СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЖАНРУ РЕЦЕНЗІЇ ХІХ–ХХ ст.

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Волинський державний університет імені Лесі Українки

На правах рукопису

Левчук Ірина Петрівна

УДК 81’38:82=9”18/19”

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ
ЖАНРУ РЕЦЕНЗІЇ ХІХХХ ст.

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник
Богдан Світлана Калениківна,
кандидат філологічних наук,
професор

Луцьк 2007

ЗМІСТ

ВСТУП... 5
Розділ 1. РЕЦЕНЗІЯ У СТРУКТУРІ НАУКОВОГО СТИЛЮ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ11
1.1. Специфіка наукового викладу інформації.11
1.2. Диференційні ознаки різновидів (підстилів) наукової прози..... 28
1.3. Жанрова класифікації наукових текстів у сучасній лінгвостилістиці35
1.4. Функціонально-стильові ознаки рецензії як жанру наукового стилю..49
Висновки до розділу 1 56
Розділ 2. ДИНАМІКА СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЦЕНЗІЙ ХІХХХ ст... 59
2.1. Особливості заголовків журнальних рецензій у ХІХХХ ст.. 59
2.2. Типологія структурно-семантичної організації рецензій у ХІХХХ ст 71
2.2.1. Бібліографічний опис видання 71
2.2.2. Мікротема „Констатація факту появи книги”. 72
2.2.3.Міні-тема „Ступінь вивченості проблем певної галузі знань”..76
2.2.4. Мікротема „Автор книги” 83
2.2.5. Мікротема „Адресат” 98
2.2.6. Міні-тема „Достоїнства книги”104
2.2.7. Мікротема „Недоліки книги” 120
2.2.8. Факультативні міні-теми рецензії128
Висновки до розділу 2 131

Розділ 3. ВИЯВ ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКОГО ТА ЗАГАЛЬНОСТИЛЬОВОГО В ТЕКСТАХ СУЧАСНИХ РЕЦЕНЗІЙ 134
3.1. Чинники, що зумовлюють ступінь вияву авторського „я” в журнальній рецензії 134
3.2. Взаємодія типологічного та індивідуального в сучасній мовознавчій рецензії 139
3.3. Мовні засоби вияву авторського „я” у структурно-семантичній організації літературознавчої рецензії 156
Висновки до розділу 3..175
ВИСНОВКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...204

ВСТУП

Науковий стиль сучасної української літературної мови як об’єкт лінгвістичного вивчення віддавна перебуває в центрі уваги дослідників. Зокрема, мовознавча наука має кілька ґрунтовних праць про особливості наукової комунікації. Специфіку структурної організації наукового тексту вперше в українській лінгвістиці простежила в монографії А.П. Коваль [57]. Заслуговує на увагу й праця С.Я. Єрмоленко [40] у вивченні семантико-синтаксичного аспекту наукового стилю. Функціонально-стилістичні особливості науково-технічної літератури розглянуто в монографії Н.Ф. Непийводи [80].
Окремі проблеми специфіки наукових текстів порушено в дослідженнях Л.А. Алексієнко (науковий текст і його автор) [2], І.Л. Бариш (етнолінгвістичні аспекти наукової комунікації) [8], С.К. Богдан (мова сучасної української науки, функції вставних слів у наукових текстах) [16; 17], І.С. Гнатюк (мовний аспект науково-популярних текстів) [28], Г.М. Дядюри (образні засоби в науковому стилі) [38], М.А. Жовтобрюха (особливості українського наукового стилю) [46], Н.В. Зелінської (літературна якість наукового твору) [155], Н. Каричук (адресованість у науковому дискурсі) [54], Т.В. Ковтун (специфіка мови української науки) [59], І.А. Синиці (діалогічність у науковому тексті) [99] та ін.
Функціонально-стильові домінанти текстів різних стилів, і наукового зокрема, розглянуто також у підручниках А.П. Коваль [58], О.Д.Пономарева [92], Л.І. Мацько, О.М. Сидоренко, О.М. Мацько [69] та посібниках Н.Д. Бабич [7], П.С. Дудика [37] та ін.
У російській мовознавчій науці специфіці наукового стилю присвячені розвідки Пермської школи функціональної стилістики. Зокрема, питання діалогічності наукового тексту та системності наукового стилю загалом ґрунтовно проаналізовано в працях М.М. Кожиної [164; 158], особливості жанрів наукової літератури з’ясовано в дослідженнях О.С. Троянської [219; 217]. Окремі проблеми наукової комунікації розглянуто також у статтях Н.В. Кириченко [158], Т.М. Мальчевської [185], Л.В. Славгородської [208; 206], О.А. Федоровської [222] та ін.
Важливою проблемою сучасної лінгвістики є вивчення індивідуального стилю мислення та мовлення вченого. Зокрема, функціонально-стилістичний аспект вияву індивідуальності науковця в його працях простежено в дослідженнях С. Гайди [229], М.П. Котюрової [173; 171], О.А. Лаптєвої [180], Р.К. Терешкіної [215] та ін. Проте увага лінгвістів зосереджена насамперед на „ядрових” жанрах наукового стилю (статті та монографії), у той час як „периферійні” жанри (анотація, реферат, рецензія, патент, тези, повідомлення, доповідь та ін.) розглянуто лише принагідно, здебільшого в контексті жанрової диференціації підстилів наукового стилю.
