Систематизація договорів у цивільному праві

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СПРИЧИНЕНІСТЬ СИСТЕМИ ДОГОВОРІВ
У СУЧАСНОМУ ДОГОВІРНОМУ ПРАВІ
1.1. Визначення проблематики дослідження та його напрямків
1.2. Розвиток концепції договору
1.3. Типологія договору як правочину
1.4. Типологія договору як зобов’язання
Висновки
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ДОГОВОРІВ ТА ЇЇ ПРИКЛАДНЕ ЗНАЧЕННЯ
2.1. Підходи до типізації і видової приналежності
цивільно-правових договорів
2.2. Авторська конструкція класифікації договорів
2.3. Тлумачення цивільно-правового договору
2.4. Вплив систематики договору на його елементи
Висновки
ВИСНОВКИ
ДОДАТОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП

Актуальність проблеми дослідження зумовлена зростаючим значенням договору як юридичної форми правового зв’язку між суб’єктами ринку та ефективного засобу впливу на економіку за умови її глобалізації. Волею українського законодавця практично єдина матерія договірного права в угоду суб’єктивізму та потребі досягнення політичного компромісу була розірвана між цивільним та господарським законодавством. Договори у Цивільному кодексі України побудовані на засадах правочину, а у Господарському кодексі України – зобов’язання і тим більше господарського зобов’язання. Частина договорів урегульована іншими кодифікованими актами, поточними законами та підзаконними актами. Між тим для інтеграції України в СОТ визначено необхідність обрати на одну, і саме, цивілістичну концепцію регулювання ринкових відносин. Різні підходи у національному праві та наявність міжнародних правил, принципів у сфері договірного права спричиняють неузгодженості у правозастосовчій та судовій практиці. Тому виникла потреба приведення договорів у науково обґрунтовану систему.
Вступ України до СОТ, ЄС чи ЄЕП потребуватиме регулювання ринкових відносин на досить прозорих правилах і формах, особливо договору як універсальній правової форми товарообороту. Створення майбутнього ЦК ЄС чи Економічного кодексу ЄЕП (тільки України натомість Господарського кодексу як чергового прояву компромісу) так чи інакше торкнеться й врегулювання відносин у сфері договірного права. Не виключені між ними неузгодженості, які варто передбачити та усунути вже на стадії розробки їх проекту із урахуванням останніх тенденцій розвитку договірного права.
Не менш важлива також потреба універсалізувати сучасне договірне право на вимогах концепції адаптації та приведення конструкції договірного права України до прийнятих у країнах Європейського Союзу стандартів, заснованих на Принципах європейського контрактного права, бо створення Європейського цивільного кодексу стосується здебільше договірного права, і це, безперечно, впливатиме на національне право. Таким чином, зумовлено необхідність приділити увагу компаративістичному аспекту даної складної проблеми і відобразити власне бачення цієї субпідгалузі зобов’язального права.
Потреба легалізації цілої низки договорів, що широко використовуються на практиці, але не врегульовані чинним ЦК (договори з надання медичних, освітніх, туристичних та інших послуг), зумовлена їх зростаючою питомою вагою. Склалась парадоксальна ситуація різнорівневого регулювання договірних відносин: кодифікований, що має підрівні загально-цивілістичний, господарський та спеціальний; поточного законодавства, підзаконних нормативних актів і взагалі не пойменованих договорів. Власне цим й продиктована потреба проведення дослідження.
Юридична конструкція договору є здобутком цивілізації й дозволяє погоджувати найбільш значимі для людини економічні та інші інтереси, які охороняються законом. Використання договору для регулювання товарообороту детермінована внутрішніми (реальний стан економіки) та зовнішніми (потреба інтеграції в економічні й зокрема торгові структури) причинами.
Проблеми систематизації договору на різному рівні досліджували такі представники цивілістики, як О.С. Іоффе, В.М. Гордон, сучасні дослідники М.І. Брагінський, В.В. Вітрянський, в Україні О.А. Беляневич, В.А. Васильєва, С.М. Бервено, Р.А. Лідовець, В.В. Луць, М.М. Сібільов, В.Г. Олюх, Р.Б. Шишка та інші. Проте практика досі стикається із надто спрощеними юридичними конструкціями договорів, що проявляються в їх змісті. Внаслідок цього більшість договорів не здатні врегулювати всі можливі прояви диспозитивності у цивільному праві. Законодавчі акти, що приймаються останнім часом у всіх сферах та стосуються особливостей застосування договорів у підприємництві, інвестиційній діяльності, приватизації, тощо, дають подальший матеріал для узагальнень та систематизації. Особливе місце в системі договірного права належить договорам, що з об’єктивних чи суб’єктивних причин опинились поза межами ЦК України.
Отже, вибір теми дисертаційного дослідження спричинений: 1) потребою наукового обґрунтування нових тенденцій розвитку договірного права; 2)започаткувати адаптаційний напрям його розвитку та визначити основні правові ідеї; 3) популяризувати нові тенденції розвитку договору, консолідувати практику; 4) розробити пропозиції з удосконалення системи договірного права.
Над проблемою систематизації договірного права в Україні працював В. Г. Олюха, якій у своєму науковому дослідженні відстоював позицію щодо систематизації договорів як структурної системи з використанням лише економічних або юридичних системоутворюючих ознак чи за їх комбінованим критерієм, що їх поєднує, так і простого групування (дихотомія або однорядна система).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження перезатверджена 3 вересня 2004 р. на виконання напрямків досліджень Комплексного плану МВС України Пріоритетних напрямків фундаментальних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2005 рр. та перспективного плану дії МВС України у сфері Європейської інтеграції та співробітництва з Європейським Союзом (Наказ МВС України від 30.12.2002р.)
Мета та задачі дослідження. Метою дисертації є: виявлення детермінантів розвитку договірного права й основних тенденцій в умовах становлення ринку та глобалізації економіки; встановлення функціональних зв'язків договору з іншими інститутами цивільного права (двосторонніми правочинами, зобов'язаннями, цивільно-правовою відповідальністю). Зазначена мета зумовлює постановку взаємопов'язаних задач: теоретична розробка адекватної соціально-економічним чинникам сучасного стану суспільства систематики цивільного договору, встановлення функціонального зв'язку договору з основними інститутами цивільного права та ефективності договору в механізмі регулювання товарно-грошових відносин: встановлення соціальної цінності договору як універсальної підстави виникнення і розвитку правових відносин.
Об’єктом дослідження є ситемоутворюючі чинники конструкції договірного права, його систематика.
Предметом дослідження є договірні зобов’язання та їх система, цивільне й, зокрема, договірне право, вітчизняна та зарубіжна цивілістична доктрина, правозастосовча та судова практика.
