), 60-64 роки (Західний), 65-69 років (Північний) і 70-74 роки (Південний та Східний регіони).
9. За даними множинного кореляційно-регресійного, медико-картографічного та порівняльного аналізів встановлено, що головну роль у формуванні онкогінекологічної патології відіграють соціально-гігієнічні фактори (Д=72,2-76,1%), серед яких домінують особливості способу життя і побуту (Д=35,9-50,3%). Відносний ступінь впливу інших соціально-гігієнічних факторів значно нижче: соціально-економічних в 1,7-2,0 раза (Д=20,7-25,8%), особливостей харчування у 2,3-2,4 раза (Д=15,0-16,2%). Відносно менше онкодетермінуюче значення належить екологічним факторам довкілля (Д=9,6-25,5%), серед яких суттєво переважає патогенний внесок хімічних факторів (Д=7,2-22,0%) над фізичними (Д=2,4-3,5%). Найбільш детермінованими екологічними факторами є пухлини тіла матки та яєчників (Д=23,5-25,5%), найменш детермінованими злоякісні новоутворення шийки матки (Д=9,6%).
10. Результати проведених досліджень довели, що ефективне попередження виникнення злоякісних пухлин репродуктивної системи, зменшення їх поширеності та смертності жінок України від цієї патології досягається за рахунок здійснення комплексу диференційованих у залежності від особливостей довкілля заходів первинної, вторинної і третинної онкогінекологічної профілактики на загальнодержавному, превентивному (регіональному, галузевому) та індивідуальному рівнях. Впровадження їх у практичну охорону здоров’я окремих регіонів (Донецька та Вінницька області) дозволило зменшити первинну онкогінекологічну захворюваність жінок на 10-15%, поширеність цих захворювань на 10-12% і смертність від них на 5-8%.