Домінувальною ланкою досліджень наукового стилю сучасного періоду, як і раніше, є насамперед проблеми нормування, уніфікації, стандартизації різногалузевих терміносистем. Зокрема, вагомим здобутком у вивченні питань формування й розбудови вітчизняної термінології, ролі термінів у науковому тексті й за його межами є колективна праця Т.І. Панько, І.М. Кочан і Г.П. Мацюк „Українське термінознавство” [85]. Проблемам термінологічної лексики присвячено також розвідки В.В. Деркач [35], Т.М. Дячук [39], О.Ю. Зелінської [51], Н.Й. Коцюби [62], О. Микитюк [73], Н.Г. Попович [93] та ін.
Однак сучасне мовознавство не має ґрунтовної праці, в якій би науковий текст аналізувався в історичному аспекті, за винятком монографії М.М. Пещак [89] про динаміку давньоруського та староукраїнського наукового тексту та дисертації І.В. Гавриш [26] про розвиток українського наукового стилю 2030-х років ХХ ст. Тому актуальність дослідження зумовлена важливістю і необхідністю спеціального вивчення особливостей жанрів наукового стилю, зокрема в діахронії, і визначення співвідношення загальностильового та індивідуального для з’ясування ступеня стандартизованості структурно-семантичної організації жанру.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з комплексною науковою темою кафедри історії та культури української мови Волинського державного університету імені Лесі Українки „Українська мова на Волині”, а також відповідає реалізації державної наукової програми „Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності”.
Мета роботи полягає в з’ясуванні специфіку архітектоніки жанру рецензії, динаміки її структурно-семантичної організації протягом ХІХХХ ст., а також у виявленні особливостей використання мовних засобів різних рівнів в обов’язкових і факультативних елементах рецензії.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) з’ясувати специфіку наукового викладу інформації та вияву індивідуально-стильових домінант вченого в тексті;
2) систематизувати різні підходи до функціонально-стильової та жанрової диференціації наукової прози в сучасному мовознавстві;
3) вирізнити жанрові особливості рецензії та її функції;
4) описати типологію заголовків у рецензіях ХІХХХ ст.;
5) визначити обов’язкові й факультативні структурні компоненти рецензії та специфіку їх мовного оформлення в тексті;
6) проаналізувати динаміку структурно-семантичної організації мовознавчої та літературознавчої рецензій протягом ХІХХХ ст.;
7) дослідити вияв стереотипного та індивідуально-авторського в текстах сучасних рецензій.
Об’єктом дослідження є мовознавчі та літературознавчі рецензії ХІХ ХХ ст.
Предмет дослідження становлять структурно-семантичні особливості рецензій, специфіка типології заголовків, мовний вияв індивідуально-авторського чинника в організації науково-публіцистичного тексту.
Методологія та методи дослідження. Методологічною базою дисертаційної праці послужили загальнофілософські положення про єдність форми й змісту, співвідношення часткового й загального, про змінність мови у процесі історичного розвитку, про єдність теорії й практики тощо. Для розв’язання поставлених завдань використовуються гіпотетико-дедуктивний (у доборі фактичного матеріалу), контекстуальний та описовий (в аналізі структурно-семантичної організації рецензій і систематизації їх заголовків), порівняльно-історичний (для з’ясування динаміки організації текстів цього жанру протягом ХІХХХ ст.), функціонально-стилістичний (для визначення стереотипних мовних формул) методи. За допомогою методу моделювання встановлюються типові конструкції реалізації мікротем і мотивів рецензії.
Матеріалом дослідження послужили рецензії, що з’явилися наприкінці ХІХ ст. на сторінках „Записок Наукового товариства ім. Т.Шевченка”, мовознавчі та літературознавчі рецензії, опубліковані протягом ХХ ст. у часописах „Мовознавство”, „Дивослово”, „Українська мова”, „Українська література в загальноосвітній школі”, „Сучасність”, „Слово і час”, „Березіль”, „Вітчизна”, „Критика”, а також уміщені в збірниках Євгена Барана „Зоїлові трени” (Львів, 1998) та „Звичайний читач” (Дрогобич, 2001), Василя Слапчука „Політ механічної зозулі над власним гніздом” (Луцьк, 2001) і Юрія Шереха „Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології” (Харків, 1998).
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві комплексно досліджено специфіку жанру журнальної рецензії та описано динаміку її структурно-семантичної організації у ХІХХХ ст. на матеріалі мовознавчих і літературознавчих текстів, з’ясовано типологічні та індивідуально-авторські домінанти.
Теоретичне значення дослідження. Вирізнення основних і факультативних структурних компонентів рецензії та типових моделей їхньої лексико-синтаксичної реалізації доповнює вивчення специфіки жанрів наукової прози, зокрема особливостей творення вторинного тексту. Узагальнення й висновки дослідження про взаємодію типологічного та індивідуального в сучасній рецензії збагачують теорію мовленнєвої діяльності щодо забезпечення ефективності комунікативного акту в площині „автор” „читач” наукового тексту.
