Шарко Маргарита Василівна. Науково-методологічні основи організації та управління розвитком інноваційної діяльності в промисловому виробництві

Краткое описание

Шарко Маргарита Василівна. Науково-методологічні основи організації та управління розвитком інноваційної діяльності в промисловому виробництві : Дис... д-ра наук: 08.02.02 - 2006.

Шарко М.В. Науково-методологічні основи організації та управління розвитком інноваційної діяльності в промисловому виробництві. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.02. економіка і управління науково-технічним прогресом. Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2006.
Дисертацію присвячено створенню науково-методологічних основ організації і управління розвитком інноваційної діяльності в промисловому виробництві. Започатковано теорію і ідеологію корпоративного управління інноваціями в складних комплексних інноваційних проектах, сформовано термінологічний апарат з визначенням ключових понять і їх системної єдності з практикою ринкових перетворень, обґрунтовано методологічні підходи до ініціювання інновацій, визначенню їх параметрів та зон в промисловому виробництві, величини і направленості переміщення інноваційних ресурсів, розроблено математичні моделі, задачі і методи регулювання інноваційної діяльності, обґрунтовані принципи формування національної інноваційної системи.
Запропоновано організаційно-економічні заходи щодо впровадження інновацій всіх рівнів державної і регіональної влади, висвітлені принципові результати практичної апробації пропозицій і рекомендації.

У дисертації приведені теоретичне узагальнення і нове рішення наукової проблеми створення науково-методологічних основ організації і управління розвитком інноваційної діяльності в промисловому виробництві на рівні підприємства, регіону і держави як складової частини науково-технічного прогресу, спрямованої на підвищення ефективності узагальненого виробництва і забезпечення конкурентоздатності товарів і товаровиробників.
Найбільш вагомі наукові результати і рекомендації з їхнього використання:

