СИСТЕМА ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ МІЖПРЕДМЕТНОГО ХАРАКТЕРУ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНО-ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Краткое описание

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ Т.Г.ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЯВОНЕНКО МАРИНА ВАЛЕРІЇВНА

УДК 373.3.036.5:82

СИСТЕМА ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ
МІЖПРЕДМЕТНОГО ХАРАКТЕРУ
ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНО-ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

13.00.09 теорія навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
САВЧЕНКО ОЛЕКСАНДРА ЯКІВНА
дійсний член АПН України,
доктор педагогічних наук, професор

ЧЕРНІГІВ 2007

З М І С Т
Вступ...........................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. Проблема розвитку літературно-творчих здібностей школярів у психологічних та педагогічних дослідженнях..16
1.1. Категорія „літературно-творчі здібності школярів”: сутність і структура...16
1.2. Особливості розвитку літературно-творчих здібностей у молодшому шкільному віці..32
1.3. Провідні чинники впливу на розвиток літературно-творчих здібностей молодших школярів..48
Висновки ......61
РОЗДІЛ 2. Стан проблеми розвитку літературно-творчих здібностей школярів у педагогічному досвіді...64
2.1. Аналіз державних стандартів, навчальних програм для початкової школи в контексті досліджуваної проблеми.64
2.2. Стан проблеми розвитку літературно-творчих здібностей школярів у сучасних підручниках та педагогічному досвіді ..78
2.3. Рівні розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів за результатами констатувального етапу дослідження.............93
Висновки.............................................................115
РОЗДІЛ 3. Процес і результати експериментального дослідження розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів у навчальній діяльності................................................................................................................117
3.1. Методика та етапи дослідження...117
3.2. Обгрунтування системи творчих завдань міжпредметного характеру та дидактичних умов їх використання у навчальному процесі.........................................................................................127
3.3. Підготовчий етап розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів...............................................................................142
3.4. Основний етап розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів .....159
3.5. Динаміка сформованості літературно-творчих здібностей молодших школярів в умовах експерименту 172
Висновки ................190
Загальні висновки...............192
Список використаних джерел...200
Додатки ...220

ВСТУП
Відродження гуманістичних пріоритетів сучасної шкільної освіти ґрунтується на ідеях самоцінності та унікальності особистості дитини, необхідності розвитку її творчих здібностей, потреб та інтересів у навчальній діяльності. Творчість людини необхідна умова повноцінного життя, яка сприяє її становленню як творця і проектувальника власної долі, особистості з високим рівнем культури і духовності.
На цьому аспекті модернізації сучасної освіти акцентовано увагу у законодавчих і концептуальних документах нашої держави. Зокрема, у Національній доктрині розвитку освіти наголошено, що однією з провідних цілей освіти є „...створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України” [175]. У Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) зазначено важливість різнобічного розвитку індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб.
Для сучасної початкової школи пошук шляхів та засобів розвитку творчих здібностей учнів у різних сферах діяльності постає як одна з найактуальніших проблем. У Державному стандарті початкової загальної освіти зазначено, що поряд із загальнонавчальною підготовкою за роки початкової освіти діти мають набути достатній особистий досвід культури спілкування і співпраці у різних видах діяльності, самовираження у творчих видах завдань.
Проблема розвитку дитячої творчості та здібностей була і залишається предметом аналізу багатьох вітчизняних і зарубіжних учених. Ними досліджено проблему розвитку загальних творчих здібностей, від яких залежить успішність у багатьох видах діяльності (Д.Б.Богоявленська, Л.В.Венгер, Дж.Гілфорд, Г.С.Костюк, О.М.Лук, Я.О.Пономарьов, В.А.Роменець, Е.Торренс та ін.), а також спеціальних творчих здібностей, які обумовлюють високі досягнення у конкретних видах творчості: технічному (В.О.Моляко), музичному (Б.М.Теплов, О.М.Рудницька), образотворчому (О.О.Мелік-Пашаєв, О.І.Савенков), літературному (З.Н.Новлянська, З.В.Юрченко) та ін.
Літературна творча діяльність посідає особливе місце серед проявів творчості молодших школярів. З одного боку, вона вимагає роботи таких психічних процесів, як сприймання, образне мислення, уява, мовлення, емоції, активізує почуттєву та інтелектуальну складові пізнавальної діяльності молодшого школяра. З іншого дітям цього віку властива надзвичайна емоційність та чутливість до образних вражень, багатство уяви, невтомна допитливість, відкритість до оточуючого світу (Н.С.Лейтес, Г.О.Люблінська, Н.О.Менчинська та ін.). Це підтверджує важливість цілеспрямованого художньо-словесного розвитку саме молодших школярів.
Сучасне розуміння проблеми розвитку літературно-творчих здібностей школярів увібрало в себе здобутки гуманної педагогіки минулого. Психолого-педагогічна спадщина Я.А.Коменського, К.Д.Ушинського, О.В.Духновича, М.Монтессорі, О.О.Потебні, С.Ф.Русової, П.П.Блонського, практика Л.М.Толстого, С.Френе, Дж.Родарі, В.О.Сухомлинського свідчать, що літературна творчість у дитячі роки умова та засіб максимального розкриття творчих здібностей, активізації емоційно-чуттєвої сфери, пізнавальних інтересів та духовного потенціалу молодших школярів.
Особливої актуальності проблема творчого розвитку дітей засобами художнього слова набула у другій половині ХХ століття. У зазначений період літературна творча діяльність молодших школярів як вид художньо-творчої діяльності досліджувалась педагогами і психологами Ш.О.Амонашвілі, Л.І.Айдаровою, Л.В.Занковим, Т.О.Ладиженською, В.О.Левіним, В.Я.Ляудісом, З.Н.Новлянською, В.О.Сухомлинським, Г.О.Цукерман та ін.
Дослідження питань організації процесу літературної творчості школярів значно активізувались у 60-70 роки. Психологічні аспекти літературної творчості учнів представлено у наукових розвідках О.Г.Ковальова (1960). Н.О.Орланова розкрила деякі дидактичні умови навчання дітей шестирічного віку творчого розповідання (1967). Психолог В.П.Ягункова вивчала здібності, які виявляються насамперед у літературній творчості підлітків (написання творів, складання віршів, казок, описів тощо). Нею висвітлено низку положень щодо організації роботи з літературно обдарованими школярами (1970). Ґрунтовне експериментальне дослідження літературного розвитку школярів у процесі вивчення предмета „література” в середніх класах зроблено Н.Д.Молдавською (1976).
