СТРАТЕГІЯ ФОРМУВАННЯ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНИХ КЛАСТЕРІВ ІННОВАЦІЙНОГО ТИПУ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ІБРАГІМХАЛІЛОВА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 338.22:65.012:334:656

СТРАТЕГІЯ ФОРМУВАННЯ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНИХ КЛАСТЕРІВ ІННОВАЦІЙНОГО ТИПУ

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Науковий керівник
Смерічевська Світлана Василівна
кандидат економічних наук,
доцент

Донецьк -2012

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНИХ КЛАСТЕРІВ (ТЛК) ІННОВАЦІЙНОГО ТИПУ
1.1.Сутнісні ознаки ТЛК як різновиду логістичних систем інноваційного типу 15
1.2. Наукові підходи та методичні основи формування ТЛК в Україні 33
1.3. Світовий та український досвід розвитку ТЛК 53
1.4. Стратегічна роль освітніх ініціатив в формуванні інноваційної моделі транспортно-логістичного кластеру 78
Висновки за розділом 1 88
РОЗДІЛ 2. ЛОГІСТИЧНИЙ АУДИТ ПЕРЕДУМОВ ФОРМУВАННЯ ТЛК (НА ПРИКЛАДІ ДОНЕЦЬКОГО РЕГІОНУ)
2.1. Логістичний моніторинг стану та тенденцій розвитку ринку транспортно-логістичних послуг в системі національної економіки 94
2.2. Оцінка освітньо-наукового потенціалу як стратегічного ресурсу формування ТЛК інноваційного типу 130
2.3. Структурні елементи і підсистеми ТЛК та характеристика можливих конфліктів в процесі їх взаємодії 152
Висновки за розділом 2 170
РОЗДІЛ 3.СТРАТЕГІЧНІ РІШЕННЯ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ТЛК ІННОВАЦІЙНОГО ТИПУ
3.1. Стратегічний алгоритм створення інноваційної моделі ТЛК 175
3.2. Інноваційно-методичні підходи забезпечення ефективного механізму стратегічного партнерства в ТЛК 188
3.3. Стратегія інвестування проекту по створеннню ТЛК інноваційного типу 199
Висновки за розділом 3 213
ВИСНОВКИ 218
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ 225
ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність проблеми. В умовах сучасних світогосподарських відносин пожвавлення економічного розвитку, зростання конкурентоспроможності національної економіки має здійснюватись за рахунок впровадження ринкових механізмів, що компенсують різні деструктивні стихійні процеси. Це завдання має вирішуватись на основі гнучких форм кооперації, координації та інтеграції спільних дій окремих суб'єктів господарської діяльності. Отже, особливої актуальності набуває проблема пошуку нових ефективних форм партнерства між суб’єктами господарювання та нових концептуальних підходів відображення реальних змін в світовій економіці.
Процес визнання економічної заможності України як рівноправного конкурентоспроможного елементу системи світової економіки відбувається досить складно та може зайняти десятиліття. Причин для цього достатньо, зокрема: відсутність розвинутої ринкової інфраструктури; недостатній ресурсний потенціал; обмежений обсяг випуску конкурентоспроможної високотехнологічної продукції та низка подібних об’єктивних і суб’єктивних причин.
Провідна роль у цьому процесі приділяється становленню й розвитку конкурентоспроможної національної економіки, яка не може існувати без використання всіх доступних механізмів, що прискорюють реформування і удосконалювання внутрішніх ринкових інститутів.
Такий підхід до вивчення проблем підвищення економічної ефективності національного господарства виокремлює нові завдання. Насамперед мова йде про вибір конкурентоспроможної моделі економіки, про пріоритетні галузі, що мають економічний потенціал підвищення конкурентоспроможності, про виявлення факторів й елементів, що впливають на ступінь розвитку конкурентних відносин і механізмів через призму зовнішньоекономічної конкурентоспроможності.
Рішення цих й інших питань значно ускладнено через їх недостатню вивченість не тільки в Україні, але й на території СНД. Потреба в розробці нових теоретичних підходів до рішення проблем формування й розвитку конкурентоспроможності назріла давно й вимагає вивчення світового досвіду в цій сфері.
Найважливішим чинником забезпечення економічної інтеграції України з Європейським Союзом є розвиток транспортно-логістичної системи країни, підняття її до сучасного європейського рівня. Вирішення цього питання вимагає створення системи чіткої взаємодії держави, транспортно-логістичного бізнесу, науки та освіти на основі використання ефективних моделей інноваційного розвитку, серед яких важливу роль повинен грати кластерний підхід, який є потужним інструментом підвищення конкурентоспроможності як окремого регіону, так і держави в цілому.