Автором установлено, що при організації інноваційної діяльності в промисловому виробництві поряд з управлінням фінансовими і матеріальними ресурсами необхідно особливо виділити питання інформаційного забезпечення як фактора забезпечення ефективності управління. У сучасних умовах господарювання необхідність управління інноваційними процесами при обмеженій інформації здобуває велику важливість. Уперше запропоновано градацію рівнів невизначеності інформації як сукупності факторів стану системи, розроблено стратегію та інформаційну підтримку кожного з рівнів, що дозволяє надати практичне обґрунтування управлінським рішенням щодо зняття невизначеності і переходу на менш високий рівень.
Проведений в дисертаційній роботі критичний аналіз існуючих підходів до управління інноваційними процесами в сучасному промисловому виробництві показав, що змінюються погляди на інформаційні параметри і відбувається перехід від інформації у вигляді символічного опису до інформації, яка характеризує необхідні дії, спрямовані на підтримку управлінських рішень, координацію і корекцію управління. Автором розроблено науково-методологічні основи інформатизації організаційних і управлінських процедур інноваційної діяльності в промисловому виробництві за рахунок синтезування інформації економічних знань, синергетичних методів і системного аналізу, апріорної і апостеріорної ентропії, де системний аналіз виявляє ряд сценаріїв, що описують альтернативні варіанти впровадження, у той час як синергетичний підхід направляється на збір інформації з відстеження тих ринкових сигналів, що вказують у напрямку якого з варіантів йде розвиток ситуації.
Дослідження причинно-наслідкових зв'язків між компонентами виробничих процесів дозволило авторові створити формалізоване уявлення управлінням інноваційною діяльністю, у якому кожен компонент виробничої системи при інноваційному впливі викликає ряд змін, представлених у вигляді тріади множини інноваційних збурювань, множини ресурсних обмежень і множини можливих результатів їхнього прояву. Запропонована формалізація інноваційної діяльності дозволяє структурувати фактори, що визначають розвиток виробничої системи, визначати діапазон можливих джерел збурювань з урахуванням усього спектра виробничих факторів, що мають ринкову природу і зміст.
Для оптимізації інвестиційних ресурсів автор розробив критерії заміщення технологічних елементів і перерозподілу навантаження з активно працюючих елементів на мало використовувані. При цьому вирішується задача оптимізації фінансових потоків за часом, обсягами і спрямованістю, де перерозподіл капіталу відбувається не тільки усередині одного підприємства, але й між окремими аналогічними підприємствами. Розроблено методичні рекомендації з визначення параметрів і зон інновацій у виробничих системах, що відрізняються конкретизацією місця і часу впровадження інновацій.
Для зняття обмежень, позв'язаних з недостачею власних ресурсів підприємств і забезпечення можливості виконання складних інноваційних проектів, що вимагають великої матеріалоємності і розмірів фінансування, розроблено динамічну модель комплексного інвестування інноваційних проектів, об'єднаних загальною метою, у якій обмеження на ресурси і напрямки переміщення фінансових і матеріальних потоків кількісно виражаються у формі лінійних взаємодій, оптимізуючих цільову функцію.
Проведений в дисертації аналіз існуючої системи державного регулювання інноваційної діяльності виявив її недоліки, труднощі реалізації і протиріччя. Розроблено заходи щодо державного регулювання інноваційних процесів, базовими елементами яких є прискорення зростання виробництва, залучення власного інтелектуального потенціалу до модернізації економіки, установлення державного інтелектуального балансу, сприяння створенню промислово-фінансових груп, удосконалення податкової системи, створення ефективного правового захисту. Аналіз статистичних даних з розподілу джерел і обсягів фінансування інноваційної діяльності дозволив визначити найбільш перспективні стратегічні напрямки фінансування: державне фінансування, власні засоби підприємців, кредитно-інвестиційні ресурси, венчурне інвестування, його різновиди і удосконалення.
Для забезпечення постійного економічного зростання промисловості шляхом впровадження інновацій, автор розробив рекомендації з формування регіональної інноваційної політики і розподілу ресурсів державного і місцевого бюджетів за допомогою об'єктивного управління інвестиційними ресурсами, нівелюючи інтереси суб'єктів господарювання.
З урахуванням сучасних умов господарювання дисертантом проаналізовано економічні теорії інноваційної діяльності, що розкривають сутність, природу і сферу використання їхніх основних понять. На основі аналізу їхніх характеристики і синтезу загальних ознак створено авторську редакцію загальних категоріальних понять інноваційної діяльності: конкуренції, конкурентоздатності, нововведень, інновацій та інвестицій, що на відміну від загальних трактувань враховують економічні, науково-технічні і маркетингові здібності товарів і товаровиробників. Оскільки в центрі дослідження знаходиться вивчення особливостей інноваційного розвитку промислового виробництва, то в першу чергу бралися до уваги теорії, які пояснюють головні принципи організації і управління інноваційною діяльністю.
Розроблено структурно-логічні схеми ініціювання інновацій, суть яких складається у встановленні й аналізі факторів (підвищення споживчих якостей, зміна номенклатури, фізичний знос, заміна морально застарілого устаткування, модернізація виробництва, орієнтація на світові стандарти), рушійних сил (закордонний досвід, інформаційне забезпечення, ініціатива керівництва, постійні замовники, партнери по бізнесу) і стимулів інноваційної діяльності в технологічному розвитку виробництва (потреби ринку, конкурентна боротьба, зміна форм власності, розширення виробничих потужностей, вплив імпорту).
На підставі статистичної бази економічної діяльності держави, експертних оцінок і узагальнюючих наукових положень автором розроблено основні управлінські рішення щодо визначення пріоритетних напрямків промисловості, загальнодержавних пріоритетів науки, реформування її державного сектора, що є основними структуроутворюючими факторами запропонованої автором моделі національної інноваційної системи України.

Виконані дослідження і здійснені розробки, що подані в дисертації, дозволяють прискорити розвиток інноваційної діяльності в Україні та підвищити ефективність промислового виробництва.