Особливу увагу розвитку творчих здібностей молодших учнів засобами художнього слова приділяв педагог-гуманіст В.О.Сухомлинський. У своїх працях він переконував, що навчання поетичної творчості необхідно не стільки для виховання юних поетів, скільки для духовного збагачення юного серця. Власною педагогічною практикою вчений доводив, що образне мислення, прагнення одухотвореним словом передати красу навколишнього світу, внутрішні переживання не ознака виняткової обдарованості, а характерна для всіх дітей вікова особливість. „Дати дитині радість поетичного натхнення, пробудити в її серці живе джерело поетичної творчості це така ж важлива справа, як навчити читати і розв’язувати задачі. Поетична творчість доступна кожному. Вона не є привілеєм особливо обдарованих.” [234, с. 211]
У кінці 70-х та у 80-х роках ґрунтовного розгляду зазнали психологічний та лінгвістичний аспекти проблеми розвитку художньо-словесної творчості школярів. Завдяки працям психологів Н.С.Лейтеса, Г.Н.Кудіної, О.О.Мелік-Пашаєва, З.Н.Новлянської та ін. вивчено структуру здібностей молодших учнів до художньої і літературної творчості. Досліджено окремі компоненти літературних здібностей школярів, а саме: особливості художнього сприймання ними літературних творів (О.І.Никифорова, В.П.Ягункова, П.М.Якобсон та ін.), прояви їх уяви (Л.С.Виготський, О.М.Дьяченко, Є.В.Заїка, С.Л.Рубінштейн та ін.), розвиток мовлення як продуктивний процес (В.І.Бадер, А.М.Богуш, М.Я.Плющ, Т.Г.Постоян та ін.).
На сучасному етапі розвитку педагогічної науки українськими дидактами та методистами досліджуються різні аспекти проблеми розвитку мовленнєвих і літературних творчих здібностей дітей у навчальному процесі (А.М.Богуш, М.С.Вашуленко, Н.Й.Волошина, І.П.Гудзик, В.О.Мартиненко, В.Я.Мельничайко, Н.Є.Миропольська, В.О.Науменко, О.Я.Савченко, Г.С.Тарасенко, О.Н.Хорошковська, М.І.Чумарна та ін.). Вони наголошують на тому, що у початковій школі формується мовна особистість, вдумливий, естетично розвинений читач, а не просто учень, який уміє читати і писати. Посиленої цілеспрямованої роботи у 4-річній школі вимагає комунікативний і літературний розвиток учнів (О.Я.Савченко) [219, с. 10].
Дисертаційні дослідження останнього десятиріччя (Н.В.Гавриш, Н.В.Гоголь, О.В.Грушко, Н.Є.Миропольська, М.А.Мудрак, І.І.Осадченко, К.І.Пономарьова, Л.В.Шелестова, З.В.Юрченко та ін.) засвідчують важливість теоретичної і практичної розробки різних аспектів проблеми організації розвитку літературно-творчих здібностей дітей, продуктивність особистісно орієнтованих методик.
У докторській дисертації Н.В.Гавриш (2001) теоретично обґрунтовано лінгводидактичну модель розвитку мовленнєвотворчої діяльності старших дошкільників у процесі цілеспрямованого навчання та в ситуації ініціативної словесної творчості. Психологічний аспект проблеми організації самостійної художньо-словесної творчості учнів 5-11-х класів як засобу розвитку літературних здібностей досліджено З.В.Юрченко (2001). Нею визначено компонентний склад комплексної здібності до літературно-творчої діяльності школярів, розроблено ігрові методики її формування. У дослідженні Л.В.Шелестової розкрито деякі питання розвитку інтелектуально-евристичних здібностей молодших підлітків на матеріалі предметів гуманітарного циклу (1997). Методичний аспект проблеми вивчення літератури у старших класах у взаємозв’язках із різними видами мистецтв розкрито у докторській дисертації С.О.Жили (2005) та кандидатській Л.М.Овдійчук (2005).
Низку положень стосовно літературного розвитку молодших школярів у межах освітньої галузі „Мови і літератури” висвітлено у дисертаціях з методики викладання української мови. Так, у дослідженні Л.І.Іванової вивчено роль літературної пропедевтики у повноцінному сприйманні молодшими школярами художнього образу (1996); дисертація Н.В.Гоголь присвячена питанням формування у молодших школярів естетичної оцінки художнього твору (2004).
У дисертаційних дослідженнях останніх років з теорії навчання розглядаються деякі аспекти розвитку мовленнєвої креативності молодших учнів у контексті вимог модернізації початкової освіти. Зокрема, визначено дидактичні умови розвитку творчих здібностей молодших школярів у процесі мовленнєвої діяльності (О.В.Грушко), досліджено можливості поетичного слова у стимулюванні творчої активності молодших школярів на різних уроках (І.І.Осадченко).
Водночас аналіз педагогічних і методичних робіт засвідчує, що дидактичний аспект проблеми розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів не виступав об’єктом спеціального дослідження. Слід зазначити, що оригінальні розвивальні системи, створені та апробовані педагогами Ш.О.Амонашвілі, В.О.Глоцером, В.О.Левіним, Д.Родарі, В.О.Сухомлинським, М.І.Чумарною, С.Френе та ін. визначають низку цінних ідей щодо організації процесу розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів, свідчать про важливість та необхідність цієї роботи в початковій школі. Разом з тим проблема розвитку літературно-творчих здібностей учнів молодшого шкільного віку у сучасних умовах не набула цілісного розгляду.
Передусім підкреслимо, що протягом останніх років у галузі початкового навчання склалася принципово нова ситуація щодо реалізації вимог до літературно-творчого розвитку молодших школярів. Важливий крок у посиленні значущості даної проблеми зроблено у Державному стандарті початкової загальної освіти (2001; 2005), в якому зазначено, що за роки початкового навчання діти мають набути достатній особистий досвід самовираження у творчих видах завдань. Оновлений зміст включає в себе такі компоненти, як досвід творчої діяльності, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, що передбачає посилення літературно-творчої спрямованості навчання молодших школярів.
