СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК АНТИЧНИХ ДЕРЖАВ І ПРАВА У ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї (кінець VІІ ст. до н.е. – перша половина VІ ст. н.е.)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 340.15: 477.7 «652»

На правах рукопису

ГАВРИЛЕНКО ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК АНТИЧНИХ ДЕРЖАВ І ПРАВА
У ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї
(кінець VІІ ст. до н.е. – перша половина VІ ст. н.е.)

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант –
Ярмиш Олександр Назарович,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрНУ

Харків, 2010

ПЛАН

Перелік умовних скорочень……………………………………………………4
Вступ…………………………………………………………………………….6
Розділ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………………….23
1.1. Стан наукового опрацювання проблеми………………………………….23
1.2. Типологізація джерел до вивчення античних держав і права у Північному Причорномор’ї…………………………………………………....36
1.3. Теоретико-методологічні засади дослідження…………………………..57
1.4. Модель періодизації генези та подальшої еволюції античних держав і права у північнопонтійському регіоні………………………………….……..64
Розділ 2. ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК АНТИЧНИХ ДЕРЖАВ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я…………………………….……………………77
2.1. Процеси еллінської колонізації Північного Причорномор’я та їх нормативна регламентація …………………………………………………….77
2.2. Еволюція правового статусу населення …...…………………………….90
2.3. Динаміка форм держав північнопонтійського регіону……………...…116
Розділ 3. ЗАРОДЖЕННЯ ІНСТИТУТІВ ПРАВА ВЛАСНОСТІ, ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНОГО ТА СІМЕЙНОГО ПРАВА АНТИЧНИХ ДЕРЖАВ ПІВНІЧНОГО ПОНТУ………………………………………………………….…..167
3.1. Становлення права власності…………………………………...……….167
3.2. Формування основ зобов’язального права …………………….………174
3.3. Нормативне регулювання сімейних відносин………………………….202
Розділ 4. СТАНОВЛЕННЯ ОСНОВ ФІНАНСОВОГО ПРАВА В АНТИЧНИХ ДЕРЖАВАХ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я………………….221
4.1. Зародження та розвиток підвалин бюджетного права і бюджетний устрій північнопричорноморських держав античного часу……………… 222
4.2. Правове регулювання стягнення податків та неподаткових платежів..228
4.3. Правове регулювання грошового обігу, розрахунків та валютних відносин………………………………………………………………………..245
Розділ 5. ЗЛОЧИНИ ТА ПОКАРАННЯ У ПРАВІ ПІВНІЧНОПРИЧОР-НОМОРСЬКИХ ДЕРЖАВ…..…………………………..………….……………….253
5.1. Підстави кваліфікації злочинів та їх види ……………………………..253
5.2. Покарання, їх мета та види………………………………………………263
Розділ 6. СУД ТА ЮРИСДИКЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В АНТИЧНИХ ДЕРЖАВАХ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я…………………...…………….276
6.1. Судові органи північнопонтійських держав……………………………276
6.2. Форми та стадії юрисдикційного процесу……………………………...282
Розділ 7. ГЕНЕЗА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА У КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН ДЕРЖАВ ПІВНІЧНОПОТІЙСЬКОГО РЕГІОНУ……………………………………………………………………………..303
7.1. Правові засади регулювання міжнародних відносин у Північному Причорномор’ї в стародавній період………………………………………..303
7.2. Правове становище іноземців у північнопонтійських полісах…...…...318
7.3. Регіональна специфіка міжнародно-правових відносин античних держав Північного Причорномор’я…………………………………………………..326
Висновки………………………………………………………………………373
Список джерел та літератури………………………………………………...381

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Аеn. Tact. – Еней Тактик. Про перенесення облоги.
Aesch. – Есхін. Промова проти Ктесіфонта.
Andoc. Myst. – Андокід. Про містерії.
Anon. Peripl. Pont Eux. – Анонім. Періпл Понту Евксинського.
App. Mithr. – Аппіан. Мітрідатові війни.
Aristoph. – Аристофан.
Aristot. Ath. Pol. – Арістотель. Афінська політія.
Aristot. Pol. – Арістотель. Політика.
Cic. De off. – Цицерон, Марк Туллій. Про обов’язки.
Const. Porfir. De adm. imp. – Константин Багрянородний. Про управління імперією.
Dem. Adv. Androt. – Демосфен. Промова проти Андротида.
Dem. Adv. Aristocr. – Демосфен. Промова проти аристократів.
Dem. Adv. Evbul. – Демосфен. Промова проти Евбуліда.
Dem. Adv. Kal. – Демосфен. Промова проти Калліппа.
Dem. Adv. Lept. – Демосфен. Промова проти Лептина.
Dem. Adv. Mid. – Демосфен. Промова проти Мідія про ляпас.
Dem. Adv. Nicostr. – Демосфен. Промова проти Нікострата.
Dem. Adv. Phorm. – Демосфен. Промова проти Форміона.
Din. Аdv. Demosth. – Дінарх. Промова проти Демосфена.
Dio. Cass. – Кассій, Діон. Історія Риму.
Diod. – Діодор Сіцилійський. Історична бібліотека.
Diog. Laert. – Діоген Лаертський.
Elian – Еліан. Про природу та історію.
Evrip. Ifigen. – Евріпід. Іфігенія в Тавриді.
Flav. Jos. Iud. Ant. – Флавій, Йосиф. Іудейська війна.
Herod. – Геродот. Історія.
Hom. Ill. – Гомер. Ілліада.
Hom. Od. – Гомер. Одіссея.
Liv. – Лівій, Тіт. Історія Риму від заснування міста.
Memn. – Мемнон.
Ovid. Epist. – Овідій. Листи з Понту.
Paus. – Павсаній. Опис Еллади.
Philostr. – Філострат. Життя Аполлонія Тіанського.
Plat. Leg. – Платон. Закони.
Plat. Prot. – Платон. Протагор.
Plin. Min. Epist. – Пліній Молодший. Листи.
Plut. Ages. – Плутарх. Агесілай.
Plut. Alkiv. – Плутарх. Алківіад.
Plut. Caes. – Плутарх. Цезарь.
Plut. Dion. – Плутарх. Діонісій.
Plut. Lys. – Плутарх. Лісій.
Plut. Nic. – Плутарх. Нікострат.
Plut. Per. – Плутарх. Перікл.
Plut. Sol. – Плутарх. Солон.
Plut. Timol. – Плутарх. Тимолеонт.
Pollux – Поллукс.
Polyaen. Strat. – Поліен. Стратегми.
Polyb. – Полібій. Загальна історія.
Ps.-Arist. Oecon. – Псевдо-Арістотель. Економіка.
Ps.-Xen. Ath. Pol. – Псевдо-Ксенофонт. Афінська політія.
Strab. – Страбон. Географія.
Tac. Ann. – Тацит. Аннали.
Thucyd. – Фукідід. Історія.
Xen. Cyrop. – Ксенофонт. Кіропедія.
Xen. Hell. – Ксенофонт. Грецька історія.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Утвердження в Україні нових соціальних відносин, становлення інститутів перехідного суспільства актуалізують проблему функціонування адекватної цим реаліям правової системи, покликаної справляти істотний вплив на характер суспільних змін, сприяти гуманізації держави і права, вдосконаленню законодавчого процесу, підвищенню ефективності правового регулювання, формування високої суспільної та індивідуальної правосвідомості. Не останню роль у цих процесах відіграє накопичений народом протягом тисячоліть історичний досвід державо- і правотворення. Врахування його може надати суттєву користь при вирішенні завдань оптимізації структури органів державної влади та місцевого самоврядування, створення більш досконалих організаційно-правових основ їхньої діяльності. Водночас, аналіз правових інститутів, які функціонували на українських землях у минулому, надасть можливість дійти важливих висновків стосовно шляхів удосконалення сучасного законодавства, надання праву більш гуманного вигляду, адекватнішого прилаштування його до завдань, які нині стоять перед Україною та її суспільством.
Роль та значення права античних держав Північного Причорномор’я в історії давнього населення, яке мешкало на теренах сучасної України, важко переоцінити. Вони не вичерпуються лише взаємними впливами з правовою культурою навколишніх племен того часу. Тисячолітня епоха існування античної цивілізації у Північному Причорномор’ї полишила глибокий відбиток у праві наступних поколінь. Вчені вже давно звертали увагу на наступність, притаманну стародавньому та середньовічному праву, зокрема відзначали вплив законодавства стародавнього Єгипту на право стародавньої Греції, а за допомогою еллінізму – на римське і візантійське. Це твердження вбачається справедливим і для аналізу еволюції права держав північнопричорноморського регіону. Правові традиції античної цивілізації північнопонтійських полісів лягли у підґрунтя правового розвитку населення ранньосередньовічних міст Криму. Античні елементи бачимо також у правовій культурі населення Південно-Східної Європи більш пізнього періоду.
На такій наступності у правовій культурі, ментальності українського народу і тих народів, які історично проживали на території України наголошував, виступаючи на загальних зборах Національної академії правових наук України 24 вересня 2010 р., В. М. Литвин. Розглядаючи завдання, про яке йдеться у преамбулі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятої Радою Європи 4 листопада 1950 р. (ратифікована Верховною Радою України 17 вересня 1997 р.), – «забезпечити дієву політичну демократію», – та порівнюючи демократичні традиції народів України та європейських держав він звернув увагу на те, що вже наприкінці ІV – на початку ІІІ ст. до н.е. в Херсонесі діяв порядок набуття громадянства, за яким кожен мав скласти присягу: «я буду однодумним стосовно…. свободи держави і громадян…, не порушу демократичного ладу і не дозволю цього зробити нікому…; я не замишлятиму жодної несправедливої справи проти будь-кого із громадян… і не дозволю цього нікому… і на суді подам голос згідно із законом» [408, с. 2].
