Слінчук Наталія Віталіївна. Корекція клімактеричних порушень у жінок з патологією гепатобіліарної системи

Краткое описание

Слінчук Наталія Віталіївна. Корекція клімактеричних порушень у жінок з патологією гепатобіліарної системи. : Дис... канд. наук: 14.01.01 2008

Слінчук Н. В. Корекція клімактеричних порушень у жінок з патологією гепатобіліарної системи. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 акушерство та гінекологія. Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2008.
Наукова праця присвячена зниженню частоти й ступеня тяжкості клімактеричних порушень у жінок з гепатобіліарною патологією на підставі вивчення основних біохімічних, ендокринологічних й мікробіологічних змін, а також удосконалення й впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів. Вивчено клініко-функціональні особливості, а також зміни якості життя, ліпідного обміну, функціонального стану печінки, ендокринологічного статусу й мікробіоцеозу статевих шляхів у жінок із клімактеричними порушеннями на тлі гепатобіліарної патології. Показано роль порушень ліпідного обміну й функціонального стану печінки в генезі розвитку клімактеричних порушень. Розроблено та впроваджено у клінічну практику лікувально-профілактичні заходи, які дозволяють полегшити перебіг клімактеричного синдрому на фоні гепатобіліарної патології, зокрема знизити виразність нейроендокринної симптоматики в 1,5 рази, а також зменшити прояви за рахунок тяжких форм в 3,0 рази, із одночасним поліпшенням основних параметрів якості життя: зниження вегетативно-судинних розладів в 1,4 рази; емоційно-психічних 1,6 рази; урогенітальних в 1,5 рази.

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення завдання зниження частоти клімактеричних порушень у жінок з патологією гепатобіліарної системи на підставі вивчення основних біохімічних, ендокринологічних і мікробіологічних змін, а також удосконалення й впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів.
1. КС розвивається у жінок із супутньою патологією гепатобіліарної системи, у структурі якої трапляються жировий гепатоз (26,0 %), дискінезія жовчних шляхів (24,0 %), хронічний некалькульозний (22,0 %) і калькульозний холецистит (18,0 %), а також хронічний гепатит (10,0 %).
2. У жінок із патологією гепатобіліарної системи пременопауза частіше характеризується симптомом „випадання” у 72,0 % жінок розвивається олігоменорея з укороченням менструального циклу, а у 28,0 % менструації припиняються різко. Пременопауза частіше характеризується більш раннім початком (раніше на 3,5±0,3 роки), і подовженням середньої тривалості в 2 рази більше. У структурі клімактеричних порушень переважають тяжкий (42,0 %) і середній ступінь (30,0 %) за рахунок таких симптомів, як приливи жару, пітливість, порушення сну, депресивний настрій і слабість.
3. Стан ліпідного обміну і функції печінки у жінок з КС на фоні гепатобіліарної патології характеризується достовірним збільшенням вмісту ХС, -ЛП, ТГ і ЛПНЩ, АЛТ, АСТ, ГГТП, ЗБ і ЛФ.
4. Зміни якості життя у пацієнток з гепатобіліарною патологією й клімактеричними порушеннями полягають у збільшенні порівняно із загальною популяцією частоти урогенітальних порушень в 3,4 рази, вегето-судинних в 2,3 рази, фізичних порушень в 2,2 рази і емоційно-психічних розладів в 1,6 рази. Сумарна частота балів порівняно із загальною популяцією вище на 120 %.
5. Зміни ендокринологічного статусу у пацієнток з КС на фоні патології гепатобіліарної системи характеризуються достовірним зниженням вмісту Е2, ЛГ і ПГ на фоні одночасного збільшення рівня ФСГ, Т і Прл.
6. Стан вагінальної мікрофлори у пацієнток з клімактеричними порушеннями на фоні патології гепатобіліарної системи характеризується зниженням рівня нормоценозу в 1,6 рази за рахунок збільшення частоти атрофічного кольпіту в 3 рази; бактеріального вагінозу в 1,5 рази і неспецифічного вагініту в 2 рази.
7. Використання запропонованих лікувально-профілактичних заходів дає змогу збільшити частоту легкого ступеня клімактеричних порушень нейроендокринної симптоматики в 1,5 рази на фоні одночасного зниження рівня тяжких форм в 3,0 рази. Ці зміни відбуваються на фоні одночасного поліпшення основних параметрів якості життя: зниження вегетативно-судинних порушень в 1,4 рази; емоційно-психічних в 1,6 рази; фізичних в 1,4 рази; урогенітальних в 1,5 рази, а також зниження сумарного показника в 1,5 рази.