СТРОК ПОВНОВАЖЕНЬ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КОХАНОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ВІТАЛІЙОВИЧ

УДК 342.511

СТРОК ПОВНОВАЖЕНЬ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ
В УКРАЇНІ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ:
КОНСТИТУЦІЙНО-ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Пелих Наталія Анатоліївна,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………....4

Розділ 1. Розвиток наукової думки, стан наукових досліджень та ґенеза правової регламентації строку повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах……………………….…..………………………………….…13
1.1. Становлення і розвиток наукової думки про строк повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах………………………………….…….…13
1.2. Стан сучасних наукових досліджень про строк повноважень глави держави………………………………………………………………………………..27
1.3. Ґенеза правової регламентації строку повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах …………………………………………………..….44
Висновки до розділу 1…………………………………………….…..…….....65

Розділ 2. Строк повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах: методологія пізнання та правова сутність……………………..……...68
2.1. Методологія дослідження строку повноважень глави держави………..68
2.2. Строк повноважень як елемент правосуб’єктності глави держави в Україні та зарубіжних країнах: поняття та правова сутність………………………88
2.3. Конституційно-правові засади імунітету глави держави………..…….104
Висновки до розділу 2………………………………………………………..119

Розділ 3. Конституційно-правові підстави припинення повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах: порівняльний аналіз…….124
3.1. Конституційно-порівняльна характеристика темпоральних меж строків повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах…………….……..124
3.2. Конституційно-правові підстави та процедура припинення повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах…………………….……………..145
3.3. Досвід зарубіжних країн - основа удосконалення підстав та процедури припинення повноважень глави держави в Україні……………………………….159
Висновки до розділу 3….…………………………………………..……...….171

ВИСНОВКИ…………………………………………..………………………175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….188

ДОДАТКИ……………………………………….……..………..………..…..218

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах становлення України як суверенної, демократичної і правової держави ключовим питанням є розбудова ефективної системи державної влади з урахуванням накопиченого національного та світового досвіду. Одним з першочергових та актуальних завдань на цьому шляху вбачається удосконалення конституційно-правового статусу Президента України.
Досвід свідчить, що одним з найбільш дискусійних питань, що виникають при формуванні виборних органів публічної влади, є питання щодо строку їх повноважень та підстав їх припинення. Адже конституційне закріплення строку повноважень повинно базуватися на наукових підходах, позитивному зарубіжному досвіді, при цьому використання лише політичних мотивів закріплення строків повноважень може стати причиною правових колізій, і як наслідок - призвести до збоїв у роботі механізму держави та спричинити кризу влади і соціальну напруженість.
Тому на сучасному етапі розвитку нашої держави актуальним є проведення системного конституційно-порівняльного дослідження строку повноважень Президента України та глав зарубіжних держав. Вибір теми дисертаційного дослідження зумовлений також розпочатою в Україні конституційною реформою, утворенням і діяльністю Конституційної Асамблеї, завданням якої є розробка змін до Конституції України. Питання визначення і закріплення конституційного статусу Президента України посідає одне із чільних місць у процесі підготовки змін до Конституції України. В цьому аспекті здійснення конституційно-порівняльного дослідження строків повноважень глави держави в Україні та інших країнах світу є важливим і безумовно актуальним.
У вітчизняному конституційному праві відсутні комплексні порівняльні дослідження строку повноважень Президента України та глав зарубіжних держав. Національний досвід державотворення доводить складність конституційного закріплення строків повноважень державних органів. Постановка проблеми конституційної модернізації строків повноважень є своєчасною на сьогоднішньому етапі розвитку України, і вирішувати її необхідно через опрацювання і врахування світового досвіду і апробованих практик. Виходячи з цього, насамперед важливо дослідити конституційні зміни строків повноважень глав держав у Російській Федерації, Франції, Бразилії, Узбекистані та інших країнах світу.
Обрання теми також базується на ступені її наукового опрацювання. Конституційний статус глави держави і строк його повноважень аналізувався у наукових працях, авторами яких є вітчизняні вчені: В. Борденюк, А. Георгіца, Р. Калюжний, М. Козюбра, А. Колодій, В. Колісник, Ю. Коломієць, В. Копєйчиков, О. Копиленко, Л. Кривенко, О. Мурашин, Н. Нижник, Н. Плахотнюк, В. Погорілко, С. Серьогіна, А. Селіванов, О. Скакун, В. Тацій, Ю. Тодика, О. Фрицький, В. Федоренко, М. Цвік, В. Шаповал, Л. Юзьков та ін.
Вагоме місце в опрацюванні даної проблематики посідають також фундаментальні наукові праці зарубіжних дослідників статусу глави держави і строку його повноважень. Зокрема, слід назвати науково-теоретичні праці зарубіжних учених - П. Авріля, Р.Аграноффа, Л. Аммона, Ф. Ардана, Ф. Борелли, І. Гіше, М. Дебре, Ч. Деббаха, М. Дюверже, Ж.-П. Жаккє, Є. Золлера, Д. Кіілера, Н. Комарницької-Макконел, П. Котти, Б. Шантебу, Ж. Шаттелена та ін. Науковий доробок даних авторів сприяв визначенню сучасних теоретичних орієнтирів, дослідницького пошуку шляхів розв’язання окресленого вище наукового завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось відповідно до п. 4.4.2.3 Основних наукових напрямків та найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2009-2013 рр., затверджених Постановою Президії НАН України від 25 лютого 2009 року №55; Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практику діяльності органів внутрішніх справ, на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347. Назву теми обговорено та схвалено на засіданні вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ (нині - Національна академія внутрішніх справ) (протокол № 4 від 31 березня 2009 року) та включено до планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в методологічному осмисленні строку повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах і відпрацюванні на основі порівняльного аналізу пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення правосуб’єктності Президента України.
Досягнення поставленої мети можливе на основі розв’язання окремих задач, основними з яких є:
- дослідити становлення та розвиток наукової думки щодо строків повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах;
- з’ясувати сучасний стан наукової розробки теми дослідження;
- дослідити ґенезу правової регламентації строку повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах;
- визначити методологію пізнання строку повноважень глави держави;
- сформулювати поняття та визначити правову сутність строку повноважень як елемента правосуб’єктності глави держави в Україні та зарубіжних країнах;
- розкрити конституційно-правові засади правового імунітету глави держави;
- здійснити конституційно-порівняльну характеристику темпоральних меж строків повноважень глав держав в Україні та зарубіжних країнах;
- розкрити конституційно-правові підстави та процедуру припинення повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах;
- обґрунтувати шляхи оптимізації конституційно-правових строків повноважень та підстав припинення повноважень Президента України на основі досвіду зарубіжних країн.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що пов’язані з конституційно-правовим статусом глави держави в Україні та зарубіжних країнах.
Предметом дослідження є конституційний строк повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах.
Методи дослідження. Важливість і складність дисертаційної проблеми зумовили відповідний вибір методологічної бази дослідження. У роботі використано філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові методи. Використання діалектичного методу сприяло з’ясуванню соціально-правової сутності строку повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах, важливості визначення на конституційному рівні підстав та процедури дострокового припинення повноважень глави держави (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 3.2). Герменевтичний метод використовувався при розкритті конституційно-правових норм про строк повноважень глави держави із застосуванням відповідних видів тлумачення (підрозділи 2.2, 2.3, 3.3). Методи узагальнення, формалізації стали методологічною основою для опрацювання проблем доктринальних досліджень і правової регламентації строку повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах (підрозділи 1.1, 1.3). Застосування формально-логічних методів (дедукція та індукція, аналіз і синтез) дозволило сформулювати висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів (підрозділи 3.1, 3.3, висновки до розділів, загальні висновки). Використання історико-правового методу дало змогу дослідити процес виникнення та розвитку наукової думки про строк повноважень глави держави і його формального закріплення в законодавстві держав світу та України (підрозділи 1.1, 1.3). Юридично-догматичний метод застосовувався для формулювання авторського розуміння поняття та правової сутності строку повноважень глави держави (підрозділ 2.2). Структурний та функціональний методи дозволили з’ясувати особливості конституційно-правових підстав та процедури припинення повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах (підрозділ 3.2). Порівняльно-правовий метод було використано при порівнянні Конституцій та інших актів законодавства України та країн світу щодо темпоральних меж строків повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах, кількості строків повноважень, часу проведення чергових виборів (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1).
Емпіричну основу дослідження становить соціологічне дослідження громадської думки (опитано понад 450 осіб) з питань щодо строку повноважень та підстав дострокового припинення повноважень Президента України (протягом 2010-2011 рр.) [Додаток А].
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації здійснено спробу системного конституційно-порівняльного аналізу строку повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах, а також сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Конституції України від 28 червня 1996 року, спрямовані на вдосконалення законодавчого регулювання часу проведення чергових і позачергових виборів глави держави та подальшого розвитку конституційно-правового закріплення підстав і процедури дострокового припинення повноважень Президента України на основі апробованого зарубіжного досвіду.
Наукова новизна дослідження конкретизується у науково-теоретичних положеннях та пропозиціях, найважливішими з яких є:
вперше одержано:
- формулювання та обґрунтування пропозиції, яка базується на апробованому зарубіжному досвіді щодо часу проведення чергових виборів Президента України та полягає у необхідності внесення змін до ч. 5 ст. 103 Конституції України від 28 червня 1996 року, зокрема пропонується викласти її у такій редакції: «Чергові вибори Президента України проводяться не раніше 65 і не пізніше 35 днів до закінчення п’ятого року повноважень Президента України»;
- сучасне розуміння поняття «строк повноважень як елемент правосуб’єктності глави держави в Україні», що має такий зміст: це закріплені в Конституції України чи встановлені рішенням компетентних державних органів визначені проміжки календарного часу, в межах якого Президент України володіє правосуб’єктністю;
- доведення необхідності закріплення на конституційному рівні положення про тимчасове заміщення посади Президента України, сформульовано і обґрунтовано пропозицію законодавчо закріпити коло посадових осіб (Прем’єр-міністр України, Голова Верховної Ради України, Голова Конституційного Суду України), які заміщатимуть Президента України у випадку неможливості тимчасового здійснення чи дострокового припинення його повноважень, а також черговість заміщення;
- пропозицію щодо закріплення в Конституції України додаткову підставу припинення повноважень Президента України - у зв’язку з закінченням конституційного строку перебування на посаді;
- аргументацію про доцільність закріплення на конституційному рівні положення, що при закінченні п’ятирічного строку повноважень діючого Президента України особа, яка далі виконує фукції глави держави до інавгурації новообраного Президента України, повинна мати обмежені повноваження;
- теоретичне обґрунтування та практичну доцільність передбачити у законі, який регулюватиме процедуру здійснення імпічменту Президента України, що його наслідком є не тільки відставка глави держави, а й можливість заборони судом займати в майбутньому будь-яку посаду в органах державної влади на певний термін;
удосконалено:
- пропозицію про доцільність закріплення на конституційному та законодавчому рівнях механізму переходу влади від президента, що відпрацював свій строк, до новообраного глави держави. Базуючись на зарубіжному досвіді, аргументовано необхідність завчасного обрання нового глави держави до закінчення строку діючого Президента України з тим, щоб у новообраного глави держави був час для входження в посаду. Для реалізації пропозиції запропоновано змінити конституційну формулу проведення чергових виборів Президента України, конкретизувати правосуб’єктність обраної особи на пост глави держави, визначити його взаємозв’язки з діючим Президентом України, Верховною Радою України та урядом України;
- класифікацію критеріїв конституційно-правових строків глави держави. По-перше, за сферою правового регулювання строки глави держави поділяються на такі види: строки повноважень глави держави; кількість президентських строків підряд. По-друге, в залежності від тривалості відведеного часу і ступеня його обмеження конституційно-правові строки глави держави поділяються на дві групи: строки-моменти; строки-періоди. По-третє, за способом обрахунку конституційно-правові строки глави держави поділяються на: а) строки, тривалість яких обраховується годинами; б) строки, що обраховуються добами (днями); в) строки, що обраховуються місяцями і роками. По-четверте, за правовими наслідками спливу конституційно-правові строки глави держави поділяються на: а) правоутворюючі; б) правозмінюючі; в) правоприпиняючі;
дістало подальший розвиток:
- систематизація науково-теоретичних учень за проблемою дослідження і на цій основі визначення напрямків удосконалення конституційного закріплення строку повноважень Президента України;
- положення щодо необхідності розробки і прийняття Закону України «Про Президента України», в якому мають бути чітко визначені: шляхи здійснення конституційних повноважень глави держави, процедура дострокового припинення повноважень Президента України, процедура заміщення Президента України у разі неможливості тимчасово виконувати конституційні повноваження чи у разі дострокового припинення повноважень Президента України. Також має бути прописано порядок приведення до присяги (інавгурації) Президента України, а також статус допоміжних органів та служб.
Практичне значення одержаних результатів. Напрацьовані науково-теоретичні висновки, положення, пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження уже використані та можуть бути використаними:
- у науково-дослідній сфері – теоретичні та практичні рекомендації, висновки та пропозиції, сформульовані у даному дисертаційному дослідженні, можуть використовуватись для підготовки наукових робіт;
- у правотворенні – вони є методологічною і теоретичною основою розробки й удосконалення законодавчих актів, спрямованих на впровадження новітніх світових розробок з метою вдосконалення конституційно-правового статусу глави держави в Україні. Окремі положення дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі підготовки змін до Конституції України, проекту Закону України «Про Президента України» та ряду інших законів і підзаконних актів з цієї проблеми (акт впровадження в законотворчу діяльність Комітету з питань правової політики Верховної Ради України від 12 липня 2012 року №04-29/19-716) [Додаток Б];
- навчальному та навчально-методичному процесі – як доктринальний матеріал при викладанні навчальних дисциплін з конституційного права України, конституційного права зарубіжних країн, а також при підготовці дидактичних матеріалів з означених дисциплін (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Національної академії внутрішніх справ від 10 червня 2012 р.) [Додаток В];
- у світоглядно-виховній роботі – сприятимуть правовому вихованню і підвищенню рівня правової свідомості та правової культури громадян, посадових і службових осіб органів державної влади.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, викладені в дисертації, їх полемічна аргументація, рекомендації щодо удосконалення строку повноважень Президента України на основі зарубіжного досвіду викладені на: міжвузівській науково-практичній конференції «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (м. Київ, 8 грудня 2010 р.); VI Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 4-5 березня 2011 р.); міжнародній науковій конференції «Міжнародні та національні механізми захисту прав людини: виклики сьогодення» (м. Донецьк, 8 квітня 2011 р.); конференції, присвяченій Дню науки «Проблеми правоохоронної діяльності та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Київ, 20 травня 2011 р.); VII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи» (м. Київ, 4 листопада 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Правовий захист людини і громадянина в Україні» (м. Київ, 24 листопада 2011 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження відображено в 11 наукових публікаціях, серед яких п’ять статей – у наукових фахових виданнях з юридичних наук згідно з вимогами МОНмолодьспорту України (Науковий журнал «Митна справа»; Український науково-теоретичний часопис «Часопис Київського університету права»; «Юридичний вісник «Повітряне і космічне право»), а шість – у збірниках тез наукових конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Виникнення наукової думки про інститут президентства і його запровадження в світі було пов’язано з пошуком США нових форм організації вищої державної влади, що передбачала створення сильної виконавчої влади і в той же час запровадження заходів щодо унеможливлення її перетворення на тиранію. Інститут президентства виник як протиставлення монархії, утвердивши республіканську форму правління з її ключовими характерними ознаками ‒ виборністю і строковістю повноважень глави держави.
2. Ефективність функціонування інституту президентства в США сприяла запровадженню цього інституту в усьому світі. Започаткування інституту президентства безпосередньо пов’язано із самовизначенням громадян країни, тобто утворенням державної незалежності або встановленням республіканської форми правління. Проте, виходячи з суспільно-історичних і національних особливостей окремих країн і регіонів, виникли різні моделі президентства, які умовно можна поділити на північноамериканську, латиноамериканську, європейську, афро-азійську, східноєвропейську тощо.
Запровадження інституту президентства як одного із головних органів державної влади не завжди носило усвідомлений характер. Були непоодинокі випадки, особливо в країнах, що лише утворилися, копіювання інституту президентства інших демократичних країн. При запровадженні даного інституту переважали власні амбіції, часом - публічне бажання національних лідерів створити інститут з метою легітимації влади, яку вони вже мали. Станом на 2012 рік 143 країни, з них 140 – члени Організації Об’єднаних Націй, мають у державному устрої інститут президентства, що відображає значущість та місце цього інституту в сучасному світі.
3. Опрацювання наукових досліджень, що розкривають конституційно-правовий і політичний статус глави держави в Україні та країнах світу, показав, що комплексного дослідження, присвяченого саме порівняльному аналізу строків повноважень Президента України та глав зарубіжних держав, не проводилося. Вивчення зарубіжного досвіту в цій сфері сприятиме виробленню оптимальної і ефективної форми закріплення строку повноважень глави держави в Україні.
4. Вивчення зарубіжної та вітчизняної спеціалізованої літератури, джерел права та юридичної практики доводить, що строк повноважень глави держави є важливим елементом правосуб’єктності і займає ключове місце в системі гарантій його конституційно-правового статусу. Вважаємо за необхідне закріпити в Конституції України положення, що строк повноважень вже обраних органів державної влади, а саме - Президента України, народних депутатів України, виборних органів місцевого самоврядування не може бути продовжений. Зміна строків повноважень Верховної Ради України та Президента України - це переважно політичне питання, і тому є доцільність з цього питання проводити всеукраїнський референдум.
5. Наявність у законодавстві України, як і в законодавстві інших демократичних країн, обмежень щодо строків здійснення влади органами чи посадовими особами є невід’ємним елементом демократичного устрою держави, однією з гарантій здійснення народовладдя. Розгляд в порівняльно–правовому аспекті питання стосовно строків повноважень є важливим для пошуку шляхів підвищення ефективності функціонування глави української держави і приведення його діяльності у відповідність з вимогами сьогодення. Розвиток цього інституту є важливою складовою в системі державного управління, оскільки він відображає стан розвитку держави.
6. Методологія дослідження конституційно-порівняльного аналізу строку повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах являє собою впорядковану єдність взаємоузгоджених світоглядних принципів і методів, які дозволяють всебічно, системно й комплексно дослідити ґенезу, поняття, правову сутність, правову регламентацію, темпоральні межі, підстави припинення повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах.
7. В дисертаційній роботі досліджувалося конституційне закріплення строку повноважень в монархічних і республіканських країнах, для цього було опрацьовано конституційне законодавство понад 140 країн світу, і на цій базі зроблено конституційно-порівняльний аналіз, результатом якого стало узагальнення ряду аспектів, що пов’язані із строком повноважень глави держави. Найголовнішими з них є: момент початку строку повноважень глави держави, момент закінчення строку повноважень глави держави, можливі випадку заміщення посади глави держави, особливості дострокового припинення повноважень глави держави, форми відповідальності глави держави.
Крім загальних методів аналізу конституційних процесів, ця наука використовує також спеціальні методи, які видаються найбільш ефективними для дослідження строків повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країн. Серед них слід назвати передусім системний, структурно-функціональний, діяльнісний, порівняльно-правовий, історико-ретроспективний, формально-догматичний, конкретно-соціологічний, прогностичний, статистичний та інші методи.
8. Конституційний розвиток держав світу наочно показує, що, наприклад, питання закріплення строку повноважень державних органів фактично не піднімається у країнах з усталеними демократичними традиціями, а у країнах, що перебувають у стані пошуку оптимальної моделі устрою держави, постійно обговорюється необхідність зміни строків повноважень державних органів. Прикладом може служити досвід Російської Федерації, Республіки Білорусь, України та ряду інших держав. Саме тому для України є важливим сприйняття досвіду закріплення різних аспектів строку повноважень глави держави в зарубіжних країнах, особливо в країнах, які в конституційний спосіб змінили строк повноважень глави держави.
Метод конституційної компаративістики видається ефективним і доречним при дослідженні строків повноважень глав держав у процесі пізнання таких елементів, як строк повноважень, підстави припинення повноважень, відповідальність глави держави, виконання повноважень глави держави при достроковому припиненні повноважень, кількість строків повноважень глави держави тощо. Безперечно, застосування даного методу дозволить зіставити між собою норми, що закріплюють конституційно-правовий статус глав держав у країнах світу, що створить умови для виявлення критеріїв їх класифікації та подальшої систематизації. Порівняльно-правовий метод (або метод правової компаративістики) є квінтесенцією усього дослідження, адже саме на нього лягла основна місія розкриття проблеми строку повноважень глави держави в Україні та зарубіжних країнах. Цей метод націлює на вивчення конкретних правових явищ шляхом зіставлення окремих рис, властивостей з іншими, що мають ознаки подібності. Його застосування дає можливість виявити загальне та особливе у межах одного історичного періоду (синхронне порівняння) або на різних етапах їхнього розвитку (діахронне порівняння).
9. Роль та місце будь-якого державного органу визначається комплексом його ознак, рис та юридичних властивостей. Розкриваючи конституційно-правовий статус глави держави, необхідно, насамперед, чітко визначитися з головними складовими частинами його статусу, до яких ми відносимо:
– правові норми, що закріплюють місце, роль і значення глави держави в механізмі держави;
– правосуб’єктність (поняття, ознаки, порядок формування, строк повноважень, право видання актів);
– принципи конституційно-правового статусу глави держави;
– компетенцію, тобто насамперед повноваження як центральний елемент конституційно-правового статусу глави держави;
– гарантії конституційно-правового статусу глави держави;
– завдання та функції, як основні напрями діяльності глави держави;
– форми і методи діяльності, які залежать від функцій і обсягу повноважень глави держави;
– відповідальність глави держави.
10. Під конституційно-правовим статусом Президента України ми розуміємо юридичний режим публічно-правового становища глави держави, який обумовлений національним історичним і міжнародним досвідом, характеризується сукупністю структурних елементів (завданнями, функціями, компетенцією, правосуб’єктністю, гарантіями та відповідальністю), що визначені Конституцією України та законодавством України і забезпечують стабільність та ефективність функціонування Президента України.
11. Ми сформулювали визначення строку в конституційному праві - це елемент конституційно-правового регулювання поведінки суб’єктів конституційних правовідносин, що представляє собою закріплений в нормах конституційного права чи встановлений у відповідності з ними у рішеннях уповноважених державних органів проміжок часу, в межах якого можливо чи обов’язково прийняття рішення, вчинення дій чи утримання від них, а його сплив тягне за собою правові наслідки у вигляді виникнення, зміни чи припинення правовідносин.
Розроблено авторські критерії класифікації конституційно-правових строків Президента України. По-перше, за сферою правового регулювання строки глави держави можна поділити на такі види: строки у виборчому праві (зокрема, у разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення повноважень - ст. 103 Конституції України); строки, що стосуються статусу Президента України (так, Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п’ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів - ст. 104 Конституції України); строки повноважень глави держави (Президент України обирається строком на 5 років); кількість президентських строків підряд (Президент України обирається не більше, ніж на два терміни підряд).
По-друге, залежно від тривалості відведеного часу і ступеня його обмеження конституційно-правові строки глави держави поділяються на дві групи: строки-моменти (так, складання присяги обраним Президентом України є строком вступу його на посаду, строком закінчення повноважень попереднього Президента України) та строки-періоди (строк повноважень Президента України - п’ять років).
По-третє, за способом обрахунку конституційно-правові строки глави держави поділяються на: 1) строки, тривалість яких обраховується годинами (зустрічається досить рідко, прикладом може служити тимчасова передача повноважень глави держави керівнику уряду чи спікеру парламенту); 2) строки, що обраховуються добами (днями) (наприклад, строк приведення до присяги глави держави); 3) строки, що обраховуються місяцями і роками (строк повноважень Президента України становить п’ять років).
По-четверте, за правовими наслідками спливу конституційно-правові строки глави держави поділяються на: а) правоутворюючі (складання присяги є початком строку повноважень Президента України); б) правозмінюючі (у разі дострокового припинення повноважень Президента України його повноваження виконує Прем’єр-міністр України); в) правоприпиняючі (усунення президента з поста в порядку імпічменту, закінчення строку повноважень).
12. Запропоновано визначення строку повноважень як елемента правосуб’єктності глави держави – це закріплена в конституційному законодавстві юридична модель календарного часу, що використовується органами державної влади, іншими суб’єктами конституційного права в регулюванні конституційно-правових відносин, пов’язаних із правовим статусом Президента України; ці строки закріплені в нормах конституційного права чи встановлюються у відповідності з ними рішеннями компетентних державних органів у визначені проміжки часу, в межах яких можливе чи обов’язкове прийняття рішень, вчинення дій чи утримання від них, а їх сплив тягне за собою виникнення, зміну чи припинення відповідних правовідносин.
На основі вивчення теоретично-правових учень вітчизняних і зарубіжних правників про строки, а також опрацювання і порівняння норм національного і зарубіжного законодавства, що закріплюють правила встановлення строків і їх обрахування, нами сформульовано таке визначення: сплив конституційно-правових строків Президента України - це вольова свідома діяльність суб’єктів конституційного права щодо встановлення дійсного змісту відповідних правових положень про строки і їх визначення з допомогою математичних і календарних розрахунків їх параметрів при застосуванні до правовідносин, що пов’язані із строками повноважень глави держави.
13. Зважаючи на особливості системи джерел конституційного права України, а також неможливість законодавчого закріплення в одному нормативно-правовому акті уніфікованих правил обрахування конституційно-правових строків, дисертант визначив наступні правила для обрахування строку повноважень Президента України: а) суб’єкти конституційного права не можуть на власний розсуд змінювати момент початку, закінчення і тривалості нормативно встановлених строків повноважень; б) продовження чи скорочення конституційно-правових строків можливо тільки у випадках, що прямо передбачені в Конституції України, з метою забезпечення реалізації засад про демократичну, правову державу; в) обрахування конституційно-правових строків відбувається в хвилинах і годинах (для легітимності і безперервності функціонування інституту президентства), днях, місяцях і роках.
14. Головна відмінність президента від монарха полягає у тому, що президент – це посада виборна, – по-перше, і строкова, – по-друге. Зазвичай президентів обирають згідно з конституцією на строк від 4 до 7 років. Так, на 1 рік обирається президент Швейцарської Конфедерації; на 3 роки – Латвійської Республіки; на 4 роки – Аргентинської Республіки, Республіки Білорусь, Федеративної Республіки Бразилія (до 1994 року строк був 5 років), Республіки Гана, Ісламської Республіки Іран, Республіки Колумбія, Республіки Коста-Рика, Федеративної Республіки Нігерія, Румунії, Сполучених Штатів Америки; на 5 років – у Азербайджанській Республіці, Республіці Албанія, Алжирській Народній Демократичній Республіці, Республіці Ангола, Республіці Вірменія, Республіці Болгарія, Республіці Болівія, Угорській Республіці, Соціалістичній Республіці В’єтнам, Республіці Гаїті, Федеративній Республіці Німеччина, Республіці Греція, Республіці Грузія, Співдружності Домініка, Республіці Замбія, Республіці Індія, Йєменській Республіці, Китайській Народній Республіці, Португальській Республіці, Словацькій республіці, Чеській Республіці, Французькій республіці (за результатами референдуму від 2000 року строк зменшено з 7 до 5 роки); на 6 років – в Австрійській Республіці, Боліварійській Республіці Венесуела (Нова Конституція від 2000 року збільшила строк повноважень Президента з 5 до 6 років), Арабській Республіці Єгипет, Фінляндській Республіці, Російській Федерації (строк повноважень президента збільшено в 2010 році з 4 до 6 років); на 7 років – в Буркіна-Фасо, Ірландській Республіці, Італійській Республіці, Республіці Казахстан, Республіці Камерун, Республіці Кенія, Республіці Сенегал, Республіці Узбекистан (за результатами референдуму від 2002 року строк повноважень глави держави збільшено з 5 до 7 років), Турецькій Республіці.
15. Переобрання в одних країнах допускається без обмежень (Буркіна-Фасо, Республіка Індія, Арабська Республіка Єгипет, Італія, Індонезія, Філіппіни), в інших – одна і та сама особа може бути обрана не більше ніж на два строки, або не більше як на два строки підряд (Австрійська Республіка; Азербайджанська республіка, Республіка Албанія, Алжирська Народна Демократична Республіка, Республіка Вірменія, Республіка Болгарія, Угорська Республіка, Боліварійська Республіка Венесуела , Республіка Гана, Федеративна Республіка Німеччини, Республіка Грузія, Співдружність Домініки, Республіка Замбія, Ісламська Республіка Іран, Ірландська Республіка, Йєменська Республіка, Республіка Камерун, Республіка Кенія, Китайська Народна Республіка, Республіка Польща, Португальська Республіка, Румунія, Словацька республіка, Швейцарська Конфедерація, Чеська Республіка, Фінляндська Республіка, Республіка Узбекистан. В ряді країн повторне обрання главою держави законодавство не допускає (Республіка Болівія, Федеративна Республіка Бразилія, Республіка Гаїті (допускається з інтервалом не менше 5 років), Республіка Колумбія, Республіка Коста-Рика, Турецька Республіка, Мексика, Еквадор, Республіка Корея).
16. Під терміном «перебування на посаді глави держави» мається на увазі проміжок часу, в який дії президента є легітимними, тобто законними. Таким чином, при здійсненні свого виборчого права кожний громадянин України, враховує, що особа, яка обирається на посаду глави держави, користується повноваженнями Президента лише п’ять років. Під строком існування повноважень розуміється період, протягом якого глава держави має характеристики реального буття. Темпоральними межами повноважень є момент набрання ними чинності і момент втрати ними такої, які відмежовують час, протягом якого ці повноваження мають юридичну силу.
17. Нами здійснено конституційно-порівняльне дослідження часу проведення чергових виборів глави держави в зарубіжних країнах. Так, Конституція Естонської Республіки закріпила положення, що вибори проводяться не раніше ніж за 60 і не пізніше ніж за 10 днів до спливу строку повноважень Президента; в Литовській республіці – в останню неділю за два місяці до спливу строку повноважень Президента; Республіці Македонія - протягом 60 днів останніх днів перебування на посаді попереднього Президента; Республіці Словенія - Президент має бути ораний не пізніше ніж за 15 днів до спливу строку повноважень попереднього Президента; Республіці Угорщина - Президент має бути обраний принаймні за 30 днів до спливу строку повноважень Президента, який складає повноваження; Албанії - процедура обрання Президента починається не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення президентського мандата попередника; Республіці Хорватія - вибори нового Президента мають бути проведені не пізніше як за 30 і не раніше як за 60 днів до спливу строку; Словацькій Республіці - протягом останніх шістдесяти днів повноважень Президента, на якого покладені обов’язки; Республіці Португалія - Президент Республіки обирається за шістдесят днів до спливу повноважень його попередника; Республіці Сербія - вибори Президента мають бути визначені Головою Національної Асамблеї за 90 днів до закінчення строку повноважень Президента, так щоб вибори закінчились протягом наступних 60 днів; Угорщині - Президент має бути обраний не менше ніж за тридцять і не більш ніж за шістдесят днів до завершення строку повноважень попереднього президента; Республіці Польща - вибори призначає Маршал Сейму на день, який встановлюється в період не раніше 100 і не пізніше 75 днів до закінчення повноважень діючого Президента. Усе це дозволяє зробити висновок, що формула конституційного закріплення часу проведення чергових виборів глави держави в переважній більшості країн світу дозволяє реалізувати ідентичність юридичного та фактичного строку повноважень.
