СИРКО МАР’ЯНА ВАСИЛІВНА ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС ФРАНЦІЇ 1804 РОКУ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО КРАЇН ЄВРОПИ (НА ПРИКЛАДІ ПОЛЬЩІ ТА РУМУНІЇ )

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
На правах рукопису
СИРКО МАР’ЯНА ВАСИЛІВНА
УДК 347(44+438+498)(094.4)(091)
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС ФРАНЦІЇ 1804 РОКУ ТА ЙОГО ВПЛИВ
НА ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО КРАЇН ЄВРОПИ
(НА ПРИКЛАДІ ПОЛЬЩІ ТА РУМУНІЇ )
12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень
Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Кобилецький Микола Мар’янович
доктор юридичних наук, професор
Львів – 2015

2
ЗМІСТ Вступ…………………………………………………………………………… 4 Розділ 1. Історіографія, джерельна база та методологія дослідження ... 15 1.1. Стан розроблення проблеми в історико-правовій літературі ................. 15 1.2. Джерельна база дослідження ..................................................................... 31 1.3. Теоретико-методологічні засади дослідження ........................................ 35 Висновки до розділу 1 ……………………………………………………….. 41 Розділ 2. Цивільний кодекс Франції 1804 р. як визначне досягнення французької цивілістики ............................................................................... 42 2.1. Причини розроблення, умови прийняття та джерела Цивільного кодексу Франції 1804 р. ................................................................................................ 42 2.2. Структура та зміст Цивільного кодексу Франції 1804 р. ...................... 49 2.2.1. Структура Кодексу……………………………………………………. 49 2.2.2. Право власності та інші речові права ………………………….......... 53 2.2.3. Зобов’язальне право …………………................................................ 60 2.2.4. Шлюб і сім’я …………………………................................................. 68 2.2.5. Спадкове право …………………….................................................... 75 Висновки до розділу 2 ………………………………………………………. 80 Розділ 3. Цивільний кодекс Франції 1804 р. як основа формування цивільно-правової традиції у польській юриспруденції ..................... 82 3.1. Поширення чинності Цивільного кодексу Франції 1804 р. на території Варшавського князівства Французької імперії .......................................... 82 3.2. Трансформація цивільно-правових норм Цивільного кодексу Франції 1804 р. на польських землях у складі Російської імперії та на теренах Краківської республіки ......................................................................................... 97
3
3.3. Функціонування норм Цивільного кодексу Франції 1804 р. у Другій Речі Посполитій………………………………………………………………….. 116 Висновки до розділу 3 ……………………………………………………… 131 Розділ 4. Вплив Цивільного кодексу Франції 1804 р. на формування цивільного законодавства Румунії ............................................................ 133 4.1. Вплив Цивільного кодексу Франції 1804 р. на цивільне законодавство Румунії у другій половині XIX – на початку XX ст……………………… 133 4.2. Зміни у цивільному законодавстві Румунії впродовж першої третини XX ст. ………………………………………………………………………… 145 4.3. Застосування румунського цивільного законодавства на українських землях Північної Буковини та Бессарабії у складі Румунії ....................................... 153 Висновки до розділу 4 …………………………………………………………. 164 Висновки ............................................................................................................ 166 Список використаних джерел ....................................................................... 173 Додатки ……………………………………………………………………….. 216
4

ВСТУП Актуальність теми. Дослідження Цивільного кодексу Франції 1804 р. і його впливу впродовж ХІХ – першої половини ХХ ст. на еволюцію та застосування цивільного законодавства у країнах Європи має важливе практичне значення для української історико-правової науки. Норми цього Кодексу відображені у законодавстві більшості країн континентальної Європи. Він належав до перших кодифікованих актів того часу, який на основі римського права оптимально врегульовував тогочасні майнові й особисті немайнові відносини. Цивільний кодекс Франції 1804 р. суттєво позначився на формуванні європейської, отже, й української цивільно-правової традиції, під котрою ми розуміємо історичний цивільно-правовий досвід, звичаї та норми, а також закономірності розвитку цивільно-правової сфери суспільного буття, що склались історично та відображаються у правосвідомості європейських (у тому числі й українського) народів. Вивчення цивільно-правової традиції європейських народів у контексті історичного законотворчого та правозастосовного цивільно-правового досвіду Польщі й Румунії, у складі яких перебували українські етнічні землі, має також важливе практичне значення на шляху України до європейської інтеграції. Адже такі розвідки цінні для ефективного й органічного процесу гармонізації українського цивільного законодавства із цивільним законодавством Європейського Союзу.
Цивільний кодекс Франції 1804 р. та його вплив у зазначений період в українській історико-правовій науці раніше комплексно не досліджувались. Найбільше праць з такої тематики належать авторству французьких учених, серед котрих – А. Капітан, А. Кастальдо, Н. Кайанама, Р. Кабріяк, Ж.-Ф. Леві, К. Мартін, М. Планіоль та ін. Відомі також дослідження російського вченого В. Захватаєва, польських істориків права, таких як К. Суйка-Зелінська, А. Айнекель, Е. Андрисяк, Ю. Бардах, В. Бартель, Т. Валахович, А. Вольтер, Г. Ґринвасер, Я. Зьолек, Я. Івашкевич, Г. Коніц, Б. Лєсьнодорський, Д. Малець,
5
Т. Менцель, Т. Опас, П. Риґула, В. Ростоцький, В. Собоцінський, В. Урушчак, В. Цьвік, румунських учених, зокрема Е. Люпана, В. Онізора, Й. Д. Ромозана, А. Унгуряну, І. Чаушеску. Серед українських науковців, котрі студіювали Цивільний кодекс Франції 1804 р. або висвітлювали окремі аспекти його застосування, назвемо передусім Б. Тищика, І. Бойка, Л. Бостана, С. Бостана, В. Глиняного, В. Кульчицького, І. Левицьку, В. Макарчука, Є. Харитонова, О.Блажівська, Р. Стефанчук. Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена її недостатнім розробленням в українській історико-правовій науці й потребою критичного та всебічного аналізу. Результати дослідження можуть мати об’єктивне застосування у розвитку й удосконаленні сучасного українського цивільного права. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалось у межах науково-дослідної проблематики кафедри історії держави, права та політико-правових учень юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка на 2011-2014 роки «Характерні риси розвитку державності, права та політико-правової думки в Україні та зарубіжних країнах» (номер державної реєстраційний 01112U003267). Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є детальний науковий аналіз положень Цивільного кодексу Франції 1804 р. і поглиблення історико-правових знань про його вплив упродовж ХІХ – першої половини ХХ ст. на еволюцію та застосування цивільного законодавства країн Європи (на прикладі Польщі й Румунії). Відповідно до зазначеної мети та її реалізації необхідно вирішити такі завдання:
1. Проаналізувати історіографію й джерельну базу досліджуваної
проблеми.
2. Установити причини розроблення та показати умови прийняття і джерела Цивільного кодексу Франції 1804 р., розглянути структуру й зміст,
6
з’ясувати причини його рецепції у країнах Європи (на прикладі Польщі та Румунії).
3. Виокремити особливості рецепції положень Цивільного кодексу Франції 1804 р. у країнах Європи (на прикладі Польщі та Румунії).
4. Розглянути ступінь впливу Цивільного кодексу Франції 1804 р. на формування польського цивільного законодавства в умовах різних правових систем: французької (Варшавське князівство, Краківська республіка), російської (Королівство Польське), національної польської (Друга Річ Посполита).
5. Охарактеризувати ступінь впливу Цивільного кодексу Франції 1804 р. на створення румунського цивільного законодавства, а також специфіку впливу норм сучасного французького цивільного законодавства на цивільно-правові відносини у Румунії.
6. Визначити вплив Цивільного кодексу Франції 1804 р. на правове регулювання цивільних відносин на українських етнічних землях у складі Польщі й Румунії, а відтак з’ясувати і вивчити зв’язок між українською та європейською правовою традицією.
7. Проаналізувати історико-правовий досвід застосування Цивільного кодексу Франції 1804 р. у країнах Європи, в тому числі й на українських землях, сформулювати пропозиції щодо його використання з метою вдосконалення українського цивільного законодавства.
Об’єктом дисертаційного дослідження є Цивільний кодекс Франції 1804 р. та цивільне законодавство Польщі й Румунії, в якому відображені його норми і чинність якого поширювалась на польські, румунські та українські етнічні землі.
Предметом дисертаційного дослідження є історико-правові закономірності й особливості рецепції та застосування положень Цивільного кодексу Франції 1804 р. у цивільному законодавстві країн Європи (на прикладі Польщі й Румунії), їхній вплив на правове регулювання цивільних відносини на польських, румунських та українських етнічних землях.
7
Хронологічні межі дослідження охоплюють ХІХ – першу половину ХХ ст., а саме 1804–1939 – 1940 рр. Нижня хронологічна межа визначена роком створення Цивільного кодексу Франції 1804 р., норми якого практично одразу ж (від 1808 до 1810 рр.) були впроваджені в дію у Варшавському князівстві. Визначення верхньою хронологічною межею дисертаційного дослідження 1939–1940 рр. зумовлено територіальними та правовими змінами, що відбулися у Польщі й Румунії внаслідок початку Другої світової війни. Попри те, що норми Кодексу Наполеона продовжували діяти у цивільно-правовій сфері Польщі та Румунії й у повоєнні роки, входження цих держав до сфери соціалістичного законодавства відчутно позначилось на регулюванні цивільно-правових відносин. Територіальні межі дослідження переважно стосуються таких країн Європи, як Франція, Польща (Варшавське князівство, Краківська республіка, Королівство Польське ( до 1918р.), Друга Річ Посполита (у 1918–1939 рр.) та Румунія (яка до 1881 р. була князівством, а у 1881–1947 рр. – королівством), а також українські етнічні землі, котрі на різних історичних етапах входили до складу Польщі (Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся) чи Румунії (Північна Буковина та Бессарабія). В окремих випадках, з метою здійснення порівняльного аналізу, розглянуто цивільні правовідносини в інших європейських державах (Австрії, Угорщині, Росії тощо).
Методи дослідження. З метою забезпечення всебічного, повного та об’єктивного аналізу досліджувальної проблеми використано комплекс філософських, загальнонаукових та спеціально-правових методів дослідження, принципи та засоби наукового пізнання. Методологічну основу дослідження становлять традиційні для української науки історії держави та права методи: історико-правовий (за його допомогою визначено мету розроблення, умови прийняття та джерела Цивільного кодексу Франції 1804 р. і з’ясовано причини рецепції у країнах Європи (на прикладі Польщі й Румунії); порівняльно-правовий (здійснено порівняння положень цивільного законодавства Франції, Польщі та Румунії), історико-порівняльний (сприяло порівнянню цивільного
8
законодавства на різних етапах формування) й інші методи. Саме вони забезпечили комплексність і порівняльний характер цього дослідження, дали змогу охарактеризувати причини й особливості укладання Цивільного кодексу Франції 1804 р., установити історичність юридичних явищ, виявити особливості впливу Кодексу на цивільне законодавство європейських країн. У дисертації використано загальнонаукові методи – системний, логічний, психологічний. За допомогою системного досліджено трактування та зміни положень Кодексу Наполеона у різних суспільних утвореннях на відповідних історичних етапах з урахуванням ідеологічних, доктринальних, політичних, соціальних змін. Логічний метод використано для осмислення явищ і процесів, які позначились на укладанні та поширенні Цивільного кодексу Франції 1804 р. Психологічний метод допоміг з’ясувати вплив французького цивільного законодавства на правову свідомість населення Європи, зокрема українців, а відтак - і його значення для формування їхньої цивільно-правової традиції. У дисертації застосовано спеціальнонаукові методи: аналізу та синтезу історико-правових явищ (вивчення окремих цивільно-правових інститутів); абстрагування (локальне дослідження різних груп цивільних правовідносин); аналізу писемних джерел (характеристика різноманітних документів щодо застосування цивільно-правових норм); тлумачення правових приписів ( з’ясування змісту і природи правових норм, котрі зафіксовані у документах). Джерельну базу дослідження становлять: Цивільний кодекс Франції 1804 р. та інші правові акти, які були чинними на території державно-політичних утворень Європи; наукові праці, звіти офіційних державних інституцій, створених з метою кодифікації, реформування цивільного законодавства; судова практика; науково-практичні коментарі цивільного законодавства. Науково-теоретична основа дисертації – це положення провідних українських і зарубіжних учених-теоретиків та істориків держави й права.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у сучасній українській історико-правовій науці комплексним
9
дослідженням Цивільного кодексу Франції 1804 р. і його впливу впродовж XIX – першої половини XX ст. на еволюцію та застосування цивільного законодавства у країнах Європи (на прикладі Польщі й Румунії). Наукова новизна конкретизується у наступних положеннях: уперше:
- встановлено правову природу Цивільного кодексу Франції 1804 р. –типової природно-правової кодифікації, яка була не впорядкованим по-новому римським правом, а логічною конструкцією, що служила матеріалом для конструювання законів; діючі закони і звичаї при цьому необхідно врахувати лише у тому випадку, якщо вони повністю відповідали меті законодавства і рекомендувались для його покращення;
- виокремлено особливості рецепції положень Цивільного кодексу Франції 1804 р. у країнах Європи (на прикладі Польщі й Румунії), зокрема щодо порядку їх рецепції, обсягу та змісту запозичених та впроваджених цивільно-правових норм. З’ясовано, що на польських землях вже з 1807 р. (Варшавське князівство) майже без змін діяло французьке цивільне законодавство, у тому числі Цивільний кодекс Франції 1804 р., і лише пізніше, у1825 р., почав діяти Цивільний кодекс Польського королівства, при розробці якого до уваги бралися також норми польського звичаєвого цивільного права, австрійського та прусського цивільного законодавства. На румунських землях положення Кодексу почали застосовуватись з прийняттям Румунського цивільного кодексу 1864 р., в основу якого було також покладено окремі правові норми молдавського та румунського звичаєвого права (кодексів Калімахі та Карагайського законника), проекту Італійського цивільного кодексу Пізанеллі та Бельгійського іпотечного закону 1850 р.;
- визначено ступінь впливу Цивільного кодексу Франції 1804 р. на правове
регулювання цивільно-правових відносин у Польщі та Румунії, а також на українських етнічних землях, котрі перебували в їхньому складі. З’ясовано, що різний ступінь впливу Кодексу зумовлений домінуванням на цих землях
10
національних цивільно-правових традицій, які вплинули на рецепцію французького цивільного законодавства;
- охарактеризовано значення Цивільного кодексу Франції 1804 р. для формування цивільно-правової традиції в європейських народів, у тому числі й українців. Доведено, що українська цивільно-правова традиція формувалась і розвивалась у тісному взаємозв’язку з європейською цивільно-правовою традицією, що відображалось, зокрема, у рецепції норм та інститутів французького цивільного права, а саме Цивільного кодексу Франції 1804 р.;
удосконалено:
- джерельну базу дослідження внаслідок запровадження у науковий обіг кодифікованих і некодифікованих цивільних та цивільно-процесуальних нормативно-правових актів Польщі й Румунії, які регулювали цивільно-правові відносини на польських, румунських та українських етнічних землях у ХІХ – першій половині ХХ ст.;
- наукові знання про Цивільний кодекс Франції 1804 р., зміст і структуру, а також його вплив упродовж розглядуваного періоду на еволюцію та практику застосування цивільного законодавства у країнах Європи (на прикладі Польщі й Румунії);
- понятійно-категоріальний апарат історико-правового дослідження відповідно до конкретно-історичних умов з уточненням понять «правова традиція», «цивільно-правова традиція», «договір», «контракт», «квазіконтракт», «делікт», «квазіделікт», «зобов’язання», «заповіт», «фідеїкоміс». Сформульовано авторське визначення цивільно-правової традиції: «цивільно-правова традиція – історичний цивільно-правовий досвід, звичаї та норми і закономірності розвитку цивільно-правової сфери суспільного буття, що склались історично та відображаються у правовій свідомості народу».
набули подальшого розвитку положення:
11
-знання про Цивільний кодекс Франції 1804 р. як один з базових законодавчих актів, який сприяв удосконаленню цивільного законодавства в країнах Європи; -аргументи щодо безпосереднього взаємозв’язку між впливом французького цивільного законодавства (у тому числі Цивільного кодексу Франції 1804 р.) на цивільно-правові відносини і право країн Європи та розвитком лібералізму й капіталізму; -ідеї про адаптацію положень цивільного законодавства Франції до місцевих цивільно-правових традицій Польщі й Румунії, зокрема у контексті норм звичаєвого права (у сфері переважно майнового права), канонічного права (у сфері шлюбного права) та ін. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що пропозиції та висновки, які обґрунтовані у даному дисертаційному дослідженні, поглиблять та збагатять вітчизняну історико-правову науку знаннями про причини розроблення, умови прийняття, а також дослідження особливостей впливу Цивільного кодексу Франції 1804 року на цивільне законодавство Польщі та Румунії. Положення і висновки пропонованого історико-правового дослідження можна використати в рамках викладання курсів «Історії держави та права зарубіжних країн», «Порівняльне правознавство» для подальшого розроблення теоретичних і практичних проблем історико-правової науки, поглибленого вивчення окремих питань історії держави та права зарубіжних країн (Франції, Польщі й Румунії), а також України (зокрема, західноукраїнських земель). Матеріали даного дисертаційного дослідження можуть бути використані у навчальному процесі: для викладання курсу історії держави й права України, зарубіжних країн, історії цивільного права, підготовки методичних матеріалів, програм спецкурсів, підручників і навчальних посібників, контрольних, курсових та дипломних робіт.
Апробація результатів дослідження. Головні положення і висновки дисертації обговорені на засіданнях кафедри історії держави, права та політико-правових учень Львівського університету імені Івана Франка.
