Шилкунова Зоя Ігорівна. Педагогічні умови формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності

Краткое описание

Шилкунова Зоя Ігорівна. Педагогічні умови формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності : дис... канд. пед. наук: 13.00.09 / Харківський національний педагогічний ун-т ім. Г.С.Сковороди. - Х., 2005

Шилкунова З.І. Педагогічні умови формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09 теорія навчання. Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди Харків, 2005.
Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням педагогічних умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності.
Науково обґрунтовано концепцію цілеспрямованого формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів; педагогічні умови успішності цього процесу; теоретично обґрунтовано сутність поняття «конструктивне ставлення» особистості до себе; вивчено зміст ставлення до себе учнів 1-х і 3-х класів, які навчаються в умовах спеціального формування і розвитку навчальної діяльності (система розвивального навчання Д.Б.Ельконіна-В.В.Давидова) і за традиційною системою викладання; розроблено педагогічний інструментарій, що об’єктивує для дітей власну зміну, соціальний статус, особистісні особливості.
Результатами експериментальної роботи доведено ефективність розробленої технології формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності.

На основі аналізу наукової літератури розкрито філософські, психологічні, педагогічні аспекти дослідження питання формування ставлення особистості до себе. Обґрунтовано, що філософською основою проведеного дослідження є ідеї гуманізму, персоналізму, екзистенціалізму, в основі яких лежить підхід до людини як до вищої цінності, яка гідна жити в суспільстві, що забезпечує її духовну емансипацію, особистісну цілісність.

Психологічний аспект виконаного дослідження передбачав розгляд позитивного ставлення до себе як потреби, задоволення якої приводить людину до «згоди з самою собою».
Педагогічний аспект проблеми полягав у дослідженні й розробці технології, реалізації умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності.

Теоретично обґрунтовано сутність поняття «конструктивне ставлення» особистості до себе, під яким розуміється позитивне, критичне, рефлексивне ставлення, що передбачає сформованість адекватної самооцінки, адекватного рівня домагань, упевненості у своїх силах і можливостях, широких пізнавальних інтересів, моральних цінностей, позитивного мислення.
Науково обґрунтовано педагогічні умови формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів, а саме:

3.1. Організація навчання, спрямованого на розвиток рефлексії молодших школярів як знання й розуміння суб'єктом самого себе, з'ясування того, як інші знають і розуміють його самого, його особливості, емоційні реакції й когнітивні уявлення. Системою навчання, що найбільше сприяє розвитку рефлексії, є система, спрямована на розвиток теоретичного мислення в дітей молодшого шкільного віку
3.2. Педагогічний інструментарій, під яким розуміються засоби, що надають можливість учням простежити за власними змінами, об'єктивувати їхні власні особливості, емоційні реакції, дозволяє побачити себе всередині міжособистісних відносин і робити побачене предметом аналізу, що забезпечує формування в них конструктивного ставлення до себе.
Розроблені автором посібники «Щоденник росту» і «Щоденна соціометрія» дозволяють вирішувати завдання, поставлені з урахуванням року навчання.

На основі аналізу результатів експериментальної варіативної перевірки педагогічних умов доведено суттєву різницю в рівні сформованості основних показників конструктивного ставлення до себе в експериментальних класах. Установлено, що переважна більшість учнів Е1класу, де були реалізовані обидві умови, має адекватну самооцінку в навчальній діяльності. Вони більш критичні до себе, відрізняються високою впевненістю у своїх силах, правильно оцінюють свої можливості і здатності, володіють адекватним рівнем домагань, мають невисокі показники тривожності в різних соціальних ситуаціях, серед них відсутні учні, які характеризуються «надмірною спокійністю». Більшість учнів (63,04%) мають високий рівень розвитку особистісної рефлексії.

Установлено, що в учнів Е2класу (використання педагогічного інструментарію) відсоток адекватної самооцінки в навчальній діяльності нижчий (62,23%), ніж в Е1і Е3класах, що пояснюється недостатністю реалізації лише однієї умови. Школярі Е2класу схильні менше довіряти своїм можливостям, ніж діти Е1класу, але в процесі виконання завдань підвищують рівень домагань; характеризуються більш високою тривожністю в різних соціальних ситуаціях. При цьому в частини учнів сформовані захисні механізми, що знаходять вияв в «надмірній спокійності» і свідчать про неадекватне ставлення до себе й до дійсності.
У Е2класі в учнів переважає конструктивно нестійке й суперечливе ставлення до себе, зумовлене низьким рівнем сформованості теоретичного мислення і способів пізнання, що є перепоною для формування конструктивного ставлення до себе, оскільки засоби пізнання навколишньої дійсності, зокрема і власної особистості, формуються в процесі реалізації другої умови.
Учні Е3класу (система навчання, що сприяє розвитку рефлексії) мають тенденцію до завищення самооцінки особистісних якостей і, в більшості своїй (81,55%), мають адекватну самооцінку в навчальній діяльності. Вони мають переважно низький початковий рівень домагань, проте підвищують його в процесі виконання завдань, іноді переоцінюючи свої можливості; показники тривожності перевищують показники Е1класу і нижчі, ніж аналогічні показники учнів Е2класу. Однак наявність учнів, які характеризуються «надмірним спокоєм», також свідчить про формування захисних механізмів у дітей даного класу і неадекватного ставлення до себе й дійсності. В цілому, показники самооцінки за особистісними якостями близькі до показників Е2класу, а показники самооцінки в навчальній діяльності близькі до показників Е1класу. Таким чином, аналіз результатів проведеного варіативного експерименту доводить, що недоліком реалізації тільки однієї умови є несформованість способів пізнання і способів роботи з наявними знаннями або відсутність інтересу до пізнання і розуміння себе й інших людей.
Переважна більшість учнів К класу мають завищену самооцінку (59,01%) особистісних якостей, а близько половини (45,46%) учнів даного класу мають занижену самооцінку в навчальній діяльності, характеризуються неадекватним рівнем домагань, високою тривожністю, нерозвиненою особистісною рефлексією.

Розроблено методичні рекомендації для вчителів початкових класів стосовно використання технології й реалізації умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності, а також організації роботи з «Щоденником росту» і «Щоденною соціометрією», діагностики ефективності реалізації науково обгрунтованих виділених педагогічних умов.

Проведене дослідження не вичерпує дану проблему. Перспективними залишаються такі аспекти дослідницької діяльності, як удосконалення технології формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів; подальша розробка, експериментальна апробація і впровадження педагогічного інструментарію.