СОЦІАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

ГОНЧАРОВ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 349.3

СОЦІАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Прилипко Сергій Миколайович,
доктор юридичних наук, професор

КИЇВ – 2011

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………….……….3
ВСТУП…………………………………………………………………...….4

РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА, ФУНКЦІЇ ТА ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ…………………….……...…..12
1.1. Юридична природа соціального обслуговування та його місце
в системі соціального забезпечення………………………………..………12
1.2. Функції соціального обслуговування…………………………...….….28
1.3. Принципи соціального обслуговування…………………………….....36
Висновки до розділу 1…………………………………………......……….68

РОЗДІЛ 2. ПРАВО НА СОЦІАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ
ТА ЙОГО МІСЦЕ В СИСТЕМІ ПРАВ ЛЮДИНИ………………….....77
2.1. Зміст права на соціальне обслуговування…………………………......77
2.2. Міжнародні стандарти соціального обслуговування…………………87
Висновки до розділу 2…………………………………………………….114

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН
ІЗ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ……………………………………….......119
3.1. Досвід правового регулювання соціального обслуговування
в зарубіжних країнах……………………………………………………….119
3.2. Перспективи правового регулювання
соціального обслуговування в Україні…………………………..………..153
Висновки до розділу 3…………………………………………...…….….166

ВИСНОВКИ………………………………………………...……………...173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….…....179

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ЄС – Європейське Співтовариство
ЄСХ(п) – Європейська соціальна хартія (переглянута)
КЗпП України – Кодекс законів про працю України
Мінсоцполітики України – Міністерство соціальної політики України
МОП – Міжнародна організація праці
ООН – Організація Об’єднаних Націй

ВСТУП
Актуальність теми. Перехід суспільства до ринкових відносин, загостривши соціальні проблеми, поставив у центр громадської думки подальший розвиток соціального захисту населення. Досвід розвинутих країн свідчить, що нормальне функціонування паралельно ринку й надійної системи соціального захисту населення – це необхідна і своєрідна плата суспільства, бізнесу й роботодавців за соціальний мир, стабільність існуючої системи й можливість ведіння належної господарської діяльності. Система соціального захисту має бути орієнтована на широкі верстви населення, але її реальне втілення щодо різних прошарків і груп належить бути диференційованим: здоровим, працездатним, активним членам суспільства вона повинна допомагати отримати рівні можливості в освітній і професійній сфері, а непрацездатним і соціально уразливим категоріям населення (інвалідам, пенсіонерам, багатодітним і неповним сім'ям, самотнім, дітям та ін.) надавати комплекс соціальних послуг, гарантувати отримання встановлених законом пільг і допомог, тобто створювати необхідні умови для життєдіяльності.
Невіддільною частиною системи соціального захисту населення України є соціальне обслуговування. За сучасних умов воно вже не може розглядатися лише як компенсаційна форма такого захисту у виді надання різного роду послуг, як організаційна форма соціальної роботи чи-як різновид соціальних технологій, оскільки це звужує його зміст. Соціальне обслуговування – це різновид специфічної діяльності, спрямованої на задоволення соціальних потреб окремих соціальних груп чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах і яким необхідна стороння допомога. Система соціального обслуговування, яка сьогодні формується, – найважливіша галузь соціальної царини суспільства, що полегшує долю мільйонів людей в умовах перехідного періоду за допомогою різних способів соціально-гуманістичної діяльності, спрямованої на адаптацію й реабілітацію окремої особи, сім'ї або певної групи населення, які потрапили у складну ситуацію. Робота в цьому напрямку, будучи досить складною за своєю сутністю, вимагає застосування науково виважених підходів. Першочерговим завданням на цьому шляху виступає системне теоретичне вивчення соціального обслуговування людей як організаційно-правової форми їх соціального забезпечення.
Теоретичним підґрунтям рукопису послужили наукові праці таких учених, як В.М. Андріїв, Н.Б. Болотіна, В.Я. Буряк, М.О. Буянова, Т.З. Гарасимів, М.Л. Захарова, Р.І. Іванова, О.Є. Мачульська, О.М. Пономаренко, С.М. Прилипко, Н.О. Рунова, С.М. Синчук, І.М. Сирота, Б.І. Сташків, Е.Г. Тучкова, Я.М. Фогель, В.Ш. Шайхатдінов, О.М. Ярошенко та ін. Однак, не применшуючи значення теоретичних напрацювань названих правознавців, наголосимо, що комплексного дослідження, присвяченого соціальному обслуговуванню громадян як організаційно-правовій формі їх соціального забезпечення в умовах ринкової економіки, ще не провадилось. Деякі важливі аспекти вказаної проблеми залишилися маловивченими, а тому потребують подальшого опрацювання. Це стосується, зокрема, юридичної природи соціального обслуговування, його місця в системі соціального захисту населення, міжнародних і зарубіжних стандартів у цій сфері, тенденцій і перспектив розвитку його правового регулювання. Усе вищезазначене й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планової теми науково-дослідницької роботи відділу проблем цивільного, трудового й підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Правові проблеми пенсійного забезпечення в Україні» (2009-2010 рр., №РК 0108 U 009964).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на підставі поглибленого вивчення теоретичного доробку вчених-правознавців, аналізу чинного законодавства України, міжнародних і зарубіжних актів та узагальнення практики їх реалізації з’ясувати сутність соціального обслуговування населення як організаційно-правової форми соціального забезпечення, визначити його функції та принципи, місце в системі соціального захисту населення, проаналізувати міжнародні й зарубіжні стандарти в цій царині, а також внести конкретні пропозиції з удосконалення нормативно-правового регулювання такого захисту і правозастосовної практики.
Досягнення поставленої мети вимагало вирішення наступних дослідницьких завдань:
– сформулювати визначення поняття «соціальне обслуговування» й показати його співвідношення із суміжними правовими категоріями;
– охарактеризувати правову природу соціального обслуговування;
– визначити його місце в системі соціального забезпечення населення;
– установити функції соціального обслуговування;
– з’ясувати основні його принципи й розкрити їх зміст;
– висвітлити сутність соціальних ризиків у системі соціального обслуговування;
– розкрити зміст права на соціальне обслуговування;
– охарактеризувати міжнародні стандарти соціального обслуговування;
– виявити специфіку правового регламентування соціального обслуговування в зарубіжних країнах;
– розробити конкретні пропозиції з удосконалення нормативно-правової регламентації соціального обслуговування в умовах ринкової економіки.
Об’єктом дослідження послужили суспільні відносини, що формуються в процесі соціального обслуговування населення.
Предметом дослідження є теоретичні й практичні проблеми, пов’язані із соціальним обслуговуванням населення як організаційно-правовою формою соціального забезпечення.
Методи дослідження. При вивченні й вирішенні зазначеної проблематики застосовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання, які в сукупності дозволили всебічно розв’язати поставлені завдання і внести пропозиції з удосконалення правового регулювання соціально-обслуговуючих відносин. Діалектичний метод надав можливості розглянути соціальне обслуговування як явище, що знаходиться в розвитку й тісно взаємодіє з іншими організаційно-правовими формами соціального забезпечення, а також сприяв розкриттю ґенези права людини на таке обслуговування (підрозділ 1.1). Логіко-семантичним методом поглиблено понятійний апарат науки права соціального забезпечення: запропоновано дефініції таких правових конструкцій, як «соціальне обслуговування», «соціальне послуги», «функції соціального обслуговування», «принципи соціального обслуговування», «міжнародні стандарти соціального обслуговування» та ін. (підрозділи 1.1-1.3; 2.2). Формально-логічний використано при з’ясуванні місця соціального обслуговування в системі організаційно-правових форм соціального забезпечення (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий став у нагоді для порівняння національного законодавства, яке регламентує соціальне обслуговування, з міжнародними й зарубіжними стандартами в цій сфері (підрозділи 2.2; 3.1). Метод документального аналізу дозволив досконало вивчити сучасний стан правового регулювання відносин із соціального обслуговування населення (підрозділ 3.2).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана дисертація є першим у вітчизняній науці права соціального забезпечення самостійним завершеним науковим дослідженням теоретичних і практичних проблем соціального обслуговування як організаційно-правової форми соціального забезпечення, розглянутих з позиції системності, в якому представлені нові ідеї й сучасні тенденції розвитку правового регулювання в цій царині.
У межах здійсненого дослідження одержані відповідні результати, що мають наукову новизну:
Уперше:
– з метою реалізації положень Конституції і законів України щодо соціального захисту громадян, доступності та якості соціальних послуг, запровадження ефективного механізму фінансування й управління системою соціального забезпечення, підвищення рівня якості життя населення доведена необхідність у розробці і прийнятті Закону України «Про соціальне обслуговування», запропоновано його постатейну структуру;
– сформульовано тлумачення міжнародних стандартів соціального обслуговування населення як закріплених у міжнародно-договірних нормах, добровільно взятих взаємних зобов'язань держав по встановленню і функціонуванню національної системи соціального забезпечення з метою найбільш ефективної реалізації права громадян на соціальне обслуговування в порядку й на умовах, що відповідають сучасним загальноцивілізаційним вимогам. Визначені міжнародні стандарти соціального обслуговування і розкрито їх зміст;
– сформовано й охарактеризовано систему принципів соціального обслуговування, яка охоплює його адресність, доступність, добровільність, гуманність, конфіденційність, комплексність, єдність вимог, профілактичну спрямованість, стимулювання громадян до самостійного розв'язання життєвих проблем, рівні умови для надавачів соціальних послуг;
– системно дослідженні основні обов’язки отримувачів соціальних послуг, запропоновано законодавче закріплення останніх;
– проаналізовано зарубіжний досвід правового регулювання соціального обслуговування населення, визначено, що його основними цілями є: а) сприяння громадянам у подоланні складних життєвих ситуацій; б) активізація зусиль громадян та їх сімей для створення умов самостійного вирішення своїх проблем; в) гарантування рівних можливостей для всіх членів суспільства; г) забезпечення можливості вести гідне життя; д) прогнозування й попередження складних життєвих ситуацій;
– правова регламентація соціального обслуговування літніх людей розглянута з урахуванням концепції селективної оптимізації життєдіяльності цієї категорії осіб.
Удосконалено:
– розуміння функцій соціального обслуговування населення як відносно самостійних, але тісно пов’язаних між собою видів діяльності, спрямованих на поліпшення або відтворення життєдіяльності, соціальну адаптацію й повернення до повноцінного життя соціальних груп чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги. Розкрито зміст економічної, реабілітаційної, адаптаційної та профілактичної функцій соціального обслуговування;
– тлумачення змісту права людини на соціальне обслуговування, яке виступає у 3-х взаємопов’язаних аспектах: а) соціальне право; б) природне право; в) суб’єктивне право;
– аргументацію на користь запровадження Верховною Радою України й Кабінетом Міністрів України заходів стосовно розгляду за участю соціальних партнерів, представників Міжнародної організації праці, всеукраїнських громадських організацій питання щодо можливості ратифікації Україною Конвенцій МОП №102, 117, 118, 157.
Дістали подальшого розвитку:
– обґрунтування віднесення соціального обслуговування громадян до видів їх соціальної підтримки; окреслення основних проблем національної системи соціальної підтримки та шляхів їх вирішення;
– наукова позиція, що поняття «соціальне обслуговування» та «соціальні послуги» слід розглядати в широкому і вузькому значеннях;
– усвідомлення того, що розвиток системи соціального обслуговування не слід орієнтувати як короткострокове завдання, а віднести його до стратегічних напрямків соціальної політики держави, яка може зазнавати тактичного коригуванням, але в цілому повинна бути цілісною, розумною, раціональною й ефективною, формуватися з урахуванням історичних умов і національних особливостей України, політики й економічної ситуації, її культурних традицій.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
а) у науково-дослідницькій роботі – для подальших загальних і спеціальних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем правового регулювання соціального захисту населення;
б) у правотворчості – в процесі вдосконалення Законів України «Про соціальні послуги», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про волонтерську діяльність», «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю», «Про реабілітацію інвалідів в Україні» та підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих у їх розвиток;
в) у правозастосуванні, тобто у практичній діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування, суб’єктів, що надають соціальні послуги, соціальних працівників, а також органів державного нагляду й контролю у відповідній сфері;
г) у навчальному процесі – при вивченні у вищих і спеціальних юридичних закладах освіти навчальної дисципліни «Право соціального забезпечення», у підготовці або вдосконаленні робочих програм і планів, при написанні підручників, навчальних посібників, лекцій, семінарських занять, рефератів і курсових робіт.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні напрацювання та практичні результати, сформульовані в даній науковій роботі, розглядалися й обговорювалися на засіданнях відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Основні теоретичні положення дисертації були викладені в наукових доповідях і повідомленнях та оприлюднені в тезах науково-теоретичних і науково-практичних конференцій: «Правові засоби забезпечення та захисту конституційних прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 2010 р.); «Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці і соціального забезпечення» (м. Харків, 2010 р.); «Стратегії інноваційного розвитку економіки України: проблеми, перспективи, ефективність» (м. Харків, 2010 р.); «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 2011 р.); «Актуальні проблеми регулювання відносин у сфері праці і соціального забезпечення» (м. Харків, 2011 р.); «Проект Інноваційного кодексу України як новий етап розвитку нормотворення в інноваційній сфері» (м. Харків, 2011 р.).
Публікації. Основні теоретичні висновки та пропозиції дисертаційного дослідження знайшли відбиття в 5-ти наукових статтях, опублікованих у виданнях, визнаних фаховими з юридичних наук, і в 6-ти тезах наукових доповідей і повідомлень.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у з’ясуванні сутності соціального обслуговування як організаційно-правової форми соціального забезпечення, у визначенні його функцій і принципів, місця в системі соціального захисту населення, в аналізі міжнародних стандартів, розробці конкретних практичних пропозицій і наукових рекомендацій щодо розвитку й удосконалення нормативно-правового забезпечення і правозастосовної практики в досліджуваній сфері.
1. Поняття «соціальне обслуговування» і «соціальні послуги» слід розглядати в широкому і вузькому значеннях.
У першому розумінні соціальне обслуговування є частиною соціальної політики – діяльністю, спрямованою на різносторонній розвиток особистості, задоволення соціальних потреб широких верств населення шляхом надання різних соціальних послуг. Соціальні послуги в широкому значенні – це послуги, спрямовані на задоволення різноманітних соціальних потреб окремих осіб чи груп населення.
У другому розумінні соціальне обслуговування – це діяльність соціальних служб, спрямована на надання соціальних послуг людям, які опинилися в складних життєвих обставинах, з метою подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу й повноцінної життєдіяльності. У вузькому сенсі соціальні послуги – це комплекс різноманітних заходів, спрямованих на певні соціальні групи або окремих індивідів, які перебувають в складних життєвих ситуаціях і потребують сторонньої допомоги для поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації й повернення до повноцінного життя.
2. У змісті Закону України «Про соціальні послуги» має місце суперечність, що виражається в наступному: з одного боку, соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг (тобто останні служать інструментом соціального обслуговування, яке є ширшим поняттям); з другого, соціальне обслуговування – це одна з форм надання соціальних послуг (тобто поняття «соціальні послуги» є ширшим порівняно з поняттям «соціальне обслуговування»). Ця правова колізія вимагає вирішення на законодавчому рівні.
3. Закон України «Про соціальні послуги» (ст. 1) під соціальними послугами має на увазі комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на певні соціальні групи чи окремих індивідів, які перебувають у скрутних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації й повернення до повноцінного життя. Це визначення є недосконалим, позаяк перелічені в ньому заходи виділені за різними підставами. Правові, економічні, психологічні, медичні й освітні заходи можуть належать до реабілітаційних.
4. Функції соціального обслуговування – це відносно самостійні, але тісно пов’язані між собою види діяльності, спрямовані на поліпшення або відтворення життєдіяльності, соціальну адаптацію й повернення до повноцінного життя соціальних груп чи індивідів, які знаходяться у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги. До таких функцій належать: економічна, реабілітаційна, адаптаційна і профілактична.
5. Принципи соціального обслуговування – це виражені в чинному законодавстві керівні ідеї, характеризуючі сутність норм, присвячених соціальному обслуговуванню, і шляхи їх розвитку; вони віддзеркалюють основні напрямки політики держави в царині правового регулювання відносин із соціального обслуговування. Вони знаходять свою нову форму й новий зміст поступово, з набранням темпів розвитку ринковою економікою й оновленням законодавства. Ці принципи відбивають міру спрямованості держави на допомогу своїм громадянам, прагнення до гуманності і співчуття нужденним. Принципи соціального обслуговування охоплюють: адресність, доступність, добровільність, гуманність, конфіденційність, комплексність, єдність вимог, профілактичну спрямованість, стимулювання самостійного розв'язання життєвих проблем, рівні умови для надавачів соціальних послуг.
6. Право на соціальне обслуговування виступає у 3-х взаємопов’язаних аспектах: (а) соціальне право віддзеркалює рівень матеріального розвитку конкретної держави й суспільства та їх здатність забезпечити гідний рівень життя особи; (б) природне є невіддільним від особи, позатериторіальним і позанаціональним; (в) суб’єктивне належить конкретній особі в конкретній ситуації, воно юридично забезпечене її можливостями діяти за власним бажанням.
7. Серйозним недоліком Закону України «Про соціальні послуги» є те, що у ньому бракує норми, в якій містилися б основні обов’язки отримувачів соціальних послуг, хоча згідно зі ст. 10 цього Закону при одержанні останніх громадяни мають право на інформацію не тільки щодо своїх прав, а й обов'язків та умов надання цих послуг. Запропоновано відповідну статтю викласти в такій редакції:
Стаття 10. «Основні обов’язки отримувачів соціальних послуг
При одержанні соціальних послуг громадяни зобов’язані:
– подати відповідно до нормативно-правових правових актів документи й надати відомості, необхідні для вирішення питання про отримання соціальних послуг;
– повідомляти особам, які надають соціальні послуги, про зміну всіх обставин, що впливають на отримання соціальних послуг».
8. Міжнародні стандарти соціального обслуговування – це закріплені в міжнародно-договірних нормах, добровільно взяті взаємні зобов'язання держав по встановленню й функціонуванню національної системи соціального обслуговування з метою найбільш ефективної реалізації права громадян на останнє в порядку й на умовах, що відповідають сучасним загальноцивілізаційним вимогам. Ці стандарти гармонізуюче впливають на національне законодавство держав, оскільки їх мета спрямована не на створення єдиного правового регулювання, а на досягнення певного результату, визначеного у відповідних міжнародних документах, що, у свою чергу, передбачає можливість застосовувати механізм імплементації, найбільш прийнятний для тієї чи іншої національної правової системи. До міжнародних стандартів соціального обслуговування належать: (а) безумовне визнання права людини на соціальне обслуговування; (б) рівноправність у цій сфері; (в) зобов’язання держав стосовно формування такої системи соціального обслуговування, яка відповідатиме рівню соціального-економічного розвитку країни, і щодо сприяння її розширенню й удосконаленню.
9. Україна не взяла на себе міжнародні зобов’язання стосовно стандартів соціального обслуговування, які знайшли відбиття в Конвенціях МОП. У той же час в умовах реформування законодавства про соціальне обслуговування потреба в ратифікації Конвенцій №102, 117, 118, 157 істотно зростає. Не будучи пов'язаною міжнародними зобов'язаннями, Українська держава подекуди вважає за можливе погіршувати становище своїх громадян, відступаючи від принципу стабільності їх правового статусу і спадкоємності розвитку соціального законодавства з позицій збереження раніше набутих прав. Верховній Раді й Кабінету Міністрів України за участю соціальних партнерів, представників МОП, всеукраїнських громадських організацій слід вжити заходів щодо розгляду можливості ратифікації Україною перелічених Конвенцій МОП.
10. Основні цілі соціального обслуговування в зарубіжних країнах: (а) сприяння громадянам у подоланні скрутних життєвих ситуацій; (б) активізація зусиль громадян і їх сімей, створення умов для самостійного вирішення ними своїх проблем; (в) гарантування рівних можливостей для всіх членів суспільства; (г) забезпечення можливості вести гідне, безпечне життя; (д) прогнозування й попередження складних життєвих труднощів. Вид та обсяг соціального обслуговування вирішальною мірою залежить від ефективності економіки країни.
Важливим чинником належного функціонування системи соціального обслуговування в зарубіжних державах є якісно розроблена правова основа, єдиний концептуальний підхід до законотворчості в цій царині. В основі даної системи має бути: (а) системність у законодавчій діяльності, тобто в кожному виді й у кожній формі соціального обслуговування повинен бути визначений перелік першочергових проектів нормативних актів; (б) ухвалюваним законам належить враховувати існуючі реальності й відповідати фінансовим можливостям держави; (в) ухвалювані закони слід підкріплювати нормативними актами, що регламентують порядок їх реалізації. Виконання законів необхідно поставити під суворий контроль державних органів і громадськості.
Розвиток системи соціального обслуговування не може орієнтуватися на короткострокові завдання, а повинен відбуватися відповідно до стратегічних напрямків державної соціальної політики, яка може зазнавати тактичних коригувань, але в цілому бути цільною, розумною, раціональною й ефективною, формуватися з урахуванням історичних умов і національних особливостей, політики й економічної ситуації, культурних традицій держави.
11. Правове регулювання права на соціальне обслуговування в Україні не є усталеною, належним чином впорядкованою законодавчою системою. З метою належної реалізації положень Конституції й законів України щодо забезпечення соціального захисту громадян, доступності й високої якості соціальних послуг, запровадження нового ефективного механізму фінансування й управління системою соціального обслуговування, підвищення рівня життя населення потрібно розробити і прийняти Закон України «Про соціальне обслуговування», постатейна структура якого автором дисертації запропонована.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Библия. – М.: РБО, 2011. – 1406 с.
2. Тюптя Л.Т. Соціальна робота: теорія і практика: навч. посіб. / Л.Т. Тюптя, І.Б. Іванова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 574 с.
3. Конопліна Ю.С. Соціальне страхування: навч. посіб. / Ю.С. Конопліна. – Суми: ВТД «Університет. кн.», 2008. – 224 с.
4. Скуратівський В.А. Соціальна політика: навч. посіб. / В.А. Скуратівський, О.М. Палій, Е.М. Лібанова. – К.: Вид-во УАДУ, 1997. – 360 с.
5. Горбунова С.А. Социальная защита студенческой молодежи в условиях становления рыночных отношений / С.А. Горбунова: дис. … канд. социолог. наук: 22.00.03/ Нац. юрид. акад. Украины. – Харьков, 1995. – 204 с.
6. Конституція України: прийнята на V сесії Верхов. Ради України 28.06.1996 р., №254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
7. Понятійно-термінологічний словник з соціальної роботи / уклад.: І.В. Козубовська, І.І. Мигович, В.В. Сагарда та ін.; за заг. ред. І.В. Козубовської, І.І. Миговича. – Ужгород: Мистецька лінія, 2001. – 152 с.
8. Шайхатдинов В.Ш. Право социального обеспечения Российской Федерации: учеб. пособ. / В.Ш. Шайхатдинов. – Вып. 1. – Екатеринбург: УрАГС, 1996. – 91 с.
9. Яковюк І.В. Соціальна держава: питання теорії і шляхи її становлення / І.В. Яковюк: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2000. – 199 с.
10. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: учеб. пособ. / Е.Е. Мачульская, Ж.А. Горбачева. – М.: Кн. мир, 2001. – 293 с.
11. Синчук С.М. Право соціального забезпечення України: навч. посіб. / С.М. Синчук, В.Я. Бурак / за ред. С.М. Синчука. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. – 306 с.
12. Прилипко С.М. Предмет права соціального забезпечення / С.М. Прилипко: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.05 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2007. – 382 с.
13. Захаров М.Л. Право социального обеспечения России: учеб. / М.Л. Захаров, Э.Г. Тучкова. – М.: Изд-во БЕК, 2001. – 576 с.
14. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка: 80 000 слов и фразеолог. выражений / С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. – 4-е изд., доп. – М.: Азбуковник, 1997. – 944 с.
15. Баркер Р. Словарь социальной работы / Р. Баркер. – М.: Логос, 1994. – 645 с.
16. Мигович І.І. Соціальна робота у вищій школі / І.І. Мигович. – Ужгород: Вид-во Ужгород. нац. ун-ту, 2001. – 48 с.
17. Семигіна Т.В. Соціальні послуги в Україні: сьогодення та перспективи / Т.В. Семигіна, К.С. Міщенко, Т.Г. Кіча та ін. – К.: ВК «Зірка», 2007 – 52 с.
18. Фогель Я.М. Социальное обслуживание инвалидов и лиц пенсионного возраста / Я.М. Фогель. – М.: Юрид. лит., 1980. – 128 с.
19. Егоров А.Н. Социально-трудовая реабилитация инвалидов и престарелых (правовой аспект) / А.Н. Егоров. – М.: Изд-во МГУ, 1985. – 104 c.
20. Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР / Р.И. Иванова. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – 325 с.
21. Буянова М.О. Социальное обслуживание граждан России в условиях рыночной экономики (теоретико-правовой аспект) / М.О. Буянова: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.05 / Московская гос. юрид. акад. – М., 2003. – 325 с.
22. Советское право социального обеспечения: учеб. пособ. / под ред. П.М. Маргиева. – М.: Юрид. лит., 1989. – 400 с.
23. Рунова Н.О. Правове регулювання соціального обслуговування в Україні / Н.О. Рунова: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Східноукр. нац. ун-т. – Луганськ, 2011. – 182 с.
24. Про соціальні послуги: Закон України від 19.06.2003 р., №966-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – №45. – Ст. 358.
25. Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю: Закон України від 21.06.2001 р., №2558-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – №42. – Ст. 213.
26. Про реабілітацію інвалідів в Україні: Закон України від 06.10.2005 р., №2961-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2006. – №2-3. – Ст. 36.
27. Право соціального забезпечення: навч. посіб. / за ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Вид. дім «Ін Юре», 2006. – 496 с.
28. Альгин А. Риск и его роль в общественной жизни / А. Альгин. – М.: Мысль, 1981. – 187 с.
29. Болотіна Н.Б. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять / Н.Б. Болотіна // Право України. – 2000. – №4. – С. 39 – 41.
30. Роик В.Д. Основы социального страхования / В.Д. Роик. – М.: Анкил, 2005. – 256 с.
31. Сінчук С. Теорія соціального ризику за правом соціального забезпечення / С. Сінчук // Право України. – 2003. – №3. – С. 52 – 55.
32. Сташків Б.І. Теорія права соціального забезпечення: навч. посіб. / Б.І. Сташків. – К.: Знання, 2005. – 405 с.
33. Рыженков А.Я. Компенсационная функция советского гражданского права / А.Я. Рыженков. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1983. – 96 с.
34. Керимов Д.А. Философские проблемы права / Д.А. Керимов. – М.: Мысль, 1972. – 472 с.
35. Щербина В.І. Функції трудового права / В.І. Щербина: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.05 / Акад. мит. служби України. – Дніпропетровськ, 2009. – 423 с.
36. Вишневский А.Ф. Общая теория государства и права: учеб. / А.Ф. Вишневский, Н.А. Горбаток, В.А. Кучинский. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во делов. и учеб. лит., 2006. – 544 с.
37. Бурлай Є. До питання про функції права / Є. Бурлай // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2005. – №3. – С. 31 – 42.
38. Смирнов В.Г. Функции советского уголовного права / В.Г. Смирнов. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1965. – 188 с.
39. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В.М. Горшенев. – М.: Юрид. лит., 1972. – 256 с.
40. Об основах социального обслуживания населения модельный закон: принят на ХІХ пленер. засед. Межпарламен. Ассамблеи государств – участн. СНГ (пост. от 26.03.2002 г., №19-9) [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.rada.gov.ua
41. Беличева С.А. Методика и практика социальной работы / С.А. Беличева // Российский журнал социальной работы. – 1995. – №1. – С. 54 – 57.
42. Жеребкин В.Е. Логика: учеб. / В.Е. Жеребкин. – Харьков: Изд-во Харьк. ун-та, 1968. – 254 с.
43. Про затвердження Типового положення про центр професійної реабілітації інвалідів: наказ М-ва праці та соц. політики України від 09.10.2006 р., №372 // Офіц. вісн. України. – 2006. – №44. – Ст. 2960.
44. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон УРСР від 21.03.1991 р., №875-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – №21. – Ст. 252.
45. Типове положення про центр соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі: затв. наказом М-ва праці та соц. політики України від 14.02.2006 р., №31 // Офіц. вісн. України . – 2006. – №17. – Ст. 1277.
46. Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із закладами охорони здоров'я щодо профілактики раннього соціального сирітства: наказ М-ва праці та соц. політики України від 24.07.2007 р., №2643/420 // Офіц. вісн. України. – 2007. – №58. – Ст. 2324.
47. Фулей Т.І. Принципи права: загальнотеоретична характеристика / Т.І. Фулей // Проблеми права на зламі тисячоліть: матер. міжнар. наук. конф. – Дніпропетровськ: Вид-во ІМА-прес, 2001. – С. 21 – 23.
48. Теория государства и права: учеб. / под ред. В.К. Бабаева. – М.: Юристъ, 2003. – 592 с.
49. Прудон П.Ж. Война и мир: исследование о принципе и содержании международного права / П.Ж. Прудон. – М.: Изд-во А. Черенина, 1864. − 304 с.
50. Тлумачний словник української мови / за ред. В.С. Калашника. – Х.: Прапор, 2003. – 992 с.
51. Якубенко В.М. Принципи соціальної держави: стан і перспективи їх реалізації в Україні / В.М. Якубенко: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київ. нац. ун-т. – К., 2005. – 213 с.
52. Прокопенко В.І. Трудове право України: підруч. / В.І. Прокопенко. – Х.: Консум, 1998. – 480 с.
53. Колодій А.М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання) / А.М. Колодій: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.01; 12.00.02 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 1998. – 382 с.
54. Загальна теорія держави і права: підруч. / за ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2009. – 584 с.
55. Александров Н.Г. Социалистические принципы советского права / Н.Г. Александров // Сов. гос-во и право. – 1957. – №11-12. – С. 16 – 22.
56. Пашерстник А.Е. О сфере действия и принципах советского трудового права / А.Е. Пашерстник // Сов. гос-во и право. – 1957. – №10. – С. 92 – 103.
57. Право соціального забезпечення в Україні: підруч. / за заг. ред. С.М. Прилипка, О.М. Ярошенка. – Х.: ФІНН, 2009. – 434 с.
58. Гарасимів Т.З. Принципи права соціального забезпечення України / Т.З. Гарасимів: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Львівський нац. ун-т. – Л., 2001. – 158 с.
59. Сташків Б.І. Принципи права соціального забезпечення / Б.І. Сташків // Право України. – 2002. – №4. – С. 84 – 89.
60. Семенов В.М. Понятие и система принципов советского гражданского процессуального права / В.М. Семенов // Сб. учен. тр. Свердл. юрид. ин-та. – Свердловск, 1964. – Вып. 2. – С. 179 – 239.
61. Сташків Б.І. Принципи соціально-обслуговуючого права в Росії та України / Б.І. Сташків // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. – О.: Юрид. літ., 2003. – Вип. 15. – С. 420 – 425.
62. Лушникова М.В. Государство, работодатели и работники: история, теория и практика правового механизма социального партнерства (сравнительно-правовое исследование) / М.В. Лушникова. – Ярославль: Подати, 1997. – 224 с.
63. Про затвердження Положення про порядок надання адресної матеріальної та інших видів соціальної допомоги сім’ям з дітьми Київської області, які опинились у складних життєвих обставинах: розпорядж. Київ. обл. держ. адміністрації від 18.03.2011 р., №242 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
64. Стандарт надання соціальних послуг хворим з потрійним діагнозом (ВІЛ-інфекція, туберкульоз, залежність від наркотичних речовин): затв. наказом М-ва України у справах сім'ї, молоді та спорту, М-ва праці та соц. політики України, МОЗ України від 13.09.2010 р., №3123/275/770 // Офіц. вісн. України. – 2010. – №81. – Ст. 2861.
65. Про затвердження типових положень (взірцевих) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і про відділення соціальної допомоги вдома: наказ М-ва соц. захисту населення України від 01.04.1997 р., №44 // Офіц. вісн. України. – 1997. – №39.
66. Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта: висновок М-ва юстиції України від 17.06.2009 р., №2/95 // Офіц. вісн. України. – 2009. – №83. – Ст. 2836.
67. Про схвалення Концепції реформування системи соціальних послуг: розпорядж. КМУ від 13.04.2007 р., №178-р // Офіц. вісн. України. – 2007. – №28. – Ст. 1122.
68. Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги: пост. КМУ від 09.04.2005 р., №268 // Офіц. вісн. України. – 2005. – №15. – Ст. 759.
69. Про затвердження Порядку застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу: наказ МОЗ України від 15.04.2008 р., №199 // Офіц. вісн. України. – 2008. – №50. – Ст. 1644.
70. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення вуличної соціальної роботи з бездомними особами: наказ М-ва праці та соц. політики України від 26.07.2010 р., №205 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
71. Даль В.И. Толковый словарь великорусского язика: совр. написание / В.И. Даль. – В 4-х т. – Т. 1. – М.: Астрель, 2000.– 540 с.
72. Брагина Л.М. Итальянский гуманизм. Этические учения XIV-XV веков / Л.М. Брагина. – М.: Высш. шк., 1977. – 254 с.
73. Ожегов С.И. Словарь русского языка / С.И. Ожегов. – Изд. 20-е, стереотип. – М.: Рус. яз., 1988. – 750 с.
74. Вершинина Е.М. Непрерывное воспитание и гуманизация в системе образования – суть социально-экономического и духовного возрождения общества: Концепция / Е.М. Вершинина. – Харьков: Регион-информ, 2004. – 430 с.
75. Юридична енциклопедія: в 6-ти т. – Т. 1. – К.: Укр. енцикл., 2001. – 660 с.
76. Панфилова Т.В. Понятие гуманизма и проблема его развития / Т.В. Панфилова // Гуманизм на рубеже тысячелетий. – М.: Знание, 1997. – 242 с.
77. Лаврів О.Я. Система принципів трудового права України / О.Я. Лаврів: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / ІДП НАН України. – К., 2006. – 211 с.
78. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Конвенція Ради Європи від 04.11.1950 р. // Офіц. вісн. України. – 2006. – №32. – Ст. 2371.
79. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17.07.1997 р., №475/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – №40. – Ст. 263.
80. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р., №2657-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – №48. – Ст. 650.
81. Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.2010 р., №2297-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2010. – №34. – Ст. 481.
82. Про психіатричну допомогу: Закон України від 22.02.2000 р., №1489-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – №19. – Ст. 143.
83. Кримінальний кодекс України: прийнятий Верхов. Радою України 05.04.2001 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – №25-25. – Ст. 131.
84. Про затвердження Типового положення про реабілітаційну установу змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів: наказ М-ва праці та соц. політики України від 26.05.2009 р., №196 // Офіц. вісн. України. – 2009. – №64. – Ст. 2259.
85. Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку: пост. КМУ від 14.01.2004 р., №12 // Офіц. вісн. України. – 2004. – №2 (Ч. 1). – Ст. 759.
86. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України від 05.10.2000 р., №2017-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – №48. – Ст. 409.
87. Стандарт надання соціальних послуг хворим на поєднані захворювання туберкульоз та ВІЛ-інфекцію: затв. наказом М-ва України у справах сім'ї, молоді та спорту, М-ва праці та соц. політики України, МОЗ України від 13.09.2010 р., №3123/275/770 // Офіц. вісн. України. – 2010. – №81. – Ст. 2861.
88. Типове положення про центр реінтеграції бездомних громадян: затв. наказом М-ва праці та соц. політики України від 14.02.2006 р., №31 // Офіц. вісн. України. – 2006. – №17. – Ст. 1277.
89. Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні: Закон України від 15.12.2009 р., №1759-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2010. – №9. – Ст. 76.
90. Про затвердження Правил організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг: постанова КМУ від 29.04.2004 р., №559 // Офіц. вісн. України . – 2004. – №17. – Ст. 1189.
91. Про затвердження та впровадження Примірного галузевого стандарту надання соціальних послуг з соціальної адаптації учнів та випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа: наказ Держ. соц. служби для сім'ї, дітей та молоді від 21.12.2009 р., №4389 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
92. Варланов С.О. Економічні і соціальні права людини: європейські стандарти та їх впровадження в юридичну практику України (загальнотеоретичне дослідження) / С.О. Варланов // Праці Львів. лабораторії прав людини і громадянина НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування АПрНУ / гол. ред. П.М. Рабінович. – Серія І: Дослідження та реферати. – Вип. 19. – Л.: Край, 2009. – 196 с.
93. Нерсесянц В.С. Философия права: учеб. / В.С. Нерсесянц. – М.: НОРМА-ИНФРА*М, 1998. – 652 с.
94. Конституція України: наук.-практ. коментар / редкол.: В.Я. Тацій, О.В. Пертишин, Ю.Г. Барабаш та ін.; Нац. акад. прав. наук України. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: Право, 2011. – 1128 с.
95. Явич Л.С. Сущность права / Л.С. Явич. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. – 207 с.
96. Пономаренко О.М. Правове регулювання соціального забезпечення допомогами у зв’язку з народженням та вихованням дитини / О.М. Пономаренко: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Харків. нац. пед. ун-т. – Х., 2005. – 225 с.
97. Болотіна Н.Б. Соціальні права людини та їх державне забезпечення: сучасні тенденції розвитку / Н.Б. Болотіна // Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення: матер. наук.-практ. конф., 30 січ. 2003 р., м. Київ / за ред. Н.Б. Болотіної. – К.: МП «Леся», 2003. – С. 7 – 17.
98. Рабінович П.М. Потребовий дослідницький підхід – інструмент з’ясування соціальної сутності прав людини / П.М. Рабінович // Право України. – 2005. – №7. – С.94 – 97.
99. Рабінович П.М. Соціальне право: деякі питання загальної теорії / П.М. Рабінович, О.З. Панкевич // Право України. – 2003. – №1. – С. 104 – 107.
100. Пустовіт Ж.М. Основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні / Ж.М. Пустовіт: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / ІДП НАН України. – К., 2001. – 20 с.
101. Андріїв В.М. Місце соціальних прав в системі прав людини: міжнародно-правовий досвід і законодавство України / В.М. Андріїв // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: матер. наук.-практ. конф., 12 берез. 2004 р., м. Київ. – К.: КЮІ МВС України, 2004. – Ч. 2. – С. 7 – 10.
102. Бермічева О.В. Соціальна функція держави в Україні / О.В. Бермічева: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2002. – 200 с.
103. Мачульская Е.Е. Право на социальное обеспечение – естественное и неотъемлемое право человека / Е.Е. Мачульская // Вестн. Моск. ун-та. – Серия 11: Право. – 1998. – №5. – С. 53 – 64.
104. Прилипко С.М. Проблеми теорії права соціального забезпечення / С.М. Прилипко. – Х.: ПП «Берека-Нова», 2006. – 264 с.
105. Сташків Б.І. Право людини на соціальне забезпечення та його реалізація в Україні / Б.І. Сташків // Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення: матер. наук.-практ. конф., 30 січ. 2003 р., м. Київ / за ред. Н.Б. Болотіної. – К.: МП «Леся», 2003. – С. 40 – 44.
106. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 04.02.1994 р., №3929-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – №23. – Ст. 161.
107. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права / И.А. Покровский. – М.: Статут, 1998. – 353 с.
108. Андріїв В.В. Правовідносини із загальнообов’язкового державного соціального страхування / В.В. Андріїв: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Східноукр. нац. ун-т. – Луганськ, 2011. – 197 с.
109. Явич Л.С. Общая теория права: учеб. / Л.С. Явич. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1976. – 286 с.
110. Прилипко С.М. Трудове право України: підруч. / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: ФІНН, 2009. – 728 с.
111. Кульбашна О.А. Проблема адаптації проекту трудового кодексу до міжнародних стандартів / О.А. Кульбашна // Вісн. Запорізьк. держ. ун-ту. – 2004. – №1. – C. 142 – 145.
112. Дроздов С. Окремі аспекти інтегрування України в Європейське та світове співтовариство (в світлі проблем прав людини) / С. Дроздов // Право України. – 1998. – №9. – С. 9 – 15.
113. Матузов Н.И. Актуальные проблемы теории права / Н.И. Матузов. – Саратов: Изд-во Сарат. гос. акад. права, 2004. – 512 с.
114. Про міжнародні договори: Закон України від 29.06.2004 р., №1906-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – №50. – Ст. 540.
115. Методичні рекомендації щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки: схвал. пост. колегії М-ва юстиції України від 21.11.2000 р., №41 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
116. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами: угода від 14.06.1994 р. // Офіц. вісн. України. – 2006. – №24. – Ст. 1794.
117. Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами: Закон України від 10.11.1994 р., №237/94-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – №46. – Ст. 415.
118. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности) / А.Х. Саидов. – М.: Юрист, 2000. – 448 с.
119. Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия / М.Ю. Тихомиров, Л.В. Тихомирова / под ред. М.Ю. Тихомирова. – М.: Юринформцентр, 1997. – 525 c.
120. Грекова М.М. Міжнародні трудові стандарти як основа вдосконалення трудового законодавства України / М.М. Грекова: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2009. – 204 с.
121. Рабінович П.М. Права людини і громадянина: навч. посіб. / П.М. Рабінович, М.І. Хавронюк. – К.: Атіка, 2004. – 463 с.
122. Журба О.В. Праця громадян України за кордоном: особливості правового регулювання / О.В. Журба: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Харківський нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2008. 194 с.
123. Крылов Н.Б. Правотворческая деятельность международных организаций / Н.Б. Крылов. – М.: Наука, 1988. – 189 с.
124. Статут Організації Об'єднаних Націй: затв. ГА ООН 26.06.1945 р. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
125. Загальна декларація прав людини: прийнята резолюцією 217 А (ІІІ) ГА ООН від 10.12.1948 р. // Документи ООН А/RES/217А: Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 18 – 24.
126. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: пакт ООН від 16.12.1966 р. // Вісн. КС України. – 2007. – №1.
127. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: пакт ООН від 16.12.1966 р. // Вісн. КС України. – 2006. – №4.
128. Про ратифікацію Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права: указ Президії Верхов. Ради УРСР від 19.10.1973 р., №2148 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
129. Стан дотримання Україною міжнародних стандартів у галузі прав і свобод людини: виступ Уповноваж. Верхов. Ради України з прав людини Н. Карпачової на представленні у Верхов. Раді України Спец. доповіді від 10.12.2008 р. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
130. Декларація соціального прогресу та розвитку: декларація ООН від 11.12.1969 р. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
131. Декларація прав дитини: декларація ООН від 20.11.1959 р. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
132. Конвенція про права дитини: конвенція ООН від 20.11.1989 р. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
133. Про ратифікацію Конвенції про права дитини: пост. Верхов. Ради УРСР від 27.02.1991 р., №789-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – №13. – Ст. 145.
134. Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні»: Постанова Верховної Ради України від 05.04.2011 р., №3189-VI // Голос України. – 2011. – №72.
135. Віденський Міжнародний план дій з проблем старіння: план ООН від 06.08.1982 р. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
136. Декларація про права інвалідів: декларація ООН від 09.12.1975 р. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
137. Всесвітня програма дій стосовно інвалідів: програма ООН від 03.12.1982 р. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
138. Конвенція про права інвалідів: конвенція ООН від 13.12.2006 р. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
139. Про ратифікацію Конвенції про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї: Закон України від 16.12.2009 р., №1767-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2010. – №9. – Ст. 77.
140. Бородко Н.П. Международная организация труда: структура и деятельность: учеб. пособ. / Н.П. Бородко, А.А. Греченков, Л.А. Киселева. – 2-е изд. – М.: Изд-во деловой и учеб. лит., 2007. – 124 с.
141. Зенгер А. Права человека и контроль за их осуществлением в Международной организации труда / А. Зенгер // Сов. гос-во и право. – 1991. – №10. С. 111 – 117.
142. О социальной справедливости в целях справедливой глобализации: декларация Междунар. конф. труда от 10.06.2008 г. // Труд за рубежом. – 2008. – №4. – С. 142 – 156.
143. Чанишева Г.І. Декларація МОП про соціальну справедливість у цілях справедливої глобалізації: зміст і значення / Г.І. Чанишева [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://vuzlib.com/content/view/1325/115/
144. Про мінімальні норми соціального забезпечення: конвенція МОП від 28.06.1952 р., №102 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
145. Про основні цілі та норми соціальної політики: конвенція МОП від 22.06.1962 р., №117 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
146. Про рівноправність громадян держави та іноземців і осіб без громадянства в галузі соціального забезпечення: конвенція МОП від 28.06.1962 р., №118 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
147. Про встановлення міжнародної системи збереження прав у галузі соціального забезпечення: конвенція МОП від 21.06.1982 р., №157 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
148. Про Рекомендації парламентських слухань «Соціальне страхування та соціальне забезпечення в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку»: пост. Верхов. Ради України від 21.06.2005 р., №2679-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – №29. – Ст. 389.
149. Справа про надання допомоги по тимчасовій непрацездатності: рішення КС України від 17.03.2005 р., №1-рп/2005 // Офіц. вісн. України. – 2005. – №13. – Ст. 673.
150. Справа про безоплатну медичну допомогу: рішення КС України від 29.05.2002 р., №10-рп/2002 // Офіц. вісн. України. – 2002. – №23. – Ст. 1132.
151. Сюр Н.В. Правова інтеграція України до Європейського Союзу: теоретико-правове дослідження / Н.В. Сюр: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський нац. ун-т внутр. справ. – К., 2006. – 183 с.
152. Європейська соціальна хартія (переглянута): Хартія РЄ від 03.05.1996 р., №163 // Відом. Верхов. Ради України. – 2007. – №51.
153. Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої): Закон України від 14.09.2006 р., №137-V // Відом. Верхов. Ради України. – 2006. – №43. – Ст. 418.
154. Европейская социальная хартия: справоч.: перев. с фр. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 264 с.
155. Європейський кодекс соціального забезпечення: кодекс РЄ від 16.04.1964 р. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
156. Черняева Д.В. Трудовые отношения в странах англосаксонского права / Д.В. Черняева. – М.: Волтерс Клувер, 2010. – 208 с.
157. Бигич О.Л. Порівняльне правознавство: природа та методологічне значення / О.Л. Бигич: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / ІДП НАН України. – К., 2002. – 208 с.
158. Цвайгерт К. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: в 2-х т. – Т. 1: Основы / пер. с нем. / К. Цвайгерт, Х. Кетц. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 480 c.
159. Шумило М.М. Правове регулювання пенсійного забезпечення державних службовців / М.М. Шумило. – К.: Ніка- Центр, 2010. – 272 с.
160. Порівняльне правознавство: підруч. / за ред. В.Д. Ткаченка. – X.: Право, 2003. – 274 с.
161. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения / Ю.А. Тихомиров. – М.: Юрист, 1996. – 432 с.
162. Конституційне право України / за ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Укр. центр правн. студій, 1999. – 376 с.
163. О социальном обслуживании: Закон Республики Беларусь от 22.05.2000 г., №395-З [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.pravo.by/ WEBNPA/ text.asp?RN=H10000395
164. Об утверждении Комплексной программой развития социального обслуживания на 2011-2015 годы: пост. Совмина Беларуси от 29.07.2010 г., №1126 [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://mintrud.gov.by/ru/actual?id=1174
165. Об основах социального обслуживания населения в Кыргызской Республике: Закон Кыргызской Республики от 19.11.2001 г., №111 [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.mlsp.kg/project/law/96--q-q.html
166. Орозалиев Э.С. Социальная работа и психология в вопросах и ответах: учеб. пособ. / Э.С. Орозалиев. – Бишкек: Изд-во Бишкек. гос. ун-та, 2006. – 182 с.
167. О социальном обслуживании: Закон Республики Таджикистан от 05.01.2008 г., №359 // Ахбори Маджлиси Оли Республики Таджикистан. – 2008. – №1. – Ч. 2. – Ст. 24.
168. Об основах социального обслуживания населения в Российской Федерации: Федеральный закон от 10.12.1995 г., №195-ФЗ [Электрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.kodeks.ru
169. О социальном обслуживании граждан пожилого возраста и инвалидов: Федерал. закон от 02.08.1995 г., №122-ФЗ [Електрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.kodeks.ru
170. Об утверждении Типового положения об образовательном учреждении для детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей: пост. правительства РФ от 01.07.1995 г., №676 [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.kodeks.ru
171. О специальных социальных услугах: Закон Республики Казахстан от 29.12.2008 г., №114-IV [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.parlam.kz/ru/legislative-act/1558
172. Элементы системы социального обеспечения в условиях социально-ориентированной рыночной экономики (на примере ФРГ). – Кельн: Б.и., 1995. – 318 с.
173. Энтин М.Л. Международные гарантии прав человека: опыт Совета Европы / М.Л. Энтин. – М.: Изд-во МНИМП, 1997. – 296 с.
174. Теория и практика социальной работы: отечественный и зарубежный опыт: в 2-х т. / отв. ред. Т.Ф. Яркина, В.Г. Бочарова. – М.; Тула: АСОПиР РФ, 1993. – Т. 1. – 390 с.
175. Ярская-Смирнова Е.Р. Социальная работа с инвалидами/ Е.Р. Ярская-Смирнова, Э.К. Наберушкина. – СПб.: Питер, 2005. – 315 с.
176. Корнюшина Р.В.