СТРУКТУРНО-СТИЛЬОВІ ТА ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАПОВІТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ (НА МАТЕРІАЛІ ДУХІВНИЦЬ КІНЦЯ ХVІІ - ХVІІІ СТ.)

Краткое описание

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

БІЛАН Надія Іванівна

УДК 811.161.2’ 38"16/17"

СТРУКТУРНО-СТИЛЬОВІ ТА ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАПОВІТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ
(НА МАТЕРІАЛІ ДУХІВНИЦЬ КІНