Шарко Валентина Дмитрівна. Теоретичні засади методичної підготовки вчителя фізики в умовах неперервної освіти

Краткое описание

Шарко Валентина Дмитрівна. Теоретичні засади методичної підготовки вчителя фізики в умовах неперервної освіти : дис... д-ра пед. наук: 13.00.02 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2006. — 542арк. — Бібліогр.: арк. 466-510

Шарко В.Д. Теоретичні засади методичної підготовки вчителя фізики в умовах неперервної освіти .- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 теорія і методика навчання фізики.- Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2006.
У дисертації запропоновано концепцію методичної підготовки вчителів фізики в умовах неперервної освіти, основу якої становлять положення про те, що в умовах неперервної освіти цілеспрямоване формування готовності вчителя до здійснення методичної діяльності передбачає: побудову навчального процесу з усіх дисциплін відповідно до принципів методичної спрямованості та інтегративної узгодженості, що дає можливість суб’єктам навчання усвідомити зв’язок всіх предметів, які вивчаються у ВНЗ, з фаховою підготовкою та власним досвідом; підсилення аксіологічної, методологічної і технологічної складових методичної підготовки вчителя; здійснення навчання студентів і вчителів шляхом занурення їх до навчальних середовищ, які відтворюють реальні ситуації з усіх аспектів діяльності вчителя фізики. Механізм цього процесу полягає в адаптації суб’єктів навчання до педагогічних середовищ, орієнтованих на досягнення педагогічних цілей. Проектування і створення таких середовищ стає основним завданням викладачів ВНЗ. Розроблено змістовну і діяльнісну моделі методичної підготовки вчителя фізики в умовах вузівського і післядипломного навчання. На цій основі створено систему навчання методичних дисциплін, яка відповідає гуманістичному, культурологічному, аксіологічному, особистісно зорієнтованому, адаптаційному, діяльнісному, синергетичному, системному, рефлексивному, андрагогічному, акмеологічному, технологічному підходам до навчання. Структура цієї системи відображає сучасні цілі, зміст, форми, методи, засоби і умови навчання, орієнтовані на реалізацію сучасних вимог до підготовки вчителя фізики.
Експериментально доведено ефективність теоретичних і методичних засад та розробленої системи методичної підготовки вчителя фізики в умовах неперервної освіти, які поєднують когнітивну, діяльнісну і особистісно зорієнтовану парадигми навчання; реалізують адаптаційний підхід до навчання майбутніх учителів основам методичної діяльності, а вчителів-практиків - майстерності в своїй професії; передбачають підсилення методологічної, аксіологічної і технологічної складових в структурі методичної компетенції та побудову навчального процесу на основі принципів методичної спрямованості навчання всіх дисциплін у педагогічному вузі та інтегративної узгодженості всіх елементів навчання.

Перехід суспільства від індустріального до інформаційного етапу свого розвитку загострив проблему ефективного використання знань та інформації його членами, що зумовило необхідність перебудови навчального процесу в школі й підготовки вчителів до його організації. Навчання упродовж життя як стратегія формування фахівців висунула на передній план ідею неперервності освіти, яка стала провідним принципом педагогіки. Зміна соціального замовлення школі викликала необхідність переорієнтації навчального процесу, а відповідно й ролі вчителя фізики з „учителя-предметника” на „вчителя - фасилітатора”, який не передає знання, а допомагає учням їх самостійно здобувати, супроводжує їх у процесі самопізнання і саморозвитку, навчає школярів самостійно вчитися і застосовувати набуті знання. У цій площині змінюються функції вчителя, серед яких провідними стають виховна, розвивальна, мотиваційна, гностична, проектувальна та інші. Сучасна система методичної підготовки до виконання цих функцій вчителів не готує, а завдання забезпечення їх методологічними і аксіологічними знаннями, необхідними для усвідомленого прийняття педагогічних рішень, не ставить. З огляду на це, система методичної підготовки вчителів потребує перебудови, в процесі якої вони орієнтувалися б не тільки на творче засвоєння методичних знань і вмінь, а й на формування потреби самостійно навчатися і використовувати знання і вміння в практичній діяльності.