12
Основні результати дослідження оприлюднені на Міжнародній науково-практичній конференції «Римське право та сучасність» (м. Одеса, 2012 р.); XI Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи» (м. Львів, 2012 р.); XII Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи» (м. Львів, 2013 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції «Актуальні проблеми прав людини, держави і правової системи» (м. Львів, 2013 р.); ХІХ звітній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 2014 р.); XXXI Міжнародній історико-правовій конференції «Державний суверенітет, національна безпека і світовий правопорядок в історико-правовому вимірі» (м. Берегове, 2014 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Законодавство України: недоліки, проблеми систематизації та перспективи розвитку» (м. Херсон, лютий 2015 р.), ХІХ звітній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 2015 р.); Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у семи статтях, опублікованих у виданнях, що визнані ВАК України фаховими з юридичних наук, а також у восьми випусках матеріалів наукових конференцій, серед яких: 1.Сирко М. В. Причини та передумови прийняття Кодексу Наполеона Бонапарта 1804 р. / М. В. Сирко // Митна справа. Серія юридична. – 2012. – Вип. 2 (80). – Ч. 2, кн. 2. – С. 444–448. 2. Сирко М. В. Цивільний кодекс Наполеона Бонапарта 1804 року та його застосування на території Румунії / М. В. Сирко // Вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». – 2012. – Вип. 20. – С. 74–76. 3. Сирко М. В. Право власності в цивільному кодексі Наполеона Бонапарта 1804 р. / М. В. Сирко // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2013. – Вип. 58. – С. 109–115.
13
4. Сирко М. В. Цивільний кодекс Наполеона Бонапарта 1804 року та його застосування на території Польщі / М. В. Сирко // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2013. – Вип. 59. – С. 128–133 . 5. Syrko M. V. Prerequisits for adoption, structure and content of the civil code of France of 1804 / M. V.Syrko // Закон и Жизнь («Legea si Viata») : междунар. науч.-практ. правовий журн. – Кишинів (Молдова), 2013. – № 8/3. – С. 200–203. 6. Сирко М. В. Правова регламентація спадкування за Кодексом Наполеона Бонапарта 1804 р. / М. В. Сирко // Труды Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Серия «Юридические науки». – 2013. – Т. 26(65). – №2. – С. 295–301. 7. Сирко М. В. Зобов’язальне право за Французьким Цивільним кодексом 1804 р. / М. В. Сирко // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 4. – С. 78–82. 8. Сирко М. В. Рецепція римського права у кодексі Наполеона Бонапарта 1804 р. / М. В.Сирко // Римське право і сучасність (Шерешевські читання) : матеріали Міжнар. наук. конф., 11 трав. 2012 р. – Одеса, 2012. – С. 61–63. 9. Сирко М. В. Джерела та характерні риси права в період першої імперії Франції (Наполеона Бонапарта) / М. В. Сирко // Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи : матеріали XI Міжнар студ.-аспір. наук. конф., 20–22 квіт. 2012 р. / ЛНУ ім. І.Франка. Юридичний факультет. – Львів, 2012. – С.6–8. 10. Сирко М. В. Кодекс Наполеона Бонапарта в князівстві Варшавському / М. В. Сирко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XIX звітної наук.-практ. конф., 7–8 лют. 2013 / ЛНУ ім. І.Франка. Юридичний факультет. – Львів, 2013. – С.69–70.
11. Сирко М. В. Дискусійні проблеми авторства цивільного кодексу Франції 1804 р. (Кодекс Наполеона чи Кодекс Порталіса) / М. В. Сирко // Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи : матеріали
14
Міжнар. студ.-аспір. наук. конф., 26–28 квіт. 2013 / ЛНУ ім. Івана Франка. Юридичний факультет. – Львів, 2013. – С.16–17. 12. Сирко М. В. Система речових прав за Цивільним кодексом Наполеона Бонапарта 1804 р. / М. В. Сирко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XIX звітної наук.-практ. конф., 7–8 лют. 2014 / ЛНУ імені Івана Франка. Юридичний факультет. – Львів, 2014. – С.116–120. 13. Сирко М. В. Шлюбно-сімейні відносини за Цивільним кодексом Наполеона Бонапарта / М. В. Сирко // Державний суверенітет, національна безпека і світовий правопорядок в історико-правовому вимірі : матеріали XXXI Міжнар. істор.-прав. конф., 27–30 листоп. 2014 р. – Берегове : Ужгород. нац. ун-т, 2014. – С.400–405. 14. Сирко М. В. Вплив Цивільного кодексу Франції 1804 року на формування цивільного законодавства країн Центрально-Східної Європи / М. В. Сирко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XIX звітної наук.-прак. конф., 12–13 лют. 2015 / ЛНУ імені Івана Франка. Юридичний факультет. – Львів, 2015. – С.121–125. 15. Сирко М. В. Вплив Кодексу Наполеона Бонапарта 1804 року на цивільне законодавство Румунії (II половина XIX – на початку XX ст.) / М. В. Сирко // Законодавство України: недоліки, проблеми систематизації та перспективи розвитку: матеріали всеукраїнської науково-практ. конф., 13–14 лют. 2015 р.// Херсонський державний університет.Юридичний факультет. – Херсон,2015. – С. 27–31. Структура та обсяг дисертації зумовлені метою та завданнями дослідження і складаються зі вступу, чотирьох розділів, які об’єднують одинадцять підрозділів, висновків, додатків (А-Г) та списку використаних джерел (304 найменування). Загальний обсяг рукопису становить 215 сторінок, із них основний текст - 172 сторінки, обсяг додатків - 17 сторінок, список використаних джерел – 26 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ Здійснений у дисертації науковий історико-правовий аналіз положень Цивільного кодексу Франції 1804 р. та його впливу впродовж ХІХ – першої половини ХХ ст. на еволюцію та застосування цивільного законодавства країн Європи (на прикладі Польщі та Румунії) дає змогу сформулювати й відобразити найсуттєвіші результати і положення цього дослідження у таких висновках: 1. Зміни у державно-політичній та суспільно-економічній сферах у Франції, спричинені революцією кінця XVIII ст. (зокрема ліквідація феодального устрою, в тому числі особистої залежності селян та їхніх повинностей, виключних прав дворян, прихід до влади буржуазії), потребували уніфікації та систематизації різного й неузгоджено діючого законодавства, яке ґрунтувалося переважно на правових звичаях (так званих кутюмах), нормах римського (у майнових і зобов’язальних відносинах) та канонічного (у сімейно-шлюбних відносинах) права, а також на окремих ордонансах (королівських указах, котрі до революції 1789 р. мали юридичну силу закону). Ідея кодифікації цивільного права Франції виникла ще на першому етапі революції й реалізовувалась у межах загального процесу кодифікації усього французького законодавства. Однак її втілення завершилось лише з приходом до влади Наполеона Бонапарта (спершу як першого консула, згодом – імператора французів). Унаслідок його впливу були прийняті Цивільний (1804), Торговий (1807), Кримінально-процесуальний (1808) та Кримінальний (1810) кодекси. Їхня поява була зумовлена становленням у Франції сучасного суспільства та держави (орієнтованої не на становість, а на бюрократичний апарат).
2. Цивільний кодекс Франції 1804 р. (розроблений групою вчених-юристів – Жаном Порталісом, Франсуа Тронше, Біґо де Преаменю, Жаком Мавалем) складався із 2281 статті, об’єднаних за предметним критерієм у преамбулу й три книги: «Про осіб», «Про майно та різні види власності», «Про способи набуття власності». Ця структура, на наш погляд, у головних рисах відповідала системі римського приватного права (особи, речі, зобов’язання,
167
спадкування), хоча спадкування французькі цивілісти розглядали лише одним зі способів набуття права власності. Характерними ознаками статей Цивільного кодексу, що були запозичені польськими та румунськими законодавцями, є лаконічність, змістовність і наявність лише диспозицій правових норм (зокрема бланкетних диспозицій), натомість санкції та гіпотези правової норми у них зазвичай відсутні. 3. Одразу після прийняття Цивільний кодекс Франції 1804 р. почав по-різному впливати на законодавство багатьох європейських країн, у тому числі й на те, яке застосовувалось на польських, румунських та українських етнічних землях. Різний ступінь впливу зумовлений домінуванням тут національних цивільно-правових традицій. Так, у Варшавському князівстві, що утворив Наполеон з частини польських земель у 1807 р. і що існувало до 1812 р., застосування французького цивільного законодавства було обумовлено у Конституційні хартії 1807 р. Проте, окремі його норми так і не вступили в дію або ж були частково змінені через видання спеціальних приписів до кодексу. Це стосувалось низки правових норм, котрі негативно сприймала шляхта (зокрема про скасування кріпацтва та панщини (перенесено до адміністративно-правової сфери), іпотечні приписи щодо таємності й загальності, які не гарантували безпечності реального кредиту та ускладнювали отримання позичок під заставу нерухомості) й католицьке духовенство (цивільний шлюб і розлучення). У сімейних правовідносинах залишилися чинними традиційні для давнього польського цивільного права інститути домашнього покарання (включно з фізичними).
