СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ СЛОВОТВІРНИХ ГНІЗД З КОРЕНЯМИ НА ПОЗНАЧЕННЯ МЕТАЛІВ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П. Драгоманова

На правах рукопису

ДИЯК Олена Володимирівна

УДК 811.161.2’373.611

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ
СЛОВОТВІРНИХ ГНІЗД З КОРЕНЯМИ НА
ПОЗНАЧЕННЯ МЕТАЛІВ

10.02.01 українська мова

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник кандидат
філологічних наук, професор
Шевчук Світлана Володимирівна

Київ 2006

З М І С Т
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ..........................................................4
ВСТУП ...5-12
РОЗДІЛ І. СЛОВОТВІРНЕ ГНІЗДО ЯК КОМПЛЕКСНА ОДИНИЦЯ СЛОВОТВІРНОЇ СИСТЕМИ МОВИ..13-28
1.1. Поняття словотвірного гнізда та його структура..........................13-16
1.2. Словотвірний ланцюжок одиниця синтагматичного рівня.......16-18
1.3. Поняття словотвірної парадигми.....................................................18-28
РОЗДІЛ ІІ. СТРУКТУРА ТА СЕМАНТИКА СЛОВОТВІРНИХ ГНІЗД З КОРЕНЯМИ НА ПОЗНАЧЕННЯ КОШТОВНИХ МЕТАЛІВ....29-97
2.1. Структурно-семантичні параметри словотвірного гнізда з вершиною золот-(-о) .29-64
2.2. Словотвірна та семантична структура гнізда з вершиною срібл-(-о) ...64-88
2.3. Особливості побудови та семантики словотвірного гнізда з вершиною платин-(-а) ...88-95
Висновки до розділу ІІ ........96-97
РОЗДІЛ ІІІ. СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТА СЕМАНТИКА СЛОВОТВІРНИХ ГНІЗД З КОРЕНЯМИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ЧОРНИХ МЕТАЛІВ .......98-140
3.1. Структурно-семантичні межі словотвірного гнізда з вершиною заліз-(-о) .....98-116
3.2. Структурні параметри та семантична будова словотвірного гнізда з вершиною стал′- .....117-131
3.3. Будова та семантика словотвірного гнізда з вершиною чавун-131-137
Висновки до розділу ІІІ ......138-140
РОЗДІЛ ІV. СЛОВОТВІРНА СТРУКТУРА ТА СЕМАНТИКА ГНІЗД З КОРЕНЯМИ НА ПОЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ ......141-223
4.1. Структурно-семантичні виміри словотвірного гнізда з вершиною мід′- ..141-153
4.2. Специфіка словотвірної структури гнізда з вершиною хром- ....154-167
4.3. Структура та семантичний потенціал словотвірного гнізда з вершиною алюміній- ........167-175
4.4. Структурні межі й семантичний потенціал словотвірного гнізда з вершиною свинец′- ..175-186
4.5. Параметри структури та семантики словотвірного гнізда з вершиною нікел′- ....186-193
4.6. Будова та семантична організація словотвірного гнізда з вершиною цинк-...........................194-204
4.7. Особливості структури та семантики словотвірного гнізда з вершиною олов-(-о).................................................................................................204-210
4.8. Ступені деривації словотвірного гнізда з вершиною бронз-(-а)..210-217
4.9. Малокомпонентність словотвірного гнізда з вершиною латун′-.217-219
4.10. Словотвірне гніздо з вершиною мельхіор- як словотвірна пара 219-220
Висновки до розділу ІV ..221-223
ВИСНОВКИ .224-229
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ .................230-250
ДОДАТКИ 251-266

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Упродовж порівняно короткого часу дериватологія пройшла не тільки етап свого становлення, але й інтенсивного розвитку та утвердження як провідна галузь лінгвістики. Унаслідок різноаспектного дослідження словотвору мовознавство збагатилося новими оригінальними прийомами й методами вивчення словотвірної структури й семантики граматичних категорій, ґрунтовними описами дериваційних систем слов’янських мов [1: 4]. Однією з тенденцій у сучасній українській дериватології є посилений інтерес науковців до процесуального аспекту словотворення, його зв’язків із синтаксичною структурою мови, що зумовлено передусім виділенням функціонального типу граматики, який вивчає функціонування граматичних одиниць і категорій у взаємодії з елементами різних мовних рівнів, а систему мовних засобів на основі семантичного принципу їх групування [133: 72; 16: 17]. Цей підхід дає змогу пояснити явища похідності через зіставлення семантики дериватів і співвідносних із ними синтаксичних конструкцій. Незважаючи на це актуальним і донині залишається вивчення словотвірного гнізда й словотвірної системи як гніздової організації в цілому, оскільки це дає змогу встановити різноманітні парадигматичні та синтагматичні зв’язки спільнокореневих дериватів, відкриває перспективи для глибинного аналізу процесу словотворення, для системного підходу до явищ дериваційної структури похідних лексем [96; 97; 98; 99; 100; 101; 102]. Саме в словотвірному гнізді репрезентована породжувальна здатність твірного слова, простежуються структурно-семантичні відношення між членами гнізда, з’ясовуються особливості словотвірної структури похідних слів, відтворення значення твірного слова в семантиці похідного.