Результати проведеного дослідження проблеми підготовки вчителя фізики до методичної діяльності в умовах неперервної освіти дозволили сформулювати висновки, що стверджують основні положення концепції:
1.В умовах неперервної педагогічної освіти, що нині розглядається як провідний принцип фахової підготовки вчителя фізики, методична підготовка виступає її провідною ланкою. Будучи інтегративною за змістом, вона може розглядатися і як показник готовності вчителя до методичної діяльності, і як процес формування його методичної компетенції. Встановлено, що як особистісне утворення вона включає когнітивний, діяльнісний та особистісний компоненти; а як процес, будучи складним, відкритим, системним об’єктом, включає мету, зміст, технології, умови (середовище), суб’єктів навчання і викладачів.
Виявлена в ході експериментального дослідження картина розподілу випускників вищих педагогічних навчальних закладів і вчителів фізики за станом сформованості основних компонентів готовності до методичної діяльності свідчить про суттєві недоліки у підготовці вчителів як у вищих навчальних закладах, так і у закладах післядипломної освіти. Однією з причин такого становища є низький престиж методичних знань на етапі базового навчання, відсутність зв’язку між спеціальними, педагогічними, психологічними та методичними дисциплінами, недостатня практична спрямованість навчання, низька мотивація до пізнавальної діяльності, наслідком чого є нерозуміння студентами значущості набутих знань для професійної діяльності і відсутність прагнення підвищувати свої результати в їх опануванні. Введення принципу методичної спрямованості навчання в педагогічних навчальних закладах дозволяє усунути ці недоліки й спрямувати навчальний процес на підготовку фахівця.
Встановлено, що стан системи післядипломної освіти за ознаками нової освітньої парадигми (доступність, неперервність, відкритість, сучасність, особистісна спрямованість, економічність, динамічність оновлення змісту навчання, дидактичне забезпечення навчального процесу) наближений до кризового: навчання вчителів відбувається переважно за старими підходами. Проте значення ПО для розв’язання завдань, поставлених суспільством перед шкільною фізичною освітою, є визначальним, а тому проблема удосконалення післядипломного навчання вчителів фізики з методичних аспектів їх професійної діяльності набуває особливої гостроти і актуальності. Визначено особливості організації неперервного навчання, яке регламентується системою дидактичних принципів: фундаментальності, варіативності, наступності і узгодженості змісту на кожному ступені навчання; практичної спрямованості педагогічної освіти. На практиці ж під час планування роботи курсів підвищення кваліфікації має місце їх порушення, наслідком чого виступає відсутність зв’язку між навчанням учителів фізики в курсовий і міжкурсовий періоди та низький рівень методичної компетенції більшості слухачів.
У ході вивчення й аналізу практики навчання вчителів фізики у ВНЗ та закладах післядипломної освіти України встановлено, що разом із зазначеними недоліками в них накопичено й значний позитивний досвід методичної підготовки вчителів. Врахування його і досвіду підготовки вчителів фізики у країнах західної Європи дають можливість використати їх елементи при побудові системи методичної підготовки вчителів фізики в умовах неперервної освіти.
2. Встановлено, що сучасні тенденції розвитку освіти конкретизуються у гуманістичному, культурологічному, аксіологічному, адаптаційному, андрагогічному, акмеологічному, особистісно зорієнтованому, діяльнісному, рефлексивному, технологічному, інтегративному, системному, синергетичному підходах до організації навчального процесу. Кожен з них розкриває окремі аспекти проблеми підготовки учнів і вчителів, окреслюючи напрями розвитку освіти взагалі і фізичної зокрема. Серед зазначених підходів адаптаційний розкриває механізм розвитку особистості під час перебування в середовищі, до якого вона потрапляє, і визначає умови, за яких можливий цей розвиток. У контексті цього підходу методична підготовка вчителя фізики виглядає як адаптація студента до умов навчання, які створюють викладачі. Впливаючи на складові навчального середовища, вони спрямовують його розвиток у напрямі поставлених цілей. Як результат розвитку цієї ідеї стосовно методичної підготовки вчителя фізики запропоновано новий напрям розвитку методики навчання фізики як науки, пов’язаний з проблемою проектування педагогічних середовищ, що визначають умови навчання учнів фізики. Розроблено стратегію методичної підготовки вчителів фізики у ВНЗ та закладах післядипломної освіти, в основу якої покладено адаптаційний підхід. Вона полягає у створенні таких умов навчання, в яких у процесі активної, продуктивної квазіпрофесійної діяльності суб’єкти навчання могли б опановувати професію вчителя фізики. Проектування і створення навчальних середовищ, орієнтованих на формування методичних компетенцій учителя фізики сучасної школи, пов’язане з дослідженням проблеми цілей і змісту методичної підготовки вчителя фізики та структури цих середовищ.
На основі застосування інтегративного підходу до аналізу змісту професійної підготовки вчителя фізики встановлено хибність існуючих поглядів на методичну підготовку вчителя як однорівневу зі спеціальною, педагогічною та психологічною. Новий підхід до розуміння місця і ролі цього феномену в структурі професійної підготовки вчителя, обґрунтований нами, полягає у розгляданні методичної підготовки вчителя як поняття більш високого рівня інтеграції, яке утворюється в результаті взаємозв’язків інваріантної (педагогічної і психологічної) та варіативної (фізичної) складових підготовки вчителя фізики і не дорівнює їх сумі. Методична підготовка вчителя фізики, маючи інтегративний характер, потребує в процесі її здійснення узгодження всіх складових. На підставі зазначеного обґрунтовано доцільність уведення принципу інтегративної узгодженості як необхідної умови здійснення методичної підготовки вчителя фізики, розкрито його зміст. На основі системного й синергетичного підходів встановлено структуру методичної підготовки вчителя фізики та визначено напрями можливого впливу на її якість: через цілі, середовища, викладачів, зміст та суб’єктів навчання.

Побудовано модель методичної підготовки вчителя фізики, яка відображає відмінності в системі його навчання на різних етапах професійного становлення (на етапі базового навчання в необхідності підсилення практичної складової, на етапі післядипломної освіти теоретичної складової), і реалізує провідні ідеї, які полягають у: орієнтації вчителя на виконання ролі фасилітатора; узгодженні змісту інваріантної і варіативної частин змісту; підсиленні ролі самостійної роботи у її репродуктивних і продуктивних формах на заняттях і в позааудиторний час; застосуванні рефлексивного управління, що сприяє розвитку потреби у самонавчанні і самоудосконаленні; організації навчального процесу на засадах проблемного, контекстного, особистісно зорієнтованого навчання при використанні навчально-методичних та акмеологічних завдань як засобу поглиблення практичної і теоретичної складових методичної підготовки вчителя, розкриття її інтегративного характеру; підсиленні методологічного, функціонального та аксіологічного аспекту готовності вчителя до методичної діяльності; заохоченні студентів і вчителів до дослідницької діяльності.
Розроблено з урахуванням результатів морфологічного, парадигмального, психологічного, функціонального підходів програми методичної підготовки вчителя фізики, які конкретизують модель на етапах вузівського і післядипломного навчання у конкретному змісті і видах діяльності. В них знайшли відображення: специфіка фізики як навчального предмета та її ціннісний потенціал; інтегративний характер методичних знань і умінь; теоретичні основи організації навчального процесу, орієнтованого на розвиток методичної компетенції вчителя фізики, творчий підхід до виконання завдань, рефлексію та формування потреби у самонавчанні; нові форми і методи навчання учнів фізики. Створене методичне забезпечення навчальних програм враховує всі умови, необхідні для розвитку вчителя як фахівця і є тим педагогічним середовищем, в якому представлені його інформаційна, технологічна, мотиваційна, творча та інші складові. Представлення матеріалів на паперових і електронних носіях дає можливість студентам і вчителям самостійно планувати і здійснювати навчання, контролювати, оцінювати і аналізувати результати своєї діяльності, тобто самостійно навчатися, що є необхідною умовою неперервної освіти.
