СТАНДАРТИЗАЦІЯ У СИСТЕМІ ОБОВ’ЯЗКОВОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ (АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Краткое описание

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ШАТКОВСЬКИЙ ЯРОСЛАВ МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 342.951:369.22 (477)

СТАНДАРТИЗАЦІЯ У СИСТЕМІ
ОБОВ’ЯЗКОВОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ
(АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

12.00.07 адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Стеценко Семен Григорович,
доктор юридичних наук, професор

Київ-2009
ЗМІСТ

ВСТУП .... 3

Розділ 1. Правові засади медичного страхування в Україні ..13
1.1. Загальна характеристика медичного страхування як організаційно-правової та фінансової основи охорони здоров’я в Україні 13
1.2. Правові принципи організації охорони здоров’я в умовах медичного страхування ........................................................... 43
1.3. Адміністративно-правове забезпечення обов’язкового та добровільного медичного страхування (спільні риси, відмінності, пріоритети для України) ..72
Висновки до першого розділу ...110
Розділ 2. Людиноцентристське спрямування медичних стандартів в умовах запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування ...................................................................................................................................116
2.1. Поняття, види та особливості медичних стандартів в загальнодержавній
системі стандартизації ...........................................................116
2.2. Упровадження медичних стандартів як засіб забезпечення якості медичної допомоги ..146
2.3. Шляхи удосконалення адміністративно-правового забезпечення стандартизації у сфері охорони здоров’я України ..162
Висновки до другого розділу .177

ВИСНОВКИ ...184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .189

ВСТУП
Актуальність дослідження. Розбудова в Україні демократичної, правової, соціально орієнтованої держави потребує особливої уваги до проблем забезпечення та реалізації прав, свобод і законних інтересів людини. Серед останніх особливої значущості набувають права на охорону здоров’я, на отримання якісної медичної допомоги, на медичне страхування.
Конституційно визначена безоплатність медичної допомоги, на жаль, не підтверджується реальним станом справ в українській охороні здоров’я. Пацієнти за велику кількість медичних втручань, процедур мають сплачувати зі свого гаманця. Реалії сьогодення у вітчизняній медицині свідчать про наявність численних проблем саме правового характеру. Левова їх частина може бути подолана з використанням адміністративно-правових методів та способів.
Сьогодні в Україні точаться дискусії з приводу доцільності запровадження системи обов’язкового медичного страхування як засобу поліпшення системи фінансування медичної допомоги населенню. Крім фінансового компонента, цей вид медичного страхування спрямовано на:
організацію надання медичної допомоги;
захист прав пацієнта (у системі медичного страхування застрахована особа);
упровадження медичних стандартів;
ефективність реалізації контролю якості медичної допомоги;
упорядкування системи державних гарантій громадянам України у системі медичної діяльності тощо.
Зазначена проблема має тісний зв’язок із проблематикою забезпечення національної безпеки. Зменшення тривалості життя, високий рівень смертності (особливо у працездатному віці), від’ємні показники чисельності населення України, що спостерігаються після 1991 р., зумовлюють сприйняття зазначеної проблематики у контексті загроз національній безпеці.
Одним із ключових чинників запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування є стандартизація. Вона дозволить створити медичні стандарти, які будуть визначати правила лікування тих чи інших захворювань, хвороб, необхідний рівень медичного оснащення, організаційні заходи, кадрового потенціалу того чи іншого рівня надання медичної допомоги. Провідну роль у розробленні, прийнятті (затвердженні) та впровадженні в дію медичних стандартів в умовах обов’язкового медичного страхування відіграє адміністративне право, оскільки значна частина заходів має управлінський, організаційно-правовий характер. Ідеологія упровадження медичних стандартів полягає у забезпеченні перш за все загальнодоступності якісної медичної допомоги, обсяги якої гарантуватиме держава.
Загальнодоступність медичної допомоги полягатиме в можливості рівного доступу громадян до ресурсів та можливостей медицини незалежно від місця проживання, матеріального статку, соціального стану. Це своєрідне продовження принципу солідарності, відомого як загальностраховий. Ще недавно сповідувався принцип загальнодоступності в цій сфері незалежно від матеріального та соціального стану, проте натепер актуалізується саме територіальний аспект. Адміністративно-територіальна реформа як складова частина адміністративної реформи в Україні ставить за мету наблизити до громадян адміністративні (управлінські) та соціальні послуги з боку державних органів та органів місцевого самоврядування. Саме тому стандартизація у сфері охорони поряд із запровадженням обов’язкового медичного страхування повинні стати локомотивом всіх організаційних та правових реформ у медичній сфері.
Науково-теоретичною базою дослідження є загальнотеоретичні праці вітчизняних та зарубіжних фахівців як адміністративного, так і інших галузей права: В.Б. Авер’янова, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, Л.К. Воронової, І.П.Голосніченка, О.В. Зайчука, А.Т. Комзюка, О.Л. Копиленка, В.М.Кудрявцева, О.А. Кузьменко, Є.В. Курінного, Н.Р. Нижник, О.П. Орлюк, Р.А. Ромашова, В.П. Сальникова, Ю.М. Старілова, Ю.С. Шемшученка, В.К.Шкарупи, В.А. Юсупова та ін.
Дисертантом використовувались роботи, присвячені новій галузі законодавства медичному праву, авторами яких є українські та зарубіжні дослідники: В.І. Агарков, М.М. Білинська, Н.Б. Болотіна, М.Г. Бєлотєлов, С.Б.Булеца, Ю.В. Вороненко, В.О. Галай, М.Ф. Герасименко, З.С. Гладун, І.Ю.Григор’єв, Л.М. Дешко, Д.В. Карамишев, В.Г. Карпук, О.Ю. Кашинцева, С.О. Козуліна, Л.В. Красицька, Ю.І. Кундієв, М.С. Малєїн, М.М.Малєїна, В.Ф.Москаленко, З.О. Надюк, О.М. Піщіта, Я.Ф. Радиш, А.М. Савицька, І.Я.Сенюта, І.М. Солоненко, Р.О. Стефанчук, С.Г. Стеценко, В.Б. Філатов та ін.
Підґрунтям для безпосереднього дослідження стандартизації у системі обов’язкового медичного страхування стали праці П.А. Воробйова, А.І.Вялкова, О.М. Голяченка, В.І. Журавля, М.О. Ковалевського, В.В.Лазоришинця, В.М. Лехан, А. Малагардіса, Д.Н. Розенберга, Г. Росс, В.М.Рудого, А.В. Степаненко, В.Ю. Стеценко та ін.
Дотепер немає ґрунтовних комплексних наукових досліджень, присвячених проблемам адміністративно-правового забезпечення стандартизації в умовах обов’язкового медичного страхування. Це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження з огляду на актуальність відповідної наукової і практичної проблем, а також на необхідність розроблення заходів, спрямованих на розвиток медичної стандартизації та запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України, зокрема програми «Стратегія розвитку законодавства України» (номер державної реєстрації 0103U007975). Дисертаційне дослідження перебуває у руслі виконання Указу Президента України від 6 грудня 2005 р. №1694/2005 «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення» та Постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2007р. № 815 «Про затвердження Національного плану розвитку системи охорони здоров'я на період до 2010 року». Дисертантом запропоновано стратегію запровадження системи стандартизації в умовах обов’язкового медичного страхування в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний адміністративно-правовий аналіз стандартизації в умовах обов’язкового медичного страхування та вироблення пропозицій щодо процедури створення, прийняття (затвердження) медичних стандартів і запровадження в Україні цього виду страхування. Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:
проаналізувати медичне страхування як організаційно-правову та фінансову основи охорони здоров’я в Україні;
сформулювати та дослідити правові принципи організації охорони здоров’я в умовах медичного страхування та шляхи їх реалізації;
розкрити спільні риси, відмінності та пріоритети для України адміністративно-правового забезпечення обов’язкового та добровільного медичного страхування;
висвітлити людиноцентристське спрямування медичних стандартів в умовах запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування;
розглянути поняття, види та особливості медичних стандартів у загальнодержавній системі стандартизації;
обґрунтувати запровадження медичних стандартів як засіб забезпечення якості медичної допомоги;
запропонувати шляхи удосконалення адміністративно-правового забезпечення стандартизації у сфері охорони здоров’я України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі створення, прийняття (затвердження) медичних стандартів та запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування.
Предмет дослідження адміністративно-правові особливості створення, прийняття (затвердження) медичних стандартів, людиноцентристське спрямування медичних стандартів в умовах запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність загальнонаукових і спеціальних методів пізнання. Підхід до досліджуваних суспільних процесів здійснювався з урахуванням реальних умов, часу та рівня соціально-економічного та політичного розвитку суспільства. Для аналізу загальної характеристики медичного страхування як організаційно-правової та фінансової основи охорони здоров’я в Україні та правових принципів організації охорони здоров’я в умовах медичного страхування використано діалектичний метод (підрозділи 1.1, 1.2). Розвиток організаційно-правового регулювання медичного страхування досліджувався з використанням історичного методу через взаємозв’язок з конкретно-історичним станом охорони здоров’я та страхової діяльності (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод слугував вивченню загальних особливостей та відмінностей адміністративно-правового забезпечення обов’язкового та добровільного медичного страхування (підрозділ 1.3). Системно-структурний метод використано для аналізу поняття, видів та особливостей медичних стандартів в загальнодержавній системі стандартизації (підрозділ 2.1). Упровадження медичних стандартів як засіб забезпечення якості медичної допомоги досліджено за допомогою методу правового моделювання (підрозділ 2.2). Основні висновки та положення дослідження, методи удосконалення адміністративно-правового забезпечення стандартизації у сфері охорони здоров’я України обґрунтовано за допомогою формально-юридичного методу та методу системного аналізу національного законодавства, практики його застосування (підрозділи 1.3, 2.3).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація за обраною темою є одним із перших в Україні комплексних досліджень проблем, пов’язаних з вивченням адміністративно-правових особливостей створення, прийняття (затвердження) медичних стандартів в умовах запровадження обов’язкового медичного страхування. У межах дисертаційного дослідження отримано результати, що характеризуються науковою новизною.
У пропонованій роботі вперше:
1) сформульовано авторські адміністративно-правові визначення:
обов’язкового медичного страхування, під яким необхідно розуміти складову частину системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, котра забезпечує соціальний захист людини через оплату витрат на медичне обслуговування за рахунок обов’язкових внесків (платежів) роботодавців, робітників та у визначених законом випадках органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
медичних стандартів, під якими пропонується розуміти розроблені компетентним органом, прийняті чи затверджені у встановленому законодавством порядку правила надання медичних послуг, організації та управління охороною здоров’я, здійснення допоміжних заходів, спрямованих на оптимізацію медичної допомоги, метою яких є забезпечення прав, свобод і законних інтересів пацієнтів та об’єктивізація лікувально-діагностичного процесу.