Досить чітко простежується увага до досліджуваної проблеми у сучасних програмах та підручниках з мови, читання, художньої праці, мистецтва. Збільшується кількість творчих завдань, спрямованих на формування емоційно-ціннісних ставлень до прочитаного, відпрацювання системи творчих умінь, ознайомлення з прийомами, способами літературної творчості, використання комплексного впливу різних видів мистецтв. Водночас ці творчі завдання локалізовані предметним змістом, певною темою, відсутні міжтематичні, міжпредметні системні добірки завдань, які сприяли би реалізації нових компонентів змісту початкової освіти. Це актуалізує потребу спеціальних досліджень, які слугували б науковим підґрунтям практичного впровадження вимог Державного стандарту.
Вивчення досвіду роботи вчителів початкових класів показує, що останнім часом спостерігається підвищення інтересу до літературно-творчого розвитку учнів: використовуються різноманітні творчі завдання, підготовчі вправи перед написанням письмових творчих робіт, які стимулюють основні психічні процеси, задіяні в літературній творчості. Водночас розвиток літературно-творчих здібностей, як показують результати педагогічного експерименту, майже не виходить за межі уроків читання та розвитку зв’язного мовлення, відбувається ситуативно. Оволодіння учнями доступними способами літературної творчої діяльності залишається переважно некерованим, спонтанним процесом, спостерігається недооцінка почуттєвого та процесуального аспекту літературно-творчої діяльності молодших школярів.
Таким чином, у дидактиці початкової освіти проблема розвитку літературно-творчих здібностей учнів в умовах оновленого змісту і методичного забезпечення не отримала цілісного відображення. Її зростаюча актуальність, теоретична та практична значущість і водночас недостатня розробленість зумовили вибір теми дослідження „Система творчих завдань міжпредметного характеру як засіб розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною планів і програм науково-дослідницької діяльності кафедри педагогіки та методики початкового навчання Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка з проблеми „Особистісно орієнтована система навчання та виховання як стратегічне завдання модернізації початкової освіти” (протокол № 3 від 12.11.2000р.).
Тема дисертації затверджено вченою радою Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (протокол № 7 від 28.02.2001року) і погоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №4 від 11.04.2001року).
Об'єкт дослідження: процес розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів у навчальній діяльності.
Предмет дослідження: система творчих завдань міжпредметного характеру та умови її застосування у навчальному процесі.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні системи творчих завдань з розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів та експериментальній перевірці ефективності її застосування у навчальному процесі.
Гіпотеза дослідження. Розвиток літературно-творчих здібностей молодших школярів можна значно поліпшити, якщо цей процес здійснюється поетапно і набуває цілеспрямованого керівництва через систему завдань міжпредметного характеру, розроблену з урахуванням мотиваційного, змістового і процесуального компонентів навчальної діяльності та орієнтовану на розвиток усіх складових літературно-творчих здібностей. Процес її застосування буде ефективним за умов:
- підготовки учнів до створення літературних продуктів на міжпредметному змісті;
- збагачення їх емоційно-чуттєвого та комунікативного досвіду;
- навчання учнів елементарних прийомів літературної творчості;
- інтеграції різних видів творчої діяльності учнів (літературної, образотворчої, театральної, музичної);
- наявності розвивального емоціогенного середовища, що стимулює дітей до творчості.
Відповідно до мети і гіпотези дослідження визначено такі завдання:
1. Вивчити стан розробленості проблеми розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів у педагогічній теорії і практиці.
2. Обґрунтувати сутність та структуру досліджуваних здібностей учнів молодшого шкільного віку.
3. Розробити систему завдань міжпредметного характеру з розвитку літературно-творчих здібностей, визначити умови її впровадження до навчально-виховного процесу.
4. Виділити критерії і показники сформованості досліджуваних здібностей учнів початкових класів.
5. Здійснити експериментальну перевірку ефективності використання системи творчих завдань міжпредметного характеру як засобу розвитку літературно-творчих здібностей молодших учнів.
З позицій системного підходу було розроблено методику дослідження, в якій використано такі методи: теоретичний аналіз і узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблеми; аналіз нормативних документів початкової школи; ознайомлення з педагогічним досвідом розвитку літературно-творчих здібностей молодших учнів (аналіз публікацій та методичних доробків творчо працюючих вчителів, анкетування та бесіди з учителями, цілеспрямовані спостереження за навчальним процесом); анкетування школярів, спостереження за їх творчою діяльністю; моделювання дидактичних ігор, творчих завдань з розвитку літературно-творчих здібностей учнів; тестування, виконання учнями завдань відкритого типу та творчих завдань на вибір; аналіз продуктів дитячої творчості, констатувальний та формувальний експерименти, кількісний та якісний аналіз результатів дослідження.
Експериментальна база. Дослідження проводилося у школах міст Чернігова та Корюківки, у Радянськослобідській та Киїнській школах Чернігівської області. Різними формами констатувального експерименту було охоплено 560 учнів та 126 вчителів початкових класів. Формувальний експеримент тривав протягом 2001-2005-го н.р. у Чернігівських ЗСШ І-ІІІ ст. №1, №12, ЗСШ І ст. №36, ЗОШ І-ІІІ ст. №4, №29, ЗОШ І-ІІІ ст. №4 м. Корюківки, Радянськослобідській та Киїнській ЗОШ І-ІІІ ст. Чернігівського району. У ньому брало участь 511 учнів 1-4-х класів.
Методологічну основу дослідження становлять положення філософії, психології, естетики щодо сутності художньої та літературної творчості, їх ролі у розвитку особистості; філософсько-педагогічні концепції дитиноцентризму та життєтворчості; сучасні психологічні теорії розвитку загальних і спеціальних здібностей; вихідні концептуальні положення державних документів про стратегію освіти в Україні (закон України „Про освіту”, Національна доктрина розвитку освіти, Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа), Державний стандарт початкової загальної освіти).
Теоретичними засадами дослідження є положення загальної теорії здібностей та результати психологічних і дидактичних досліджень про розвиток творчих здібностей у відповідній діяльності (Л.С.Виготський, Дж.Гілфорд, Н.С.Лейтес, О.О.Мелік-Пашаєв, В.О.Моляко, Б.М.Теплов та ін.); теорії навчальної діяльності та взаємозв’язку навчання і розвитку (Н.М.Бібік, В.В.Давидов. М.О.Данилов, Л.В.Занков, І.Я.Лернер, С.Д.Максименко, Н.Є.Миропольська, О.Я.Савченко, М.М.Скаткін та ін.); теорії формування умінь виконувати навчальні та творчі завдання (Ю.К.Бабанський, Г.О.Балл, Ю.М.Колягін, І.Я.Лернер, О.Я.Савченко та ін.); наукові доробки з розвитку комунікативно-діяльнісної основи мовлення учнів (М.С.Вашуленко, І.П.Гудзик, Л.О.Варзацька, Г.С.Тарасенко, О.Н.Хорошковська та ін.).
У розробці і проведенні експериментального дослідження нами враховувалися сучасні підходи до організації навчально-виховного процесу на засадах особистісно орієнтованих методик, що передбачали діагностику й корекцію навчальних досягнень учнів, діалог, вибір, партнерські взаємини учителя з учнями (Ш.О.Амонашвілі, Г.О.Балл, І.Д.Бех, Н.М.Бібік, С.П.Бондар, О.Я.Савченко та ін.).
Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів. Вперше розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено систему творчих завдань міжпредметного характеру з розвитку літературно-творчих здібностей молодших учнів та умови її впровадження до навчального процесу; обґрунтовано критерії та показники рівнів розвитку досліджуваних здібностей молодших школярів; визначено етапи (підготовчий, основний) їх розвитку в молодшому шкільному віці. Уточнено поняття „творче завдання”, „система творчих завдань”, „літературно-творчі здібності” стосовно молодших школярів; виявлено основні тенденції розвитку літературно-творчих здібностей у молодшому шкільному віці; з’ясовано вплив різних типів завдань на розвиток певних компонентів досліджуваних здібностей. Набули подальшого розвитку положення про особистісно-діяльнісний підхід до розвитку творчих здібностей учнів, необхідність їх мотиваційної підготовки до творчої діяльності, емоційно-ціннісного пізнання світу.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблена система творчих завдань та методичні рекомендації щодо її застосування, методики написання творчих робіт можуть бути використані на уроках української мови, читання, позакласного читання, природознавства, мистецтва, художньої праці тощо, у позаурочній діяльності з метою розвитку літературно-творчих здібностей учнів. Вона може слугувати моделлю для розробки аналогічних систем завдань з метою розвитку художньо-творчих здібностей молодших учнів (образотворчих, музичних тощо). Теоретичні положення дисертації, висновки та методичні рекомендації можуть використовуватися вчителями початкової школи у навчальному процесі, методистами, психологами, викладачами для проведення тренінгів з метою розвитку образного мислення, уяви, а також авторами підручників, навчальних і методичних посібників.
Основні положення і рекомендації щодо розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів у процесі виконання творчих завдань міжпредметного характеру використано у роботі Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 123 від 12.12.06 р.), у роботі Чернігівських ЗСШ І-ІІІ ст. №1 (довідка № 112 від 13.11.06 р.), ЗОШ І-ІІІ ст. №4 (довідка № 171 від 14.11.06 р.), ЗСШ І-ІІІ ст. №12 (довідка № 267 від 9.11.06 р.), ЗОШ І-ІІІ ст. №29 (довідка № 174 від 8.11.06 р.), ЗСШ І ст. №36 (довідка № 41 від 7.12.06 р.); ЗОШ І-ІІІ ст. №4 м. Корюківки (довідка № 175 від 15.12.06 р.); Радянськослобідської ЗОШ І-ІІІ ст. (довідка № 14 від 8.12.06 р.); Киїнської ЗОШ І-ІІІ ст. (довідка № 431 від 8.12.06 р.) Чернігівського району. Теоретичні та практичні положення дисертації висвітлювались під час читання спецкурсів студентам та магістрантам факультету початкового навчання Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (довідки № 04-11/946 від 16.11.06 р., № 04-11/945 від 16.11.06 р.), під час проведення семінарів серед керівників гуртків художньо-естетичного циклу (довідка № 188 від 02.11.06 р.), у процесі факультативної роботи з учнями початкових класів (довідки № 266 від 09.11.06 р. та № 112 від 13.11.06 р.).
Вірогідність результатів дослідження забезпечувалась комплексним підходом до розробки його теоретичних засад з урахуванням сучасних досліджень із психології здібностей, лінгвістики, дидактики, методики початкового навчання. Це дозволило різнобічно вивчити об’єкт дослідження, визначити комплекс методів педагогічного пошуку, адекватних його предмету, меті й завданням.
Дослідження проводилось у різних умовах організації навчального процесу (школи міста й села, загальноосвітні та спеціалізовані школи), в експерименті брали участь вчителі з різним педагогічним стажем. У ньому поєднувалися констатувальний і формувальний експерименти, результати яких підлягали якісному й кількісному аналізу.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації дістали позитивну оцінку на Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток навичок критичного мислення учнів у контексті розробки стандартів освіти України” (Київ, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції Сучасні проблеми педагогіки початкової освіти” (Переяслав-Хмельницький, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми підготовки фахівців в умовах оновлення змісту і форм початкової загальної освіти” (Луцьк, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції „Психолого-педагогічні проблеми дитинства” (Переяслав-Хмельницький, 2003), Міжрегіональній науково-практичній конференції „Малокомплектна школа: проблеми, досвід роботи, перспективи” (Чернігів, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми формування творчої особистості вчителя початкових класів” (Вінниця, 2005), Міжвузівській науково-практичній конференції „Інноваційні технології навчання та виховання у початковій школі” (Чернігів, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Формування професійної компетентності вчителя початкової школи в контексті моніторингу якості освіти” (Переяслав-Хмельницький, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасні технології навчання у початковій школі” (Київ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції „Особистісно орієнтовані педагогічні технології у початковій освіті” (Тернопіль, 2006).
Основні теоретичні положення й висновки обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки і методики початкового навчання Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (2001-2007 рр.).
Упровадження результатів дослідження в практику здійснювалось протягом 2000-2007 рр. шляхом публікацій методичних рекомендацій, проведення семінарів з учителями шкіл м. Чернігова, читання лекцій в Чернігівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, особистого керівництва літературною творчістю молодших школярів у позакласній роботі тощо.
Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження знайшли відображення у 14 одноосібних публікаціях автора, з них 7 у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (275 найменувань на 20 сторінках), 4 додатків (на 52 сторінках). У роботі наведено 14 рисунків, 29 таблиць (сукупно займають 23 сторінки). Основний зміст дисертації викладено на 199 сторінках. Загальний обсяг роботи складає 271 сторінка.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
На основі системного аналізу психолого-педагогічних джерел було виявлено особливу актуальність проблеми розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів на сучасному етапі модернізації шкільної освіти і водночас недостатню її розробленість у дидактиці початкової освіти.
Оновлений зміст початкової освіти побудований на ідеях особистісно орієнтованої системи навчання і виховання, в центрі якої знаходиться дитина з її індивідуальними потребами, схильностями, інтересами. Він включає в себе принципово нові компоненти досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до світу, які посилюють увагу до проблеми пошуку шляхів та засобів розвитку літературно-творчих здібностей дітей у навчанні.
Однак, як свідчать результати спостереження за навчально-виховним процесом у сільських та міських школах, анкетування та бесіди з учителями, учнями, що здійснювались протягом 2001-2006 н.р., зазначені компоненти не дістали належної реалізації у навчально-виховному процесі. Це зумовлює потребу у проведенні спеціальних досліджень, які б слугували науковим підґрунтям практичного впровадження вимог Державного стандарту загальної початкової освіти
Аналіз програм та підручників для школи І ступеня показав, що у їх змісті закладено значний розвивально-творчий потенціал, що відображає методологічні, теоретичні та практичні здобутки оновленої початкової освіти.
Разом з тим ознайомлення з теоретичними напрацюваннями та досвідом педагогів засвідчує, що в реальному навчальному процесі розвиток літературно-творчих здібностей не дістав належної організації. Він майже не виходить за межі уроків читання та розвитку зв’язного мовлення, або відбувається в рамках факультативів та окремих курсів, не достатньо використовуються можливості різних видів мистецтв у цій роботі. Творчі завдання з розвитку уяви, образного мовлення на уроках, як правило, використовуються епізодично, безсистемно, в результаті чого розвиток творчих здібностей учнів відбувається спонтанно. Літературно-творчий розвиток дитини розуміється вчителями в основному як локальне завдання, розв’язання якого відбувається в рамках конкретного уроку, вивчення окремого твору. Однак, з нашого погляду, ця проблема постає як загальнодидактична, її повноцінне розв’язання виходить на міжпредметний рівень.
Значущість проблеми і недостатнє теоретичне висвітлення у дидактичних дослідженнях зумовили вибір теми. Його метою є обґрунтування дидактичного забезпечення розвитку літературно-творчих здібностей молодших учнів, у якому системі творчих завдань міжпредметного характеру належить провідне місце.
У психолого-педагогічних дослідженнях дефінітивний аналіз літературно-творчих здібностей школярів ґрунтується на розумінні таких понять, як „творчість” та „здібності”. Творчість визначається науковцями як складна форма людської активності, що породжує якісно нові матеріальні і духовні цінності суспільного або індивідуального значення. Здібності у наукових розвідках трактуються в основному як якості особистості, від яких залежить можливість здійснення та ступінь успішності діяльності.
На основі аналізу різних підходів до вивчення творчих та літературних здібностей особистості визначено, що досліджувані здібності школярів є сукупністю певних інтегративних характеристик особистості, що забезпечують у функціональній єдності успішність виконання літературно-творчої діяльності.
Зазначені особистісні характеристики утворюють комплекс мотиваційної та інструментальної складової здібностей. До внутрішніх мотиваційних характеристик літературно-творчих здібностей молодших учнів ми відносимо схильність до занять літературною творчістю, бажання висловитись, поділитись враженнями, допитливість, творчий інтерес, почуття захопленості тощо. Зовнішніми мотивами є позитивний відгук від слухачів, довіра до вчителя, прагнення отримати гарну оцінку, похвалу, тощо.
Інструментальну складову літературно-творчих здібностей школярів утворює синтез емоційно-ціннісного, креативного та мовленнєвого компонентів. Емоційно-ціннісне ставлення дитини до світу характеризується цілісністю емоційно-чуттєвого сприймання, художньою спостережливістю, вразливістю, увагою до внутрішнього світу інших людей, здатністю до співпереживання. Креативність визначається розвиненістю творчої уяви, художньо-образного, асоціативного та логічного мислення. Мовленнєвий компонент передбачає наявність якостей, що сприяють оволодінню засобами літературного мистецтва (чутливість до слова, відтінків його значень та звукових якостей; багатство словникового запасу; поетичний слух; навички римування; володіння засобами художньої виразності тощо).
Узагальнення практичного і теоретичного досвіду педагогів, психологів та методистів з проблеми навчання літературної творчості дітей дозволило виділити принципові положення, на основі яких було побудувано систему творчих завдань міжпредметного характеру, спрямовану на розвиток літературно-творчих здібностей молодших школярів, а також виділити дидактичні умови їх впровадження у навчальний процес. Зокрема, у їх наукових розвідках підкреслюється важливість стимулювання мотивації творчої діяльності, необхідність ознайомлення з доступними прийомами літературної творчості; використання завдань з розвитку емоційно-чуттєвої сфери, уяви, творчого мислення, образного мовлення; створення позитивної атмосфери під час їх виконання. Сучасними дослідниками естетично-творчого виховання школярів наголошується на необхідності організації ситуацій емоційно-ціннісних переживань, повноцінного використання впливу таких чинників, як природа та різні види мистецтв.
Таким чином, урахування перелічених умов, а також аналіз різних підходів до класифікації пошукових завдань, принципів створення їх систем було покладено в основу побудови експериментальної системи творчих завдань. Вона представляє собою сукупність взаємопов’язаних, дидактично обґрунтованих завдань, складених з урахуванням мотиваційного, змістового і процесуального компонентів навчальної діяльності, що відповідає віковим особливостям молодших школярів. З одного боку, система завдань міжпредметного характеру має на меті стимулювати розвиток всіх компонентів літературно-творчих здібностей у різноплановій творчій діяльності. З іншого боку, вона виступає як дидактико-методичний засіб навчання, виховання і розвитку молодших школярів, що здійснює корекційно-оцінну та рефлексивну функції.
