Шиліна Наталія Євгенівна. Формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі

Краткое описание

Шиліна Наталія Євгенівна. Формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі: дисертація канд. пед. наук: 13.00.02 / Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського. - О., 2003

Шиліна Н.Є. Формування мовленнєвої готовності старших дошкільників до навчання у школі. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02- теорія і методика навчання (українська мова). Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) імені К.Д.Ушинського. Одеса, 2003.
У дисертації досліджено проблему мовленнєвої готовності старших дошкільників до навчання у школі; запропоновано систему завдань, спрямованих на формування мовленнєвої готовності старших дошкільників до навчання у школі; розроблено дві лінгводидактичні моделі формування мовленнєвої готовності старших дошкільників до школи: для дітей, які відвідують, і для дітей, які не відвідують дошкільні заклади, кожна з яких обіймала три етапи: інформаційно-мовленнєвий, діяльнісно-комунікативний, оцінно-коригуючий. Запропонована лінгводидактична модель для дітей, які не відвідували дошкільні заклади, мала суттєві відмінності за змістовим аспектом першого інформаційно-мовленнєвого етапу. Визначено педагогічні умови, за яких така робота відбуватиметься ефективніше; виявлено критерії і показники, рівні розвитку мовленнєвої готовності дітей до школи. Визначено тенденції щодо формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі.

У дисертації досліджено проблему мовленнєвої підготовки дітей до школи, розроблено й апробовано експериментальну методику і педагогічні умови її реалізації.
1. Мовленнєва готовність дітей до школи це наявність у них певної суми знань і уявлень про довкілля; достатній лексичний запас, обізнаність з формулами мовленнєвого етикету, образними виразами, прислів’ями, приказками, загадками; оволодіння чистою і правильною звуковимовою, граматичною правильністю мовлення; вміння послідовно, логічно і зв’язно висловлюватись, переказувати тексти, будувати розповідь; оволодіння фонетичним сприйманням і звуковим аналізом слів; уміння уважно слухати відповіді інших, педагога, цілеспрямовано й точно відповідати на запитання; помічати, виправляти мовні помилки (сформованість оцінно-контрольних дій), доповнювати відповіді однолітків.
2. Комунікативна готовність комплексне застосування дитиною мовних і немовних засобів (міміка, жести, рухи) з метою комунікації; вміння адекватно і доречно практично користуватися мовою в конкретних навчальних і соціально-побутових ситуаціях; уміння самостійно орієнтуватись у ситуації спілкування, ініціативність спілкування; вміння приймати, вирішувати самостійно мовленнєве завдання.
3. Започатковуючи експеримент, було визначено критерії і показники сформованості мовленнєвої готовності старших дошкільників до шкільного навчання. З поміж них: фонетична компетенція з показниками: правильна вимова звуків, розвиток фонематичного слуху, виразність мовлення; лексична компетенція з показниками: словникове багатство, розуміння семантики слів; граматична компетенція з показниками: морфологічна правильність мовлення, синтаксична будова мовлення, наявність оцінно-контрольних дій; діамонологічна компетенція з показниками: вміння будувати діалог з партнером, зв’язні висловлювання репродуктивного характеру, зв’язні висловлювання творчого характеру; комунікативна компетенція з показниками: наявність формул мовленнєвого етикету, ініціативність спілкування.
4. Результати констатуючого експерименту засвідчили, що переважна більшість дошкільників, які відвідували дошкільні навчальні заклади, знаходилася на середньому (36% експериментальна, 28% контрольна групи) і низькому (18% - експериментальна, 24% - контрольна групи) рівнях сформованості мовленнєвої готовності до навчання у школі. Для дітей, які не відвідували дошкільний заклад, був характерний низький рівень (по 50% у кожній групі).
5. На формуючому етапі дослідження було розроблено дві лінгводидактичні моделі формування мовленнєвої готовності старших дошкільників до навчання у школі: для дітей, які відвідують, і для дітей, які не відвідують, дошкільні заклади. Експериментальна модель обіймала три етапи: інформаційно-мовленнєвий, діяльнісно-комунікативний, оцінно-коригуючий. До кожного етапу було розроблено систему завдань, спрямованих на формування мовленнєвої готовності дошкільників до шкільного навчання. З дітьми, які відвідували дошкільні заклади, експериментальна робота була спрямована на реалізацію таких показників: вживання формул мовленнєвого етикету, наявність оцінно-контрольних дій, ініціативність спілкування. Запропонована лінгводидактична модель для дітей, які не відвідували дошкільні навчальні заклади, мала суттєві відмінності за змістовим аспектом першого інформаційно-мовленнєвого етапу. Оскільки діти зовсім не відвідували дошкільні навчальні заклади, виникла необхідність організації цілеспрямованої роботи з розвитку мовлення за всіма мовними розділами.
6. Педагогічними умовами формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі виступили: комунікативно-мовленнєва спрямованість навчання; включення мови в різні види діяльності (навчально-пізнавальну, навчально-мовленнєву, художньо-мовленнєву, театрально-ігрову, комунікативну); комплексний підхід до розвитку мовлення і навчання мови; адекватна мотивація комунікативно-мовленнєвої діяльності; залучення батьків до спільної роботи з активізації комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей (для експериментальних груп дітей, які не відвідували дошкільні навчальні заклади).
7. Прикінцевий етап дослідження засвідчив позитивні кількісні та якісні зміни щодо рівнів сформованості мовленнєвої готовності старших дошкільників до школи. Відтепер високого рівня мовленнєвої готовності досягли 26% дітей, які відвідували дошкільні заклади (на констатуючому етапі їх було 12%), і 16% дітей, які виховувалися в умовах сім’ї (було 2%). На достатньому рівні стало 48% дітей, які відвідували (до навчання таких дітей було 34%), і 38% дітей, які не відвідували дошкільний заклад (було 18%).
Щодо дітей контрольних груп, то до високого рівня серед дітей, які відвідували дошкільні заклади, піднялось 16% (на констатуючому етапі було 12%), серед дітей-вихованців сім’ї високий рівень не змінився у порівнянні з констатуючим експериментом 2%. На достатньому рівні відтепер стало 42% дітей, які відвідували, та 18% дітей, які не відвідували дошкільні навчальні заклади (до початку навчання було відповідно 36% і 16%).
8. У ході навчання окреслились певні тенденції щодо формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі: 1) темпи формування мовленнєвої готовності старших дошкільників до школи зумовлюються змістовим аспектом навчально-мовленнєвої діяльності в дошкільному закладі; 2) формування мовленнєвої готовності старших дошкільників до школи залежить від комунікативної спрямованості та навчання рідної мови як засобу спілкування, комунікації; 3) темпи формування комунікативно-мовленнєвої готовності дітей до шкільного навчання підвищуються за умови комплексного планування всіх мовленнєвих завдань (звукова культура, граматична правильність мовлення, словник, зв’язне мовлення) на кожному мовленнєвому занятті; 4) прослідковується залежність формування комунікативно-мовленнєвої готовності старших дошкільників до навчання у школі від занурення дітей в ситуації комунікативно-мовленнєвого спілкування як на заняттях з різних розділів програми, так і в повсякденному житті; 5) темпи формування мовленнєвої готовності до школи дітей, які не відвідували дошкільні навчальні заклади, залежать від активної участі батьків у навчально-мовленнєвій діяльності дітей.
Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у розробці експериментальної методики щодо забезпечення перспективності мовленнєво-комунікативного розвитку учнів першого класу початкової школи.