Практична цінність дисертації. Теоретичні висновки роботи та її ілюстративний матеріал можна використати в лінгводидактиці вищої школи, у практиці викладання спецкурсів із лінгвостилістики, організації наукового тексту, стилістики та культури мови, в методичних рекомендаціях, адресованих науковцям, аспірантам, студентам, учителям і учням, із написання вторинних наукових текстів. Вивчення специфіки жанрів наукової прози сприятиме утвердженню україномовного наукового стилю.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження структурно-семантичної організації мовознавчих і літературознавчих рецензій ХІХХХ ст. отримані особисто здобувачем. Праць, написаних у співавторстві, немає.
Апробація результатів дисертації. Загальну концепцію та результати дослідження обговорено на засіданні кафедри історії та культури української мови Волинського державного університету імені Лесі Українки. Основні теоретичні положення та практичні результати роботи були представлені на звітних наукових конференціях студентів та викладачів Волинського державного університету імені Лесі Українки (2003, 2004, 2005, 2006 рр.), міжнародних наукових конференціях „Мова у слов’янському культурному просторі” (Умань, 2002 р.), „Україна і Польща: мовно-літературні та суспільно-політичні взаємини” (Луцьк, 2004 р.), „Українська мова в часі і просторі” (Львів, 2004 р.), „Агатангел Кримський у контексті української та світової культури” (Луцьк, 2006 р.), Міжнародній лінгвістичній конференції на честь 80-річного ювілею проф. І.К.Кучеренка і проф. Н.І.Тоцької (Київ, 2003 р.), Четвертих лесезнавчих наукових читаннях (Луцьк, 2004 р.), Міжнародному науковому семінарі „Загальнолюдські цінності та національний менталітет у дзеркалі слов’янських літератур” (Луцьк, 2004 р.), VII Всеукраїнській науково-практичній конференції „Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (Київ, 2006 р.).
Публікації. Проблематику та основні положення дисертаційного дослідження викладено в 6 друкованих працях, 5 із яких опубліковано у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів (1. Рецензія у структурі наукового стилю сучасної української мови; 2. Динаміка структурно-семантичної організації рецензій ХІХХХ ст.; 3. Вияв індивідуально-авторського та загальностильового в текстах сучасних рецензій), висновків, списку використаної літератури, списку використаних джерел, переліку умовних скорочень.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проаналізувавши тексти мовознавчих і літературознавчих рецензій ХІХХХ століть, можна висновкувати:
1. Рецензія один із периферійних жанрів наукового стилю, що вирізняється: а) поліфункціональністю (поєднує функції інформування, оцінювання (основні для цього жанру) з рекламуванням аналізованої праці, виробленням критеріїв оцінки твору, продукуванням нових і вдосконаленням наявних вербальних форм наукового етикету (вторинні функції)); б)аргументованістю (обов’язковою змістовою домінантою є обґрунтованість, об’єктивність і неупередженість авторської оцінки); в) поліадресатністю (призначена здебільшого для широкого кола читачів); г) емоційно-експресивною тональністю оцінних висловлень (можливий експліцитний чи імпліцитний вияв авторської присутності в тексті); ґ) стилістичною гібридністю (поєднує елементи публіцистичного та наукового стилів, домінування яких зумовлюється специфікою тексту).
2. Враховуючи типологічні особливості текстів жанру, можна розрізняти рецензії: а) за часом появи щодо аналізованої книги: такі, що з’являються до виходу праці у світ або після її публікації, тобто мають різновекторне спрямування (проспективні та ретроспективні); б) за специфікою організації матеріалу: рецензії-анотації, короткі рецензії, реферативні рецензії, газетні (журнальні) рецензії, проблемні рецензії, рецензії-есе, -діалоги, -фейлетони, -памфлети, -жарти, -листи, авторецензії, рецензентські репліки; в) за об’єктом рецензування: літературознавчі, мовознавчі, мистецькі, економічні, математичні, хімічні, фізичні, історичні, правничі тощо.
3. Рецензія належить до вторинних жанрів наукового стилю, оскільки з’являється лише у зв’язку з певним уже існуючим первинним текстом.
4. Журнальна рецензія як жанровий різновид науково-публіцистичного підстилю характеризується такими ознаками: науковість, актуальність, оперативність, об’єктивність, діалогічність, обґрунтованість і ясність у висловленні думок, нерідко полемічність і дискусійність, композиційна єдність, дотримання вимог наукової етики.
Стильова специфіка рецензії зумовлює поєднання в ній мовних засобів, які використовують у науковому та публіцистичному текстах і в художній літературі. Простежено виразну тенденцію до активного функціонування емоційно-експресивних компонентів для оцінки праці вченого: модальних слів зі значенням суб’єктивної модальності, еліптичних конструкцій, слів і зворотів розмовної мови, окличних і питальних речень, а також різних мовних виразових засобів (порівнянь, епітетів, метафор тощо). Використання образності в рецензії певною міро зумовлено й особливостями композиції текстів цього жанру.
