Скребець Василь Олексійович. Особливості екологічної свідомості в умовах наслідків техногенної катастрофи

Краткое описание

Скребець Василь Олексійович. Особливості екологічної свідомості в умовах наслідків техногенної катастрофи : дис... д-ра психол. наук: 19.00.01 / Чернігівський обласний ін-т післядипломної педагогічної освіти. — Чернігів, 2006. — 441арк. — Бібліогр.: арк. 400-430

Скребець В.О.Особливості екологічної свідомості в умовах наслідків техногенної катастрофи. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук зі спеціальності 19.00.01 загальна психологія, історія психології. Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2006.
У роботі здійснено комплексне експериментальнотеоретичне дослідження екологічної свідомості у проявах її природоплинної адаптації в умовах наслідків техногенної (Чорнобильської) катастрофи. Визначено поняття екологічної свідомості та емпірично обгрунтовано її властивості, особливості етогенезу (деформацій) у поведінкових екодиспозиціях побутового рівня. З’ясовані функціональні прояви буденної екологічної свідомості, дається авторська їх інтерпретація, розкриваються закономірності психологічного їх адаптогенезу. Здійснено валідизацію методів та організації експедиційних, польових” екопсихологічних досліджень масової буденної свідомості в масштабах регіону.

Проведене дослідження дозволяє сформулювати такі загальні висновки:
1.Теоретичним аналізом встановлено, що діяльнісний підхід у вивченні свідомості проявляє евристичність основних положень, гносеологічний ресурс в методології наукового розуміння психіки взагалі та особливостей екологічної свідомості у пізнанні кризових ситуацій і катастроф, зокрема. Разом з тим, розгляд пасивних і змінених станів свідомості потребує подальших змістовних досліджень її динамічних процесів, адже методологічний принцип єдності свідомості і діяльності з провідною і визначальною роллю діяльності орієнтував дослідження свідомості в її генетичному плані, у той час як за межами психологічних досліджень залишався функціональний її аналіз.
2. Під впливом наслідків катастрофи свідомість потерпілого населення функціонально і динамічно змінюється. Основними детермінантами функціональних змін екологічної свідомості у віддалених наслідках екотехногенної катастрофи є психоемоційні впливи нервово-психічної напруги і тривоги. По відношенню до змісту і функціонування екологічної свідомості віддалені прояви психоемоційного стану людей містять у собі не тільки суб’єктивно-онтологічні форми буття (іпохондрійні настрої, оцінки змін у здоров’ї, фобії), але і суб’єктивно-аксіологічні, сутнісно ціннісні спрямування (компліцитність, екоатрибутивність, диспозиційність людської свідомості).
3. На основі одержаних емпіричних даних і тестових вимірів зосереджена увага на виявлених фактах та проаналізовані особливості функціонування екологічної свідомості, у віддалених наслідках катастрофи, завдяки чому виділені специфічні її властивості і загальні типові риси, вперше опізнані та зафіксовані феномени деформації екологічної свідомості за цих умов, позначені контури самоплинного розвитку психічної саморегуляції і самозахисту під впливом поставарійного дистресу.
4. Виділені дослідженням загальні закономірності внутрішньої активності суб’єктів життєдіяльності у змінених умовах існування здійснюються під впливом ампліфікації свідомості радіоекологічним досвідом, що спонукало до розвитку своєрідного самопочуття (занепокоєного невдоволення, невизначеності, прихованої дистантності) та орієнтувало формування специфічних особливостей функціонування буденної екологічної свідомості. Це функціонування стало будуватися суб’єктами життєдіяльності як діяльність сенсоутворення, як активний пошук по перетворенню і трансформації своїх переживань у напрямку уможливлення їхнього значеннєвого прийняття. Базовими засобами такої функції свідомості були спонтанно породжувані образи радіації, суспільний та етнічний досвід, з якими суб’єкти життєдіяльності за умов кризи вступали у діалогічні відношення, використовуючи мову ментальної символіки, традицій національної культури, але і мову актуальних значущих переживань - емоцій, бажань, очікувань, пильного придивляння, сумнівів і надій. Функціонально екологічна свідомість в процесі адаптації набуває ознак динамічності, емоційної дисгармонійності, а разом з тим, - компліцитарності.
5. Природоплинний адаптоекосоціогенез буденної свідомості в умовах наслідків екотехногенної катастрофи, перебуваючи під впливом психоемоційного контуру саморегуляції, проходить ряд послідовних етапів свого розвитку.
Внаслідок такої функціональної ретрансформації свідомості символіка суб’єктивних станів, а згодом ціннісних орієнтацій і досвіду пристосування, призводили до відповідного цілепокладання, а через це являлися для буденної свідомості психологічними інваріантами, тими внутрішніми посередниками, які відкривалися для прочитання власного досвіду у відповідності зі специфікою і семантикою національної ментальності потерпілих від катастрофи людей, у даному випадку, українців. У такий спосіб здійснюється загальний закон адаптації: конституюючі (структурні) зміни свідомості викликають зміни функціональні, останні ж у свою чергу спонукають до відповідних сенсоутворювальних процесів екологічної свідомості, сприяють змістовним змінам у структурних складових свідомості.
6. Найбільш поширеними адаптивними формами екологічних диспозицій на рівні масової буденної свідомості виявилися ті, що онтологічно забезпечують ситуативну обумовленість поведінки і діяльності людей у їх взаємодії з довкіллям (екоатрибутивність екологічної свідомості).
У функціональних проявах екологічної свідомості поряд з імпліцит-експліцитністю виразливо актуалізується ще й третя її ознака компліцитність, що відтворює особистісну залученість, причетність, уособленість переживання людей відносно того, що сприймається реально з довкілля чи плине від його уявлення.
7. Розроблений та валідизований у дослідженні підхід до вивчення екологічної свідомості методом організованих польових експедицій зарекомендував себе як найбільш ефективний у вивченні функціональних проявів свідомості, зокрема, він дає змогу безпосередньо досліджувати природні закономірності психіки в реальних, а не лабораторних умовах їх здійснення.
Розвиток і вдосконалення наукового аналізу поставленої проблеми потребує активізації теоретичних та прикладних досліджень в галузі психології катастроф, створення за участю психологів спеціалізованих підрозділів у службах по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, психологічного забезпечення їх діяльності в екстремальних умовах.
Перспективи дослідження автор вбачає в подальшому вивченні віддалених психологічних наслідків чорнобильської катастрофи за моніторинговими і лонгітюдними зрізами буденної екологічної свідомості, впровадженні у навчальний процес та науково-методичному забезпеченні курсу Екологічна свідомість екстремальних ситуацій” для студентів за спеціальністю „Практична психологія”, перенесенні та адаптації одержаного в таких дослідженнях знання у більш широку площину психологічної теорії і практики.