В силу того, що в Україні елементи логістичної інфраструктури розрізнені і спрямовані на досягнення індивідуальних цілей, рівень її розвитку досить низький. До того ж, це мало сприяє досягненню цілей держави. Тому для встановлення міцних взаємозв'язків між підприємствами та організаціями, які займаються логістичною діяльністю, необхідно формування «сильного» кластера, що створює умови для конкуренції та активної взаємодії учасників.
Формування транспортно-логістичних кластерів є тим механізмом, який дозволить Україні реалізувати амбітні цілі, які були проголошені міністром інфраструктури України Б.Колесниковим на конференції «Inside Ukraine» журнала Economist, організованої при підтримці фонду «Ефективне управління» в Лондоні. Міністр заявив, що Україна до 2013 року прагнутиме суттєво покращити втрачені у 2007-2010 роках позиції в рейтингу логістичної ефективності. Якщо в 2007 році Україна займала 74 місце, а в 2010-му – вже 102-е місце з 155 країн, то до 2013 року ми повинні увійти в число 50-ти кращих країн світу за інтегрованим індексом логістичної ефективності Всесвітнього банку (ІЛЕ) Logistics Performance Index.
Підвищення конкурентоспроможності національної економіки (кращий доступ до робочої сили, постачальників, спеціалізованої інформації; збільшення обсягів зовнішньоекономічної діяльності; підвищення якості товарів та послуг за рахунок інтеграції знань, досвіду та можливостей учасників кластеру); зростання темпів інноваційності та визначення нових сфер та напрямів бізнесу (за рахунок кращого бачення та розуміння ринку; можливостей швидких змін та достатньої гнучкості; нижчої ціни експериментів; зменшення тиску на учасників кластеру); стимулювання створення нового бізнесу, нових підприємств, нових робочих місць, вияв нових ринкових ніш; підвищення рівня життя населення – це далеко не повний перелік тих цілей, реалізацію яких забезпечує формування ТЛК в Україні.
В той же час, слабка інноваційна активність транспортно-логістичного бізнесу, низький рівень логістичної ефективності та відсутність в Україні достатнього досвіду та відповідного законодавчого забезпечення процесу формування кластерних структур вимагає пошуку пріоритетних стратегічних рішень щодо процесу та механізму формування ТЛК в Україні.
Дуже важливою та вкрай необхідною умовою розвитку кластерів є наявність ефективної системи залучення, підготовки та перепідготовки професійних кадрів, а також залучення кваліфікованих фахівців з інших регіонів та країн для зміцнення конкурентного потенціалу кластеру. Тривале підтримання конкурентоспроможності кластеру можливе тільки через безперервний інноваційний процес, який потребує фахівців нового покоління. Але на сьогодні в Україні відсутній дієвий механізм ефективної взаємодії держави, бізнесу, науки та освіти, який лежить в основі формування ТЛК.
Формування ТЛК, які належать до самоорганізуючих структур, вимагає наявності кластерних ініціатив від потенційних учасників ТЛК, серед яких стратегічна роль, на нашу думку, належить освітнім ініціативам. Саме освітньо-науковий потенціал держави доцільно розглядати у якості стратегічного ресурсу формування кластерів інноваційного типу. Дане дослідження присвячується саме тому, щоб з`ясувати, яку роль освітні ініціативи відіграють в процесі формування ТЛК та як вибудовувати механізм ефективної взаємодії підсистем ТЛК з метою забезпечення високої конкурентоспроможності транспортно-логістичної складової економіки держави та регіонів.
Аналіз досліджень та публікацій. Проблема, що є об’єктом дослідження, носить комплексний характер. Її розгляд потребує, по-перше, з’ясування, в чому полягають особливість формування ТЛК як логістичної системи, по-друге, визначення ТЛК, як особливої різновидності кластерів інноваційного типу, а по-третє, визначення теоретичних і методичних підходів до формування стратегії транспортно-логістичних кластерів інноваційного типу. Тому дослідження будувалося на вивчені та аналізі праць науковців саме в цих напрямках.
Серед дослідників проблематики побудови логістичних систем особливої уваги заслуговують праці Алькеми В.М., Алесинської Т.В., Бауєрсокса Д.Дж., Банька В.Г., Григорак М.Ю., Дибської В.В., Денисенко М.П., Кальченко А. Г., Клосса Д.Дж., Козика В.В., Крикавського Є.В., Ніколайчука В.Є., Окландера М.А., Омельченко В.Я., Посилкіної О.В., Сергєєва В.І. , Сумця О.М.
Вагомий внесок в дослідження кластерних моделей розвитку економіки внесли відомі зарубіжні та вітчизняні вчені, серед яких необхідно відмітити праці Андерсона Т., Агранова А.М., Адамової К.З., Алькеми В.М., Богми О.С., Войнаренко М.П., Гейця В.М., Діденко О.А., Древінга С.Р., Єкімової К.В., Захарченко В.І., Ісакіна М.А., Клейнера Г.Б., Крикавського Є.В., Коренчука А. А., Меньшениної І. Г., Міграняна А.А., Лариної Н. І., Портера М., Пятинкина С. Ф., Смерічевської С.В., Соколенко С.І., Ярової В. В. та інших. Але розгляду питань формування транспортно-логістичних кластерів приділялося недостатньо уваги. Серед дослідників різних аспектів створення умов формування ТЛК слід відмітити Апатцева В.І., Бакаєва А.А., Гриценко С.І., Захарченко В.І., Кібалова Є.Б., Кислого В.М., Комарова К.Л., Крисанова Д. Ф., Некрасова А.Г., Петенко І.В., Поважного О.С., Прайса В., Сергєєва В.І., Смирнова І.Г., Сумця О.М., Туліндієва Є.Є. та інших. Однак, як показує аналіз існуючих наукових розробок відсутній чіткий концептуальний підхід до визначення стратегії формування транспортно-логістичних кластерів з урахуванням особливостей української економіки. Розв’язання цих питань має важливе теоретичне та практичне значення, що обумовило вибір теми, мети, завдань і структури дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-таційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецької академії автомобільного транспорту, зокрема в межах науково-дослідної теми «Управління автотранспортним комплексом промислового регіону» (номер державної реєстрації № 0107U002149, 2009-2012рр.) за безпосередньою участю автора проведено моніторинг стану ринку транспортно-логістичних послуг в Україні та в Донецькому регіоні. При виконанні теми «Математичне моделювання процесів та систем в промисловості та на транспорті» ( номер державної реєстрації № 0107U002152, 2010р.) особисто автором для оцінки раціональності структури управління транспортним комплексом запропоновано використання методу когнітивного моделювання. В науково-дослідній темі «Моделі та алгоритми інформаційно-управляючих систем національної економіки» (номер державної реєстрації №0107U002155, 2011р.) автор обґрунтував необхідність залучення апарату мультиагентних систем (МАГ) в якості ідеології концептуального, математичного та імітаційного моделювання транспортно-логістичних систем.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних положень, методичних засад і практичних рекомендацій щодо визначення стратегії формування в Україні транспортно-логістичних кластерів інноваційного типу та підвищення ефективності національної транспортно-логістичної системи.
Для досягнення мети в роботі поставлено такі завдання:
- виявити сутнісні ознаки ТЛК як різновиду логістичних систем інноваційного типу, охарактеризувати концептуальні підходи та методологічні особливості формування ТЛК;
- дослідити світовий досвід створення та розвитку ТЛК;
- обгрунтувати значення та сутність освітніх ініціатив для формування інноваційної моделі транспортно-логістичного кластеру;
- провести логістичний аудит передумов формування та розвитку ТЛК (на прикладі Донецького регіону);
- провести логістичний моніторинг стану національного та регіонального ринків транспортно-логістичних послуг;
- здійснити оцінку освітньо-наукового потенціалу України, як стратегічного ресурсу формування ТЛК інноваційного типу;
- визначити структурні елементи та підсистеми ТЛК та охарактеризувати можливі конфлікти в процесі їх взаємодії;
- обгрунтувати стратегічний алгоритм формування ТЛК та запропонувати концепцію формування в Україні транспортно-логістичних кластерів інноваційного типу;
- визначити методи моделювання процесу забезпечення інтеграційних партнерських зв’язків в ТЛК;
- обгрунтувати стратегію інвестування ТЛК інноваційного типу.
Об'єктом дослідження є процес підвищення конкурентоспроможності транспортно-логістичної системи національної економіки.
Предметом дослідження є розробка стратегії формування транспортно-логістичних кластерів інноваційного типу.
Методи дослідження. Методичною основою роботи є фундаментальні положення теорії систем, кластерний та інноваційний підходи, діалектичний метод, загальнонаукові принципи проведення наукових досліджень. У дисертації використано такі дослідницькі методи: структурно-логічний аналіз та узагальнення (для побудови логіки й структури дисертаційної роботи; для уточнення понятійного апарату та визначення структури ТЛК); статистичні та аналітичні методи (для проведення моніторингу стану ринку освітніх та транспортно-логістичних послуг), факторний аналіз (при дослідженні показників результативності ТЛК); кластерний аналіз (для класифікації основних елементів і факторів, що впливають на формування ТЛК інноваційного типу), групування (для систематизації фак¬торів і показників, які впливають на результативність ТЛК), порівняння та експертних оцінок (для визначення рівня логістизації та кластеризації національної економіки відносно світової практики), графічний метод (для демонстрації взаємозв’язків та взаємозалежності між елементами ТЛК), метод побудови дерева проблем та цілей (для визначення алгоритму та пріоритетності вирішення проблем щодо формування інноваційної моделі ТЛК), методи маркетингових та соціологічних досліджень (в ході проведення моніторингу стану ринку транспортно-логістичних послуг та оцінки освітньо-наукового потенціалу), методи багатокритеріальної оптимізації та когнітивного моделювання (для оцінки раціональності структури управління ТЛК та визначення заходів оптимізації діяльності підприємств та організацій, які увійдуть до складу ТЛК), методи економіко-математичного моделювання (для визначення очікуваного терміну завершення проекту щодо створення ТЛК на прикладі Донецького регіону), метод регресійного аналізу (для прогнозування обсягів пасажирських і вантажних перевезень в ТЛК).
Моделюван¬ня бізнес-процесів при формуванні ТЛК виконано з використанням про¬грамного забезпечення Matlab. Для побудови мережевих графіків використовувалася комп’ютерна програма Borghiz.
Інформаційну базу дослідження склали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики України та його регіональних управлінь, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів, результати досліджень, отримані особисто автором.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у використанні інноваційного та кластерного підходів до визначення стратегії формування транспортно-логістичної системи України та обґрунтуванні пріоритетності реалізації стратегії освітніх кластерних ініціатив. Найбільш важливими результатами дослідження, що характеризують його новизну, є такі:
удосконалено:
трактування економічної сутності терміну «логістична система», яка на відміну від існуючих підходів, характеризується як адаптивна економіко-симбіотична система з якісним і оперативним зворотним зв`язком між структурними елементами, що виконує ті або інші логістичні функції, забезпечує цілісність і ефективність управління логістичними потоками з метою підвищення інноваційної активності окремих структурних елементів та отримання синергетичного ефекту від їх сумісної діяльності;
визначення сутності транспортно-логістичного кластеру, що на відміну від існуючих, розглядається як оптимальна транспортно-логістична система інноваційного типу, специфікою якої є інтеграція зусиль органів державної влади та місцевого самоврядування, транспортно-логістичного бізнесу та науково-освітніх установ на основі раціонального поєднання принципів економічного симбіозу, субконтрактації, кооперації, конкуренції та кооперенції з метою забезпечення інноваційного розвитку, отримання синергетичного ефекту та підвищення конкурентоспроможності економіки на регіональному, національному та міжнародному рівнях;
концептуальний підхід до формування та успішного функціонування ТЛК, в основу якого, на відміну від існуючих, покладено особливості ТЛК як однієї з різновидностей економічних кластерів, а саме, усвідомлення того, що ТЛК є, по-перше, самоорганізуючою структурою, яка формується не на основі директивного рішення, а на основі кластерних ініціатив, стратегічна роль серед яких належить освітнім ініціативам; по-друге, представляє собою кластер виробництва двох послуг (транспортних і логістичних); по-третє, це кластер інфраструктури, рівень розвитку якої впливає на всі галузу та сфери життя; в-четвертих, це кластер бізнес-конкурентоспроможності, формування якого потребує ініціатив як від влади, так і від бізнесу; і, по-п’яте, ТЛК є кластером інноваційного типу, який потребує інноваційної активності усіх його структурних підсистем;
отримало подальший розвиток:
стратегія кластерних ініціатив формування ТЛК. Доведена необхідність і стратегічна роль освітніх ініціатив для створення транспортно-логістичних кластерів та запропоновано стратегічний алгоритм прояву освітніх ініціатив формування ТЛК інноваційного типу, який складається з таких кроків: узагальнення світового досвіду кластеризації як механізму забезпечення конкурентоспроможності економіки; формування чіткого уявлення про сутність кластерних утворень, а також особливості та структуру формування ТЛК; логістичний аудит стану та перспектив розвитку ринку транспортних та логістичних послуг в Україні; визначення цілей і критеріїв кластеризації та кола стратегічних партнерів майбутнього ТЛК; вибір стратегії формування ТЛК; проведення просвітницької роботи щодо потреби, напрямків та механізмів інтеграції та партнерства в ТЛК; підготовка та перепідготовка фахівців для ТЛК; реалізація програм підвищення кваліфікації для підприємств і організацій ТЛК; проведення наукових досліджень щодо перспектив розвитку ТЛК;
