СПОСІБ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ: СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ У БОРОТЬБІ ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................ 3
РОЗДІЛ 1. Поняття і сутність способу вчинення злочину................... 13
1.1. Спосіб вчинення злочину як елемент злочинної діяльності............... 13
1.2. Категорія “cпосіб вчинення злочину” і її місце у криміналістиці...... 35
1.3. Зміст способу вчинення злочину........................................................... 57
1.4. Сліди і ознаки, що відбивають спосіб вчинення злочину................... 80
Висновки за розділом...................................................................................... 93
РОЗДІЛ 2. Спосіб вчинення злочину й організація діяльності
з розслідування і попередження злочинів................................................ 96
2.1. Можливості виявлення ознак способу вчинення злочину і
використання цих даних у розкритті і розслідуванні злочинів.................. 96
2.2. Організована злочинність і спосіб вчинення злочину......................... 115
2.3. Співвідношення способу вчинення злочину і способів
протидії розслідуванню.................................................................................. 132
2.4. Прогнозування розвитку способів вчинення злочинів........................ 146
2.5. Використання даних аналізу способів вчинення злочинів і
попередження злочинів.................................................................................. 155
Висновки за розділом..................................................................................... 173
ВИСНОВКИ................................................................................................... 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................. 181
ДОДАТКИ...................................................................................................... 201

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Боротьба зі злочинністю була і залишається однією з важливих наукових і практичних проблем удосконалення криміналістичної тактики, підвищення ефективності розкриття і розслідування злочинів, швидкого встановлення винної особи та справедливого застосування покарання.
Сьогодні соціально-політичний стан у країні характеризується низкою негативних явищ, серед яких значне місце належить зростанню злочинності й водночас наявності тенденцій, що зумовлюють її якісні зміни. Такими тенденціями є: зорганізованість злочинних елементів, їх об’єднання у кримінальні угруповання різного рівня розвитку, підвищення ступеню організованої злочинності, проникнення злочинних формувань у різні сфери економіки, виникнення транснаціональних зв’язків між кримінальними угрупованнями та наявність зв’язків з корумпованими чиновниками державного апарату влади й управління і, що особливо небезпечно, із прцівниками правоохоронних відомств. Організована та професійна злочинність починає домінувати у кримінальному середовищі. Особлива зухвалість, жорстокість вчинення злочинів, формування типу нових злочинних авторитетів, наявність значних матеріальних цінностей, якими вони можуть розпоряджатися, висока технічна озброєність злочинних формувань – далеко не повний перелік ознак сучасної злочинності в Україні, що перетворилася на серйозну загрозу суспільству і державі.
В сучасний соціально-економічний період спостерігається сплеск злочинності, пов’язаної з порушенням конституційних прав і свобод громадян, убивствами, викраданнями людей, терористичними актами, корупцією та іншими небезпечними злочинами. Тому не є випадковою та обставина, що криміналізація суспільства в низці існуючих загроз займає чільне місце. Це ставить перед наукою, законодавчою та правоохоронною практикою завдання негайної розробки та реалізації нових підходів до боротьби зі злочинністю, відшукання нових методів протидії різноманітним злочинним проявам, вжиття ефективних заходів, що відповідають реаліям сьогодення. Такі вимоги висуває і Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 р., затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. №1376. У цьому напрямі здійснювана в нашій країні судово-правова реформа покликана гармонізувати діючі правові відносини, привести їх у відповідність до вимог міжнародних стандартів, переглянути низку положень національного законодавства, зокрема, й кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого, що має вплинути на вдосконалення процедури розкриття та розслідування злочинів під кутом зору забезпечення реалізації основного принципу правової держави – визнання людини, її життя, здоров’я, честі, гідності, недоторканності й безпеки найвищою соціальною цінністю, як це і визначено у ст. 3 Конституції України.
Якісні зміни у структурі злочинності викликають необхідність пошуку нових рішень і активних заходів для вирішення проблем удосконалення діяльності органів внутрішніх справ із захисту прав та свобод людини і громадянина, охорони правопорядку і забезпечення суспільної безпеки. Беззаперечно, що науки кримінально-правового циклу, які вивчають злочинність і заходи боротьби з нею, не можуть залишатися осторонь вирішення цього завдання. Значне місце у вирішенні цих проблем займає й криміналістика, соціальною функцією якої є озброєння органів розслідування і правосуддя сучасними методами пошуку істини в її кримінально-правовому розумінні. Емпіричною базою для криміналістики є вивчення двох видів людської діяльності: злочинної та з виявлення, розкриття й розслідування злочинів. Якщо для розкриття й розслідування злочинів криміналістика зробила вже багато, то стосовно злочинної діяльності обмежувалась збиранням даних про способи вчинення злочинів і визначенням типових слідів, що залишаються внаслідок використання того чи іншого способу.
Способу вчинення злочинів у криміналістиці завжди приділялася значна увага, оскільки він виступає своєрідним “ключем” до розкриття злочинів, відбиває характерні риси особи, яка його вчинила, є визначальною ланкою в розробці окремих методик і в деяких випадках уможливлює розмежування окремих видів злочинів, як основний елемент криміналістичної характеристики злочинів нерідко ставить перед криміналістикою нові завдання тощо.
Дослідженню способів вчинення злочинів присвячено грунтовні праці відомих спеціалістів у галузі криміналістики та кримінального процесу, зокрема, Т.М. Арзуманяна, Р.С. Бєлкіна, О.М. Васильєва, А.І. Вінберга, В.К. Гавло, О.Г. Гельманова, Г.Р. Гольста, В.П. Громова, В.Ф. Єрмоловича, Г.Г. Зуйкова, І.Ш. Жорданії, М.К. Камінського, В.М. Карагодіна, О.Н. Колесниченко, В.П. Колмакова, В.М. Кудрявцева, А.М. Кустова, В.П. Лаврова, І.М. Лузгіна, С.В. Матусинського, Г.М. Мудьюгіна, М.І. Панова, В.О. Попелюшко, С.Ю. Романова, В.О. Савельєва, В.В. Чурпіти, Б.М. Шавера та інші.
Окремі аспекти вказаної проблематики розглядували у своїх працях такі відомі учені, як: Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, В.Г. Гончаренко, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, В.О. Коновалова, М.В. Костицький, В.С. Кузьмічов, С.П. Мітричев, В.В. Тіщенко, М.С. Уткін, О.В. Челишева, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та інші.
Проте, поглибленому вивченню природи способу вчинення злочинів, їх класифікації, співвідношенню способу вчинення злочинів з протидією розслідуванню вчені не приділяли належної уваги. У зв’язку з якісною зміною злочинності та умов, за яких здійснюється і розвивається сучасна злочинна діяльність, сутність, значення, місце і роль способу вчинення злочинів потребують нового осмислення і подальшої розробки даної криміналістичної категорії, насамперед уточнення саме поняття і змісту способу вчинення злочинів. Зазначене свідчить про актуальність комплексного, системного дослідження способів вчинення злочинів, пізнання їх різних аспектів. Це й зумовило вибір теми та основні напрями дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження за зазначеною темою передбачено рішенням вченої ради Національної академії внутрішніх справ України від 29 лютого 2000 р., протокол № 2. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Національної академії внутрішніх справ України за комплексною темою “Профілактика, організація та розкриття злочинів як державно-правова форма боротьби зі злочинністю і гарантія реалізації норм Конституції України” (державний реєстраційний номер 0100V001897), “Переліком дисертаційних досліджень з проблем держави і права України”, складеним Управлінням координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України. Обраний напрям дослідження базується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 р., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376, а також Указів Президента України від 18 лютого 2002 р. № 143 “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, від 6 лютого 2003 р. № 84 “Про невідкладні додаткові заходи посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у пізнанні закономірностей об’єктивної дійсності, які визначають зміст способів вчинення злочинів; визначенні сутності і криміналістичного значення способу вчинення злочину, обґрунтуванні необхідності розробки практичних рекомендацій з удосконалення діяльності правоохоронних органів з виявлення, розкриття й розслідування злочинів. Ця мета зумовила і конкретні завдання:
дослідження передумов розробки вчення про спосіб вчинення злочинів; його поняття, сутність, складники та етапи формування;
вивчення і аналіз слідчої, оперативної та судової практики в межах пізнання і використання даних про спосіб вчинення злочину;
систематизація теоретичного й емпіричного матеріалу щодо способу вчинення злочину;
аналіз та переосмислення теоретичних положень про спосіб вчинення злочину, їх корегування з урахуванням загальних теоретичних положень криміналістики, нових наукових розробок, а також положень і знань інших наук, зокрема, кримінального права і кримінального процесу, кримінології, психології та ін.;
виявлення закономірностей процесів виникнення і відбиття в навколишньому середовищі інформації про спосіб вчинення злочину; дослідження джерел інформації, виявлення закономірностей виникнення, збереження і знищення інформації про спосіб вчинення злочину; визначення сучасних засобів і методів встановлення, накопичення і використання даної інформації у розкритті й розслідуванні злочину;
уточнення співвідношення способу вчинення злочину та механізму злочину;
розробка рекомендацій і визначення практичних шляхів реалізації даних про спосіб вчинення злочину у процесі розкриття й розслідування злочинів, їх місце у визначенні напрямів розслідування, його планування, побудови версій, обранні тактики окремих слідчих дій;
уточнення змісту та співвідношення понять “спосіб вчинення злочину” та “спосіб протидії розслідуванню”.
Об’єктом дослідження є злочинна діяльність у її різноманітних проявах та діяльність правоохоронних органів з виявлення, розкриття й розслідування злочинів.
Предметом дослідження є закономірності формування і функціонування способів вчинення злочинів, їх різноманітні прояви, виявлення і визначення шляхів використання відомостей щодо способів їх вчинення та визначення на цій підставі засобів і методів правоохоронних органів для виявлення, розкриття й розслідування злочинів.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять діалектико-матеріалістичний метод як загальний метод наукового пізнання, що відбиває взаємозв’язок теорії та практики. Також застосовані інші загальнонаукові методи, зокрема, системний метод для пізнання кількісних характеристик цілісного об’єкта і предмета дослідження та окремих способів вчинення злочинів. Використання структурно-функціонального аналізу як методу дослідження дозволило дослідити зовнішні та внутрішні зв’язки, простежити їх динаміку та взаємодію при вивченні способів вчинення злочинів. Основні методи – спостереження, експеримент, аналіз результатів діяльності уможливили вивчити зміст та сутність способів вчинення злочинів. Порівняльно-правовий метод використано для порівняння кримінального, кримінально-процесуального законодавства України та інших країн, а також відомчих нормативних актів, що регулюють слідчу та оперативно-розшукову діяльність. Застосовувалися також соціологічні (анкетування) та статистичні методи.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані в ході вивчення матеріалів 150 кримінальних справ, 100 довідок-меморандумів інформаційно-облікових систем, анкетування 1245 слідчих, 1155 оперативних працівників, 289 працівників регіональних управлінь інформаційних технологій МВС України, 3740 слухачів і студентів юридичних вищих навчальних закладів України, Росії та Білорусії, 908 викладачів юридичних закладів України, Росії, Білорусії, Казахстану, Молдови, а також 305 засуджених.
Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед постановкою і вперше в Україні розглядом на монографічному рівні проблеми природи способу вчинення злочинів, поняття і змісту способу вчинення злочинів у зв’язку із якісною зміною злочинності та сучасних умов, за яких здійснюється і розвивається злочинна діяльність, класифікації способів вчинення злочинів, обґрунтуванням можливості і необхідності використання результатів дослідження способів вчинення злочинів як теоретичного і практичного інструментарію пізнання явищ, що вивчаються у криміналістиці та у сфері боротьби зі злочинністю.
Найсуттєвіші наукові результати, отримані автором і складають новизну, полягають у додатковому обґрунтуванні ідей щодо поняття, сутності і елементів способу вчинення злочинів; уточненні криміналістичної класифікації способів вчинення злочинів; формулюванні та обгрунтуванні тези стосовно співвідношення способу вчинення злочинів та механізму злочину, співвідношення способу вчинення злочину і способів протидії розслідуванню; здійсненні вперше в вітчизняній криміналістичній практиці аналізу сучасних засобів і методів встановлення, накопичення і використання інформації стосовно способу вчинення злочинів тощо.
Новизна проведеного автором теоретико-емпіричного дослідження уможливила сформулювати принципові положення, найважливішими з яких є:
обґрунтування необхідності дослідження способу вчинення злочину, його місця і ролі у зв’язку з якісною зміною злочинності за сучасних умов, у яких здійснюється і розвивається злочинна діяльність;
аналіз існуючих поглядів на спосіб вчинення злочинів у криміналістиці, кримінальному праві та кримінальному процесі; авторське поняття способу вчинення злочинів як криміналістичної категорії, його структури і змісту;
криміналістична класифікація способів вчинення злочинів запропонована автором за різними підставами;
визначення співвідношення способу вчинення і механізму злочину;
визначення діяльності злочинця, злочинного угруповання та її механізму; криміналістичної сутності протидії розслідуванню; співвідношення способу вчинення злочину і способів протидії розслідуванню;
розкриття процесу відображення способу вчинення злочинів у оточуючому середовищі; системи слідів конкретного способу; кореляційної залежності між слідами; випадкового і закономірного характеру “відбитків” способу вчинення злочинів; використанні інформації про них у процесі доказування;
висунення пропозиції щодо шляхів та форм практичної реалізації інформації про спосіб вчинення злочинів під час визначення напрямів розслідування та його планування, прийняття рішень про тактику окремих слідчих дій.
Теоретична значимість дослідження визначається постановкою і вирішенням низки питань, які становлять зміст проблеми способу вчинення злочинів у криміналістичній науці та практиці – виявленні його закономірностей і розробці на цій основі пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення діяльності правоохоронних органів з розкриття й розслідування злочинів, а також місцем розроблюваної проблематики у системі вирішення завдань криміналістики і значимістю практичних результатів, реалізація яких сприятиме підвищенню ефективності боротьби із злочинністю.
Окремі положення та висновки автора можуть мати застосування у подальших наукових дослідженнях теоретичних проблем криміналістики.