Підставами для типологізації завдань слугували положення про характер навчально-пізнавальної діяльності та необхідність підготовчої роботи до виконання завдань складних типів.
Розроблена на основі узагальнення теоретичного і практичного досвіду психологів, педагогів та методистів система творчих завдань складається з двох блоків. Завдання першого блоку, які виконують підготовчу функцію, спрямовані на активізацію психічних процесів, задіяних у літературній творчості (завдання з розвитку емоційно-чуттєвого сприймання, образного мовлення, уяви, творчого мислення). Завдання другого блоку сприяють поступовому формуванню творчих умінь учнів завершувати, створювати та удосконалювати творчі продукти. Важливим при застосуванні системи завдань було врахування таких дидактичних умов: підготовка учнів до створення літературних продуктів на міжпредметному змісті; збагачення їх емоційно-чуттєвого та комунікативного досвіду; навчання елементарним прийомам літературної творчості; інтеграція різних видів творчої діяльності учнів.
Однією з важливих умов є також створення розвивально-творчого середовища під час впровадження системи завдань у навчальний процес, а саме: створення позитивного емоційного фону уроку, гуманізація навчального спілкування, співробітництво під час виконання творчих завдань, підтримка творчих зусиль дитини, створення ситуацій успіху, тобто організація навчально-творчого процесу на засадах особистісно-орієнтованої моделі освіти.
У відповідності із завданнями нашого дослідження необхідно було виявити реальний рівень розвитку літературно-творчих здібностей учнів 3-4-х класів в умовах діючої ситеми навчання та залежність цього розвитку від впровадження у навчальний процес експериментальної системи творчих завдань міжпредметного характеру. З цією метою було проведено констатувальний, формувальний та контрольний етапи експерименту.
На основі аналізу психолого-педагогічних досліджень і власних напрацювань було розроблено критерії визначення рівнів розвитку літературно-творчих здібностей молодших учнів (мотивація літературно-творчої діяльності, емоційно-ціннісне ставлення до світу, креативність, мовленнєвий розвиток) та їх показники (творча ініціатива, емоційна експресивність висловлювань, оригінальність задуму, образність та логічність тексту тощо).
Кількісний та якісний аналіз результатів констатувального експерименту, зокрема аналіз продуктів дитячої літературної творчості, виконання тесту, опитування учнів та спостереження за процесом творчої діяльності показав, що учні знаходяться на різних рівнях розвитку літературно-творчих здібностей. Зіставлення й узагальнення результатів виконання учнями діагностичних завдань дозволило виявити загалом низький рівень розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів.
У 3-4-х класах значна кількість дітей знаходиться на середньому та початковому рівнях розвитку ЛТЗ; без спеціального педагогічного впливу їх компоненти розвиваються дуже повільно. Розвиненість емоційно-ціннісного ставлення учнів до світу та сформованість мотивації до творчості знаходиться переважно на початковому рівні, проте потенційні можливості явно простежуються.
Аналіз експериментальних даних, спостереження за роботою вчителів дозволяють припустити, що причинами слабого стану розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів є відсутність системного підходу до розв’язання проблеми на міжпредметному рівні; недостатнє використання комплексного впливу таких стимуляторів, як музика, образотворче мистецтво, театр; обмеженість прийомів навчання літературної творчості; недостатня кількість творчих завдань у підручниках.
Формувальний експеримент передбачав використання на різних уроках в експериментальних класах дидактично обґрунтованої системи творчих завдань, що мала на меті розвиток літературно-творчих здібностей молодших школярів, вивчалась динаміка цього процесу.
Модель поетапного розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів передбачала підготовчий етап (1-2 клас), на якому стимулювались мотивація літературної творчості учнів, художнє сприймання, уява, мислення, мовлення та основний етап (3-4 клас), під час якого діти, крім цього, навчалися створювати творчі продукти за допомогою певних прийомів.
У 1-2 класах відбувався розвиток процесів художнього сприймання, творчої уяви, образного мислення та мовлення, збагачувався емоційно-чуттєвий та комунікативний досвід учнів. У 1 класі увага акцентовувалась на формуванні мотивації літературно-творчої діяльності, у 2 класі збільшувалась питома вага завдань з розвитку логічного та образного мислення.
У 3-4 класах, крім цього, передбачалось більш широке залучення учнів до створення творчих продуктів в усній та письмовій формі. У 3 класі відбувалось оволодіння дітьми прийомами літературної творчості, стратегіями творчого мислення. У 4 класі збільшувалась кількість письмових творчих завдань, які виконувались переважно самостійно або у співпраці з іншими учнями. Результатом цього етапу було включення учнів в активну творчу практику, яка передбачала спочатку завершення, створення, а пізніше удосконалення міні-творів, казок, діалогів, віршів тощо.
Завдання мали переважно ігровий характер, здійснювався диференційований підхід до їх виконання учнями, організовувалась різнопланова творча діяльність у парах, групах, самостійно або у співпраці з учителем.
На заключному етапі формувального експерименту (наприкінці 2004-2005 н.р.) було проведено контрольні зрізи у контрольних та експериментальних класах, мета яких виявити, наскільки виріс у контрольних і експериментальних класах порівняно з констатувальним етапом дослідження рівень розвитку ЛТЗ молодших школярів.
Ефективність упровадження експериментальної методики визначалась за результатами виконання учнями завдань, ідентичних до тих, що виконувались учнями у ході констатувального експерименту, за тими ж критеріями і показниками. На кінець року високий рівень розвитку ЛТЗ учнів 4-го класу у контрольних класах становив 6,2% учнів, в експериментальних 15%, достатній рівень у контрольних класах був 19,7%, в експериментальних 33,5%, середній рівень відповідно 43,2% та 36,3%. Початковий рівень розвитку ЛТЗ в учнів контрольних класів був майже у третини класу (31%), в експериментальних удвічі менше (15,2%).
