Становлення та тенденції розвитку європейського правового простору

Краткое описание

ЗМІСТ
Розділ 1. Еволюція та сучасний стан концепції “європейського правового простору” 12
1.1. Становлення та розвиток ідеї Європи як політико-правової спільноти 12
1.2. “Європа” та “європейський” як політико-правові категорії 28
1.3. Плюралізм правових та організаційних форм європейської інтеграції 35
1.4. Концепція європейського правового простору: теоретичні підходи 41
Розділ 2. Способи формування європейського правового простору 60
2.1. Інтернаціоналізація національного права та формування європейського правового простору 60
2.2. Роль НБСЄ/ОБСЄ у забезпеченні політико-правових гарантій формування європейського правового простору 72
2.3. Участь Ради Європи у створенні європейського правового простору 81
2.4. Участь Європейського Союзу у створенні європейського правового простору 97
2.5. Співвідношення правових систем Європейського Союзу та Ради Європи з питань забезпечення прав людини 115
Розділ 3. Європейський правовий простір та розширення інтеграційних процесів 133
3.1. Прийняття acquis communautaire як юридичний фундамент розширення ЄС 133
3.2. Роль угод про партнерство та співробітництво у входженні “нових незалежних держав Європи” до європейського правового простору 144
3.3. Правова система України у європейському правовому просторі 156
Висновки 164
Список використаних джерел 169

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Прихильність України до європейського вибору та відданість загальнолюдським цінностям можуть бути реалізовані лише на основі послідовного утвердження демократичних засад розвитку суспільства, прав та свобод людини у всіх їх виявах, побудови правової держави, становлення громадянського суспільства. Цей процес, серед іншого, передбачає повномасштабне реформування правової системи України на основі принципів та стандартів, що утвердилися на загальноєвропейському рівні на основі сучасного демократичного міжнародного права в результаті діяльності європейських регіональних міжнародних організацій. До останніх відноситься не тільки Європейський Союз, а й Рада Європи та Організація з безпеки і співробітництва в Європі.
Саме цим обумовлено той факт, що входження нашої держави до європейського правового простору визначається внутрішніми нормативними актами України як необхідна умова інтеграції України до Європейського Союзу та інших європейських структур. Тому саме з метою забезпечення умов для входження України до “європейського правового простору” видано укази Президента України “Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)” від 24 лютого 1998 р., “Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” від 11 червня 1998 р. та “Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС” від 30 серпня 2000 р. У зазначених указах “входження до європейського правового простору” пов’язується насамперед із вступом України до Європейського Союзу як кінцевою метою її участі в європейській інтеграції.
Поняття “європейський правовий простір” широко застосовується в офіційних документах європейських регіональних міжурядових організацій, присвячених процесам правової інтеграції на континенті, що передбачає зближення національних правових систем держав Європи.
Отже, поняття “європейський правовий простір” є ключовим для розуміння процесу здійснення європейського вибору України, повноцінної участі нашої держави у діяльності європейських інтеграційних структур, визначення змісту процесів спільного правового розвитку держав Європи.
Тому необхідним є теоретичне розроблення поняття “правовий простір” у контексті розвитку процесів регіональної інтеграції, визначення міжнародно-правових засад зближення національних правових систем держав Європи, дослідження перспектив формування європейського права як нової своєрідної правової системи, що об’єднує держави континенту, які беруть участь в інтеграційних процесах.
Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження визначається необхідністю наукової розробки концепції “європейський правовий простір”, зв’язку процесів регіональної інтеграції та спільного правового розвитку держав у Європі.
Стан дослідження проблеми. Концепція “європейського правового простору” набуває дедалі більшого визнання у документах та діяльності європейських міжнародних організацій – ОБСЄ, Ради Європи та Європейського Союзу. Наукове її опрацювання в європейській та вітчизняній юридичній літературі розпочалося наприкінці 1980-х років. Віддаючи данину певним досягненням у цьому напрямку, слід визнати, що питанням формування європейського правового простору в науках міжнародного права та порівняльного правознавства достатньої уваги досі не приділялося. Серед робіт зарубіжних науковців необхідно відмітити дослідження французького вченого Е. Крабі (E. Crabit), який зробив першу у юридичній науці спробу комплексно дослідити концепцію європейського правового простору (1988 р.). Серед дослідників з пострадянських держав необхідно звернути увагу на роботи С.А. Бєляєва та В.В. Пустогарова (1989-1992 рр.), які звернули увагу на зв’язок становлення європейського правового простору та утвердження країн Східної Європи та колишнього Союзу РСР як правових держав, а також на обґрунтування А.Х. Саїдовим наукової цінності концепції європейського правового простору для наук міжнародного права та порівняльного правознавства (1993, 2000 рр.). Окремі теоретичні аспекти доцільності наукового вжитку поняття “правовий простір” висвітлюються у роботах Ю.А. Тихомирова. У 2000 р. у зв’язку з проблематикою інтернаціоналізації внутрішнього права держав на основі норм і стандартів, вироблених у регіональному міжнародному праві, до поняття “європейський правовий простір” звернувся І.І. Лукашук.
Важливими для різнобічного розкриття процесу становлення європейського правового простору є роботи російських вчених Л.М. Ентіна, О.І. Тіунова, Б.М. Топорніна, Є.T. Усенка, Ю.М. Юмашева, а також таких західних вчених, як Е. Аннерс, Дж. Вейлер, Дж. Вінер, В. Греве, Р. Давід, А. Романо, М. Дженіс, Р. Кей, Е. Бредлі, А. Татам та ін. Хоча українські автори досі не ставили за мету дослідження концепції європейського правового простору, існує чимало їх робіт, важливих для аналізу окремих аспектів проблеми. Зокрема, питання історичного розвитку ідеї Європи як сукупності правових держав, сучасного змісту європейського права, права Європейського Союзу, правової діяльності Ради Європи та ОБСЄ, а також аспектів реформування правової системи України у відповідності з ними досліджуються у працях А.І. Дмитрієва, А.С. Довгерта, В.К. Забігайла, Л.Г. Заблоцької, О.В. Задорожнього, А.П. Зайця, В.Є. Мармазова та І.С. Піляєва, В.І. Муравйова, Л.Д. Тимченка, Ю.С. Шемшученка.
Разом з тим, об’єктивна потреба у продовженні дослідження сучасної концепції європейського правового простору та об’єктивного зв’язку між його формуванням і розвитком інтеграційних процесів у Європі, що сприятиме подальшому розвитку наук міжнародного права та порівняльного правознавства в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукового проекту Комплексної державної програми науково-дослідницької роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова державності України 1996-2005 рр.”, планової наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розробка міжнародних правових, політичних та економічних основ розбудови Української Держави” № 97128, а також наукової теми відділення міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародно-правові основи зміцнення державності України” № 97132.
Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є аналіз сучасної концепції європейського правового простору, визначення ролі регіональних міжнародних організацій та окремих держав у його створенні, а також встановлення об’єктивної взаємозалежності процесів розширення Європейського Союзу та включення до європейського правового простору держав, що прагнуть членства в ЄС.
Відповідно до цього, у дисертації зосереджується увага на досягненні таких завдань:
- простежити історичні етапи розвитку Європи як правової спільноти та розробити підхід до дослідження регіональних процесів правової інтеграції шляхом аналізу застосування поняття “європейський правовий простір” у вітчизняній та зарубіжній доктрині, актах законодавства України та інших європейських країн, документах Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Ради Європи та Європейського Союзу;
- визначити інституційну структуру європейського правового простору, для чого з’ясувати роль у його створенні НБСЄ/ОБСЄ, Ради Європи та Європейського Союзу як основних центрів правового співробітництва європейських держав;
- дослідити місце в європейському правовому просторі політико-правових норм і стандартів, вироблених в рамках “загальноєвропейського процесу” НБСЄ/ОБСЄ, сформоване в результаті діяльності Ради Європи “європейське гуманітарне право”, а також сучасний стан та перспективи правової інтеграції всередині Європейського Союзу (гармонізація кримінального, цивільного та процесуального законодавства держав-членів ЄС та проблема створення “конституції” ЄС);
- визначити роль процесу поглиблення та розширення інтеграційних процесів для розвитку європейського правового простору, а також важливість належної міри участі держав Центральної та Східної Європи у подальшому розвитку європейського правового простору для вступу до ЄС.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові аспекти утвердження Європейського континенту як сукупності держав, які формують єдиний європейський правовий простір в ході економічних та політичних процесів регіональної інтеграції на основі спільних стандартів та принципів побудови національних правових систем в контексті загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
Предметом дослідження є сучасне регіональне міжнародне право, правові системи Європейського Союзу та держав Європи, що складають об’єктивну основу європейського правового простору, а також політичні та економічні процеси розвитку співробітництва та інтеграції.
Методологічні та науково-теоретичні основи дослідження. Методологічною основою цього дослідження є загальнофілософський діалектичний метод, метод системного аналізу суспільних відносин, що виникають у зв’язку з процесами регіональної інтеграції на європейському континенті, формально-юридичний метод, що дозволяє проаналізувати юридичний зміст правових актів, які становлять основу європейського правового простору, порівняльно-правовий метод, який дає змогу встановити основні закономірності розвитку права в Європі, а також історичний метод для простеження становлення ідеї Європи як політико-правової спільноти. Застосовуються логічний, а також спеціальні методи наукового дослідження.
При виконанні дисертації використані загальнотеоретичні та спеціальні дослідження науковців, присвячені проблемам співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права, взаємодії національних правових систем, правової інтеграції та конвергенції, взаємодії права Європейського Союзу з правовими системами його держав-членів. Це праці С.С. Алексєєва, В.Г. Буткевича, В.А. Василенка, А.С. Гавердовського, В.К. Забігайла, І.І. Лукашука, Р.А. Мюллерсона, А.О. Рубанова, А.Х. Саїдова, Ю.А. Тихомирова та ін.
Крім того, у дисертації широко використано міжнародні та внутрішньодержавні нормативні правові акти, серед яких – основоположні договори Європейських співтовариств та Європейського Союзу, резолюції Європейського Парламенту, директиви та регламенти ЄС, рішення Суду Європейських співтовариств, Угоди про партнерство та співробітництво між “новими незалежними державами Європи” і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами, конвенції Ради Європи, рішення Європейського суду з прав людини, документи Наради та Організації з безпеки та співробітництва в Європі, двосторонні договори України, закони України, укази Президента та інші нормативні правові акти України.
Наукова новизна результатів дослідження. У дисертації вперше в Україні проведено комплексне дослідження концепції європейського правового простору, яка формується, здійснено системне дослідження міжнародних та національних джерел права, спрямованих на розвиток, удосконалення і встановлення меж європейського правового простору.
Автор вперше вводить до наукового обігу в українській юридичній літературі концепцію європейського правового простору та обґрунтовує її значення для здійснення європейського вибору України, спрямованого на укладення з Європейським Союзом угоди про асоціацію та, у перспективі, набуття Україною повноправного членства у цій організації.
Основні наукові положення дослідження, які виносяться на захист як особистий внесок дисертанта:
– положення, що концепція “європейський правовий простір” стала результатом тривалого історичного розвитку ідей забезпечення єдності держав європейського континенту правовими засобами, її історичним прототипом було середньовічне ius commune як вироблена постґлоссаторами на основі римського права система норм, спільних для країн континентальної Європи;
– висновок, що концепція “європейський правовий простір” забезпечує основу для дослідження регіональних процесів правової конвергенції, інтеграції національних правових систем на основі правових цінностей та стандартів, створених у процесі міжнародного спілкування;
– визначення європейського правового простору як правової системи у стані становлення, складовими якої є юридичні норми, принципи та стандарти, вироблені в рамках регіональних міжнародних організацій (ЄС, Рада Європи, ОБСЄ), а також узгоджені на їхній основі національні правові системи держав Європи;
– положення, що європейський правовий простір слід розглядати як середовище, в якому на межі національного та міжнародного права формується європейське право – правова система, спільна для всіх держав Європи;
– висновок, що способами створення європейського правового простору є правотворча та правозастосовча діяльність регіональних міжнародних організацій, спрямована на інтернаціоналізацію національних правових систем держав Європи у формах рецепції, апроксимації, гармонізації або уніфікації;
– положення, що розширення ЄС та встановлення його договірних відносин з державами Центральної та Східної Європи є чинником формування європейського правового простору через розповсюдження на держави, що є кандидатами на членство в ЄС, acquis communautaire як втілення правопорядку, спільного для всіх держав-членів ЄС;
– висновок, що напрямком державної політики України, метою якої проголошено вступ до Європейського Союзу як повноправного члена через входження України до європейського правового простору, повинна стати не тільки апроксимація (адаптація) законодавства, а реформування всієї правової системи за європейськими стандартами, які містяться у документах ОБСЄ, Ради Європи та Європейського Союзу, а також із врахуванням національної правової практики держав-членів ЄС.