Наголошуючи на тому, що словотвірні гнізда вже були об’єктом дослідження в працях українських мовознавців, слід зауважити, що вивчення їх як мікросистем у системі словотвору сприятиме розв’язанню проблеми створення словотвірного словника сучасної української мови, що є досить актуальною. Аналіз формальної та семантичної організації словотвірних гнізд дасть змогу виявити закономірності взаємодії різних словотвірних одиниць, з’ясувати природу семантичних процесів у словотвірних актах, а всебічна характеристика лексем однієї частини мови й певних лексико-семантичних груп, які можуть виступати під час деривації як твірні, сприятиме розв’язанню проблеми типології гнізд.
Вивченню структури та семантики словотвірних гнізд присвячено багато праць. Це насамперед праці українських мовознавців І.І. Ковалика [96; 97], Н.Ф. Клименко [88; 89; 90; 91; 92; 93], Є.А. Карпіловської [89; 201], В.І. Верещаки [28; 29], М.П. Лесюка [116], В.В. Ґрещука [59; 60; 61], В.О. Горпинича [53; 54; 55], М.І. Голянич [46; 47], Г.Я. Василевич [23; 24], Н.Я. Тишківської [171], В.В. Березенка [14; 30; 36; 103; 104; 138; 177; 201; 213; 218] та ін. У русистиці цій проблемі чимало уваги приділяли О.М. Тихонов [161; 162; 164; 165; 168; 169; 170], В.В. Лопатін [118; 119], О.С. Кубрякова [106; 107; 108; 109; 111], І.С. Улуханов [173], О.А. Земська [74; 75; 76; 77; 78; 79], Ю.Л. Гінзбург [38; 39; 40; 41; 42; 43], І.В. Альтман [2; 3], О.І. Мойсєєв [129; 131], О.Д. Звєрев [67; 68; 69; 70; 71; 72; 73], В.Г. Головін [45], С.С. Бєлокриницька [12; 13], Т.І. Плужникова [139; 140], Л.П. Борисова [17], А.М. Боюн [19; 7; 8; 18; 64; 81 87; 94; 95; 113; 115; 117; 121 123; 146; 176; 178 181; 183; 184] та ін.
Останнім часом спостерігаємо тенденцію до порівняльно-типологічного опису словотвірних гнізд певних лексико-граматичних груп різних мовних систем. Так, О.І. Мойсєєв проаналізував словотвірні гнізда, виводячи їх типи з кількості слів і за будовою: 1) потенційні гнізда (гніздо-слово); 2) елементарні гнізда (гніздо-словотвірна пара); 3) трислівні гнізда: а) лінійні, або ланцюжкові; б) віяльні; 4) ті, що містять більше трьох слів: а) ланцюжкові; б) віяльні; в) комплексні, або комбіновані (повні): ланцюжково-віяльні та віяльно-ланцюжкові [131: 283-284].
Відома спроба міжрівневого підходу до вивчення словотвірного гнізда, що дав змогу М.С. Малєєвій виділити чотири типи словотвірних гнізд за відношенням канонічної та неологічної лексики в них: 1) слово-вершина канонічне, а похідні новотворення; 2) слово-вершина канонічне, а серед похідних є й неологізми, й узуальна лексика; 3) слово-вершина й усі похідні канонічні; 4) слово-вершина й усі похідні неологізми [123: 379-380]. Універсальність такої типології досягається абстрагуванням від конкретного лексичного матеріалу, що унеможливило репрезентацію закономірностей семантичного становлення похідних.
В основу типології словотвірних гнізд, запропонованої Ю.Л. Гінзбургом [42], покладено принцип частиномовної словотвірної потенції, за яким вивчаються спочатку відношення між класами гнізд, а тільки після цього відношення між окремими гніздами членами класів. Проте цей спосіб аналізу дає змогу схарактеризувати лише співвідношення категорій похідних, обминаючи словотвірний тип.
Для української дериватології в дослідженні словотвірних гнізд характерний якісно новий етап узагальнення результатів спостережень за словотвірними гніздами окремих коренів або цілих лексико-семантичних груп слів. Однією з форм такого узагальнення стало створення словотвірних гніздових словників. У 2002 році побачив світ ,,Кореневий гніздовий словник української мови: Гнізда слів з вершинами омографічними коренями” Є.А. Карпіловської [201]. Це перший морфемно-словотвірний словник гніздового типу, у реєстрі якого 2594 корені, з них 1820 коренів-омографів. 2005 року вийшов друком ,,Шкільний словотвірний словник сучасної української мови” (автори: Н.Ф. Клименко, Є.А. Карпіловська, Л.П. Кислюк), у якому подано 127 найпотужніших словотвірних гнізд [218].
На часі створення такого гніздового словника, який зафіксує у відповідних гніздах словопороджувальну здатність усіх коренів, наявних в українській мові. Укладання повного гніздового словника можливе за умови побудови словотвірних гнізд ще не досліджених коренів. Саме цей чинник зумовив вибір об’єктом дослідження словотвірних гнізд, вершинами яких виступають слова з коренями на позначення металів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає науковій проблемі кафедри культури української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова ,,Українська мова в процесі національно-культурного відродження”. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 10 від 27 березня 1997р.) та узгоджена бюро Наукової ради Інституту української мови НАН України (№ 131/99 від 30 травня 1997р.).