2) здійснено періодизацію історії становлення медичного страхування в Україні, у ході якої виокремлено такі етапи: а) формування загальних страхових інститутів передумов медичного страхування (XVIII перша половина XIX ст.); б) діяльність лікарняних кас (кінець XIX друга половина 20-х років XX ст.); в) формування відділу медичного страхування Народного комісаріату охорони здоров’я та робочої страхової медицини в період НЕПу (19181927 рр.); г) централізоване управління медичною справою у радянський період; д) соціально-економічні та політичні передумови законодавчого запровадження обов’язкового медичного страхування (1991 р. дотепер);
3) запропоновано та проаналізовано систему суб’єктів розроблення медичних стандартів. До них належать: а) загальнодержавні структури стандартизації, котрі розробляють нормативи, правила, еталони до більшості технологій, процесів, процедур, послуг тощо (структури Держспоживстандарту); б) медичні структури системи Міністерства охорони здоров’я України); в) окремі лікувально-профілактичні заклади з метою їх втілення у життя на клінічних базах виключно цих закладів; г) наукові організації, котрі фінансуються державою і є незалежними від центрального органу виконавчої влади, який здійснює державне регулювання у сфері охорони здоров’я (Академія медичних наук України); д) професійні медичні асоціації та інші громадські організації;
4) обґрунтовано основні засади та конкретні чинники побудови вертикально інтегрованої системи організаційних структур стандартизації на різних рівнях управління та безпосереднього надання медичної допомоги. Це зумовлює потребу у створенні Департаменту (управління) стандартизації у складі Міністерства охорони здоров’я України. На рівні областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя мають бути створені відповідні відділи стандартизації у складі управлінь охорони здоров’я обласних державних адміністрацій. І, насамкінець, говорячи про конкретні лікувально-профілактичні заклади, варто було б у їх організаційно-штатній структурі передбачити посади штатних (чи позаштатних) спеціалістів з питань стандартизації.
Удосконалено:
1) принцип загальнодоступності медичної допомоги, який полягає в можливості рівного доступу громадян до ресурсів та можливостей медицини незалежно від місця проживання, матеріального статку, соціального стану. Це своєрідне продовження принципу солідарності, відомого як загальностраховий;
2) адміністративно-правові відмінності обов’язкового та добровільного медичного страхування, що, на думку дисертанта, зводяться до таких чинників: а) впливу держави; б) джерел фінансування; в) формування тарифів на медичні послуги;
3) доцільність створення окремого від системи соціального страхування фонду обов’язкового медичного страхування, оскільки це дозволило б:
акумулювати кошти, що сплачуються на обов’язкове медичне страхування, і здійснювати якісний контроль за оплатою медичних послуг;
фонду та його філіям в областях укладати договори із закладами охорони здоров'я, здійснювати оплату за надану медичну допомогу, контролювати якість надання медичної допомоги;
не всі об’єкти соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прямо стосуються медичної допомоги;
4) необхідність віднесення до об’єктів стандартизації української охорони здоров’я таких складових: а) надання невідкладної, швидкої, амбулаторно-поліклінічної, стаціонарної та інших видів медичної допомоги; б) діагностування захворювань; в) здійснення профілактичних заходів; г) оснащення лікувально-профілактичних закладів; д) забезпечення та захист прав пацієнтів; е)інформування населення про права громадян у сфері медичної діяльності; є)медичну освіту; ж) організацію надання медичної допомоги; з) управління в сфері охорони здоров’я; і) визначення вартості медичних послуг; к) лабораторно-інструментальні методи досліджень; л) контроль за дотриманням медичних стандартів.
Дістали подальшого розвитку:
1) положення про те, що позитивними ознаками досудового способу розв’язання конфліктних ситуацій щодо надання медичної допомоги є такі:
не потребує спеціальних правових знань з боку пацієнта;
швидке досягнення результату;
немає потреби у складанні позовної заяви з викладенням обставин конфлікту та своїх вимог;
немає потреби самостійно чи через представника відстоювати свої інтереси у суді;
2) аналіз причин, що зумовлюють переважно адміністративно-правове регулювання суспільних відносин у сфері обов’язкового медичного страхування, серед яких виокремлюються: переважно публічно-правові механізми регулювання обов’язкового медичного страхування; взаємовідносини органів виконавчої влади з новоствореними структурами обов’язкового медичного страхування (фонди обов’язкового медичного страхування, страхові медичні компанії, лікувально-профілактичні заклади); контроль за функціонуванням системи обов’язкового медичного страхування з позицій відповідності лікувальних закладів та страхових медичних організацій встановленим законодавством вимогам; побудова організаційних механізмів обов’язкового медичного страхування, зокрема процес узгодження тарифів на медичні послуги, процедури вибору страхової компанії, лікувального закладу, видача страхових полісів тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення, висновки та пропозиції можна використовувати: а) у науково-дослідній роботі для подальшого вдосконалення організаційно-правових заходів запровадження медичних стандартів в умовах обов’язкового медичного страхування; б) у навчальному процесі для проведення занять з навчальних курсів адміністративного права, медичного права, підготовки відповідної навчально-методичної літератури (акти впровадження в Національній академії прокуратури України та Київському національному університеті внутрішніх справ); в) у правотворчості для підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на запровадження обов’язкового медичного страхування та прийняття медичних стандартів; г) у правозастосуванні для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства щодо забезпечення прав громадян на охорону здоров’я та отримання медичної допомоги.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорювались на засіданнях відділу моніторингу ефективності законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України.
