Скуртол Світлана Дмитрівна. Управління якістю продукції молокопереробних підприємств

Краткое описание

Скуртол Світлана Дмитрівна. Управління якістю продукції молокопереробних підприємств : Дис... канд. наук: 08.00.04 2008

Скуртол С.Д. Управління якістю продукції молокопереробних підприємств. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). Державний агроекологічний університет, Житомир, 2007.
Дисертаційну роботу присвячено розробленню теоретичних положень і прикладних рекомендацій щодо забезпечення ефективності системи управління якістю продукції на молокопереробних підприємствах України та формування ефективної моделі розвитку підприємств на основі трансформації систем управління якістю. Уточнено та доповнено понятійний апарат за даною тематикою, проаналізовано основні чинники ефективності управління якістю, у т.ч. якістю продукції. Методично обґрунтовано підходи до оцінювання структури витрат на якість та уточнено їх зміст з врахуванням специфіки підприємств об'єктів дослідження. Обґрунтовано економічний зміст моделювання ефективності управління якістю продукції на основі використання принципу системності та оптимізації витрат на якість. Представлено методику оцінювання показників якості продукції інтегрального змісту та ефективності системи управління якістю продукції. Висвітлено сучасний стан ринку молочної продукції Вінницької обл. та динаміку молокопереробних підприємств під впливом посилення конкуренції на основі якості. Математично обґрунтовано модель впливу чинника управління якістю на ефективність функціонування підприємства в цілому. Розроблено стратегії розвитку підприємств галузі на основі вдосконалення системи управління якістю продукції та з врахуванням оцінювання ризиків щодо вітчизняних переробних підприємств АПК при вступі України до СОТ.

В дисертації досліджено комплекс питань теоретичного і практичного характеру, які пов'язані із вдосконаленням системи управління якістю продукції на молокопереробних підприємствах та розроблення стратегій їх розвитку на цій основі. До основних висновків і пропозицій можна віднести такі:
1. Відокремлення економіки якості, як окремого наукового напряму, є невід'ємною складовою філософії постіндустріального суспільства та безпосереднім наслідком еволюції менеджменту. Розвиток даного напряму залишається сфокусованим на оцінюванні чинника якості як виключно ефективного ресурсу. При цьому систему якості слід розглядати як цільову підсистему управління організацією та як багатоплановий механізм управління процесами і ресурсами усіх складових елементів функціонування підприємства. Звідси моделювання ефективності системи управління якістю продукції передбачає кількісне оцінювання маржинального ефекту дій підприємств на ринку з точки зору економічної обґрунтованості програм підтримання якості.
2. Універсальний зміст основних методологічних принципів та функціональних залежностей ефективності менеджменту якості ґрунтується на визначальній ролі характеру витратної політики підприємства у сфері якості. Економічне підґрунтя вирішення проблем якості в основі своїй будується на співвідношенні витрат на забезпечення певного рівня якості продукції та досягнутого економічного ефекту при цьому. Звідси методологічно процес вдосконалення управління якістю повинен будуватися на системних принципах моделювання ефективності управління витратами на якість продукції, за якими функція такого управління забезпечуватиме загальну ефективність підприємства та його стратегічний розвиток. Така виробничо-орієнтована стратегія, маючи корпоративний характер, будується на організаційних можливостях цілеспрямованого і науково обґрунтованого управління витратами на якість. Це реалізується у постійному вдосконаленні методів і процесів виробництва та посиленні інтеграції з постачальниками з метою відтворення сировинних зон, що означатиме, зокрема, досягнення рівня витрат на забезпечення якості у постачальників понад 40-45% стратегічних витрат переробних підприємств на розвиток якості, а також забезпечення постачання частки молочної сировини вищого і першого сорту до 65-70%.
3. З метою адекватного моніторингу ефективності управління якістю продукції, класифікація витрат на якість, з огляду на специфіку функціонування молокопереробних підприємств, повинна здійснюватися за диференціацією на стратегічні витрати на розвиток якості (частка яких на ефективно діючих підприємствах досягатиме до рівня 70-75% загальних витрат на якість), поточні оцінювальні витрати на якість та реальні втрати від недосконалої якості. Такий підхід дозволяє відслідковувати характер витратної політики на підтримання якості (зокрема, щодо організації планування, обліку й аналізу витрат на якість) та здійснювати її цільову модернізацію, виходячи з пріоритетності формування такої політики на засадах інноваційного розвитку, а також зменшення втрат від недосконалої якості кінцевої продукції до рівня 5-7% у структурі загальних витрат на якість. Іншими практичними задачами такого вдосконалення є підвищення ефективності управління ресурсами підприємства, обґрунтованості прийняття управлінських рішень, забезпечення випуску більш якісної продукції та покращення основних господарських показників підприємства. Комплексний методичний підхід до аналізу динаміки якості на підприємствах повинен здійснюватися на основі відстеження (з використанням ранжування та оцінювання вагомості) динаміки таких показників, як якість функціонування підприємства, якість продукції, технічний і технологічний стан підприємства.

