Сімчишин Олександр Йосипович. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і охорони земель в степовій зоні України

Краткое описание

Сімчишин Олександр Йосипович. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і охорони земель в степовій зоні України: дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва. - Х., 2005

Сімчишин О.Й Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і охорони земель в степовій зоні України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 Економіка сільського господарства і АПК. Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2005.
У дисертаційні роботі викладено результати дослідження щодо проблеми розробки науково-методичних засад та обґрунтування організаційно-економічних напрямів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, пошуку шляхів поліпшення функціонування еколого-економічного механізму землекористування в аграрній сфері, використання і відтворення ресурсів землеробства в степовій зоні України на основі запровадження екологобезпечної ґрунтозахисної системи землеробства.
Висвітлені сучасні погляди на теорію аграрних відносин як складової економічної теорії, науково-теоретичні основи ефективності виробництва у сільському господарстві та розвиток економічних принципів безпечного землеволодіння і землекористування.
Опрацьовані напрями підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на основі впровадження ґрунтозахисної системи землеробства та застосування ефективних енерго- та ресурсозберігальних технологій вирощування сільськогосподарських культур у зоні ризикового землеробства.

1. Теорія аграрних відносин є складовою економічної теорії, тобто науки, яка вивчає економічні явища на рівні всього суспільства. Аграрні відносини у системі економічних відносин являють собою найфундаментальніший феномен, тому що в них переплітаються явища, що вивчаються як фундаментальними, так і прикладними науками. Аграрні відносини це широкий теоретичний термін, що включає в себе земельні, рентні відносини в АПК, економічні відносини в аграрному секторі, а також внутрішньогосподарські економічні відносини серед власників землі і землекористувачами. Аграрні відносини являють собою певну систему, до якої належать відносини, пов’язані з власністю на землю, землеволодінням і землекористувачами, створенням і розподілом земельної ренти, особливостями зв’язку працівника із землею, а також поділом праці між аграрним виробництвом та іншими галузями.
2. Земля є одним із основних елементів національного багатства України, тому раціональне використання земельних ресурсів має суттєве значення для розвитку економіки країни. Особливо це стосується сільського господарства, де земля є головним засобом виробництва. У поєднанні з працею і капіталом земля це основне джерело отримання доходів, вирішальною складовою створення суспільного продукту як споживчої вартості. Зрівняльний підхід до сільськогосподарських підприємств, що перебувають в неоднакових умовах виробництва у зв’язку із закріпленням за ними різноякісних земель, знижують ефективність заходів з розвитку сільськогосподарського виробництва.
3. Степова природно-кліматична зона України станом на 1.01.2003 р. займає 45,8 % за площею сільськогосподарських угідь, 48,1 % за площею ріллі, а також левову частину посівів (49,5 %) і виробництва зерна (47,6 %). У господарствах степової зони провідне значення у виробництві зерна займають три культури: пшениця озима, ячмінь ярий і кукурудза. Донецька область, що є об’єктом наших досліджень, серед восьми областей і АР Крим займає 10,4 % від загальної площі посіву зернових і 10,9 % валового збору зерна, а за рівнем урожайності зернових область посідає 4-те місце в зоні. Кінцевою метою реалізації основних напрямів земельної реформи в Донецькій області і степовій зоні України в цілому з урахуванням особливостей природно-кліматичних умов є створення організаційно-економічних передумов забезпечення ефективності використання земельно-ресурсної бази країни, суттєве підвищення соціального, інвестиційного і виробничих потенціалів землі, їх перетворення у самостійний фактор економічного зростання.
4. Природно-кліматичні умови необхідно розглядати як окрему складову агробіокліматичного потенціалу і враховувати їх вплив на використання створених у сільському господарстві виробничих ресурсів. У зоні ризикового землеробства, до якої належить і Донецька область, важливо передбачити можливі економічні ризики, що виникають під впливом природно-кліматичних умов. Під ними треба розуміти можливість втрат продукції, ресурсів чи потенціальних доходів, ураховуючи передумови найбільш раціонального використання ресурсів і прогнозування сценаріїв розвитку ринкової кон’юнктури. При проведенні економічної оцінки землі необхідно враховувати і оцінювати метеорологічні умови.
5. На рівень економічного розвитку сільськогосподарських підприємств впливає ряд факторів, з яких на родючість ґрунтів і кліматичні умови припадає 55-65 % всіх відхилень, а на забезпечення основними фондами і робочою силою 15-25 %. Існує пряма залежність між рівнем урожайності й економічних показників, ступенем розвитку дефляційних процесів ґрунтів (крутизна схилів, строкатість ґрунтів, стійкість до змиву і розмиву, недостатня захищеність території рослинним покривом).
6. При проведенні оцінки виробничого потенціалу господарств регіону розглянуті три методологічних підходи, з яких найбільш доцільним є економічна оцінка всіх складових потенціалу, сума яких є показником ресурсозабезпечення господарств. Визначено загальний виробничий потенціал досліджуваного регіону, його структуру та ресурсовіддачу як у розрізі адміністративних районів, так і в розрізі природно-кліматичних підзон Донецької області. Найкращий рівень використання виробничого потенціалу має місце в Слав’янському районі області
(110,8 грн на 1000 грн ресурсів).
7. Одним із важливих економічних важелів подальшого поліпшення економічного механізму господарювання та підвищення ефективності використання виробничого потенціалу в аграрних формуваннях регіону є об’єктивна оцінка виробничо-фінансової діяльності будь-якого сільськогосподарського підприємства чи району в цілому. Запропонована методика його визначення на основі обчисленого інтегрального показника дозволяє обґрунтувати рейтинг будь-якого господарства, району, області. За допомогою статистичних групувань визначена порівняльна ефективність використання виробничого потенціалу в різних за формами власності і господарювання сільськогосподарських підприємствах області.
8 Безальтернативним шляхом вирішення екологічних проблем землеробства в сучасних умовах є екологізація всіх видів виробництва і екологізація землеробства. Вона дає можливість послабити і зрештою припинити негативне навантаження на навколишнє середовище. Загальна сума капітальних вкладень на реалізацію Програми в переводенні на ціни 2000 р. становитиме 581,6 тис. грн, а повний еколого-економічний ефект від реалізації проекту 672,9 тис. грн.
9. В умовах Донецької області при застосуванні ґрунтозахисного обробітку ґрунту мають місце найменші втрати ґрунту, поживних речовин і гумусу на 1 га ріллі: ґрунту 0,4 т, NPK 7,7 кг д.р., гумусу 93 кг. Ґрунтозахисна біологічна система землеробства враховує природні закони ґрунтоутворення і дозволяє зменшити витрати матеріально-технічних засобів і праці, забезпечує розширене відтворення родючості ґрунтів і більш високий еколого-економічний ефект. Порівняно з традиційною технологією, що базується на оранці, вона потребує вдвоє менше ПММ, у 10 разів мінеральних добрив, втричі робочого часу, у вісім разів отрутохімікатів та дозволяє застосувати менш енергомістку техніку.
10. В умовах сьогодення України перехід на стовідсотковий безполицевий обробіток ґрунту, тобто повна відмова від застосування плуга є передчасним. У перехідний період доцільно застосовувати комбіновані ґрунтозахисні технології обробітку ґрунту. Необхідно сполучати полицеву, безполицеву і поверхневий обробіток ґрунту, тобто чергувати в польовій сівозміні ці варіанти.
11. До організаційно-економічних заходів, направлених на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на основі всебічної інтенсифікації землеробства в степовій зоні України і на цій основі підвищення рівня господарювання в кризовий період переходу до ринкових умов господарювання, слід, на нашу думку, віднести: проведення комплексу протиерозійних заходів, направлених на подолання дефляційних процесів (водної, вітрової ерозій); розробка науково обґрунтованої системи землеробства для умов степової зони України (відновлення системи сівозмін, системи добрив, захисту рослин, обґрунтування структури посівних площ сільськогосподарських культур з урахуванням особливостей зони); запровадження науково обґрунтованої ґрунтозахисної системи землеробства (безполицевий обробіток ґрунту, варіанти різноглибинного обробітку ґрунту, поверхневий обробіток, нульовий варіант тощо) і на цій основі застосування прогресивних ресурсозберігальних екологічно чистих технологій вирощування сільськогосподарських культур як важливої складової ґрунтозахисної системи землеробства в цілому; наукове обґрунтування землеустрою з удосконаленням землеволодінь і землекористувань, заходів щодо охорони земель з урахуванням проведеної земельної реформи та умов ринкової економіки (оптимізація розмірів сільськогосподарських підприємств, збереження великих земельних масивів у господарствах, застосування контурно-меліоративної системи тощо).