В історичних дослідженнях висловлюється розмаїття думок щодо можливості застосування при визначенні ступеня соціального розвитку населення, що проживало на теренах сучасної України в античну добу, терміну «цивілізація». Термін цей походить від латинського слова «civilis» – громадянин, міський житель. Вперше його було вжито у трактаті «Друг законів» (1757 р.) маркізом де Мірабо, який розумів під цивілізацією «пом’якшення вдачі, чемність, ввічливість та знання, що поширюються задля того, щоб дотримуватися правил пристойності, і щоб ці правила відігравали роль законів співжиття» [654, с. 10]. З плином часу цей термін збагачувався новими змістом та наприкінці ХХ ст. перетворився на ємне комплексне поняття. У літературі зафіксовано кілька його визначень. Так, французький вчений Л. Февр дає наступне визначення: «Цивілізація – це рівнодіюча сил матеріальних та духовних, інтелектуальних та релігійних, що впливають на даному відтинку часу у даній країні на свідомість людей» [654, с. 31]. Серед найбільш розповсюджених у вітчизняній науковій літературі наводяться такі: 1) в найширшому розумінні ним користуються для протиставлення суспільства (культури) природі; 2) цим терміном називають культурну (духовну) своєрідність людських спільнот різного рівня, які можуть збігатися чи не збігатися з державними (політичними) утвореннями; 3) це назва певної стадії в історії людства, яка настає після дикунства та варварства і характеризується, насамперед, виникненням державного устрою, що у свою чергу викликає цілу низку різноманітних наслідків.
Розглядаючи цивілізацію саме в такому, третьому значенні, К. П. Бунятян визначає це явище як такий стан суспільства, якому притаманні державна система управління, соціальна стратифікація (елітарне суспільство на противагу первісному егалітарному), різні форми експлуатації [101, с. 137-138]. Ю. В. Павленко під цивілізацією розуміє «певне переважно поліетнічне внутрішнє цілісне та своєрідне соціокультурне утворення на етапі суспільного розвитку, наступному за первісністю» [497, с. 59]. Б. С. Єрасов визначає цивілізацію як «соціокультурну спільність, що формується на підґрунті універсальних, тобто над локальних цінностей, які отримують вираження у світових релігіях, системах моралі, права, мистецтва. Ці цінности сполучаються з широким комплексом практичних і духовних знань та розробленими символічними системами, сприяючими подоланню локальної замкненості первісних колективів» [654, с. 25]. За загальним визнанням, своєрідність кожної цивілізації визначається конкретним проявом названих чинників, а також специфікою культури – релігії, права, світоглядної системи, менталітету в цілому.
До функціонально значимих та взаємопов’язаних критеріїв, притаманних кожній цивілізації дослідники найчастіше відносять: 1) наявність писемності та засобів збереження й розповсюдження писемних записів; 2) релігію або сполучення релігійної системи та морально-філософського вчення, що виступає у якості центральної системи, яка конституює цивілізацію у соціокультурному відношенні. Кожній процвітаючій цивілізації притаманний певний мінімум дієвих етнічних цінностей [690, с. 4]; 3) появу міст, які уособлюють факт розподілу праці – появу ремісників, купців, а також апарату управління, професійних вояків, жерців, тобто груп людей, прямо не пов’язаних з виробництвом продуктів харчування [341, с. 162]. Цивілізація характеризується специфічними взаємовідносинами між містом та селом (полісом та його хорою); 4) наявність розвиненої та освіченої еліти, здатної генерувати ідеї, спрямовані на розвиток цивілізації; 5) наявність відносин власності; 6) соціальне розшарування суспільства. Цивілізація відзначається розвиненою соціальною стратифікацією; 7) наявність торгівлі на далекі відстані та розвиненої мережі обміну продуктів та послуг, що контролюється купецтвом або державою; 8) розвинену систему економічних відносин і, як специфічний показник, ефективність сільськогосподарського виробництва – економічного базису цивілізації [690, с. 5]. 9) На думку С. С. Алєкєєва, цивілізацією можна вважати таку стадію розвитку суспільства, коли воно набуває своєї власної основи і у ньому складається центральна ланка соціального регулювання – позитивне право. Виходячи з цього автор зазначає, що доцивілізаційний стан суспільства був доправовим (у сенсі позитивного права), однак, у ньому існувало природне право та виявлялися передумови права як особливого нормативного утворення [9, с. 184-185]. Отже, ще однією важливою ознакою цивілізації слід вважати поступову заміну правових звичаїв системою норм звичаєвого права та законодавством [101, с. 138].
Чи можна виявити вказані риси, досліджуючи суспільний стан населення, що проживало на території сучасної України у другій половині І тис. до н.е.? Щоб дати відповідь на це питання, необхідно, спираючись на наявні джерела та зважаючи на здобутки сучасної юридичної та історичної науки, піддати прискіпливому аналізу правовий лад, насамперед, античних держав Північного Причорномор’я, а також скіфських ранньодержавних утворень, племінних союзів Лісостепу, та, наскільки це дозволять зробити наявні джерела, висвітлити їх взаємні впливи.
У зв’язку з цим варто зазначити, що вивченню права античного періоду в Україні взагалі приділяється надто незначна увага у той час, як без чіткого уявлення витоків сучасного права неможливо до кінця зрозуміти ні процесів виникнення та еволюції інститутів права, ні механізмів взаємодії правових норм у системі права сучасної української держави, ні загальних тенденцій розвитку права взагалі. Водночас, без глибокого знання права інших етносів, пліч-о-пліч з якими проживали предки слов’ян, без розуміння закономірностей виникнення та розвитку міждержавних та міжетнічних правових зв’язків від античних часів і до сьогодення, без використання сторіччями напрацьованого досвіду годі й говорити про майбутню євроінтеграцію України.
Античне право є важливою складовою всього процесу розвитку права. Ю. М. Оборотов, поміщаючи його на другому щаблі еволюції між архаїчним (міфологічним) та середньовічним (плюралістичним), характеризує його як класичне й відзначає одну з його найважливіших сутнісних рис: «традиція минулого як прапор сучасного» [468, с. 102-103]. Щоправда, він дещо недооцінює давньогрецьке право, слідом за О.С. Карміним [324, с. 278] наголошуючи на тому, що основними сферами еллінської культури були філософія та мистецтво, і лише римський період характеризується запровадженням найважливіших культурних новацій у галузі політики і права [468, с. 103-104]. З цим твердженням аж ніяк не можна погодитись, адже у підгрунті римського права значною мірою лежить саме право античної Греції. Водночас, варто зауважити, що за спостереженнями дослідників, оригінальність Греції дійсно виявилася у тому, що «вона надала можливість розмірковувати про право, про його сутність та вирішальну роль у всьому громадському житті поетам та мудрецям, залишивши Риму привілегію першим подарувати світові конструкцію права, створену спеціалістами» [293, с. 32-33].
На жаль сучасна історико-правова наука до цього часу має суттєві лакуни у висвітленні бодай основних рис права міст-держав, що розташовувалися в Північному Причорномор’ї близько двох тисяч років тому, в той час, як ці питання вбачаються одними з фундаментальних з точки зору розуміння процесу складання підмурку нинішньої правової системи нашої держави. В українській історико-правовій науці до цього часу достатньо розповсюдженим залишається вузькоетнічний підхід до визначення предмету історії держави і права України, який передбачає дослідження лише тих державно-правових інститутів, виникнення і розвиток яких безпосередньо пов’язані з історією українського етносу. Але поступово все більше вітчизняних істориків права схиляється до іншого підходу – географічного, у відповідності з яким до предмету історії держави і права України має бути віднесено вивчення всіх державно-правових інститутів, що існували в межах сучасної території нашої держави [692, с. 237]. При вирішенні даного питання слід виходити з того факту, що сувереном і джерелом державної влади є не етнос, а народ. Відповідно історія держави і права України вивчає державотворчий і правотворчий досвід українського народу. Поняття ж “український народ”, визначене у преамбулі Конституції України, охоплює “громадян України всіх національностей”. Отже логічним вбачається висновок: в межах історії держави і права України має вивчатися юридична спадщина усіх етносів, які будь-коли протягом досить тривалого часу компактно проживали на українських землях. Цей висновок повною мірою стосується й дослідження правової спадщини грецького населення Північного Причорномор’я середини І тис. до н.е. – початку І тис. н.е.
Нині українське суспільство у черговий раз опинилося перед необхідністю усвідомлення власної цілісності, нового розуміння свого місця в історії, завершення тривалого процесу державно-правового будівництва. Симптоматичним у зв’язку з цим виглядає зростаючий інтерес широких верств суспільства до історії, видання та перевидання історичних джерел і літератури, що відбувається паралельно з оновленням методологічних засад гуманітарних наук. Усе сказане цілком можна віднести й до вітчизняної історико-правової науки і, зокрема, до вивчення державно-правової спадщини античних держав Північного Причорномор’я.