Наукове і практичне значення дисертації. У практичному плані положення дисертації можуть бути використані для визначення напрямків правової політики України у зв’язку з реформуванням її правової системи, участю в європейських регіональних міжнародних організаціях, а також у діяльності правотворчій (зокрема, при підготовці проектів Закону про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та Постанови Верховної Ради України “Про заходи щодо вдосконалення законодавчого процесу з метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”) і правозастосовчій (здійснення визначеної Указами Президента України та Постановами Кабінету Міністрів України стратегії інтеграції України до Європейського Союзу).
В науковому плані дисертація може бути використана при читанні курсів “Право Європейського Союзу”, “Право Ради Європи”, “Міжнародне публічне право”, “Правові системи сучасності”. На основі дисертаційного дослідження автором запропоновано запровадити спецкурс “Розвиток та взаємодія правових систем Європи” та розроблено його робочий план.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднено у виступах на міжнародній конференції Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (13 квітня 2000 р.), перших щорічних зборах Української асоціації міжнародного права (15 грудня 2000 р.) та Міжнародній науково-практичній конференції “Парламентаризм в Україні: теорія і практика”, організованій Інститутом законодавства Верховної Ради України (26 червня 2001 р.), засіданнях кафедри порівняльного правознавства.
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у п’яти наукових статтях та матеріалах міжнародної науково-практичної конференції.
Структура дисертації. Структура дисертації зумовлена основною метою дослідження і включає вступ, три розділи, одинадцять підрозділів, перелік посилань. Загальний обсяг роботи – 187 сторінок, в тому числі список використаних джерел – 18 сторінок.

Список литературы

Висновки

Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки.
1. Питання історії забезпечення єдності Європи правовими засобами розглядається в літературі з ідеалістичної та реалістичної позицій. Видається, що поєднання основних ідей цих двох підходів дозволяє найбільш повно зрозуміти основні ідеї та процеси, що стоять за баченням Європи як правової спільноти. Так, необхідно визнати історичне значення середньовічної системи загального (спільного) права континентальної Європи – ius commune, яке сформувалося на основі переопрацьованих постґлоссаторами норм римського права та застосовувалося за принципом ubi cessat statutum, habet locus commune. Разом з тим, слід виходити з того, що початком створення сучасної системи правового регулювання європейської інтеграції стало договірне закріплення ідей європейської єдності в установчих документах Ради Європи та Європейських співтовариств.
2. Особливої актуальності питання створення європейського правового простору набуло внаслідок розширення політико-правових кордонів Європейського континенту завдяки розширенню кола держав-учасниць Ради Європи та Європейського Союзу.
Умовою участі держави у формуванні європейського правового простору є визнання її “європейською” основними регіональними міжнародними організаціями – Європейським Союзом, Радою Європи та ОБСЄ. Аналіз практики цих організацій засвідчив, що існує два основних критерії “європейськості” держави: географічний та політико-правовий. Відповідно до останнього повинні бути наявними: демократичний політичний режим, визнання принципу верховенства права, ефективні юридичні гарантії поваги до прав і свобод людини.
3. Правові та організаційні форми європейської інтеграції відрізняються значним плюралізмом і новизною. Постійний розвиток нового “інтеграційного” права, який іде пліч-о-пліч з процесами економічного та політичного співробітництва, нерідко призводить до того, що доктрина не встигає за фактичними змінами у позитивному праві. Одним з можливих шляхів подолання такого відставання видається звернення до концепції “європейський правовий простір”, що покликане позначати механізм і результат взаємопроникнення систем національного та міжнародного права в Європі, відображати глобальні та регіональні процеси правової конвергенції, інтеграції національних правових систем на основі правових цінностей та стандартів, створених у ході процесів інтеграції та глобалізації.
4. Європейський правовий простір формується довкола трьох основних організаційно-правових форм європейської інтеграції – ЄС, Ради Європи та ОБСЄ. Дослідники кожної з них неминуче проходять через спокусу визначити правову систему, яка створена відповідною організацією, “європейським правом”. Втім, незважаючи на свою привабливість, термін “європейське право” сьогодні не має однозначного визначення. Нині ще не можна стверджувати про існування правової системи, яка повною мірою заслуговує на таку назву. Середовищем для формування “європейського права” є європейський правовий простір, що окреслює просторові межі майбутнього європейського права, визначає його інституційну основу та юридичні засади.
5. Європейський правовий простір можна визначити як систему юридичних норм та стандартів, вироблених в рамках європейських регіональних організацій (ЄС, Рада Європи, ОБСЄ), а також механізмів їх реалізації у національних правових системах європейських держав.
6. Європейський правовий простір розвивається на основі трьох великих складових – регіонального міжнародного права, яке забезпечує засади мирного співіснування та співробітництва держав, особливих правових систем, створених регіональними міжнародними організаціями, а також національних правових систем держав Європи (як членів Ради Європи та ЄC, так й інших), передбачаючи певний ступінь їх зближення, взаємної узгодженості. Таке зближення відбувається засобами, передбаченими внутрідержавним правом, на підставі міжнародних документів. Тому зміст європейського правового простору визначається не тільки нормами, створеними європейськими регіональними організаціями, а й механізмом зближення на їх основі національних правових систем держав Європи, їх інтернаціоналізацією.
7. Європейський правовий простір створюється на багатосторонній основі, в рамках регіональних міжнародних організацій та/або інтеграційних об’єднань – НБСЄ/ОБСЄ, Ради Європи, Європейського Союзу. Він передбачає охоплення якнайбільшої кількості європейських держав, а отже є тим ефективнішим, чим більше держав входить до організацій, діяльність яких спрямована на його створення.
Роль ОБСЄ у формуванні європейського правового простору полягає, по-перше, у забезпеченні міжнародної безпеки та механізмі вирішення спорів між державами регіону, і, по-друге, у виробленні політико-правових стандартів забезпечення прав і свобод людини в межах документів “людського виміру” цієї Організації.
Роль Ради Європи у становленні європейського правового простору має два основні механізми – конвенційний, що відбувається шляхом розроблення та прийняття “європейських конвенцій”, що мають обов’язкову силу для держав, які їх ратифікували, та рекомендаційний, що полягає в ухваленні рекомендацій Комітету міністрів і Парламентської асамблеї Ради Європи, котрі стають фактичною основою для рішень національних урядів та парламентів у політичній та законодавчій сферах.
Право Європейського Союзу є ключовою складовою європейського правового простору, яке забезпечує зближення не тільки правових систем держав-членів, а й інших держав Європи – держав-кандидатів, держав-партнерів, інших держав Європи, що уклали з ЄС відповідний міжнародний договір (торговельний, про співробітництво, про асоціацію та ін.).
8. Тенденція до розширення та, зрештою, співпадіння суб’єктного складу основних європейських регіональних організацій призводить до все більшої міри взаємопроникнення правових режимів, створених цими організаціями. Таке взаємопроникнення відбувається насамперед у сфері внутрішнього права держав-учасниць цих організацій і охоплює всі його галузі.
9. Сьогодні правопорядок, ядром якого є право ЄС, розповсюджується на більшу частину континенту через механізми, передбачені договорами про створення Європейського економічного простору, угодами про асоціацію та угодами про партнерство та співробітництво). З іншого боку, розширення Європейського Союзу можливо лише щодо тих держав, які взяли на себе відповідні юридичні зобов’язання – прийняти acquis communautaire. “Прийняття acquis” є правовим механізмом, в рамках якого держава-кандидат на членство у ЄС інтегрує до національної правової, політичної та економічної систем зміст та способи досягнення спільних цінностей ЄС. Робиться висновок, що розширення ЄС є чинником формування європейського правового простору, а входження держав-кандидатів до європейського правового простору є передумовою їх приєднання до ЄС.
10. Основним напрямком державної політики України, метою якої проголошено вступ до Європейського Союзу як повноправного члена через входження України до європейського правового простору, повинна стати не тільки апроксимація (адаптація) законодавства, а реформування всієї правової системи за європейськими стандартами, які містяться у документах ОБСЄ, Ради Європи та Європейського Союзу, а також із врахуванням національної правової практики держав-членів ЄС. Запорукою успішності цього процесу повинно стати чітке розуміння структури європейського правового простору, ролі та місця його компонентів у формуванні єдиного європейського права.

Список використаних джерел
1. Авоян А. Совет Европы: новое мышление и перспективы сотрудничества. – Ереван: “Мхитар Гош”, 1998. – 96 с.
2. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: Некоторые тенденции мирового правового развития – надежда и драма современности. – М.: Статут, 2000. – 256 с.
3. Аннерс Э. История европейского права (пер. со швед.) / Ин-т Европы. – М.: Наука, 1996. – 395 с.
4. Арах М. Европейский союз: видение политического объединения: пер. со словенского. – М.: Экономика, Arah Consulting, Rosinvest, 1998. – 467 с.
5. Баскин Ю.Я. Кант. – М.: Юридическая литература, 1984. – 86 с.
6. Беляев С.А. О концепции “европейского правового пространства” // Советское государство и право. - № 7, 1991. – с. 120 – 124.
7. Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. – 2-е изд. – М.: Инфра-М – Норма, 1998. – 624 с.
8. Бусыгина И.М. Теория и практика европейского регионализма // Кентавр. – 1993. - №6. – С. 14-26.
9. Василенко С. Україна і ЄС: на шляху до спільного європейського дому // Нова політика. – 1999. - №4. – С.16 – 20.
10. Венская конвенция о праве международных договоров. Комментарий. – М.: Юрид. лит., 1997. – 336 с.
11. Висновок Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо вступу України до Ради Європи № 190 (1995).
12. Внешнеполитическая и дипломатическая деятельность СССР. Обзор МИД СССР // Международная жизнь. - 1989. - №12. - С.51.
13. Гайдуков Л.Ф., Кремень В.Г., Губерський Л.В. та ін. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки): Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 624 с.
14. Глотов С.А. Россия и Совет Европы: политико-правовые проблемы взаимодействия. – Краснодар: Совет. Кубань, 1998. — 421 с.
15. Глухарев Л. И. Европейские сообщества: в поисках новой стратегии. – М., 1990. – 236 с.
16. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: Изд-во МНИМП, 1998. – 600 с.
17. Горшкова С. А. Стандарты Совета Европы по правам человека и российское законодательство. – М.: НИМП, 2001. – 352 с.
18. Гудима Б. М. Дорогою до спільного дому: Стосунки між Україною та ЄС у світлі набуття чинності Угодою про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС // Політика і час. – 1998. – №5. –С. 3-6.
19. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с. франц. В.А. Туманова. – М.: Международные отношения, 1996. – 400 с.
20. Дахин В. ЕС: Уроки строительства новой Европы. // Международная экономика и международные отношения. - 2000. - №6. – С. 124-128.
21. Денисова Н. А. Из истории политической борьбы во Франции в начале 14в.: Трактаты легиста Дюбуа об уничтожении ордена Тамплиеров // Средние века. – Вып.21. – М., 1961. – С. 198-213.
22. Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: Джерела і практика застосування. – К.: “АртЕк”, 1998. – XL с. + 584 с.
23. Довгерт А. С. Гармонізація цивільного (приватного) права в Європі // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1998. – С. 237-240.
24. Договір про взаєморозуміння та співробітництво між Україною та Королівством Бельгія, Французькою спільнотою Бельгії, Фламандською спільнотою Бельгії, Німецькомовною спільнотою Бельгії, Валлонським регіоном Бельгії, Фламандським регіоном Бельгії, регіоном Брюссель - столиця Бельгії від 23 квітня 1997 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 52, ст. 467).
25. Закон України “Про ратифікацію Договору про взаєморозуміння та співробітництво між Україною та Королівством Бельгія, Французькою спільнотою Бельгії, Фламандською спільнотою Бельгії, Німецькомовною спільнотою Бельгії, Валлонським регіоном Бельгії, Фламандським регіоном Бельгії, регіоном Брюссель – столиця Бельгії” № 1231-XIV від 17 листопада 1999 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. – № 52. – ст. 467)
26. Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Республікою Македонія, підписаний 16 грудня 1998 р., ратифікований Законом України № 1371-XIV від 11 січня 2000 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, № 6-7, ст.42).
27. Закон України “Про ратифікацію Договору про дружбу і співробітництво між Україною і Республікою Македонія” № 1371-XIV від 11 січня 2000 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2000. – № 6-7. – ст.42).
28. Договір про Європейський Союз від 17 лютого 1992 р.
29. Договір про створення Європейського економічного співтовариства від 25 березня 1957 року .
30. Договір про створення Європейського Економічного Співтовариства від 25 березня 1957 р.
31. Договір про створення європейського співтовариства з атомної енергії від 25 березня 1957 р.
32. Документы по человеческому измерению ОБСЕ 1975-1995 гг./ Под ред. Д. Макголдрика. – Варшава, 1995. – 118 с.
33. Европейский Союз на пороге XXI века: выбор стратегии развития / Под ред. Ю.А. Борко и О. В. Буториной. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 472 с.
34. Европейское право. Учебник для вузов / Под общ. ред. Л.М. Энтина. – М.: Норма, 2000. – 720 с.
35. Європейський Союз: консолідовані договори / За ред. В.І. Муравйова. – К.: Європейська комісія в Україні, 1999. – 206 с.
36. Жданов Ю.Н., Лаговская Е.С. Европейское уголовное право. Перспективы развития. – М.: Международные отношения, 2001. – 232 с.
37. За Европу без разделительных линий. Доклад “Комитета мудрецов” Комитету министров. – Своет Европы, 1998.
38. Забигайло В.К. Европейское право: мифический постулат или объективный ориентир развития законодательства Украины? // Український часопис міжнародного права. – 2001. – №1. – С. 61-64.
39. Забігайло В.К. Порівняльне правознавство: теорія і метод розвитку правової системи України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1998. – С. 93-96.
40. Забігайло В.К. Право України в контексті його апроксимації до права Європейського Союзу // Українсько-європейський журнал міжнародного та порівняльного права. – Том 1. Випуск 1. Осінь 2000. – С. 7-13.
41. Заблоцька Л.Г. Виникнення та формування міжнародних стандартів у галузі прав людини // Український часопис прав людини. – 1995. – №1. – С. 37-42.
42. Задорожний А. В. Генезис и эволюция мондиализма: международно-правовые аспекты. Автореф. диссертации на соискание ученой степени канд. юрид. наук. – К., 1988. – 16 с.
43. Задорожній О.В., Гнатовський М.М. Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу: парламентський вимір // Законодавство України: проблеми вдосконалення. Збірник наукових праць Інституту законодавства Верховної Ради України. Випуск 7. – К., 2001. – С. 56-63.
44. Заєць А. П. Щодо розробки комплексного плану законодавчих робіт, спрямованих на гармонізацію українського законодавства із законодавством Європейського Союзу // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. – К., 1998. – С. 126 – 128.
45. Иванов И. Д. Расширение Евросоюза: сценарий, проблемы, последствия // Международная экономика и международные отношения. – 1998. – №9. – С. 22-33.
46. Ильин Ю. Д. Лекции по истории и праву Европейского Союза. – Харьков: “Консум”, 1998. – 156 с.
47. Камаровский Л. А. Вопрос о международной организации. Соединенные штаты Европы. – М.: Юридический книжный магазин и книгоиздательство Ф. В. Бусыгина, 1905. – 143 с.
48. Капіца Ю. Проблемні питання гармонізації законодавства України з міжнародно-правовими нормами // Український правовий часопис. – 1999. - № 5. – С. 51.
49. Капустин А. Я. Европейский союз: интеграция и право: Монография. – М.: Изд-во РУДН, 2000. – 436 с.
50. Клюканова Л. Г. Экологический аспект интеграционных процессов в ЕС и СНГ (международно-правовой анализ). – СПб.: Издательство Юридического института, 2001. – 124 с.
51. Княжинский В. Б. Провал планов “Объединения Европы”. Очерк истории империалистических попыток антисоветского “объединения Европы” между первой и второй мировыми войнами. – М.: Госиздат, 1958. – 212 с.
52. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. А.С. Довгерта. – К.: Український центр правничих студій, 2000. – 336 с.
53. Конвенція з примирення і арбітражу в рамках НБСЄ від 15 грудня 1992 року, ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції з примирення і арбітражу в рамках НБСЄ” № 165/95-ВР від 16 травня 1995 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, № 20, ст.145).
54. Конвенція Ради Європи про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів від злочинної діяльності від 8 листопада 1990 р.
55. Конвенція Ради Європи про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р.
56. Копійка В. В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 448 с.
57. Королев М. А. Наднациональность с точки зрения международного права // Московский журнал международного права. – 1997. – №2 – с. 3- 21.
58. Косолапов Н. Идея Европы в российском самосознании // Международная экономика и международные отношения. - 1997. - №11. – С. 145-151.
59. Крайемайер А. На пути к единой системе ценностей в рамках СБСЕ // Московский журнал международного права. – 1993. – №3 - С. 62-79.
60. Кучма Л. Д. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 р.р.: Послання Президента України до Верховної Ради України // Голос України. – 2000. – 2 лютого. –
С. 3-10.
61. Лепешков Ю. А. Межгосударственная интеграция в рамках Европейского Союза: некоторые вопросы теории // Белорусский журнал международного права и международных отношений. 2001. № 1. С. 3.
62. Лукашук И. И. Глобализация, государство, право, ХХІ век. – М.: Спарк, 2000. – 279 с.
63. Лукашук И. И. Международное право. Особенная часть: Учебник – М.: Издательство БЕК, 1997. – 410 с.
64. Лукашук И. И. Нормы международного права в международной нормативной системе. – М.: Спарк, 1997. – 322 с.
65. Малишева Н.Р. Теоретичні аспекти гармонізації національного законодавства з міжнародним правом // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом – К., 1998. – С. 87-92.
66. Мармазов В.Є., Піляєв І.С. Рада Європи: політико-правовий механізм інтеграції. – К.: Видавничий дім “Юридична книга”, 2000. – 472 с.
67. Мармазов В.Є., Піляєв І.С. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми. – К.: Вентурі, 1999. – 370 с.
68. Мартин Г.-П., Шуманн Х. Западня глобализации: атака на процветание и демократию. – М.: Издательский Дом “Альпина”, 2001. – 335 с.
69. Мартиненко П. Ф. Узагальнення практики взаємодії Конституції України і міжнародного права // Українсько-європейський журнал міжнародного та порівняльного права. – Том 1. Випуск 1. Осінь 2000. – С. 41-65.
70. Масштабей В. Я. Курс на інтеграцію: До підсумків другого самміту Україна – ЄС // Політика і час. – 1998. - №11-12. – С. 9-13.
71. Международное право: Учебник. Изд. 2-е, доп. и перераб. / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. – М.: Международные отношения, 1998. – 624 с.
72. Мельник А. Я. Методи вдосконалення внутрішньодержавного механізму адаптації законодавства України до права Європейських Співтовариств // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. – К., 1998. – С. 197 – 203.
73. Микієвич М. М. Міжнародно-правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з третіми країнами: Монографія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 200 с.
74. Микієвич М. М. Міжнародно-правові аспекти співробітництва ЄС з третіми країнами. Автореф. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. – Львів, 1996. – 18 с.
75. Мирошниченко Н. Б. Политика экономического и социального сплочения в ЕС после Маастрихта // Международная экономика и международные отношения. - 1997. - №1. – С. 108-117.
76. Муравйов В.І. Правові аспекти співробітництва України з європейськими економічними структурами // Суверенітет України і міжнародне право. – К.: Манускрипт, 1995. – С. 150-175.
77. Муравйов В.І. Способи зближення законодавства України та права Європейського Союзу // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. – К., 1998. – С. 138–140 .
78. Муравйов В.І. Формування нових правових зв’язків між Україною та Європейським Товариством // Український часопис міжнародного права. – 1994. - №1. – С. 96-110.
79. Ніццький договір та розширення ЄС / Міністерство юстиції України. Центр порівняльного права; За наук. ред. С. Шевчука. – К.: Логос, 2001. – 196 с.
80. Петров Р., Кисельова Т. Зближення і гармонізація законодавства у праві Європейського Союзу та міжнародному праві // Правничий часопис Донецького університету. - № 2. – 2000. – С. 29-35.
81. Пичугин Б. М. Россия и расширение Евросоюза на Восток // Международная жизнь. – 1996. - №2. – С. 31-36.
82. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 16 серпня 1999 р. № 1496 // Офіційний Вісник України. – 1999. – № 33 від 03.09.99.
83. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота: Учебное пособие. / Под ред. В.В. Безбаха, А.Я. Капустина, В.К. Пучинского. – М.: Изд-во Зерцало, 1999. – 400 с.
84. Проблемы общей теории права и государства / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: Норма-ИнфраМ, 1999. – 832 с.
85. Проект Закону про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу // № 7295-1 від 24.01.2002. – .
86. Пустогаров В. В. Социалистическое правовое государство и правовое международное сообщество // Советское государство и право. - 1989. - №5. – С. 10-11.
87. Ротфельд А. Формирование новой европейской системы безопасности // Международная экономика и международные отношения. - 1998. - №6. – С. 20-35.
88. Рубанов А. А. Теоретические основы международного взаимодействия национальных правовых систем. – М.: Наука, 1984. – 160 с.
89. Руссо Ж.–Ж. Трактаты / Изд. подготов. В.С. Алексеев-Попов и др. – М.: Наука, 1969. – 703 с.
90. Саидов А. Х. Введение в сравнительное правоведение. – М.: Наука, 1988. – 144 с.
91. Саидов А. Х. Концепция “европейского правового пространства”: проблемы и перспективы // Московский журнал международного права. - №3, 1992. – с. 59 – 72.
92. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник / Под. ред. В.А. Туманова. – М.: Юристъ, 2000. – 448 с.
93. Современные международные отношения. Учебник / Под ред. А.В. Торкунова. – М.: РОССПЭН, 2000. – 584 с.
94. Соколов В. Фундаментальный труд об интеграции // Международная экономика и международные отношения. – 2001. - №10. – С. 115-123.
95. Старикович Г. В. Отказ от вступления в ЕС – особенность или закономерность? // Международная экономика и международные отношения. - 1997. - №6. – С. 75-78.
96. Статут Ради Європи від 5 травня 1949 р.
97. Стрежнева М. В. Особенности институционального развития ЕС // Международная экономика и международные отношения. - 1999. - №3. – С. 16-23.
98. Суд Европейских сообществ. Избранные решения / Отв. ред. Л.М. Энтин. – М.: Издательство Норма, 2001. – 400 с.
99. Супрун Д. О. Реформа контрольного механізму Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод // Український часопис міжнародного права. – 2001. – №1. – С. 82-88.
100. Татам А. Право Європейського Союзу: Підручник / Переклад з англ. та редакція В.І. Муравйова. – К.: Абрис, Будапешт: COLPI-OSI, 1998. – 424 с.
101. Тацій В.Я., Грошевий Ю.М. Проблеми зближення європейських правових систем як умова гармонізації законодавства України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом – К., 1998. – С. 262-265.
102. Тиунов О. И. Международное гуманитарное право. Учебник для вузов. – М.: Норма-Инфра-М, 1999. – 328 с.
103. Тихомиров Ю. А. Коллизионное право: учебное и научно-практическое пособие. – М., 2000. – 394 с.
104. Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. – М.: Норма, 1996. – 432 с.
105. Топорнин Б. Н. Европейские сообщества: право и институты. – М.: Наука, 1992. – 183 с.
106. Топорнин Б. Н. Европейское право: Учебник. – М.: Юристъ, 1998. – 456 с.
107. Туманов В. А. Европейский Суд по правам человека. Очерк организации и деятельности. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 304 с.
108. Угода між Україною та Естонською Республікою про вільну торгівлю, підписана 24 травня 1995 р. та (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 8, ст. 34).
109. Закон України “Про ратифікацію Угоди між Україною та Естонською Республікою про вільну торгівлю” № 34/96-ВР від 6 лютого 1996 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 8. – ст. 34).
110. Угода між Україною та Республікою Білорусь про співробітництво у забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, від 23 липня 1999 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 24, ст.190).
111. Закон України “Про ратифікацію Угоди між Україною та Республікою Білорусь про співробітництво у забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин” № 1601-III від 23 березня 2000 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2000. – № 24. – ст.190).
112. Угода між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про співпрацю у справах осіб німецького походження, які проживають в Україні, підписана від імені України 3 вересня 1996 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1997. – № 40. – ст.267).
113. Закон України “Про ратифікацію Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про співпрацю у справах осіб німецького походження, які проживають в Україні” № 493/97-ВР від 18 липня 1997 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1997. – № 40. – ст.267).
114. Угода між Урядом України та Урядом Королівства Норвегія про торговельні зв'язки та економічне співробітництво, підписана 27 січня 1998 року (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, № 45, ст.274).
115. Закон України “Про раттифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Королівства Норвегія про торговельні зв'язки та економічне співробітництво № 154-XIV від 2 жовтня 1998 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР) . – 1998. – № 45. – ст.274).
116. Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами, підписана 14 червня 1994 р. в Люксембурзі, ратифікована Законом України № 237/94 від 10 листопада 1994 р. – (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, № 46, ст.415).
117. Указ Президента України “Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” № 1033/2000 від 30 серпня 2000 р. // Офіційний вісник України 2000, № 33 від 11.09.2000.
118. Указ Президента України “Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)” № 148/98 від 24 лютого 1998 р. // Офіційний вісник України 1998, № 8 від 12.03.1998.
119. Указ Президента України “Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” № 615/98 від 11 червня 1998 р. // Офіційний вісник України 1998, № 24 від 02.07.1998.
120. Ульянова Н. И. Общие многосторонние договоры в международных отношениях. – К.: Наукова думка, 1981. – 260 с.
121. Усенко E. T. Интеграция как всемирно-исторический процесс и международное право // Московский журнал международного права. - 1992. - № 1. - С. 36.
122. Фадеева Т. М. Федералистская модель Европейского Союза: концепции и практика // Международная экономика и международные отношения. - 2000. - №6. – С. 24-33.
123. Фомін С. С. Розширення ЄС на схід: “рівні” та “рівніші” // Політика і час. – 1999. - №3. – С. 20-24.
124. Хартия Европейского Союза об основных правах: Комментарий / Под ред. С.Ю. Кашкина. – М.: Юриспруденция, 2001. – 208 с.
125. Хартия европейской безопасности (Стамбул, ноябрь 1999 года) // .
126. Хартли Т. К. Основы права Европейского Сообщества. Введение в конституционное и административное право Европейского Сообщества. – М.: Закон и право, 1998. –LV с. + 703 с.
127. Чубарьян А. О. Европейская идея в истории. Проблемы войны и мира. – М.: Международные отношения, 1987. – 352 с.
128. Шевченко Я.М. Проблеми гармонізації цивільного законодавства України з правом західноєвропейських держав і США // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом – К., 1998. – С. 262-264.
129. Шемшученко Ю. С. Європейське право: теорія і практика // Проблеми гармонізації Законодавство України та міжнародне право (проблеми гармонізації). Випуск 4. – К., 1998. – С. 26-28.
130. Шепель А. О. До питання впровадження конвенцій Ради Європи у законодавство України // Проблеми гармонізації Законодавство України та міжнародне право (проблеми гармонізації). Випуск 4. – К., 1998. – С. 143 – 156.
131. Шишков Ю. В. Интеграционные процессы на пороге XXI века. Почему не интегрируются страны СНГ. – М.: НП “ІІІ тысячелетие”, 2001. – 479 с.
132. Шишков Ю. В. Теории региональной капиталистической интеграции. М.: Мысль. 1978. – 221 с.
133. Шумилов В. М. Медународное публичное экономическое право. Учебное пособие. – М.: НИМП, 2001. – 288 с.
134. Энтин М.Л. Международные гарантии прав человека: опыт Совета Европы. – М. : Изд-во Моск. независимого ин-та междунар. права, 1997. – 294 с.
135. Юмашев Ю. М. Правовая эволюция Европейских Сообществ: до и после Маастрихта // Московский журнал международного права. – 1992. - №3. - С. 83.
136. Ясносокирский Ю. А. Стокгольмский “пакет” СБСЕ/OБСЕ по мирному урегулированию споров (декабрь 1992 г.) // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 1998. - № 2. – с. 17-29.
137. Agenda 2000: For A Stronger And Wider Union. - Strasbourg, 15 July 1997. - DOC/97/6.
138. Agreement on European Economic Area. – .
139. Agreement On Partnership And Cooperation between the European Communities and their Member States, and the Russian Federation, signed at Corfu on June 24, 1994. – .
140. Alston Ph., Weiler J. H.H. An “Ever Closer Union” in Need of a Human Rights Policy // European Journal of International Law. – 1998. – Vol. 9, No. 4. – P. 658–724.
141. Bermann G.A., Goebel R.G., Davey W.J., Fox E.M. European Community Law. – West Group, 1986. – 756 p.
142. Boele-Woelki K. The road towards a European family law // The Maastricht Journal of European and Comparative Law. - 1999. – No. 4 – P. 2–14.
143. Capelletti M., Seccombe M., Weiler J. Integration through law: Europe and the American federal experience (3 vols.). – Vol. 1. Book 1. – New York: De Gruyter, 1986. – 366 p.
144. Caruso D. The Missing View of the Cathedral: The Private Law Paradigm of European Legal Integration // Harvard Jean Monnet Working Paper. – 1996. – ¹ 9. – .
145. Commission of the EC 1973. Declaration on the European identity // Bull. EC. 12 (Clause 2501) 11s-27.
146. Council Decision 94/308/CFSP of 16 May 1994 // Official Journal of the European Communities. – 1994. – L 134/1.
147. Council Decision 94/790/CFSP of 12 December 1994 // Official Journal of the European Communities. – 1994. – L 326.
148. Council Regulation (EURATOM, EC) No 1279/96 of 25 June 1996 concerning the provision of assistance to economic reform and recovery in the New Independent States and Mongolia // Official Journal of the European Communities. – 1996. – L 182.
149. Crabit Em. Recherches sur la notion d’espace judiciaire européen. – Bordeaux, 1988. – 588 p.
150. Craig P., de Búrcá G. EC Law: Text, Cases, Materials. – Oxford: Clarendon Press, 1997. – CXXXVI p. + 1160 p.
151. Crawford J. Democracy and International Law // The British YearBook of International Law. – 1993. – P. 113-133.
152. Dauses M. The Protection of Fundamental Rights in the Community Legal Order // European Law Review. – 1985. – Vol. 10. – P. 385-421.
153. de Rougemont D. The Idea of Europe. – The Macmillan Company, 1966. – 434 p.
154. EC Guidelines On The Recognition of New States in Eastern Europe and in the Soviet Union // Basic Documents Supplement to International Law Cases and Materials / Louis Henkin et al. - St.Paul.,1993. - P. 62.
155. European Council in Copenhagen, 21-23 June 1993. Conclusions of the Presidency, SN 180/93.
156. European Parliament Fact Sheets. Fact Sheet 4.11.2: Judicial co-operation. - .
157. European Parliament Resolution of 12 April 1999 “On criminal procedures in the European Union (Corpus Juris)”.
158. Free trade agreements and customs unions. Experiences, challenges and constraints / Ed. by Madeleine O. Hosli and Arild Saether. – Maastricht, 1997. – 316 p.
159. Gialdino C. Some Reflections on the Acquis communautaire // Common Market Law Report. – 1995. – No. 32. – P. 1089-1121.
160. Glossary. The reform of the European Union in 150 definitions. – .
161. Goebel R. J. The European Union grows: the constitutional impact of the accession of Austria, Finland and Sweden // Fordham International Law Journal, No. 18(4), 1995. – P. 1140-1149.
162. Grabbe H. A Partnership for Accession? The Nature, Scope and Implications of EU Conditionality on CEE APlicants for Membership // Ms. Robert Schumann Centre. – Florence, 1998. – 32 p.
163. Grewe W. G. The Epochs of International Law / Translated and revised by M. Byers. – Berlin – N.-Y.: Walter de Gruyter, 2000. – 780 p.
164. Guide To The Implementation Of The Partnership And Co-Operation Agreement Between Ukraine And The European Community. – UEPLAC, 1999. – 116 p.
165. Hanlon J. European Community Law. – London: Sweet & Maxwell, 1998. – XLIV + 285 p.
166. Harlow C. Voices of Difference in a Polyphonic Community. The Case for Legal Diversity Within the European Union // Harvard Jean Monnet Working Paper. – 2000. – ¹3. – 27 p.
167. House of Lords Select Committee on European Communities Ninth Report (18 May 1999).
168. Jorgensen K. E. The Social Construction of Acquis Communautaire: A Cornerstone of the European Edifice // European Integration Online Papers. – 1999. – Vol. 3, No. 5. – P. 3. – .
169. Kennedy T. Learning European Law: A Primer and Vade-mecum. – London, 1998. – 416 p.
170. Laeken Declaration - The Future of the European Union. – Laeken – Brussels, 15 December 2001. – EU Doc. No. SN 273/01.
171. Lasok K.P.E., Lasok D. Law and Institutions of the European Union. – 7th ed. – London: Butterworths, 2001. – CXXXVII p. + 874 p.
172. Lobjakas A. East: EU Expansion Could Founder Over Laws // Radio Free Europe/Radio Liberty East European News, December 25, 2000. – .
173. Neumann I. B. Russia and the Idea of Europe. A Study in Identity and International Relations. – London-New York: Routledge, 1996. – 256 p.
174. Organization for Security and Co-operation in Europe Annual Report 2000 on OSCE Activities (1 November 1999 - 31 October 2000). – The Secretary General, 24 November 2000.
175. Organization for Security and Co-operation in Europe. Annual report 2000 on Interaction Between Organizations and Institutions in the OSCE Area (1 November 1999 - 31 October 2000).
176. OSCE Handbook / Ed. by W. Kemp, M. Olejarnik, V.-Y. Ghebali et al. – Prague, 2000. – 98 p.
177. Partnership and Cooperation Agreement between the European Communities and their Member States and the Republic of Moldova, signed at Brussels on November 28, 1994.
178. Peace Projects of the 17th century comprising Sully’s Grand Design of Henry IV from the memoirs of M. de Bethune, duc de Sully, an Essay towards the Present and Future Peace of Europe, by W. Penn and other Projects / Jacob J. R., Jacob M. C. (ed.). – N.-Y.-London, Garlan, 1972. – 172 p.
179. Pellet A. Notes sur la Cour de Conciliation et d’arbitrage de la CSCE. La CSCE. Dimension humaine et reglement des differends, sous la direction d’Emmanuel Decaux et Linos-Alexandre Sicilianos. – Paris, 1993. – P. 189–217.
180. Piris J.-C. Does the European Union Have a Constitution? Does It Need One? // Harvard Jean Monnet Working Paper. – 2000. – ¹ 5. – 65 p.
181. Recommendation 1112 (1989) on East-West co-operation at the close of the twentieth century (General policy of the Council of Europe).
182. Republic of Slovenia’s National Programme for the Adoption of the Acquis by the end of 2002. – Ljubljana: Government Office for European Affairs, 1999. – 430 p.
183. Romano A. Dallo ius commune al diritto comune europeo // Древнее право. Ius Antiquum. ¹ 1(4), 1999. – М., 1999. – С. 177-202.
184. Schmid C. U. Ways Out of the Maquis Communautaire: On Simplification and Consolidation and the Need for a Restatement of European Primary Law // European University Institute, Working Paper RSC. – 1999. – No. 6. – .
185. Slot P.J. Harmonization // European Law Review. – 1996. – ¹2. – P.379-389
186. The Commission’s 1995 White Paper, “Preparation of the Associated Countries of Central and Eastern Europe for Integration into the Internal Market of the Union”.
187. The implementation of the Corpus Juris in the Member States / Ed. by Prof. M. Delmas-Marty and Prof. J.A.E. Vervaele. – Antwerp – Groningen – Oxford, 2000. – 1032 p.
188. The Intergovernmental Programme of Activities of the Council of Europe 1996. –.
189. The Intergovernmental Programme of Activities of the Council of Europe 1997. – .
190. Tillotson J. European Community Law: Text, Cases and Materials. – 2nd edition. - L.: Cavendish Publishing Ltd., 1996. – LX p. + 512 p.
191. Towards a uniform interpretation of Council of Europe conventions: creation of a General Judicial Authority. Report by Committee on Legal Affairs and Human Rights. – Doc. 8662. - 14 March 2000.
192. Weiler J. H.H. Introduction to the Law and Institutions of the European Union. Introduction to the Course. – Harvard, 1999. – 530 p.
193. Wiener J. Globalization and the Harmonization of Law. – London–New-York: Pinter, 1999. – 226 p.
194. Yataganas Xenophon A. The Treaty of Nice: The Sharing of Power and the Institutional Balance in the European Union—A Continental Perspective // Jean Monnet Working Papers. – 2001. – No.1. – 53 p.