Скуляк Ігор Анатолійович. Нормативно-правове регулювання діяльності органу дізнання в Україні

Краткое описание

Скуляк Ігор Анатолійович. Нормативно-правове регулювання діяльності органу дізнання в Україні. : Дис... канд. наук: 12.00.09 2009

Скуляк І.А.Нормативно-правове регулювання діяльності органу дізнання в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. Академія адвокатури України. Київ, 2008.
Дисертаційне дослідження присвячено нормативно-правовому регулюванню діяльності органів дізнання. Досліджено організаційно-правові чинники, що впливають на кримінально-процесуальну діяльність органу дізнання. Сформульована теоретико-правова основа діяльності органу дізнання, аргументовані пропозиції та рекомендації щодо поліпшення нормативно- правового регулювання діяльності органу дізнання. Проаналізовані чинники та фактори кримінально-процесуальної діяльності органу дізнання. У роботі визначено основні аспекти роботи органу дізнання на стадії порушення кримінальної справи.

Дослідження кримінально-процесуальної діяльності органу дізнання дозволили дисертанту зробити таківисновки:
Під органом дізнання слід розуміти передбачені кримінально-процесуальним законом державні органи (установи) і посадові особи, уповноваженні виконувати в межах своєї компетенції досудове розслідування та здійснювати інші види діяльності (зокрема, кримінально-процесуальної, а також оперативно-розшукову), що виникають у зв’язку з їх безпосередніми функціональними обов`язками.
Розслідування кримінальних справ є функцією, яка властива всім органам дізнання, оскільки цей напрямок їх кримінально-процесуальної діяльності: по-перше, закріплений у законі (гл.10 КПК України), по-друге, виділений як основне завдання, що безпосередньо пов`язане з реалізацією ними завдань кримінального судочинства, по-третє, здійснюється суб’єктами, уповноваженими на провадження у кримінальній справі.
Органи дізнання одними з перших встановлюють чи виявляють подію злочину, особу, яка його вчинила, а також важливі докази, що підлягають негайному процесуальному оформленню, з метою недопущення їх втрати.
Реалізуючи основні завдання своєї діяльності, органи дізнання є носіями наступних двох функцій: основної розслідування кримінальних справ у формі дізнання, і допоміжної сприяння суб`єктам, уповноваженим на здійснення провадження у кримінальній справі. Функціональні повноваження органів дізнання обумовлені завданнями, що стоять перед ними, і їх роллю у сфері кримінального судочинства. Зокрема, як суб`єктів, що уповноважені здійснювати кримінально-процесуальну діяльність органу досудового розслідування.
Враховуючи кримінально-процесуальні критерії (складність встановлення фактичних обставин справи, особливу суспільну значущість конкретного злочину, а також позицію особи, щодо якої ведеться провадження, і потерпілої від злочину особи), в законі доцільно вказати, що в справах про злочини невеликої або середньої тяжкості, коли на момент порушення справи невідома особа, яка вчинила злочин, а також, якщо це визнає за необхідне прокурор чи суд повинно провадитися досудове слідство.
На думку автора, для удосконалення законодавчого врегулювання діяльності органів дізнання необхідно:
1. Відновити дізнання як форму досудового розслідування кримінальних справ, за якою провадження досудового слідства є не обов’язковим і матеріали якого стануть підставою для розгляду справи в суді. Дізнання у цьому випадку повинно провадитись за правилами досудового слідства, а орган, який його здійснює, за своїм процесуальним становищем має дорівнюватися до органу досудового слідства (за винятком підслідності та строків дії повноважень).
2. В законодавчому порядку варто встановити компетенцію всіх органів дізнання, в тому числі міліції та капітанів морських суден, що перебувають в далекому плаванні. Наприклад, компетенцію міліції варто сформулювати таким чином у справах віднесених законом до їх відання, а також у справах про всі злочини, за відсутності інших органів досудового слідства чи дізнання”.
3. Усунути правову колізію щодо змісту положень ст.103 чинного КПК та ст.5 Закону України Про оперативно-розшукову діяльність”, закріпивши в КПК норму, що проведення оперативно-розшукових заходів покладається на підрозділи органів дізнання, що є суб‘єктами оперативно-розшукової діяльності за законодавством України.
4. Законодавчо закріпити, що відлік строку розгляду заяв і повідомлень про злочини повинен здійснюватися з моменту фактичного отримання інформації про вчинений злочин і у виключних випадках він може подовжуватися прокурором до одного місяця.
5. Закріпити в законі перелік обставин, що повинні бути встановленні при прийняті рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, вказавши вимоги до змісту відповідної постанови.
6. Врегулювати правове положення особи, щодо якої порушена кримінальна справа, надавши їй процесуальний статус підозрюваного;
7. В новому КПК доцільно наділити з низки питань дізнавача такими ж повноваженнями, які є у слідчого, зокрема: закріпити в ст.44 проекту КПК (за аналогією зі ст.66 чинного КПК України) таку норму: Дізнавач по розслідуваних ним справах має право давати іншим органам дізнання доручення і вказівки про провадження слідчих, розшукових дій та оперативно-розшукових заходів, а також вимагати від них допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Вказані доручення і вказівки дізнавача даються в письмовій формі і є обов’язковими для виконання”, а також (за аналогією зі ст.114 КПК) надати дізнавачу право оскаржувати вказівки начальника органу дізнання та прокурора.