перелік сутнісних властивостей логістичних систем на основі виявлення та доповнення такими властивостями ТЛК, як інноваційність, наявність якісного оперативного зворотного зв’язку та симбіотичність;
концепція успішного розвитку кластерних структур «7І» (ініціативи, інновації, інформація, інтеграція, інтерес, інвестиції, інжиніринг), яка на відміну від концепції «5І» враховує світовий досвід формування ТЛК, структурні особливості ТЛК і стратегічну необхідність забезпечення відповідних інвестиційних і інжинірингових умов;
механізм забезпечення ефективних партнерських взаємозв’язків між структурними елементами ТЛК, який засновується на концепції 7-К (конкуренція, кооперація, кооперенція, концентрація, комунікація, координація та контрактація) та концепції 5-С (спеціалізація, співробітництво, субконтрактація, симбіоз та синергія), і, на відміну від існуючих, актуалізує такі методи взаємодії, як кооперенція, контрактація, симбіоз і субконтрактація;
методи моделювання механізму ефективного функціонування ТЛК, зокрема запропонована метод когнітивного моделювання для оцінки раціональності структури управління ТЛК та визначення заходів оптимізації діяльності підприємств та організацій, які увійдуть до складу ТЛК, шляхом зміни параметрів, насамперед, цільових, які впливають на функціонування ТЛК.
Практична значимість роботи полягає в тому, що її основні положення і результати можуть бути використані як окремими, зацікавленими у створенні ТЛК, бізнес-структурами, установами та професійними об’єднаннями (транспортними підприємствами і організаціями, логістичними компаніями, освітніми та науковими установами, вищими навчальними закладами, суспільними професійними асоціаціями, та іншими потенційними партнерами ТЛК), так і органами місцевої та державної влади. Впровадження в практичну діяльність пропозицій, що були обґрунтовані в роботі, сприятимуть розвитку і модернізації транспортної інфраструктури, створенню сучасних логістичних терміналів, географічному розширенню масштабу перевезень, стимулюванню інноваційної діяльності та впровадженню нових технологій у логістичну галузь, підвищенню ефективності та досягненню принципово нової якості співпраці (взаємодії) бізнесу, держави та освіти, забезпечать синергітичний ефект їх діяльності, що в свою чергу приведе до інноваційної активності стратегічних партнерів ТЛК та сприятиме росту конкурентоспроможності економіки як на національному, так і на регіональному рівні.
Результати логістичного аудиту передумов формування ТЛК та запропонована автором кластерна модель і структура ТЛК для Донецького регіону враховані Донецькою Торговельно-промисловою палатою при виконанні сумісного з німецьким товариством Міжнародної співпраці GIZ проекту щодо формування кластеру у транспортно-логістичному секторі м.Донецька (довідка № 2000 від 03.09.2012 р.). Наукові розробки та практичні рекомендації щодо концептуальних основ формування ТЛК та механізму забезпечення ефективних партнерських взаємозв’язків між структурними елементами ТЛК враховано Головним управлінням промисловості та інфраструктури Донецької обласної державної адміністрації при формуванні документів стратегічного розвитку на період до 2025 року (довідка № 193 від 05.12.2011 р.). Теоретико-концептуальні та методологічні розробки, що запропоновані в дисертаційній роботі, використовуються в Донецькій академії автомобільного транспорту в ході організації навчальної та наукової роботи, зокрема при викладанні навчальної дисципліни «Проектування логістичних систем» (довідка № 06\06-33 від 06.06.2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційно¬го дослідження розглянуто та схвалено на 12 науково-практичних конференціях Міжнародного, Всеукраїнського та регіонального рівнів: ІІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених і студентів «Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації» (м. Дніпропетровськ 17-18 лютого 2012 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Перспективи управлінської діяльності суб’єктів господарювання» (м.Черкаси, 17 лютого 2012р.), Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Сучасні проблеми та шляхи їх вирішення в науці, транспорті, виробництві, освіті» (м. Одеса, 20 - 27 грудня 2011 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми економіки та менеджменту» (м.Львів, 10-12 листопада 2011 р.), ІХ-ї Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми підготовки професійних кадрів по логістиці в умовах глобального конкурентного середовища» (м. Київ, 27-28 жовтня 2011 г.), V Міжнародній науковій конференції «Інвестиційно-інноваційна стратегія розвитку Національної економіки в умовах глобальної економічної системи» (м. Маріуполь, 25-27 травня 2011 р.), Науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку галузевої економіки та логістики» (м. Харків, 14-15 квітня 2011 р), Третій Міжнародній науково-практичній конференції «Логістика промислових регіонів» (м. Донецьк-Святогірськ, 6-9 квітня 2011 року), VI Міжнародній конференції «Стратегія якості у промисловості і освіті» (м. Варна, 4-11 червня 2010 р.), Міжнародної науково-практичної конференції «Логістика промислових регіонів» (м. Донецьк – Маріуполь, 26-28 травня 2010 р.), Науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу і наукових співробітників «Університетська наука 2010» (м. Луганськ, 21-23 квітня 2010 р.), Десятій Міжнародній науковій конференції «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємство, стале економічне зростання» (м. Донецьк, 8-10 грудня 2009 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є одноосібно виконаною науковою працею. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї і положення, які отримані автором особисто.
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 12 наукових праць (1 колективна монографія, 7 - у наукових фахових виданнях, 4 – у матеріалах конференцій), загальним обсягом 14,3 д.а., з яких особисто автору належить 3,9 д.а.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел зі 244 найменувань (26 сторінок). Загальний обсяг роботи складає 271 сторінок, у тому числі 33таблиць, 53 рисунків, які займають 50 сторінок, 15 додатків (20 сторінок).

Список литературы

ВИСНОВКИ
В ході проведеного дослідження було отримано наступні результати:
Доведено, що формування транспортно-логістичних кластерів є важливим, об’єктивно обумовленим, і в той же час, надто складним процесом, який сприяє удосконаленню організаційно–виробничої структури економіки і поліпшенню динаміки її розвитку. Це є передумовою формування національних конкурентних переваг за рахунок оптимізації використання економічного потенціалу суспільства.
Огляд економічної літератури дозволив зробити висновок, що ТЛК слід розглядати як особливий вид логістичних систем, характерними властивостями яких є: інноваційність, наявність якісного оперативного зворотного зв’язку та економічний симбіоз. Формування транспортно-логістичних кластерів є інноваційним шляхом для підвищення з одного боку ефективності функціонування транспортної та логістичної систем, а з іншого боку сприяє підвищенню конкурентоспроможності національної та регіональної економіки взагалі.
При формуванні ТЛК слід пам’ятати, що кластерна форма організації бізнесу відрізняється від решти інтегрованих структур промислово-фінансових груп, холдингів, концернів, конгломератів, консорціумів, стратегічних альянсів, асоціацій тощо, своєю гнучкістю, динамічністю, демократизованою структурою, в якій командні методи управління замінені ринковими механізмами взаємовигідної співпраці, і, водночас, є формою інтеграції, яка всебічно розкриває економічну сутність міжфірмової інтеграції в органічному поєднанні організаційного та просторового аспектів.
Формування ТЛК як самоорганізуючої структури потребує: кластерних ініціатив; нового покоління ініціативних, творчих, висококваліфікованих фахівців; інвестицій; стратегії формування та розвитку ТЛК; нової філософії поглядів власників і топ-менеджерів транспортно-логістичного бізнесу; мотиваційних механізмів кооперації та інтеграції зусиль бізнесу, влади та освіти; відповідної законодавчої бази; інноваційних логістичних технології; організаційно-інформаційної моделі забезпечення ефективних партнерських відносин учасників ТЛК.
Виявлено особливості формування ТЛК в Україні як однієї з різновидностей економічних кластерів. Доведено, що: 1) ТЛК уявляють собою самоорганізуючі структури, які не можуть бути створені за вказівкою будь яких владних органів, а виникають лише за ініціативою зацікавлених сторін в регіонах, які мають значний транзитний потенціал; 2) ТЛК належать до кластерів змішаного типу, тобто бізнес-конкурентоспроможності, що означає потребу, з урахуванням політичної та економічної ситуації в країні, в кластерних ініціативах по створенню ТЛК, як з боку держави, так і з боку бізнесу; 3) ТЛК є кластером виробництва 2-х видів послуг (транспортних і логістичних); 4)ТЛК - це кластер інфраструктури, рівень розвитку якої впливає на всі галузі та сфери життя регіону та держави; 5) ТЛК належить до кластерів інноваційного типу, які потребує використання та створення новітніх передових технологій управління матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками, що доводить стратегічну роль освітньо-наукової складової при формуванні ТЛК.