Зіставлення проаналізованих результатів, отриманих в кінці формувального експерименту в контрольних та експериментальних класах з даними констатувального експерименту, підтверджують ефективність розробленої експериментальної методики. Якщо на констатувальному етапі високий рівень спостерігався у 6% учнів, достатній у 18,2%, середній у 44,4%, а початковий у третини учнів, то на кінець формувального експерименту учні експериментальних класів отримали значно вищі показники: високий рівень 15%, достатній 33,5%, середній 36,3% а початковий рівень мали всього 15,2% четвертокласників.
Результати спостережень за навчально-виховним процесом у контрольних та експериментальних класах, анкетування та бесіди з учителями засвідчують, що в результаті експериментального навчання зросла загальна творча активність учнів, позитивно змінилось ставлення до виконання творчих видів діяльності, значно розвинулась уява, здатність до нестандартності мислення. Спостерігалось зниження мовного бар’єру при висловлюванні власних суджень (особливо в учнів з низьким та середнім рівнем навчальних досягнень), словниковий запас збагатився художньо-образною лексикою, відбувся значний розвиток читацьких здібностей, а також відбулись помітні зрушення у розвитку естетичних почуттів.
Ці та інші дані підтвердили ефективність впливу запропонованої системи творчих завдань на розвиток літературно-творчих здібностей молодших школярів. Результати експериментальної роботи підтверджують, що система завдань, розроблена на міжпредметному рівні, містить значний потенціал для розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів цієї багатогранної проблеми. Подальшого вивчення потребують питання систематизації прийомів літературної творчості та умов їх застосування у навчальному процесі, спеціального вивчення проблеми мотиваційної підготовки учнів до літературно-творчої діяльності з урахуванням принципів індивідуалізації та диференціації навчання. Окремого дослідження вимагає проблема підготовки вчителів початкових класів до роботи з розвитку літературно-творчих здібностей молодших учнів як на уроках, так і у позакласній роботі.

ЛІТЕРАТУРА
1. Айдарова Л.И., Цукерман Г.А. Психологическая необходимость изучения «поэтики» в курсе родного языка // Вопросы психологии. 1977. №1. С.106-117.
2. Акімов І., Клименко В. Феномен вундеркінда // Початкова школа. 1989. №8. С. 11-16.
3. Аксенова Е.М. Воспитание чувств художественним словом. Пособие для учителя. М.: Учпедгиз, 1962. 208 с.
4. Ананьев Б.Г. Психология чувственного познания. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. 485 с.
5. Анастази А. Психологическое тестирование. Ч.1-2. М.: Педагогика, 1982.
6. Андреев А.Л. Место искусства в познании мира. М.: Политиздат, 1980. 197с.
7. Аншакова С.Ю. Работа над эпитетом как средство раскрытия жанровых особенностей сказки // Начальная школа. 2004. №6. С.55-58.
8. Аристотель. Сочинения: В 4 Т./ Пер. с древнегреч.; Общ. ред. А.Й.Доватура. М.: Мысль, 1983. Т. 4. 830 с.
9. Артемьева Т.И. Методологический аспект проблемы способностей. М.: Наука, 1977. 184 с.
10. Артемьева Т.И. Проблема способностей: личностный аспект // Психологический журнал. 1984. №3. С.46-56.
11. Асмус В.Ф. Вопросы теории и истории эстетики. Сб. статей. М.: Искусство, 1968. 654 с.
12. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-познавательного процесса. М.: Просвещение, 1982. 192 с.
13. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований: (Дидактический аспект). М.: Педагогика, 1982. 192 с.
14. Байбара Т.Н. Дидактические условия эффективного использования исследовательского метода в обучении младших школьников: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. /Институт педагогики АПН Украины. К., 1988. 217 л.
15. Балл Г.А. Теория учебных задач: Психолого-педагогический аспект. М.: Педагогика, 1990. 184 с.
16. Бандура О.М. Міжпредметні зв’язки в процесі вивчення української літератури: Посібник для вчителів. К.: Рад.школа, 1984. 164 с.
17. Барташніков О.О., Барташнікова І.А. Розвиток сенсорних здібностей і пам’яті у дітей 5-7 років. Тернопіль: „Богдан”, 1998. 72 с.
18. Батищев Г.С. Особенности культуры глубинного общения // Вопросы философии. 1995. № 12. С. 103-128.
19. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424с.
20. Бердяев Н.А. Философия свободного духа. М.: Республика, 1994. 480 с.
21. Берхин Н.Б. Психолого-педагогическая специфика художественного образования школьников // Педагогика. 1995. № 5. С. 42-45.
22. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. К.: ІЗМН, 1998. 204с.
23. Биричевская Т.Б. Развитие литературного творчества младших школьников // Начальная школа. 2001. №2. С.86-89.
24. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів: Дис. ... д-ра. пед. наук: 13.00.01. /Інститут педагогіки АПН України. К., 1998. 380 л.
25. Бібліографічний покажчик наукових праць (1993-2000 рр.) /Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України / За ред. І.А.Зязюна, Н.Г.Ничкало Ніжин: Редакційно-видавничий відділ, 2000. 145 с.
26. Біла І.М. Природа колиска творчої думки // Обдарована дитина. 2006. №1. С.26-32.
27. Богоявленская Д.Б. Метод исследования уровней интеллектуальной активности // Вопросы психологии. 1971. №1. С.144-146.
28. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству. М.: Знание, 1981. 96 с.
29. Богоявленский Д.Н., Менчинская Н.А. Психология усвоения знаний в средней школе. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956. 347 с.
30. Богуш А., Гавриш Н., Котик Т. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. К.: Видавничий Дім „Слово”, 2006. 304с.
31. Бондар В.І. Дидактика. К.: Либідь, 2005. 264с.
32. Бондаренко Л.Н. Литература и природа // Начальная школа. 2004. №7. С.30-35.
33. Борев Ю. Эстетика. М.: Политиздат, 1998. 495 с.
34. Броннікова С.М. Формування мовленнєвої культури молодших школярів засобами мистецтва: Автор. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 /Луганський державний педагогічний ун-т імені Т.Шевченка. Луганськ, 2002. 20 с.
35. Бураго С.Б. Мелодия стиха. (Мир. Человек. Язык. Поэзия): Монография К.: Collegium , 1999 350с.
36. Бусарева В.Р., Колесниченко В.И. Интегрированный урок-исследование «Чтение. Музыка.» // Начальная школа. 2004. №8. С.45-48.
37. Варзацька Л.О. Навчання мови та мовлення на основі тексту: Методичний посібник. Кам'янець-Подільський: Абетка, 2001. 2001. 112с.
38. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід. Х.: Скорпіон, 2000. 120с.
39. Вашуленко М. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4-річного початкового навчання // Початкова школа. 2001. № 1. С. 1114.
40. Вашуленко М.С. Навчання грамоти в 1 класі: Посібник для вчителя. К.: „Освіта”, 2002. 176с.
41. Вашуленко М.С. Післябукварик. 1 кл. /М.С.Вашуленко, В.О.Науменко, М.Д.Захарчук. Вид. 2-е, доп. К.: Літера ЛТД, 2004. 112 с.
42. Вашуленко М.С. Рідна мова. 2 кл. Ч.І, ІІ. Підручник для 2 кл. /М.С.Вашуленко, М.Білецька. К.: „Освіта”, 2002. 127 с.
43. Вашуленко М.С. Рідна мова. 3 кл. Ч.І, ІІ. Підручник для 3 кл. /М.С.Вашуленко, О.І.Мельничайко. К.: „Освіта”, 2003. 126 с.
44. Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення у початковій школі. К.: „Освіта”, 2006. 226 с.
45. Венгер Л.А. Педагогика способностей. М., «Знание», 1973. 117с.
46. Вербицька С.М. Розвиток літературно-естетичної творчості молодших школярів. Х.: Видав. гр. „Основа”, 2004. 112 с.
47. Вітченко А.О. Удосконалення літературного розвитку школярів 5-7 класів засобами театрального мистецтва: Дис... канд. пед. наук: 13.00.02. 2001. 198л.
48. Волков Б.С. Психология младшего школьника: Учеб. пособие М.: Педагогика, 2002. 128 с.
49. Волобуева И.А. Система дидактических игр и упражнений как средство формирования зрительных сенсорных умений учащихся 1-2 классов: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. /Бердянський гос. пед. ин-т им. П.Д.Осипенко. К., 1996. 304 л.
50. Волобуєва Т.В. Розвиток творчої компетентності школярів. Х.: Видавнича група „Основа”, 2005. 112с.
51. Волочай В.Г, Вітковська Н.С., Гавадза Н.М. Азбука віршування для початкових класів. Посібник для вчителів: Вінниця, ПП „АІСТ-прес”, 1998. 84 с.
52. Волошина Н.Й. Естетичне виховання учнів в процесі вивчення літератури. К.: Рад-школа, 1985. 104 с.
53. Волощук І.С. Науково-педагогічні основи формування творчої особистості. К.: Педагогічна думка, 1998. 160 с.
54. Выготский Л.С. Мышление и речь // Собр. соч.: 6т. М.,1982. Т. 2. 428с.
55. Выготский Л.С. Психология искусства. М.: Искусство, 1968. 576 с.
56. Выготський Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. М.: Просвещение, 1967. 92 с.
57. Гавриш Н.В. Психолого-педагогічні основи розвитку словесної творчості дітей дошкільного віку // Педагогіка і психологія. 2000. №4. С.21-29.
58. Гавриш Н.В. Розвиток мовленнєвотворчої діяльності в дошкільному дитинстві: Автореф. дис. ... д-ра. пед. наук: 13.00.02/ Національний педагогічний ун-т імені М.П.Драгоманова. Київ, 2002. 32 с.
59. Гай А. Літературна творчість молодших школярів // Початкова школа. 1989. №5. С.33-36.
60. Гальперин П.Я. Развитие исследований по формированию умственных действий // Психологическая наука в СССР: Сб. статей: В 2-х томах. М.: Изд-во МГУ, 1959. Т. 1. 599 с.
61. Гильбух Ю.З. Умственно одаренный ребенок. Психология, диагностика, педагогика. К.: РОВО «Укрвузполиграф», 1992. 84 с.
62. Гин С.И. Мир фантазии: Методическое пособие для учителя начальной школы. М.:Вита-Пресс, 2001. 128 с.
63. Глоцер В. Дети пишут стихи. М., «Искусство», 1964. 213с.
64. Голубева Э.А. Некоторые проблемы експериментального изучения природних предпосылок общих способностей // «Вопросы психологии». 1980. №4. С.24-37.
65. Гончаренко С. Український педагогічний словник. Київ: Либідь, 1997. 376с.
66. Гончаренко С.У., Мальований Ю.І. Педагогічна сутність гуманітаризації шкільної освіти // Рідна школа. 1994. №10. С. 30-33.
67. Граблева В.Н. Словесное рисование на уроках чтения при изучении лирических произведений // Начальная школа. 2000. №11. С.19-25.
68. Гринь Т.В. Гуманістична спрямованість професійної діяльності вчителя як основа реалізації особистісно орієнтованих педагогічних технологій //Особистісно орієнтовані педагогічні технології у початковій освіті: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Тернопіль, 4-5 травня 2006 року. Тернопіль, 2006. 132с. С.106-109.
69. Гринь Т.В. Психолого-педагогічний фон діяльності вчителя як один із факторів ефективності педагогічного процесу //Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка. Випуск 38. Серія: педагогічні науки: Збірник. Чернігів: ЧДПУ, 2006. №38. 278с. С.31-34.
70. Грушко О.В. Розвиток творчих здібностей молодших школярів у процесі мовленнєвої діяльності: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.09 / Ін-т педагогіки АПН України. Київ, 2005. 20 с.
71. Гудзик І.П. Українське слово: Дидактичні матеріали з розвитку мовлення. К.: Освіта, 1996. 144 с.
72. Гуманізація процесу навчання в школі: Навчальний посібник /За ред. С.П.Бондар. 2-ге вид., доповн. К.: Стислос, 2001. 256 с.
73. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. М.: Педагогика, 1986. 240 с.
74. Державний стандарт початкової загальної освіти // Директор школи. 2000. № 47. С.3-32.
75. Доровской А.И. Сто советов по развитию одаренности детей. Родителям, воспитателям, учителям. М., Российское педагогическое агентство, 1997. 309 с.
76. Дружинин В.Н. Психодиагностика общих способностей. М.: Издательский центр «Академия», 1996. 236 с.