Принципи удосконалення системи управління якістю продукції передбачають загальне зростання витрат на якість у структурі виробничих витрат підприємства, збільшення випереджаючими темпами частки витрат на якість інноваційного характеру та аналогічної динаміки стратегічно орієнтованих витрат на розвиток якості. Економічний ефект при реалізації політики розвитку підприємства на основі стратегічного зростання якості полягає у прямому зменшенні втрат від недосконалої якості та опосередкованих вигод від зростання обсягів виробництва, продуктивності праці, фінансового результату діяльності.
Основними тенденціями розвитку молокопереробних підприємств на їх постприватизаційному етапі стали посилення конкуренції на регіональних ринках, що призвело до різких змін місця, ролі, стану підприємств, а також їх впливу на ринок та рівень якості продукції. Все це актуалізує завдання обґрунтування можливості забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності для підприємств різних груп ефективності. Стратегічні антикризові програми при цьому можуть бути ефективно реалізованими лише на основі інтенсифікації систем управління якістю продукції, що у своїй основі ґрунтується на досягненні ефекту підвищення їх ефективності (на 0,5-0,7% щодо витрат на якість на 1 т переробленого молока щорічно) та функціонування підприємств в цілому, зокрема, забезпечення рівня рентабельності виробничої діяльності від 22-24% для формування науково обґрунтованої витратної політики у сфері якості.
Стратегії розвитку молокопереробних підприємств різних груп ефективності повинні розроблятися з огляду на стан та вимоги ринку, потенціал підприємств, а також прийнятності ризику стратегій. Моделювання ефективності таких стратегій базується на врахуванні закономірного позитивного впливу чинника зростання ефективності управління якістю на ефективність підприємства, зокрема, щодо обґрунтованого співвідношення динаміки показників обсягів виробництва, рентабельності, якості продукції, кількісних і структурних характеристик витрат на якість. Системна модернізація управління якістю, вимагаючи доволі значних витрат, супроводжується і ефектом прогресуючого зростання функціонального впливу чинників оптимізації витратної політики на якість, тому підприємства, стратегічно орієнтовані на розвиток якості продукції, характеризуються не тільки вищою ефективністю свого функціонування, але й самої системи управління якістю.

7. Забезпечення ефективного стратегічного розвитку молокопереробних підприємств на основі зростання якості набуває виключно важливого значення з огляду на очікувані економічні ризики для вітчизняного АПК при вступі України до СОТ. Найефективніше зможуть функціонувати у нових умовах інтегровані великі формування з обсягами переробки молока від 20,0-30,0 тис. т і більше щорічно (асоціації, корпорації тощо), які об'єднуватимуть виробників та заготівельників молока, переробні підприємства, фінансово-кредитні структури. Саме такі структури спроможні об'єднати економічні інтереси всіх суб'єктів для впровадження інноваційних процесів в організації виробництва молока та його заготівлі, використанні ресурсозберігаючих і безвідходних технологій виготовлення високоякісних та конкурентоспроможних молокопродуктів.
8. Наукове узагальнення досвіду вдосконалення управління якістю продукції на молокопереробних підприємствах, універсальність окремих принципових положень і загальної ідеології модернізації свідчать про можливість їх використання при формуванні державної політики об'єктної підтримки підприємств, розвиток яких стратегічно орієнтований на зростання якості. З цією метою пропонується здійснити: 1) корекцію програми підтримки таких підприємств (забезпечення пільгових умов для зниження відсоткових ставок кредитування на розвиток систем якості, стимулювання науково-дослідницької діяльності фундаментального і прикладного змісту, захисту інтелектуальної власності, розвиток науково-освітянських інститутів у сфері дослідження якості тощо); 2) ввести у практику державного регулювання кредитування підприємств, а також планування і обґрунтування інвестиційних та інноваційних проектів тендерний підхід, де критеріями будуть орієнтовні показники розвитку якості.