Доведена необхідність з метою створення та успішного розвитку ТЛК в Україні реалізація концепції «7І» (ініціативи, інновації, інформація, інтеграція, інтерес, інвестиції, інжиніринг), яка на відміну від концепції «5І» підкреслює стратегічну необхідність для вибудови ТЛК інвестиційних і інжинірингових умов. Доведено, що реалізація кластерних ініціатив та інноваційних проектів неможлива без вирішення питань щодо джерел і обсягів їх інвестування, а інжиніринг, який повинен охоплювати усі етапи інноваційного циклу, сприятиме забезпеченню ТЛК комплексом інженерно-консультаційних послуг.
Доведено, що національна концепція створення ТЛК повинна базуватися на механізмі реалізації кластерних ініціатив та орієнтуватися на досягнення наступних цілей: підвищення конкурентоспроможності учасників кластеру за рахунок впровадження інновацій; зниження витрат і підвищення ефективності відповідних наукомістких послуг за рахунок ефекту синергії; оптимізація вантажопотоків, як в національних так і в міжнародних ланцюгах постачань; розробка та реалізація проектів розвитку транспортної інфраструктури з врахуванням логістичної кластеризації; оптимізація логістичного потенціалу; безперервне відновлення транспортно-логістичної інфраструктури; розвиток партнерства між державою, приватним сектором, та наукою; формування сприятливих умов для створення міжнародних транспортних коридорів та інших компонентів структури; досягнення заданого рівня якості транспортно-логістичних послуг.
Складено перелік типових труднощів, які виникають на шляху формування ТЛК: відсутність чіткого уявлення про особливості та структуру формування ТЛК; відсутність в транспортній системі регіону, де планується створення ТЛК, крупних мультимодальних терміналів загального користування, які б забезпечували ефективну взаємодію різних видів транспорту; дефіцит земельних ресурсів, перенавантаження дорожньої мережі, проблематичність використання крупнотонажних автопоїздів на дорогах країни; стихійний ріст інвестицій в складську інфраструктуру не спроможний забезпечити потреби ринку на перспективу; відсутність інвестиційних ресурсів для реалізації великомасштабних та складних транспортних проектів. Фактори, що негативно впливають на становлення кластерних структур в країні, систематизовано та охарактеризовано за трьома рівнями впливу: рівнем державної економічної політики; регіональним рівнем і рівнем економічної культури та національної ментальності керівників підприємств.
Вважаємо, що даний підхід до класифікації кластерів не справедливо не враховує ще одного обов’язково учасника будь якого виду кластерів – науку та освіту. Хоча, якщо бути об’єктивним, саме науковці та освітяни приймають активну участь в обґрунтуванні потреби формування ТЛК, в підготовці та перепідготовці кадрів, залучаються до наукового обґрунтування стратегій розвитку регіонів та країни, до обґрунтування пропозицій щодо законодавчої системи, тощо.
Встановлено, що формування ТЛК в Україні буде можливим в щонайблищий час при умові об’єднання зусиль та прояву кластерних ініціатив не лише з боку влади і бізнесу, але й при наявності освітніх ініціатив, які з урахуванням стану освітньо-наукового потенціалу в державі набувають стратегічного значення.
Аналіз світового досвіду формування ТЛК дозволив з’ясувати наявність міжнародних організацій, наприклад, таких як UNIDO (United National Industrial Development Organization), фахівці яких надають аналітичну підтримку розвитку кластерів, та з’ясувати, що незважаючи на існуючий у світі практичний досвід створення транспортно-логістичних кластерів і наявність деяких нормативно-правових документів, зокрема, затвердженої Кабміном у 2008 році Концепції створення кластерів в Україні, робота з багатьох напрямків реалізації кластерної політики ще не розпочата.
У роботі розглянуті основні риси зарубіжних кластерів, а також виявлені особливості кластеризації в Донецькій області. Встановлено, що для закордонних кластерів характерно поширення виробничої орієнтації кластера на суміжні галузі, виникнення і розвиток кластерів «по ланцюжку», тобто послідовне виникнення і розвиток взаємозалежних кластерів, а також забезпечення окремими кластерами конкурентоспроможності цілої країни.
Закордонний досвід використання кластерного підходу до формування, розвитку та управління ТЛК досить різноманітний. Аналіз практики застосування кластерного підходу за американською, європейською та азіатською моделями, дозволив встановити відсутність єдиних загальноприйнятих, універсальних підходів і схем утворення і розвитку ТЛК. Кожна держава розробляє власні підходи до формування кластерів та їх управління і, відповідно, по-своєму організовує діяльність державних органів, відповідальних за реалізацію стратегії забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
Провівши узагальнення світового досвіду створення кластерів приходимо до висновку, що найбільш оптимальною для ТЛК в Україні є європейська модель кластероутворення, тому що формування кластерів Європи носить природний характер і не вимагає впровадження складних інформаційних технологій, як кластери азіатської та американської моделі.
В ході дослідження доведено, що система навчальних освітніх закладів відіграє важливу роль у формування кластерної моделі розвитку національної економіки, а формування ТЛК в Україні є можливим при умові об’єднання зусиль та прояву кластерних ініціатив з боку і влади, і бізнесу, і освіти.
Виявлено основні перешкоди, що стримують розвиток транспортно-логістичного обслуговування товарних потоків в Україні: дефіцит термінальних, транспортно-логістичних і складських комплексів середнього й високого класу (особливо для контейнерних вантажів, питома вага яких у світовій практиці вже досягає 55 %); низька швидкість проходження товарних потоків (низька рейсова швидкість і простої до 40 % часу в дорозі); низька пропозиція комплексної транспортно-логістичної послуги для забезпечення міжнародних, міжрегіональних і внутрішньорегіональних перевезень; недостатність інтеграції інформаційних і програмно-обчислювальних комплексів; відсутність координації між видами транспорту й клієнтами при організації мультимодальних і змішаних перевезень вантажів (необхідна зміна концепції – від єдиного технологічного процесу й штрафів за простої до планування перевезення на принципах єдиного вікна і єдиної тарифної ставки); низька кваліфікація персоналу.
Виявлено проблеми дослідження складних систем, які зумовлені низкою їх особливостей. По-перше, взаємопов`язаностю та багатоаспектністю елементів та процесів, що відбуваються в середині системи; в силу цього неможливо вичленення і детальне дослідження окремих структурних елементів, тому вони повинні розглядатися і досліджуватися в сукупності. По-друге, відсутністю достатньої кількісної інформації про динаміку процесів, що відбуваються в системі, що змушує використовувати для характеристики таких систем поряд з кількісною і якісну інформацію. В-третіх, нестаціонарністю систем, причому характер змін тих чи інших характеристик елементів найчастіше невідомий, що ускладнює побудову їх кількісних моделей. Такі системи називаються слабкоструктурованими (слабо формалізованними). Для їх дослідження неможливим є використання традиційних математичних (економічних, соціометріїчних і т.п.) підходів.
Одним із завдань роботи було надання характеристики елементів транспортно-логістичного кластеру Донецької області. Дане завдання було вирішене і знайшла своє відображення в роботі. Були виділені основні підприємства транспортної галузі та її інфраструктури та надані рекомендації щодо покращення їх діяльності.
В ході наукового дослідження було запропоновано концептуальну модель формування транспортно-логістичного кластеру інноваційного типу з ініціативно-координаційним центром на базі освітньо-наукових установ та раціональність структури управління було аргументовано використовуючи когнітивну модель, яка дозволила дійти висновку, що структурні елементи кластеру обрані вірно, а структура ТЛК побудована правильно, тому що в результаті розгляду когнітивних карт і моделей ключові концепти не змінилися.
При формуванні ТЛК Донецького регіону доцільно використовувати кореляційну і регресійну економіко-математичні моделі, які дозволяють виявити залежність зміни обсягу перевезених вантажів і кількості пасажирів від виду транспорту. У ході кореляційного аналізу визначили сильну зворотно пропорційну залежність між залізничними вантажними і автомобільними пасажирськими перевезеннями. А за допомогою регресійного аналізу отримали модель, завдяки якій можна прогнозувати обсяги пасажирських і вантажних перевезень автомобільним та залізничним транспортом.
Фінансування інноваційної діяльності ТЛК на основі використання принципів державно-приватного партнерства дозволить: сформувати необхідний обсяг коштів з різних джерел, в необхідні терміни, на більш тривалий період і під прийнятні відсотки; зберегти «державний контроль за цільовим характером використання коштів» на розвиток інноваційної діяльності ТЛК; забезпечити «гнучкість у питаннях погашення боргу перед державою за наданими коштами»;
Отже, кластерна політика дійсно є ефективним механізмом підвищення рівня конкурентоспроможності як окремих регіонів, так і країн в цілому, тому формування і розвиток кластерів в Україні є важливим для підвищення економічного авторитету країни і поліпшення її економіки.