Станасюк Наталія Степанівна. Обласний агропромисловий комплекс та удосконалення його галузево- компонентної і територіальної структури (на прикладі Львівської області)

Краткое описание

Станасюк Наталія Степанівна. Обласний агропромисловий комплекс та удосконалення його галузево- компонентної і територіальної структури (на прикладі Львівської області) : Дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / НАН України; Інститут регіональних досліджень. — Л., 2005. — 239арк. — Бібліогр.: арк. 168-183

Станасюк Н.С. Обласний агропромисловий комплекс та удосконалення його галузево-компонентної і територіальної структури (на прикладі Львівської області). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2005.
Досліджено теоретичні і методологічні проблеми формування та структуризації регіонального АПК в умовах ринкових відносин. Проведено оптимізацію його галузево-компонентної структури, в основу якої покладено встановлення оптимальних пропорцій між окремими складовими в напрямі підвищення ролі промислових та інфраструктурних складових. Розроблено показники для оцінки територіальної структури АПК, а основним напрямом її удосконалення визначено узгодження сировинних зон із наявною переробною сферою. Розкрито методичний підхід до визначення пріоритетів розвитку галузей, суть якого полягає у врахуванні здатності нарощування експортного потенціалу продовольчих товарів, накопичення фінансових ресурсів, інвестиційної привабливості, наявності відповідної сировинної бази та забезпеченні продовольчої безпеки регіону. На основі вивчення і узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду розроблено комплекс фінансових важелів, які сприятимуть структурній трансформації АПК. Окрему увагу приділено розробці природоохоронних заходів спрямованих на перехід до інтегрованого землеробства та виробництво екологічно чистої продовольчої продукції та економічному інструментарію реалізації екологізації розвитку складових АПК.

1. За умов переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки в АПК відбулися кардинальні структурні зрушення. Протягом останніх років спостерігається деформація його галузево-компонентної структури в напрямі зменшення ролі промислових складових та погіршення інфраструктурного забезпечення. Особливо негативним явищем є значне скорочення виробництва сільськогосподарської техніки, мінеральних добрив і припинення виготовлення засобів захисту рослин, що веде до деінтенсифікації сільського господарства. Для територіальної структури характерне різке розбалансування і невідповідність між сировинною та переробною сферами. Основною причиною виникнення кризи галузево-компонентної і територіальної структури АПК стало порушення зв’язків між сільськогосподарськими, промисловими підприємствами та об’єктами інфраструктури, що, в кінцевому результаті, зумовило значне скорочення виробництва продовольчих товарів та зниження рівня продовольчого забезпечення населення. Структурну трансформацію АПК слід вважати комплексною проблемою, яка визначається наявністю відповідного ресурсного потенціалу регіону та ефективністю його використання, можливостями розвитку окремих галузей, рівнем та структурою споживання продуктів харчування населенням та їх доступністю.
2. На сучасному етапі розвитку агропромислового виробництва формування регіонального АПК, в основу якого покладено встановлення нового типу економічних зв’язків між його складовими, передбачає зміщення акцентів у відносинах агропромислових товаровиробників з сільського господарства на цілий продуктовий ланцюг”, що зумовлено переходом країни до ринкової економіки, в умовах якої зв'язок між виробниками агропромислової продукції повинен здійснюватися через ринок, а визначальними чинниками розвитку комплексу є попит, пропозиція, конкуренція. Встановлення зв’язків між складовими АПК на основі збалансування попиту і пропозиції стане важливим засобом підвищення його економічної ефективності в сучасних умовах. Все це допомогло уточнити зміст поняття галузево-компонентна структура АПК” в плані збільшення кількості його складових характерних для ринкової економіки та виявлення нової якості зв’язків між ними.
3. В основу оцінки територіальної структури регіонального АПК покладено визначення рівня його загальної спеціалізації. Запропонований показник дозволив визначити ступінь участі адміністративного району у виробництві агропромислової продукції на регіональному рівні та показав, що практично всі районні АПК мають аграрну спеціалізацію, оскільки в них спостерігається переважання сировинної ланки над переробною, що свідчить про низький рівень розвитку АПК регіону в цілому.
Територіальні відмінності розвитку регіонального АПК проаналізовано за допомогою інтегрального індексу, що покладений в основу методики розрахунку темпів зростання виробництва продовольчих товарів. В результаті його апробації встановлено, що у Львівській області найвища інтенсивність розвитку агропромислового виробництва спостерігалася у Мостиському районі, де відповідний показник становить 1,761, тоді як по області лише 1,017. Такий результат в адміністративному районі досягнуто завдяки високому темпу зростання виробництва продукції харчової промисловості.
Врахування отриманих результатів при формуванні галузево-компонентної та територіальної структури АПК дало можливість визначити напрямки її удосконалення.
4. При проведенні оптимізації територіальної структури АПК як один з основних напрямів її удосконалення визначено раціональне розміщення сировинних зон і підприємств переробної сфери. Співставлення виділених автором у Львівській області на основі спорідненості спеціалізації сировинних зон із наявною переробною сферою показало економічну недоцільність сучасної галузевої структури сільського господарства, яка не тільки не враховує виробничого потенціалу переробних підприємств, але і природно-ресурсного потенціалу регіону.
Запровадження результатів оптимізації галузевої структури сільського господарства на основі запропонованої автором моделі дозволить збільшити виробництво цукрових буряків і льону-довгунця, молочної і м’ясної продукції в регіоні та сприятиме збалансуванню сировинних зон та переробних підприємств, що дозволить підвищити ефективність використання їх виробничих потужностей та сприятиме удосконаленню територіальної структури АПК. В свою чергу, розвиток виробництва прискорить формування інфраструктури АПК. В цілому підвищення ролі промислових та інфраструктурних складових сприятиме удосконаленню галузево-компонентної структури та забезпечить наближення обсягів виробництва агропромислової продукції до потреб у ній.
5. При визначенні пріоритетів розвитку галузей в структурі АПК враховано їх здатність щодо нарощування експортного потенціалу, накопичення фінансових ресурсів, інвестиційної привабливості, наявності відповідної сировинної бази та забезпеченні продовольчої безпеки регіону. Застосування такого підходу до АПК регіону дало можливість визначити галузі, на які слід, в першу чергу, спрямовувати обмежені інвестиційні та фінансово-кредитні ресурси. Це, насамперед, розвиток м’ясопереробної та молокопереробної, цукрової, плодоовочеконсервної промисловості, виробництва алкогольних напоїв, пекарських дріжджів, кондитерських виробів та олії.
6. Формування екологічно орієнтованої структури АПК досягається за рахунок запровадження комплексу природоохоронних заходів спрямованих на перехід до інтегрованого землеробства та виробництво екологічно чистої продовольчої продукції, які сприяють формуванню екологічної інфраструктури, на яку покладено завдання досягнення збалансованого розвитку агропромислового виробництва з навколишнім природним середовищем. Стрижнем екологізації розвитку складових АПК повинен бути економічний механізм, який включає стимулюючі та обмежуючі регулятори, що дозволить не лише стимулювати агропромислових товаровиробників до здійснення заходів спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, але й обмежити забруднення довкілля, послабити екологічну напруженість.