Практичне значення одержаних результатів. Практична значимість роботи зумовлена тим, що її результати базуються на значному за обсягом соціологічному матеріалі і відбивають сучасну практику правоохоронних органів. Впровадження сформульованих автором рекомендацій у практику позитивно вплине на підвищення ефективності пошуково-пізнавальної діяльності відповідних підрозділів органів внутрішніх справ. Результати дослідження, впроваджені в навчальний процес Національної академії внутрішніх справ України і використовуються під час вивчення курсу “Криміналістика” за темою “Криміналістична характеристика злочинів”, а також впроваджені в практичну діяльність Департаменту інформаційних технологій МВС України щодо підвищення ефективності використання у розслідуванні злочинів криміналістичних обліків за способом вчинення злочинів (акти впровадження від 3 січня 2005 року та 25 січня 2005 року).
Основні положення дисертації можуть бути використані у навчальному процесі юридичних та правових факультетів і вищих навчальних закладів України при викладанні курсу криміналістики (за розділом – Методика розслідування окремих видів злочинів) та для підвищення кваліфікації слідчих і оперативних працівників органів внутрішніх справ, а також для підготовки підручників, навчальних та методичних посібників з відповідних тем загального й спеціальних курсів криміналістики.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем використання знань про способи вчинення злочинів у здійсненні та вдосконаленні діяльності з розкриття й розслідування злочинів.
Основні положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто, інші питання викладено по-новому з урахуванням сучасного стану знань криміналістики, теорії та практики розкриття та розслідування злочинів.
Окремі положення дисертації, які полягають у визначенні особливостей прояву способів вчинення окремих видів злочинів, викладені в статті у співавторстві із В.П. Бахіним (особистий внесок дисертанта складає 0,2 д.а.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені в доповідях дисертанта: на міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми криміналістики”(березень 2001 р., м. Донецьк); на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми протидії злочинності у сучасних умовах” (жовтень 2003 р., м. Уфа); на науково-практичній конференції інституту заочного та дистанційного навчання НАВСУ (травень 2004 р., м. Київ).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у шести наукових публікаціях в Україні та Росії, з них п’ять статей опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, одна з яких у співавторстві (де доля дисертанта складає 0,2 д.а.) та три доповіді на науково-практичних конференціях.
1. Актуальні проблеми способу вчинення злочинів за умов істотної зміни злочинної діяльності // Наук. вісник Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – № 2. – С. 178-182. ( у співав. з В.П. Бахіним, особ. внесок – 0,2 д.а.)
2. Прогнозування виникнення і розвитку способів вчинення злочинів // Вісник Запорізького юрид. інституту. – Запоріжжя, 2003. – № 4. – С. 252-257.
3. Поняття способу вчинення злочинів // Наук. вісник Нац. акад. внутр. справ України, 2003. – № 4. – С. 90-93.
4. Структура способу вчинення злочину // Бюлетень з обміну досвідом роботи органів внутр. справ України: Науково-практичне видання, 2003. – № 150. – С. 34-37.
5. Про співвідношення способу вчинення злочину і способів протидії розслідуванню // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук.пр.– Д.: Донецьк. ін-т. внутр. справ при ДНУ, 2004. – №1. – С.227-232.
6. Новые елементы и характеристики способа совершения преступления // Актуальні проблеми криміналістики: Тези доп. міжвуз. наук.-практ. конф., (Донецьк, 2 березня 2001 р.). – Донецьк: Донецький ін-т. внутр. справ при ДНУ, 2001. – С. 151-153.
7. О понятии способа совершения преступления // Проблемы противодействия преступности в современных условиях: Материалы междунар. науч.-практ. конф., (Уфа, 16-17 окт. 2003 г.). – Уфа: РИО Баш.ГУ, 2003. – Ч. 2. – С. 257-262.
8. Співвідношення способу вчинення і механізму злочину // Забезпечення прав людини та громадянина в умовах реформування політичної та правової системи України : Тези доп. наук.-практ. конф. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2004. – С. 117-119.
Структура дисертації визначається метою та завданнями дослідження, відповідає логіці наукового пошуку та вимогам ВАК і композиційно складається із вступу, двох розділів, що поділяються на дев’ять підрозділів, висновку, списку використаних джерел (212 найменувань) та 9 додатків, що вміщені на 32 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Вивчення перелічених питань, аналіз криміналістичної літератури та інших джерел, що розкривають поняття і сутність способу вчинення злочину, дозволяє зробити такі висновки.
1. Реалізація сформованого у суб’єкта злочинного наміру, втілюється в його конкретних практичних діях. При цьому суб’єкт, як правило, намічає план своїх дій, готує знаряддя і засоби вчинення злочину, обирає той або інший спосіб їх застосування, продумує способи усунення можливих перешкод, способи маскування або знищення слідів злочину і своєї причетності до нього.
2. Спосіб вчинення злочинів має психологічне, кримінологічне, кримінально-правове, кримінально-процесуальне і криміналістичне значення. Водночас, необхідно спиратися на спільне для всіх розуміння способу вчинення злочину, яке не виключає, а передбачає пізнання особливостей даного явища. Спосіб вчинення злочину є детермінованою суб’єктивними і об’єктивними чинниками системою (комплексом, сукупністю) взаємопов’язаних актів поведінки людини, містить в собі якісну характеристику злочинної дії (бездіяльності), в ньому відбиваються певні якості особистості злочинця, форма вини, мотив і мета злочину.
3. Найпростіші способи вчинення злочину не містять у своєму змісті дії з готування і приховання злочинів. Складні способи в одних випадках включають увесь комплекс дій з готування, вчинення і приховання, а в інших – можуть складатися лише з підготовчих дій, спрямованих на безпосереднє виконання злочинного умислу.
4. У криміналістичному значенні спосіб вчинення злочину – це об’єктивно і суб’єктивно зумовлена система поведінки суб’єкта до, в момент і після вчинення ним злочину, що залишає різного роду характерні сліди зовні, які дозволяють за допомогою криміналістичних прийомів і засобів уявити сутність події, що відбулася, своєрідність злочинної поведінки правопорушника, його окремі особистісні дані. Найповніше відомості про способи вчинення злочинів концентруються, групуються і узагальнюються в конкретних методиках розслідування злочинів.
5. Наукове узагальнення і типізація способів вчинення злочинів є основою для розроблення і вдосконалення методів виявлення, розкриття і розслідування злочинів, прогнозування появи нових способів злочинних дій. На базі вивчення способів вчинення злочинів розробляються техніко-криміналістичні засоби, прийоми і методи виявлення і фіксації слідів злочинів, тактичні прийоми проведення окремих слідчих дій і методичні рекомендації з розслідування різних видів злочинів.
6. Спосіб вчинення злочину утворюється з взаємопов’язаних елементів, спрямованих на готування, вчинення і приховання злочину, на формування яких суттєво впливають різні чинники, які можна поділити на зовнішні і внутрішні. Зовнішні чинники – це присутні на момент готування і вчинення злочину в навколишньому оточенні, що не залежать від особистості злочинця. Внутрішні чинники визначаються самою особистістю злочинця.
7. Спосіб вчинення є центральною ланкою криміналістичної характеристики злочину. Всі інші її елементи так чи інакше пов’язані із способом, хоча мають і самостійне значення. Розробляючи конкретні методики розслідування злочинів необхідно досліджувати і показувати кореляційні зв’язки між різними елементами криміналістичної характеристики, особливо між способом та іншими її структурними елементами.
