СИСТЕМАТИЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЯК ШЛЯХ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Селезньова Ольга Миколаївна

УДК 347.734

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
ЯК ШЛЯХ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Орлюк Олена Павлівна,
доктор юридичних наук, доцент,
член-кореспондент АПрН України

Ірпінь 2009

ЗМІСТ

Вступ ................................................................................................................. 3-12
Розділ 1. Банківське законодавство та проблема
його систематизації: теоретичні засади ................................................... 13-70
1.1. Банківське законодавство: поняття, історичний
розвиток, характерні ознаки та структура .................................................. 13-43
1.2. Теоретико-прикладні аспекти та світова практика
систематизації банківського законодавства ................................................ 44-68
Висновки до першого розділу ........................................................................ 69-70
Розділ 2. Аналіз форм систематизації банківського
законодавства України та їх результатів .............................................. 71-137
2.1. Інкорпорація та консолідація як первинні форми
систематизації банківського законодавства України ................................. 71-99
2.2. Кодифікація банківського законодавства
України: сутність, функції, результати ................................................... 100-135
Висновки до другого розділу ...................................................................... 136-137
Розділ 3. Шляхи вдосконалення процедури
систематизації банківського законодавства України ....................... 138-165
3.1. Удосконалення процесу здійснення підготовчих етапів
систематизації банківського законодавства України ............................. 138-148
3.2. Кодифікаційні етапи процедури систематизації банківського
законодавства України: пошук нових підходів ...................................... 149-163
Висновки до третього розділу ................................................................. 164-165
Висновки ................................................................................................... 166-172
Додатки ...................................................................................................... 173-201
Список використаних джерел ............................................................... 202-220

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Інтеграція України до європейського правового простору вимагає удосконалення національного законодавства відповідно до вимог міжнародного права. Не є винятком і банківське законодавство, стан якого на сьогодні не відповідає новим фінансовим відносинам та правилам юридичної техніки.
Тільки завдяки систематизації банківського законодавства будуть усунені прогалини у нормативно-правовій регламентації, з урахуванням суперечностей актів банківського законодавства, його колізій, як з нормами інших підгалузей фінансового права, так і з нормами інших галузей права, обумовлена відповідність національного банківського законодавства з міжнародним, забезпечено створення кодифікованого акта з банківської діяльності.
Прийняття Європейським парламентом та Радою Європейського Союзу Директиви „Щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення” в редакції від 27 березня 2007 р. ознаменувало активізацію систематизаційних процедур, оскільки дана директива вважається негласним міжнародним „банківським кодексом”. Тому розробка та прийняття Банківського кодексу України є на сьогодні важливою стратегічною метою для нашої держави, що забезпечить перехід до нового ступеня розвитку європейсько-українських відносин. Науково-практичні рекомендації щодо проведення кодифікації зокрема, та процедури систематизації в цілому, є вкрай актуальними та зумовлені вимогами часу.
У науці фінансового права існує погляд, згідно якого систематизація повинна проходити не в рамках якої-небудь підгалузі фінансового права, а у всьому фінансовому законодавстві, і результатом такої систематизації міг би бути Фінансовий кодекс України, який би закріпив основні принципи щодо фінансово-правового регулювання фінансової системи у сучасних умовах. Проте саме життя, з огляду на складний і строкатий предмет фінансового права, визначає таку позицію дещо передчасною (у всякому разі на даному етапі існування українського суспільства). Сьогодні процедура систематизації проводиться уповноваженими суб’єктами у підгалузях фінансового права бюджетному, податковому законодавстві. Тому проведення систематизації банківського законодавства не тільки зумовить наявність ще однієї кодифікованої підгалузі фінансового права, але й на макрорівні сприятиме зростанню економіки, у випадку фінансових криз посилить стійкість вітчизняної банківської системи, наблизить її до показників діяльності банківських систем економічно розвинутих держав; а на мікрорівні забезпечить стабілізацію відносин між банком та клієнтами, закріпить захищеність усіх учасників банківських відносин.
Дослідження систематизації банківського законодавства як шляху удосконалення фінансово-правового регулювання банківської діяльності в Україні відбувалося на основі нормативно-правової бази та наукових праць. Через недостатність наукових досліджень з питань систематизації фінансового законодавства в цілому виникла потреба розгляду онтологічних аспектів систематизації банківського законодавства, аналізу постулатів теорії права, що містяться у роботах С.С.Алєксєєва, В.С.Журавського, О.В.Зайчука, В.С.Ковальського, І.П.Козінцева, С.Г.Меленка, В.С.Нерсесянца, Н.М.Оніщенко, Є.В.Погорелова, О.Я.Рогача та інших. Усі вони досліджують ті чи інші аспекти систематизації законодавства, або її форми.
Важливою основою дисертаційної роботи стали надбання науки фінансового права, які слугуватимуть і для подальших наукових розробок у банківському праві. При порівняльному аналізі категорій „фінансове законодавство” та „банківське законодавство”, структури банківського законодавства як частини фінансового законодавства, характеристиці аспектів повноважень Національного банку України щодо систематизаційної процедури, вивченні ознак актів Верховного суду України щодо можливого внесення таких актів до інкорпорованого збірника та інших питань використовувались наукові розробки К.С.Бєльського, Л.К.Воронової, Р.О.Гаврилюк, О.Ю.Грачової, Е.С.Дмитренко, А.Т.Ковальчука, Т.В.Конюхової, М.П.Кучерявенка, Н.А.Куфакової, С.Г.Пєпєляєва, Г.П.Толстопятенко та інших. Суттєва частина дисертації будувалась на дослідженнях фахівців фінансового права, яким належить значний внесок у розв’язанні проблем банківського права. Серед них і такі вчені: П.Д.Біленчук, Ю.В.Ващенко, О.Г.Дінник, Л.Г.Єфимова, Є.В.Карманов, В.Б.Колеснік, О.А.Костюченко, Т.А.Латковська, І.О.Лютий, О.М.Олейник, О.П.Орлюк, О.М.Пастушенко, А.О.Селіванов, М.В.Старинський та інші.
Порівняння українського та зарубіжного банківського законодавства в аспекті необхідності проведення систематизації, систематизаційних процедур та форм систематизації будувалося на наукових доробках іноземних авторів, серед яких: К.Бергбом, Р.Бержерон, У.Бернам, В.Бернхем, К.Гавальда, Р.Давід, Ж.Лагасе, Д.Райс, Ж.Стуфле, Р.Хайєк, Р.Хау та інші.
Незважаючи на те, що проблема систематизації банківського законодавства неодноразово підкреслювалася, вона залишається недостатньо дослідженою. І хоча окремі аспекти проблеми систематизації банківського законодавства України вже розроблялися, але потребують доопрацювання питання фінансово-онтологічної характеристики систематизації банківського законодавства, залишаються недослідженими положення інкорпорації та консолідації банківського законодавства, а також вимагає ширшого дослідження кодифікація банківського законодавства, структура та зміст Банківського кодексу України, процедура систематизації банківського законодавства. Усе це свідчить про актуальність та своєчасність обраного напрямку дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено на виконання положень Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 1998 року № 615/98, та Програми інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072/2000. Дисертаційна робота виконана в межах загального плану Науково-дослідного інституту фінансового права відповідно до бюджетної програми 3507020 „Прикладні розробки у сфері оподаткування, фінансового права та діяльності податкової служби”, за плановою темою „Напрями удосконалення протидії діяльності суб’єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності” (державний реєстраційний номер 0109U002208). Крім того, окремі аспекти дослідження проходили в рамках загальноуніверситетської теми ПВНЗ „Буковинський університет” „Відтворення територіальної суспільної системи в умовах інформглобалізації” (державний реєстраційний номер 0108U000892).
Тема дисертації затверджена вченою радою Національного університету державної податкової служби України 29 березня 2007 року (протокол № 4) та уточнена 27 листопада 2008 року (протокол № 3). Вона розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання та доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб вивчити систематизацію банківського законодавства шляхом розкриття її базисних основ і наукового аналізу систематизаційних форм інкорпорації, консолідації, кодифікації, та сформулювати теоретичні висновки і практичні рекомендації щодо поетапної процедури проведення систематизації.
З урахуванням поставленої мети дослідження випливають наступні завдання:
- розглянути поняття та характерні особливості банківського законодавства України як предмета систематизації;
- дати визначення систематизації банківського законодавства України та обумовити необхідність її проведення;
- проаналізувати історичний та зарубіжний систематизаційний досвід і виділити найбільш сприятливі для банківського законодавства України форми систематизації;
- розкрити сутність та результати інкорпорації банківського законодавства України;
- визначити поняття консолідації банківського законодавства України та розкрити зміст та структуру консолідованих актів;
- встановити принципи кодифікації банківського законодавства України та з’ясувати її поняття;
- сформулювати визначення та розробити класифікацію функцій кодифікації банківського законодавства України;
- з’ясувати структуру Банківського кодексу України та його місце у системі банківського законодавства України;
- запропонувати етапи процедури систематизації банківського законодавства України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі систематизації банківського законодавства України.
Предметом дослідження є систематизація банківського законодавства як шлях удосконалення фінансово-правового регулювання банківської діяльності в Україні.
Методи дослідження. Вибір методів дослідження зумовлений поставленою метою, специфікою об’єкта, предмета та завдань дослідження. Системний підхід до їх застосування дозволив провести комплексне досдідження онтологічних засад систематизації банківського законодавства України, визначити шляхи вдосконалення її процедури. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання соціальних явищ. У процесі дослідження використовувалися також загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: логіко-семантичний та формально-логічний методи, які застосовувалися при упорядкуванні існуючого понятійного апарату щодо систематизації банківського законодавства України, формулюванні ряду основних понять, означених темою дисертації (розділ 1, 2); метод системного аналізу, який дозволив комплексно проаналізувати три форми систематизації банківського законодавства України інкорпорацію, консолідацію, кодифікацію (розділ 2); дедуктивний метод, який дозволив здійснити обґрунтований перехід від загальних понять „систематизація законодавства”, „інкорпорація законодавства”, „консолідація законодавства”, „кодифікація законодавства” до конкретних понять „систематизація банківського законодавства”, „інкорпорація банківського законодавства”, „консолідація банківського законодавства”, „кодифікація банківського законодавства” (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2); спеціально-юридичний метод, який дав змогу охарактеризувати банківське законодавство, як правове явище, і законодавчий процес, як вид правової процедури (підрозділи 1.1, 3.2); статистичний метод, який дав можливість підсилити аспект необхідності проведення систематизації банківського законодавства України шляхом наведення статистичних даних Міністерства внутрішніх справ України стосовно злочинності у банківському секторі (підрозділ 1.2); історичний метод, який допоміг при вивченні розвитку вітчизняного банківського законодавства та генезису систематизації законодавства у її розвитку (розділ 1); порівняльно-правовий метод, який застосовувався при порівнянні українського та зарубіжного банківського законодавства на предмет необхідності проведення систематизації банківського законодавства (підрозділ 1.2); метод класифікації та групування, який обумовив розробку класифікації функцій кодифікації банківського законодавства України (підрозділ 2.2); структурний метод і метод моделювання, які були використані при розробці структури та орієнтовного змісту проекту Банківського кодексу України (підрозділ 2.2); логічно-системний метод, який сприяв пошуку шляхів удосконалення процедури систематизації банківського законодавства України (розділ 3).
Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі фінансового та банківського права, а також теорії права, конституційного та адміністративного права, інших галузей наук.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, ряд чинних законів та підзаконних нормативно-правових актів, норми яких здійснюють фінансово-правове регулювання банківської діяльності в Україні, а також Банківський кодекс Республіки Білорусь, Кодекс банківської практики у Великобританії та деякі інші міжнародні акти.
Інформаційною та емпіричною основою дисертації виступили узагальнені дані про вже реалізовані систематизаційні процедури в інших галузях і підгалузях права, довідкова література, статистичні дані Міністерства внутрішніх справ України стосовно злочинності у банківському секторі, політико-правова публіцистика.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших в Україні комплексних фінансово-правових монографічних досліджень, присвячених теоретичним та процедурним аспектам систематизації банківського законодавства. Наукова новизна дисертаційного дослідження відображена в таких основних положеннях, висновках і пропозиціях,
вперше:
- сформульовано авторські визначення понять „систематизація банківського законодавства”, „консолідація банківського законодавства”, „кодифікація банківського законодавства”, „функції кодифікації банківського законодавства”;
- обґрунтовано та розроблено класифікацію функцій кодифікації банківського законодавства України;
- обумовлено власний підхід щодо орієнтовного змісту проекту Банківського кодексу України;
- запропоновано трьохвекторний порядок проведення інкорпорації банківського законодавства та трьохетапну процедуру кодифікації банківського законодавства (допарламентський, парламентський та післяпарламентський етапи);
додатково обґрунтовано:
- потребу проведення систематизації банківського законодавства;
- необхідність створення Комісії із систематизації банківського законодавства, до складу якої повинні входити представники Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України, народні депутати України, провідні спеціалісти Національного банку України, представники Асоціації українських банків, провідні наукові співробітники з наукових та навчально-наукових установ, лінгвісти та інші фахівці;
- пропозиції щодо розробки та структури двох консолідованих актів банківського законодавства;
- доцільність зміни поглядів на систему банківського законодавства у світлі нових фінансово-нормативних процесів, обумовлених систематизацією;
набули подальшого розвитку:
- концептуальні засади розуміння поняття банківського законодавства, його характерних особливостей комплексності, множинності, неоднорідності, а й іноді суперечливості;
- наукові погляди на роль як історичних аналогів результатів систематизації, так і зарубіжних систематизаційних актів;
- теоретичні положення стосовно інкорпорації та консолідації банківського законодавства, а саме: сформульовано їх характерні особливості;
- існуючі у науці фінансового права позиції на кодифікаційні акти, внаслідок чого виявлено ознаки Банківського кодексу України (загальні та спеціальні), а також погляди на структуру Банківського кодексу України.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що основні положення, пропозиції та висновки сприятимуть подальшому удосконаленню фінансово-правового регулювання банківської діяльності шляхом проведення процедури систематизації. Результати роботи можуть бути використані:
1) у науково-дослідній роботі. Ряд сформульованих положень має дискусійний характер і може слугувати основою для подальшого фінансово-правового наукового дослідження процедури систематизації банківського законодавства та її наслідків;
2) у правотворчій діяльності. Рекомендації, наведені у другому підрозділі другого розділу роботи, можуть бути корисні при складанні проекту Банківського кодексу України (перспективного джерела фінансового права), орієнтовний зміст якого подається в дисертації;
3) у сфері практичної діяльності. Висновки дисертації можуть мати значення як у роботі банків, так і в популяризації кодифікаційної діяльності в Україні, а також у правовому навчанні населення. Матеріали дисертаційного дослідження знайшли своє практичне застосування у діяльності Філії „Чернівецька дирекція” Акціонерного товариства „Індустріально-експортний банк” (акт впровадження № 01/58 від 26 січня 2009 р.) та у діяльності Чернівецького обласного відділення Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен банк Аваль” (акт впровадження № 01/09 від 12 червня 2009 р.);
4) у навчальному процесі. Теоретичні аспекти дисертаційного дослідження будуть корисними при викладанні курсів „Теорія держави і права” та „Фінансове право”, а також спецкурсу „Банківське право”. Положення дисертації впроваджено у навчальний процес при проведенні лекційних та семінарських занять з предметів „Фінансове право” та „Банківське право” у ПВНЗ „Буковинський університет” (акт впровадження № 01-400 від 5 листопада 2008 р.). Крім того, матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто, всі результати цієї роботи, сформульовані у ній положення та висновки обґрунтовані на основі особистих досліджень автора і мають самостійний характер. Усі концептуальні положення дослідження викладено у наукових статтях та доповідях.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри фінансового права Національного університету державної податкової служби України. Крім того, основні висновки дисертаційного дослідження були апробовані на 14 конференціях: а) міжнародного рівня „Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м.Тернопіль, 2007 р.), „Особливості фінансово-бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку регіону” (м.Чернівці, 2007 р.), „Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права” (м.Ірпінь, 2007 р.), „Ринкова трансформація економіки АПК” (м.Харків, 2007 р.), „Проблеми та перспективи розвитку підприємництва” (м.Харків, 2007 р.), „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м.Тернопіль, 2008 р.), „Регіональний аспект трансформаційних процесів в економіці” (м.Чернівці, 2008 р.), „Проблемы развития финансовой системы Украины в условиях глобализации” (м.Симферополь, 2008 р.), „Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку” (м.Одеса, 2008 р.); б) всеукраїнського рівня „Проблеми та перспективи розвитку банківської справи в Україні очима молодого науковця” (м.Львів, 2007 р.), „Інтелектуальний потенціал молоді в науці і практиці” (м.Хмельницький, 2007 р.); в) міжвузівського та регіонального рівня „Стан та перспективи економічної, правової та культурної розбудови української державності” (м.Чернівці, 2006 р.), „Проблеми реалізації науково-творчого потенціалу молоді: пошуки, перспективи” (м.Павлоград, 2007 р.), „Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку” (м.Дніпропетровськ, 2007 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли своє відображення у 24 публікаціях, з яких 9 надруковано у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а 15 представляють собою статті у наукових журналах, матеріали, тези та доповіді на наукових, науково-теоретичних, науково-практичних конференціях.

Структура дисертації передбачає наявність вступу, трьох розділів, що містять шість підрозділів і висновки до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 220 сторінок, основний текст 172 сторінки, список використаних джерел 207 найменувань на 19 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та міжнародно-правових банківських актів, практики застосування їх норм, а також теоретичного осмислення ряду наукових праць з фінансового, банківського, конституційного, адміністративного та інших галузей національного права України і вивчення позитивного світового досвіду з проблематики роботи, дисертантом запропоноване нове вирішення наукового завдання фінансового права, що виявляється у визначенні поняття, предмету, генезису систематизації банківського законодавства України, її форм (із аналізом сутності та особливостей кожної) та результатів, а також процедурних аспектів її проведення. Дисертантом сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного наукового завдання. Основні з них такі:
1. Систематизація банківського законодавства це тривала поетапна процедура упорядкування та вдосконалення законів і підзаконних актів, норми яких регламентують банківську діяльність, що передбачає створення інкорпорованих збірників і консолідованих актів банківського законодавства, а також (у кінцевій перспективі) розробку та прийняття Банківського кодексу України, спрямованого на захист прав як банків, так і їх клієнтів.
Необхідність систематизації банківського законодавства України проявляється й у тому, що це: забезпечить подальший розвиток фінансового законодавства, адже буде здійснено аналіз, обробку та групування норм банківського законодавства, створено новітню систему банківських нормативно-правових актів, узгоджено її з іншими актами фінансового права; обумовить згідно Конституції України новий етап розвитку правової держави в напрямку перегляду та уніфікації банківського законодавства України; реалізує у відповідності до міжнародних тенденцій позитивну еволюцію банківського законодавства України; зменшить можливість порушення фінансових (у першу чергу банківських) норм та, як наслідок, знижує рівень злочинності; забезпечить вірне тлумачення усіх необхідних фінансових норм, а також виступить передумовою ефективного правового виховання людей, навчання студентів та здійснення нових наукових фінансово-правових досліджень.
Метою систематизації банківського законодавства є:
а) виявлення прогалин і суперечностей у фінансово-правовому регулюванні банківської діяльності;
б) уніфікація норм банківського законодавства з нормами інших підгалузей фінансового права та з нормами інших галузей права під час проведення інкорпорації та консолідації;
в) забезпечення належного фінансово-правового регулювання банківської діяльності шляхом розробки та прийняття Банківського кодексу України.
2. Предметом систематизації банківського законодавства є власне банківське законодавство, під яким слід розуміти складну внутрішньообумовлену єдність законів і підзаконних актів (у тому числі актів Національного банку України), об’єднаних одним предметом нормативно-правового регулювання (банківські відносини), узгодженістю імперативно-диспозитивного впливу на банківські та суміжні з ними відносини та своєрідною системністю, зумовленою ієрархією банківських правових норм.
Характерними особливостями банківського законодавства України є його комплексність, множинність, неоднорідність, а й іноді суперечливість.
3. У світі застосовуються різні форми систематизації банківського законодавства, але в останній час набуває актуальності проведення кодифікації. Систематизацію банківського законодавства України доцільно здійснювати у поетапному порядку шляхом реалізації трьох її форм інкорпорації, консолідації та кодифікації.
4. Інкорпорація банківського законодавства є систематичною інкорпорацією, в процесі здійснення якої упорядковуються банківські нормативно-правові акти, виключаються норми, які втритили чинність. Результатом цієї діяльності є інкорпорований збірник (електронно-інформаційна система даних), до структури якого входять тільки нормативно-правові акти та не включаються локальні акти банку, рішення Конституційного та Верховного судів України.
5. Консолідація банківського законодавства це проміжна форма систематизації банківського законодавства, що проводиться з метою об’єднання фінансових норм інкорпорованих збірників та внесення деяких уточнень до них шляхом утворення банківських консолідованих актів.
Результатом проведення процедури консолідації банківського законодавства в Україні мають бути два основні консолідованих акти:
I. Консолідований акт, який включає положення з Конституції України, законів України, міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України; та
II. Консолідований акт, до структури якого входять фінансові підзаконні нормативно-правові акти, в тому числі акти Національного банку України.
Структура консолідованих актів для двох є двохрозділовою. У перший акт включаються норми законів (І розділ) та норми фінансових міжнародно-правових актів (ІІ розділ). У зв’язку з великою кількістю законів, підструктура першого розділу є складніша від другого, а тому, у свою чергу, поділяється на глави за напрямками регулювання банківських відносин, а потім на параграфи і статті.
Другий консолідований акт складається з розділів, в які входять норми з актів Національного банку України (І розділ), та норми з інших фінансових підзаконних нормативно-правових актів (ІІ розділ). Підструктура першого розділу другого консолідованого акта розбивається на параграфи і статті, у зв’язку з множинністю фінансових аспектів, котрі регламентуються нормами актів Національного банку України.
6. Кодифікація банківського законодавства це форма докорінного перероблення фінансових та деяких інших нормативно-правових актів, норми яких регулюють банківську діяльність, забезпечення узгодження банківського законодавства з нормами як фінансового, так і інших галузей права, звільнення фінансово-нормативного масиву від застарілих норм.
Принципами кодифікації банківського законодавства є принципи верховенства права, законності, об’єктивності, етапності, безперервності кодифікаційної роботи та відповідності Банківського кодексу України нормам фінансового права та інших галузей права і вимогам юридичної техніки.
7. Функції кодифікації банківського законодавства це головні зовнішні прояви сутнісних властивостей кодифікаційної процедури, конкретизовані напрямки її суспільно-значимого впливу на банківські відносини.
Класифікація функцій банківського законодавства така: функції поділяються на: 1) змістові функції залежно від виду банківських відносин, на які поширюються напрямки впливу процесу кодифікації; та 2) процедурні функції залежно від тих завдань, які стоять перед кодифікацією як такою. Процедурні функції, у свою чергу, поділяються на: 1) функції, що реалізуються під час проведення процедури кодифікації (законопроектна, економічна, нормостворююча, деколізіційна, інтегративна, обмежувальна, стимулююча, наукова, охоронна функції); та 2) наслідкові функції (системна, стабілізаційна, орієнтаційна, навчальна та інтерпретаційна функції).
8. Результатом проведеної кодифікації банківського законодавства має стати Банківський кодекс України. Під ознаками Банківського кодексу України потрібно розуміти притаманні Банківському кодексу України основні характерні властивості, що розкривають зміст кодексу як такого, а також визначають його відмінність від інших кодексів.
Ознаки Банківського кодексу України поділяються на загальні та специфічні. Перші обумовлюють Банківський кодекс України як результат законопроектної та фінансово-нормостворюючої діяльності, що породжує юридичні наслідки, логічно завершений, системний, стабільний фінансовий нормативно-правовий акт, якому властивий глибокий взаємозв’язок і взаємоузгодження усіх банківських норм, і який приймається виключно Верховною Радою України.
До специфічних ознак Банківського кодексу України відносяться визначену сферу фінансового регулювання, економічно-правове змістове навантаження, структурність, окреме місце в системі банківського законодавства.
9. Банківський кодекс України складатиметься із Загальної та Особливої частини. Існування преамбули виключається.
Загальна частина присвячена базисним питанням фінансово-правового регулювання банківської діяльності. Вона включає два розділи: „Основні положення” (призначення, предмет Банківського кодексу України, загальні засади банківського законодавства, дія актів банківського законодавства України у часі, просторі і за колом осіб) та „Банки”. Другий розділ присвячується нормам про поняття банку, гарантії діяльності банків, класифікацію банків, структуру банків, банківські об’єднання, поняття, принципи, функції банківської системи, банківські відносини та їх зміст, статус учасників банківських відносин; поняття, види банківської діяльності та суміжної із нею діяльності, порядок створення, функціонування та припининня діяльності банків, а також норми, які визначають поняття Національного банку України, його статус і компетенцію, фінансово-правові основи, гарантії та функції діяльності Національного банку України.
Особлива частина Банківського кодексу України складніша, оскільки тут дістають фінансово-правове регулювання практичні аспекти банківської діяльності. Структура цієї частини включає п’ять розділів: „Банківська інформація”, „Банківські операції”, „Банківський нагляд”, „Банківський аудит” та „Заходи впливу, які можуть застосовуватися до банків”.
Банківський кодекс України закінчується перехідними положеннями.
Після прийняття законодавцем Банківського кодексу України, даний фінансовий акт завдяки нормам прямої дії та спеціалізованому характеру займатиме перше місце в системі актів фінансово-правового регулювання банківської діяльності після Конституції України, чим обумовить новий погляд на систему банківського законодавства. Можлива така система банківського законодавства України: 1) Конституція України; 2) Банківський кодекс України; 3) закони, що опосередковано регулюють банківські відносини чи деталізують окремі положення Банківського кодексу України (кодифіковані, некодифіковані та фінансові міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною); 4) підзаконні нормативно-правові акти, у тому числі, акти Національного банку України.
10. Інкорпорація та консолідація є початковими етапами процедури систематизації банківського законодавства України.
Порядок проведення інкорпорації банківського законодавства включає в себе три вектори дій. По-перше, розподіл повноважень між суб’єктами інкорпораційної процедури. Цей вектор роботи передбачає два послідовних етапи: докомісійний та комісійний. Докомісійна інкорпораційна діяльність здійснюється окремо Науково-дослідним інститутом фінансового права та Міністерством юстиції України. Отримані результати такої діяльності передаються третьому, основному суб’єкту систематизаційної процедури, Комісії із систематизації банківського законодавства.
Комісійна інкорпораційна діяльність потрібна для об’єднання первинних результатів інкорпорації, а також проведення усіх наступних систематизаційних дій. Склад, строки діяльності та повноваження Комісії із систематизації банківського законодавства визначаються у спеціальній постанові Кабінету Міністрів України.
Другий вектор інкорпораційної діяльності обумовлює вибір критерію, за яким необхідно проводити інкорпорацію. Інкорпорація банківського законодавства повинна здійснюватися в межах суб’єктного та хронологічного критеріїв.
Третій вектор банківських інкорпораційних дій характеризується процедурними аспектами цих дій, тобто передбачено поділ нормативно-правових актів у залежності від часу їх прийняття, упорядкування цих актів, утворення підгруп нормативно-правових актів у залежності від того, яким органом державної влади такий акт виданий.
11. Етапами кодифікації банківського законодавства є:
I. допарламентський етап (уповноваження Комісії із систематизації банківського законодавства на здійснення кодифікаційних робіт; подання пропозицій щодо структури проекту Банківського кодексу України; обговорення поданих пропозицій у відкритому режимі конференцій, симпозіумів тощо; обговорення зауважень та нових пропозицій у тому ж режимі; обговорення структурних елементів проекту Банківського кодексу України; проведення юридичної експертизи проекту Банківського кодексу України; передача проекту Банківського кодексу України на розгляд комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності; остаточне редагування тексту проекту Банківського кодексу України; подання підготовленого проекту Банківського кодексу України на розгляд Верховної Ради України;
II. парламентський етап (процедура розгляду проекту Банківського кодексу України як законопроекту; прийняття проекту Банківського кодексу України шляхом голосування);

III. післяпарламентський етап (підписання Банківського кодексу України Президентом України; опублікування Банківського кодексу України; набрання чинності Банківським кодексом України).

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996 року : за станом на 1 серпня 2006 р. Офіц. вид. К. : Парлам. вид-во, 2006. 160 с.
2. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. 1990. № 31. Ст. 429.
3. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 37-38. Ст. 189.
4. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VІІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. 1971. Додаток до № 50. Ст. 375.
5. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV // Офіційний вісник України. 2003. № 11. С. 7-208.
6. Про банки і банківську діяльність : Закон України в редакції від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності : Додаток до журналу „Вісник Національного банку України”. 2007. № 12 (141). С. 25-73.
7. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків : Закон України від 24 липня 2009 р. № 1617-VІ // Режим доступу : http://www.zakon1.rada.gov.ua.
8. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-ІV // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 31-32. Ст. 263.
9. Про економічну самостійність Української РСР : Закон Української Радянської Cоціалістичної Республіки від 3 серпня 1990 р. № 142-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. 1990. № 34. Ст. 499.
10. Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати : Закон України від 19 червня 2003 р. № 979-ІV // Відомості Верховної Ради України. 2004. № 1. Ст. 1.
11. Про Конституційний Суд України : Закон України від 16 жовтня 1996 р. № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 49. Ст. 272.
12. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 24. Ст. 170.
13. Про Національний банк України : Закон України від 20 травня 1999 р. № 679-ХІV // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності : Додаток до журналу „Вісник Національного банку України”. 2007. № 11 (140). С. 21-44.
14. Про обіг векселів в Україні : Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2374-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 24. Ст. 128.
15. Про платіжні системи і переказ коштів в Україні : Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2346-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 29. Ст. 137.
16. Щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення : Директива прийнята Європейським парламентом та Радою Європейського Союзу в редакції від 27 березня 2007 р. // Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
17. Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень : Указ Президента України від 14 липня 2000 р. № 891/2000 // Офіційний вісник України. 2000. № 29. С. 52-55.
18. Деякі питання участі держави у капіталізації банків : Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2009 р. № 148 // Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua.
19. Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта Національного банку України : Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 14 квітня 2004 р. № 471 // Офіційний вісник України. 2004. № 15. Ст. 1046.
20. Про деякі питання валютного регулювання : Постанова Правління Національного банку України від 13 грудня 1999 р. № 585 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності : Додаток до журналу „Вісник Національного банку України”. 2000. № 1. С. 59.
21. Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків : Затв. постановою Правління Національного банку України від 20 грудня 2006 р. № 480 // Офіційний вісник України. 2006. № 3. Ст. 100.
22. Інструкція з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів у банківських установах України : Затв. постановою Правління Національного банку України від 14 лютого 2007 р. № 45 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності : Додаток до журналу „Вісник Національного банку України”. 2007. № 3. С. 21-43.
23. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні : Затв. постановою Правління Національного банку України від 21 серпня 2001 р. № 368 // Офіційний вісник України. 2001. № 40. Ст. 1813.
24. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами : Затв. постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 р. № 516 // Офіційний вісник України. 2004. № 1. Ст. 8.
25. Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами : Затв. постановою Правління Національного банку України від 2 лютого 2007 р. № 31 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності : Додаток до журналу „Вісник Національного банку України”. 2007. № 3 (132). С. 7-15.
26. Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств : Затв. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15 березня 2007 р. № 487 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності : Додаток до журналу „Вісник Національного банку України”. 2007. № 5 (134). С. 36-44.
27. Правила здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб : Затв. Постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 486 // Офіційний вісник України. 2004. № 44. Ст. 2919.
28. Про дотримання банками вимог чинного законодавства : Лист Національного банку України від 4 грудня 2008 р. № 47-112/3204-17164 // Режим доступу : http://www.zakon.nau.ua.
29. Телеграма Національного банку України щодо заборони на дострокове зняття депозитів від 28 жовтня 2008 р. № 18-311/3496-14715 // Режим доступу : http://www.ерravda.com.ua.
30. Рішення Конституційного суду України від 9 липня 1998 р. № 12-рп/98, (справа про тлумачення терміну „законодавство”) // Офіційний вісник України. 1998. № 32. С. 59.
31. Склад робочої групи з підготовки проекту Податкового кодексу України : Затв. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 64-р // Режим доступу : htth://www.minfin.gov.ua.
32. Проект Податкового кодексу України від 21 липня 2009 р. № 2215 // Режим доступу : http://www.zakon1.rada.gov.ua.
33. Алексеев С. С. Право: азбука теория философия : Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. М. : Статут, 1999. 712 с.
34. Алексеев С. С. Право и наша жизнь / С. С. Алексеев. М. : Юрид. литература, 1978. 224 с.
35. Алексеев С. С. Структура советского права : [монография] / С. С. Алексеев. М. : Юрид. литература, 1975. 324 с.
36. Артикуца Н. Проблеми і перспективи вивчення юридичної термінології / H. Артикуца // Право України. 1998. № 4. С. 56-57.
37. Бандурко О. Співвідношення національної ідеї та загальнолюдських цінностей у процесі кодифікації / О. Бандурко, О. Пушкін, О. Скакун // Українське право. 1997. № 3. С. 69-70.
38. Банківське право України : [навч. посіб. / за заг. ред. А. О. Селіванова]. К. : Видавничий дім „Ін Юре”, 2000. 384 с.
39. Банківське право: українське та європейське / П. Д. Біленчук, О. Г. Діннік, І. О. Лютий, О. В. Скороход. К. : Атіка, 1999. 400 с.
40. Банківський нагляд : [навч. посібник] / В. І. Грушко, С. М. Лаптєв, О. С. Любунь, К. Є. Раєвський. К. : ЦНЛ, 2004. 264 с.
41. Банковская система России. Настольная книга банкира : [в 3-х т.]. М.: ДеКа, 1995. Т. 1. / [Л. И. Абалкин и др.]. 1995. 688 с.
42. Банковское дело : [учеб. / под ред. О. И. Лаврушина]. М. : Финансы и статистика, 2000. 672 с.
43. Банковский кодекс Республики Беларусь от 25 октября 2000 года № 441-3 : за станом на 1 серпня 2006 р. // Режим доступу : http://www. pravo.bu.
44. Барановський О. Банківська система України: сьогодні і завтра / О. Барановський // Дзеркало тижня. 2003. № 14 (439). С. 8.
45. Барановський О. І. Реформування банківської системи України / О. Барановський // Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку : [кол. монографія / за ред. В.М.Гейця]. К. : Фенікс, 2003. С. 629-640.
46. Бейкун А. Проблемні питання впливу кодифікації та систематизації аграрного законодавства / А. Бейкун // Право України. 1998. № 11. С. 42-46.
47. Бельский К. С. Финансовое право: наука, история, библиография / К. С. Бельский. М. : Юрист, 1994. 208 с.
48. Бернам У. Правовая система Соединенных Штатов Америки / У. Бернам М. : РИО „Новая юстиция”, 2006. 1216 с.
49. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США / В. Бернхем. К. : Вид-во „Україна”, 1999. 554 с.
50. Білорус О. А. Теоретичні основи банківського нагляду в Україні / О. А. Білорус // Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права : міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 листоп. 2007 р. : тези доп. К. : ПП „Укртехнопрінт”, 2007. С. 336-338.
51. Бойко Ю. Законотворчість: поняття та структура / Ю. Бойко // Право України. 2002. № 5. С. 17-21.
52. Богдановская И. Ю. Закон в английском праве : [монография] / И. Ю. Богдановская. М. : Наука, 1987. 141 с.
53. Борщевський І. В. Теоретичні засади кодифікації законодавства / І. В. Борщевський // Держава і право: [зб. наук. праць : Юридичні і політичні науки]. К. : Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2007. Вип. 37. С. 31-36.
54. Бурмистров В. А. Советское правовое государство (законодательство в процессе становления) / В. А. Бурмистров, П. Б. Евграфов. М. : Знание, 1990. 48 с.
55. Варода Л. Консолідація банківських установ як ефективний спосіб нарощення власного капіталу банків / Л. Варода // Банківська справа. 2007. № 6. С. 26-36.
56. Василенко М. В. Як скасовано Литовського Статута (з історії кодифікації західно-руського та українського права) / М. В. Василенко // Вибрані твори : [у 3-х т.]. К. : Юридична думка, 2006. Т.2: Юридичні праці. 2006. 560 с.
57. Ващенко Ю. В. Банківське право: [навч. посіб.] / Ю. В. Ващенко. К. : ЦНЛ, 2006. 344 с.
58. Воронова Л. К. Фінансове право України : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / Л. К. Воронова. К. : Прецедент-Моя книга, 2007. 448 с.
59. Воронова Л. Національний банк України / Л. Воронова, А. Мороз, М. Пуховкіна, М. Савлук // Вісник Національного банку України. 2001. № 5. С. 6-9.
60. Гавальда К. Банковское право / К. Гавальда, Ж. Стуфле. М. : Финстатинформ, 1996. 580 с.
61. Гаврилюк Р. О. Джерела фінансового права України / Р. О. Гаврилюк. Чернівці : Рута, 2003. 88 с.
62. Гетьман Є. Кодифікація як особливий різновид нормотворчості / Є. Гетьман // Вісник Академії правових наук України. 2008. № 3 (54). С. 283-288.
63. Головатий С. Нова Конституція України та подальший кодифікаційний процес / С. Головатий // Українське право. 1997. № 3. С. 12-16.
64. Головченко В. Ефективність законодавства: поняття, критерії та методика вимірювання / В. Головченко // Вісник Конституційного суду України. 2007. № 3. С. 44-53.
65. Грачева Е. Ю. Финансовое право России / Е. Ю. Грачева, Н. А. Куфакова, С. Г. Пепеляев. М. : ТЕИС, 1995. 232 с.
66. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид. М. : Прогресс, 1988.