Соловйов Вячеслав Павлович. Інноваційна діяльність як системний процес у конкурентній економіці

Краткое описание

Соловйов Вячеслав Павлович. Інноваційна діяльність як системний процес у конкурентній економіці : Дис... д-ра наук: 08.02.02 2006

Соловйов В.П. Інноваційна діяльність як системний процес у конкурентній економіці. Монографія.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.02 економіка та управління науково-технічним прогресом. Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут». Харків, 2006.
Дисертація присвячена розв’язанню актуальних питань теорії і практики інноваційної діяльності як системного процесу в конкурентній економіці. Базовою ідеєю роботи є виявлення синергетичних ефектів, які спостерігаються в процесі економічного зростання. Знайшла подальший розвиток методологія формування інноваційної політики як ключового фактору соціально-економічного розвитку держави у перехідний період. Удосконалено організаційно-нормативні принципи зниження техногенного ризику в умовах реалізації інноваційної моделі економічного розвитку. Обґрунтовано використання інформаційних моделей для формування умов ефективної реалізації інтелектуального потенціалу в контексті побудови інноваційної економіки. Запропоновано нові методологічні та організаційні принципи управління трансфером вітчизняних технологій з врахуванням світових тенденцій побудови міжнародних мереж передачі інновацій. Виходячи з міжнародного і вітчизняного досвіду, запропоновано нові підходи до ефективної організації експертизи об’єктів інноваційної діяльності. Отримали подальший розвиток методологічні основи побудови системи оцінки ефективності інновацій. У заключних розділах монографії викладено методи формалізації інноваційних процесів та інтелектуалізації системи управління інноваційним розвитком на різних функціональних рівнях з врахуванням синергетичних ефектів інновацій.

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень вирішена актуальна наукова проблема теоретичного обґрунтування ролі синергетичних ефектів інновацій у процесі самоорганізації економічних систем у відповідь на вплив зовнішніх факторів. Теоретичні та практичні результати роботи спрямовані на вдосконалення організаційно-економічного забезпечення управління інноваційною діяльністю в конкурентній економіці України, сприяють прискоренню освоєння нововведень, підвищенню інноваційної активності підприємств та установ, поліпшенню якості продукції, яка виробляється. Основні теоретичні та науково-практичні висновки, отримані в процесі досліджень, дають підстави для наступних узагальнень.
1. На основі дослідження вітчизняного та зарубіжного досвіду переходу економік на інноваційний шлях розвиткувиявлено ключові проблеми формування державної інноваційної політики в умовах тісного взаємозв’язку економічних, соціальних і політичних процесів. У зв’язку з цим запропоновано при формуванні державної економічної політики перенести центр уваги з вивчення інваріантів економічної системи на вивчення станів її нестійкості, механізмів перебудови структурних елементів, які забезпечують сприйняття виробництва до нововведень. Це відповідає концепції дослідження закономірностей самоорганізації складних синергетичних систем.
2. Ґрунтуючись на уявленні про головну роль знаннєвого фактору в забезпеченні переходу від індустріального до інформаційного суспільства,доведено, що інформаційна складова науково-технологічного розвитку повинна мати проблемно-орієнтований характер.При цьому як система централізованих органів науково-технічної інформації, так і незалежний сектор інформаційних послуг у вигляді різних аналітичних центрів, консалтингових компаній і груп повинні враховувати, що інформація, яка циркулює в економічній системі, має компоненти, що характеризують інтелектуальний зміст будь-якого товару чи будь-якої послуги. З цих позицій запропоновано оригінальну структурну модель потоків економічної інформації, а також метод виявлення інформаційної підлеглості між суб’єктами економічної діяльності в межах інноваційної системи. Ці результати пропонується використовувати, зокрема, при розробці єдиних реєстрів науково-технічної продукції та при плануванні переходу підприємства до випуску нової чи покращеної продукції.
3. Запропоновано формалізоване представлення процедури трансферу технологій як феномену соціально-економічного розвитку. Ця формалізація дозволяє розглядати з єдиних концептуальних позицій процеси трансферу технологій різного рівня: міждержавного, міжрегіонального, міжгалузевого, комбінованого.Обґрунтовано евристичну модель трансферу технологій, яка призначена для організаційного проектування та порівняння дієздатності діючих механізмів передачі технологій (знань).Маючи на увазі, що активізація трансферу технологій є одним з ефективнихзасобів стимулювання інноваційної діяльності, на основі згаданої моделі розроблено проект типового центру обміну технологіями, який відповідає вітчизняним нормативам, але може працювати за протоколом європейської мережі центрів обміну інноваціями (IRC).
4.З’ясовано сучасну роль експертних методів оцінки нововведень щодо їхнього впливу на ефективність капіталовкладень в інноваційні проекти та запропоновано нові технологічні елементи організації і проведення наукової та науково-технічної експертизи,сутність яких складається у формуванні експертно-консультаційної сфери підприємницької діяльності. Пропозиції адаптовано до інституціональних умов України щодо управління науково-технологічним та інноваційним розвитком країни. При цьому процес прийняття управлінських рішень в проблемних ситуаціях, які характеризуються великою складністю, невизначеністю і слабкою структурованістю, представляється як інтерактивна інформаційна технологія, що має високий ступінь інтелектуалізації.
5. Проведено структуризацію існуючих методів оцінки ефективності нової техніки з метою побудови системи оцінки ефективності інновацій.Розкрито змістову суть розрахунків економічної ефективності інноваційних проектів на тлі вимог щодо посилення впливу інновацій на ринкові компоненти економіки країни.Доведено, що багатовимірність критеріїв оцінки ефективності, розмаїття часових інтервалів, на які розраховано оцінки за окремими критеріями ефективності, потребують певної організаційної інфраструктури, розподіленої в просторі та в часі, яка забезпечує ефективну реалізацію проблемно-орієнтованої методології і методів при вирішенні питань техніко-економічного обґрунтування інноваційних проектів.
6. Сформульовано принципи переходувід вартісних та матеріальних показників якості інноваційних процесів до показників інформаційної природи, для кожного етапу життєвого циклу інновацій виявлено принципи підпорядкованості та проблемно-орієнтовані параметри порядку,а також закономірності формування інформаційних характеристик продукування і передачі знань суб’єктами господарчої діяльності на різних етапах життєвого циклу інновацій.Це дозволяє диференційовано визначати державну підтримку елементів інноваційної інфраструктури.
Справедливість та ефективність рекомендацій і пропозицій, які сформульовані як результат досліджень, доведені шляхом їхньої апробації в процесі підготовки проектів багатьох правових і нормативних актів, а також при створенні на державному і регіональному рівнях експериментальних інноваційних структур. Результати цієї апробації дозволяють рекомендувати основні теоретичні й прикладні розробки даного дисертаційного дослідження міністерствам, відомствам, науковим установам для впровадження і подальшого розвитку, що буде сприяти активізації вітчизняних підприємств у напрямі розробки і виводу на світові ринки інноваційних товарів і послуг, прискоренню переходу економіки України на інноваційний шлях розвитку.