8. Різні способи вчинення злочинів залишають сліди, що визначені і закономірно відбиваються в навколишній обстановці. Чим вагоміше чинники, що впливають на формування способу, виявляються в діях злочинця, тим більше криміналістичне значення слідів, які він залишає. Сліди злочину є об’єктивною ознакою використання злочинцем певного способу вчинення злочину і допомагають розпізнати цей спосіб у кожному конкретному випадку. Встановлення на основі окремих виявлених слідів способу вчинення злочину і чинників, що зумовили спосіб дії, веде до пізнання самої події і розкриття злочину.
9. Суть прогностичного значення ознак способу вчинення злочину полягає в можливості використання одержаних даних при висуненні слідчих версій про злочинця і його розшук, визначенні обізнаності і підготовленості особи, яка вчинила злочин, встановленні найвірогідніших місць знаходження слідів самого злочинця і застосованих ним знарядь злочину, використанні криміналістичного обліку злочинів за способом їх вчинення.
10. Вивчаючи організовану злочинну діяльність важливо виявити ознаки, за якими у кожному конкретному випадку можна припустити діяльність саме організованої групи або злочинного формування, а не простої групи або злочинців з простою співучастю. Важливим критерієм для виявлення таких ознак слугує правильне визначення способу вчинення злочинів. Способи діяльності організованої злочинності визначаються критерієм її спеціалізації за певними видами незаконної діяльності. Організована злочинність – це не лише систематична повторюваність способів однорідних злочинів, а й водночас – сукупність доволі різних діянь, що вчиняються характерними для конкретного злочинного угруповання способами.
11. Термінологічні сполучення “протидія розслідуванню” і “приховання злочину” не рівнозначні за змістом. Поняття “протидія розслідуванню” значно ширше, ніж поняття “приховання злочину”. Спосіб приховання – це одна з форм протидії, що є системою дій або бездіяльності винної особи чи інших зацікавлених осіб, спрямованих на приховання самої події злочину, його злочинного характеру, участі в ньому злочинця, що здійснюється як під час вчинення злочину, так і після його закінчення. Нерідко дії, спрямовані на приховання, входять у єдиний комплекс дій з вчинення злочинів
12. Протидія розслідуванню також, як і спосіб вчинення злочину детерміновано об’єктивними і суб’єктивними чинниками. Характер, інтенсивність і особливості початку протидії розслідуванню багато в чому залежать від первинних ситуацій, що виникають після затримання і арешту підозрюваного. Способи подолання протидії розслідуванню слідчий обирає у кожному конкретному випадку різні, враховуючи форми, спрямованість і активність такої протидії, особистість конфліктуючої з ним сторони, її процесуальний статус.
13. Прогнозування появи нових і вдосконалення способів вчинення злочинів, що раніше застосовувались злочинцями, сприяє передбачуваній оцінці і усвідомленню дійсності, з’ясуванню складної динаміки тих або інших процесів злочинної діяльності в майбутньому. Це уможливлює вносити своєчасні зміни і в діяльність з розкриття, розслідування і попередження злочинів. Внаслідок прогнозування розвитку і появи нових способів вчинення злочинів висуваються припущення про появу в майбутньому не лише нових способів, а і нових знарядь, предметів посягань, нових обставин, що сприяють вчиненню злочинів.
14. Разом з іншими завданнями криміналістики самостійним в попередженні злочинів є розроблення і застосування засобів, прийомів і методів виявлення і усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, а також засобів і прийомів, які перешкоджають вчиненню злочинів, зокрема – певним способом. Знання існуючих і передбачення можливих способів вчинення злочинів є підґрунтям розроблення і удосконалення криміналістичних технічних засобів не лише для виявлення слідів злочинів, а і для запобігання самій можливості їх вчинення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Швырев В.С. Деятельность как философская категория // Вопросы философии. – 1985. – №12. – С. 38-45.
2. Каган М.С. Опыт системного анализа человеческой деятельности // Науч. докл. высш. шк. Филос. науки. – 1970. – №5. – С. 43-53.
3. Шадриков В.Д. Психологический анализ деятельности как системы // Психологический журнал. –1978. – Т.1, №3. – С. 33-46.
4. Амбрацумова Ж.Э. Русские соматические словосочетания и их возможная лексикографическая фиксация // Словари и лингвострановедение. – М., 1982. – С. 56-69.
5. Новий тлумачний словник української мови. У 4 т. – Т.1. – К.: “Аконіт”, 2001. – 910 с.
6. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. – 2-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1982. – 1600 с.
7. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – 7-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1968. – 900 с.
8. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. – К.: Вид. об’єднання “Вища школа”, 1982. – 216 с.
9. Максименко С.Д. Общая психология. – М.: “Рефл-Бук”, – К.: Ваклер, 1999. – 528 с.
10. Суходольский Г.В. Основы психологической теории деятельности. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1988. – 157 с.
11. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. – 1440 с.
12. Бахин В.П., Карпов Н.С. Преступная деятельность как объект криминалистического изучения: Лекция: – Киев: Нац. акад. внутр. дел Украины, 1999. – 22 с.
13. Зелинский А.Ф. Криминология. – Харьков: “Рубикон”, 2000. – 239 с.
14. Бахин В.П., Карпов Н.С., Цымбал П.В. Преступная деятельность: понятие, характеристика, принципы, изучение / Под ред. П.В.Мельника. – К.: Акад. гос. налог. службы Украины, 2001. – 274 с.
15. Тищенко В.В. Криминалистические аспекты изучения преступной деятельности // Проблемы государства и права Украины: Тем. сб. науч. тр. – К., 1992. – С. 106-114.
16. Лубин А.Ф. Механизм преступной деятельности: развитие концепции // Белкинские чтения “Памяти Учителя”. – Н. Новгород, 2001. – С. 13-22.
17. Романов С.Ю. Обман як спосіб злочинної діяльності: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 1998. – 16 с.
18. Прикладная юридическая психология: Учеб. пособие для вузов /Под ред. проф. А.М.Столяренко. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 639 с.
19. Чуфаровский Ю.В. Психология в оперативно-розыскной деятельности. – М.: Право и закон, 1996. – 128 с.
20. Жордания И.Ш. Структура и правовое значение способа совершения преступления. – Тбилиси: Изд-во “Сабчота Сакартвело”, 1977. – 233 с.
21. Жордания И.Ш. Психолого-правовая структура способа совершения преступления // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит, 1976. – Вып. 24. – С. 57-75.
22. Щербаков В.А. Некоторые аспекты системного подхода к изучению механизма индивидуального преступного поведения // Рос. следователь. – 2003. – №3. – С. 25-28.
23. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии: Учебник для вузов. – М.: Юристъ, 1996. – 631с.
24. Котова Э.П. Учет психологических детерминант способа совершения преступления в деятельности следователя // Проблемы психологии следственной деятельности. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1986 – С. 13-21.
25. Коновалова В.О. Вбивство: мистецтво розслідування: Монографія. – Х.: Факт, 2001. – 311с.
26. Еникеев М.И. Юридическая психология: Учебник для вузов. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА, 2001. – 517 с.
27. Бахин В.П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002): Монографія. – К., 2002. – 266 с.
28. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования. – М.: ФОРУМ-ИНФРА-М, 1998. – 215 с.
29. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Харьков: Вища школа, 1982. – 160 с.
30. Бушуев Г.В. Способ совершения преступления и его влияние на общественную опасность содеянного. – Омск: НИИ РИО Омск. высш. шк. МВД СССР. – 1988. – 25 с.
31. Панов Н.И. Основные проблемы способа совершения преступления в советском уголовном праве: Автореф. дис. … д-ра. юрид. наук. – Харьков, 1987. – 27 с.
32. Хлюпин Н.И. Понятие и основные элементы криминалистической характеристики преступления в методике расследования // Вопросы повышения эффективности правосудия по уголовным делам: Межвуз. сб. науч. тр. – Калининград, 1981. – С. 75-92.
33. Зуйков Г.Г. Установление способа совершения преступления. Лекция. – М.: Высш. шк. МВД СССР. – 1970. – 49 с.
34. Попелюшко В.А. Способ совершения преступления как элемент предмета доказывания // Сов. государство и право, 1984. – № 1. – С. 122-125.
35. Ермолович В.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений. – Минск: Алмафея, 2001. – 241 с.
36. Кустов А.М. Криминалистическое учение о механизме преступления: Дис. ...д-ра. юрид. наук. – М.: Академия МВД России, 1997. – 335 с.
37. Курс криминалистики. Общая часть / Отв. ред. В.Е. Корноухов. – М.: Юристъ, 2000. – 784 с.
38. Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступлений // Криминалистика. – Т.1 / Под ред. Р.С. Белкина, И.М. Лузгина. – М.: РИО Акад. МВД СССР. – 1978. – С. 57-75.
39. Пономарев Н.П. Уголовно-правовое значение способа совершения преступления: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1970. – 21 с.
40. Яцеленко Б.В. Уголовно-правовое значение способа совершения преступления: Автореф. Дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1983. – 22 с.
41. Челышева О.В. Объект и предмет криминалистики (генезис, содержание, перспективы развития): Монография / Под ред. И.А.Возгрина. –СПб.: Санкт-Петербургский ун-т МВД России, 2001. – 158 с.
42. Образцов В.А. О совершенствовании некоторых криминалистических определений в свете интеграции и дифференциации знаний в криминалистике // Актуальные проблемы советской криминалистики. – М., 1980. – С. 16-28.
43. Кудрявцев В.Н. Природа преступного поведения и его механизм // Механизм преступного поведения – М.: Наука, 1981. – С. 5-9.
44. Васильев А.Н. Криминалистика. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. – 564 с.
45. Гавло В.К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1985. – С. 187-195.
46. Образцов В.А. Теоретические основы раскрытия преступлений, связанных с ненадлежащим исполнением профессиональных функций в сфере производства. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1985. – 108 с.
47. Криминалистика. – Т.1.: История, общая и частные теории / Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Возгрин И.А. и др.; Под ред. Белкина Р.С. – М.: Акад. МВД РФ, 1995. – 279 с.
48. Кустов А.М. Криминалистическое учение о механизме преступления: Автореф. дис. ...д-ра. юрид. наук. – М., 1997. – 36 с.
49. Яблоков Н.П. Криминалистика. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА, 2000. – 384 с.
50. Прянишников Е.А. Единство “явление-понятие-термин” и его значение для законодательства // Сов. государство и право. – 1971. – №2. – С. 116-120.
51. Чурпита В.В. Исследование устойчивости способа преступления и ее значение для раскрытия и расследования преступлений: Дис. …канд. юрид. наук. – К.: КВШ МВД СССР, 1989. – 278 с.
52. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики: Пер. с нем. – СПб: Грац, 1908. – 980 с.
53. Маннс Г.Ю. Криминалистика как прикладная дисциплина и предмет преподавания // Труды профессоров и преподавателей Иркутского гос. ун-та. – Иркутск: Отдел 1, 1921. – Вып. 2. – С. 152-167.
54. Образцов В.А., Богомолова С.Н. Криминалистическая психология: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 447 с.
55. Голунский С.А. Методическое руководство по расследованию дел о растратах и хищениях денежных средств при выполнении кассовых операций. – М.: Госиздат, 1937. – С. 3-43.
56. Тарасов-Радионов П.Н., Ласкин М.И. Расследование дел о растратах и подлогах: Практическое пособие для следователей и слушателей юридических курсов. – М.: Госиздат, 1935. – С. 3-28.
57. Арзуманян Т.М. Общие указания о методике расследования хищений государственного и общественного имущества // Настольная книга следователя. – М.: Юриздат, 1949. – С. 627-639.
58. Громов В.П. Следственная тактика в примерах: Пособие для следователей. Раздел III: Расследование хищений и растрат. – М.: Юриздат, 1948. – С. 150-199.
59. Колмаков В.П. Значение для расследования точного установления способов совершения и сокрытия преступлений против жизни // Труды Харьков. гос. мед. ин-та. – Харьков, 1956. – Вып. 5. – С. 193-196.
60. Шавер Б.М., Винберг А.И. Криминалистика. – М.: Юриздат, 1950. –324 с.
61. Шавер Б.М. Криминалистика. – М.: Юриздат, 1952. – 412 с.
62. Мудьюгин Г.Н., Гольст Г.Р. Осмотр места происшествия, трупа // Расследование убийств. – М.: Госюриздат, 1954. – С. 5-13.
63. Мудьюгин Г.Н. Версии об объективной стороне преступления // Планирование расследования преступлений. – М.: Госюриздат, 1957. – С. 62-69.
64. Криминалистика: Учеб. для юрид. вузов / Отв. ред. С.А. Голунский. – М.: Госюриздат, 1959. – 511 с.
65. Куранова Э.Д. Об основных положениях методики расследования отдельных видов преступлений // Вопросы криминалистики. – М.,1962. – № 6-7. – С. 152-167.
66. Колесниченко А.Н., Савченко А.Н. К вопросу о понятии способа совершения преступления в криминалистике // Вопросы криминалистики и судебной экспертизы. – Душанбе, 1962. – Вып. 2.– С. 62-70.
67. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. – Х.: Изд-во Харьков. юрид. ин-та, 1965. – 28 с.
68. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. – Т.2: Частные криминалистические теории. – М.: Акад.. МВД СССР, 1978. – 410 с.
69. Волынский В.А. Криминалистическая техника: наука – техника – общество – человек. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 311 с.
70. Романков А.Н., Букаев Н.М. Насилие как способ совершения преступлений против собственности. – Сургут: Изд-во Сург. гос. ун-та, 2001. – 130 с.
71. Васильев А.Н., Мудьюгин Г.Н., Якубович Н.А. Планирование расследования преступлений. – М.: Госюриздат, 1957. – 199 с.
72. Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления: Дис. ... д-ра. юрид. наук. – М., 1970. – 395 с.
73. Закатов А.А., Соловьева Н.А. Характеристика способов совершения детоубийства // Белкинские чтения “Памяти учителя”. – Н. Новгород, 2001.– С. 23-28.
74. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособие для вузов. – 3-е изд., доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 837 с.
75. Букаев Н.М. Теоретические проблемы первоначального этапа расследования преступлений против собственности: Автореф. дис. …д-ра. юрид. наук. – Владивосток, 2001. – 59 с.
76. Уткин М.С. Особенности расследования и предупреждения хищений в потребительской кооперации. – Сверловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1975. – 57с.
77. Даньшин М.В. Класифікація способів приховування злочинів у криміналістиці: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Харків. – 19 с.
78. Кругликов Л.Л. Способ совершения преступления (вопросы теории): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Свердловск, 1971. – 22 с.
79. Пономарев Н.П. Уголовно-правовое значение способа совершения преступления: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1970. – 22 с.
80. Великородный П.Г. О понятии способа совершения преступления // Теория и практика криминалистики и судебной экспертизы / Межвуз. науч. сб. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1986. – Вып. 5. – С. 24-30.
81. Челышева О.В., Фиськов М.В. Расследование налоговых преступлений. – СПб.: Питер, 2001. – 288 с.
82. Савонюк Р.Ю. Слідчий як суб’єкт кримінально-процесуального доказування: Дис. … канд. юрид. наук. – К., 2001. – 230 с.
83. Тищенко В.В. Сокрытие преступлений как элемент преступной деятельности // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса, 2001. – Вип.10. – С. 155-163.
84. Великородный П.Г. Криминалистическая характеристика и классификация способов совершения преступлений и способов уклонения от ответственности // Криминалистическая характеристика преступлений: Сб. науч. тр. – М.: ВИИ причин и разработки мер предупреждения преступности. – 1984. – С. 89-92.
85. Сафронов С.О. Методика розслідування умисного заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень: Наук.-практ. пос. – Харків, 2003. –125 с.
86. Криминалистика / Под ред. Р.С. Белкина, Г.Г.Зуйкова. – М.: НИИ РИО Высш.шк. МВД СССР, 1969. – 364 с.
87. Белкин Р.С. Принципы формирования частных криминалистических методик // Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования. – М.: Акад. МВД РФ, 1997. – С. 190-209.
88. Пилипчак С. Криміналістична характеристика незаконної приватизації майна // Право України. – 2003. – № 5. – С. 134-139.
89. Кустов А.М. Теоретические основы криминалистического учения о механизме преступления. – М.: Акад. МВД РФ, 1997. – С. 107-115.
90. Коржанский Н.И. Понятие непосредственного объекта преступления // Сов. государство и право. – 1978. – №1. – С. 84-88.
91. Криминалистика социалистических стран /Под ред. В.Я.Колдина. – М.: Юрид. лит, 1986. – 512 с.
92. Криминалистика / Под ред. Р.С.Белкина и И.М.Лузгина. – М.: РИО Акад. МВД СССР, 1978. – 384 с.
93. Мельничок В.М. Розслідування вимагательства в сучасних умовах: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. –К., 1998. – 21с.
94. Челышева О.В. Криминалистическое учение о механизме преступления: Учеб. пособие / Под ред. А.И. Возгрина. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербург. ун-та МВД России, 1994. – 38 с.
95. Михайлов М.А. Основи методики розслідування кримінальних вибухів: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2000. – 20 с.
96. Костенко М.В. Криміналістична характеристика вбивств на замовлення: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Харків, 2003. – 20 с.
97. Криминалистика: Учеб. для вузов /А.Ф. Волынский, Т.В. Аверьянова, И.Л. Александрова и др.; Под ред. проф. А.Ф. Волынского. – М.: Закон и право, ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 615 с.
98. “Професія – кілер” // Іменем закону. – 2003. – 27 червня.
99. Сафронов С.О. Методика розслідування умисного заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень: Наук.-практ. посібн. – Х.: Ун-т. внутр. справ МВС України, 2003. – 175 с.
100. Пономарева Л.В. Методика расследования изнасилований. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 149 с.
101. Густов Г.А., Скворцов К.Ф. О способах хищений // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1971. – Вып. 14. – С. 99-105.
102. Козлов В.А. Элементы криминалистической характеристики налоговых преступлений // Рос. Следователь. – 2003. – №2. – С. 4-11.
103. Корнилов Г.А. Общая криминалистическая характеристика преступлений в финансово-кредитной сфере // Рос. следователь. – 2003. – №8. – С. 4-6.
104. Бертовский Л.В., Образцов В.А. Выявление и расследование экономических преступлений: Учебн.-практ. изд. – М.: “Экзамен”, 2003. – 256 с.
105. Криминалистика. Расследование преступлений в сфере экономики. – Н. Новгород: Нижнегород. ВШ МВД России, 1995. – 400 с.
106. Мішков Я. Криміналістична характеристика хабарництва // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 2003. – № 1 (32). – С. 147-153.
107. Гармаев Ю.П. Невозвращение из-за границы средств в иностранной валюте (уголовно-правовая, криминалистическая и оперативно-розыскная характеристика, основы методики расследования). – М.: Юрлитинформ, 2001. – 165 с.
108. Карабаналов С.С. Типичные способы мошенничества в сфере обращения ценных бумаг // Рос. юрид. журнал. – М., 2001. – № 3 (31). – С. 80-83.
109. Криминалистика / Под ред. И.Ф.Герасимова, Л.Я. Драпкина. – М.: Высш. школа, 2000. – 632 с.
110. Расследование отдельных видов преступлений / Под ред. О. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1986. – 193 с.
111. Белкин Р.С. Криминалистика: Проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА- М, 2001. – 240 с.
112. Гончаренко В.Г. Право і криміналістика // Вісник академії адвокатури України. – Київ, 2004. – Вип. 1. – С. 40-43.
113. Митричев С.П. Методика расследования отдельных видов преступлений. – М.: ВЮЗИ, 1973. – 38 с.
114. Марушев Д.Д. Спосіб вчинення розкрадань як елемент криміналістичної характеристики економічних злочинів // Використання досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю: Матеріали наук.-практ. конф. 19 листоп. 1997 р. – Х.: Право, 1998. – С. 124-126.
115. Бахін В.П., Гончаренко В.Г. Як розкриваються злочини. – К.: “Хрещатик”, 1996. – 198 с.
116. Лук’янчиков Б.Є., Лук’янчиков Є.Д. Аналіз криміналістичної інформації про злочин при розбудові позавидових методик розслідування // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб. / Держ. наук.- дослід. експертно-криміналістичний центр МВС України; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2001. – Вип. 2. – С. 26-34.
117. Чулаков В.Н. Навыки и привычки человека как источник криминалистически значимой информации: Дис. …канд. юрид. наук. – М., 1998. – 215 с.
118. Исаенко В.Н. Некоторые вопросы методологии выявления серийных убийств // Воронежские криминалистические чтения / Под ред. О.Я. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2001. – Вып.2. – С. 102-108.
119. Дьяченко Н.М., Борзов А.П. Возможности комплексного исследования вещественных доказательств по преступлениям, совершенным с применением огнестрельного оружия // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб. / Держ. наук.-дослід. експертно-криміналістичний центр МВС України; Нац. акад. внур. справ України. – К., 2002. – Вип. 4. – С. 128-137.
120. Тимошенко Б.Ф. Новые возможности раскрытия заказных убийств, терактов и других тяжких преступлений. Методические рекомендации для оперативных работников, следователей и прокуроров / Под ред. Щеткина В.И. – Х.: КримАрт, 1997. – 28 с.
121. Багдасарян Ю.Н. Криминалистический анализ механизма дорожно-транспортного происшествия: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – М., 1982. – 21с.
122. Замиховский М.И. Экспертная реконструкция механизма дорожно-транспортного происшествия по его следам: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – М., 1992. – 22 с.
123. Чернявський С.С. Методика розслідування злочинів у сфері банківського кредитування: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. – К., 2002. – 20 с.
124. Экологические преступления: квалификация и методика расследования / Гавриш С.Б., Грузкова В.Г., Дудников А.Л. и др. – Х.: Рубикон, 1994. – 225 с.
125. Зуйков Г.Г. Использование данных о способе совершения преступления в деятельности органов охраны общественного порядка по предотвращению преступлений. – М.: Высш.шк. МВД СССР, 1968. – №2. – С. 61-67.
126. Зуйков Г.Г. “Модус операнди”, кибернетика, поиск // Кибернетика и право. – М., 1970. – С. 46-56.
127. Белкин Р.С. Сквозь завесу тайны. – М.: Сов. Россия, 1989. – 272 с.
128. Записки криминалистов. – М., 1994. – Вып. 3. – С. 3- 22.
129. Садченко О.О., Чурпіта В.В. Використання даних про способи здійснення злочинів у їх розкритті та розслідуванні // Теоретичні та практичні проблеми використання можливостей криміналістики і судової експертизи у розкритті й розслідуванні злочинів: Зб. наук. пр. – К.: Українська акад. внутр. справ. – 1996. – С. 56-65.
130. Кокотюха А.А., Гребнев Г.В. Криминальная Украина. – Харьков: ФОЛИО, 2004. – 400 с.
131. Великородный П.Г. К вопросу об унификации криминалистического учета по способу совершения преступления // Проблемы программирования, организации и информационного обеспечения предварительного следствия: Межвуз. научн. сб. – Уфа: Башк. ун-т, 1989. – С. 89-92.
132. Аленін Ю.П. Особливості аналітичної діяльності при розкритті та розслідуванні осередків злочинів // Теоретичні та практичні проблеми використання можливостей криміналістики і судової експертизи у розкритті і розслідуванні злочинів: Зб. наук. пр. – К.: Українська акад. внутр. справ, 1996. – С. 79-90.
133. Журавель В.А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування. – Х.: Право, 1999. – 304 с.
134. Бахін В.П., Зав’ялов С.М. Актуальні проблеми способу вчинення злочинів за умов істотної зміни злочинної діяльності // Наук. вісник Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – № 2. – С. 178-182.
135. Методика расследования серийных убийств: Метод. пособие. – М.: Акад. МВД РФ, 1998. – 79 с.
136. Самойлов Ю.М. Кровавые похождения остановит засада (из опыта раскрытия многоэпизодных убийств, совершенных на сексуальной почве) // Прокурорская и следственная практика, 1997. – № 3. – С. 110-116.
137. Организация и тактика раскрытия умышленных убийств, а также иных тяжких преступлений против личности: Метод. рекомендации. – М.: Акад. МВД РФ, 1996. – 93 с.
138. Лаговский А.Ю., Бегунова Л.А., Басенко М.С. Построение розыскных версий по делам о серийных изнасилованиях и убийствах, совершенных по сексуальным мотивам. – М.: Акад. МВД РФ, 1997. – 114 с.
139. Фомина А.С. Серийные убийства: современные подходы к дефиниции //Воронежские криминалистические чтения / Под ред. О.Я. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2001. – Вып. 2. – С. 93-102.
140. Гурев М.С. Убийства на “разбрках” (Методика расследования). – СПб.: Питер, 2001. – 228 с.
141. Исаенко В.Н. Некоторые вопросы методологии выявления серийных убийств // Воронежские криминалистические чтения / Под ред. О.Я. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2001. – Вып. 2. – С. 102-108.
142. Овчинский С.С. Оперативно-розыскная информация / Под ред. С.С. Овчинского, В.С. Овчинского. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 367 с.
143. Кваша О.О. Організатор злочину. Кримінально-правове та кримінологічне дослідження: Монографія. – К.: Ін-т. держави і права ім. Корецького, 2003. – 216 с.
144. Организованная преступность: Курс лекций. – СПб.: Питер, 2002. – 368 с.
145. Медведько О. Боротьба з організованою злочинністю та корупцією. Проблеми та законодавче забезпечення // Вісник прокуратури. – 2002. – № 5 (17). – С. 6-10.
146. Яблоков Н.П. Расследование организованной преступной деятельности. – М.: Юристъ, 2002. – 172 с.
147. Федоров Г.В. Раскрытие и расследование организованных преступлений с использованием криминалистических методов и средств // Проблемы раскрытия и расследования преступлений, совершаемых организованными группами: Матер. науч.-практ. конф.(Минск, 27-28 мая 1999 г.) / Под общ. ред. Н.И. Николайчика, Н.И. Порубова. – Мн.: Акад. МВД Республики Беларусь, 2000. – С. 52-56.
148. Корж В.П. Теоретичні основи методики розслідування злочинів, скоюваних організованими злочинними утвореннями у сфері економічної діяльності: Автореф. дис. ...д-ра. юрид. наук. – К., 2003. – 48 с.
149. Особенности принятия тактических решений при расследовании преступлений, совершаемых организованными преступными группами. – М.: Акад. МВД РФ, 1996. – 256 с.
150. Сафонов В.Н. Организованное вымогательство: уголовно-правовой и криминологический анализ. – СПб.: Знание, 2000. – 239 с.
151. Скобликов П.А. Имущественные споры и криминал в современной России. – М.: Дело, 2001. – 380 с.
152. Скобликов П.А. Взыскание долгов и криминал. – М.: Юристъ, 1999. – 175 с.
153. Білоус В.Т., Попович В.М., Організаційно-правове забезпечення боротьби з відмиванням доходів незаконного походження: Монографія. – К., 2001. – 138 с.
154. Белицкий С.А., Пивоварчик А.В. Незаконный оборот автотранспортных средств // Проблемы раскрытия и расследования преступлений, совершаемых организованными группами: Матер. науч.-практ. конф. (Минск, 27-28 мая 1999 г.) / Под общ. ред. Н.И. Николайчика, Н.И. Порубова. – Мн.: Акад. МВД Республики Беларусь, 2000. – С. 62-64.
155. Башкирева Н.Н., Мешков М.В. Организованная преступность и криминальный автобизнес Калининградской области. Науч.-практ. пос. – Калининград: Калининград. юрид. ин-тут МВД РФ, 2001. – 113 с.
156. Костюкович Э.П. Организованная преступность в сфере автобизнеса: проблемы и пути их решения // Проблемы раскрытия и расследования преступлений, совершаемых организованными группами: Матер. науч.-прак. конф. (Минск, 27-28 мая 1999 г.) / Под общ. ред. Н.И. Николайчика, Н.И. Порубова. – Мн.: Акад. МВД Республики Беларусь, 2000. – С. 64-67.
157. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики: Учеб. пособие. – Волгоград: Высш. шк. МВД РФ, 1993. – 200 с.
158. Кузьмичев В.С. Теория и практика следственной деятельности. – К.: НВТ “Правник”, 1997. – 245 с.
159. Закатов А.А., Цветков С.И. тактика допроса при расследовании преступлений, совершаемых организованными преступными группами: Лекция. – М.: Моск. ин-т МВД РФ, 1996. – 56 с.
160. Стулин О.Л. Тактические основы преодоления умышленного противодействия: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. – Санкт-Петербург, 1998. – 25 с.
161. Александренко О.В. Криміналістичні проблеми подолання протидії розслідуванню: Дис. ...канд. юрид. наук. – К., 2004. – 212 с.
162. Гончаренко В.Г., Сокирян Ф.М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навчальний посібник. – К.: Українська акад. внутр. справ, 1994. – 48 с.
163. Бахин В.П., Кузьмичев В.С., Лукьянчиков Е.Д. Тактика использования внезапности в раскрытии преступлений органами внутренних дел: Учеб. пос. – К.: НИИ РИО КВШ МВД СРСР, 1990. – 48 с.
164. Белкин А.Р. Теория доказывания. Научно-методическое пособие. – М.: Изд-во НОРМА, 1999. – 429 с.
165. Волобуев А.Ф. Противодействие расследованию экономических преступлений и его преодоление // Государство и право. – 2002. – № 4. – С. 42-47.
166. Элькинд П.С. Цели и средства их достижения в советском уголовном праве. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. – 143 с.
167. Шехавцов Р.М. Поняття і класифікація способів протидії розслідуванню злочинів // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності / Зб. наук. ст. – Донецьк: Донецьк. ін-т. внутр. справ при ДНУ, 2002. – №1. – С. 188-191.
168. Зав’ялов С.М. Про співвідношення способу вчинення злочину і способів протидії розслідуванню // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. пр. – Донецьк: Донецьк. ін-т. внутр. справ при ДНУ, 2004. – №1. – С. 227-232.
169. Косякова Н.С. Лжесвидетельство // Государство и право. – М., 2001. – № 4. – С. 66-74.
170. Трухачев В.В. Предупреждение и нейтрализация преступного воздействия на доказательственную информацию // Воронежские криминалистические чтения / Под ред. О.Я.Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2001. – Вып. 2. – С. 40-45.
171. Іщенко О. Сучасний стан організованої злочинності, прогнози її розвитку та проблеми боротьби з нею // Стратегія та досвід боротьби з організованою злочинністю і нелегальним наркобізнесом: Матер. міжнарод. наук.-практ. конф. – К.: РВВ МВС України, 1995.– С. 32-40.
172. Куликов В.И. Основы криминалистической теории организованной преступной деятельности. – Ульяновск: Филиал Моск. гос. ун-та, 1994. – 256 с.
173. Аркуша Л.И. Некоторые способы преодоления противодействия следствию при расследовании преступлений, совершенных организованными преступными формированиями с использованием коррумпированных связей // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. пр.– Одеса: Астропринт, 1998. – Вип. 5. – С. 95-99.
174. Купрейчик С.К., Ярош Г.А. Организационные и правовые проблемы расследования деятельности организованных преступных групп // Проблемы раскрытия и расследования преступлений, совершаемых организованными группами: Матер. науч.-практ. конф. (Минск, 27-28 мая 1999 г.) / Под общ. ред. Н.И. Николайчика, Н.И. Порубова. – Мн.: Акад. МВД Республики Беларусь, 2000. – С. 19-23.
175. Дулов А.В. Тактические операции при расследовании преступлений. – Минск: Изд-во БГУ, 1979. – 128 с.
176. Филющенко А.А. тактика действий следователя, связанных с применением уголовно-процессуального принуждения: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. – Свердловск, 1974. – 22 с.
177. Зав’ялов С.М. Прогнозування виникнення і розвитку способів вчинення злочинів // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, 2003. – № 4 – С. 252-257.
178. Горшенин Л.Г. Основы теории криминалистического прогнозирования. – М.: Акад. МВД РФ, 1993. – 123 с.
179. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень: Монографія / За ред. І.П. Красюка. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2003. – 359 с.
180. Махтаев М.Ш. Основы теории криминалистического предупреждения преступлений: Монография. – М.: Раритет, 2001. – 272 с.
181. Голунский С.А., Шавер Б.М. Криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. – М.: Ин-т права АН СССР, 1939. – 372 с.
182. Криминалистика. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Учебник для вузов. / Под ред. проф. Р.С. Белкина. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 990 с.
183. Мордачев В.В. Этапы криминалистического прогнозирования вымогательства // Современные проблемы криминалистики: Труды Академии управления. – М.: Акад. управления МВД России. – 1998. – С. 141-152.
184. Россинская Е.Р., Усов А.И. Судебная компьютерно-техническая экспертиза. – М.: Право и закон, 2001. – 416 с.
185. Орловський В.А. Види імітації захисних елементів на цінних паперах // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб. ДНДЕКЦ МВС України; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2000. – Вип. 2. – С. 91-99.
186. Чернявський С.С. Злочини у сфері банківського кредитування: криміналістичний аналіз // Право України. – 2001. – №7. – С. 60-64.
187. Иванов И.И. Исторические этапы развития учения о предупреждении преступлений в криминалистике // История государства и права. – 2003. – № 4. – С. 50-52.
188. Гросс Г. Руководство для судебных следователей чинов общей и жандармской полиции и др. – Смоленск, 1895. – Вып. 1-2. – 980 с.
189. Люблинский П.И. Что такое криминалистика // Журнал министерства юстиции. – 1900. – № 9. – С. 120-124.
190. Гейндль Р. Уголовная техника. Из мастерской уголовного розыска. – М., 1925. – 126 с.
191. Якимов И.Н. Криминалистика, уголовная тактика. – М.: НКВД, 1929. – 314 с.
192. Громов В.У. Предварительное расследование в советском уголовном процессе / Под. ред. Н.В. Крыленко. – М.: Госюриздат, 1935. – 136 с.
193. Александров Г.Н. Совершенствование методов расследования – в центре внимания советской криминалистики // Соц. законность, 1948. – № 2. – С. 55-62.
194. Криминалистика. Ч.1. / Под ред. А.И. Винберга и С.П. Митричева. – М.: Госюриздат, 1950. – 303 с.
195. Митричев С.П. Предмет советской криминалистики и ее место в системе юридических наук // Соц. законность. – 1952. – № 3. – С. 17-23.
196. Митричев С.П. Теоретические основы советской криминалистики (введение в науку): Учебное пособие для студентов ВЮЗИ. – М.: ВЮЗИ, 1962. – 92 с.
197. Яблоков Н.П. Криминалистика и предупреждение преступлений // Материалы всероссийской науч.-практ. конф. по проблемам профилактики правонарушений. – М., 1997. – С. 105-112.
198. Криминалистический словарь: пер. с нем. – М.: Юрид. лит., 1993. – 415 с.
199. Монологи: Криминалисты о своей науке, призванной адекватно противостоять современной преступности. – Иркутск: Изд-во ИГЭА, 1999. –352 с.
200. Швецова Н. Биометрика: общие проблемы отрасли и перспективы развития // Служба безопасности. – 2002. – № 8. – С. 19-25.
201 Выявление причин преступности и предупреждение преступлений/ Зуйков Г.Г., Гришанин П.Ф., Кривошеев А.С. и др. – М.: Изд-во МООП СС