5. Структурно-семантична організація рецензії змінюється залежно від галузі знань. Упорядкування структурних елементів літературознавчої та мовознавчої рецензії визначають такі чинники, як жанрова специфіка аналізованої книги (монографія, стаття, збірник праць, художній твір (прозовий або поетичний)); проблема, що порушується автором рецензованого твору. Вибір композиційних елементів тексту та їхнє конкретне мовне наповнення також безпосередньо залежить від авторського „я”.
Традиційно рецензія вирізняється п’ятикомпонентною архітектонікою і передбачає єдність заголовка, бібліографічного опису, вступу, основної частини та висновку. Кожний композиційний елемент є закономірним етапом в оцінній характеристиці рецензованої публікації, має певну прагматичну настанову і відповідне змістове та графічне вираження.
6. Початковим структурним компонентом рецензії є заголовок, який семантично найчастіше тісно пов’язаний із власне текстом. Заголовок може виділяти основну тему, ідею, проблему, акцентувати увагу на певній події тощо. Лексико-синтаксична організація заголовка варіативне явище, що залежить від індивідуальності автора та зумовлено змістовими елементами тексту.
Заголовок журнальної рецензії значною мірою визначається особливостями періодичного видання, його традиціями. Зокрема, в рецензіях ХІХ ст. абсолютно переважають заголовки-бібліографічні описи публікації. Спорадично фіксуємо найменування тексту, що відповідає моделі „ПРО + ТЕМА КНИГИ (у знахідному відмінку) + АВТОР (у родовому відмінку)”.
У рецензіях ХХ ст. способи структурно-семантичної організації заголовків значно розширилися, що закономірно спричинило збільшення їхніх функціональних можливостей: поряд із основною номінативно-інформативною спостерігається активізація функції рекламування та впливу (особливо в метафоричних заголовках). Водночас заголовки мовознавчих рецензій послідовніше зберігають традицію найменування текстів жанру в ХІХ ст. Зважаючи на специфіку структурно-семантичних параметрів заголовків сучасних рецензій, можна виділити такі їх основні різновиди: а)заголовок, тотожний бібліографічному опису книги; б) заголовок із „запозиченими” лексемами „первинного” заголовка; в) оригінальний заголовок-проблема; г) заголовок-цитата.
7. Обов’язковим структурним елементом кожної рецензії є бібліографічний опис видання (може бути повним або скороченим, мати свої усталені варіанти розміщення в тексті), що хоча й не містить безпосередньої оцінки аналізованого твору, проте відомості, подані в ньому, формують відповідний рівень оцінних очікувань читача.
Заголовок і бібліографічний опис є попереднім етапом оцінки рецензованої публікації.
8. Вступна частина журнальної рецензії має здебільшого усталену структурно-семантичну організацію. Основні її складники: мікротеми „Констатація факту появи тієї чи іншої праці”; „Ступінь вивченості проблем певної галузі знань”; „Автор книги”, що виокремлюється такими мотивами: „характеристика особи автора”, „критика автора”, „виправдання науковця”, „побажання автору”; „Адресат” (може бути елементом висновкової частини), факультативні мотиви „практична цінність книги”, „мета написання рецензії”, „мета й завдання аналізованої праці”.
Найчастіше стрижневим компонентом вступу рецензії є характеристика особи автора книги, яка містить інформацію про: а)професію, спеціальність, науковий ступінь; б) досвід роботи; в) внесок у науку чи іншу сферу діяльності та ін. У текстах рецензій ХІХ ст. опорною лексемою цього мотиву є іменник „автор”, що поєднується з атрибутивними лексемами: популярний, многозаслужений, звістний, загально визнаний. Ці лексеми, за винятком многозаслужений та звістний, активно функціонують у текстах ХХ ст. Однак у сучасних рецензіях атрибутивні характеристики особи автора зазнають розширення, зокрема, активно використовуються прикметники відомий, видатний, надійний, досвідчений, впливовий, талановитий тощо. Збільшується частотність вживання опорних лексем дослідник, науковець.
Мікротема „Адресат” факультативно представлена в рецензіях ХІХ ст., однак у сучасних текстах простежується її формування як обов’язкового складника. Адресат може вирізнятися за: а) спеціальністю; б) родом заняття; в) ступенем знайомства з предметом обговорення, тобто за підготовленістю до прочитання. У рецензіях ХІХ ст. головною моделлю цієї міні-теми є описова лексико-синтаксична структура з підрядним з’ясувальним компонентом, на зразок: „книга знадобиться кожному, хто цікавиться філологією” або „праця потрібна для кожного, хто хотів би вивчати історію мови” тощо. Сучасні тексти вирізняються більшою різноманітністю лексико-синтаксичних моделей оформлення мікротеми „Адресат”. Домінувальними є конструкції зі стрижневими предикатами „потрібний”, „розрахований”, „адресований”, „корисний”, „необхідний”, „стане в нагоді (пригоді)”, „знадобиться” + семантичний поширювач номінація адресата. Найчастіше опорною лексемою цієї мікротеми є іменник читач, на який нашаровуються епітетні номінації: допитливий, зацікавлений, вдумливий, вдячний, уважний та ін.