Мета дисертаційної роботи укласти словотвірні гнізда з вершинами назвами металів, схарактеризувати їхню формально-семантичну структуру, виявити особливості породжувальної здатності цієї групи речовинних іменників у словотворенні сучасної української мови. Для досягнення цієї мети розв’язано такі завдання:
• узагальнено погляди дериватологів на словотвірне гніздо як важливу комплексну одиницю словотвірної системи мови;
• установлено коло іменників із загальним значенням металів у сучасній українській мові, побудовано їхні словотвірні гнізда й систематизовано похідні одиниці за ступенями деривації;
• схарактеризовано структурно-семантичні відношення між словом-вершиною та похідними одиницями словотвірних парадигм;
• проаналізовано формальні й семантичні зв’язки дериватів у словотвірних ланцюжках;
• визначено ступені продуктивності коренів слів на позначення металів у субстантивних словотвірних гніздах;
• з’ясовано причини структурної та семантичної неоднорідності словотвірних гнізд з різними вершинами;
• установлено типи словотвірних значень для похідних одиниць субстантивного, ад’єктивного, дієслівного та адвербіального блоків;
• проведено порівняльний аналіз кількісного та якісного наповнення досліджуваних словотвірних гнізд, виявлено їхні спільні й відмінні ознаки.
Об’єктом дослідження в дисертації стали словотвірні гнізда, вершинами яких є іменники назви металів у сучасній українській мові. Вибір назв металів як вершин словотвірних гнізд не випадковий. По-перше, вони як твірні ще не були об’єктом вивчення дериватологічних студій. Відома лише праця О.А. Григор’євої [56], у якій проаналізовано семантичну структуру термінів корозії та захисту металів у сучасній російській мові. По-друге, ці назви цікаві зі словотвірного погляду, тому що позамовні чинники сприяли їхньому широкому залученню до різних словотвірних процесів.
Група слів з інваріантним значенням металу в українській мові досить велика. Крім назв власне металів вона охоплює й назви сплавів [198: 520]. Для дослідження відібрано загальновживані й термінологічні іменники на їх позначення, що утворили на українському ґрунті різні за довжиною ряди похідних одиниць. Усього відібрано 16 іменників, що виконують роль вершини відповідної кількості словотвірних гнізд. Серед них 11 назв металів (золото, срібло, платина, залізо, мідь, алюміній, нікель, олово, свинець, цинк, хром) і 5 назв сплавів (сталь, чавун, бронза, латунь, мельхіор). Іменники, що означають сплави, також дібрано за ступенем їхнього використання в спеціальному та загальному вжитку сучасної української мови.
Предметом дослідження є словопороджувальна здатність одиниць однієї з найуживаніших груп речовинних іменників назв металів у сучасній українській літературній мові.
Джерела фактичного матеріалу. Іменники з коренями на позначення металів вибрано з таких словників: Словника української мови: В 11-ти тт. (К.: Наук. думка, 1970-1980); Великого тлумачного словника сучасної української мови (К., Ірпінь: ВТФ ,,Перун”, 2001); Словаря української мови за редакцією Бориса Грінченка: У 4-х тт. (К.: Довіра; Рідна мова, 1997); Українсько-російського словника: У 6-ти тт. (К.: Наук. думка, 1953-1963); Орфографічного словника української мови (К.: Довіра, 1999); Російсько-українського словника наукової термінології: У 3-х книгах (К.: Наук. думка, 1994-1998); Словника-довідника з правопису та слововживання С.І. Головащука (К.: Наук. думка, 1989); Орфографічного словника: Разом, окремо, через дефіс С.В. Шевчук (К.: А.С.К., 2006).
Наукова новизна виконаної дисертації полягає в тому, що в ній уперше досліджено структуру та семантику словотвірних гнізд, вершинами яких виступають іменники з коренями на позначення металів, проаналізовано їхню словопороджувальну здатність, простежено семантичні зміни, що відбуваються у процесі словотворення, установлено типи словотвірних значень для дериватів різних частиномовних блоків словотвірних парадигм.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження. Зроблені на основі проаналізованого матеріалу висновки й узагальнення доповнюють та поглиблюють засади сучасної основоцентричної дериватології, зокрема в таких її проблемах, як словотвірна похідність, словотвірна структура, словотвірне значення тощо, слугують теоретичними основами для дослідження словотвірних гнізд слів з іншими коренями, а також типологічних студій із словотвору.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для написання підручників та навчальних посібників із словотвору, для створення теоретичних спецкурсів, у лексикографічній практиці, зокрема для укладання словотвірного гніздового словника, тлумачного словника сучасної української мови й інших. Методикою аналізу можна послуговуватися для дослідження структури й семантики словотвірних гнізд, вершинами яких є слова різних лексико-граматичних класів.
Методи дослідження мали комплексний характер. Для розв’язання завдань, поставлених у роботі, використано як основний описовий метод. Він уможливив аналіз структури й семантики твірних та їхніх похідних із коренями на позначення металів у сучасній українській мові. Компонентний аналіз залучено для встановлення тотожності нетотожності семантичної структури твірного й похідного слів. Результати описового й компонентного аналізу доповнено кількісними підрахунками, що дають змогу точніше визначити закономірності структурування словотвірних гнізд.
Апробація результатів дослідження. Окремі розділи й усю дисертацію обговорено на засіданнях кафедри культури української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Основні теоретичні положення та результати дослідження викладено в наукових доповідях на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (1998 2006 рр.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 22-23 квітня 2002р.), на IV Міжнародній науково-практичній конференції „Гуманітарна освіта в технічному університеті: проблеми і перспективи” (Київ, 23-25 квітня 2002р.), на Всеукраїнській науковій конференції „Сучасні тенденції розвитку слов’янських мов” (присвяченій пам’яті проф. М.М. Пилинського) (Київ, 18-19 грудня 2002р.), на Міжнародному конгресі ,,Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі” (Київ, 20-21 жовтня 2005р.).