Правові інститути та норми Цивільного кодексу Франції 1804 р. відображені у цивільному законодавстві Королівства Польського. Це чітко простежуємо і на основі порівняльного аналізу їхньої структури, і змістового наповнення. Так, структура Цивільного кодексу Королівства Польського 1825 р. містила преамбулу, книгу І «Про осіб» (створена на засадах книги І французького кодексу, але з відчутними змінами) і книг ІІ («Про майно та різні
168
зміни власності»), ІІІ («Про різні способи набуття власності») безпосередньо з Цивільного кодексу Франції 1804 р. (хоча з певними змінами, наприклад, розділ XVIII книги ІІІ замінили іпотечними законами Королівства Польського 1818 і 1825 рр.). Під час розроблення Цивільного кодексу Королівства Польського 1825 р. до уваги бралися також норми польського звичаєвого цивільного права, австрійського й прусського цивільного законодавства. Однак Цивільний кодекс Королівства Польського 1825 р., на відміну від Цивільного кодексу Франції 1804 р., відповідно до польської цивільно-правової традиції не заперечував релігійний характер інституту шлюбу та юрисдикцію консисторій у шлюбних справах (за законом «Про шлюбний союз Королівства Польського» 1836 р. шлюб визнався релігійним інститутом); забороняв шлюби між християнами та нехристиянами; утверджував батьківську владу за обома батьками (а не лише за батьком) і впроваджував санкції за зловживання нею (попередження через суд, навіть позбавлення батьківства); надавав цивільні права іноземцям, але забороняв опіку іноземцем над поляками, нехристиянином над християнами; передбачав інститут опіки над незаконнонародженими дітьми через публічні заклади (шпиталі) або з боку родича, який упізнав дитину; запроваджував основи матеріальної відкритості (право на нерухомість набувається, змінюється та зникає через вписування до іпотечної книги) і засади докладності, тобто можливості налагодження іпотек щодо стисло окресленої нерухомості. Правові інститути й норми Цивільного кодексу Франції 1804 року, котрі містились у Цивільному кодексі Королівства Польського, поширювались на українські етнічні землі, що входили до складу Королівства Польського як складової частини Російської імперії (Холмщина, Підляшшя).
У Румунському князівстві діяв Румунський цивільний кодекс 1864 р. Аналіз положень засвідчує, що в його основу покладено Цивільний кодекс Франції 1804 р. Окремі правові норми запозичені з молдовського та румунського звичаєвого права (кодексів Калімахі й Карагайського законника), проекту Італійського цивільного кодексу Пізанеллі (стосовно майнового і
169
зобов’язального права) та Бельгійського іпотечного закону 1850 р. (щодо привілеїв та іпотечного права). Румунському цивільному кодексу 1864 р., на відміну від Цивільного кодексу Франції 1804 р., притаманні: обов’язковість церковного вінчання під час укладання шлюбу; рівність подружжя за пояснення мотивів розлучення (французьке цивільне право передбачало: чоловік завжди може вимагати розірвання шлюбу внаслідок подружньої невірності дружини; вона ж не має права вимагати розлучення, якщо чоловік її зраджує, лишень у тому випадку, коли зрада відбулась у помешканні подружжя); свобода вибору «режиму поділу» спільного майна подружжя; установлення для позашлюбних дітей так званого унітарного режиму (Цивільний кодекс Франції 1804 р. передбачав багато відмінностей між категоріями позашлюбних дітей); особливий захист нерухомого майна через його «більшу цінність» порівняно з рухомим майном; поділ юридичних осіб на «з прибутковою метою» та «без прибуткової мети»; заборона укладання в майбутньому контрактів за емфітевзисом без скасування діючих контрактів (натомість Цивільний кодекс Франції 1804 р. не лише забороняв подальше складання контрактів по емфітевзису,а й ліквідовував ті, які існували на час введення кодексу в дію) тощо.
4. Цивільний кодекс Франції 1804 р. відіграв важливу роль у формуванні цивільного законодавства Польщі та Румунії. Основоположними принципами, перейнятими з нього і відображеними у Цивільному кодексі Королівства Польського 1825 р. та Румунському цивільному кодексі 1864 р., були: рівність усіх перед законом; поділ майна на рухоме та нерухоме; власність як найважливіше реальне право; передання власності і через договори, і через заповіт; чітко визначений відповідно до ступеня спорідненості порядок спадкування; особиста відповідальність особи за свої вчинки; ґрунтування усіх положень, що стосувалися договорів, на загальній теорії зобов’язань і понятті цивільної відповідальності та ін. Французьке цивільне законодавство й упроваджені ним принципи суттєво вплинули на цивільно-правові відносини в Європі, були предметом наукової та правозастосовної діяльності, а згодом
170
знайшли відображення у правосвідомості європейських народів (у тому числі польського, румунського й українського). Під час запровадження норм Цивільного кодексу Франції 1804 р. на теренах Європи його перекладами місцевими мовами, а також підготовляли правників-цивілістів та урядових і судових кадрів. Уже на початку ХІХ ст. з’явилися декілька перекладів Кодексу Наполеона польською мовою (скажімо, авторства Францішека Ксаверія Шанявського, 1807 р.), а також створено спеціальну Школу права. У ХІХ ст. провідним центром дослідження французької цивілістики була Краківська академія (викладач Адам Крижановський), у першій третині ХХ ст. – Варшавський (викладачі Кароль Лутостанський, Генрик Конік) та Львівський (професор Роман Льоншан де Бер’є) університети. У другій половині ХІХ ст. відомий переклад Цивільного кодексу Франції 1804 р. румунською мовою. Тоді ж близько сотні румунських цивілістів отримали звання докторів права у французьких університетах. Принципи цивільного права, упроваджені Цивільним кодексом Франції 1804 р., збереглися й у міжвоєнний період, коли цивільне законодавство європейських держав, у тому числі Польщі й Румунії, суттєво змінилися під впливом нових політичних, правових та соціально-економічних умов. Серед найістотніших – надання більших прав жінкам і зміни у трактуванні предмета власності на користь держави (наприклад, за нормами Румунського цивільного кодексу 1864 р. власність трактувалась як абсолютне право, а за Конституціями 1917, 1923 та 1938 рр. і нормами спеціального цивільного законодавства – лише як соціальна функція, що створювало підґрунтя для реалізації початку керування виробництвом державою та експропріації власності у випадку державної доцільності). Поступово у Польщі й Румунії відбулися суттєвіші зміни у регулюванні цивільно-правових відносин, приймалися нові закони, розроблялись сучасні на той час цивільні кодекси, але їхньому доопрацюванню та прийняттю перешкодила Друга світова війна.
171
7. До розпаду Австро-Угорської імперії на більшості західноукраїнських земель (Східна Галичина, Північна Буковина) діяв Цивільний кодекс Австрії 1811 р. Поширення впливу Цивільного кодексу Франції 1804 р. на землях, які перебували у складі Польщі (Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся) та Румунії (Північна Буковина та Бессарабія), відбулося переважно у міжвоєнний період (1921–1940 рр.) і під час Другої Світової війни 1941–1944 рр. Однак у ці роки він так і не здійснив значного безпосереднього впливу на українську цивільно-правову традицію. Його вплив залишався здебільшого опосередкованим (через законодавство Польщі й Румунії), що пояснюється підконтрольним становищем українських етнічних земель, яке стало причиною введення специфічних рестрикційних (обмежувальних) норм у правовій сфері, котрі суперечили нормам про дотримання прав і свобод громадян. Окрім цього, французьке цивільне законодавство, що застосовували на західноукраїнських землях, було змінене відповідно до польської та румунської цивільно-правової традиції. Одночасно вплив Цивільного кодексу Франції 1804 р. на українську цивільно-правову традицію не викликає сумнівів. Закріплені в ньому правові норми й інститути відображені і,скажімо, в Конституції України, Цивільному й Сімейному кодексах України. Йдеться, зокрема, про визнання і рівність трьох форм власності (приватної, державної та комунальної), правову рівність власників, цивільний характер шлюбу тощо. Порівняльний аналіз французького й сучасного українського цивільних кодексів засвідчує значну схожість багатьох правових інститутів. Ураховуючи ж результат їхнього порівняння з Цивільним кодексом Австрії 1811 р. (де, на відміну від Цивільного кодексу Франції, перевага надавалась захисту власності дворян та зберігався церковний шлюб), доходимо висновку: сучасний Цивільний кодекс України має значно більше спільного із французьким, аніж з австрійським кодексом.
Отже, українська цивільно-правова традиція формувалась і розвивалась у тісному взаємозв’язку з європейською цивільно-правовою традицією. Це відображалось, зокрема, у рецепції норм та інститутів французького цивільного права, у тому числі й Цивільного кодексу Франції 1804 р.