Характерною рисою міні-теми „Адресат” є те, що в ній майже завжди міститься позитивна оцінка книги. Основними мотивами її є „отримання користі від книги”, „поповнення бібліотеки”, „отримання задоволення від прочитання книги”.
У вступі відбувається перехід від етапу попередньої оцінки до етапу безпосередньої оцінки публікації.
9. Організаційним центром журнальної рецензії є основна частина, завданням якої детальніше ознайомлення читача зі змістом праці, висвітлення її ключових положень і характеристика якісних показників. Спостережено два можливі способи впорядкування змістової інформації: коли оцінні висловлення передаються: а) паралельно з інформацією про структуру та зміст рецензованої праці (у цьому випадку елемент оцінки є в описі й аналізі компонентів дослідження); б) окремо від інформації про структуру та зміст публікації (опис рецензованої праці поділяється на дві частини: власне описову, що фіксує відомості про обсяг, структуру, зміст первинного тексту, та оцінно-критичну частину, що містить безпосередню оцінку компонентів праці, зауваження рецензента).
Огляд змісту книги, її провідних тем і проблем передбачає такі мотиви: а) новизна; б) інформативність; в) актуальність; г) корисність і практична цінність; ґ) порівняння з іншими книгами; д) мова та стиль праці; е) оформлення видання тощо. Через ці складові вирізняються достоїнства книги. Рецензент намагається проаналізувати зміст книги, даючи тим самим читачеві загальне уявлення про неї, зацікавивши його, висловлюючи власну позицію щодо проблеми, що розглядається автором.
Щоправда, використання всіх цих компонентів у рецензії не є обов’язковим. Рецензент наголошує лише на тому, що вважає за доцільне вирізнити. Тут можливий індивідуально-авторський підхід до аналізу книги, тобто в структурі спостерігаються факультативні елементи. Зауважимо, якщо в рецензіях ХІХ ст. деталізований переказ тексту був характерною ознакою жанру, то в сучасних абсолютна перевага надається оглядові концептуальних положень праці.
Основна частина рецензії характеризується маркованістю меж, що засвідчують перехід до аналізу книги. Предикативна частина таких конструкцій здебільшого реалізується дієсловами розглядати, аналізувати, трактувати, тлумачити, пояснювати, підкреслювати, простежувати, присвячувати, окреслювати, подавати, обґрунтовувати, встановлювати, досліджувати, висвітлювати тощо. Однак у сучасних рецензіях, на противагу текстам ХІХ середини ХХ ст., спостерігається пасивізація викладу інформації.
Особливості рецензованого твору значною мірою зумовлюють спосіб організації матеріалу в основній частині: 1) розповідь, 2) опис окремих компонентів публікації, 3) роздум щодо концепції вченого, 4) полеміка з автором книги. Найчастіше використовується взаємопроникнення кількох способів висловлювання в межах одного тексту. Проте домінувальним способом викладу інформації в рецензіях як ХІХ ст., так і ХХ є опис (особливо, коли йдеться про достоїнства книги).
У безпосередньому зв’язку з достоїнствами книги розглядаються рецензентом і недоліки, провідними мотивами яких у текстах ХІХХХ ст. є: а) відсутність новизни; б) неповнота у викладі матеріалу; в) невиправдана широта матеріалу; г) наявність фактичних помилок; ґ) невідповідність змісту книги її назві; д) недостатність аргументації й ілюстративного матеріалу; е) недбалість мови; є) незадовільне оформлення.
Інформація з „мінусовою” позначкою подається завжди в конкретній формі, але без категоричних інтонацій, що свідчить про тактовність рецензента. Аналіз недоліків публікації повинен мати доброзичливу тональність, бути виваженим, обґрунтованим й об’єктивним. Рецензент передусім зобов’язаний дотримуватися морально-етичних засад ведення дискусії. Основним способом „пом’якшення” негативної оцінки в рецензії є евфемізми.
Мікротему „Недоліки видання” маркують усталені емоційно-експресивні мовні формули, які передують власне описові прорахунків публікації, на зразок: „На жаль, праця не позбавлена недоліків”, „До хиб праці належить те, що”, „Не можна не зробити певного закиду”, „Найвразливішим місцем книжки є” тощо. Зокрема, в сучасних рецензіях домінують лексико-синтаксичні конструкції з опорними вставними лексемами жаль, на жаль, шкода.
10. У висновковій частині рецензії завершується процес поступового накопичення, поглиблення та конкретизації оцінної інформації (здебільшого позитивної). Функціональна спрямованість цього компонента рецензії увиразнена також мовними засобами. Це передусім вирази, що маркують перехід від основної частини рецензії до висновків (отже, таким чином (робом), загалом же, нарешті, на завершення, підсумовуючи сказане тощо), у семантиці яких міститься узагальнення, завершення.