Матеріали дисертаційного дослідження були використані під час викладання української мови студентам Київської державної академії водного транспорту імені П.Конашевича-Сагайдачного (довідка про впровадження № 01/11-282 від 27.04.2006), студентам Педагогічного коледжу при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 54 від 21.04.2006), учням спеціалізованої загальноосвітньої школи з поглибленим вивченням англійської мови № 246 м.Києва (довідка про впровадження № 80 від 25.04.2006).
Публікації. Основні результати дисертації висвітлено у 8 публікаціях загальним обсягом 1,8 друк. арк., з них 5 надруковано у фахових виданнях.
Структура й обсяг роботи. Мета й завдання дослідження зумовили структуру дисертації, що складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури та додатків. Повний обсяг дисертації становить 266 сторінок, основного тексту 229 сторінок, додатків 16 сторінок. У списку літератури 219 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження структурно-семантичної організації СГ із коренями на позначення металів у сучасній українській мові дало змогу зробити такі висновки та узагальнення:
Іменники, що належать до лексико-семантичної групи на позначення металів (сплавів) та виступають вершинами субстантивних СГ, у сучасній українській мові становлять порівняно невелику, але активно вживану групу слів, для якої характерні системні парадигматичні та синтагматичні відношення.
Синтагматичні відношення спільнокореневих слів СГ репрезентують словотвірні ланцюжки, що містять неоднакову кількість похідних (від двох до п’яти) спільної, значно частіше різної частиномовної належності.
Парадигматичні відношення СГ представлені словотвірною парадигмою, що об’єднує неоднакову кількість похідних від 1 до 81. Спільнокореневі слова у складі СГ об’єднуються за лінією спорідненості (ланцюжки) і за ступенями спорідненості (віяла).
Спільність значень коренів слів, що виступають вершинами субстантивних СГ, зумовлюють подібність семантико-словотвірної організації цих СГ, що виявляється в подібності їхньої структури, тотожності словотворчих формантів, у наявності однакових лексико-семантичних розрядів похідних, що характеризуються спільними закономірностями формування семантичної структури дериватів.
До складу СГ із коренями на позначення металів уходить 988 дериватів, серед яких: прикметників 654, іменників 261, дієслів 66, прислівників 7.
Похідні субстантивних СГ розташовані на чотирьох (СГ золот-(-о), срібл-(-о), заліз-(-о), мід′-, цинк-, свинец′-), трьох (СГ платин-(-а), стал′-, нікел′-, олов-(-о), бронз-(-а), хром-) та двох (СГ чавун-, алюміній-, латун′-) ступенях словотворення. За особливостями розташування дериватів ці СГ належать переважно до віяльно-ланцюжкового структурного типу. Ланцюжкову побудову має лише одне СГ з вершиною мельхіор-.
У СГ із коренями, що є назвами металів, налічується 160 словотвірних парадигм, із яких 72 утворено від іменників, 50 від прикметників, 38 від дієслів і 0 від прислівників, що засвідчує різну активність лексико-граматичних розрядів слів у дериваційному процесі. Найбільший словотвірний потенціал мають іменники, від яких утворено 524 деривати. У системі досліджених субстантивних СГ не виявлено жодного твірного прислівника; непродуктивними у творенні похідних є постфіксальні дієслова недоконаного й доконаного видів.
Останні ступені похідності у структурі СГ представлені здебільшого деад’єктивами на -ість, демінутивними іменниками, девербативами на -нн-(я), постфіксальними дієсловами та агентивними іменниками.
СГ із коренями на позначення металів, подібно до СГ з іншими коренями, мають велику кількість похідних на першому ступені деривації, проте в чотирьох СГ більше дериватів на другому ступені словотворення пор.: СГ срібл-(-о): І 28; ІІ 91; СГ мід′-: І 14; ІІ 60; СГ свинец′-: І 6; ІІ 33, СГ бронз-(-а): І 6; ІІ 11, а в СГ золот-(-о) на І та ІІ ступенях словотворення кількість дериватів однакова: І 57; ІІ 57. Це дає підстави стверджувати, що за однакових умов значну роль відіграють семантико-словотвірні ознаки твірних, а не тільки ступені похідності їхніх СГ.
Найвищий словотвірний потенціал в аналізованих СГ мають іменники, оскільки вони вступають у різноманітні словотвірні зв’язки, на основі яких утворюються похідні іменники, прикметники та дієслова.
У творенні іменників беруть участь 27 суфіксів, з-поміж яких продуктивними є -ник, -ик, -льник, -к-, -н′-, -нн-(я) / -інн-(я), -енн-(я), -ість, -як, -ин-, -ар (-яр), -ярн′- і 1 префікс (про-).
Єдиним способом творення дієслів на І ступені похідності є суфіксація, на ІІ префіксація. Інші способи творення дієслів малопродуктивні. Найпродуктивнішими є словотвірні типи з дієслівними суфіксами -ува-, -и- та -і-. У віддієслівній деривації переважає префіксальний спосіб творення дериватів, унаслідок якого постали похідні ІІ та ІІІ ступенів словотворення. Його репрезентують словотвірні типи з префіксами в-, від-, ви-, за-, о-, об-, пере-, по-, роз-. Постфікс -ся використано в 19 актах словотворення.
У прикметниковому словотворенні найпродуктивнішими є словотвірні типи із суфіксами -льн-, -н-, -ов-, -ев-(-єв-), -ськ-, -ав-(-яв-), -ічн-, -ист-, -ян-, -аст-(-яст-), -ен-; до малопродуктивних належать словотвірні типи із суфіксами -еньк-, -есеньк-, -ісіньк- та ін.
Серед похідних СГ із коренями на позначення металів прислівники посідають останнє місце за кількістю, способом творення та участю формантів. Для них характерна однотипність словотвірної структури, оскільки вони утворюються від прикметникових основ за допомогою суфікса -о.
Кількісно велику та різноманітну за способом творення й частиномовною належністю групу дериватів становлять складні слова: 147 іменників, 572 прикметники, 1 дієслово. Крім відмінних, вони мають спільні риси: 1) корені слів на позначення металів переважно виступають як перший компонент складного слова; 2) за морфемною будовою становлять дво- чи трикомпонентні слова; 3) компонентами складних слів є здебільшого іменні частини мови. За способом творення композити поділяються на декілька груп: 1) утворені внаслідок осново- чи словоскладання; 2) утворені суфіксально-складним способом; 3) похідні слова, утворені від складних за допомогою суфіксів. Корені на позначення металів виявляють неоднакову словотвірну активність у творенні композитів: СГ заліз-(-о) має 105 складних слів, СГ золот-(-о) 101, СГ хром- - 98, СГ срібл-(-о) 84, СГ алюміній- - 65, СГ мід′- 61, СГ стал′- - 50, СГ свинец′- - 33, СГ нікел′- - 27, СГ цинк- - 26, СГ олов-(-о) 18, СГ платин-(-а) 16, СГ чавун- - 14, СГ бронз-(-а) 9, СГ латун′- - 1. Не зафіксовано композитів у складі СГ мельхіор-.
У творенні похідних одиниць, належних до СГ із коренями на позначення металів, у сучасній українській мові використано такі морфонологічні явища: 1) морфемне усічення твірних дієслівних (інфінітивних) основ; 2) різні чергування приголосних фонем, зокрема чергування за твердістю-м’якістю, задньоязикових із шиплячими /ж/, /ч/, /ш/, задньоязикових із /з/, /ц′/, /с/, чергування /т/ > /ч/ та ін.; 3) чергування голосних фонем: /о/ > /і/, /у/ > /о/ та ін.; 4) накладання морфем; 5) спрощення в групах приголосних тощо.
Семантична структура слів із коренями на позначення металів має віяльно-ланцюжкову (золото), віяльну (срібло, мідь, бронза, хром), нерозгалужену ланцюжкову (залізо, сталь, чавун, олово, свинець) будову; решта вершинних іменників (платина, алюміній, нікель, цинк, латунь, мельхіор) є моносемантами.
Усі значення похідного слова (навіть і нові ЛСВ) обов’язково зберігають семи, успадковані від твірного слова, хоч зв’язок цей може бути й прихованим. Залежно від умов формування семантики похідних, типів семантичних відношень між твірними й похідними основами деривати досліджуваних СГ належать до двох груп: 1) деривати, що пов’язані з твірними всіма своїми значеннями; 2) деривати, які частково репрезентують ЛСВ твірних.
Дефініційний аналіз лексем із коренями назвами металів дав змогу виокремити такі семантичні ознаки: категорійну ‛предметність’, загальну ‛речовина’, головну ‛метал’, на підставі якої іменники, що є вершинами СГ, уходять до лексико-семантичної групи назв металів (сплавів). Інтегральними, ядерними ознаками цієї групи є ‛хімічний елемент’ (‛органіка’), ‛ступінь корозійної стійкості’, ‛придатний до оброблення’, ‛колір’, а периферійними компонентами значень виступають семи ‛вироби’, ‛якість’, ‛зброя’, ‛гроші’, ‛багатство, розкіш’, ‛блиск’, ‛шовкові нитки’, ‛сивина’, ‛голос’, ‛звук’, що й визначає їхнє місце в семантичній структурі похідних слів.
Похідні іменники СГ із коренями назвами металів виражають такі словотвірні значення: 1) „предмет, виготовлений із металу, названого твірною основою”; 2) „особа за видом діяльності”; 3) „той, хто покриває металом що-небудь”; 4) „матеріал (речовина, мінерал), до складу якого входить метал, названий твірною основою, як рівноправний елемент”; 5) „сплав, складником якого є метал, названий твірною основою”; 6) „мікроорганізм, що діє на метал, названий одним із компонентів твірної основи”; 7) „носій ознаки, що названа твірною основою”; 8) „назва місця”; 9) „спеціально обладнане приміщення, у якому виробляють те, що назване основою твірного іменника”; 10) „спеціально обладнане приміщення для зберігання того, що названо твірною основою”; 11) „пристрій, призначений для перевезення того, що названо твірною основою”; 12) „опредметнена дія”; 13) „абстрактна ознака”; 14) збірне значення; 15) значення одиничності; 16) демінутивне значення; 17) аугментативне значення.
Деривати, що формують ад’єктивний блок СГ із коренями на позначення металів, є виразниками таких словотвірних значень: 1) „який має стосунок до металу, названого твірною основою”; 2) „призначений для покриття металом”; 3) „подібний за кольором, блиском до металу”; 4) „неповний, частковий вияв ознаки”; 5) „наділений ознакою, названою твірною основою”; 6) „такий, що містить метал як рівноправний елемент речовини”; 7) „який містить метал як основний елемент речовини”; 8) „який має стосунок до діяльності”; 9) „який характеризується високим ступенем вияву ознаки, названої твірною основою”; 10) „який містить метал, названий твірною основою, як складник”; 11) „який стосується того, що названо твірною основою”; 12) „подібний до металу, названого твірною основою”; 13) „призначений для того, хто названий твірною основою”; 14) „призначений для виконання дії, яка названа однією твірною основою, над металом, що названий іншою твірною основою”; 15) „виготовлений із того, що називає твірна основа”; 16) „який виражає ознаку предмета за дією”.