18. На перший погляд, встановивши темпоральні межі повноважень Президента України, які повинні здійснюватись не більше п’яти років, слід зазначити, що Основний Закон України доволі чітко і вичерпно встановлює моменти набуття повноважень та їх припинення. Але аналізуючи дату виборів Президента України, а саме - положення статті 103 Конституції України, що чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України, стає очевидно, що може виникнути ситуація, коли на момент проведення чергових виборів нового Президента України у попереднього вже може закінчитися строк повноважень.
Вивчивши передбачені випадки припинення повноважень Президента України, треба визнати, що в Конституції України не врахована ще одна підстава - коли у Президента України припиняються повноваження у зв’язку з закінченням пятирічного терміну перебування на посаді, а тільки передбачає дострокове припинення повноважень Президента України. Ми відстоюємо позицію, що після закінчення п’ятирічного строку повноважень Президента України особа, яка далі виконує фукції глави держави до інавгурації нового глави держави, повинна мати обмежені повноваження. Цікавим виявляється проаналізувати дати проведення інавгурації Президентів України. Так, перша інавгурація Л. Кучми відбулася 19 липня 1994 року, друга інавгурація - 30 листопада 1999 року (термін повноважень в першій каденції Л. Кучми становив 5 років і 4,5 місяця, а в другій 5 років і 2 місяці). Інавгурація В. Ющенка пройшла 23 січня 2005 року, інавгурація В. Януковича відбулася 25 лютого 2010 року (термін повноважень В. Ющенка становив 5 років і 1 місяць). Конституційні положення і норми законодавства передбачали обрання Президента України строком на 5 років. Однак часові рамки жодного разу в історії України не становили 5 років. Можна спрогнозувати, що в 2015 році відбудуться чергові вибори Президента України, і знову термін повноважень перевищить 5 років.
Враховуючи положення статті 104 Конституції України, що новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України, можна поставити під сумнів легітимність перебування попереднього глави держави після проведення виборів і до моменту вступу на цю посаду його наступника. На даний час дата призначення чергових виборів глави Української держави регулюється статтею 103 Основного Закону України, яка потребує внесення змін, з урахуванням часу, потрібного для процедури визначення наступного глави держави, вступ на посаду якого повинен збігатися з моментом закінчення повноважень його попередника, тобто вибори наступного Президента України потрібно проводити до закінчення п'ятирічного строку повноважень попереднього. З метою наближення юридичного і фактичного строку повноважень Президента України ми пропонуємо, враховуючи світовий досвід, проводити вибори не раніше 65 і не пізніше 35 днів до завершення п’ятого року повноважень діючого Президента України.
19. Значною вадою поточного законодавства є невизначеність щодо можливості порушити питання про відповідальність Президента України шляхом всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та за ініціативою Верховної Ради (до прийняття Конституції України 1996 року така можливість законодавством враховувалася). Згідно з Конституцією України (ст.5) народ є єдиним джерелом влади і здійснює її як безпосередньо, шляхом референдуму, так і через вибори. Але ст. 108 Конституції України не передбачає дострокового припинення повноважень Президента України за рішенням всеукраїнського референдуму, що, на нашу думку, не сприяє утвердженню в суспільстві демократичних цінностей. З огляду на це вважаємо необхідним доповнити частину другу ст. 108 Конституції України таким пунктом: повноваження Президента України припиняються достроково у разі рішення всеукраїнського референдуму про його відставку. Крім того, відповідні зміни слід внести до Закону України «Про всеукраїнський референдум», зазначивши, що предметом всеукраїнського референдуму може бути питання щодо усунення Президента України з поста, а також закріпити положення, що всеукраїнський референдум з цього питання призначається Верховною Радою України на вимогу не менше трьох мільйонів громадян України.
20. Правовий імунітет вищої посадової особи держави служить певною гарантією його незалежності при здійсненні належних йому повноважень, захистом від тиску з боку будь-яких зовнішніх чинників (політичних партій, державних чи громадських діячів). Вдосконалення правового захисту інституту Президента України не можливе без внесення відповідних змін до Конституції України, насамперед до ст. 105 Основного Закону (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини 3 ст. 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27 жовтня 1999 року № 9-рп / 99).
21. Врегулювання питання припинення повноважень глави держави в Україні і правового захисту інституту Президента України потребує прийняття законів України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» та «Про імпічмент вищих посадових осіб в України».
22. Ураховуючи вищевикладені підставі припинення повноважень Президента України, слід наголосити, що закріплена в законодавстві процедура дострокового припинення його повноважень є однією із гарантій забезпечення ефективності функціонування інституту глави держави. Розвиток цього інституту є важливим науковим і практичним завданням, вирішення якого дозволить забезпечити демократичний розвиток нашої держави. Однак реалізувати процедуру імпічменту в редакції статті 111 Конституції України неможливо, оскільки при його реалізації фактично будуть порушені основані конституційні права людини, зокрема право на справедливий судовий розгляд і право на захист.
23. Вважаємо, що добровільна відставка Президента не повинна припиняти процедуру розслідування по кримінальній справі або настання інших юридичних наслідків за вчинений злочин чи правопорушення. Ні Конституція України, ні законодавство не містять вказівки на наслідки імпічменту. Лише п. З частини другої ст. 108 Конституції України зазначає, що повноваження Президента припиняються достроково у разі усунення з поста в порядку імпічменту.