Мовні формули, що стверджують наукову вартість дослідження (попри вказані рецензентом недоліки), позначені найбільшою клішованістю й стереотипністю. Здебільшого фіксуємо лексико-синтаксичні конструкції, які фактично нейтралізують важливість і категоричність попередньо висловлених зауваг для загальної оцінки публікації, як-от: „Проте зазначені зауваження не знижують цінність праці”, „Але висловлені зауваження ніякою мірою не применшують наукової вартості рецензованого видання”
Основні міні-теми висновкової частини („Подяка автору”, „Привітання”, „Побажання”) є факультативними для жанру рецензії і вирізняються високим ступенем вияву авторського „я”.

11. Вияв індивідуального в структурно-семантичній організації сучасної рецензії простежується передусім у мовному оформленні міні-тем і мотивів. Незважаючи на високу стандартизованість композиційного впорядкування обов’язкових мікротем „Автор книги”, „Достоїнства праці” та „Недоліки видання”, функціонування факультативних елементів зумовлено авторським „я”. Однак мовознавчі рецензії, на противагу літературознавчим, вирізняються ступенем регламентованості структурної організації, стереотипністю та клішованістю лексико-синтаксичних конструкцій, тобто є консервативнішим різновидом жанру. Для сучасних літературознавчих рецензій характерне активне використання стильових домінант публіцистичного тексту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Агафонова А. Проблема авторизованої оцінки у мовленні: культурологічний аспект // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2004. Вип. 34. Ч.І. С. 311317.
2. Алексієнко Л. А. Науковий текст і його автор // Українське мовознавство. К., 1985. Вип. 13. С. 122126.
3. Алексієнко Л. А. Мова науки і національна мова // Українська мова і сучасність. К., 1991. С. 3338.
4. Алексієнко Л. А., Семанчак С. М. Спостереження над метафорами наукових текстів // Українське мовознавство. К.,1989. Вип. 16. С. 5660.
5. Арешенков Ю. Класифікація функціональних стилів і вивчення стилістики у вищій та середній школі // Мовознавство. 1993. № 1. С. 4344.
6. Арешенков Ю. „Стиль” як категоріальне поняття стилістичної науки // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 117118. Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2001. С. 3238.
7. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. посібник. Львів: Світ, 2003. 432 с.
8. Бариш І. Л. Етнолінгвістичні аспекти наукової комунікації // Мовознавство. 2000. № 1. С. 2131.
9. Бацевич Ф. С. Атмосфера спілкування: спроба психолінгвістичного дослідження // Мовознавство. 2002. № 45. С. 2632.
10. Бацевич Ф. С. Нариси з комунікативної лінгвістики: Монографія.Львів: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. 281 с.
11. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. К.: ВЦ „Академія”, 2004. 344 с.
12. Бацевич Ф. С. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи. Львів: ПАІС, 2005. 264 с.
13. Безкровна І. О. Комунікативна структура поетичного тексту (семантичний та прагматичний аспекти) : Автореферат дис. канд. філол. наук. К.: НАН України, 1999. 20 с.
14. Бекетова О. Фігури повтору та організаційні форми аргументації в текстах публічної мови // Мовознавство. 1997. № 45. С. 3237.
15. Білоус М. Подяка як елемент етикету наукового тексту// Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2004. Вип. 34. Ч. ІІ. С.381384.
16. Богдан С. К. Семантична визначеність вставних одиниць (на матеріалі наукових текстів) // Українське мовознавство: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. К., 1988. Вип. 15. С. 124130.
17. Богдан С. К. Мова сучасної української науки: проблеми і перспективи// Другий міжнародний конгрес україністів: Мовознавство. Львів, 1993. С.171174.
18. Богдан С. К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. К.: Рідна мова, 1998. 475 с.
19. Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посібник. К.: АртЕк, 1998. 192 с.
20. Булаховський Л. А. Вибрані праці: У 5 т. Т. 1. К.: Наукова думка, 1975. 496 с.
21. БуликВерхола С. З. Формування і розвиток української музичної термінології: Автореферат дис. канд. філол. наук. Львів, 2003. 20 с.
22. Васейко Ю. Засоби вираження змістово-концептуальної інформації у тексті // Філологічні студії. Луцьк, 2000. №1. С. 3136.
23. Волкотруб Г. П. Практична стилістика сучасної української мови: Використання морфологічних засобів мови. К., 1998. 176 с.
24. Гавриш І. В. Українська наукова мова: проблеми і перспективи розвитку // Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. К., 1998. С. 6062.
25. Гавриш І. В. Мовні одиниці різних рівнів у науковому стилі // Вісник Харківського національного університету. № 473. Серія філологія. Харків, 2000. С. 1923.
26. Гавриш І. В. Розвиток українського наукового стилю 2030-х років ХХ століття (на матеріалах науково-технічних текстів): Автореферат дис. канд. філол. наук. Харків, 2001. 20 с.
27. Герман І. Лінгвостилістичні форми вираження авторського „я” у репортажних текстах (на матеріалі запорізької преси 2030-х років ХХ ст.) // Вісник Львівського університету. Серія журналістика. Львів, 2003. Вип. 23.С.130135.
28. Гнатюк І. С. Мова сучасної української науково-популярної літератури// Жанри і стилі в історії української літературної мови. К.: Наук. думка, 1989. С. 265280.
29. Гнатюк Н. Г. Структурно-семантичні особливості авторської передмови в англійській науковій літературі XVIII ст. // Мовознавство. 1988. № 1. С. 6467.