Дієслівний блок СГ із коренями, що є назвами металів, формують похідні з такими словотвірними значеннями: 1) „діяти металом (речовиною), названим твірною основою”; 2) „надавати чому-небудь кольору металу, який названий твірною основою”; 3) „починати діяти тим, що називає твірна основа”; 4) „виділятися на тлі кольором металу, який називає твірна основа”; 5) „виділятися з-поміж чогось металевим кольором”; 6) „робити таким, як визначено твірною основою”; 7) „робитися таким, як визначено твірною основою”; 8) „робити те, що називає твірний іменник”.
Похідні прислівники з коренями назвами металів виражають транспозиційні словотвірні значення.
СГ із коренями на позначення металів становлять відкриту мікросистему в загальній словотвірній системі української мови, усі елементи якої перебувають у взаємозв’язку та взаємодії. Вони репрезентують словотвірний потенціал однієї з лексико-семантичних груп сучасної української мови і відкривають перспективи у можливому творенні нових слів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
І. ТЕОРЕТИЧНІ РОБОТИ
1. Азарова Л.Є. Складні слова в українській мові: Структура, семантика, концепція „золотої” пропорції / М-во освіти і науки України. Вінницький держ. техн. ун-т. Вінниця: Універсум-Вінниця, 2000. 222 с.
2. Альтман И.В. Особенности отглагольных гнёзд в русском языке // Проблемы структурной лингвистики 1971. М.: Наука, 1972. С.245-257.
3. Альтман И.В. Отглагольные гнёзда. Типология и семантика. 1 // Проблемы структурной лингвистики 1979. - М.: Наука, 1981. С.54-60.
4. Арнольд И.В. Потенциальные и скрытые семы и их активизация в английском художественном тексте // Иностранный язык в школе. 1979. № 5. С. 10-14.
5. Арутюнова П.Д. Очерки по словообразованию в современном испанском языке. М.: Изд-во АН СССР, 1961. С. 81-82.
6. Ахманова О.С. „Эквиваленты слов” и их классификация в современном английском языке // Доклады и сообщения филологического факультета МГУ. М.: МГУ, 1948. Вып. 6. С. 5.
7. Бабич С.Г. Распределение производных слов внутри и за пределами лексико-семантического поля // Русское языкознание. К.: Изд-во Киевского ун-та, 1988. Вып. 17. С. 95 101.
8. Бабич С.Г. Семантико-деривационные отношения в словообразовательных гнёздах русских имён существительных: (Лексико-семантическое поле "погода"): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Киев. гос. ун-т им. Т.Г. Шевченко. К., 1988. 18 с.
9. Бакина М.А. Имена прилагательные как производящие основы современного словообразования // Развитие словообразования современного русского языка. М.: Наука, 1966. С.55-73.
10. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. К.: Либідь, 1993. 336 с.
11. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наукова думка, 1987. 211 с.
12. Белокриницкая С.С. Классификация словообразовательных гнёзд от непроизводных существительных в русском языке // Проблемы структурной лингвистики 1971. М.: Наука, 1972. С.258-265.
13. Белокриницкая С.С. Типология словообразовательных гнёзд, порождаемых от существительного // Проблемы структуры слова и предложения. Пермь, 1974. С.44-48.
14. Березенко В.В. Відадвербіальне словотворче гніздо: структура, семантика, потенціал: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.02 / Запорізьк. держ. ун-т. Запоріжжя, 1996. 26 с.
15. Богородицкий В.А. Очерки по языкознанию и русскому языку. М.: Учпедгиз, 1939. С. 162.
16. Бондарко А.В. К теории функциональной грамматики // Проблемы функциональной грамматики. М., 1985. С.16.
17. Борисова Л.П. Развитие словообразовательных гнезд с синонимичными исходными словами (на материале гнезд с вершинами питать и кормить): Дис. канд. филол. наук. Донецк, 1989. 246 с.
18. Бочкарёва Г.А. Структура субстантивных корневых гнёзд // Актуальные проблемы русского словообразования. Ташкент: Укитувчи, 1985. С. 35 38.
19. Боюн А.М. Иерархия семантической структуры вершины словообразовательного гнезда (на материале СГ со словом-вершиной вода): Дис. канд. филол. наук: 10.02.02. К., 1996. 317 с.
20. Будагов Р.А. Слово и его значение. Ленинград: ЛГУ, 1947. С. 23-41.
21. Вакарюк Л., Панцьо С. Українська мова. Морфеміка і словотвір: Навч. посібник. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2004. 184 с.
22. Валюх З.О. Словотвірна парадигматика іменника в українській мові: Монографія. Київ Полтава: АСМІ, 2005. 356 с.
23. Василевич А.Я. Словообразовательные гнезда корней слов со значением мышления в современном украинском языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.02 Запорожье, 1984. 201 с.
24. Василевич Г.Я. Словотвірне гніздо кореня -дум- у сучасній українській літературній мові // Питання словотвору. К., 1979. С.96-101.