172
8. Окремі норми Цивільного кодексу Франції 1804 р. можуть, на наш погляд, бути запозичені та використані для вдосконалення сучасного цивільного законодавства України. Так, перша книга завершувалася статтями про судового порадника, якого суд призначав щодо марнотратних людей, аби обмежити їхні витрати. Без дозволу судового порадника марнотратник не мав право вчиняти жодних майнових правочинів. Вважаємо, що ідея впровадження в українське цивільне законодавство інституту судового порадника стосовно марнотратних осіб є актуальною (додаток Г, пропозиція 1), оскільки у цьому випадку немає потреби у встановленні опіки чи піклування. Достатньо призначити судового порадника, скажімо психолога за фахом, який би обмежував витрати марнотратника, допомагав приймати раціональні фінансові рішення, надавав психологічну допомогу. Мета запропонованих змін – захист прав, інтересів особи, котра веде марнотратний спосіб життя, а також членів її сім’ї та кредиторів, запобігання безпритульності, злидням тощо. Актуальними, на наш погляд, є передбачені у Цивільному кодексі Франції 1804 р. значно триваліші строки позовної давності у правовідносинах стосовно нерухомості. Наприклад, у випадку продажу нерухомого майна термін позовної давності становив 10 років, а якщо власник проживав у іншому окрузі, ніж той, де розташовувалась продана ним нерухомість, – 20 років. Архітектор і підрядник несли відповідальність за недоліки збудованих ними об’єктів упродовж 10 років. Вважаємо: цей історико-правовий досвід можна використати та внести зміни у ст. 258 ЦК України. Спеціальний строк позовної давності у такому випадку можна обмежити десятьма роками й застосовувати лише до житлової нерухомості. Двадцятирічний термін позовної давності варто встановити тоді, коли через недоліки житлової нерухомості заподіяно шкоду життю чи здоров’ю фізичної особи (додаток Г, пропозиція 2). Метою таких змін є підвищення відповідальності власників за підтримання належного стану нерухомого майна, а забудовників – за якість об’єктів житлової нерухомості, створених ними.
173

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДЖЕРЕЛА Неопубліковані джерела архівних фондів: Центральний державний історичний архів, м. Львів (ЦДІАУЛ): Ф. 151 «Апеляційний суд у Львові» (1915-1939 рр.), оп.1. Ф. 646 «Гродський суд, м. Перемишль» (1928-1935, 1939 рр.), оп.1. Державний архів Чернівецької області (ДАЧО): Ф. 126 «Апеляційний суд Буковини» (1919−1940, 1941−1944 рр.), оп.1-8; Ф. 139: «Герцаївський змішаний суд» (1895−1940, 1941−1944 рр.), оп.1-3; Ф. 140: «Вижницький волосний змішаний суд» (1919−1940, 1941−1944 рр.), оп.1-5; Ф. 147: «Чернівецький змішаний суд» (1918−1940, 1941−1944 рр.), оп. 1-30; Ф. 153 «Вашківецький змішаний суд» (1918−1940, 1941−1944 рр.) оп.1-5. Законодавство України:
1. Конституція України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435–15. 3. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2947–14/page.
Опубліковані джерела
4. Гражданский кодекс Франции (кодекс Наполеона) / пер. с фр. В.Захватаев ; приложения 1–4 ; отв. ред. А.Довгерт. – К.: Истина, 2006. – 1007 с.
174
5. Закон о привилегиях и ипотеках 1825 г. // Гражданские законы губерний Царства Польского. С дополнениями по 1876 год. Собрали Карл Губе и Владислав Новаковский. – Варшава : [Без указ. изд.], 1877. – Ч. ІІ. – С. 146–156.
6. Закон об укреплении права собственности на недвижимые имущества, о привилегиях и ипотеках 1818 г. // Гражданские законы губерний Царства Польского. С дополнениями по 1876 год. Собрали Карл Губе и Владислав Новаковский. – Варшава : [Без указ. изд.], 1877. – Ч. ІІ. – С. 73–145.
7. О введении в действие гражданского уложения Царства польского 1825 года // Б. И. Ставский. Гражданские законы губерний Царства Польского / Б. И. Ставский. – Варшава : Изд. типогр., 1905. – Т. ІІ. – С. 9–11.
8. Правила о введении в действие гражданских законов губерний Царства Польского // Б. И. Ставский. Гражданские законы губерний Царства Польского / Б. И. Ставский. – Варшава : Изд. типогр., 1905. – Т. ІІ. – С. 1–13.
9. Русско-французский мирный договор, заключенный в Тильзите // Внешняя политика России ХІХ – начала ХХ века: документы Российского министерства иностранных дел / под ред. А. А. Громыко. – М., 1963. – Т. 3. – С. 758–770.
10. Ставский Б. И. Положение о союзе брачном 1836 года // Гражданские Законы губерний Царства Польского: Разъясненные по решениям бывшего Варшавского IX Департамента (1842–1875) и Гражданского Кассационного Департамента (1876–1904) Правительствующего Сената со всеми позднейшими изменениями и дополнениями / Б. И. Ставский. – Варшава : Изд. типогр., 1905. – С. 125–172.
11. Французский гражданский кодекс 1804 г. [Електронний ресурс] / пер. с франц. И. С. Перетерского. – М., 1941. – Режим доступу : http://www.ipsub. udsu.ru /download/kafedra.../fgk.doc].
12. Codice Civile del Regno d’Italia. – Torino : Stamperia Reale, 1865. – 604 p.
13. Codul Civil din 26 noiembrie 1864 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.monitoruljuridic.ro/act/codul-civil-din–26-noiembrie–1864-
175
actualizat-actualizat-pana-la-data-de–1-septembrie–2011-emitent-parlamentul–131185.html.
14. Codul civil Român: din 1864, cu modificările la zi ; insoŝit de : trimiteri, index alfabetic şi tablă de materie ; Legislaŝia Specială Civilă ; din timp de pace şi răsbol cu cele mai recente completări şi modficări / editorii Gr. C. Zotta, Emanoil R. Vaiteanu. – Bucuresti, 1947. – 371 p.
15. Codul Civil. Decreta la 26 Noiembrie 1864. Promulgat la 4 Decembrie 1864. Pus in aplicare la 1 Decembrie 1865. – Bucuresti : Teora, 2000. – 1488 p.
16. Codul comercial din 10 mai 1887 cu modificările intervenite pînă în prezent. – Bucuresti : Signata, 1991. – 264 p.
17. Constitutia României din 1866. Textul actului publicat în M.Of. № 142/1 iun. 1866 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cdep.ro/pls/legis/ legis_pck.htp_act_text?idt=37755.
18. Constitutia României din 1923. Textul actului publicat în M.Of. № 282/29 mar. 1923 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cdep.ro/pls/ legis/legis_pck.htp_act_text?idt=1517.
19. Constituŝia României din 1938. Textul actului publicat în M.Of. № 48/27 feb. 1938 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cdep.ro/pls/legis/ legis_pck.htp_act_text?idt=9206.
20. Decret № 2.294 din 3 iulie 1924 privind Legea minelor [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.monitoruljuridic.ro/act/decret-nr–2–294-din–3-iulie–1924-privind-legea-minelor-emitent-parlamentul-publicat-n-monitorul-oficial-nr–27481.html.
21. Dekret 7 marca 1809 wzgędem wnoszenia projektów do praw na Sejm, sankcjonowania, i ułożenia promulgacyj onych // Dziennik praw. – Warszawa, 1811. – № 13. – S.6–11.
22. Dekret z dnia 11 października 1946 r. Prawo o księgach wieczystych // Dziennik Ustaw. – 1946. – № 57. – Poz. 320. – S. 657–677.
23. Dekret z dnia 12 listopada 1946 r. Przepisy ogólne prawa cywilnego // Dziennik Ustaw. – 1946. – № 67. – Poz. 369. – S. 847–849.
176
24. Dekret z dnia 14 maja 1946 r. Przepisy wprowadzające prawo opiekuńcze // Dziennik Ustaw. – 1946. – № 20. – Poz. 136. – S. 254–256;
25. Dekret z dnia 18 lipca 1945 r. Kodeks postępowania niespornego // Dziennik Ustaw. – 1945. – № 27. – Poz. 169. – S. 232–235;
26. Dekret z dnia 22 stycznia 1946 r. Prawo rodzinne // Dziennik Ustaw. – 1946. – № 6. – Poz. 52. – S. 85–92;
27. Dekret z dnia 25 września 1945 r. Prawo małżeńskie // Dziennik Ustaw. – 1945. – № 48. – Poz. 270. – S. 401–404
28. Dekret z dnia 25 września 1945 r. Prawo o aktach stanu cywilnego // Dziennik Ustaw. – 1945. – № 48. – Poz. 271–272. – S. 408–416;
29. Dekret z dnia 29 maja 1946 r. Przepisy wprowadzające prawo małżeńskie majątkowe // Dziennik Ustaw. – 1946. – № 31. – Poz. 197. – S. 60–361;
30. Dekret z dnia 29 sierpnia 1945 r. Prawo osobowe // Dziennik Ustaw. – 1945. – № 40. – Poz. 225. – S. 333–335;
31. Dekret z dnia 8 października 1946 r. Prawo spadkowe // Dziennik Ustaw. – 1946. – № 60. – Poz. 328. – S. 699–713;
32. Documentar privid regimul juridic al terenurilor [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.senat.ro/UploadFisiere/0c23530b-e067–46b8-a1d9–33bc45b07d23/Regimul%20Terenurilor.pdf.