На нашу думку, обов'язково треба передбачити у законі, який регулюватиме процедуру здійснення імпічменту, що його наслідком є не тільки відставка посадової особи, а й заборона судом займати в майбутньому будь-яку посаду в органах державної влади на певний термін. Така санкція є логічним наслідком імпічменту і відповідає чинному законодавству України.
24. Прийняття Закону України «Про Президента України» прямо вимагає частина 2 ст. 19 Конституції України, яка регламентує, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Аналізуючи нормативно-правові акти, що регулюють діяльність Президента України, дисертант дійшов висновку про необхідність розробки і прийняття закону «Про Президента України». Головним завданням зазначеного закону має бути врегулювання питань, пов’язаних із вступом на посаду, організацією та механізмом діяльності Президента, процедурою утворення та статусом консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів та служб Президента України, матеріально-фінансовим забезпеченням діяльності Президента України та ряд інших питань. Такий закон більше б відповідав реальній політичній ситуації і своєю назвою і змістом.
У цьому законодавчому акті поряд з іншими елементами конституційно-правового статусу Президента України мають бути врегульовані суспільні відносини, що стосуються захисту інституту Президента України. Адже зрозуміло, що захист інституту Президента України не вичерпується тільки питаннями недоторканності та охорони честі і гідності Президента України, але насамперед передбачає врегулювання: повноважень Президента України (прав та обов’язків); форм (правових та організаційних) та методів (переконання та примусу) реалізації повноважень; гарантій статусу Президента України (організаційних, матеріальних, фінансових, трудових інших); юридичної сили актів Президента України, їх співвідношення з іншими нормативно-правовими актами, засобів їх виконання тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Федорова М. М. Французский либерализм до и после революции. Руссо-Констан / М. М. Федорова // ПОЛИС. —1993. — № 6. — С. 126—134.
2. Французский либерализм в прошлом и настоящем / ред. В. П. Смирнова. — М. : Моск. ун-т, 2001. — 224 с.
3. Лабулэ Э. Политические идеи Бенжамена Констана / Лабулэ Э. ; [предисл. : В. Гольцев]. — М. : журн. «Русская мысль», 1905. — 79 с.
4. Цунэо Инако. Современное право Японии / Цунэо Инако ; под ред.: Еремин В.Н. (вступ. ст.) ; [пер. с яп. В. В. Батуренко]. — М. : Прогресс, 1981. — 269 c.
5. Конституційне право зарубіжних країн : навч. посіб. / [М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка та ін.] ; за заг. ред. В. О. Ріяки. — [2-е вид., допов. і перероб.]. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 544 с.
6. Конституция Соединенных Штатов Америки (1787) // США : Конституция и законодательные акты / под ред. О. А. Жидкова. — М. : Прогресс, Универс, 1993. — С. 29—49.
7. Козлихин И. Ю. Из истории создания президентской власти в США / И. Ю. Козлихин // Изв. вузов. Правоведение. — 1984. — № 4. — С. 64—68.
8. Сахаров Н. А. Институт президентства в современном мире / Сахаров Н. А. — М. : Юрид. лит., 1994. — 276 с.
9. Линц Х. Дж. Угрозы президентства / Х. Дж. Линц // Пределы власти. — М., 1994. — С. 3—24.
10. Монтескье Ш.-Л. О духе законов / Ш. Л. Монтескье // Монтескье Ш.-Л. Избранные произведения / [пер. с фр.] ; общ. ред. М. П. Баскина. — М., 1955. — С. 159—733.
11. Уэйн С. Действующая американская Конституция / С. Уэйн // США : Экономико-политический институт. — 1992. — № 1. — С. 59—63.
12. Федералист : Политическое эссе А. Гамильтона, Дж. Мэдисона и Дж. Джея / [пер. с англ.] ; под общ. ред. К. Н. Яковлева. — М. : Прогресс, 1993. — 592 с.
13. Становление американского государства / [Исаев С. А., Фурсенко А. А., Плешков В. Н. и др.] ; отв. ред. А. А. Фурсенко. — СПб. : Наука, 1992. — 318 с.
14. Сахаров А. С. Президент и исполнительная власть : Федеральная доктрина и региональная практика : На примере Республики Бурятия. 2000 [Электронный ресурс] / А. С. Сахаров // Сибирский Юридический Вестник. — 2000. — № 3. — Режим доступа :
http://www.lawinstitut.ru/ru/science/vestnik/20003/saharova.html
15. Лузин В. В. Президентская модель разделения властей (на примере США) / В. В. Лузин // Государство и право. — 1999. — № 3. — С. 82—90.
16. Современные зарубежные конституции : сб. док. / под ред. В. В. Маклакова. — М.: Юристъ, 1996. — 286 с.
17. Скуратов С. Некоторые аспекты новейшей истории Франции / Скуратов С. — М., 1997. — 138 с.
18. Нойштадт Р. Президентская власть и нынешние президенты / Нойштадт Р. ; [пер. с анг. А. А.Захарова]. — М. : Ad Manginem, 1997. — 463 с.
19. Лаевский Г. Столько раз, сколько сочтет народ [Электронный ресурс] / Г. Лаевский // Парламентская газета. — 2007. — 5 июля. — Режим доступа :
http://www.pressmon.com/cgi-bin/press_view.cgi?id=1744998
20. Про Президента Української РСР : Закон Української РСР від 5 лип. 1991 р. №1295 // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 33. — Ст. 446.
21. Конституція України : прийнята 28 черв. 1996 р. № 254 // Офіційний вісник України. — 2010. — № 72, ч.1 : Спец. вип. — Ст. 2598.
22. Юридический энциклопедический словарь / под ред. А. Я. Сухарева. — М. : Сов. энцикл., 1984. — 415 с.
23. Юридический словарь. — М.: Юриздат, 1953. — 430 с.
24. Новий тлумачний словник української мови : в 3 т. : 42 000 слів / [уклад. : В. В. Яременко, О. М. Сліпушко]. — К. : АКОНІТ, 2003. –
Т. 1 : А – К. — 926 с.
25. Конституційне право України : [підруч.] / за заг. ред. доктора юрид. наук, проф. В. Ф. Погорілка. — К. : Наукова думка, 1999. — 735 с.
26. Плахотнюк Н. Г. Інститут президентства в Україні : конституційно-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / Н. Г. Плахотнюк. — Х., 1999. — 20 с.
27. Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол. : Ю. С. Шемшученко (відпов. ред.) та ін.] ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. — К. : Укр. енцикл., 1998— . —
Т. 5 : П-С. — 2003. — 733 с.
28. Про державну службу : Закон України від 16 груд. 1993 р. №3723 // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — Ст. 490.
29. Про державну службу : Закон України від 17 лист. 2011 р. № 4050-VІ // Відомості Верховної Ради України. — 2012. — № 26. — Ст. 1072.
30. Черниловский З. М. Институт президентуры в свете исторического опыта / З. М. Черниловский // Советское государство и право. — 1991. — № 6. — С. 110—116.
31. Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз / Шаповал В. — К. : Програма Л, 1995. — 136 с.
32. Шаповал В. Інститут глави держави в українському конституціоналізмі кінця ХІХ – початку ХХ ст. / В. Шаповал, В. Головатенко // Вісник Академії правових наук України. — Х., 1997. — № 2. — С. 47—52.
33. Веніславський Ф. Роль Президента України в механізмі забезпечення взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади// Нова політика. — 1/98. — С. 7—11.
34. Балагура О.В. Институт президентства в Украине: практика становления // Проблеми права на зламі тисячоліть. Дніпропетровськ — 2001. — С. 82—86.
35. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навчальний посібник. — К., 1997. — 200 с.
36. Бойко О. Юридична природа інституту президенства / О. Бойко // Підприємництво, господарство та право. — 2003. — № 1. — С. 69—71.
37. Вильсон В. Государственный строй Соединенных Штатов / Вильсон В. ; [пер. с 20 изд. под ред. П. П. Гронского и Ф. П. Корсакова]. —СПб. : скл. изд. при юрид. кн. скл. «Право», 1909. — 282 с.
38. Мези М. Законодательная власть, исполнительная власть и государственная политика. Тщетные претензии Конгресса на верховенство власти / М. Мези // Разделенная демократия : Сотрудничество и конфликт между Президентом и Конгрессом / [пер. с англ.] ; под общ. ред. Дж. Тарбера. — М., 1994. — С. 133—160.
39. Липсет С. М. Политическая социология / С. М. Липсет // Американская социология : перспективы, проблемы, методы / [сокр. пер. с англ. В. В. Воронина, Е. В. Зиньковского]. — М., 1972. — С. 203—229.
40. Уилсон Дж. Американское правительство / Уилсон Дж. ; [пер. с англ. Г.А.Стеценко и др.]. — М. : Прогресс ; Универс, 1995. — 510 с.
41. Разделенная демократия. Сотрудничество и конфликт между Президентом и Конгрессом / под ред. Дж. Тарбера. – М., 1994. - 78 с.
42. Schlesinger A. The Imperial Presidensy / Schlesinger A. — Boston : Houghton Mifflin, 1973. — 505 p.
43. Фишер Л. Военные полномочия: потребность в коллективных решениях / Л. Фишер // Разделенная демократия : Сотрудничество и конфликт между Президентом и Конгрессом / [пер. с англ.] ; под общ. ред. Дж. Тарбера. — М., 1994. — С. 124—138.
44. Ведель Ж. Административное право Франции / Ведель Ж. ; под ред. М. А. Крутоголова ; [пер. с фр. Л. М. Энтина]. — М. : Прогресс, 1973. — 512 с.
45. Демишель А. Институты и власть во Франции. Институционные формы государственно-монополистического капитализма / Демишель А., Демишель Ф., Пикемаль М. ; [пер. с фр. В. Н. Даниленко] ; под ред., с послесл.: Крутоголов М. А. — М. : Прогресс, 1977. — 232 с.
46. Дюверже М. Особливості і розвиток форм правління / Дюверже М. — Ф., 1993. — 131 с.
47. Duverger M.A. New Political System Mode/ European Journal of Political Research. Vol.8 Dordrecht, 1980/№2. Р.165-168.
48. Токвиль А. Демократия в Америке / Токвиль А. ; [пер. с фр.]. —М. : Прогресс ; Литера,1994. — 560 с.
49. Рейнолдс Е. Посібник з розробки виборчих систем / Е. Рейнолдс, Б. Рейллі ; Міжнародний інститут сприяння демократії. — К. : Міжнародний інститут сприяння демократії, 2002. — 130 с.
50. Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія. Дослідження структур, мотивів, результатів / Сарторі Дж. — К. : Артек, 2001. — 204 с.
51. Девід П. Каррі. Конституція Сполучених Штатів Америки: посібник для всіх / пер. з англ. О.М. Мокровольського. — К.: Веселка, 1993.
52. Мишин А. А. Конституция США : политико-правовой комментарий / А. А. Мишин, В. А. Васшевич. — М. : Междунар. отношения, 1985. — 334 с.
53. Фурсенко А.А. Президенты и политика СШАю 70-е годы. / А.А. Фурсенко. — М. : Наука, 1989. 290 с.
54. Козлихин И. Ю. Идея правового государства : история и современность / И. Ю. Козлихин — СПб. : Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1993. — 151 с.
55. Козюбра Н. И. Буржуазная конституция на современном этапе. Основные тенденции / Козюбра Н. И., Мартыненко П. Ф., Цветков В. В. — М. : Наука, 1983. — 215 с.
56. Мартиненко П.Ф. Конституція і конституціоналізм : вибіркові проблеми / Мартиненко П.Ф. — К. : Вид-во Купріянова, 2007. – 320 с.
57. Мишин А. А. Принцип разделения властей в конституционном механизме США / Мишин А. А. — М. : Наука, 1984. — 189 с.
58. Решетников Г. Л. Указная власть Президента США в современный период : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 “Конституционное право ; муниципальное право” / Г. Л. Решетников. — Свердловск, 1984. — 17 с.
59. Урьяс Ю. П. Конституция Российской Федерации. Научно-практический комментарий / Ю. П. Урьяс. — М. : Юристь, 2003 — 831 с.
60. Авакьян С. А. Президент Российской Федерации : эволюция конституционного правового статуса / С. А. Авакьян // Вестник МГУ. Сер.11. Право. — 1998. — № 1. — С. 8—40.
61. Алборова С. С. Институт досрочного прекращения исполнения полномочий президента Российской Федерации : дис… канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / Алборова Светлана Суликоевна. — Ростон-на-Дону, 2009. — 175 с.
62. Гордиенко С. В. Институт президентства в России, США, Франции : концептуальные основы и политико-администр