Сидоренко Олександр Юрійович. Метод формування конфігурації робочих поверхонь для підвищення надійності трибосистем

Краткое описание

Сидоренко Олександр Юрійович. Метод формування конфігурації робочих поверхонь для підвищення надійності трибосистем : дис... канд. техн. наук: 05.02.04 / Національний авіаційний ун-т. - К., 2006. : рис

Сидоренко О.Ю. Метод формування конфігурації робочих поверхонь для підвищення надійності трибосистем. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.02.04 Тертя та зношування в машинах. Національний авіаційний університет, Київ, 2006.
Запропоновано математичну модель контакту поверхонь, яка дозволяє прогнозувати реалізацію „безадгезійного” тертя за різних умов контактування і на основі якої вперше експериментально доведено та подано механізм впливу просторової мікрогеометрії поверхонь тертя на експлуатаційні властивості трибосистем в умовах граничного змащення, зокрема в процесі реалізації означеного явища. Запропоновано методику оцінювання впливу просторової мікрогеометрії поверхонь тертя на характеристики трибосистем і методи для порівняльної оцінки протизносних і антифрикційних властивостей ПММ для різних класів мастильних матеріалів з використанням диференційно-фазового методу безконтактної лазерної профілометрії-профілографії, за допомогою якої вперше науково обґрунтовано та експериментально підтверджено існування критичних параметрів конфігурації поверхонь, які за інших рівних умов тертя поверхонь визначають інтервал переходу від „безадгезійного” тертя в умовах граничного змащення до різання. Експериментально доведено, що за однакової шорсткості, але з різною просторовою мікрогеометрєю, поверхні можуть контактувати як в режимі „безадгезійного” тертя, так і в режимі різання.

У дисертації проведено теоретичні й експериментальні дослідження впливу просторової мікрогеометрії поверхонь при терті в умовах граничного змащення під час реалізації „безадгезійного” тертя за новим розробленим методом, що дозволило вирішити важливе науково-технічне завдання підвищення протизносних та антифрикційних властивостей трибосистем.
1. Теоретично показано і експериментально доведено, що за однакової шорсткості поверхонь тертя та різної просторової конфігурації поверхні можуть реалізовувати як тертя в умовах граничного змащення, так і мікрорізання.
2. Запропонована в роботі математична модель контакту поверхонь дозволяє прогнозувати реалізацію беззносного тертя за різних умов контактування.
3. Доведено, що саме просторова конфігурація разом з головними споживчими характеристиками мастильного матеріалу протизносними та антифрикційними справляють найбільший вплив на експлуатаційні властивості трибосистем.
4. Розроблена методика для порівняльної оцінки протизносних та антифрикційних властивостей ПММ з урахуванням конфігурації шорсткості дає змогу підібрати оптимальні компоненти трибосистем, що підвищує їх ресурс і надійність.
5. Експериментально виявлено й доведено, що тільки за рахунок удосконалення просторової конфігурації шорсткості поверхонь без зміни параметруRaможна суттєво поліпшити протизносні властивості трибосистем (від 2 до 15 разів).
6. Теоретично і експериментально доведено, що на протизносні і антифрикційні властивості трибосистем головним чином впливає висота зубців шорсткості, їх кількість і меншою мірою кут їх нахилу.
7. Апробація вибраного і сформованого для досліджень комплексу та розробленої методики підтвердила їх високі інформаційні можливості на МНВП Присадки”, впроваджена в органі сертифікації нафтопродуктів „УЦАХ-СЕПРО” і використовується в навчальному процесі.