33. Dziennik Praw Księstwa Warszawskiego. – Warszawa, 1811. – S. 351–353.
34. Dziennik praw. – Warszawa, 1811. – T. II. – № 13–24. – 468 s
35. Dziennik praw. – Warszawa, 1811. – T. III. – № 25–36. – 466 s.
36. Dziennik praw. – Warszawa, 1811. – T. IV. – № 37–45. – 428 s.
37. Dziennik praw. – 1816. – T. I. – № 2. – S.106–112.
38. Dziennik praw. – 1816. – T. I. – № 1–7.
39. Dziennik praw. – 1816. – T. 2. – № 8–11.
40. Dziennik praw. – 1817. – T. 3. – № 12
41. Dziennik praw. – 1817. – T. 4. – № 16–19.
42. Dziennik praw. – 1817. – T. 5. – № 20–21.
43. Dziennik praw. – 1820. – T. 6. – № 22–27.
177
44. Dziennik praw. – 1820. – T. 7. – № 28–32.
45. Dziennik praw. – 1824. – T. 8. – № 33–36.
46. Dziennik praw. – 1825. – T. 9. – № 37–40.
47. Dziennik praw. – 1825. – T. 10. – № 41.
48. Dziennik praw. – 1826. – T. 11. – № 42–46
49. Dzienniki praw. – 1830. – Т. 1. – № 1–12.
50. Dziennik praw. – 1830. – Т. 13. – № 51–53.
51. Dziennik Ustaw. – 1919. – № 66. – Рoz. 400.
52. Dziennik Ustaw. – 1921. – № 64. – Poz. 397.
53. Dziennik Ustaw. – 1921. – № 101. – Poz. 734.
54. Dziennik Ustaw. – 1922. – № 11. – Poz. 87.
55. Dziennik Ustaw. – 1922. – № 102. – Poz. 936.
56. Dziennik Ustaw. – 1926. – № 72. – Poz. 413.
57. Dziennik Ustaw. – 1928. – № 33. – Poz. 314.
58. Dziennik Ustaw. – 1930. – № 83. – Poz. 652.
59. Dziennik Ustaw. – 1931. – № 31. – Poz. 214.
60. Dziennik Ustaw. – 1932. – № 93. – Poz. 804.
61. Dziennik Ustaw. – 1933. – № 31. – Poz. 262.
62. Dziennik Ustaw. – 1933. – № 82. – Poz. 599.
63. Dziennik Ustaw. – 1934. – № 57. – Poz. 503.
64. Dziennik Ustaw. – 1934. – № 94. – Poz. 848.
65. Dziennik Ustaw. – 1935. – № 75. – Poz. 471.
66. Głos sądownictwa. – Warszawa, 1929. – Rok 1. – № 1. – 618 s.
67. Kodeks cywilny Królewstwa Polskiego // Kodeks Napoleona. Kodeks cywilny Królewstwa Polskiego. Kodeks zobowiązań i inne przepisy obowiązujące w województwach centralnych / Wstępem opatrzyl Andrzej Mączyński. – Warszawa : Wydawnictwo Prawnicze LexisNexis, 2008. – S. 135–220.
68. Kodeks Napoleona, Kodeks cywilny Królewstwa Polskiego, Kodeks zobowiązań i inne prepisy obowiązujące w wojewódstwach centralnych / Wstępem opatrzyl Andrzej Mączyński. – Warszawa : LexisNexis, 2008. – 533 s.
178
69. Kodex Napoleona z przypisami: xiag trzy. – Warszawa : Drukarnia Xięży Pijarów, 1811. – 580 s.
70. Komisja Kodyfikacyjna. Podkomisja prawa o zobowiązaniach. Uzasadnienie projektu Kodeksu zobowiązań z uwzględnieniem ostatecznego tekstu kodeksu. W opracowaniu głównego referenta projektu prof. Romana Longchamps de Berier. – Warszawa, 1935. – 349 s.
71. Konstytucja Ksiestwa Warszawskiego [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.polska.ru/polska/historia/pl/konst_ks_war.html.
72. Lege din 1929 a contractelor de muncă [Електронний ресурс] . – Режим доступу : http://www.costelgilca.ro/legislatie/document/1527/lege-din–1929-a-contra ctelor-de-munca.html.
73. Lege № 21 din 6 februarie 1924 pentru persoanele juridice (Asociaŝii şi Fundaŝii) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cdep.ro/pls/legis/ legis_pck.htp_act_text?idt=1518.
74. Lege № 493 din 21 februarie 1928 privind actele starii civile [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.monitoruljuridic.ro/act/lege-nr–493-din–21-februarie–1928-privind-actele-starii-civile-emitent-parlamentul-publicat-n-monitorul-oficial–28195.html.
75. Legea asupra contractelor de muncă din 5 aprilie 1929 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.costelgilca.ro/legislatie/document/1527/lege-din–1929-a-contractelor-de-munca.html.
76. Legea pentru exploatarea minelor din 28 martie 1929 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.monitoruljuridic.ro/act/decret-din–28-martie–1929-privind-legea-minelor-emitent-parlamentul-publicat-n-monitorul-oficial-nr–27481.html.
77. Powszechny Austryacki Kodeks Cywilny z uzupelniajacemi ustawami і rozporzadzeniami objasniony orzeczeniami sadu najwyszego. Przez prof. St. Wroblewskiego, сzesс pierwsza (§§ 1–937). — Krakow : Leon Frommer : Drukarnia Uniwersytetu Jagiellonskiego pod zarz. J. Filipowskiego, 1914. — 796 s.
78. Przegląd prawa i administracji. – Lwów, 127. – Rok LII.
179
79. Przegląd sądowy i administracyjny. – Lwów, 1876. – № 1. – 12 s.
80. Przegląd sądowy i administracyjny. – Lwów, 1890. – Rok piętnasty. – Cześš praktyczna. – 376 s.
81. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 14 listopada 1924 roku // Dziennik Ustaw. – № 100. – Poz. 925 i 926. – S. 1441.
82. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 27 października 1932 r. zmieniające niektóre przepisy Kodeksu Postępowania Cywilnego i Przepisów wprowadzających Kodeks Postępowania Cywilnego // Dziennik Ustaw. – 1932. – № 93. – Рoz.802.
83. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 27 czerwca 1934 r. Kodeks handlowy // Dziennik Ustaw. – 1934. – № 57. – Poz. 502. – S. 921–975.
84. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 27 października 1933 r. Kodeks zobowiązań // Dziennik Ustaw. – 1933. – № 82. – Poz. 598. – S. 1449–1493.
85. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 27 października 1933 r. Przepisy wprowadzające Kodeks zobowiązań // Kodeks Napoleona. Kodeks cywilny Królewstwa Polskiego. Kodeks zobowiązań i inne przepisy obowiązujące w województwach centralnych / Wstępem opatrzyl Andrzej Mączyński. – Warszawa : 2008. – S. 221–357.
86. Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 29 listopada 1930 r. Kodeks Postępowania Cywilnego // Dziennik Ustaw. – 1930. – № 83. – Poz. 651. – S. 1079–1111.
87. Ustawa konstytucyjna Królestwa Polskiego // Artur Korobowicz, Ryszard Mojak, Wiesław Skrzydło. Zarys dziejów konstytucjonalizmu Polskiego. – Lublin : Wyd. Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 1996. – S. 45–51.
88. Ustawa Konstytucyjna Królestwa Polskiego z dnia 15/27 listopada 1815 r. // Dziennik praw. – 1811. – T.I. – № 1. – S.101.
89. Ustawa Konstytucyjna Xięstwa Warszawskiego z dnia 22 lipca 1807 r. // Dzienniki praw. – 1810. – № 1–12. – S. XLIV.
90. Ustawa z 13 czerwca 1825 r. – Prawo o przywilejach i hipotekach // Kodeks Napoleona. Kodeks cywilny Królewstwa Polskiego. Kodeks zobowiązań i inne
180
przepisy obowiązujące w województwach centralnych / Wstępem opatrzyl Andrzej Mączyński. – Warszawa : Wydawnictwo Prawnicze LexisNexis, 2008. – S. 403–411.
91. Ustawa z 26 kwietnia 1818 r. – Prawo o ustaleniu wlasności dóbr nieruchomych. o przywilejach i hipotekach w miejsce tytułu XVIII ksiegi III Kodeksu cywilnego // Kodeks Napoleona. Kodeks cywilny Królewstwa Polskiego. Kodeks zobowiązań i inne przepisy obowiązujące w województwach centralnych / Wstępem opatrzyl Andrzej Mączyński. – Warszawa : Wydawnictwo Prawnicze LexisNexis, 2008. – S. 375–402.
92. Ustawa z dnia 2 sierpnia 1926 r. o prawie właściwem dla stosunków prywatnych // Dziennik Ustaw. – 1926. – № 101. – Poz. 580. – S. 1120–1122.
93. Ustawa z dnia 2 sierpnia 1926 r. o prawie właściwem dla stosunków prywatnych wewnętrznych (Prawo prywatne międzydzielnicowe) (Dz. U. R. P. Nr 101 poz. 580) // Kodeks Napoleona. Kodeks cywilny Królewstwa Polskiego. Kodeks zobowiązań i inne przepisy obowiązujące w województwach centralnych / Wstępem opatrzyl Andrzej Mączyński. – Warszawa : Wydawnictwo Prawnicze LexisNexis, 2008. – S. 483–488.
94. Ustawa z dnia 2 sierpnia 1926 r. o prawie właściwem dla stosunków prywatnych międzynarodowych (Prawo prywatne międzynarodowe) // Dziennik Ustaw. – № 101. – Poz. 580 i 581. – S. 1122–1125.
95. Ustawa z dnia 24 marca 1920 r. o nabywaniu nieruchomosci przez cudzoziemcow (tekst jedn. Dz. U. R. P. 1933, № 24 poz. 202) // Kodeks Napoleona. Kodeks cywilny Królewstwa Polskiego. Kodeks zobowiązań i inne przepisy obowiązujące w województwach centralnych / Wstępem opatrzyl Andrzej Mączyński. – Warszawa : Wydawnictwo Prawnicze LexisNexis, 2008. – S. 460–461.
96. Ustawa z dnia 28 kwietnia 1936 r. // Dziennik Ustaw. – 1936. – № 37. – Poz. 282. – S. 627–637.
97. Ustawa z dnia 29 marca 1926 r. o prawie autorskim // Dziennik Ustaw. – 1926. – № 48. – Poz. 286. – S. 573–579.
СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
181
98. Ададуров В. Історія Франції. Королівська держава та створення нації (від початків до кінця XVIII століття) / Вадим Ададуров. – Львів : Вид-во Укр. Католицького Ун-ту, 2002. – 412 с.
99. Арзаканян М.Ц. История Франции / М.Ц.Арзаканян, А.В.Ревякин, П.Ю.Уваров. – М. : Дрофа, 2005. – 481 с.
100. Боєчко В. Д. Формування державних кордонів України / В. Д. Боєчко, О. І. Ганжа, Б. І. Захарчук. – К. : Ін-т історії України, 1991. – 34 с.
101. Бойко І. Й. Правове регулювання цивільних відносин в Україні (ІХ – ХХ ст.) / І. Й. Бойко. – К.: Атіка, 2012. – 348 с.
102. Борецкий-Бергфельд Н. История Румынии / Н. Борецкий-Бергфельд. – СПб. : АО ―Брокгауз-Ефрон‖, 1909. – 220 с.
103. Бостан Л. М. Історія держави і права зарубіжних країн : навч. посібник / Л. М. Бостан, С. К. Бостан. – К. : Центр учбової л-ри, 2008. – 730 с.
104. Бродель Ф. Что такое Франция? Кн.1: Пространство и история / Фернан Бродель ; [пер. с фр. В. Мильчина, С. Зенкина]. – М. : Изд-во им. Сабашниковых, 1994. – 408 с.
105. Буркут І. Буковина у планах Великої Румунії / Ігор Буркут // Буковина 1918–1940 рр.: зовнішні впливи та внутрішній розвиток / упор. та ред. С. Д. Осачука. – Чернівці : Зелена Буковина, 2005. – С. 30–57.
106. Всемирная история: итоги Первой мировой войны / А. Н. Бадак, И. Е. Войнич, Н. М. Волчек и др. – Москва ; Минск : Литература, 2001. – 512 с.
107. Всемирная история: канун Второй мировой войны / А. Н. Бадак, И. Е. Войнич, Н. М. Волчек и др. – Москва ; Минск : Литература, 2001. – 528 с.
108. Входження Галичини, Північної Буковини та Закарпаття до складу України (1939–1945 рр.) / В. С. Кульчицький, М. І. Настюк, Б. Й. Тищик, М. І. Глубіш. – Дрогобич : Добре серце, 1995. – 68 c.
109. Гайек Ф.А. Право, законодавство і свобода. Нове визначення ліберальних принципів справедливості і політичної економії / Фрідріх А. Гайек. – К. : Аквілон-Прес, 2000. – Т. 1. – 448 с.
182
110. Глиняний В.П. Історія держави і права зарубіжних країн / В. П. Глиняний. – К. : Істина, 2005. – 768 с.
111. Губе К. Граждансіке законы губерній Царства Польскаго съ дополненіями по 1876 годъ / Карлъ Губе. – Варшава, 1877. – 317 с.
112. Дейвіс Н. Боже ігрище. Історія Польщі / Норман Дейвіс. – К. : Вид-во Соломії Павличко «ОСНОВИ», 2008. – 1080 с.
113. Дейвіс Н. Європа. Історія / Норман Дейвіс. – К. : Вид-во Соломії Павличко «ОСНОВИ», 2008. – 943 с.
114. Джеджула К. Е. Великая Французская буржуазная революция и Европа 1789–1799 гг. / Карп Емельянович Джеджула. – К.: Изд. Киев. ун-та, 1965. – 114 с.
115. Дильонгова Г. Історія Польщі 1795–1990 / Г.Дильонгова. – К. : Видавн. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 239 с.
116. Дольник А. Бессарабия под властью румынских бояр (1918–1940) / А. Дольник. – М. : Огиз Госполитиздат, 1945. – 176 с.
117. Дювернуа Н. Л. Чтения по гражданскому праву / Николай Львович Дювернуа. – 3-е изд. – СПб., 1898. – Т.1. – 323 с.
118. Єлавіч Б. Історія Балкан XVIII і ХІХ століття / Барбара Єлавіч. – К. : Свенас, 2003. – 512 с.
119. Захватаев В. Н. Кодекс Наполеона / В. Н. Захватаев. – М. : Инфо-тропик Медиа, 2012. – 800 с.
120. Зашкільняк Л. Введення в методологію історії / Леонід Зашкільняк. – Львів : Лонміо, 1996. – 95 с.
121. Зашкільняк Л. Історія Польщі: від найдавнішніх часів до наших днів / Леонід Зашкільняк, Микола Крикун. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2002. – 752 с.
122. Зашкільняк Л. Сучасна світова історіографія : посібник для студ. істор. спец. ун-тів / Леонід Зашкільняк. – Львів : ПАІС, 2007. – 312 с.
123. История Италии : в 3 т. / отв. ред. И. Сказкин. – М. : Наука, 1971. – Т. 2. – 546 с.
183
124. История Франции / под общ. ред. Ж. Карпантье, Ф. Лебрена в сотрудничестве с Э. Карпантье и др. ; предисл. Ж. Ле Гоффа ; пер. с фр. М. Некрасова. – СПб., 2008. – 605 с.
125. Кабрияк Р. Кодификации / [пер. с фр. Л. В. Головко] / Реми Кабрияк – М. : Статут, 2007. – 476 с.
126. Кельзен Г. Чисте правознавство / Ганс Кельзен. – К. : Юніверс, 2004. – 495 с.
127. Кодан С. В. Местное право Царства Польского: формирование, источники, трансформации (1815–1917 гг.) [Електронный ресурс] / Сергей Владимирович Кодан, Сергей Александрович Февралѐв // NB: Проблемы общества и политики. – 2013. – № 3. – Режим доступу: http://e-notabene.ru/ pr/article_468.html]. 128. Колінгвуд Р. Ідея історії / Робін Колінгвуд ; [пер. з англ. О. Мокровольський]. – К. : Вид-во Соломії Павличко ―Основи‖, 1996. – 615 с.
129. Куланж Н. Д. Фюстель де Древняя гражданская община. Исследование о культе, праве, учреждениях Греции и Рима / Нюма Дени Фюстель де Куланж ; пер. с фр. Н. Спиридонова. – М.: Красанд, 2011. – 354 с.
130. Кульчицький В. Джерела, структура, основні положення Австрійського цивільного кодексу 1811 р. / В. Кульчицький, І. Левицька // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Вип.48. – 2007. – С. 46–51.
131. Литвин М. Історія ЗУНР / Микола Литвин, Кім Науменко. – Львів : Ін-т українознав. ім. І. Крип’якевича НАН України, вид. фірма ―Олір‖, 1995. – 362 с.
132. Лопата Н. О. Проблема розуміння шлюбу у сучасному суспільстві / Н. О. Лопата // Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Юридичні науки». – №2(5) – 2013. – С. 137–140.
133. Луферчик Е. Г. Конституция Великого герцогства Варшавского / Е. Г. Луферчик // Научные стремления – 2010 : сб. материалов респ. науч.-практ. молодеж. конф. с междунар. участием (Минск, 1–3 ноября 2010 г.) : в 2 ч. – Минск, 2010. – Ч. 2. – С. 356–359.
184
134. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн / В. С. Макарчук. – К.: Атіка, 2001. – 392 с.
135. Макарчук С. А. Українська Республіка галичан. Нариси про ЗУНР / С. А. Макарчук. – Львів : Світ, 1997. – 192 с.
136. Манфред А. З. Наполеон Бонапарт / А. З. Манфред. – М. : Мысль, 1987. – 733 c.
137. Массон Ф. Наполеон и женщины / Фредерик Массон ; пер. с фр. И. Г. Гольденберг. – К., 1990. – 350 с.
138. Молявко О. М. Зобов’язання / О. М. Молявко // Юридична енцикло-педія : у 6 т. – К. : Українська енциклопедія, 1999. – Т. 2 : Д–Й. – С. 634.
139. Надворна О. Цивільний кодекс Наполеона – вічний! / О. Надворна // Юридична газета. – 2004. – №14(26). – 30 лип.. – С. 3.
140. Нечаев В. Laesio enormis [Електронний ресурс] / В. Нечаев // Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона. – Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/459/Laesio.
141. Никифорак М. В. Державний лад і право на Буковині в 1774–1918 рр. / М. В. Никифорак. – Чернівці : Рута, 2000. – 280 с.
142. Орач Є. М. Римське приватне право. Академічний курс / Є. М. Орач, Б. Й. Тищик. – К. : Ін Юре, 2012. – 390 с.
143. Пархоменко Н.М.. Джерела права: проблеми теорії та методології / Наталя Миколаївна Пархоменко. – К. : Юрид. думка, 2008. – 335 с.
144. Пахман С. В. История кодификации гражданского права / Пахман Семен Викентьевич. – Спб., 1876. – Т. 1. – 855 с.
145. Піддубний І. Політичне життя Буковини 1918–1940 рр. / Ігор Піддбуний // Буковина 1918–1940 рр.: зовнішні впливи та внутрішній розвиток / упор. та ред. С. Д. Осачука. – Чернівці : Зелена Буковина, 2005. – С. 58–88.
146. Підопригора О. А. Фідеїкоміс [Електронний ресурс] / О. А. Підопри-гора // Режим доступу : http://zakony.com.ua/juridical.html?catid= 45955.
147. Раковский Х. Румыния и Бессарабия. К семилетию аннексии Бессарабии / Х. Раковский. – М. : Изд. Литиздата Н. К. И. Д, 1925. – 56 с.
185
148. Рендюк Т. Становище українців Північної Буковини у складі Великої Румунії впродовж 1918–1940 років / Теофіл Рендюк // Краєзнавство : наук. журн. – 2011. – № 4. – С. 246–254.
149. Рогач О. Я. Кодифікаційні акти в системі законодавства України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 ―Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень‖ / О. Я. Рогач. – Ужгород, 2003 – 20 с.
150. Ромовська З. Українське цивільне право: загальна частина. Академічний курс / Зорислава Ромовська. – К. : Атіка, 2005. – 560 с.
151. Ротшильд Дж. Східно-Центральна Європа між двома світовими війнами / Джозеф Ротшильд. – К. : Мегатайп, 2001. – 496 с.
152. Румуния. Рассказы о Бессарабии, Буковине, Молдавии и Валахии с историческим очерком. – Одесса : Типография Л. Нитче, 1868. – 181 с.
153. Саидов А. Кодексу Наполеона – 200 лет [Електронний ресурс] / А.Саидов // Юрист. – 2004. – № 12. – Режим доступу: http://law.edu.ru/doc/document.asp?docID=1233265.
154. Сорель А. Европа и французская революция : в 4 т. / А. Сорель. – Т.1. – СПб. : Л.Ф. Пантелеев, 1892. – 685 с.
155. Стефанчук Р. Цивільне право / Р. Стефанчук. – К.: Наук. думка, 2004. – 448 с.
156. Таборин Р.С. Кодекс Наполеона 1804 года: историко-правовая характеристика [Електронний ресурс] / Р.С.Табрин // Вопросы управления. – 2009. – №4(9). – Режим доступу: http://vestnik.uapa.ru/ru-ru/issue/2009/04/16/.
157. Терлюк І. Я. Західні українські землі в період міжвоєнної окупації: короткий нарис історії держави і права / І. Я. Терлюк, П. М. Лепісевич, С. А. Кольбенко. – Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ МВС України, 2007. – 90 с.
158. Тищик Б.Й. Історія держави і права зарубіжних країн. Новий час (XVII ст. – 1918 р.) / Б. Й. Тищик. – Львів : Світ, 2013. – 752 с.
186
159. Тищик Б.Й. Історія держави та права Франції (1789–1918 рр.) / Б. Й. Тищик. – Дрогобич : Коло, 2008. – 160 с.
160. Токвіль А. Давній порядок і революція / Алексіс де Токвіль ; з фр. пер. Г. Філіпчук. – К. : Юніверс, 2000. – 224 с.
161. Торончук І. Ж. Інститут прокуратури на Буковині у складі Румунії (1918–1940 рр.) / І. Ж. Торончук // Держава і право : зб. наук. пр. – К. : Ін-т держави і права імені В. М. Корецького НАН України, 2010. – Вип. 49. – С. 104–109.
162. Торончук І. Ж. Історико-правові аспекти приєднання Буковини до Румунії / І. Ж. Торончук // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. – Чернівці : Рута, 2008. – Вип. 478 : Правознавство. – С. 31–36.
163. Торончук І. Ж. Розвиток інституту адвокатури на Буковині у складі Румунії (1918–1941 рр.) / І. Ж. Торончук // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. – Чернівці : Рута, 2008. – Вип. 461 : Право-знавство. – С. 11–16.
164. Торончук І. Ж. Суд на Буковині у складі Румунії (1918–1940) / І. Ж. Торончук // Судова влада в Україні та світі: історія, сучасність, перспективи розвитку : матеріали XXV Міжнар. істор.-прав. конф. (Саки, 16–18 верес. 2011 р.). – Київ ; Сімферополь : Міжнар. асоціація істориків права, 2011. – Ч. 1. – С. 424–429.
165. Туйкина Ю. Р. Историческое соотношение российского гражданского законодательства XVIII–XIX и Кодекса Наполеона 1804 года : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорияи история права и государства; история правовых учений» / Ю.Р. Туйкина. – Уфа, 2002. – 23 с.
166. Федущак-Паславська Г. М. Практикум з римського приватного права / Г. М. Федущак-Паславська. – Львів : ПАІС, 2012. – 232 с.
167. Фюстель де Куланж Н. Д. Древняя гражданская община. Исследование о культе, праве, учреждениях Греции и Рима / Нюма Дени Фюстель де Куланж ; пер. с фр. Н. Спиридонова. – М. : Красанд, 2011. – 354 с.
187
168. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Східна традиція / Є. О. Харитонов . – Одеса : Юрид. літ., 2000 . – 259 с.;
169. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Західна традиція / Є. О. Харитонов. – Одеса, 2001. – 328 с.
170. Цивільне право / за ред Р. О. Стефанчука. – К. : Наук. думка, 2004. – 361 с.
171. Циппеліус Р. Юридична методологія / Р. Циппеліус ; пер., адаптація, приклади з права України і список термінів Роман Корнута. – К. : Реферат, 2004. – 176 с.
172. Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн / О. О. Шевченко. – К., 2010. – 176 с.
173. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права / Габриэль Феликсович Шершеневич. – М. : Статут, 2005. – 175 с.
174. Шершеневичъ Г.Ф. Учебникъ торговаго права / Габриэль Феликсович Шершеневич. – М., 1919. – 335.
175. Яковенко Н. Вступ до історії / Наталя Яковенко. – К. : Критика, 2007. –375 с.
176. Ясіновська А. Загальнотеоретична характеристика кодексів / А. Ясіновська // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2012. – Вип. 56. – С. 59–64.
177. Ajnenkiel A. Historia ustroju Polski (1764–1939) / Andrzej Ajnenkiel, Bogusław Leśnodorski, Władyslaw Rostocki. – Warszawa : Państwowe wydawnictwo naukowe, 1970. – 249 s.
178. Alunaru Ch. Referat uber Zivilrechtsreform in Rumanien // Die Reform des Privatrechts in Mittel – und Osteuropa / Christian Alunaru ; J. Lazar (Hrsg.). – Bratislava : Juris Edition, 2009 (рос. пер. статті: Алунару К. Реформа гражданского права в Румынии / Кристиан Алунару // Вестник гражданского права. – 2011. – № 1).
179. Andrysiak E. Alfons Parczewski: życie i twórczośš: bibliografia / Ewa Andrysiak. – Kalisz : Pedagogiczna Biblioteka Wojewódzka, 1992. – 104 s.
188
180. Andrysiak E. Książka i ludzie książki w życiu i pracy Alfonsa Parczewskiego / Ewa Andrysiak. – Kalisz : Kaliskie Towarzystwo Przyjaciół Nauk, 2005. – 290 s.
181. Apanowicz J. Metodologia ogólna / Jerzy Apanowicz. – Gdynia : WSA, 2002. – 159 s.
182. Bardach J. Historia państwa i prawa Polski: Od rozbiorów do uwłaszczenia / Juliusz Bardach. – Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1964. – 865 s.
183. Bartel W. Ustrój i prawo Wolnego Miasta Krakowa (1815–1846) / Wojciech Bartel. – Kraków : Wydawnictwo Literackie, 1976. – 136 s.
184. Bender P. Mitteleuropa – Mode, Modell, Oder Motiu? / P. Bender // Europäische Rundschau/ – 1987. – № 1. – S. 95.
185. Capitant H. Wstęp do nauki prawa cywilnego / H. Capitant ; przekł. S. Tylbor. – Warszawa ; Kraków : Księgarnia Powszechna, 1938. – 456 s.
186. Ceaușescu I. Mișcarea muncitorească și legislația muncii în România 1864–1944 / Ilie Ceaușescu. – București : Editura științifică, 1972. – 324 p.
187. Chaude H. Le nouveau code civil Suisse dans l’oeuvre de la co