Низка провідних фахівців з питань державно-правової реформи в Україні вважають, що потреби реальних соціально-політичних процесів, які відбуваються в Україні, природно вимагають і будуть вимагати постійної корекції конкретних заходів щодо тактики реалізації стратегічного курсу розвитку України. На їхню думку, незмінною базовою позицією останнього має залишатися поступова трансформація адміністративних юридичних і управлінських відносин у такі, що відповідають сучасним уявленням про правову державу. Так, В. М. Селіванов підкреслює, що розроблення необхідної стратегії – це у першу чергу функція науки, а тактика – це функція політики [608, с. 41]. Відповідно до цього важливим стає вивчення історичного досвіду становлення та розвитку держави і права на території півдня сучасної України в античну добу для опрацювання вітчизняної стратегії трансформації сучасного законодавства України з урахуванням нинішніх та майбутніх потреб суспільства в світлі нормативного регулювання суспільних відносин. Цілком зрозуміло, що будь-які аналогії сучасного з минулим приречені на певну однобічність, але не помічати їх було б великою помилкою, особливо коли йдеться про епоху, коли закладалися основи сучасного європейського права та його складової – права України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертацію виконано відповідно до пп. 2, 4, 7 Пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005-2010 роки, які затверджені постановою загальних зборів відділень Академії правових наук України № 20/4–2 від 18.12.2004 р.; до п. 9.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки, схвалених рішенням Вченої ради ХНУВС 27.12.2005 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є історична реконструкція процесів утворення та розвитку держави і права у Північному Причорномор’ї античного часу, виявлення загальних закономірностей їх оформлення та функціонування.
Визначена мета обумовила постановку та вирішення наступних завдань:
- на основі історико-юридичного аналізу нарративних, епіграфічних та інших джерел, а також використання наявного масиву історико-правової, спеціально-юридичної та загальноісторичної літератури з’ясувати характерні риси античних держав, розташованих на північному узбережжі Чорного моря, та специфіку їхнього права;
- виявити та систематизувати концептуальні ідеї щодо становлення та подальшого розвитку античних держав та права у північнопонтійському регіоні від їх витоків до сьогодення;
- запропонувати модель наукової періодизації державно-правового розвитку в північнопонтійському регіоні за доби античності;
- виявити особливості правосвідомості населення в античних державах Північного Причорномор’я, визначити рівень розвитку праворозуміння, з’ясувати ставлення суспільства до категорій «демократія», «тиранія», «право», «закон», «справедливість» тощо;
- здійснити реконструкцію організаційно-правових засад діяльності органів державної влади з урахуванням їх структурно-функціональних взаємозв’язків та особливос¬тей правозастосовної практики;
- використовуючи компаративний аналіз основних рис права держав Північного Причорномор’я з’ясувати ступінь впливу на їх розвиток права центрів античної цивілізації, насамперед, Афін;
- висвітлити характерні риси права власності, зобов’язального права, сімейного, фінансового права, що розвивалися, види злочинів і покарань у північнопричорноморських державах, з’ясувати їхній зв’язок з розумінням сутності права, співвідношення сакрального та світського права;
- визначити особливості побудови судоустрою та здійснення правосуддя в античних державах Північного Причорномор’я;
- виявити стан правового регулювання міжнародних відносин у північнопонтійському регіоні в стародавній період.
Об’єктом дослідження є античні держави північнопричорноморського регіону та характерні риси суспільних відносин, що в них склалися.
Предметом дослідження є закономірності становлення, оформлення та функціонування античних держав (Ольвії, Херсонесу, Тіри, Боспору) і права Північного Причорномор’я, вияви цих закономірностей через організацію та функціонування органів державної влади північнопонтійських полісів, джерела і норми права – внутрішньодержавного та міжнародного.
Хронологічні межі роботи охоплюють античну епоху – кінець VІІ ст. до н.е. – першу половину VІ ст. н.е., яка, у свою чергу, поділяється на низку періодів та етапів. Вибір таких широких меж дослідження, з одного боку, дозволяє з’ясувати витоки основних державно-правових явищ, прослідкувати їх у динаміці протягом достатньо тривалого відтинку часу, а з іншого – надає можливість більш повно розглянути їхні загальні закономірності, вплив на державу й право внутрішніх та зовнішніх факторів.
Територіальні рамки дослідження визначаються межами Північного Причорномор’я – від гирла р. Дунай до передгір’я Кавказу. У межах сучасної України виокремлюються три райони, де зосереджувалися античні поліси – північно-західний, який охоплює Нижнє Побужжя і Подністров’я (Ольвія, Тіра, Ніконій), Таврійський, що включає Південно-Західний Крим (Керкінітида, Херсонес) та північно-східний, який обіймає Східний Крим і узбережжя Керченської протоки (Пантікапей, Німфей, Феодосія та ін., які пізніше увійшли до складу Боспорської держави).
Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнотеоретичних принципів та сучасних методів наукового пізнання (філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових). Обґрунтуванню обраних методів присвячено окремий підрозділ дисертації (1.3). Дослідження здійснювалося з позицій цивілізаційно-стадіального, інформаційного, екзистенційно-гуманістичного, та аксіологічного підходів. Здобувач спирався на діалектичний метод пізнання суспільних явищ, системний, структурний, функціональний, герменевтичний методи, а також метод сутнісно-змістовного моделювання та гносеологічний підхід. Застосовувалися й спеціально-наукові методи, зокрема історико-оглядовий, формально-юридичний, порівняльно-правовий, проблемно-хронологічний тощо.
Теоретичною основою дослідження стали концептуальні положення, що містяться у працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, серед яких: С. С. Алексєєв, О. М. Атоян, О. М. Бандурка, О. М. Головко, В. Д. Гончаренко, М. А. Дамірлі, Т. В. Кашаніна, М. І. Козюбра, В. Б. Кузьменко, В. С. Макарчук, О. В. Марцеляк, М. І. Мірошниченко, Ю. М. Оборотов, Н. М. Оніщенко, О. В. Петришин, П. М. Рабінович, О. Ф. Скакун, Є. О. Харитонов, М. В. Цвік, О. Н. Ярмиш та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першою спробою на підставі усіх наявних в арсеналі учених матеріалів надати концептуального обґрунтування процесам становлення та подальшого розвитку держав і права у Північному Причорномор’ї в античний час. Наукову новизну дисертації та особистий внесок автора складають наступні висновки та положення:
уперше:
розроблено концепцію становлення і розвитку держав та права у Північному Причорномор’ї в античний час, в основу якої покладено судження про співвідносність і взаємодоповнюваність двох нормативних систем: системи північнопричорноморських полісів, що ґрунтувалася на звичаєвому праві і створюваному позитивному праві, та системи еллінської ойкумени, загальні норми якої рецепіювалися полісами;
опрацьовано сукупність теоретичних понять та юридичних термінів, що застосовувалися в північнопричорноморських державах античного часу та встановлено герменевтичний зв’язок між античною і сучасною теоретико-правовими парадигмами;
систематизовано комплекс джерел права держав Північного Причорномор’я античної доби, які збереглися до нашого часу в лапідарному вигляді або відомі з нарративних творів давніх авторів;
запропоновано періодизацію ґенези та подальшої еволюції античних держав та права у північнопонтійському регіоні, яка має концептуальне значення для вітчизняної історико-правової науки та складається з наступних періодів: архаїчного (кінець VІІ – перша чверть V ст. до н.е.); класичного (друга чверть V – третя чверть ІV ст. до н.е.); елліністичного (остання третина ІV – середина І ст. до н.е.); римського (друга пол. І ст. до н.е. – третя чверть ІІІ ст. н.е.); пізньоантичного період (кінець ІІІ – перша половина VІ ст.). Такий поділ давньої історії держави і права України викликано соціально-темпоральними змінами у праві, трансформацією моделей організації й функціонування владних державних структур;
доведено, що правова регламентація організації і діяльності органів влади північнопричорноморських держав була більш досконалою, аніж у сусідніх ранньодержавних утвореннях, насамперед, у Скіфії, що пояснюється рецепцією Ольвією, Херсонесом, Тірою та іншими полісами основ більш високої правової культури розвинених держав еллінської ойкумени, насамперед Афін, а з другої половини І ст. до н.е. й певних елементів давньоримського права;
з’ясовано, що загальні закономірності розвитку держав і права Північного Причорномор'я полягали у спадкоємності державно-правових традицій давньогрецьких держав-полісів і запозиченні елементів права у сусідніх нееллінських народів;
відзначено, що правове регулювання суспільних відносин та організації і діяльності органів державної влади грецьких держав протягом досліджуваного періоду зазнало прогресивної еволюції – від доволі примітивних форм першої половини VІ – середини І ст. до н.е. до зразків відповідних вимогам часу нормативно-правових актів римського і пізньоантичного періодів, хоч вони ще не були систематизовані та взаємно узгоджені;
визначено сутнісні риси і тенденції розвитку права власності, зобов’язального та сімейного права, правового регулювання стягнення податків та неподаткових платежів, а також грошового обігу, розрахунків та валютних відносин в античних державах північнопонтійського регіону, здійснено аксіологічний аналіз їхнього змісту;
виявлено підстави для кваліфікації злочину в античних державах Північного Причорномор’я, встановлено достатню для того часу розвиненість судової практики щодо врахування обставин, які обтяжували провину злочинця чи пом’якшували її, систематизовано і класифіковано комплекс санкцій, що застосовувалися до порушників норм, встановлених звичаєвим правом та законодавчими актами, визначено ступінь їх відповідності сакральному праву;
встановлено типові риси організації системи судових органів та процедури здійснення правосуддя в античних державах Північного Причорномор’я;
удосконалено:
існуючі знання щодо еволюції організаційно-правових засад діяльності апарату державного управління протягом досліджуваного періоду від доволі примітивних форм до низки реформ, що відповідали вимогам часу. Тенденції еволюції органів влади та управління більшості північнопонтійських держав були подібними і зумовлювалися процесами соціально-політичного розвитку, які мали місце наприкінці VІІ ст. до н.е. – у першій половині VІ ст. н.е.;
положення щодо прогресивної трансформації правового урегулювання діяльності державного апарату північнопричорноморських держав, що знайшло вияв у обмеженні повноважень народних зборів полісними радами, у формуванні ієрархії полісних магістратур, зосередженні значного обсягу повноважень в руках колегії архонтів (архонтат Боспорської держави став основою для перетворення її на монархію);
наукові уявлення про правові засади регулювання міжнародних відносин у північнопричорноморському регіоні в стародавній період, зокрема, аргументами про формування правил врегулювання міжнародних конфліктів, укладання угод, поступового оформлення правового статусу території як суверенної або залежної, такої що належала громаді, храмам або іншим релігійним установам тощо, порядку перебування іноземних військ (наприклад, римських векцилляцій на території Тіри, Херсонесу, Ольвії); спростовано твердження про винятково безправний стан іноземців; додатково аргументовано положення про те, що більшість інститутів сучасного міжнародного права мають генетичні витоки, які склалися вже за часів античності.
набули подальшого розвитку:
концептуальні положення щодо територіально-соціального підходу до визначення предмету науки історії держави і права України, яка передбачає дослідження усіх державно-правових інститутів, що існували в межах сучасної території нашої держави, незалежно від етнічної приналежності їхніх творців;
твердження, що у державах Північного Причорномор’я античного часу можна віднайти практично усі найважливіші ознаки, притаманні цивілізаціям, чільне місце серед яких посідають наявність відносин власності та соціального розшарування суспільства, утворення полісів та формування апарату управління, створення центральної ланки соціального регулювання – позитивного права, фіксація у письмовій формі найважливіших декретів та постанов вищих органів влади;
положення щодо обумовленості розвитку права в Ольвії, Херсонесі, Тірі, Боспорському царстві чинниками економічного, політичного та соціокультурного характеру і збігу його етапів зі стадіями розвитку інших еллінських держав східносередземноморського регіону, які перебували приблизно на тому ж рівні розвитку.
У роботі введено до сучасного наукового обігу значний масив актів нормативно-правового характеру та інших епіграфічних документів античної доби, які раніше не використовувалися у юридичних дослідженнях.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає:
у науково-дослідній сфері основні положення і висновки дисертації можуть бути використані як підґрунтя для подальших історико-правових, теоретико-правових досліджень, стати в нагоді для науки конституційного, адміністративного, фінансового, цивільного, цивільно-процесуального, сімейного, кримінального та кримінально-процесуального права в Україні – для вивчення становлення їх основних інститутів; деякі із сформульованих у дисертації положень мають дискусійний характер і можуть бути матеріалом для подальших досліджень у цьому напрямку;
у галузі правотворчої діяльності результати, а також загальнотеоретичні та практичні висновки можуть бути використані в процесі вдосконалення, зокрема, на історичному підґрунті, загальної концепції українського права щодо положень, які стосуються подальшого розвитку вітчизняного законодавства, певного уточнення компетенції органів державної влади та управління відповідно до одвічного змісту демократії;
у правовиховній сфері напрацювання роботи можуть бути використані для підвищення рівня правової культури населення;
у навчальному процесі положення та матеріали дисертації можуть стати в нагоді при опрацюванні загальнодержавних стандартів підготовки юристів, складанні навчальних планів і програм фахової підготовки спеціалістів у галузі права, при підготовці та викладанні дисциплін з історії держави і права України, конституційного, цивільного, цивільно-процесуального, сімейного, адміністративного, фінансового, кримінального та кримінально-процесуального права. Вони, зокрема, використовуються в навчальному процесі у Харківському національному університеті внутрішніх справ, Кіровоградському юридичному інституті ХНУВС, Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна, Київському університеті права, Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, результатом власних досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результа¬ти дисертаційного дослідження пройшли апробацію на засіданнях ка¬федри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ. Вони доповідалися на низці наукових та науково-практичних конференцій: V щорічних історико-правових читаннях «Актуальні проблеми історіографії держави і права» (Сімферополь, Алушта, 3-5 жовтня 2000 р., проведена під егідою Міжнародної асоціації істориків права, Університету внутрішніх справ, Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України); VІ щорічних історико-правових читаннях «Наступність у праві та юридичній науці» (м. Львів, 28-30 вересня 2001 р., проведена під егідою Міжнародної асоціації істориків права, Національного університету внутрішніх справ, Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України); VІІ щорічних історико-правових читаннях «Історія держави і права України та Росії: погляд з ХХІ століття» (м. Курськ, 17-18 травня 2002 р., проведена під егідою Міжнародної асоціації істориків права, Національного університету внутрішніх справ, Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України); VІІІ Міжнародної конференції істориків права «Юридична біографістика: історія, сучасність та перспективи» (м. Феодосія. 15-18 вересня 2002 р., проведена під егідою Міжнародної асоціації істориків права, Національного університету внутрішніх справ, Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України); Міжнародній науковій конференції «Проблеми археології України. До 100-річчя ХІІ Археологічного з’їзду» (м. Харків. 25-26 жовтня 2002 р., проведена під егідою Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Харківського обласного історико-археологічного товариства, Східно-регіонального відділу центру пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури); XI історико-правовій конференції «Місцеві органи дер¬жавної влади та самоврядування: історико-правовий аспект» (м. Суми. 16-18 квітня 2004 р., проведена під егідою Міжнародної асоціації істориків права, Національного університету внутрішніх справ, Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України); XII Міжнародній історико-правовій конференції «Етнонаціональні чинники в історії державно-правового будівництва» (м. Бахчисарай. 10-13 вересня 2004 р., проведена під егідою Міжнародної асоціації істориків права, Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, Національного університету внутрішніх справ, Інститут

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і подано нове вирішення важливої наукової проблеми у вітчизняній історії держави та права, що полягає у системному дослідженні історичного досвіду становлення і розвитку античних держав та права у Північному Причорномор’ї з кінця VІІ ст. до н.е. до першої половини VІ ст. н.е. Це обумовило обґрунтування на підставі положень і висновків дисертації концептуальних узагальнень автора щодо основних тенденцій і закономірностей розвитку Ольвії, Херсонесу, Тіри, Боспорської держави та їхнього права.
1. Концептуальне значення має визначена на підставі аналізу особливостей правової регламентації, організаційної будови та правозастосовної практики періодизація розвитку античних держав та права у північнопонтійському регіоні Визначено п’ять періодів (архаїчний, класичний; елліністичний, римський та пізньоантичний), які характеризувалися специфікою організації та діяльності органів державнї влади та особливостями правового розвитку.
2. Джерелознавчий аналіз еволюції права північнопонтійських держав надає можливість стверджувати, що сучасна історико-правова наука має у своєму розпорядженні достатньо широке коло джерел, які дозволяють реконструювати, бодай частково, суттєві елементи системи права полісів Північного Причорномор’я. Наголошено, що науковий доробок археологічної науки не повинен ігноруватися вченими-юристами і може стати надзвичайно корисним для більш ґрунтовного опрацювання питань історії права України найдавнішого періоду.
3. У державах Північного Причорномор’я близько середини першого тисячоліття до н.е. склався античний тип взаємовідносин суспільства та держави (полісу як громадянської общини), права та закону. Він є першим в історії політико-правової думки, який характеризується протиставленням писаного закону «законам природи»: писані закони, як такі, що штучно винайдені людьми, можуть і не відповідати велінням природи. Головною цінністю давньогрецького полісу, у тому числі й північнопричорноморського, була не індивідуальна свобода особи, а колективна свобода – свобода людини у якості громадянина полісу, яка була основою полісного законопорядку. Класична антична концепція демократії, яка базувалася на ідеї полісу, заснованого на законі, містила також уявлення про правове виховання громадян у дусі законослухняності, про відповідну правокультурну громадянську орієнтацію.
4. Характерною рисою полісної організації протягом тривалого часу було збереження общинного характеру держави. Попри певну примітивність правових відносин, рівень розвитку державних органів, на які покладалися функції правового регулювання різних сфер життя та діяльності населення, цілком відповідав рівню економіко-правового розвитку античного суспільства. Структура органів влади та управління Херсонесу, Ольвії, Тіри, Боспорської держави в своїй основі була подібною до тієї, що сформувалася в інших грецьких полісах того часу. Тенденції еволюції державних органів також були схожими і зумовлювалися тими процесами соціально-економічного розвитку, які мали місце наприкінці VІІ ст. до н.е. – у першій половині VІ ст. н.е. Розглянувши систему магістратур в античних полісах Північного Причорномор’я можемо дійти висновку: ці держави є першими на території сучасної України, які мали виборний, напівпрофесійний та спеціалізований за галузями управління державний апарат.
5. Специфічні риси щодо форми держави мав Боспор, устрій якого можливо визначити як гегемоністську симмахію на чолі з найпотужнішим у військово-економічному відношенні полісом. Саме таке об’єднання дало можливість упорядкувати між полісні відносини та координувати політику міст-держав, які увійшли до його складу. У подальшому державний устрій еволюціонував у напрямку формування унітарної держави. Форма державного правління Боспору також розвивалася від тиранії до монархії.
6. Нарративні, епіграфічні та археологічні джерела надійно засвідчують наявність в античних державах Північного Причорномор’я достатньо розвиненої, складної та розгалуженої системи правового регулювання суспільних відносин. Вже починаючи з кінця VІІ - VІ ст. до н.е. тут поступово складаються окремі елементи базових галузей права, які прийшли до Херсонесу, Ольвії, Пантікапею та інших полісів переважно з правової системи афінської держави через метрополії – Гераклею Понтійську та Мілет. Незважаючи на певні місцеві особливості, основні інститути права (цивільного, сімейного, фінансового, кримінального, процесуального), північнопонтійських держав у своїй основі були подібними до правових основ регулювання суспільних відносин в інших грецьких полісах того часу.
7. Становлення і зміцнення стародавнього права супроводжувалося паралельним розвитком його філософсько-світоглядного обґрунтування, яке пройшло кілька етапів: опрацювання у міфології певних моделей суспільних взаємин; формування ідеології суспільних відносин; етап появи й становлення власне правових ідей. Вбачається необхідним наголосити на розвиненості системи давньоеллінського права. Системний аналіз права власності та зобов’язального права північнопричорноморських полісів надає нові докази його генетичної пов’язаності з римським цивільним правом. Водночас, можна припустити і наявність зворотного впливу римського права наприкінці І тис. до н.е. – у перших сторіччях нашої ери на правові системи давньоеллінських держав.
8. Серед розмаїття правових норм античних держав Північного Причорномор’я в перебігу процесів майнового розшарування суспільства усе більшого значення набувають забезпечені державним примусом норми звичаєвого права, які регулювали широке коло відносин, пов’язаних із власністю. Характерною відмінністю права власності, особливо на нерухоме майно, була обмеженість цивільно-правової дієздатності власника громадянською общиною, а в Боспорській державі – царем. Протягом усього античного періоду держава більшою або меншою мірою здійснює втручання у майнові відносини. Загальною тенденцією цих процесів, що прослідковується від найдавніших часів і до сьогодні, є посилення нормативного визначення обмежень права власності, що дає підстави вважати її магістральним шляхом еволюції цивільно-правового регулювання.
9. Вже за доби античності у державах Північного Причорномор’я поступово формувалися основні інститути сімейного права – укладення та розірвання шлюбу, усиновлення, опіки й піклування тощо. Основним його джерелом виступали релігійні норми та приписи, а також правові звичаї. Особливістю досліджуваного періоду було те, що шлюбні відносини значною мірою перебували під контролем громадянської общини.
10. У північнопонтійських державах протягом усього досліджуваного періоду тією або іншою мірою проявилися наступні закономірності розвитку правового регулювання фінансових відносин: посилення ролі правових приписів в управлінні державними (громадськими) фінансами; здійснення фінансово-управлінських функцій не спеціалізованим державним апаратом, а цілою низкою органів держави, місцевого самоврядування, фізичних осіб; водночас, із часом відбувається певне організаційно-функціональне відокремлення деяких фінансових органів від адміністрації загальної компетенції; перехід від натуральної до змішаної (натуральної та фінансової) форми стягнення податків; удосконалення податкової системи, зростання питомої ваги прямих податків з повноправних громадян порівняно з літургіями, що поступово призвело до зникнення останніх; підвищення міри залежності розміру оподаткування від доходів та майна платника.
11. Вже у другій половині І тис. до н.е. у державах Північного Причорномор’я існувала достатньо складна та розгалужена система понять про злочини та покарання. Саме розуміння злочину, система злочинів та покарань тут значною мірою збігалися із тими, що існували в інших еллінських державах, хоча малися й розбіжності, зумовлені місцевою специфікою. Розвиток сукупності правових норм, що регулювали відносини у сфері кримінального права в античних полісах Північного Причорномор’я протягом періоду, що вивчається, не відзначався системністю й послідовністю.
12. Під покаранням у північнопонтійських державах зазвичай розумілися заходи державного примусу проти злочинця, які були наслідком скоєного правопорушення. Не варто відкидати й погляд еллінів на покарання як на кару – відповідну негативну реакцію богів, держави, суспільства, громадського об’єднання або певних осіб на неправильну поведінку суб’єкта, порушення ним тієї чи іншої соціальної (а не лише кримінально-правової) норми (моралі, релігії, корпоративної, правової). Метою покарання було залякування, прагнення наперед виключити скоєння небажаних для громадян та держави вчинків. У низці випадків на меті малося також відшкодування збитків від заподіяної шкоди.
13. Судові органи та процесуальне право в Україні мають багатовікову історію, яка сягає корінням принаймні середини першого тисячоліття до н.е. В античних державах Північного Причорномор’я склалася система судових органів, подібна до судових систем більшості держав еллінської ойкумени з урахуванням місцевих особливостей державно-правового розвитку. Наявність суттєвих лакун у законодавстві та схильність громадян до судового вирішення різноманітних життєвих колізій, надавали народному суду дікастів, колегії архонтів, іншим магістратам, що, окрім іншого, здійснювали й судові функції, широке поле для діяльності. У подальшому традиції античної культури, зокрема й правової, не були знищені. Беручи до уваги наступність у праві України, маємо підстави з упевненістю говорити про те, що пізніші судові інституції формувалися на підвалинах, які закладалися ще за часів античності.
14. Юрисдикційний процес мав яскраво виражений змагальний характер і складався з кількох стадій: порушення справи, просклесії, анакрісії, стадії судочинства та стадії виконання судового рішення. З античних полісів Північного Причорномор’я відомі випадки спроб впливу на свідків за допомогою магії, що було проявом марновірства, притаманного правосвідомості населення, яке знаходило свій вияв на побутовому рівні. Хоча загалом можна дійти висновку, що норми процесуального характеру в Ольвії, Херсонесі, Тірі та Боспорі набули достатньо значного рівня розвитку.
15. В античний час у міжнародній сфері взаємодіяли різноманітні суб’єкти: поліси та територіальні держави, союзи племен, етнічні спільноти тощо. Існувала також низка нетипових суб’єктів міжнародного права таких як храми, релігійні об’єднання тощо. Усе це спричинило появу складної сукупності регулятивних норм, які досить часто були взаємно неузгодженими, суперечливими, що об’єктивно підштовхувало державу до ролі правового стабілізатора відносин між різними політичними структурами. Особливістю стародавніх міжнародних відносин був їх регіональний характер.
16. Стосунки між скіфськими та еллінськими державними утвореннями, розташованими на північному узбережжі Понту Евксинського, а у другій пол. І ст. до н.е. – третій чверті ІІІ ст. н.е. – тісні відносини між античними державами Північного Причорномор’я та Римом слід вважати міжнародно-правовими. Вони мали офіційний характер та зачіпали воєнну, торгівельну, адміністративну, обрядову, протокольну, релігійну й інші сфери життя обох сторін. Саме вони зумовлювали особливості міжнародного права, що склалися у північнопонтійському регіоні за часів античності.
Потреби реальних соціально-політичних процесів, які відбуваються в Україні, природно вимагають постійної певної корекції конкретних заходів щодо тактики реалізації стратегічного курсу розвитку України. Розроблення необхідної стратегії – це в першу чергу функція науки, а тактика – це функція політики. Відповідно до цього важливим стає вивчення історичного досвіду становлення та розвитку держави і права на території півдня сучасної України в античну добу для опрацювання вітчизняної стратегії трансформації сучасного законодавства України з урахуванням нинішніх та майбутніх потреб суспільства в світлі нормативного регулювання суспільних відносин. Цілком зрозуміло, що будь-які аналогії сучасного з минулим приречені на певну однобічність, але не помічати їх було б великою помилкою, особливо коли йдеться про епоху, коли закладалися основи сучасного європейського права та його складової – права України. Вивчення історичного досвіду становлення та розвитку античних держав та права у Північному Причорномор’ї протягом понад тисячоліття спонукає до певних пропозицій загального характеру щодо сьогодення.
1. Зважаючи на визначення у преамбулі Конституції України поняття «український народ», яке охоплює громадян України всіх національностей, варто наголосити на недоцільності подальшого застосування у вітчизняній юридичній науці вузькоетнічного підходу до визначення предмету історії держави і права України, який передбачає дослідження лише тих державно-правових інститутів, виникнення і розвиток яких безпосередньо пов’язані з історією українського етносу. Це призводить до суттєвого звуження сфери історико-юридичного пізнання. Доцільним вбачається широке застосування іншого підходу – географічного, у відповідності з яким до предмету історії держави і права України має бути віднесено вивчення всіх державно-правових інститутів, що існували в межах сучасної території нашої держави, зокрема й еллінських та елліно-варварських держав, що розташовувалися в Північному Причорномор’ї близько двох тисяч років тому. Ці питання вбачаються одними з фундаментальних з точки зору розуміння процесу складання підмурку нинішньої правової системи нашої держави. Тому подальші наукові дослідження становлення та розвитку окремих інститутів та галузей права України варто розпочинати не з часів Київської Русі, а з вивчення правової спадщини античних держав Північного Причорномор’я.
2. Беручи до уваги практику реалізації в античних державах Північного Причорномор’я ісегорії (ισηγορία), яка базувалася на впевненості політів у тому, що для держави немає нічого гіршого за рабство думки її громадян, необхідно виробити дієві механізми реалізації свободи думки і слова та на розвиток положення, закріпленого ст. 34 Конституції України опрацювати та прийняти відповідний комплексний закон «Про свободу думки та слова», який би конкретизував і узгоджував норми, що містяться у чинному законодавстві України.
3. Зважаючи на поширену у північнопричорноморських полісах практику проходження кандидатами на магістатури процедури докімасії (δοκιμασία) варто передбачити юридичну відповідальність кандидатів у депутати та кандидатів на виборні посади в органах місцевого самоврядування за надання неповної або неправдивої інформації про свою попередню трудову та іншу діяльність.
4. Окрім вікового цензу, для кандидатів у депутати усіх рівнів та кандидатів на посади в органах державного управління і самоврядування пропонується запровадити додатково формальний трудовий ценз, щоб виключити можливість отримання депутатського статусу та обіймання відповідальних посад особами, що не мають достатнього трудового стажу, а, відповідно, й досвіду, а також унеможливити зловживання у цій сфері.
5. Зважаючи на практику пильного нагляду громадянських колективів полісів за тим, щоб ніхто не обійняв виборної посади, здобуваючи голоси шляхом підкупу, оскільки, за висловом Арістотеля, «ті, хто купують владу за гроші, звикають діставати з неї прибуток» (Aristot. Pol. ІІ, 8, 7, 1273b), включити до виборчого законодавства норму, яка б передбачала анулювання результатів виборів відносно політичних партій та виборчих блоків у разі прийняття Конституційним Судом України рішення щодо дійсності таких фактів та стягнення з винних значного штрафу, який, принаймні частково, компенсував би державні видатки.
6. Суттєвою вадою сучасних органів державної влади в Україні є низький рівень відповідальності за виконання покладених на них функцій. Зважаючи на відсутність у системі конституційного законодавства єдиного нормативно-правового акту, яким би узгоджувалися усі складові конституційної відповідальності, необхідно опрацювати та прийняти Закон України «Про конституційну відповідальність», де набули б чіткого визначення юридичні підстави для настання несприятливих наслідків конституційної відповідальності, а також процедурні питання усуненя від посади вищих посадових осіб держави. Пропонується опрацювати й спеціальний закон щодо персональної відповідальності посадових осіб за виконання покладених на них обов’язків.
7. Система державного управління повинна мати прозорий характер. Вона вимагає створення системи дієвого громадського контролю. Для цього могли б бути створені громадські ради при обласних та районних держадміністраціях, які були б наділені визначеними відповідним законом реальними контрольними повноваженнями.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамзон М.Г. Медный чекан Гепепирии и некоторые проблемы политической истории Боспора / М.Г. Абрамзон // Проблемы истории, филологии и культуры. – М.; Магнитогорск, 1996. – Вып. 3. – С. 12-31.
2. Абрамова В.В. Варварська дипломатія епохи еллінізму / В.В. Абрамова // Грані. – 2002. – № 3. – С. 37-41.
3. Абрамова В.В. Варварські найманці в елліністичних арміях / В.В. Абрамова // Наукові праці історичного факультету ЗДУ. – Запоріжжя: Просвіта, 2002. – Вип. ХV. – С. 205-210.
4. Абрамова В.В. Племінні народи Балканського півострова у міжнародних відносинах кінця ІV – першої половини ІІ ст. до н.е. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.02 «Всесвітня історія» / В.В. Абрамова. – Харків, 2004. – 20 с.
5. Абрамова В.В. Проблема варварського протекторату в греко-фракійських відносинах кінця ІV – ІІ ст. до н.е. / В.В. Абрамова // Грані. – 2002. – № 1. – С. 41-44.
6. Агбунов М.В. Путешествие в загадочную Скифию / М.В. Агбунов. – М. : Наука, 1989. – 189 с.
7. Азімов Ч.Н. Заклад / Ч.Н. Азімов // Юридична енциклопедія : В 6 т. Т. 2. – К. : Українська енциклопедія, 1999. – С. 472.
8. Актуальные вопросы гражданского права / [Под ред. М.И. Брагинского]. – М. : Статут, 1998. – 464 с. – (Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права).
9. Алексеев С.С. Право: азбука-теория-философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 230 с.
10. Алексеев С.С. Теория права : [учебник] / С.С. Алексеев. – М. : БЕК, 1995. – 311 с.
11. Алексеева Е.М. Горгиппия в системе боспорского царства первых веков нашей эры / Е.М. Алексеева // Вестник древней истории. – 1988. – № 2. – С. 66-85.
12. Алексеева Е.М. Царская тамга на золотом перстне из Горгиппии / Е.М. Алексеева // Проблемы античной культуры. – М. : Наука, 1986. – С. 118-124.
13. Альтернативные пути к цивилизации : [коллективная монография] / [Под ред. Н.Н. Крадин, А.В. Коротаев, Д.М. Бондаренко, В.А. Лынша]. – М. : Логос, 2000. – 368 с.
14. Анахарсис. Письма Анахарсиса / Анахарсис // Скифия: история, хозяйство, быт, религия, военное дело / [В.Ю. Мурзин, Н.А. Гаврилюк, С.С. Бессонова, Е.Е. Фиалко, Е.В. Черненко]. – Николаев : Возможности Киммерии, 2004. – С. 144-147.
15. Андокид. Речи, или История святотатцев / Андокид ; [пер. и коммент. Э.Д. Фролов]. – СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1996. – 219 с.
16. Андреев В.Н. Аттическое общественное землевладение V-III вв. до н.э. / В.Н. Андреев // Вестник древней истории. – 1967. – № 2. – С. 48-76.
17. Андреев В.Н. Размеры земельных участков в Аттике в IV в. до н.э. / В.Н. Андреев // Вестник древней истории . – 1959. – № 2. – С. 142-158.
18. Андреев Ю.В. Раннегреческий полис (Гомеровский период) / Ю.В. Андреев. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. – 142 с.
19. Аннерс Э. История европейского права / Э. Аннерс. – М. : Наука, 1994. – 393 с.
20. Анохин В.А. История Боспора Киммерийского / В.А. Анохин. – К. : Одигитрия, 1999. – 256 с.
21. Анохин В.А. Монетное дело Боспора / В.А. Анохин. – К. : Наукова думка, 1986. – 181 с.
22. Анохин В.А. Монетное дело Херсонеса (IV в. до н.э. – XII в. н.э.) / В.А. Анохин. – К. : Наукова думка, 1977. – 176 с.
23. Анохін В.О. Боспорське царство / В.О. Анохін // Енциклопедія історії України : В 5 т. Т. 1 : А – В / [Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін.]. – К. : Наукова думка, 2005. – С. 69.
24. Античная Греция. Проблемы развития полиса. В 2 т. Т. 1 : Становление и развитие полиса / [Редкол. : Е.С. Голубцова, Л.П. Маринович, А.И. Павловская, Э.Д. Фролов]. – М. : Наука, 1983. – 423 с.
25. Античная Греция. Проблемы развития полиса. В 2 т. Т. 2 : Кризис полиса / [Редкол. : Е.С. Голубцова, Л.П. Маринович, А.И. Павловская, Э.Д. Фролов]. – М. : Наука, 1983. – 383 с.
26. Античная демократия в свидетельствах современников / Сост. Л.П. Маринович, Г.А. Кошеленко. – М.: Ладомир, 1996. – 384 с.
27. Античный способ производства в источниках / [Под ред. С.А.Жебелева] // Известия ГАИМК. – Вып. 78. – Ленинград, 1933. – 596 с.
28. Антонов В.В. О межполисных отношениях во втором Афинском морском союзе / В.В. Антонов // Из истории античного общества. Межвуз. сб. науч. трудов. – Нижний Новгород : Изд-во Нижегородского ун-та, 2003. – С. 3-14.
29. Аппиан. Митридатовы войны / Аппиан ; [пер. и коммент. С.П. Кондратьев] // Вестник древней истории. – 1946. – № 4. – С. 129-163.
30. Аристотель. Афинская политика. Государственное устройство афинян / Аристотель ; [пер. с древнегреч. и коммент. С.И. Радциг ; гл. ред. Д.И. Фельдштейн]. – М. : Флинта ; Изд-во Моск. психолого-социального ин-та, 2007. – 233 с.
31. Аристотель. Сочинения : в 4 т. Т. 1 / Аристотель. [Пер. А.И. Доватур, М.Л. Гаспаров, С.А. Жебелев и др. ; под ред. и предисл. В.Ф. Асмус]. – М. : Мысль, 1975. – 550 с. – (Философское наследие).
32. Аристотель. Сочинения : в 4 т. Т. 2 / Аристотель. [Пер. А.И. Доватур, М.Л. Гаспаров, С.А. Жебелев и др. ; под ред. В.Ф. Асмус]. – М. : Мысль, 1978. – 687 с. – (Философское наследие).
33. Аристотель. Сочинения : в 4 т. Т. 3 / Аристотель. [Пер. А.И. Доватур, М.Л. Гаспаров, С.А. Жебелев и др. ; под ред. и предисл. И.Д. Рожанский]. – М. : Мысль, 1975. – 550 с. – (Философское наследие).
34. Аристотель. Сочинения : в 4 т. Т. 4 / Аристотель. [Пер. А.И. Доватур, М.Л. Гаспаров, С.А. Жебелев и др. ; под ред. и предисл. А.И. Доватур]. – М. : Мысль, 1975. – 550 с. – (Философское наследие).
35. Аристофан. Комедии : в 2 т. Т. 2 / Аристофан. [Пер. под ред. Ф.А. Петровского, В.Н. Ярхо]. – М. : Гослитиздат, 1954. – 503 с.
36. Аристофан. Комедии. Фрагменты. – М. : Ладомир, 2008. – 1040 с. – (Литературные памятники).
37. Артамонов М.И. О землевладении и земледельческом празднике у скифов / М.И. Артамонов // Ученые записки ЛГУ. – № 95. – Сер. ист. наук. – Вып. 15. – Л., 1948. – С. 6-19.
38. Артамонов М.И. Общественный строй скифов / М.И. Артамонов // Вестник Ленинградского университета. – 1947. – Вып. 9. – С. 70-87.
39. Археология СССР. Античные государства Северного Причерноморья. – М. : Наука, 1984. – 392 с.
40. Архилох. Лирика / Архилох ; [пер. В.В. Вересаев] // Хрестоматия по античной литературе. Для высш. учеб. заведений. в 2 т. Т. 1 : Греческая литература. – М. : Просвещение, 1965. – С. 47-54.
41. Астахов В.А. Боспорское царство в І в. до н.э. (политическая организация) : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. ист. наук : спец. 07.00.03 «Всемирная история» / В.А. Астахов. – М., 1991. – 20 с.
42. Бандурка А.М. Деньги и кредит : [учебник] / А.М. Бандурка, В.В. Глущенко. – Х. : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2003. – 480 с.
43. Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність. Ч. І : [підручник] / О.М. Бандурка . – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 244 с.
44. Бейдин Г.В. Находки монет римского времени на территории Харьковской области / Г.В. Бейдин, М.Н. Григорьянц, М.В. Любичев // Древности римского времени на Слобожанщине. – Харьков : Курсор, 2006. – С. 110-143.
45. Беккер П. Тирас и тириты. Изъяснение надписи, представляющей два рескрипта, данных римскими императорами на имя тиритов / П. Беккер // Записки Одесского общества истории и древностей. – 1848. – Т. 2. – С. 416-469.
46. Белецкий А.А. «Благосклонно внемлющий герой» в Ольвии / А.А. Белецкий // Вестник древней истории. – 1969. – № 1. – С. 155-161.
47. Белецкий А.А. Граффити магического содержания из Ольвии / А.А. Белецкий, А.С. Русяева // Северное Причерноморье. – К. : Наукова думка, 1984. – С. 51-58.
48. Белов Г.Д. Кварталы XV и XVI / Г.Д. Белов, С.Ф. Стржелецкий // Материалы и исследования по археологии. – 1953. – № 34. – С. 68-80.
49. Белов Г.Д. Херсонес Таврический: историко-археологический очерк / Г.Д. Белов. – Л. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 1948. – 146 с.
50. Белова Н.С. Политическое положение боспорских городов в IV в. до н.э. : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. ист. наук : спец. 07.00.03 «Всемирная история» / Н.С. Белова. – М.-Л., 1954. – 21 с.
51. Беляев С.А. К пониманию CIL, VIII, 619 / С.А. Беляев // Вестник древней истории. – 1968. – № 4. – С.127-137.
52. Бергер А.К. Политическая мысль древнегреческой демократии / А.К. Бергер. – М. : Наука, 1966. – 359 с.
53. Берзин Э. Синдика, Боспор и Афины в последней четверти V в. до н.э. / Э. Берзин // Вестник древней истории. – 1958. – № 1. – С. 124-129.
54. Бертье-Делагард А.Л. Надпись времени императора Зенона в связи с отрывками из истории Херсонеса / А.Л. Бертье-Делагард // Записки Одесского общества истории и древностей. – 1893. – Т. 16. – С. 58-81.
55. Бертье-Делагард А.Л. О монетах властителей Боспора Киммерийского, определяемых монограммами / А.Л. Бертье-Делагард // Записки Одесского общества истории и древностей. – 1911. – Т. 29. – С. 88-126.
56. Бибиков П. Очерк международного права в Греции. Сочинение. / П. Бибиков. – М. : Типография В. Готье, 1852. – 148 с.
57. Бикерман Э. Хронология древнего мира. Ближний Восток и античность / Э. Бикерман. – М. : Наука, 1976. – 336 с.
58. Блаватская Т.В. Внутреннее устройство западнопонтийских городов в эпоху их автономии / Т.В. Блаватская // Вестник древней истории. – 1949. – № 3. – С. 36-45.
59. Блаватская Т.В. Западнопонтийские города в VІІ-І вв. до н.э. / Т.В. Блаватская. – М. : Изд-во АН СССР, 1952. – 263 с.
60. Блаватская Т.В. Известия Геродота о будинском граде Гелоне и его обитателях / Т.В. Блаватская // Советская археология. – 1986. – № 4. – С. 22-33.
61. Блаватская Т.В. Об организации правовой информации в эллинских полисах VI-IV вв. до н.э. / Т.В. Блаватская // Античный мир. Византия: К 70-летию профессора В.И. Кадеева (Сб. науч. трудов). – Харьков : АО «Бизнес Информ», 1997. – С. 41-47.
62. Блаватская Т.В. Очерки политической истории Боспора в V – IV вв. до н.э. / Т.В. Блаватская. – М. : Изд-во АН СССР, 1959. – 158 с.
63. Блаватская Т.В. Рескрипты царя Аспурга / Т.В. Блаватская // Советская археология. – 1965. – № 2. – С. 197-209.
64. Блаватская Т.В. Черты истории государственности Эллады / Т.В. Блаватская. – СПб. : Алетейя, 2003. – 409 с.
65. Блаватский В.Д. Античная археология и история / В.Д. Блаватский. – М. : Наука, 1985. – 279 с.
66. Блаватский В.Д. Архаический Боспор / В.Д. Блаватский // Материалы и исследования по археологии СССР. – 1954. – № 33. – С. 7-34.
67. Блаватский В.Д. Земледелие в античных государствах Северного Причерноморья / В.Д. Блаватский. – М. : Изд-во АН СССР, 1953. – 208 с.
68. Блаватский В.Д. О херсонесском термине ΣΑΣΤΗΡ / В.Д. Блаватский // Советская археология. – 1954. – ХІХ. – С. 231-239.
69. Блаватский В.Д. Очерки военного дела в античных государствах Северного Причерноморья / В.Д. Блаватский. – М. : Изд-во АН СССР, 1954. – 158 с.
70. Блаватский В.Д. Пантикапей. Очерки истории столицы Боспора / В.Д. Блаватский. – М. : Наука, 1964. – 232 с.
71. Блаватский В.Д. Процесс исторического развития античных государств Северного Причерноморья / В.Д. Блаватский // Проблемы истории Северного Причерноморья в античную эпоху. – М. : АН СССР, 1959. – С. 27-30.
72. Блаватский В.Д. Рабство в античных государствах Северного Причерноморья / В.Д. Блаватский // Советская археология. – 1954. – ХХ. – С. 31-56.
73. Блохина И.Р. К вопросу о симмахии Тимолеонта в Сицилии / И.Р. Блохина // Из истории антично¬го общества. Межвуз. сб. Вып. 3. – Горький, 1982. – С. 21-26.
74. Бобринский А.А. Херсонес Таврический : [исторический очерк] / А.А. Бобринский. – СПб. : Тип. Скороходова , 1905. – 196 с.
75. Боброва Н.А. Ответственность в системе гарантий конституционных норм (государственно-правовые аспекты) / Н.А. Боброва, Т.Д. Зражевская. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 152 с.
76. Болгов Н.Н. Боспор IV-V вв. и проблема позднеантичных государственных образований : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. ист. наук : спец. 07.00.03 «Всемирная история» / Н.Н. Болгов. – М., 1994. – 21 с.
77. Болгов Н.Н. Закат античного Боспора. Очерки истории Боспорского государства позднеантичного времени (IV-V вв.) : [монография] / Н.Н. Болгов. – Белгород : Белгор. пед. ун-т, 1996. – 180 с.
78. Болтрик Ю.В. Про місце жіночих поховань в курганах скіфської еліти // Археологія / Ю.В. Болтрик. – 1997. – № 1. – С. 33-35.
79. Болтунова А.И. К надписи IOSPE, ІІ, 400 / А.И. Болтунова // Вестник древней истории. – 1954. – № 1. – С. 168-176.
80. Болтунова Е.И. Надписи Боспора (заметки и публикации) / Е.И. Болтунова // Вестник древней истории. – 1959. – № 4. – С. 92-110.
81. Большой юридический словарь / [ред. Сухарева А.Я., Крутских В.Е.]. – М. : Инфра-М, 2000. – 703 с.
82. Бондарь Л.Д. Общественные повинности (литургии) в Афинах V-ІV вв. до н.э. : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. ист. наук : спец. 07.00.03 «Всеобщая история» / Л.Д. Бондарь. – СПб, 1997. – 20 с.
83. Бондарь Н.Н. Торговые отношения Ольвии со Скифией VI-V вв. до н.э. / Н.Н. Бондарь // Советская археология. – 1955. – ХХIII. – С. 72-83.
84. Бондарь Р.Д. Некоторые проблемы истории нижнедунайского лимеса / Р.Д. Бондарь // Вестник древней истории. – 1973. – № 3. – С. 144-159.
85. Борисова В.С. Амфорные ручки с именами астиномов древнего Херсонеса / В.С. Борисова // Вестник древней истории. – 1949. – № 3. – С. 86-91.
86. Борисова В.С. Боспорские Археанактиды в отечественной историографии / В.С. Борисова // Из истории античного общества. Межвуз. сб. науч. трудов. – Нижний Новгород: Изд-во Нижегородского ун-та, 2003. – С. 14-23.