Методи дослідження засновані на основних положеннях діалектики і використовувалися в роботі при аналізі категорій науки цивільного права від загального й спеціального та, зокрема, категорій „зміст та форма”, „належний та сущий”, „правовідносини –правочин – зобов’язання – договір”, „суб’єкт права – сторона правочину – сторона зобов’язання – сторона договору”, історичний – при з’ясуванні історичних традицій моделювання конструкції договору від часів римського права до сучасного договірного права. Науковий аналіз фундаментальних правових понять та інститутів у системі договірного права даний на основі юридичного світогляду в його історичному розвитку. Системний метод використовувався при аналізі розроблених попередниками класифікацій правочинів, зобов’язань та договорів, визначенні специфіки системоутворюючих критеріїв та розробці власної класифікації договорів у цивільному праві. З позиції юридичного світогляду система цивільних договорів розглядається в руслі еволюції, що прогресує. На основі конструктивно-критичного методу встановлювались прогалини чинного законодавства, запропоновані у наці цивільного права конструкції, а на основі порівняльно-правового – прогалини при аналізі досвіду побудови системи договорів у інших правових порядках та інших галузях права.
У дисертації використана методологія права, що дозволило використовувати "ідею права" та свободу договору як ідеальну засаду чинного договірного права. Разом з тим окремі положення в роботі розглядаються з позиції юридичного позитивізму, оскільки договір не може суперечити вимогам закону. Система цивільних договорів досліджувалася з позиції правового плюралізму та інституціоналізму.
У роботі широко використовувалися праці вітчизняних і зарубіжних авторів у галузі права, економіки, теорії управління, філософії, що належать до проблематики дисертаційного дослідження. А також застосовувалися історичний, логічний, дослідно-експериментальний методи дослідження, аналіз і узагальнення практики.
Враховуючи широкий спектр методологічних засобів, використовуваних у дисертації для виявлення зв'язку договору з основними інститутами цивільного права, визначено за необхідність перший параграф роботи присвятити проблемі методології дослідження цивільного договору в структурі механізму регулювання товарно-грошових відносин, а другий – проявам системи договорів на практиці при тлумаченні договорів та уточненні правового становища його суб’єктів і правового режиму предмету.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що воно є одним із перших спеціальних приватноправових монографічних досліджень системи цивільно-правових договорів. Теоретична база дослідження дозволила сформулювати й обґрунтувати низку наукових положень, що є новими в розвитку науки вітчизняного цивільного права, зокрема, вперше:
1.1 обґрунтований методологічний підхід адаптації договірного права України на основі вимог законодавства ЄС та зокрема Принципів європейського контрактного права на основі доктрини зобов’язання, а не правочину. Договірні конструкції в умовах глобалізації економіки та поширення віртуальних технологій все більше універсалізуються і в договірному праві стираються їхні особливі інститути у національному праві. Універсалізація національного права наразі йде через імплементацію норм міжнародного законодавства й рекомендацій та з урахуванням досягнень національної правової науки;
1.2. розроблена і запропонована для введення в науковий оборот дворівнева типологічна система й класифікація договорів, що відображає міжнародну уніфікацію контрактів та юридичну природу окремих договірних конструкцій. Перший рівень класифікації відображає характеристику договору з позиції загальних положень про договір і включає як саму характеристику, так і видову спричиненість, а другий базується на правовій природі договору, його меті та місці у системі договірного права. Сформовано авторську систему договорів за якою вони поділені:
1) за розміщення норм про цивільно-правові договори у позитивному праві на дві групи: а) охоплені регулюванням у ЦК України, чому надане, зважаючи на цивілістичне спрямування нашого дослідження, основне значення; б) врегульовані поза межами ЦК України;
2) за структурою Розділу ІІ глави 52-53 ЦК України та його розділу ІІІ виділено дві класифікаційні групи договорів: характеристичні (загальнокласифікаційні) та функціональні. Перша група поділена на дві підгрупи: що характеризують договори як зобов’язання та еволюцію конструкції договору (односторонні, двохсторонні та багатосторонні; оплатні та безоплатні; консенсуальні та реальні). Другі характеризують договір з позиції загальних його властивостей і правових конструкцій (з речовим змістом і з зобов’язальним змістом; основний, попередній, додатковий (акцесорний); на користь їх сторін, на користь третьої особи (осіб); вільний та обов'язковий, зокрема публічний; взаємопогоджувані та про приєднання; змішані та комплексні; ризикові (алеаторні) та гарантовані.
Друга (функціональна) системна класифікація договорів відображає їх внутрішню спрямованість та механізм, мету як загальну, так і спеціальну. Виходимо із формального критерію – розміщення договорів у ЦК України та на цій підставі підтримуємо тезу про типи договорів і виділяємо такі:
1) договори на забезпечення виконання зобов’язань: порука, гарантія, застава;
2) договори про мінімізацію ризиків (договір страхування, договір охорони);
3) договори про передачу майна (речей, товару) у власність, (купівля-продаж, постачання, контрактація, постачання енергетичними й іншими ресурсами через приєднану систему, міна, рента, довічне утримання, догляд, позика);
4) договори про безоплатну передачу майна у власність (договір дарування, договір про прощення боргу);
5) договори про передачу майна в тимчасове володіння і користування або користування (наймання, прокат, наймання земельної ділянки, наймання будівлі або іншої капітальної споруди, наймання (оренда) транспортного засобу, лізинг, наймання (оренда) житла, позичка;
6) договори про виконання робіт (підряд) (побутовий підряд, підряд на капітальне будівництво, підряд на проведення проектних і пошукових робіт, договір про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, а також пропонуємо сюди віднести договір на проведення маркетингових досліджень, договір на проведення аудиту, договір на проведення патентних досліджень, договір на створення й розповсюдження реклами, та надати їм легальне регулювання у ЦК України;
7) договори про доставку вантажів, пасажирів і багажу (перевезення), транспортне обслуговування;
8) договори про надання юридичних і/або фактичних послуг (зберігання, доручення, агентування, надання юридичних послуг, комісія, управління майном, а також пропонуємо до них віднести й інші договори: договори з брокерського обслуговування, договори з проведення спортивного дозвілля, договори на проведення свят та урочистостей: договори з надання медичних послуг, договори з надання освітніх послуг, договір репетиторства, та закріпити їх ЦК України);
9) договори, пов'язані з проведенням розрахунків і кредитуванням (договір банківського рахунку, договір банківського вкладу, договір кредиту, факторинг, розрахунки);
10) корпоративні договори для досягнення загальної господарської або іншої мети (спільна діяльність, засновницький договір; просте товариство);
11) договори про створення результату творчої, інтелектуальної та іншої діяльності (літературного чи сценарного замовлення, художнього замовлення, постановочний, виконавський);
12) договори про створення та розповсюдження інформації (у сфері інформаційної та рекламної діяльності, патентно-інформаційного забезпечення);
13) договори про надання майнових прав на використання результату творчої діяльності (ліцензійний договір, договір ноу-хау, комерційної концесії, інжинірингу;
14) інші договори, що чітко не визначились у своїй типологічній приналежності (чирлідингу). Ця група може бути перехідною для наступної типізації та закріплення у позитивному праві не пойменованих договорів;
1.3. на основі більш загальних правових категорій сформульоване авторське поняття цивільного договору як заснованого на домовленості зобов’язання двох і більше сторін однієї перед іншою для набуття суб’єктивних цивільних прав;
1.4. обґрунтована доцільність зміни підстави виникнення цивільних права та обов’язків і замість „договір” у ст. 11 ЦК України вказати домовленості та інші правочини;
1.5. обґрунтовано доцільність вилучення правила про реєстрацію правочинів та договорів із відповідних глав ЦК України та перенесення його у главу 2 ЦК України „Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків. Здійснення цивільних прав та обов’язків” та доповнення ст. 11 ЦК України ч. 7 наступного змісту: „Підстава чи факт виникнення цивільних прав та обов’язків у встановлених законом випадках підлягає реєстрації у встановленому реєстраційним законодавством України порядку;
2. виявлені прояви класифікації договорів при визначенні їх змісту, порядку укладення, тлумаченні, визначенні механізму цивільно-правової відповідальності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані в його ході результати є внеском в теорію договірного права та зокрема в систематику договірного права. Вони можуть бути використані: у науковій діяльності при подальшій розробці систематики договірного права; у нормотворчій діяльності для внесення змін та доповнень в ЦК та інші законодавчі акти у сфері договірного права; у правозастосовчій діяльності для вишколу фахівців з договірного права та розв’язання вузьких проблем договірної та судової практики; у навчальному процесі для викладання курсів договірного права, усунення пересікання навчальних програм із цивільного права, господарського права та підприємницького права, недопущення дублювання програмного та навчального забезпечення, підготовки навчальних видань.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, де вона неодноразово обговорювалась, а отримані результати використовувались при викладанні курсу «Цивільне та сімейне право» студентам Харківського національного економічного університету.
Основні положення та висновки були відображені в тезах і доповідях, виступів на Міжнародній науково-методичній конференції „Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу”, м.Хмельницький, Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців „Четверті осінні юридичні читання”, м. Хмельницький 21–22 жовтня 2005р., ІV Міжнародній науково-методичній конференції „Римське право і сучасність” м. Одеса, 19–20 травня 2006 р., науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми цивільного права та процесу”, присвячених пам’яті О. А. Пушкіна, м. Харків, 21 травня 2004 р., 21 травня 2005 р. та 27 травня 2006 р., Всеукраїнській науковій конференції „Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні”, Острог, 28–29 квітня 2005р., ”Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні” Харків, 24–25 травня 2005р., круглому столі „Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі”, Харків, 16 грудня 2005 р.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення в 9 наукових статтях та повідомленнях, три з яких опубліковані у фахових виданнях.
Структура дисертації зумовлена метою, завданнями, емпіричною базою і складається зі вступу, двох розділів, що включають 8 підрозділів, які закінчуються висновками, загального висновку, додатку та списку використаної літератури з 239 найменувань, 35 з них зарубіжні. Повний обсяг рукопису становить 199 сторінок.

Список литературы

В И С Н О В К И
Наприкінці проведеного нами дослідження можна сформулювати наступні висновки.
1. Договір є загальноправовою категорією, що має свої прояви загального та спеціального характеру. Загальна конструкція договору як способу урегулювання відносин між його сторонами заснована на їх домовленості. На спеціальному рівні базові конструкції елементу договору можуть модифікуватися залежно від специфіки правового регулювання (предмету та методу), мети їх укладення, впливу на економічну ситуацію, потреби охорони найбільш важливих суспільних інтересів і зокрема життя та здоров’я людини, на кінець – охорони суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів слабкої сторони.
2. Цивільно-правовий договір як юридична форма об'єктивних економічних відносин і зокрема економічного обороту наразі переживає етап свого оновлення у зв’язку із проведеною кодифікацією національного законодавства та очікуваною кодифікацією європейського договірного права, зокрема роботами над створенням Європейського кодексу договірного права, та універсалізацією його конструкцій. Різні шляхи та теоретичні засади розвитку договору в умовах дуалізму приватного права спричинила підвищену увагу до теоретичних конструкцій договору та його елементів: об’єкта, сфери застосування, мети укладення, правового становища сторін, гарантій належного виконання.
3. Договір як елемент механізму правового регулювання товарно-грошових відносин є основною формою організації економічних за змістом і юридичних за формою відносин між товаровласниками й споживачами та забезпечення руху матеріальних ресурсів. Він відображає економічні закономірності і щодо цього є організаційно-правовою моделлю самого ринку. На рівні доктрини приватного права специфіка договору проявляється через його мету, сферу застосування, прояв свободи сторін та його межі.
4. В умовах ринкової економіки сам ринок є системою упорядкованих на господарському рівні та архаїчних, але регульованих відносин на споживацькому рівні договірних зв’язків, на основі яких здійснюється сам економічний оборот. З одного боку, інтерес споживача до товару, а з другого боку, інтерес товаровласника до отримання прибутку узгоджуються з урахуванням економічних чинників на основі досягнення домовленості. Розподіл праці призводить до стабілізації договірних відносин між виробниками сировини її переробниками, виробниками готової продукції та оптовими покупцями чи посередниками.
5. Сутність цивільно-правового договору полягає у тому, що його сторона чи сторони беруть на себе певні зобов’язання, які повинні бути виконані. Виконання зобов’язання спрямоване на ту або іншу юридичну мету: отримання матеріальних благ чи майнових прав, виконання роботи, отримання послуги чи грошей. Цивільний договір ніби сполучає попит і пропозицію в економіці і тим самим стимулює економічний розвиток.
6. На розвиток конструкції цивільно-правового договору в сучасних умовах впливають інтеграційні процеси і зокрема глобалізація економіки, інвестиційні процеси завдяки яким національна економіки втратила риси суто національного явища, створення економічних та інших союзів. На теренах Європи це пов’язано із створенням ЄС та відповідно наднаціонального законодавства. У сфері договірного права подальший його розвиток зумовлюється Принципами Європейського контрактного права та роботою над створенням Цивільного кодексу ЄС.
7. Розширення економічних та гуманітарних зв’язків, кількості учасників зовнішньоекономічних зв’язків сприяє запозиченню найбільш ефективних та безпечних для контрагентів договірних конструкцій. Відповідно свобода договору сприяє їх поширенню на тлі національного права та традицій. Проте у той же час досить чітко прослідковується тенденція до розробки єдиних підходів до цивільно-правового договору взагалі та їх систематики, чому сприяє глобалізація економіки, єдність підходів у здійсненні гуманітарної політики, наявність міжнародних конвенцій приєднання та ратифікація яких стала умовою участі у міжнародних економічних та інших спільнотах, тиску економічно розвинутих країн, запозичень у нормотворчості та правозастосуванні.
8. Основна проблема, що існує в національному праві, пов’язана із формальним існуванням дуалізму приватного права, а у сфері договірного права непослідовністю законодавства яке одночасно закріпило правочинну та зобов’язальницьку конструкцію цивільно-правового договору. Перша страждає архаїзмом, є в певній мірі спадком від радянської доктрини договірного права, не дотримується іншими країнами. Тому її історична доля визначена. Сподіватися на те, що країни ЄС пристануть на конструкцію правочину марно.
9. Наразі почався процес формування наднаціонального контрактного права. Якщо воно будуватиметься на загальних підходах (принципах), це допоможе становленню єдиного правового простору. Стояти осторонь цих процесів означає приректи себе на застій, економічні та інші санкції, надалі бути вигнанцем у світовій спільності тощо.
10. Чинна систематика цивільно-правових договорів є певним відбитком радянської доктрини і їй властиві спричинені адміністративно-командною системою недоліки: архаїзм, зацикленість на авторитарності, пересікання класифікаційних критеріїв зобов’язань взагалі та договорів зокрема, ігнорування нових тенденцій у договірному праві та поява нових технологій у договірному праві.
11. Систематика цивільно-правових договорів формується залежно від мети систематизації, обраних критеріїв та рівня абстрагування. Однією з умов існування цивільного договору є його предмет. Предметам договору є те, внаслідок чого виникли правовідносини. Обсяг таких прав (право володіння, право користування та право розпорядження) складають похідний рівень систематики договорів у сфері речових прав. Тож предмет договору повинен бути визначеним, а з цього однозначно видно, на що сторони спрямували волевиявлення: на передачу речі чи іншу дію, яку необхідно вчинити. Іншими словами, предмет договору повинен бути наперед відомий і чітко визначений, як одна з істотних елементів договору.
12. Структура народного господарства зумовлює не тільки мету та зміст таких договорів, але і їх систематику. Останнім часом вони консолідуються за галузевою ознакою у чинному законодавстві та у доктрині цивільного права. Найбільшим чином це проявляється стосовно конструкції господарського договору, де найбільше прослідковується галузевий підхід до їх систематизації. Підхід до формування механізму договірного регулювання за галузевою ознакою враховує потребу універсалізації і зокрема уніфікацію цих відносин, врахування об’єкта правового регулювання, правового становища сторін та потребу забезпечення публічного інтересу.
13. У складних договорах і зокрема змішаних може одночасно бути два та більше предметів договору. Це спричиняє декілька зобов'язань відповідно до кількості предметів. Предмет зобов'язання повинен бути визначеним, тобто він повинен бути визначеним щодо виду, мати кількісні та якісні характеристики. Предмет договору має бути можливим і допустимим правом. Предмет є можливим тоді, коли договірне зобов'язання може бути виконане, тобто виконання такого зобов'язання знаходиться у владі людини (під силу людині). Третьою ознакою предмету є його дозволеність.
14. Підстава (кауза) договору дає можливість визначити, для чого він полягає, яка користь в договірному зобов'язанні. Теорія підстави дозволяє давати юридичну оцінку і кваліфікацію зобов'язання. Економічна складова для ринкової економіки не характерна. Відповідно відпадають норми, що регламентують так звані "планові" зобов'язання. Присутність імперативних норм у системі зобов'язального права повинна бути оптимальною. Головну роль у договірному процесі повинні виконувати диспозитивні правила, але повністю відмовитися від імперативних розпоряджень недоцільно. Держава має право встановити заборони, пов'язані з монопольним диктатом продавців товарів і послуг; передбачити відповідальність за зловживання рекламою, товарними знаками, найменуванням фірм. Питання про міру втручання держави в договірні відносини не просте, визначальним початком в таких ситуаціях повинен бути орієнтир, що пріоритет державної волі припиняє бути загальною ознакою, і перетворюється на вилучення із загального правила. Основні правила регулювання ринкових відносин мають бути сформульовані в законодавчих актах. Не дивлячись на те, що ринок у своїй основі є саморегулюючою системою відносин, він вимагає певної правової регламентації.
15. Використання всього різноманіття властивих праву засобів дії на договірні відносини – серйозний резерв у розвитку зобов'язального права. В зв'язку з цим необхідне усвідомлення об'єктивних закономірностей функціонування зобов'язального права, які властиві його внутрішній організації, а саме: єдність, цілісність, системність.
16. Цивільно-правовий договір – це вільна домовленість двох або більше сторін про встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, реалізація яких може бути здійснена в їх інтересах.
17. Найважливішим чинником правового регулювання товарно-грошових відносин в умовах ринку є порядок конструювання учасників договорів (фізичних і юридичних осіб). Основна тенденція в цьому напрямі полягає у встановленні однакового правового режиму для всіх видів власників, інакше вони опиняться не в рівному положенні, що неминуче відобразиться на договірних відносинах.
18. Договір про приєднання фактично не може вважатись самостійним видом договору, а лише способом його укладення. Для таких договорів є характерним застосування проформ – зведених у пропонованому контрагентам для підписання зведених правилах, що застосовані на багаторазове застосування. Вони у своїй якісній стороні утворюють новий правовий інститут у сфері договірного права – „формулярне право”, яке має як свої переваги, надає можливість універсалізувати відносини сторін, так і недоліки. До останніх належить загроза їх перетворення для споживачів у „дискримінаційні капкани” і становитиме загрозу демонтажу існуючої системи охорони прав споживачів в Україні. У зв’язку з наведеним ми погоджуємось з необхідністю узгодження тексту розроблених підприємцями проформ державними органами, зокрема міністерством юстиції.
19. Зобов'язання, як правило, припускає виконання в майбутньому. У цьому значенні кожне зобов'язання примушує учасників кредитувати, вірити в майбутнє виконання і чекати його. Цим і пояснюється звичний при всіх зобов'язань термін: "кредитор". У кожному зобов'язанні можна говорити про борг, тобто про наявний або можливий обов'язок виконати що-небудь. Тому кожен, на кому лежить обов'язок, називається боржником. Такий правовий зв'язок кредиту та боргу дозволяє зробити висновок, що зобов'язання – це кредит, який розглядається з юридичної точки зору; кредит – це зобов'язання, що розглядається з економічної точки зору.
Договірне зобов'язання надає учасникам засіб для досягнення певної мети. Засобом є обов'язок боржника виконати що-небудь, а метою – те майнове благо, яке повинне бути представлене кредитору.
20. Зобов'язальні правовідносини, як і всі інші, охороняються державою найрізноманітнішими заходами, зокрема примусового характеру. Особливо це стосується договірного права, яке обслуговує товарооборот в умовах глобалізації економіки та застосування прогресивних алгоритмізованих технологій обробки інформації і появи машинних технологій забезпечення виконання зобов’язань та контролю за таким виконанням повинні бути універсалізовані.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
2. Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву. – М.: Юрид. изд во НКЮ СССР, 1940. – 192 с.
3. Агарков М. М. Учение о ценных бумагах – М.: 1994.
4. Азимов Ч. Н. Договорные отношения в области научно-технического прогресса: Дис. ... докт. юрид. наук.:12.00.03. /Харьковский юридический институт. –Харьков., 1981. – 349 с.
5. Апанасюк М. П. Договір ренти. Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – Харків: 2004. -19 с.
6. Алексеев С. С. Предмет советского социалистического гражданского права. – Свердловск: 1959.
7. Ансон В. Договорное право /Под ред. О. Н.Садикова. – М.: Юрид. лит. 1984. –464 с.
8. Аскназий С. И. Очерки хозяйственного права СССР.-Л.: 1926.
9. Балалян Л. А. Договор как основание возникновения обязательств между государственными организациями. – Єреван: 1973. – 207 с.
10. Беляневич О. А. Господарський договір та способи його укладення: Навч. посібник. –К.: Наукова думка – 2002 с.
11. Безклубий І. А. Банківські правочини: цивільно-правові проблеми: Монографія. – К.: Виробничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2005. – 378 с.
12. Белов В. А. Гражданское право: Общая часть: Учебник. – М.: АО „ЦентрЮрИнфоР”, 2002.
13. Беляневич О. А. Теоретичні проблеми господарського договірного права. Автореф. дис. ... доктора юрид. наук. – К.; 2006. – 31с.
14. Беляневич Л. А. Теоретичні питання тлумачення договорів // Вісник господарського судочинства. – 2002 – №2. – С.187–196.
15. Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти). Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
16. Бервено С. М. Проблеми договірного права України: Монографія. –К.: Юрінком Інтер, – 2006. –392 с.
17. Берестова І. Е. Зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Дис. ...канд. юрид.наук. – Харків; 2004. – 19 с.
18. Берн Дж. Питер. Хозяйственное и торговое право: Основные принципы //Материалы о расцвете экономики. – 1995. – № 6. – С. 1.
19. Битяк Ю., Константий О. Правова природа адміністративних договорів // Вісник академії правових наук. – 2001. – №3. – С.101-109.
20. Бондар Т. В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві. –К.: Юрінком Інтер, - 2005. - 275 с.
21. Богданов Е.В. Проблемы унификации гражданського законодательства Белосуси, России и Украины в связи с образованием Единого экономического пространства (ЕЭП) //Материалы международной научно-практической конференции «Проблемы унификации гражданського законодательства Белосуси, России и Украины в связи с образованием Единого экономического пространства». – Белгород: Изд. БелГУ, 2004. – С.5-15.
22. Бородовський С. О. Укладення, зміна та розірвання договору у цивільному праві України. Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – Харків; 2005. –18 с.
23. Брагинский М. И. Общее учение о хозяйственных договорах. – Мн.: 1967.
24. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Кн. 1. Общие по¬ложення. – Изд. 2-е, испр. – М.: Статут, 2000. – 848с.
25. Брагинский М. И. О нормативном регулировании договоров // Журнал российского права. – 1997. – №1, – С.7–77.
26. Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.: 1963.
27. Брунь А. В. Договір оренди ділянок сільськогосподарського призначення. Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Харків: 2003. –19с.
28. Бурлаков Р. В. Цивільно-правові питання здійснення аудиторської діяльності в Україні. Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – Харків: 2000. –18с.
29. Бусыгин А. В. Предпринимательство. Учебник. –М.: Дело, 1999. – 640с.
30. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. –1998. – №3, –С.59-63.
31. Васильєв С. В. Правовое регулирование электронной коммерции. // Сборник статей.Актуальные проблемы гражданского права: Вып.4. / Под ред. Проф. М. И. Брагинского. –М.: НОРМА, 2002.– 432с.
32. Васьковський О. В. Правове регулювання відносин за договором на розрахунково-касове обслуговування. Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – Львів: 2004. –18 с.
33. Верб С. А. Типове и примерные договоры как средство правового регулирования общественных отношений //Договорная дисциплина в советском гражданском праве. – Свердловск; 1985. – С. 42-52.
34. Вердников В. Г. Кабалкин А. Ю. Гражданс¬ко-правовые формы товарно-денежных отношений. – М.: 1970.
35. Венедиктова І. В. Договір довірчого управління майном як форма реалізації правового інститут довірчого управління майном в Україні. Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – Харків.: 2003.
36. Венская конвенция о договорах международной купли-продажи товаров. Комментарий. – М.: Юрид. лит., 1994. – С. 29.
37. Вилкова Н. Г. Договорное право в международном обороте. – М.: Статут, 2002. – 511 с.
38. Вильнянский С. И. Лекции по советскому гражданскому праву. –Харьков.: Вища школа, 1958. – 340с.
39. Власов Ю. Л., Нагребельний В. П. Тлумалення норм права // Юридична енциклопедія. Т.6. –К.: Вид. „Українська енциклопедія” імені М. П. Бажана, 2004.
40. Гавзе Ф. И. Социалистический гражданско-правовой договор. –М.: Юрид. лит., 1972. – 168с.
41. Галочкина О.А. Экономическая свобода и её границы. Дис. ... канд. экон. наук. – Чебоксары; 1996.
42. Гегель Г. Политические произведения. – М.: Наука. 1978. – 438 с.
43. Гегель Г. Наука логики. В 3 т. – М.: Мысль, Т.1. – 1970. – 501 с; Т.2. – 1971. – 248 с; Т.3. – 1972. – 371 с.
44. Гегель Г. Философия права. – М.: Мысль, 1990. – 524 с.
45. Голованов Н. М. Обязательственное право: Учебник. –СПб.: Питер, 2002. – 448с.
46. Гордон М. В. Радянське цивільне право. У 2-х ч. Ч.2. –Харків: Вид-во Харківського ун-ту; 1966.
47. Гордон М. В. Система договоров в советском гражданском праве //Ученые записки Харьковского юридического института. – 1954. – Вып.5. – С.51 -87.
48. Господарсько-процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №6. – Ст. 56.
49. Господарський кодекс України від 16 січня 2003. //Офіційний. вісник. –2003. – №11. –Ст.462.
50. Гостюк В. І. Цивільно-правові договори з цінними паперами за законодавством України. Автореф. дис. ... канд.. юрид. наук. – К.: 2005.
51. Гражданский кодекс Российской Федерации. Ч. 2. Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель /Под ред. О. М. Козырь, А. Л. Маковского, С.А. Хохлова. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. – С. 387.
52. Гражданский кодекс РРФСР 1922 г. – М.: Госюриздат, 1950.
53. Гражданкий кодекс УССР 1922 г. – М.: Госюриздат, 1950.
54. Гражданский кодекс Украины (с изменениями и дополнениями на 1 сентября 2003 года). – Харьков: ООО «Одиссей», 2003. – 432 с.
55. Гражданский кодекс Квебека. М.: Статут, 1999.
56. Гражданское и торговое право капиталистических стран: Учеб. пособие / Под ред. В. П. Мозолина и М. И. Кулагина. - М.: Высшая школа, 1980. –382с.
57. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник / Под ред. Е. А. Васильева. –М.: Междунар. отношен, 1993. – 560с.
58. Гражданское право Украины: [Учебник для вузов системы МВД Украины]: В 2-х частях. Часть I / А. А. Пушкин, В. М. Самойленко, Р. Б. Шишка и др.; Под ред. проф. А. А. Пушкина, доц. В. М. Самойленко. - Xарьков.: Ун-т внутр. дел; «Основа», 1996. – 440с.
59. Гражданское право. Учебник. Ч. I. – Издание третье, перераб. и доп. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: Проспект, 1998.— 564 с.
60. Гражданское право. Ч. І. Учебник /Под ред. Ю. К. Толстого, А.П.Сергеева. – М.: 1996. -552с.
61. Гражданское право: В 2 т. Учебник: /Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд. БЕК, 1999, – Т.ІІ.
62. Гражданское право: В 2 т. Т. П, полутом1: Учебник /Отв. ред. проф. Суханов Е. А. – М.: Изд. БЕК, 2000. – 876 с.
63. Гражданское право: В 2 т. Т. І: Учебник /Отв. ред. проф. Е. А.Суханов. –2-е изд. перераб. и доп. – М.: 2002.
64. Грамадський Е. М. Договір зберігання у цивільному праві. Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – К.: 2004. –18с.
65. Грибанов В. П. К вопросу о понятии права собственности // Вести Моск. ун-та. – 1959. –N 3. – С.182-187.
66. Грушинський І. Роль договору у формуванні підприємницьких відносин //Право України. – 2000. – №2. –С.36-38.
67. Днепров А. Что такое предварительный договор? // Юридическая практика. –2004. –№8 (322). – 24 февраля.
68. До реальних перспектив у співпраці з ЄС //Урядовий кур’єр – 2004. – №128. -С.3.
69. Довбій С. П. Договір охорони майна. Дис.... канд. юрид. наук. – Харьков: 2005. – 18с.
70. Договор в народном хозяйстве: вопросы общей теории // М.К.Сулейменов, Б. В. Покровский, В. А. Жакенов и др.. – Алма-Ата: Наука 1987.
71. Дроздова Н. В. Договір про надання фінансових послуг у цивільному праві України. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К.: 2005. –17 с.
72. Егоров Н. Д. Гражданско-правовое регулирование общественных отношений: единство и дифференциация. – Л.: ЛГУ, 1988. – 175 с.
73. Є.Фурса. Складні договори в юридичній практиці // Юридичний журнал. 2001. – №4. – С.40.
74. Жалинский А., Рерихт. А. Введение в немецкое право. – М.: 2001. – С. 393.
75. Житловий кодекс України //Кодекси України. У 3 кн. – 2-е вид. /Відп. ред. В. Ф. Бойко. – К.: Юрінком Інтер, 1998., Кн.1: Арбітражно-процесуальний кодекс України; Кодекс України про адміністративні правовпорушення; Виправно-трудовий кодекс України; Водний кодекс України; Житловий кодекс Української РСР; Земельний кодекс України – С.325-383.
76. Забоев К. И. Правовые и философские аспекты гражданско-правового договора. – СПб.: Изд. „Юридический центир Пресс”, 2003. – 278с.
77. Закон України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні // Відомості Верховної Ради – 1998. – N 15. – Ст.67.
78. Закон України „ Про інвестиційну діяльність” //Відомості Верховної Ради України. – 1996. –№36. – Ст. 626.
79. Закон України «Про економічну самостійність» від 3 серпня 1990 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. – №34. – Ст.499.
80. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004ВРУ № 1629-IV. // Відомості Верховної Ради України. - 2004, –№.24, - Ст.256.
81. Закон України «Про захист прав споживачів» від 15 грудня 1993 р. // ВВР України. – 1994. – № 1. – Ст.1.
82. Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” // Задыхайло Д.В. Инвестиционное право Украины: Сборни нормативних актов с комментариями. –Х.: Эспада. 2002. – С. 65-89 .
83. Закон України „Про концесії” від 16 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. 1999. – №41. – Ст. 372.
84. Закон України „Про угоди про розподіл продукції” від 14 вересня 1999р. // Відомості Верховної Ради України. 1999. – №44. –Ст. 361.
85. Закон України „Про регуляторну політику”// Відомості Верховної Ради України. 2003. – № 23. –Ст.347.
86. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про захист прав споживачів” // Урядовий кур’єр. – 2006. – №9: Орієнтир.1’2006.
87. Земельний кодекс України: Наук.-практ. коментар / За заг. ред. В. І. Демчика. – 2-е вид. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. 748 с.
88. Иванов В. В. К вопросу об общей теории договора //Государство и право. – 2000. – №12. – С.73-77.
89. Иоффе О. С. Советское гражданское право. В 3 т. Т. 1. – Л: 1958. – С. 223.
90. Иоффе О. С. Советское гражданское право.–М.:Юр. лит. – 1967.– 494 с.
91. Йоффе О. С. Обязательственное право. – М.: Юр. лит. – 1975. – 880 с.
92. Йоффе О. С. Развитие цивилистической мысли в СССР. С.2. – Л.: Изд. ЛГУ – 1978. – 174 с.
93. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права». – М.: Статут. 2000. – 777 с.
94. Иоффе О. С., Мусин В. А. Основы римського гражданского права: Учебно-метод. пособие для студентов заочного отделения. – Л.: Изд. ЛГУ, – 1974.
95. Кабалкин А. Ю. Толкование и классификация договоров // Российская юстиция. – 1996. – № 7. – С. 13.
96. Калаур І. Р. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права власності юридичної особи. Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Львів; 2003. – 19с.
97. Каминка А. И. Основы предпринимательского права. - Петроград: Труд 1917. – 338с.
98. Кант И. Критика способности суждения / Соч. в 6 т. – М.: Мысль, 1966. – Т.5. – 564 с.
99. Кашанина А. Новое в квалификации гражданско-правового договора // Хазяйство и право. –2001. – №9. –С.69-76.
100. Кирсанов А. Р. Понятие. Предмет и метод регистрационного права //Государственная регистрация прав на недвижимость: проблемы регистрационного права /Отв. ред. Кирсанов А. Р. – М.: Ось-89, 2003, – 528с.
101. Клейн Н. И. Организация договорно-хозяйственных связей. – М.: Юрид. лит., 1976. – 189 с.
102. Клочков А. А. Стандартные условия в коммерческом обороте зарубежных стран: понятие, включение в договор, толкование // Юрист. – 2000. – № 5. – С. 66.
103. Кодекс торгівельного мореплавства //Кодекси України. У 3 кн. 2-е вид. /Відп. ред. В.Ф.Бойко. –К.: Юрінком Інтер, 1998; Кн.2. Повітряний кодекс України; Кодекс торгівельного мореплавства; Цивільний кодекс Української РСР; Цивільно-процесуальний кодекс України; Кодекс про шлюб та сім’ю України. – С.36-127.
104. Кодифікація приватного (цивільного) права України /За ред. проф. А.Довгерта. – К.: Український центр правничих студій 2000. – 336с.
105. Комментарий к части первой Гражданского кодекса РФ для предпринимателей. – М.: 1995.
106. Комментарий к Гражданскому кодексу РФ части первой / Под ред. О.Н.Садикова. – М.: 1998. – С. 697. (Автор комментария к ст. 431 М. И. Розенберг) .
107. Корецкий А. Д. Теоретико-правовые основы учения о договоре. СПб.: Изд. «Юридический центр Пресс», 2001. –211с.
108. Красавчиков О. А. Система отдельных видов обязательств // Сов. юстиция. –1960. –№5. –С. 42-43.
109. Красько И. Е. Сменанный договор. Условия действительности и недействительности // Предпринимательство, хозяйство, право. –1998. –№5. –С.30-32.
110. Лепех С. М. Кредитний договір. Автореф.дис. канд. юрид. наук. Львів; 2003. – 18с.
111. Лідовець Р. А. Змішані договори у цивільному праві України. Дисертація . канд. юрид. наук. – Львів; 2005.
112. Луць А. В. Свобода договору у цивільному праві України: Дис. ... канд.. юрид. наук 12.00.03. /Львівський національний університет ім.. Івана Франка. – Львів; 2001. –166 с.
113. Луць В. В. Господарські договори./ Лекція з спецкурсу „Господарський догововір” для студентів юридичного факультету. – Львів: Вид. Львівського ун-ту, 1973. – 27 с.
114. Луць В. В. Кодифікація договірного права (за проектом нового Цивільного кодексу України) //Українське право. –1997. – Число 1. Реформа цивільного права в Українеі. – С.75-92.
115. Луць В. В. Вопросы договорного права в новом Гражданском и Хозяйственном кодексах Украины // Материалы международной научно-практическорй конференции „Проблемы унификации гражданського законодательства Беларуси, России и Украины в связи с образованием Единого экономического пространства. – Беглогород: Изд. БелГУ, 2004. – С.45-49.
116. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 480 с.
117. Луць В. В. Сучасна кодифікація договірного права в Україні: здобутки і проблеми //Вісник академії правових наук. – Харків: 2003. –№2-3(33-34). – С.424-437.
118. Луць В. В. Тенденції розвитку договірного права у сучасних умовах // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф.Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. 29-30 квітня 2004 р. м. Харків. –К.: АПрНУ, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2004. – С.32-39.
119. Мавліханова Р. В. Виробничі кооперативи як суб’єкти цивільного права. Дисертація . канд. юрид. наук. – Харьков: 2005. –19 с.
120. Мамонов С. Тактика ведения переговоров. – СПб.: Питер, 2002. – 160с.
121. Мережко А. А. Договор в частном праве. – К.: 2003. –176 с.
122. Михайлів М. О. Цивільно-правові засади регулювання міжнародної технічної допомоги в Україні. Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – Львів; 2004. –18 с.
123. Мілаш В. С. Підприємницький (комерційний) договір: поняття та правові особливості. – Полтава: АСМІ, 2004. –182 с.
124. Мілаш В. С. Підприємницькі комерційні договори в господарській діяльності. – Полтава: АСМІ. 2005. – 450 с.
125. Мічурін Є. О. Техніка складання договорів. Науково-практичний посібник. Серія „практика і закон” – Харьков; Юр світ, 2006. – 536 с.
126. Мозолин В. П., Фарнсворт Е. А. Договорное право в США и СССР. История и общие концепции. – М.: Наука, 1988. – 309 с.
127. Мясников С., Кураков Л. Основы экономической теории. 2-е изд. – Чебоксары. 1994. – 428 с.
128. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін.; За заг.ред. В.К.Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
129. Невельська-Гордєєва О. П. Логічні класифікації й типології в юриспруденції //Проблеми законності. – 2004. –№70. – С.111-116.
130. Николайчук Л. М. Цивільно-правові договори як підстава виникнення права приватної власності громадян. Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – Харків, 2004. – 18 с.
131. Новицкий И. Б. Лунц Л. А. Общее учение об обязательствах. – М.: Госуд. изд-во юрид. лит., 1950. – 416 с.
132. Новицкий И. Б. Сделки. Исковая давность // Курс советского гражданского права. – М., 1954.
133. Овчинников Н. И. Понятие и классификация хозяйственных договоров: Учеб. пособ. – Владивосток: Изд. Дальневосточного госуд. ун-та., 1970.
134. Ойгензихт В. А. Нетипичные договорные отношения в гражданском праве. Уч. пособие. – Душанбе, 1984. – 128 с.
135. Олюх В. Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система. Автореф. дис. канд. юрид. наук. – К., 2003. – 18 с.
136. Олюх В. Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система. Дис. канд.. юрид. наук. 12.00.03./ Київський національний університете ім. Тараса Шевченка. – К.; 2003. –191 с.
137. Орієнтир №14’2004 //Урядовий кур’єр – 2004. – №71, –С.15-16
138. Пархоменко Н. М. Договір у системі права України: Дис. ... канд.. юрид. наук.: 12.00.01. /Національна академія наук України. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К.; 1998. – 2002 с.
139. Пархоменко Н. М. Договір у системі форм права в Україні. –К.: Вид. Дім. ”Юрид. кн.”, 2000. – 184.с.
140. Покровський И. А. Основне проблемы гражданского права. – М.: Статут. 1998.
141. Подопригора А. А. Основы римского гражданского права: Учеб. Пособие для студентов юрид. Вузов и факультетов. -2-е изд. Перераб. – К.: Вентури, 1994. – 288 с.
142. Полтавський О. В. Договір морського агентування. Автореф.дис. канд. юрид. наук. Харьков, 2004. – 19 с.
143. Принципи УНИДРУА. – М.: ЦНГА, 2002.
144. Програма “Запретная зона” від 15 січня 2004 р.
145. Пугинский Б. И. Гражданско-правовой договор //Вестник Московского университета. Серия 11:Право. – 2002. – № 2. – С.38-57.
146. Пугинский В. И, Сафиуллин Д. Н. Правовая экономика: проблемы становления. – М.: Юрид.лит., 1991. – 229 с.
147. Рабинович Н. В. Недействительность сделок и ее последствия. – Л., 1960.
148. Развитие советского гражданского права на современном этапе. – М, 1986.
149. Рассолов И. М. Право и Интернет. Теоретические проблемы. – М.: Изд-во НОРМА, 2003. – 336 с.
150. Римское частное право. – М.: Изд. Министерства юстиции СССР., 1948. – 583 с.
151. Розенберг М. Г. Контракт международной купли-продажи. Совреманная практика заключения. Разрешение споров. – М: Междунар. центр финансово-экономического развития, 1996. – 656 с.
152. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р №111-р. «Про заходи щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2004 році».
153. Розширення ЄС: можливі наслідки для України// Урядовий Кур’єр. –2004. – №7.
154. Романец Ю. В. Система договоров в гражданском праве России. – М.: Юристъ. 2001. – 496 с.
155. Русско-английский словарь международных, финансовых, валютных. Биржевых терминов и понятий / В. Л. Грейниман, А. П. Кузнецов, И.Г.Курбатов и др. – М.: Центр «партнер» ЭХТО Ассоциации учреждений культуры профсоюзов СССР, 1991, .
156. Русское гражданское право В 2-х ч. Ч. 1. По исправленному и дополненному 8-му изд., 1902.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1997.
157. Рыбаков В. А. Проблемы формиро¬вания гражданско-правовой активности (вопросы теории и прак¬тики): Автореф. дис. на соискание ученой степени докт. юрид. наук. – Саратов; 1998.
158. С. Головатий та інші. Передмова до проекту Цивільного кодексу України //Українське право. –1996, – Число 2 (Спецвипуск) Реформа цивільного права в Україні. – С.6-26.
159. Саватье Р. Теория обязательств. –М.: Прогресс, 1972. – 440 с.
160. Савельев В. А. Гражданский кодекс Германии (история, система, институты): Учеб пособие. – 2-е изд. перераб. и доп. – М., Юрист, 1994. – 96с
161. Садиков О. Н. Нетипичные институты в советском гражданском праве //Советское государство и право. – 1979. –№2. – С.32-39.
162. Самойленко Г. В. Договір перевезення вантажів у внутрішньому водному сполученні. Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Харьков: 2003. –19 с.
163. Сарбаш С. В. Некоторые тенденции развития института толкования договора в гражданском праве // Государство и право. – 1997. – № 2. – С.42-48.
164. Серго А. Інтернет и право. – М.: Бестселер, 2003. – 272 с.
165. Сидоров Я. О. Становлення інституту комерційної концесії в Україні (цивільно-правовий аспект). Автореф.дис. канд. юрид. наук. – Харків, 2004. –19с.
166. Сібільов М. Договірне зобов’язання та його виконання //Вісник Академії правових наук України. – 2003. –№2-3(33-34). – С.414-424.
167. Сібільов М. Ознаки та поняття договору в сфері приватного права //Вісник Академії правових наук України. – 2002, – №4(31). – С.87-93.
168. Сімейний кодекс України // Харків.: вид. «Одіссей», 2002.
169. Сімсон О. Е. Правові особливості договорів інвестиційного характеру. Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Харьков, 2001. –18 с.
170. Смітюх А. В. Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА та lex mercatoria в контексті міжнародного приватного права. Автореф.дис. канд. юрид. наук. – Одеса, 2004. – 20 с.
171. Соболєв О. В. Договір кредитування індивідуального житлового будівництва. Автореф.дис. канд. юрид. наук. – Харьков, 2004. – 19 с.
172. Собчак А. А. Смешанные и комплексные договоры в гражданском праве //Соетское. Государство и право. –1989.-№.11. – С.61-66.
173. Советский энциклопедический словарь. – М: 1990. – С. 1240.
174. Соцуро Л. В. Способы толкования //Актуальные проблемы арбитражного и гражданского процесса. – 2000. – № 4. – С. 24.
175. Степанов В. С. Договоры в сети Інтернет: теорія и практика // Цивилистические записки: Межвузовский сборник научных трудов. Выпуск 2. –М.: Статут., Екатеринбург: Інститут частого права. –С. 314-330.
176. Стрельцова Є. Д. Договір перевезення вантажів морським транспортом Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – Харків, 2003. –19 с.
177. Танага А. Н. Принцип свободы договора в гражданском праве России. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 211 с.
178. Тархов В. А. Гражданское право. Общая часть. Курс лекций, – Чебоксары: Чув. кн. изд., 1997.
179. Тиллем М. Обязательственное право в новом Гражданском кодексе. Система и первый судебный опыт/ Правовая система Нидерландов / Отв. ред. В.В. Бойцова, Л. В. Бойцова. – М., 1998. – 432 с.
180. Тихомиров Ю. А. Договор как регулятор общественных отношений //Правоведение – 1990. – №5. – С.27-35.
181. Тульчевська Н. В. Договір банківського депозитного рахунка. Автореф.дис. канд. юрид. наук. – Харків, 2004. – 18 с.
182. Указ Президента України „Питання організації виконання Закону України “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 21 серпня 2004 р. //Урядовий кур’єр. 2004. - № 142.
183. Українська радянська енциклопедія. Т.4. Голов. Ред УРЕ. – К.: 1979.
184. Українська радянська енциклопедія. Т.11. Кн.1.Вид. друге. Говн. ред. УРЕ. – К., 1984. – С.248.
185. Українська радянська енциклопедія, Т.1. Вид. друге. Головн. ред. УРЕ. –К.:, 1977.
186. Фабрициус Ф. Права человека и европейская политика. – М., 1995.
187. Фурса Є. Складні договори в юридичній практиці // Юридичний журнал – 2’2003. – С.40-45.
188. Халфина P. O. Современный рынок: правила игры. – М.: Ассоциация "Гуманитарное знание", 1994. – 376 с.
189. Халфина Р. О. Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве. – М.: Изд-во АН СССР., 1954. – 238 с.
190. Хозяйственное право: Учебник /Под ред. В. В. Лаптева. – М.: Юрид. лит., 1983. – 528 с.
191. Хозяйственное право: Учебник /В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К.С. Хахулин и др.; Под ред. В. К.Мамутова –К.: Юринком Интер, 2002. 1024с.
192. Хохлов С. А. Концептуальная основа части второй Гражданского кодекса // Гражданский кодекс России. Проблемы, Теория. Практика. – С.441 -457.
193. Цвайгерт К., Кьотц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. В 2-х т.. Т. 1 / Пер. с нем. - М.: Междунар. отношения, 1998. – 376 с.
194. Цивільний кодекс України; Науково-практичний коментар: У 2 ч. /За заг. ред. Я.М.Шевченко. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2004. – 692 с.
195. Цивільний кодекс Української РСР // ВВР України. – 1963. – № 51. – Ст.731.
196. Цивільний кодекс Української РСР. Науково-практичний коментар. – К.: Політвидав України, 1971.
197. Цивільне право України. У 2-х кн., Кн.1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 720 с.
198. Цивільне право України. Ч. 1. [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти /Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В.І. Борисова та ін.] – Харків., 2000. – 440с.
199. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.) Л.М. Баранова, І.В. Жилінкова та ін.; За заг. ред. В. І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. –К.: Юрінком Інтер, 2004. –Т.1. –480 с.
200. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2-х т. /За заг. ред. Я. М. Шевченко. – Т.1. Загальна частина. К.: Концерн „Вид. дім „Ін Юре”, 2003. – 520 с.
201. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2-х т. /За заг. ред. Я. М. Шевченко. – Т.1. Загальна частина. К.: Концерн „Вид. дім „Ін Юре”, 2003. – 520 с.
202. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т.1. Кн.1 / Р.Б.Шишка, В. А. Кройтор, Я. О. Чапічадзе, М. О. Самойлов: За ред. Р. Б. Шишки та В. А. Кройтор. – Харків: Еспада. 2004. – 176 с.
203.