25. Василевская Е.А. Словосложение в русском языке: Очерки и наблюдения. М.: Учпедгиз, 1962. 132 с.
26. Васильев Л.М. Достоинства и недостатки компонентного анализа в семантических исследованиях // Исследования по семантике. Уфа, 1984. С. 3-8.
27. Васильев Л.М. О природе значения и типах языковой информации // Исследования по семантике. Уфа, 1979. С. 18-23.
28. Верещака В.І. Семантико-словотвірна структура гнізда кореня іменника короб- у сучасній українській мові // Дослідження з словотвору та лексикології. К.: Вища шк., 1985. С. 10 14.
29. Верещака В.И. Словообразовательные поля корней с полногласным сочетанием -оро- в современном украинском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. Ужгород, 1978. 24 с.
30. Вільчинська Т.П. Семантико-словотвірна характеристика оцінних назв осіб в українській мові: Дис. канд. філол. наук:10.02.02. Тернопіль, 1996. 177 с.
31. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.: Наука, 1972. С. 18.
32. Винокур Г.О. Заметки по русскому словообразованию // Избранные работы по русскому языку. М.: Учпедгиз, 1959. С.419-443.
33. Височина В.А. Про словотвір іменників від німецьких запозичень в українській мові // Дослідження з граматичної будови української мови: Зб. наук. праць. Дніпропетровськ, 1988. С.16-18.
34. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика української мови / За ред. І.Вихованця. К.: Унів. вид-во ,,Пульсари”, 2004. 400 с.
35. Вихованець І.Р. Морфологічні категорії? Словотвірні? Чи граматичні міжрівневі? // Актуальні проблеми українського словотвору / За ред. Василя Ґрещука. Івано-Франківськ: Плай, 2002. С. 13 18.
36. Возний Т.М. Словотвір дієслів в українській мові у порівнянні з російською та білоруською. Львів: Вища школа, 1981. 186с.
37. Гак В.Г. Сопоставительная типология французского и русского литературного языка. Л.: Просвещение, 1977. 300 с.
38. Гинзбург Е.А., Клобукова Л.П. Исследование взаимодействия словообразовательных и лексических систем сквозь призму словообразовательных парадигм // Особенности словообразования в терминосистемах и в литературной норме. Владивосток: Дальневост. гос. ун-т, 1983. С. 162 171.
39. Гинзбург Е.Л. Исследование гнезд сложных слов в русском языке на базе аппликативной модели: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1967. С. 5.
40. Гинзбург Е.Л. Исследование структуры словообразовательных гнёзд // Проблемы структурной лингвистики, 1972. М.: Наука, 1973. С.146-226.
41. Гинзбург Е.Л. Проблемы теории СГ // Словобразование и формообразование: Тезисы докладов научной конференции МГПИИЯ им. М. Тореза. М., 1979. С.27-29.
42. Гинзбург Е.Л. Типология гнёзд и соотношение категорий производных // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С.24-39.
43. Гинзбург Е.А. Словообразование и синтаксис. М.: Наука, 1979. 264с.
44. Глинка Н.Л. Общая химия / Под. ред. В.А. Рабиновича. Ленинград: Химия, 1979. 720 с.
45. Головин В.Г. Иерархия комплексных единиц СГ // Актуальные проблемы русского словобразования: Сб. научн. ст. / Самарканд. гос. пед. ин-т. Ташкент: Укитувчи, 1985. С.213-216.
46. Голянич М.І. Про одне словотвірне поле віддієслівних іменників на -нн-а, -енн-а // Українське мовознавство. 1978. № 6. С. 76-83.
47. Голянич М.И. Словообразовательные поля корней со значением говорения в современном украинском языке: Дис. канд. филол. наук. К., 1979. 242 с.
48. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. К.: Наук. думка, 1991. 191 с.
49. Городенська К.Г. Проблема виділення словотвірних категорій (на матеріалі іменника) // Мовознавство. 1994. № 6. С. 22 28.
50. Городенська К.Г. Синтаксичні засади категорійного словотвору // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: Зб. наук. праць. Серія: Філологія. Вінниця. 2000. Вип. 2. С. 6 9.
51. Городенська К.Г. Структура складних іменників у контексті синтаксичного синтезу // Мовознавство. 1988. № 3. С. 27-34.
52. Городенська К.Г. Явища синтаксичної деривації // Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. С. 152 212.
53. Горпинич В.О. Семантичний взаємозв'язок мотивованого і мотивуючого в процесі словотворення // Словотвірна семантика східнослов'янських мов. К.: Наук. думка, 1983. С. 46 56.
54. Горпинич В.О. Словотворення і словотвір української мови. К.: КДПІ, 1995. С. 58.
55. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова: Морфеміка. Словотвір. Морфонологія. К.: Вища шк., 1999. 207 с.
56. Григорьева О.А. Семантическая структура терминов коррозии и защиты металлов в современном русском языке: Диссерт. канд. филол. наук. К., 1989. 208 с.
57. Грищенко А.П. Морфемна структура прикметника української мови (суфіксальний словотвір) // Морфологічна будова сучасної української мови. К., 1975. С. 96-140.
58. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. К.: Наук. думка, 1978. 207 с.
59. Ґрещук В.В. Поняття словотвірної парадигми в сучасній дериватології // Мовознавство. 1985. № 1. С. 21 27.
60. Ґрещук В.В. Типологія відприкметникового словотвору в сучасній українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.02 / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. К., 1993. 36 с.
61. Ґрещук В.В. Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ: Плай, 1995. 208 с.
62. Дащенко О.И., Зверев А.Д. О сопоставлении комплексных единиц словообразования: Сб. научн. тр. / Самарканд. гос. пед. ин-т им. С.Айни. Ташкент, 1985. С.47-53.
63. Дорошевский В. Элементы лексикологии и семиотики. М.: ,1973. 286 с.
64. Егоров Г.Г. Значение производного слова и семантика словообразовательного гнезда // Словообразовательные единицы их семантика и взаимодействие: Сб. научн. тр. Душанбе, 1986. С.14-18
65. Ермакова О.П. Соотношение формальной и смысловой членимости многозначных производных слов на уровне разных значений (к проблеме составления толкового гнездового словаря) // Актуальные проблемы русского словообразования: Тезисы докладов и краткие сообщения ІІІ Республ. научн. конференции, 21-23 сент. 1978. Ташкент, 1978. С.26-29.
66. Зализняк А.М. Структурно-семантический анализ СГ бить: Дис. канд. филол. наук. Ташкент, 1981. 195 с.
67. Зверев А.Д. Выражение направления производности в русском языке // Актуальные проблемы русского словообразования, І: Материалы респуб. научн. конференции, 12-15 сент. 1972. Самарканд, 1972. С.72-80.
68. Зверев А.Д., Дащенко О.И. О словообразовательных парадигмах в русском языке // Актуальные проблемы русского словообразования: Сб. научн. ст. Ташкент, 1982. С. 106.
69. Зверев А.Д. Ещё о семантической и структурной производности слов // Актуальные проблемы русского словообразования, ІІ: Научн. тр. Ташкент, 1976. Т.174. С.203-206.
70. Зверев А.Д. Семантическая структура сложных слов в русском языке // Словообразование и номинативная деривация в славянских языках: Тезисы докладов ІІ республиканской конференции, 25-26 сент. 1986, ч.І. Гродно, 1986. С.42.
71. Зверев А.Д. Семантический и формальный показатели производных слов // Актуальные проблемы русского словообразования, І: Уч. записки / Ташкент, гос. пед. ин-т им. Низами. 1975. № 143. С.14-20.
72. Зверев А.Д. Словообразование в современных восточнославянских языках. М.: Высшая школа, 1981. 205 с.
73. Зверев А.Д. Словообразование прилагательных в современном русском языке (в сопоставлении с украинским и белорусским): Дис. докт. филол. наук. К., 1978.
74. Земская Е.А. О парадигматических отношениях в словообразовании // Русский язык: Вопросы его истории и современного состояния. Виноградовские чтения І-VIII. М.: Наука, 1978. С.63-77.
75. Земская Е.А., Калниязов М.У. Соотношение типовых и конкретных словообразовательных парадигм // Актуальные проблемы русского словобразования: Сб. научн. ст. / Самарканд. гос. пед. ин-т им. С. Айни. Ташкент: Укитувчи, 1985. С.9-13.
76. Земская Е.А., Кубрякова Е.С. Проблемы словообразования на современном этапе (в связи с ХІІ Международным конгрессом лингвистов) // Вопросы языкознания. 1978. № 6. С.112-123.
77. Земская Е.А. Понятие производности, оформленности и членимости основ // Развитие словообразования соврем. рус. языка. М.: Наука, 1966. С.3-12.
78. Земская Е.А. Словообразование как деятельность. М.: Наука, 1992. 220 с.
79. Земская Е.А. Современный русский язык: Словообразование. М.: Просвещение, 1973. С.64-186.
80. Земская Е.А. Структура именных и глагольных словообразовательных парадигм в русском языке // Актуальные проблемы русского словообразования. Ташкент, 1982. С.14-17.
81. Зуева М.Ю. Морфонология СГ // Актуальные проблемы русского словобразования: Сб. научн. ст. / Самарканд. гос. пед. ин-т им. С. Айни. Ташкент: Укитувчи, 1985. С.201-207.
82. Иванова Т.Ф. Типы мотивационных отношений в лексемно-словообразовательном гнезде // Актуальные проблемы русского словообразования, І: Уч. записки / Ташкент, гос. пед. ин-т им. Низами. 1975. № 143. С.355-360.
83. Иофик Е.Я. О некоторых направлениях в изучении словообразовательных гнёзд слов // Словообразование и его место в курсе обучения иностранным языкам. Владивосток: ДВГУ. 1975. Вып. 2. С.8-12.
84. Карпухина Т.П. Динамика словообразовательного гнезда // Сб. научн. тр. // Моск. пед. ин-т ин. яз. 1983. Вып. 22. С.181-192.
85. Кеворкова З.Г. О степени семантической связанности между членами СГ // Русский язык в школе. 1979. № 6. С.76-80.
86. Кеворкова З.Г. Словообразовательное гнездо как лексическая микросистема // Актуальные проблемы русского словообразования: Тезисы докладов и краткие сообщения ІІІ Республ. научн. конференции, 21-23 сент. 1978. Ташкент, 1978. С.226-229.
87. Ким О.М. К изучению семантической структуры СГ // Актуальные проблемы русского словообразования: Тезисы V республиканской научно-теоретической конференции, ч.І (11-13 сент. 1987) / Самарканд. ГПИ им. С. Айни. Самарканд, 1987. С.76-78.
88. Клименко Н.Ф. Глибина слова сучасної української літературної мови // Структурні рівні мови і методи їх дослідження. К.: Наук. думка, 1972. С.23-29.