87. Борисова В.С. К вопросу об аристократии на раннем Боспоре / В.С. Борисова // Наш «Анабасис» : [сб. статей магистров и аспирантов]. – Вып. 1. – Нижний Новгород : НГУ, 2003. – С. 3-6.
88. Борисова В.С. Проблема государственного устройства городов Боспора в доархеанактидовский период / В.С. Борисова // Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Материалы IV Боспорских чтений. – Керчь, 2003. – С. 21-25.
89. Борисова В.С. Становление государственности Боспора в VІ-ІV вв. до н.э. : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. ист. наук : спец. 07.00.03 «Всеобщая история» / В.С. Борисова. – Нижний Новгород, 2006. – 21 с.
90. Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья : материалы IV Боспорских чтений. – Керчь, 2003. – 314 с.
91. Браунд Д. «Препарируя сарматов»: Проблемы источниковедческой и археологической методологии / Д. Браунд // Вестник древней истории. – 1994. – № 1. – С. 168-173.
92. Брашинский И.Б. Афинский декрет 323/2 года до н.э. (К истории афинско-боспорских взаимоотношений) / И.Б. Брашинский // Краткие сообщения о докладах и полевых исследованиях института истории материальной культуры. – № 74. – М. : Изд-во АН СССР, 1959. – С. 3-8.
93. Брашинский И.Б. К вопросу о положении Нимфея во второй половине V в. до н.э. / И.Б. Брашинский // Вестник древней истории. – 1955. – № 2. – С. 37-51.
94. Брашинский И.Б. Некоторые проблемы греческой колонизации / И.Б. Брашинский, А.Н. Щеглов // Проблемы греческой колонизации Северного и Восточного Причерноморья. – Тбилиси : Мецниереба, 1979. – С. 36-37.
95. Брашинский И.Б. Торговые пошлины и право беспошлинности на Боспоре (IV в. до н.э.) / И.Б. Брашинский // Вестник древней истории. – 1958. – № 1. – С. 129-137.
96. Бузескул В.П. Введение в историю Греции / В.П. Бузескул. – Пг. : [Б. м.], 1915. – 219 с.
97. Бузескул В.П. Женский вопрос в Древней Греции / В.П. Бузескул. – Харьков : Издание книжного магазина П.А. Брейтигама, 1905. – 42 с.
98. Бузескул В.П. Международный третейский суд в древнегреческом мире / В.П. Бузескул : [оттиск из журн. «Вестник Европы»]. – Б.м., Б.г. – 27 л.
99. Бузольт Г. Очерк государственных и правовых греческих древностей / Г. Бузольт / Пер. с нем. – Харьков : Тип. А. Дарре, 1890. – 320 с.
100. Буйских А.В. К вопросу о действии в Ольвии закона Клеарха / А.В. Буйских // Ольвия – 200. Тезисы докладов международной конференции, посвященной двухсотлетию археологического открытия Ольвии. (с. Парутино, 5-9 сентября 1994 г.). – Николаев : Ин-т археологии НАН Украины, Управление культуры Николаевской области, 1994. – С. 23-25.
101. Бунятян К.П. Давнє населення України: [навч. посібник] / К.П. Бунятян. – К. : Либідь, 1999. – 228 с.
102. Бунятян К.П. На світанку історії / К.П. Бунятян, В.Ю. Мурзін, О.В. Симоненко – К. : Видавничий дім «Альтернативи», 1998. – 335 с. – (Україна крізь віки).
103. Буткевич О.В. Міжнародний договір як джерело стародавнього міжнародного права / О.В. Буткевич // Міжнародні відносини. – Вип. 18. – К. : КНУ ім. Т.Г. Шевченка, 2001. – С. 4-9.
104. Буткевич О.В. Становлення і розвиток міжнародного права у стародавній період : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / О.В. Буткевич. – К., 2002. – 20 с.
105. Буткевич О.В. Становлення і розвиток міжнародного права у стародавній період. Дис. … канд. юрид. наук : 12.00.11 / Буткевич Ольга Володимирівна. – К., 2002. – 216 с.
106. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс] : зі змінами : за станом на 6 берез. 2003 р. // Режим доступу: www.univd.edu.ua/_projects/ezloch_kor/docs/gosp/k_budg.doc. – Назва з екрану.
107. Валлон А. История рабства в античном мире / Валлон А. – М. : Огиз, Госполитиздат, 1941. – 661 с.
108. Варданян Р.Е. Великий царь царей Фарнак / Р.Е. Варданян // Боспорский город Нимфей: Тезисы докладов. – Изд-во Гос. Эрмитажа, 1999. – С. 14-17.
109. Василенко Г.К. Велика Скіфія / Г.К. Василенко. – К. : Т-во «Знання» України, 1991. – 48 с.
110. Васильев А.П. К вопросу о времени образования Боспорского государства / Васильев А.П. // Этюды по античной истории и культуре Северного Причерноморья. – СПб : Глагол, 1992. – С. 111-128.
111. Васильчикова Н.А. История развития законодательства о правовом статусе иностранцев / Н.А. Васильчикова, А.Н. Кузбагаров // История государства и права. – 2002. – № 5. – С. 20-27.
112. Вахтина М.Ю. Некоторые вопросы греческой колонизации Крыма / [М.Ю. Вахтина, Виноградов Ю.А., Горончаровский В.А., Рогов Е.Я.] // Проблемы греческой колонизации Северного и Восточного Причерноморья. – Тбилиси : [Б.м.], 1979. – С. 79-80.
113. Вейсман А.Д. Греческо-русский словарь : [репринт 5-го издания 1899 г.] / А.Д. Вейсман. – М. : Греко-латинский кабинет Ю.А. Шичалина, 1991. – 1370 с.
114. Венгеров А.Б. Значение археологии и этнографии для юридической науки / А.Б. Венгеров // Советское государство и право. – 1983. – № 3. – С. 28-36.
115. Вернан Ж.-П. Происхождение древнегреческой мысли / Ж.-П. Вернан. – М. : Прогресс, 1988. – 221 с.
116. Виндельбанд В. История древней философии / В. Виндельбанд. – М. : Тип. Русского т-ва, 1995. – 221 с.
117. Виноградов Ю.Г. Боспор Киммерийский: основные этапы истории в доримскую эпоху / Ю.Г. Виноградов // Таманская старина. – 2000. – № 3. – С. 23-35.
118. Виноградов Ю.Г. Вотивная надпись дочери царя Скилура из Пантикапея и проблемы истории Скифии и Боспора во ІІ в. до н.э. / Ю.Г. Виноградов // Вестник древней истории. – 1987. – № 1. – С. 52-63.
119. Виноградов Ю.Г. Декрет в честь Антестерия и кризис Ольвийского полиса в эпоху эллинизма / Ю.Г. Виноградов // Вестник древней истории. – 1984. – № 1.– С. 51-80.
120. Виноградов Ю.Г. Дорийские филы в Херсонесе Таврическом / Ю.Г. Виноградов // Вестник древней истории. – 1993. – № 4. – С. 61-66.
121. Виноградов Ю.Г. Древнейшее письмо с о. Березань / Ю.Г. Виноградов // Вестник древней истории. – 1971. – № 4. – С. 74-99.
122. Виноградов Ю.Г. Каллиник, сын Евксена. Проблемы политической и социально-экономической истории Ольвии второй пол. IV в. до н.э. / Ю.Г. Виноградов, П.О. Карышковский // Вестник древней истории. – 1982. – № 4. – С. 26-46; 1983. – № 1. – С. 21-39.
123. Виноградов Ю.Г. Новое документальное досье императорской эпохи из Херсонеса (О превратностях судеб херсонеситов и их лапидарного архива) / Ю.Г. Виноградов // Вестник древней истории. – 1996. – № 1. – С. 36-52.
124. Виноградов Ю.Г. Новые декреты Левкона I, Перисада и Эвмела из Пантикапея / Ю.Г. Виноградов, В.П.Толстиков, Ф.В. Шелов-Коведяев // Вестник древней истории. – 2002. – № 4. – С. 56-64.
125. Виноградов Ю.Г. Образование территориального Херсонесского государства / Ю.Г. Виноградов, А.Н. Щеглов // Эллинизм: экономика, политика, культура. – М. : Наука, 1990. – С. 310-371.
126. Виноградов Ю.Г. Ольвийская элита императорской эпохи в освещении эпиграфических документов / Ю.Г. Виноградов // Ольвия-200. Тезисы докладов. (5-9 сентября 1994 г.). – Парутино-Николаев, 1994. – С. 43-44.
127. Виноградов Ю.Г. Ольвия и Боспор в раннем IV в. до н.э. / Ю.Г. Виноградов, В.В. Крапивина // Античные полисы и местное население Причерноморья. – Севастополь, 1995. – С. 69-78.
128. Виноградов Ю.Г. Особенности греко-варварских взаимоотношений на Боспоре в VI-III вв. до н.э. : автореф. дис. на соиск. ученой степен канд. ист. наук : спец. 07.00.03 «Всемирная история» / Ю.Г. Виноградов. – Л., 1990. – 21 с.
129. Виноградов Ю.Г. От элевтерии к зависимости: проблема политической правоспособности Херсонеса в конце ІІ-І вв. до н.э. / Ю.Г. Виноградов // Проблемы исследлвания античного и средневекового Херсонеса. 1888-1988. Тезисы докладов. – Севастополь : Херсонесский историко-археологический заповедник, 1988. – С. 19-21.
130. Виноградов Ю.Г. Перстень царя Скила / Ю.Г. Ви