30. Гнатюк Н. Г. Емоційна функція авторського „я” у передмовах до наукових трактатів // Мовознавство. 1989. № 1. С. 5155.
31. Городиловська Г. Проблема стилів в українському мовознавстві // Вісник Львівського університету. Серія журналістика. Львів, 2003. Вип. 23.С.136143.
32. Грицюк Л. Ф. Номінативна багатоплановість змістових елементів заголовка // Мовознавство. 1988. № 3. С. 6365.
33. Грицюк Л. Ф. Образно-семантичний підхід до класифікації заголовків // Мовознавство. 1992. № 2. С. 5155.
34. Гуменюк В. Г. Дейктичні маркери як фактор, який впливає на реалізацію категорії оцінки (за матеріалами англомовної преси та реклами): Автореферат дис. канд. філол. наук. К, 1996. 26 с.
35. Деркач В. В. Філологічна термінологія М. П. Драгоманова в системі української наукової термінології кінця ХІХпочатку ХХ ст.: Автореферат дис. канд. філол. наук. К, 1999. 16 с.
36. Дорошенко О. М. Формування та розвиток української термінології нафтогазової промисловості: Автореферат дис. канд. філол. наук. К, 2004. 22 с.
37. Дудик П. С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. К.: ВЦ „Академія”, 2005. 368 с.
38. Дядюра Г. М. Експериментальне дослідження функціонування образних засобів у науковому тексті // Мовознавство. 2001. № 4. С. 5360.
39. Дячук Т. М. Українська соціально-економічна термінологія: становлення і кодифікація: Автореферат дис. канд. філол. наук. К., 2003.20с.
40. Єрмоленко С. Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наук. думка, 1982. 210 с.
41. Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності. К.: Рідна мова, 1997. 431с.
42. Єрмоленко С. Я. Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов’янських стилістик // Мовознавство. 1998. № 23. С. 2536.
43. Єрмоленко С. Я. Стиль індивідуальний // Українська мова. Енциклопедія. К.: Укр. енцикл., 2000. С. 603604.
44. Єрмоленко С. Я. Тенденції розвитку літературної норми // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. К.: ВПЦ „Київський ун-т”, 2001. С. 1120.
45. Жайворонок В. В. Національна мова та ідіолект // Мовознавство.1998. №6. С. 2734.
46. Жовтобрюх М. А. Науковий стиль української мови // Мовознавство. 1968. № 1. С. 313.
47. Жовтобрюх М. А. Мова української періодичної преси (кінець XIX початок ХХ ст.). К.: Наук. думка, 1970. 303 с.
48. Завгородня Л. Стереотип у публіцистиці: Газетні жанри // Укр. мова та літ. 2000. № 6. С. 78.
49. Зайцева М. О. Мовні засоби у створенні дискурсу полеміки: Автореферат дис. канд. філол. наук. Харків, 2004. 20 с.
50. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. Львів: ПАІС, 2004. 268 с.
51. Зелінська О. Ю. Педагогічна лексика української мови XVIXVIII ст.: Автореферат дис. канд. філол. наук. К., 2003. 22 с.
52. Івкова Н. Структурно-семантичні різновиди лексичного повтору в публіцистичному тексті // Вісник Львівського університету. Серія філологічна.Львів, 2004. Вип. 34. Ч. ІІ. С. 284290.
53. Ільченко О. М. Інтелектуальний стиль в аспекті етикетизації // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. № 5. К., 2001. С. 7276.
54. Каричук Н. Адресованість у науковому дискурсі // Науковий вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. 2000. Вип. 2. С. 202206.
55. Карпенко В. Основи професіональної комунікації. К.: Нора-прінт, 2002. 348 с.
56. Ковалик І.І. та ін. Методика лінгвістичного аналізу тексту. К.: Вища школа, 1984. 119 с.
57. Коваль А. П. Науковий стиль сучасної української мови: Структура наукового тексту. К.: Вища школа, 1970. 306 с.
58. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. К.: Вища школа, 1987. С. 89.
59. Ковтун Т. В. Щоб і науково, і популярно // Культура слова. К.: Наук. думка, 1989. Вип. 36. С. 6770.
60. Колегаєва І. М. Мегатекст як вияв комунікативної гетерогенності цілого завершеного тексту // Мовознавство. 1996. № 1. С. 2530.
61. Конопленко Н. Функціональне навантаження парцелятів-заголовків у газетній публіцистиці // Вісник Львівського університету. Серія філологічна.Львів, 2004. Вип. 34. Ч. ІІ. С. 330336.
62. Коцюба Н. Й. Українська термінологія державного управління (становлення і розвиток): Автореферат дис. канд. філол. наук. Львів, 2004. 16с.
63. Курс історії української літературної мови / За ред. І. К. Білодіда. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. Т.1. 595 с.
64. Курс історії української літературної мови / За ред. І. К. Білодіда. К.: Наук. думка, 1961. Т.2. 416 с.
65. Лесин В. М., Пулинець О. С. Словник літературознавчих термінів. К.: Рад. школа, 1971. 488 с.
66. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р.Т.Гром’яка, Ю.І.Коваліва та ін. К.: ВЦ „Академія”, 1997. 591 с.
67. Малікова О. В. Функціональні типи метатекстових одиниць // Мовознавство. 1993. № 1. С. 6872.
68. Мамчур І. Функціональні стилі мовлення в аспекті сучасного мовознавства // Дивослово. 2001. № 12. С. 3242.
69. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови: Підручник. К.: Вища школа, 2003. 462 с.
70. Мацько О. М. Формули ввічливості в дипломатичному листуванні // Дивослово. 2000. № 2. С. 1214.
71. Мацько О. М. Мовні формули в дипломатичних текстах сучасної української мови (функціонально-стилістичний аналіз): Автореферат дис. канд. філол. наук. Київ, 2001. 22 с.
72. Мачай Т. Диференційно-виражальні параметри науково-технічного мікростилю сучасної української літературної мови: жанри і парадигматика // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 117118. Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2001. С. 6268.
73. Микитюк О. Абстрактні іменники в науковому стилі (до питання про термінізацію і детермінізацію) // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 119. Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2001. С. 3038.
74. Михайлин І. Л. Основи журналістики: Підручник. К.: ЦУЛ, 2002. 284 с.
75. Мова і час: Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови / Відп. ред. В. М. Русанівський. К.: Наук. думка, 1977. 237с.
76. Мойсієнко А. К. Текст як апперцепційна система // Мовознавство. 1996. № 1. С. 2024.
77. Непийвода Н. Ф. Стилі мови і їх ознаки // Укр. мова і літ. в школі. 1979. № 8. С. 3038.
78. Непийвода Н. Ф. Нормування наукового стилю української мови // Українська мова як іноземна: проблеми методики викладання. Львів: Каменяр, 1994. С. 2836.
79. Непийвода Н. Ф. Вплив соціальних факторів на розвиток синтаксичної системи української мови (на матеріалі науково-технічних текстів) // Мовознавство. 1996. №2 3. С. 4554.
80. Непийвода Н. Ф. Мова української науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект). К.: ТОВ „МФА”, 1997. 303 с.
81. Непийвода Н. Синонімія виражальних засобів наукового стилю // Дивослово. 1997. № 2. С. 1821.
82. Непийвода Н. Ф. Науковий стиль як нейролінгвістичний код // Мовознавство. 1997. № 23. С. 3944.
83. Непийвода Н. Ф. Автор наукового твору: спроба психологічного портрета // Мовознавство. 2001. № 3. С. 1123.
84. Онищенко І. В. Категорія оцінки та засоби її вираження в публіцистичних та інформаційних текстах: Автореферат дис. канд. філол. наук. Донецьк, 2005. 20 с.
85. Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство: Підручник. Львів: Світ, 1994. 216 с.
86. Пац Л. І. Функціонально-семантичне поле адресатності у сучасній українській мові: Автореферат дис. канд. філол. наук. Дніпропетровськ, 1998. 22 с.
87. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика. К.: Вежа, 1994. 240 с.
88. Пещак М. М.Стиль ділових документів ХІV ст.: Структура тексту. К.: Наук. думка, 1979. 268 с.
89. Пещак М. М. Розвиток давньоруського і староукраїнського наукового тексту. К.: Українознавство, 1994. 272 с.
90. Плющ Н. П. Інтонація вставності в українській мові. К.: Наук. думка, 1978. 132 с.
91. Погрібний А. Жанр, що переучується, або про самопочування сучасної рецензії // http://journlib.univ.kiev.ua
92. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2000. 248 с.
93. Попович Н. Г. Семантико-граматичні функції загальнонаукової та загальновживаної лексики у філологічному тексті: Автореферат дис. канд. філол. наук. К., 2000. 18 с.
94. Проскуркіна С. М. Семантико-синтаксична структура оцінного висловлення // Мовознавство. 1995. № 23. С. 2124.
95. Радзієвська Т. В. Про один із напрямків сучасної лінгвістики тексту // Мовознавство. 1991. № 3. С. 5358.
96. Радзієвська Т. В. Текст як засіб комунікації. К., 1993. 191 с.
97. Радзієвська Т. В. Комунікативно-прагматичні аспекти текстотво­рення: Автореферат дис. доктора філол. наук. К., 1999. 33 с.
98. Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики. К.: Наук. думка, 1988. 236 с.
99. Синиця І. А. Діалогічність у науковому тексті // Мовознавство. 2004.№23. С. 5560.
100. Скаб М. Прагматичні функції номінацій адресата мовлення // Українська мова. 2003. № 2. С. 7177.
101. Скиба Н. Фразеологізми-новотвори в українському публіцистичному тексті// Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2004. Вип. 34. Ч. ІІ. С. 308313.
102. Словник української мови: В 10 т. Т. 2. К.: Наукова думка, 1971. 550 с.
103. Сологуб Н. М. Поняття „індивідуальний стиль письменника” в контексті сучасної лінгвістики // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 119. Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2001. С. 3438.
104. Стельмах Б. Взаємодія національного, загальностильового й індивідуального в тексто- й образотворенні (на матеріалі творчості А.Ю.Кримського) // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб