СОЦІАЛЬНІ УМОВИ РОЗВИТКУ НЕФОРМАЛЬНИХ ПРАКТИК ПІДПРИЄМНИЦТВА В ГІРСЬКИХ РАЙОНАХ ЗАКАРПАТТЯ

Краткое описание

Ужгородський національний університет

На правах рукопису

Ігнатоля Наталія Іллівна

УДК 316.334.2(477.87)

СОЦІАЛЬНІ УМОВИ РОЗВИТКУ НЕФОРМАЛЬНИХ ПРАКТИК ПІДПРИЄМНИЦТВА В ГІРСЬКИХ РАЙОНАХ ЗАКАРПАТТЯ

22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Науковий керівник Лукашевич Микола Павлович доктор філософських наук, професор

Ужгород 2007

ЗМІСТ
ВСТУП...................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ УЯВЛЕННЯ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА............................................................................ 13
1.1.Ґенеза теоретико-правових уявлень про класичні форми підприємництва................................................. 13
1.2.Нормативно-правова інституціалізація підприємництва в Україні.................................................................................................. 30
РОЗДІЛ 2 РОЗВИТОК НЕФОРМАЛЬНИХ ПРАКТИК ПІДПРИЄМНИЦТВА В СОЦІАЛЬНИХ УМОВАХ ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ................... 56
2.1.Соціальні проблеми розвитку підприємництва в умовах перехідного періоду............................................................ 56
2.2.Трансформації класичних форм підприємництва в соціальних умовах неформальної економіки перехідного періоду..................... 80
РОЗДІЛ 3 СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ НЕФОРМАЛЬНИХ ПРАКТИК ПІДПРИЄМНИЦТВА В ГІРСЬКИХ УМОВАХ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ.............................................................. 102
3.1.Вплив соціального середовища на розвиток неформальних практик підприємництва Закарпатського регіону............................ 102
3.2.Особливості впливу соціальних умов регіону на розвиток неформальних практик підприємництва в гірських районах Закарпатської області........................................................................ 144
ВИСНОВКИ.......................................................................................... 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................. 184
ДОДАТКИ............................................................................................ 199

ВСТУП

Актуальність роботи. В умовах суспільства, що трансформується, особливо вагомого значення набувають соціальні групи, які сприяють його динамічному розвитку. До таких груп належать і підприємці України. Підприємництво виступає локомотивом системних зрушень українського суспільства, гарантом якісних соціальних трансформацій, тому на сучасному етапі підвищується науковий і практичний інтерес до питань підприємництва, відтворення підприємницької субкультури, побудови теорії підприємництва, яка враховувала б національну та культурну специфіку соціальних трансформацій.
Аналіз стану справ на Закарпатті показує, з одного боку, одну з найвищих в Україні динаміку зростання кількості підприємств, а з іншого найнижчий рівень доходів населення. Ринкові трансформації на Закарпатті призвели до деструктивних змін у основних галузях підприємництва, стрімкого зростання безробіття й обвального погіршення соціального захисту населення, особливо в гірських районах області. Розвиток підприємництва тут відбувається нерівномірно: в гірських умовах наявний ряд факторів обмежувального характеру. Через це загальні підходи до його соціальної підтримки часто не спрацьовують. Важко зрозуміти і проаналізувати розвиток підприємництва гірських районів без пильної уваги до неформальних варіантів його прояву, які розвиваються на основі діяльності домогосподарств і особистих підсобних господарств. Саме тут виявляються глибокі історичні корені (традиції колективної солідарності, ставлення до сім’ї як до латентної основи світовпорядкованості) і сучасні соціально-економічні колізії (падіння життєвого рівня, безробіття, заробітчанство, непередбачуваність реформаторської логіки).
Підприємництво Закарпаття, виступаючи локомотивом соціально-економічної трансформації, одночасно є важливим адаптаційним ресурсом населення, який дає змогу пом’якшити негативи перехідної кризи і з мінімальними втратами пристосуватися до нових, змінених умов. Особливо гостро функціональна подвійність підприємництва відчувається в соціумі, трансформації якого відбуваються в екстремальних умовах під впливом особливостей природно-кліматичного та територіального характеру. Найбільш очевидні ці перешкоди для соціального середовища у важкодоступній та гірській місцевостях, тому зростання обсягу неформальних практик підприємництва на фоні економічної кризи і зниження очікувань державної й корпоративної підтримки оцінюється як відновлення традиційних способів господарювання та виживання, що базуються на сімейних, кланових або сусідських зв’язках, мережах бартерного обміну послугами і продуктами.
Підприємництво з позицій регіонального соціокультурного аналізу, на наш погляд, охоплює такі найбільш загальні складові: підприємницьку ідеологію, підприємницьку культуру і цінності та їх регіональний характер. Вони набагато тісніше, ніж це прийнято в транзитології, пов’язані з перешкодами природно-кліматичного та територіального характеру. Розгляд усього комплексу соціокультурних, природно-кліматичних особливостей цієї території є важливим для побудови оптимальної регіональної моделі підприємництва, формування та становлення його як невід’ємного компонента українського суспільства. Отже, дослідження регіональних особливостей формування та розвитку малого підприємництва сприяє цілісному розумінню цього процесу в сучасному українському суспільстві, що трансформується. Такий підхід підстраховує методологічні припущення дослідження від центробіжних або відцентрових крайнощів сприйняття. Через це потрібно дещо ширше вивчити природу цінностей, установок, потреб, інтересів і орієнтацій окремих категорій населення, зокрема таких, як підприємці. Слід також відзначити, що комплексні соціологічні дослідження на Закарпатті проводилися рідко. Науковцям нечасто випадає шанс вивчати такий своєрідний соціально-економічний феномен у специфічному регіоні на зламах історії, перехрестях культур. Таким чином, можна констатувати, що тут наявний значний науковий інтерес до дослідження феномену підприємництва як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях. До того ж, особливості регіональних соціальних умов розвитку цього феномену в реаліях трансформації українського соціуму залишаються недостатньо вивченими.
Існує неоднозначність поглядів стосовно визначення підприємництва, особливо такого, яке враховувало б не тільки його економічну специфіку, а й соціальні характеристики. Саме відсутність комплексних регіональних досліджень соціального середовища й умов розвитку підприємництва визначила актуальність теми цієї дисертаційної роботи. Вивчення умов буття, соціального самопочуття і ціннісних орієнтацій підприємців такого специфічного регіону, як гірські райони Закарпаття, може послужити джерелом необхідної інформації для подолання кризових явищ, стабілізації економічного й соціально-культурного розвитку підприємництва не лише цієї території, а й інших регіонів України, Буковини, Криму, сусідніх Центральноєвропейських країн, для яких також актуальні ці питання.
Біля витоків загальної теорії підприємництва стоїть англійський економіст Р.Кантільон. Він уперше ввів поняття підприємець” у науковий обіг. Також вагомий внесок у розвиток уявлень про підприємницьку діяльність та підприємця зробили такі видатні теоретики, як В.Баумд, Т.Веблен, Ф.Кене, К.Маркс, Д.Рікардо, Ж.Сей, А.Сміт, А.Тюрго. Серед сучасних зарубіжних дослідників феномену підприємництва слід відзначити П.Друкера, І.Кірцнера, У.Оучі, Д.Севеджа, Дж.Тіммонса, М.Фрідмена, Ф.Хайєка, А.Хоскінга. Вони розглядали підприємницьку діяльність у рамках інноваційної поведінки, пов’язаної з ризиком в умовах сучасного ринку, акцентуючи увагу переважно на економічній суті підприємництва, проте відзначали його соціальні, політичні характеристики й функції. Проблему соціально-психологічної специфіки підприємництва, особливостей характеру підприємця, мотивації його діяльності успішно досліджували Дж.Аткінсон, А.Маслоу, Д.Мак-Клелланд.
Одними з перших, хто звернувся до дослідження соціокультурних аспектів підприємництва, були М.Вебер, В.Зомбарт, Й.Шумпетер.
Для сучасної вітчизняної соціології проблема вивчення сутності, природи та соціально-економічних, соціокультурних особливостей підприємництва в цілому і малого підприємництва зокрема не є принципово новою, але поки що залишається не досить розробленою. Т.Заславська, В.Пилипенко, Ю.Пачковський, В.Радаєв, Є.Сірий, Є.Суїменко, Л.Хижняк, О.Шкаратан у своїх працях звертають увагу на те, що дослідження підприємництва ускладнюється слабкою розробкою й нечіткістю теоретичних підходів до визначення цього феномену, його функцій, структурних компонентів, особливостей формування в суспільстві.
Сукупність різновидів ринкової трудової поведінки як підприємницької діяльності, показників високої трудової ефективності особистості забезпечує впровадження сучасних радикальних реформ, створення середнього класу” та рівновагу в суспільстві. Результати таких досліджень представлені в працях А.Агеєва, А.Арсеєнка, М.Грачова, Л.Душацького, А.Косих, М.Кравченка, Д.Кузіна, Є.Сірого.
О.Бандурович, В.Ворона, В.Моїсеєв, М.Міщенко, Ю.Пачковський, В.Пилипенко, В.Піддубний, Ю.Салюк, Є.Суїменко, Є.Сірий, Т.Ярмак детально досліджують мотиви і ціннісно-цільові установки, соціально-психологічні риси сучасного українського підприємця. У їх працях успішно формується соціальний портрет підприємця, але структурно-функціональний підхід заважає дослідженню динамічної складової підприємництва як соціального явища.
Проблемам трансформації соціальної структури суспільства у зв’язку з динамічним розвитком вітчизняного підприємництва присвячені праці Т.Заславської, В.Ядова, В.Пилипенка, М.Лукашевича, О.Якуби, Л.Хижняк, О.Куценко.
Соціальні трансформації пострадянського суспільства пов’язані з неформальною (експолярною) складовою соціально-економічного розвитку. Ця складова особливо поширена на регіональному рівні, де вона більш очевидно зумовлена системою трайбалістських, традиційно-реципроктних та інших факторів, які з погляду загальної транзитології вважаються екстремальними. Передумови для дослідження цих неформальних компонентів підприємництва містяться в працях К.Поланьї, Т.Шаніна, С.Барсукової, Т.Заславскої, В.Радаєва, Ю.Латова, В.Предборського та ін.
Поряд із розмаїттям опублікованих праць із запропонованої проблематики підприємництва у вітчизняній соціології спостерігається відсутність конкретного регіонально-соціологічного бачення природи розвитку цього явища, бракує фундаментально-прикладних праць, у яких був би представлений цілісний соціологічний аналіз феномену підприємництва, зважаючи на регіональні аспекти і специфіку його розвитку за перехідного періоду.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з науковими інтересами кафедр політології та соціальної роботи Ужгородського національного університету, наукові теми яких стосуються розвитку Карпатського єврорегіону в межах проекту Розвиток громад та територій України” (державний реєстраційний номер 01030007907). Використані первинні емпіричні дослідження підприємництва, які проводилися в рамках Всесвітнього опитування з керівництва бізнесом Можливості бізнесу” в 1990р. Опитування проводилось за методикою фахівців журналу Гарвард бізнес ревю” (Бостон, США). Панельні опитування були здійснені у 1999р. у рамках програми Закарпатського фонду підтримки підприємництва Тесфонд, Можливості розвитку бізнесу в Закарпатській області”.
Дослідження можливостей розвитку підприємництва в гірських районах Закарпаття було проведено в рамках швейцарсько-українського проекту розвитку лісового господарства Закарпаття (FORZA) у жовтні 2003р. Він упроваджується організацією Інтеркооперейшн” у співпраці з Навчальним лісовим центром у Майєнфельді (НЛЦМ) за підтримки SDC. Загальною метою проекту є запровадження сталого, багатофункціонального лісового господарства в Закарпатті з особливою увагою до управління довкіллям, запобігання природним лихам та покращення життєвого рівня місцевого населення шляхом розвитку підприємництва і самозайнятості.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи визначити характер впливу соціальних умов на розвиток неформальних практик підприємництва в гірських районах Закарпаття.
Досягнення цієї мети вимагає вирішення таких завдань:
- здійснити аналіз основних теоретико-методологічних підходів до осмислення феномену підприємництва в процесі його становлення та розвитку;
- визначити соціальний сенс, значення і роль підприємництва в контексті сучасного українського суспільства, що трансформується;
- виявити концептуальні чинники, що впливають на специфіку розвитку неформальних практик підприємництва в транзитних умовах українського соціуму, і проаналізувати неформальні компоненти в його розвитку;
- розкрити особливості впливу соціального середовища на розвиток підприємництва в гірських умовах Закарпаття;
- побудувати модель неформального підприємництва, зважаючи на соціальні умови і чинники соціального середовища Закарпатського регіону.
Об’єктом дослідження є неформальні практики підприємництва в гірських районах Закарпаття.
Предметом дослідження являється вплив соціальних умов на розвиток неформальних практик підприємництва в гірських районах Закарпаття.
Методи дослідження. У роботі використані: історико-порівняльний метод (при дослідженні генезису формування підприємництва), системний і структурний аналіз (при розгляді сутнісних особливостей малого підприємництва і субкультури підприємництва), функціональний аналіз, методи моделювання, мережевий аналіз, прогнозування, кількісні (анкетування) і якісні (фокус-групи) методи соціологічного аналізу.
У дослідженні використані матеріали опитування експертів-підприємців Закарпаття, яке проводилось у рамках Всесвітнього опитування з керівництва бізнесом Можливості бізнесу” за методикою фахівців журналу Гарвард бізнес ревю” (Бостон, США) і соціологічної служби Мнение” (Москва, СРСР), результати панельного опитування експертів-підприємців Закарпаття в рамках програми Закарпатського фонду підтримки підприємництва ТесФонд Можливості розвитку бізнесу в Закарпатській області”, а також результати проекту розвитку лісового господарства Закарпатської області. Крім того, використані результати проекту розвитку лісового господарства Закарпатської області (FORZA) в рамках 2-го компонента проекту Зміцнення лісової політики” з метою підвищення ролі лісів у соціально-економічному розвитку та захисті ландшафту щодо аналізу подальшого розвитку економічної діяльності на основі недеревинної лісової продукції (НДЛП), переробних підприємницьких потужностей та ринкових можливостей на пілотних територіях Хустського і Рахівського районів; було опитано населення гірських територій Закарпатської області (234сімей (респондентів). Приведені також результати глибинного інтерв’ю з 47мешканцями Рахівського району Закарпатської області на тему Вивчення громадської думки щодо впровадження різноманітних форм користування та власності на ліси в Закарпатті”: учасниками шести фокус-груп стали мешканці міста Рахів, смт Великий Бичків, Кобилецька Поляна, сіл Квас, Костилівка. Групи сформовані за такими ознаками: підприємці, що займаються деревообробкою, службовці лісгоспу, робітниці ЦБМКарпати”, домогосподарки та сільська інтелігенція.
Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вирішено важливе наукове завдання: визначено вплив соціальних умов на розвиток неформальних практик підприємництва в гірських районах Закарпаття.
Науковою новизною роботи є наступне:
- обґрунтовано (на основі існуючих у науковій традиції теоретичних і методологічних підходів, а також методик дослідження підприємництва, наявних в економіці, соціології, соціальній психології, соціальній культурології) положення інтеграційного соціально-економічного підходу до вивчення підприємництва (с. 2025);
- уточнено та визначено сутнісні ознаки підприємництва, конкретизовано його теоретичне визначення з урахуванням соціальних особливостей та ознак: підприємництво виступає середньою ланкою (сходинкою) між двома соціальними явищами: соціальним альтруїзмом і некомпетентним (природним) егоїзмом; результатом розбіжності суб’єктивно визначеної мети і соціально значущого результату; соціально прийнятою формою діяльності в умовах соціального відчуження (с.2529);
- з’ясовано, що в такому розумінні підприємництва, яке запропоновано законотворчими інституціями (підприємництво це насамперед економічно самостійний, ініціативний, ризиковий характер діяльності та її спрямованість одержання прибутку), відсутня суттєва ознака отримання соціально значущого результату. Без цієї ознаки підприємництво неможливо відрізнити від форм побутової діяльності та навіть діяльності, яка має злочинний характер (с.3437);
- уточнення причин тінізації транзитивної економіки виявило два підходи: нормативно-правовий і культурологічний, суперечності між якими зумовлюють специфіку розвитку неформального підприємництва в сучасних умовах трансформації (с.6874);
- з’ясовано суть функціональної подвійності підприємництва, яке, виступаючи локомотивом соціально-економічних трансформацій, одночасно є важливим адаптаційним ресурсом, що дає змогу пом’якшити негативи перехідної кризи і з мінімальними втратами пристосуватися до нових, змінених умов, які найбільш гостро відчуваються в соціумі, трансформації якого відбуваються в екстремальних умовах природно-кліматичного та територіального характеру (с.135150);
- уперше визначено особливості ментальних моделей і підприємницьких поведінкових практик населення гірських районів Закарпаття, що визначають специфіку неформального підприємництва даного регіону. Цей вид соціально-економічної діяльності отримує визначення субстантивної економіки, яка регулюється звичаями, традиціями і спрямована на виживання громади як цілісної спільноти (с.159-164);
- обґрунтовано тезу про те, що соціальні умови гірських районів Закарпаття недостатньо сприятливі для розвитку класичних форм підприємництва, через це в умовах перехідного періоду вони здатні активно формувати неформальні практики підприємництва. Класична модель підприємництва поступається місцем веденню домогосподарства, позичанню, взаємовиручці і сусідській підтримці, збиральницьким формам розвитку. Це суттєво змінює характер і темпи розвитку регіональної соціально-економічної системи (с. 70180).
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Положення дисертації значною мірою розширюють можливості дослідження та оцінювання перспектив розвитку підприємництва, підкреслюють значущість регіональних соціальних чинників. Інтеграційний підхід до аналізу підприємництва може слугувати методологічною базою для подальшого дослідження особливостей підприємництва в усьому регіональному різноманітті України. Практичне значення результатів полягає в тому, що висновки і рекомендації роботи можуть бути використані державними і громадськими організаціями при формуванні державної політики регіонального розвитку всіх видів підприємництва, програм підтримки та лобіювання інтересів підприємців. Запропоновані в роботі підходи до побудови та аналізу професійного профілю підприємця, моделей підприємницької неформальної поведінки будуть доцільними за умови підвищення ефективності бізнес-консультування, навчання та професійної перепідготовки підприємницьких кадрів.
Результати також є корисними для суб’єктів підприємницької діяльності, асоціацій підприємців, фахівців законодавчих органів і представників структур управління, щоб спрямувати їх діяльність на покращення умов реалізації підприємницької активності по регіонах.
Розроблені в дисертаційному дослідженні положення і методики можуть бути використані для подальшого вивчення та сприяння розвитку підприємництва в умовах Карпатського регіону. Результати дослідження використовуються автором при викладанні дисциплін Соціологія економіки”, Соціологія праці”, Соціологія менеджменту”, Соціологія бізнесу та маркетингу” в Ужгородському національному університеті та Карпатському інституті підприємництва (м.Хуст).
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертації і результати емпіричних досліджень було викладено на Міжнародній науковій конференції Харківські соціологічні читання” (м.Харків, 2005), на Всеукраїнській науковій конференції Соціальний захист в Україні (правовий аспект)” (м.Київ, 2006), Міжнародній конференції молодих науковців Проблеми особистості в сучасній науці: результат та перспективи досліджень” (м.Київ, 2006), на Міжнародній конференції Соціально-правовий захист національних меншин в Україні та за кордоном” (м.Ужгород, 2006), на Науковій конференції студентів і аспірантів Київського національного університету ім. Т.Шевченка Дні науки” (м.Київ, 2007).
Результати дисертаційного дослідження апробовані також на теоретико-методологічних семінарах і доповідях на кафедрі соціальної роботи Ужгородського національного університету та в Карпатському інституті підприємництва (м.Хуст).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені в 9опублікованих працях, чотири з яких у виданнях, що входять до переліку фахових видань із соціологічних наук, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації 219сторінок. Основний текст дисертації викладено на 183сторінках. Список використаних джерел загальною кількістю 16сторінок включає 183найменування, з них 7 іноземними мовами. Додатки займають 25сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Вивчення впливу соціальних умов на розвиток і становлення підприємництва в гірських районах Закарпаття в період трансформації українського суспільства свідчить про актуальність проблеми, яка виступає предметом дослідження.
Аналіз різних концептуальних підходів, приведений у першому розділі, дозволив визначити парадигми, у рамках яких було побудовано соціологічні концепції розвитку і становлення підприємництва. Проте більшість із загальнонаукових понять підприємництва побудовані на економічній моделі, яка ставить за основу розвиток виробництва, експлуатацію ресурсів та отримання прибутку і розглядає останню як закриту систему. Вона не враховує соціальний сенс та соціальне значення підприємництва. Це надає підставу неусвідомленого або свідомого ототожнення підприємництва з іншими видами діяльності, насамперед із ятрогенною діяльністю. Особливо характерна така невизначеність для соціально незруйнованого середовища, на рівні якого негативні наслідки ятрогенної діяльності підприємництва свідомо ототожнюються із його невід’ємним атрибутом. Це приводить до інтенсивного захисту суспільства від підприємництва в сучасній нормативно-правовій системі України, де соціальне значення підприємництва реалізується через сплату податків або добровільних та благодійних внесків.
Другий розділ присвячено проблемам становлення і розвитку підприємництва в умовах сучасної транзитології, із токи зору якої перехід від тоталітарної економічної системи до ринку відбувається незалежно від темпів трансформації кожного конкретного соціуму. Проте на темпи соціально-економічних трансформацій та розвиток підприємництва впливає соціальний час, умови конкретного регіону або соціального середовища. Ігнорування цього факту поширює невиправдані очікування, швидкі розчарування в суспільстві, що трансформується.
Розмиті уявлення про його розвиток вибудовуються на підставі ототожнення розвитку підприємництва із побутовими видами домогосподарської діяльності. Відсутність чітких індикаторів для ідентифікації підприємства за соціально значимими результатами породжує неадекватне ставлення до підприємців із боку найближчого оточення. На підставі цього факту неформальні (експолярні) компоненти соціально-економічного розвитку відносяться до тіньових” або протизаконних.
Через це у соціально незруйнованому середовищі підприємництво невиправдано ототожнюється із такими негативними явищами як трайбалізм, реципроктні відносини, протекція. Проте всі ці явища атрибути і ознаки самого соціально незруйнованого середовища, яке знаходиться в перехідному періоді розвитку. Вони притаманні не лише підприємництву, але і всьому соціуму. Підприємництво ж набуває ознак чужорідного явища не через власну природу, а через існування та розвиток в соціально незруйнованому середовищі. Дані висновки доповнюються результатами соціологічних досліджень.
Змінити негативний образ підприємництва на рівні регіонального середовища можна поступово та поетапно за допомогою переходу від чисто економічної моделі до соціально-економічної моделі сприйняття підприємництва. Акцент на якості трудового життя, консервацію ресурсів та суспільнозначимі результати, які притаманні класичному підприємництву, дозволяють розглядати підприємництво, як відкриту систему. Соціально-економічна модель передбачає послідовність таких процесів, як соціальна обов’язковість, соціальна відповідальність і соціальна чуттєвість.
У сучасній теорії і практиці підприємництва треба переходити від неокласичного до сучасного (постмодерністського) підходу при вирішенні завдань оптимізації. Це означає визнання за функціями великого бізнесу не стільки соціальної відповідальності, і тим більше, чуттєвості, скільки виконання соціально значимої ролі. Треба пов’язати поняття „успішний підприємець” та „соціальне значення” результатів його діяльності.
Соціально-економічна модель підприємництва передбачає існування цілісних соціально-економічних комплексів, складовою яких мало б стати підприємство. Регіональні соціально-економічні комплекси (більшість були зруйновані через вузьке розуміння підприємництва) орієнтують регіональне підприємництво на досягнення соціально значимого результату і підстраховуються від випадків ятрогенної діяльності. За індикатором отримання прибутку було загублено соціальне значення підприємництва, без якого воно, дійсно, трансформувалося в узаконений дерибан” ресурсів регіону. Це стало головною причиною тих негативних відгуків щодо розвитку підприємництва у населення гірських територій регіону.
Отже, розвиток підприємництва в умовах неоднакової інтенсивності та темпів суспільної трансформації різнитися. У соціально незруйнованому середовищі підприємництво набуває ознак чужорідного явища через сильні фонові очікуванням самого середовища. Нейтралізація цих очікувань соціально незруйнованого середовища практичне завдання для соціальних програм організацій, фондів, що займаються захистом прав підприємництва.
Таким чином можемо зробити такі узагальнення:
1. Роль підприємництва в історичному процесі, безперечно, міняється, так само, як і змінюється уявлення про нього і зміст даного поняття. В кожній країні воно може мати своє наповнення, яке відображає специфіку соціокультурних особливостей розвитку даного суспільства. Якщо навіть будь-яка економічна проблема, будучи універсальною, може мати власний соціальний аспект, який визначається особливостями країни”, це в повною мірою може бути віднесено і до явища підприємництва, яке носить не тільки соціально-економічний, але і психологічний, історичний характер.
Сам феномен підприємництва конструюється, як результат розбіжності суб’єктивно визначеної мети і соціально значимого результату. Підприємець середня ланка (сходинка) між двома соціальними альтернативами: соціальним альтруїзмом і некомпетентним (природнім) егоїзмом. Якщо в альтруїстів та егоїстів суб’єктивна мета і соціальний результат співпадають, то в середній ланці (підприємництві) не співпадають. Якщо в результаті нібито підприємницької” діяльності немає зростання результатів праці і виробництва, то це егоїзм звичайний (побутовий). Якщо метою соціально значимої діяльності не є отримання прибутку, то це альтруїзм.
Соціальний сенс підприємницької діяльності отримання соціально значимого результату (нові робочі місця, більш ефективна та досконала організація праці, справедливий розподіл матеріальних цінностей) в економічній галузі в умовах саме соціального відчуження. Проте протистояння нововеденням виникає майже завжди. Будь-яке суспільство будується на більш-менш стабільній системі норм і традицій. В якості природньої реакції на нововедення є несприйняття і їх відторгнення. Підприємцем стає той, хто зважиться на злам сформованих рутинних порядків і традицій. При цьому, якщо людина розділяє цінності даного суспільства, то вона відчуває себе досить некомфортно, оскільки виникає розрив між цінностями, орієнтирами і нормами господарської практики. Саме через це часто в ролі підприємців виступають, за словами Й.Шумпетера, вискочки” або чужинці”, які не зв'язані з пануючими традиціями або просто не знають про них. Підприємець, який менш включений в місцеву громаду, не буде пристосованим до звичайного буденного життя.
Успішний підприємець це новий конкурент для своїх колег, а на долю невдахи випадає недовіра і зневага. В результаті людям, які не занадто глибоко вкорінені в даному соціальному оточенні, звичайно, простіше проявити себе в підприємницькій діяльності. Підприємництво є більш успішним при менш стабільних і тісних, слабких суспільних зв'язках. Дані припущення отримують підтвердження в результаті аналізу досліджень щодо розвитку підприємництва в Закарпатському регіоні.
2. У сучасній транзитології уявлення про розвиток підприємництва також формується в межах економічної моделі розвитку. Виникає ряд складностей в розвитку підприємництва. Складність це те, що не можливо подолати або вирішити. Складності виникають тоді, коли підприємництво занесено ззовні як результат моди або імітації, його розвиток і формування проходить в період, коли наше суспільство терпить потрійну трансформацію політичну, економічну і соціальну. І воно є унікальним через одночасність цих трансформацій, їх інтенсивність та бажання побудувати демократичний устрій, громадянське суспільство і інститути ринкової економіки, не маючи відповідної власної бази, досвіду.
Загальним результатом цього етапу роботи може бути побудова соціологічної призми”. Визначальна ж ознака підприємницького прошарку зайняття самостійною господарською діяльністю, що здійснюється для отримання прибутків, на свій страх і ризик в умовах економічної свободи. Таким чином, до підприємницького прошарку вітчизняного суспільства можна включити шість основних груп: класичні підприємці”, самозайняті”, бізнесмени-менеджери”, напівпідприємці”, менеджери-співвласники”, наймані менеджери”.
У нашому суспільстві сформувався не зовсім розвинутий, соціально гетерогенний, слабо ідентифікований за своїм статусом, але досить масовий (10% 20%) підприємницький прошарок, зайнятий ініціативною, самостійною економічною діяльністю, яка базується на приватній власності.
3. Ринкові відносини в нашій країні існують у деформованому вигляді, і у населення ставлення до підприємництва формується не під впливом цивілізованого ринку, а ринку, який називають чорним”, сірим”, тіньовим”, неформальним”.
Напрямки розвитку пострадянської економіки відрізняються від сценаріїв нормального” капіталізму: те, що виникло в постсоціалістичному середовищі, не відповідає західному типу капіталізму, головним чином через неформальні елементи, які відіграють важливу роль в пострадянському соціально-економічному розвитку. В реальності пострадянський економічний порядок відрізняється від наших ідеалістичних уявлень про ринок і ринкову економіку.
Тому варто відмітити, що успіх модернізації можливий лише при органічному синтезі сучасних раціонально-технологічних цінностей і інститутів з традиційними, самобутніми основами незахідних суспільств і врахуванні соціокультурної специфіки важливих передумов сучасних перебудов. Через це однією з базових передумов концепції подальшого розвитку є те, що перехід до сучасних форм соціально-економічного і культурного буття повинен здійснюватися при врахуванні соціальних ресурсів локальних утворень.
Найбільш розповсюдженими термінами, що використовуються в науці для позначення сірої” економіки, є: неформальна”, експолярна”, економіка виживання”, прихована”, втрачена”, фіктивна”. Однак експериментально доведено, що саме із сірої” економіки виростає підприємницька ініціатива і дрібне підприємництво. З цієї причини сіру” економіку помилково ототожнюють з економікою перехідного періоду.
Недостатній рівень диференціації предмета соціально-економічної науки тягне неправомірну ідентифікацію неформальної економіки з її нелегітимним варіантом тіньовою економікою. При цьому підприємницька ініціатива, що виростає із неформальної економіки, автоматично підозрюється у апріорній не легітимності. Завдяки підприємцям диференціація понять тіньова” та неформальна” економіка може мати не тільки теоретичне, але і соціальне значення. За допомогою ефективно заданих наукових понять можна реабілітувати соціальну групу підприємців, яка виконує важливу функцію в умовах економіки перехідного періоду.
4. Підприємницька позиція в контексті проведеного аналізу виявилася складною і неоднозначною. З однієї сторони, складність виживання через створені державою бар’єри, наявність ряду ризиків, неможливість передбачити ситуації на ринку, тисячі юридичних актів роблять підприємництво вразливим і нестійким. Через це більшість змушена шукати собі місце в сфері тіньової і неформальної економіки, яка виступає своєрідним гарантом виживання в сучасних умовах. В даному дослідженні чітко проявляється позиція самостійної зайнятості (на прикладі існування домогосподарств), як ефективна підприємницька стратегія масового виживання населення за складних економічних умов. Тому доцільно все, що пов’язано з індивідуальною трудовою діяльністю у приватному секторі економіки, ототожнювати з самостійним бізнесом або підприємництвом. Соціальні трансформації пострадянського суспільства пов’язані з неформальною (експолярною) складовою її соціально-економічного розвитку. Ця складова найбільш поширена на регіональному рівні, де вона більш явно обумовлена системою трайбалістських, традиційно-реципроктних та інших факторів, які, з точки зору загальної транзитології, треба вважати екстремальними.
У таких умовах, коли вхід в малий бізнес обтяжений масою адміністративних і інших бар’єрів, саме неформальний сектор дозволяє обійти або мінімізувати витрати. В більш широкому значенні, відкриваючи доступ до нових професій і дозволяючи відносно дешево” набувати нових навичок, він виступає важливим механізмом соціальної, трудової і професійної мобільності. Закріпившись, таке підприємництво і самозайнятість можуть надалі вийти у світ формальної економіки у сектори малого і середнього підприємництва або в сектори найманої праці.
Важливим може бути також висновок про те, що для більшості адаптантів не існує чіткого поділу між формальними і неформальними сферами, які відповідають їхнім практикам. І для них використання даних практик служить засобом досягнення цілі виживанню, пристосуванню до нових умов життя. Більшість неформальних практик носить переважно неринковий характер. Використовуються вони переважно тими, хто не зміг добитися значних успіхів у сфері формальних відносин.
Підводячи риску під аналізом ринкового простору, відмічаємо те, що підприємницька діяльність сьогодні відбувається за допомогою як формальних, так і неформальних практик. Кордони між ними є досить розмитими: економічні агенти дрейфують в ринковому просторі. Дослідження неформального підприємництва стикаються з багатьма проблемами: від точності у визначеності феномену і вибору адекватних методик до інтерпретації отриманих результатів. Розмиті уявлення про розвиток підприємництва виникають на підставі ототожнення розвитку підприємництва із побутовими видами домогосподарської діяльності. Відсутність чітких індикаторів для пояснення підприємництва за соціально значимими результатами породжує неадекватне ставлення до підприємців із боку найближчого оточення. На підставі цього факту неформальні (експолярні) компоненти соціально-економічного розвитку відносяться до „тіньових” або протизаконних.
5. В умовах сталого розвитку суспільних систем неформальні утворення значною мірою перебувають у згорнутому вигляді, але при одночасному застосуванні моделі відкритої економіки і тиражуванні всередині країни прозахідних засад розвитку неформальної економіки вибухоподібно поширюється обсяг та спектр цих нетипових форм. Таким чином, цей сегмент соціально-економічної структури, перебуваючи на відносній периферії, продемонстрував стійкий імунітет як до намагань її знищення та підпорядкування залишків загальному одержавленню економіки, так і надання йому розвинутих ринкових форм.
Особливості українських реформ привели до розширення соціальної бази неформальних практик підприємницької діяльності. Адже з однієї сторони, реформування проводились зверху, не були підкріплені масовою свідомістю і соціальною спрямованістю із врахуванням регіональних традицій у веденні підприємництва, а з іншої патерналізмом по відношенню до держави, без врахування інтересів особистості з боку влади.
5. Емпіричні дослідження в гірських районах Закарпаття показують, що, з одного боку, громадяни продовжують покладатися на державу, на практиці притримуються поглядів, які прийнято називати патерналізмом у взаємовідносинах між державою і громадянами, а, з іншого зростає відстань між інтересами держави і власними інтересами громадян. Люди усвідомлюють, що їхнє виживання в сучасних умовах в багатьох випадках залежить від них самих. Це все, разом з ментальністю, історичними традиціями, сьогоднішніми політичними і економічними умовами у веденні підприємництва, формує соціальну базу неформального підприємництва. За різними критеріями респонденти відмічали, що частка тих, хто входить в дані відносини, становить 80-90% (якщо брати пасивну і активну участь на розових”, сірих”, чорних” ринках); до 20% - 30% (якщо брати лише активну участь в тіньових практиках).
На прикладі емпіричних досліджень показано, що соціальний механізм розвитку неформального підприємництва в сучасних умовах розвивається в руслі взаємовідносин між громадянами і владою, що спричинено культурними стереотипами і цінностями громадян. Дані стереотипи мають яскраво виражений регіональний характер і слабку часову динаміку, емпіричні культурні показники в значній мірі корелюють з економетричними індикаторами неформального підприємництва. Тому зростання обсягу сімейної економіки (підприємництва), на фоні економічної кризи і зниження очікувань державної і корпоративної підтримки, оцінюється як відновлення традиційних способів господарювання і виживання, яке базується на сімейних, кланових або сусідських зв’язках, мережах бартерного обміну послугами і продуктами.
6. В умовах недостатнього розвитку в системі територіальної громади інтегративних функцій I” і проблемного розвитку функцій формування цілей G”, виникає своєрідний сплав функції економічної адаптації A” з функцією соціального відтворення L”. Результатом подібного розвитку територіальної громади виступає експолярна економіка економіка виживання, що не контролюється ні адміністративними, ні ринковими методами. (Експолярну економіку не слід плутати з тіньовою чи кримінальною). Потреби територіальної громади Рахівського району щодо використання лісових ресурсів можна оцінити як потреби виживання в умовах системної кризи.
Ефективне використання лісових ресурсів гірських районів Закарпатської області і розвиток підприємництва можливі за умови зменшення рівня експолярної економіки та значних трансформацій соціально-культурних установок місцевого населення. Культурне підгрунтя, структура моралі, етики громади, де не можна не дати позичку, роблять свій вплив на соціально-економічний розвиток краю. Адже тут приходиться мати справу з оточенням, що є більш серйозним, ніж мати справу з державними органами. Це ціла серія неформальних відносин, де все будується на соціальній структурі людських стосунків. Економіка розчинена в соціальному середовищі. Завжди є соціальне підгрунтя в економіці, але в даному випадку воно більш визначальне.
Аналіз реципроктних відносин демонструє також те, що одна і та ж з формальної точки зору трансакція може виконувати різні соціально-економічні функції і допускає різні соціальні відносини. Так, перед нами може опинитися:
- неринкова форма торгівлі, здійснювана у вигляді взаємного обміну дарами;
- форма взаємного кредитування під одноразові потреби (відкриття власного бізнесу, святкування особливих подій, похорони);
- спосіб здійснення трансфертів між поколіннями;
- форма забезпечення виживання локального співтовариства в екстремальних ситуаціях (неформальне страхування від нещасних випадків, неврожаю іт.п.);
- форма накопичення соціального капіталу у вигляді розширення зв'язків і непогашених взаємних зобов'язань;
- символічне визначення дружби або співпраці;
- спосіб підтримки і підвищення авторитету (роздача частини майна у вигляді дару: коли неможливість віддаритися підвищує авторитет того, що дарує).
7. Справжні труднощі полягають в тому, щоб ураховувати відношення людей до проблем розвитку підприємництва. Переважають певні стереотипи, які суперечать логіці економічного аналізу, прикладам успішної бізнес-практики і бажанню вчитися новим методам. Важливо побачити, зрозуміти і враховувати стереотипи поведінки і мислення. Тому потрібно підкреслити важливість зв¢язку між культурою і національною конкурентноздатністю. Ставлення людей до таких понять, як підприємництво, економіка або конкуренція зумовлюють якість і спрямованість їх стратегічних рішень. Потрібно враховувати спосіб мислення, який переважає при здійсненні підприємництва, і формування стратегій і реакцій на виклик, з якими щоденно стикається підприємництво. Наприклад, необхідно зрозуміти націю за тим, що деякі конструктивні групи думають про основні проблеми сьогоднішнього дня. Певні поширені моделі ментальності є перепоною до змін. Труднощі більшості реформ саме і полягають в тому, що реформатори передбачають вирішення проблем, що не повністю зрозумілі людям, які не розділяють їх погляди і інтереси. Нове розуміння реформ повністю не реалізується на практиці, оскільки воно вступає в протиріччя з внутрішніми образами того, як сформований світ, образами, які обмежують нас звичною манерою мислення і поведінки. Через це дисципліна управління нашими моделями ментальності - усвідомлення, перевірка і зміна наших внутрішніх картин будови світу може стати головним кроком вперед для подальших реформ. Для створення успішного підприємництва необхідно враховувати або переорієнтовувати традиційні моделі ментальності, поширені в нашому суспільстві.
Передбачається наявність необмеженого числа ціннісних шкал, які пов'язані з конкретним соціокультурним контекстом. Логіка в даному випадку така: щоб поводитися раціонально, індивід змушений враховувати можливу реакцію на свої дії з боку інших індивідів. Характер цієї реакції багато в чому залежить від соціальних умов (уявлень, традицій, норм), специфічних для даного локального утворення. І те, що виглядає раціональним в одному середовищі, в інших обставинах може виявитися безглуздістю. Таким чином, врахування історичного і культурного контексту підштовхує нас до визнання не однієї, а цілої галереї способів раціональності. Економісти намагаються обійти ці підводні культурологічні камені. Вони спрощують свої моделі за допомогою припущень щодо існування ієрархії між різними культурами. Передбачається, що суспільства діляться на сучасні (раціональні) і традиційні. Причому перші свідомо вище других за рівнем економічного розвитку, а другі еволюціонують у бік перших. По суті за цим вбачається присутність етноцентризму: раціональне тільки те, що вважається таким в контексті конкретної культури, а інше оголошується ірраціональним.
Підприємницька діяльність виступає як результат і як складне поєднання раціональності і ірраціональності, при цьому і та, і інша володіють специфічним соціально зумовленим характером.
В дійсності багато фактів говорить про те, що елементи традиційних культур часто суперечать сучасним видам діяльності і не відповідають вимогам сучасної економічної людини” взагалі. Серед широких прошарків населення продовжують зберігати свою значимість глибокі архаїчні уявлення про працю, багатство, професійну діяльність, підприємництво. Саме вони формують стійкі психокультурні параметри, які перешкоджають її участь у сучасній підприємницькій діяльності. Варто відмітити складність формування престижного відношення до підприємництва. Значимість тих чи інших якостей і особливостей підприємницької діяльності опосередковується загальноприйнятими еталонами і стереотипами суспільної свідомості. Дослідники неодноразово відмічали, що в суспільстві з підприємницькими традиціями, де підтримується приватна ініціатива, сфера власного бізнесу є більш престижною, ніж в суспільстві, де такі традиції формуються у складних умовах подолання багатьох стереотипів економічної свідомості, в тому числі у відношенні до приватної власності.
8. Врахування специфіки соціального середовища в розвитку підприємництва та підприємницької активності населення має стати одним із пріоритетних напрямів діяльності місцевих органів влади по реалізації державної регіональної політики. Важливими напрямами діяльності місцевих органів влади з питань розвитку малого підприємництва є залучення суб’єктів малого підприємництва до виконання регіональних замовлень; сприяння розвитку самозайнятості населення, відродження народних промислів, розвиток підприємництва в сфері зеленого туризму”; сприяння створенню в регіонах територіально-виробничих систем (кластерів) та надання необхідної організаційно-методичної допомоги; реалізація проектів залучення до малого підприємництва малозахищених верств населення тощо.
Взаємодія місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з підприємцями має забезпечуватися шляхом сприяння формуванню громадських колегій і координаційних рад з питань розвитку малого підприємництва та залучення до участі у формуванні і реалізації державної політики регіональних та галузевих об’єднань підприємців. Сприяння розвитку малого підприємництва та підприємницької активності населення повинно стати одним із пріоритетних напрямів діяльності місцевих органів влади по реалізації державної регіональної політики. До основних завдань регіональної політики підтримки малого підприємництва належать: сприяння активній участі суб’єктів малого підприємництва у розв’язанні соціально-економічних проблем регіонів, вдосконалення та диверсифікація структури економіки регіонів, запровадження інноваційної моделі розвитку регіональних економік; створення нових робочих місць та зменшенні безробіття; формування соціального прошарку власників і підприємців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Арсеенко А.Г. Двойные стандарты в определении регулятивной роли государства в условиях глобализации // Регуляторна полiтика держави в умовах глобалiзацiйної економiки: Матерiали VII науково-теоретичної конференції (1112 травня 2005року). К.: Українська академiя бiзнесу та пiдприємництва, 2005. C.117.
2. Арсеенко А.Г. Социальные издержки населения Украины в условиях перехода к рыночной экономике // Модели системной трансформации и социальная цена реформ (опыт России, СНГ и стран ЦВЕ). М.: Ин-тут международных экономических и политических исследований РАН, 2005. 136с.
3. Арсеєнко А.Г., Гирич В.Л., Толстих Н.В. Динамiка iнформатизацiї українського суспiльства в контекстi глобалiзацiї та фрагментацiї iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй К.: IС НАНУ, 2005. 432 с.
4. Балабанов И.Т. Новые формы организации предприятий. Санкт-Петербург, 1991. 126с.
5. Бандурович О.Ю. Реалізація підприємницької активності в формах девіації (соціологічний аналіз): Дис... канд. соціол. наук: 22.00.04. К., 1997. 163с.
6. Барсукова С.Ю. Неформальная экономика: понятие, структура // Экономическая социология. 2003. № 4. С. 1536.
7. Безтелесна Л. Підприємництво у контексті людського розвитку // Економіка України. 2003. № 12. С. 95.
8. Биковець В., Свірус Т. Мале підприємництво в сільській місцевості: реалії, проблеми, перспективи // Пріоритети. 2003. № 3. С. 36.
9. Боднар В.Л., Пелин А.В. Неопределенность как ядро новой социальной парадигмы // CARPATICA КАРПАТИКА. Актуальні проблеми української політології. Ужгород: Патент, 2003. 207 с.
10. Бондаренко О. Феномен підприємництва на рубежі тисячоліть // Винахідник і раціоналізатор. 2000. № 3. С. 35
11. Бусыгин А. Л. Предпринимательство М.: НИРП, 1992. 202 с.
12. Варналій З.С. Підприємництво: підприємництво в перехідній економіці. К.: Вища школа., 2003. 591 с.
13. Вебер М. Избранные произведения. М.:Прогресс, 1991. 190 с.
14. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма. К.,1994. 270 с.
15. Верховин В. И., Зубков В. И. Экономическая социология. М: Из. Российского университета дружбы народов, 2002. 460с.
16. Верховин В.И., Логинов С.Б. Феномен предпринимательского поведения // Социс. 1995. №5. С. 140.
17. Волков З. Проблема теневой экономики в европейских республиках СНГ. (Росси, Беларуси, Украине) // Социологический журнал. 1999. № 3-4. С. 3648.
18. Волков В.В. Силовое предпринимательство С.Пб.: ЕУСПб, Летний сад, 2002 С. 90.
19. Ворона В.М., Суименко Е.И. Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету. К.: Институт социологии НАН Украины,1995. 185с.
20. Гайдар Е.Т. Экономика переходного периода. Финансово-кредитный словарь. mslobod@iet.ru.
21. Газуда Л. Ресурсний потенціал аграрних підприємств в умовах танформації відносин власності. Ужгород.: Медіум, 2004. 220 с.
22. Гальчинський А.С. Суперечності реформ: у контексті цивілізованого процесу. К.: Українські промені, 2001. С. 16.
23. Геєць В.М., Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи України. Х.: Константа. 2006. 272 с.
24. Головаха Є.І. Суспільство, що трансформується. Досвід соціологічного моніторингу в Україні. К.: Інститут соціології НАН, 1997.
25. Головаха Е., Панина Н.О. Основные этапы и тенденции трансформации украинского общества: от перестройки до оранжевой революции // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2006. №3. С. 231.
26. Голубев А.В. Определение понятия предприниматель и предпринимательство в современной научной литературе 1997. info@vvsnet.ru
27. Голубев А.В. Предпринимательство в социально-экономическом контексте Русский гуманитарный интернет-университет info@vvsnet.ru
28. Гоффманна Л., Зденберга А. Зрушення до ринкової економіки. Реформи в Україні: погляд з середини. К.: Феникс, 1997. 243 с.
29. Дамари Р. Финансы и предпринимательство. Ярославль: Енель, 1993. 256 с.
30. Де Сото Э. Иной путь. Невидимая революция в третьем мире. М.: Catalaxy, 1995.
31. Дивеев-Кириленко О. Розвиток малого бізнесу. Львів: ІРДНАН України, 1995. 235 с.
32. Доходи і витрати домогосподарств Закарпаття. Статистичний бюлетень. Ужгород, 2006. 25с.
33. Дяків Р., Торгашин О. Підприємництво: економікр-правові важелі підтримки та розвитку // Віче. 2001. № 9. С. 156.
34. Загородній А., Громяк К. Фактори, що визначають розвиток малого бізнесу в Україні // Економіка України. 1996. № 5. С. 70.
35. Залевский М.Г. Теневая экономика и трансформационные процессы. Дискусии. Полемика // Социологические исследования 2003. www.ecsoc.msses.ru.
36. ЗарубинаН.Н. Соціально-культурные основы хазяйства и предпринимательста. М.: Магістр, 1998. 355 с.