Основні положення роботи, теоретичні та практичні висновки доповідалися на наукових і науково-практичних конференціях: «Митна політика та актуальні проблеми економічної і митної безпеки України на сучасному етапі» (м.Дніпропетровськ, листопад 2007 р.); «Проблеми становлення та розвитку конституційної держави в Україні» (м. Хмельницький, березень 2008 р.); «Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення)» (м. Львів, квітень 2008 р.); «Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє» (м. Луцьк, квітень 2008 р.); «Сучасний український університет: теорія і практика впровадження інноваційних технологій» (м.Суми, квітень 2008 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації опубліковані у дванадцяти працях, з яких чотири у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук.
Структура дисертації. Основна мета дисертації визначила структуру і зміст дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 206 сторінок, з них сторінок основного тексту 188. Кількість використаних у дисертації джерел становить 154 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в формулюванні основних адміністративно-правових засад здійснення стандартизації у системі обов’язкового медичного страхування в Україні.
1. Пропоновано під обов’язковим медичним страхуванням розуміти складову частину системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка забезпечує соціальний захист людини через оплату витрат на медичне обслуговування за рахунок обов’язкових внесків (платежів) роботодавців, робітників та у визначених законом випадках органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
2. Принципи організації охорони здоров’я в умовах медичного страхування необхідно розділити на дві групи: загальні та спеціальні. Загальні принципи: законність; загальнодоступність; наукова обґрунтованість; спеціальні: спрямованість на реалізацію права на здоров’я та його охорону; пріоритетність первинної медичної допомоги; державні гарантії безоплатності мінімуму медичних послуг; страхування професійної відповідальності медичних працівників; забезпечення фінансової стабільності (багатоканальність фінансування).
3. Пропонуючи доповнююче та розширююче добровільне медичне страхування як додаткові елементи соціального забезпечення з боку держави за безпосередньої участі страхових медичних компаній та приватних медичних установ, наводимо такі аргументи:
доцільно легалізувати платні механізми в медичній галузі, надавши їм більш цивілізованих форм;
конкуренція ще нікому не завадила;
розширення вибору для людини;
зменшення соціального тягаря для держави.
4. Медичні стандарти це розроблені компетентним органом, прийняті чи затверджені у встановленому законодавством порядку правила надання медичних послуг, організації та управління охороною здоров’я, здійснення допоміжних заходів, спрямованих на забезпечення медичної допомоги, метою яких є забезпечення прав, свобод і законних інтересів пацієнтів та об’єктивізація лікувально-діагностичного процесу.
5. Ключове питання, що потребує вирішення хто саме повинен розробляти медичні стандарти. Аналіз існуючих точок зору науковців, чинного законодавства і практики зарубіжних країн дозволив виокремити найбільш типові варіанти. Згідно з ними суб’єктами розроблення медичних стандартів можуть бути:
а) загальнодержавні структури стандартизації, котрі розробляють нормативи, правила, еталони до більшості технологій, процесів, процедур, послуг тощо (в Україні цей орган називається Держспоживстандартом);
б) медичні структури системи центрального органу виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері охорони здоров’я (в Україні це Міністерство охорони здоров’я України);
в) окремі лікувально-профілактичні заклади з метою їх втілення у життя на клінічних базах виключно цих закладів;
г) наукові організації, які фінансуються державою і є незалежними від центрального органу виконавчої влади, котрий здійснює державне регулювання у сфері охорони здоров’я (в Україні Академія медичних наук України);
д) професіональні медичні асоціації та інші професійні громадські організації.
6. Етапи прийняття (затвердження) медичних стандартів:
складання щорічного плану медичної стандартизації;
визначення установ чи окремих фахівців, які будуть залучатись до процесу створення кожного конкретного стандарту;
розроблення проекту медичного стандарту;
оприлюднення проекту в засобах масової інформації та на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України;
отримання та опрацювання пропозицій, зауважень та доповнень, що надійшли від зацікавлених сторін на проект медичного стандарту;
підготовка кінцевого варіанта проекту;
підготовка фахівцями Департаменту (управління) стандартизації проекту наказу Міністерства охорони здоров’я України про затвердження медичного стандарту;
погодження проекту наказу із заступниками міністра охорони здоров’я України;
затвердження стандарту наказом Міністерства охорони здоров’я України;
реєстрація наказу в Міністерстві юстиції України.
7. Необхідно вирізняти два тлумачення сутності медико-правових стандартів: широке та вузьке. Згідно із широким тлумаченням до медико-правових стандартів належать всі медичні стандарти, прийняті чи затверджені в установленому законом порядку. Це медичні стандарти, урегульовані та забезпечені силою права. Тобто формально всі офіційні медичні стандарти є медико-правовими. Проте з позицій адміністративно-правового забезпечення упровадження в Україні обов’язкового медичного страхування, втілення у життя та практику охорони здоров’я нових якісних медичних технологій більш доцільним видається аналіз вузького змісту медичних стандартів. Згідно з ним під медичними стандартами слід розуміти систему правової оцінки результатів надання медичної допомоги, що ґрунтується на сучасних досягненнях науки і охоплює особливості стану здоров'я пацієнта, діагностичний і кадровий потенціали лікувальної установи, особливості патологічного стану, співвідношення запланованих і отриманих результатів лікування.
8. Серед проблем, що гальмують поступальний розвиток медичної галузі, зокрема обов’язкового медичного страхування та стандартизації, доцільно виокремити:
відсутність державної стратегії медичного законодавства, відповідно до якої поряд з іншими законопроектами чільне місце зайняли б проекти обов’язкового медичного страхування (як автор зазначав у першому розділі дисертації, незалежно від конкретних авторів, головне сам принцип державної уваги);
неготовність значної частини медичних працівників управлінського складу до роботи в умовах обов’язкового медичного страхування, де суттєво змінюється управлінська парадигма медичної галузі;
неготовність значної частини медичних працівників практичної ланки працювати в умовах упровадження медичних стандартів, котрі об’єктивно здатні сприяти захисту як пацієнтів, так і медичних працівників;
плинність кадрів управлінської ланки системи охорони здоров’я, що певною мірою ускладнює комплексний поступальний розвиток реформ медичної галузі.
9. Необхідно адекватно оцінювати конституційну норму про недопустимість скорочення медичних закладів, тому на адміністративно-правовому рівні треба брати до уваги змістовну модернізацію мережі лікувальних закладів. Її сутність полягає у збільшенні кількості лікувальних закладів, у яких надається первинна медична допомога (за статистикою саме тут отримують послуги понад 50% усіх пацієнтів), та поступовому зменшенні кількості закладів охорони здоров’я, де незавантажені лікарняні ліжка. І це буде соціально справедливими кроками, які в кінцевому підсумку сприятимуть забезпеченню прав, свобод та законних інтересів громадян у сфері охорони здоров’я.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Шевчук С. В. Концептуальні засади впровадження соціального медичного страхування в Україні / Шевчук С.В. // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: зб. наук. пр. за матеріалами наук.-практ. конф. (2526 грудня 2001 року). — Ірпінь, 2001. С. 36
2. Рудень В.В. Основи страхової медицини та її чільні принципи. Методична розробка лекції / В.В.Рудень Львів, 1998. 26 с.
3. Агарков В.І. Сучасні макроорганізаційні особливості страхової системи охорони здоров’я / В.І. Агарков, О.О. Семикоз // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. 2006. № 2. С. 6875
4. Обязательное медицинское страхование: что нужно знать медицинскому работнику / [Герасименко Н.Ф., Григорьев И.Ю., Александрова О.Ю., Андреева О.В.]. М. : МЦФЭР, 2003. 269 с.
5. Стеценко С.Г. Медицинское право: учеб. / Стеценко С.Г. СПб.: Изд‑во Юридический центр Пресс”, 2004. 572 с.
6. Мар’єнко Л. Деякі аспекти впровадження страхової медицини / Л. Мар’єнко // Національне страхове медичне забезпечення України: матеріали Першої наук.-практ. конф. (Львів, 11 берез. 1995р. / Львівська обласна Рада народних депутатів). Львів, 1995. С. 3637
7. Законопроект № 3155 від 09.02.2007 р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» (внесений Сухим Я.М., Денісовою Л.Л., Шевчуком С.В., Мельничуком М.В.). Режим доступу до законопроекту: www.rada.gov.ua
8. Законопроект № 3155-1 від 12.02.2007 р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» (внесений Бульбою С.С., Григорович Л.С., Карпуком В.Г., Стасів Л.В.). Режим доступу до законопроекту: www.rada.gov.ua
9. Пилипенко П.Д. Право соціального забезпечення: підруч. для студ. вищих навч. закладів / Пилипенко П.Д., Бурак В.Я., Синчук С.М. та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. [2-ге вид., перероб. і доп.]. К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. 504 с.
10. Григорьев Ю.И. Охрана здоровья населения в системе российского социального права / Ю.И. Григорьев // Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности: материалы 1-й Всерос. науч.-практ. конф. Москва, 16 мая 2003 г. / Под общ. ред. д.ю.н. С.Г.Стеценко. М.: Издат. группа Юрист”, 2003. С. 119120.
11. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні / Болотіна Н.Б. К.: Знання, 2005. 381 с.
12.Радиш Я.Ф. Медичне страхування: навч. посіб. / Радиш Я.Ф. Вид-во НАДУ, 2005. 88 с.
13. Андрущенко Л.В. Страхування в Україні: від зародження до сьогодення / Андрущенко Л.В. // Південноукраїнський правовий часопис. 2007. № 2. С. 200202.
14. Памятники русского права. Вып. 1. Памятники права Киевского государства. М.: Госюриздат, 1952. 287 с.
15. Отечественное законодательство XI XX веков. / Под ред. проф. О.И. Чистякова. М.: Юристъ, 1999. Ч. I (XIXIX вв.) 464 с.; Ч. II (XXв.). 352 с.
16.Российское законодательство XXX веков. Т. 5. Законодательство периода расцева абсолютизма / Ред. тома Е.И. Индова. М., 1987. 346 с.
17.Мачуський В. Історико-правові аспекти виникнення страхування: Руська Правда і Жалувана грамота містам / Мачуський В. // Юридична Україна. 2007. № 10. С. 1016
18.Губар О.Є. Соціальне страхування у забезпеченні суспільного добробуту / Губар О.Є. // Фінанси України. 2002. № 8. С. 130136.
19. Лисицын Ю.П. Медицинское страхование: новое хорошо забытое старое / Лисицын Ю.П. // Медиц. газета. 2002. 29 мая. С. 15.
20. Стеценко С.Г. Очерки медицинского права / Стеценко С.Г., Пищита А.Н., Гончаров Н.Г. М.: ЦКБ РАН, 2004. 170 с.
21. Сальников В.П. Регламентация медицины в России (историко-правовое исследование): Серия Право и медицина” / Сальников В.П., Стеценко С.Г. СПб.: С.-Петерб. университет МВД России, Акад. права, экономики и безопасности жизнедеятельности, Фонд Университет”, 2002. 144 с.
22. Положение о Народном Комиссариате Здравоохранения от 18 июля 1918 г. // Собрание Узаконений и Распоряжений РКП. 1918. № 52. Ст. 590.
23.Гирін В.М. З досвіду надання в Україні медичної допомоги на страхових засадах / Гирін В.М., Криштопа Б.П., Зозуля І.С. // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: Зб. наук. пр. за матеріалами наук.-практ. конф. (Ірпіеь, 2526 груд. 2001 р.). — Ірпінь, 2001. С. 3945.
24.Страхова медицина в Україні: історія та сучасність / [Ляхоцький В. П., Євсеєв В. І., Сергієнко В. І. та ін.]; Націон. Мед. ун-т ім. О.О.Богомольця; Міжнар. фонд ім. Пантелеймона Куліша. К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2003.- 82с.
25. Муравьева М.Р. Исторические аспекты правовгого регулирования страховой деятельности в России / Муравьева М.Р. // Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности: Материалы 1-й Всерос. науч.-практ. конф. (Москва, 16 мая 2003 г.) / Под общ. ред. д.ю.н. С.Г.Стеценко. М.: Издат. группа Юрист”, 2003. С. 321323.
26.Малеина М.Н. Человек и медицина в современном праве: Учебн. и практ. пособие / Малеина М.Н. М.: Изд-во БЕК, 1995. 272 с.
27. Галай В.О. Захист прав пацієнтів у правозахисному механізмі в Україні / Галай В.О. // Медичне право України: проблеми становлення та розвитку: матеріали I Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Львів 1920 квіт. 2007р.,) / Львів: ЛОБФ «Медицина і право», 2007. С. 6772.
28.Рудий В.М. Можливості змін в системі охорони здоров’я і закладів охорони здоров’я / Рудий В.М., Вітренко Ю.М., Підгорна Л.М. // Главный врач. 2005. № 12. С. 40-46.
29. Буздуган Я. Правове регулювання фінансового забезпечення вітчизняної охорони здоров’я / Буздуган Я. // Право України. 2006. № 7. С. 103107.
30.Костицький В.В. Зарубіжний досвід медичного страхування: соціально-економічні та політико-правові проблеми / Костицький В.В. // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: зб. наук. пр. за матеріалами наук.-практ. конф. (Ірпінь, 2526 груд. 2001 р.). — Ірпінь, 2001. С. 115118
31. Стеценко С.Г. Державне управління в галузі охорони здоров’я: формулювання принципів / Стеценко С.Г. // Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи реформування: матеріали IV Націон. Наук.-теорет. Конф. / Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених (Сімферополь, 2005 р.): Спец. вип.: у 2 ч. Ч. 2. С. 176179.
32. Заяць Н. Держава та охорона здоров’я / Заяць Н. // Право України. 2000. № 10. С. 2123, 40.
33. Лехан В.М. Рекомендації Уряду України щодо плану дій для поліпшення діяльності галузі охорони здоров’я / В.М. Лехан, В.М. Рудий // Глав. врач. 2006. № 2. С. 4547.
34.Социальное страхование в решениях Европейского суда по правам человека: материалы и комментарии. М.: ФОМС, 2002. 208 с.
35.Ковалевский М.А. Конституционные принципы обязательного медицинского страхования / Ковалевский М.А. М.: Федер. фонд ОМС, 2000. 120 с.
36. Сенюта І.Я. Право людини на охорону здоров’я та його законодавче забезпечення в Україні (загальнотеоретичне дослідження): дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ірина Ярославівна Сенюта. Львів, 2006. 217 с. Бібліогр.: с. 192-217.
37. Радиш Я.Ф. Категорійно-понятійний апарат медичного права / Радиш Я.Ф. // Лікарська справа. 2007. № 1/2. С. 7883.
38. Журавель В.И. Украинской системе здравоохранения украинская стратегия реформирования / Журавель В.И. // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: збірник наук. пр. за матеріалами наук.-практ. конф. (Ірпінь, 2526 грудня 2001 р.). — Ірпінь, 2001. С. 8387.
39. Вауліна О. Сімейним лікарем ти можеш і не стати, але сільським побути мусиш / Вауліна О. // Голос України. 2005. 26 берез. С. 1,4.
40. Капітульська С. Микола Поліщук: «Медичну галузь очікують радикальні зміни» / Капітульська С. // Ваше здоров’я. 2005. № 16. С. 4.
41. Стеценко С.Г. Медичне право України: підруч. / Стеценко С.Г., Стеценко В.Ю., Сенюта І.Я.; за заг. ред. д.ю.н., проф. С.Г.Стеценка. К.: Всеукр. асоціація видавців «Правова єдність», 2008. 507 с.
42. Карамишев Д.В. Концепція інноваційних перетворень системи охорони здоров’я в Україні / Карамишев Д.В. // Медицина сьогодні і завтра. 2006. № 1. С. 109115.
43. Реформування системи охорони здоров'я в Україні: досвід проекту ЄС «Фінансування та управління у сфері охорони здоров'я в Україні» / Малагардіс А., Рудий В., Ліннакко Е та ін.; Проект ЄС «Фінансування та управління у сфері охорони здоров'я в Україні». [Посібник №2. Вимоги до розробки стратегічного плану запровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в Україні]. К.: СПД Шмельков М.Ю., 2006. 72с.
44. Пашков В. Державний сектор надання медичних послуг та забезпечення медичною допомогою / Пашков В. // Підприємництво, господарство і право. 2006. №12. С. 1417.
45.Ермолаев В.К. Общетеоретические и гражданско-правовые основы медицинского обслуживания граждан в Российской Федерации: дисс. канд. юрид. наук: 12.00.03 / В.К. Ермолаев. М., 1997. 219 с.
46. Концептуальные и правовые основы страхования профессиональной ответственности медицинских работников / [Под ред. акад. О.П.Щепина]. М.: 1998. 52 с.
47. Аналитический обзор по защите прав пациента в промышленно-развитых странах / Жиляева Е.П., Жилинская Е.В. и др. М.: 1997. 112 с.
48. Судебные иски американцев против врачей (Обзор литературы) // Качество медицинской помощи. 1999. №1. С. 33 36.
49. Яновский А. Врачу застрахуйся сам! / Яновский А. // Медиц. вестник. 1999. № 2. С. 10.
50. Основи законодавства України про охорону здоров'я // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 4. Ст.19.
51. Дешко Л. До питання про визначення охорони здоров’я в законодавстві України / Дешко Л. // Підприємництво, господарство і право. 2007. № 4. С. 6568.
52. Мельник П.В. Фінансові важелі забезпечення охорони здоров’я / Мельник П.В. // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: зб. наук. пр. за матеріалами наук.-практ. конф. (Ірпінь, 2526 груд. 2001 р.). — Ірпінь, 2001. С. 710.
53. Социальное страхование в решениях Европейского суда по правам человека: материалы и комментарии. М.: ФОМС, 2002. 208 с.
54.Чеботарьова Г.В. Перспективи розвитку медичного страхування в Україні / Чеботарьова Г.В. // Перший Всеукраїнський конгрес з медичного права і соціальної політики. (м. Київ, 1415 квіт. 2007 р.) К.: Видавн. дім «Авіцена», 2007. С. 5354.
55.Кутузов Г.М. Проблема самофінансування охорони здоров’я / Кутузов Г.М., Заярський М.І., Горбунова Г.В. // Вісн. соц. гігієни та організації охорони здоров’я України. 2000. № 1. С. 8486.
56. Авер’янов В.Б. Нова доктрина українського адміністративного права: концептуальні позиції / Авер’янов В.Б. // Право України. 2006. № 5. С. 1117.
57. Гладун З.С. Адміністративно-правовий механізм державного регулювання відносин у сфері охорони здоров’я / Гладун З.С. // Львів. мед. часопис. 2006. № 34. С. 129135.
58. Моссиалос Э., Томсон С. Добровольное медицинское страхование в странах Европейского Союза / Э. Моссиалос, С. Томсон // Глав. врач. 2005. № 5. С. 2645.
59. Основні шляхи подальшого розвитку системи охорони здоров’я в Україні: Спільний звіт / [Під ред. В.М. Лехан, В.М. Рудого]. К.: Вид-во Раєвського, 2005. 168 с.
60. Кутузов И.Н., Заярский Н.И. Методология разработки программ личного медицинского страхования / И.Н. Кутузов, Н.И. Заярский // Глав. врач. 2007. № 2. С. 1747.
61. Розенберг Д.Н. Етапи становлення та перспективи медичного страхування в Україні: навч.-метод. на розробка / Розенберг Д.Н. К.: НМУ ім. ОО. Богомольця, 1998. 15 с.
62.Срібний С.М. Особливості добровільного медичного страхування в Україні / Срібний С.М. // Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах медичного страхування: зб. наук. пр. за меатеріалами наук.-практ. конф. (Ірпінь, 2526 груд. 2001 р.).— Ірпінь, 2001. С. 217220.
63. Кундієв Ю. З висоти стрімголов, або чому реформи охорони здоров’я є неефективними? / Кундієв Ю. // Дзеркало тижня. 2008. № 1. С. 15
64. Шипачев К.В. Правовые механизмы обеспечения эффективного взаимодействия между ветвями власти и системой ОМС по вопросам оказания гражданам гарантированного объема медицинской помощи / Шипачев К.В. // Медицина и право 2002: сб. материалов междун. Науч.-практ. конф. / Под ред. проф. Ю.И. Григорьева. МоскваТула, 2002. С. 160162.
65. Губар О.Є. Медичне страхування в фінансовому забезпеченні соціальних гарантій населенню: автореф. дис. канд. екон. наук: спец. 08.04.01 / О.Є. Губар. К., 2004. 20 с.
66. Євтушенко Т.П. Моделювання системи управління медичним страхуванням: автореф. дис. канд. екон. наук: спец. 08.03.02 / Т.П.Євтушенко. Донецьк, 2002. 16 с.
67. Шамшурина Н.Г. Практическая экономика здравоохранения России / Шамшурина Н.Г. М.: Междунар. ун-т, 2001. 262 с.
68. Экономика здравоохранения: учеб. пособие / [Под ред. И.М.Шеймана]. М.: ТЕИС, 2001. 324 с.
69. Окунський А.Р. Медичне страхування в Україні: проблеми і перспективи / Окунський А.Р. // Медичне право України: проблеми становлення та розвитку: матеріали I Всеукр. наук.-практ. конф. (Лбвів, 1920 квіт. 2007 р.) Львів: ЛОБФ «Медицина і право», 2007. С. 203209.
70. Вишняков Н.И., Доступность медицинской помощи в США: мифы и реалии / Н.И.Вишняков, Z.A. Bauer // Экономика здравоохранения. 2008. № 3. С. 4144.
71. Норекян М.С. Финансовые проблемы больничного комплекса в Германии / М.С.Норекян // Проблемы социальной гигиены, здравоохранения и истории медицины. 2006. № 6. С. 5054.
72. Беске Ф. Здравоохранение Германии. Система Достижения Перспективы развития: с нем. / Беске Ф., Халлауер И. // [Научн. ред. О.П.Щепин]. М.: ООО «Лабпресс», 2000. 288 с.
73. Жиляева Е.П. Роль государства в современном здравоохранении Франции / Е.П. Жиляева // Проблемы социальной гигиены, здравоохранения и истории медицины. 2006. № 1. С. 5154.
74. Здоровье и здравоохранение в Нидерландах / Под редакцией А.Й.П. Шрийверса. К.: Сфера, 1998. 324 с.
75. Тэгай Н.Д., Азаров А.В. Обязательное медицинское страхование в здравоохранении. Лечебно-профилактические учреждения. Страховые организации. Территориальные фонды ОМС / Н.Д. Тэгай, А.В.Азаров. М.: Междунар. центр финансово-экономического развития, 1997. 208 с.
76. Хисамутдинов Р.А. Медицинское страхование в России: анализ структуры и содержания закона о медицинском страховании республики Башкортостан, проблемы и подходы решения / Хисамутдинов Р.А. // Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности: Материалы 1-й Всерос. науч.-практ. конф. (Москва, 16 мая 2003 г.) / Под общ. ред. д.ю.н. С.Г.Стеценко. М.: Издат. группа Юрист”, 2003. С. 324-327.
77. Елина Н.К. Правовые проблемы оказания медицинских услуг / Елина Н.К. Самара: ООО «Офорт», 2006. 195 с.
78. Мониторинг удовлетворенности застрахованных медицинскими услугами в системе ОМС: учеб.-метод. пособие для слушателей циклов усовершенствования, студ., асп., экспертов ТФОМС и СМО, организаторов здравоохранения. М.: Федер. фонд ОМС, 2006. 304 с.
79. Азаров А.В. Обеспечение и защита прав граждан при оказании медицинской помощи / Азаров А.В. М.: ГЭОТАР-Медиа, 2007. 192 с.
80. Отчет о деятельности Федерального фонда обязательного медицинского страхования за 2004 год // Вест. ОМС. 2005. № 3. С. 1224.
81. Линденбратен А.Л. Современные очерки об общественном здоровье и здравоохранении / Линденбратен А.Л.; под ред. О.П. Щепина. М.: Медицина, 2003. 64 с.
82. Рубан В.П. Страховая медицина: вчера, сегодня, завтра / В.П. Рубан, Е.Ф. Архангельская// Здравоохранение РФ. 2002. № 2. С. 2427.
83. Татарников М.А. Отношение медицинских работников к реформе здравоохранения и обязательному медицинскому страхованию / М.А. Татарников, К.Ю. Лакунин // Вест. ОМС. 2002. № 3. С. 1516.
84. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 18. Ст. 78.
85. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. №16/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1998. № 23. Ст. 121.
86. Андрусенко Н. Загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування не повинно лягти тягарем на фонд оплати праці / Андрусенко Н. // Ваше здоров’я. 2007. № 3. С. 7.
87. Телішевська М.Г. Проблеми впровадження системи соціального медичного страхування в Україні / М.Г. Телішевська, О.Б. Олексюк // Медичне право України: проблеми становлення та розвитку: матеріали I Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Львів, 1920 квітня 2007 р.). Львів: ЛОБФ «Медицина і право», 2007. С. 308311.
88. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України на проект Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне медичне страхування» (№ 3155 від 09.02.2007 р.). Режим доступу: www.rada.gov.ua
89. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: навч. Посіб. К.: Атіка, 2007. 624 с.
90. Авер’янов В.Б. Нова доктрина українського адміністративного права: концептуальні позиції / Авер’янов В.Б. // Право України. 2006. № 5. С. 1117.
91. Стандартизация / [Э.А. Бабаян, М.Я.Каабан, В.Я. Максимов и др.] // Большая медицинская энциклопедия: в 30 т. / гл. ред. Б.В.Петровский. [3-е изд.]. М.: Сов. энцикл., 1985. Т. 24. С. 196203.
92. Шанин И.А. Теоретические основы стандартизации в медицинской профилактике / Шанин И.А. Новосибирск: Наука, 1985. 168 с.
93. Кенжетаев Т.Р. Технические, санитарные, гигиенические нормы и право граждан на здоровую окружающую среду / Кенжетаев Т.Р. // Сов. государство и право. 1990. №11. С. 7983.
94. Лехан В. Методичні підходи до розробки медичних стандартів / В. Лехан, А. Гук. К.: Сфера, 2000. 24 с.
95. Про стандартизацію: Закон України від 17 травня 2001 року № 2408-III // Офіці. вісн. України. 2001. № 24. Ст. 1057.
96. Програма національного стратегічного планування розвитку системи медичних стандартів в Україні / [За ред. Росс Г., Степаненко А., Новічкова О., Парій В.] // Укр. мед. часопис. 2006. № 6 (56). С. 1526.
97. Роль и перспективы использования стандартов медицинских технологий в решении проблемы острой черепно-мозговой травмы / Педаченко Е.Г., Морозов А.Н. и соавт. // Бюллетень української асоціації нейрохірургів. 1999. № 1. С. 8387.
98. Писаренко Н. Б. Правовые основы стандартизации // Проблемы совершенствования украинского законодательства и повышение эффе