Визначено вимоги до технологій навчання студентів і вчителів фізики, які враховують недоліки в існуючій системі методичної підготовки і спрямовані на підсилення: когнітивного компонента шляхом введення методологічних, аксіологічних та психологічних знань; діяльнісного застосуванням проблемного, контекстного, технологічного підходів до навчання та поєднанням когнітивної, діяльнісної та особистісної парадигм; особистісного розвитком ціннісної сфери та розширенням кругозору. У практиці навчання це знайшло відображення у: розробці комплексу навчально-методичних завдань з методики навчання фізики та введенні спецкурсів („Нові технології навчання”, „Фізичні основи екологічної освіти”, „Основи наукових досліджень”), орієнтованих на розвиток когнітивного, технологічного, особистісного та творчого компонентів методичної підготовки вчителя фізики; розробці рейтингової системи контролю успішності студентів при вивченні цих дисциплін, в основу якої покладено урахування не тільки знань, але й якості виконання методичних функцій, передбачених обов’язками вчителя фізики (активізація, актуалізація, рефлексія, узагальнення, мотивація та ін..); впровадженні тек і портфоліо; залученні студентів і вчителів до виконання дослідницьких завдань, результати яких доповідаються і захищаються публічно на наукових конференціях та засіданнях проблемних груп. Підготовка доповідей здійснюється під керівництвом викладачів, що сприяє підвищенню рівня науково-методичної підготовки і студентів, і вчителів, і викладачів, а можливість публічно доповісти про результати своєї роботи мотивує до подальшої дослідницької роботи. Досвід проведення 14 науково-практичних конференцій міжнародного і всеукраїнського рівнів засвідчив результативність цієї форми методичної освіти вчителів фізики.
Реалізація принципу неперервності методичної освіти пов’язана з підвищенням ролі відкритих форм навчання. В ході аналізу результатів роботи Всеукраїнської відкритої педагогічної школи та постійно діючих семінарів для вчителів фізики доведено, що навчання за андрагогічною моделлю більш ефективне ніж за педагогічною. Висока внутрішня мотивація слухачів є запорукою їх продуктивного навчання, результати якого відразу ж впроваджуються в шкільний навчальний процес з фізики. Однією з форм відкритого навчання є дистанційне, яке починає впроваджуватися в систему навчання вчителів. Дослідження можливостей комп’ютера як засобу навчання фізики дозволило встановити його переваги перед іншими засобами і розробити один із напрямів підвищення ефективності методичної підготовки вчителя, який полягає у залученні студентів і вчителів до розробки віртуальних навчальних середовищ для учнів. За нашими сценаріями студентами створено програмно-педагогічні засоби з фізики, в яких представлені всі компоненти навчальних середовищ: інформаційна; технологічна, мотиваційна, комунікативна, а вчителями навчальні проекти з фізики в межах програми „Intel. Навчання для майбутнього”. Їх розробка, апробація і впровадження здійснювались відповідно до вимог когнітивної, діяльнісної і особистісно зорієнтованої парадигм професійної освіти учителів фізики, а безпосередня участь у розробці навчальних середовищ була найдієвішим способом опанування методики їх проектування і організації роботи учнів у них.
Розроблена система показників готовності вчителів і студентів до методичної діяльності у вигляді карт розвитку когнітивного, діяльнісного та особистісного компонентів методичної компетенції дає можливість не тільки встановити своє положення у полі методичної активності, але й виявити прогалини та визначити напрями їх усунення (здійснити рефлексію). Результати педагогічного експерименту підтвердили ефективність запропонованої моделі методичної підготовки вчителя фізики в умовах неперервної освіти та обраних технологій її здійснення, а також якість створеного методичного забезпечення.

Дослідження окреслює перспективи подальших наукових пошуків у обраній проблемі, пов’язаних із: створенням підручника з методики навчання фізики з урахуванням викладених у роботі концепцій і підходів; розробкою збірника навчально-методичних і акмеологічних завдань з методики і техніки шкільного фізичного експерименту, а також матеріалів для диференційованого контролю знань і вмінь учнів і студентів з метою підвищення якості управління навчальним процесом; дослідженням ефективності застосування різних технологій навчання учнів, вчителів і студентів, у тому числі й відкритих форм навчання; розробкою засад методичної підготовки вчителів до профільного навчання учнів фізики; розвитком мотивації до самоосвітньої діяльності учнів і студентів. Над цими проблемами під керівництвом автора вже працюють аспіранти, здобувачі і магістранти.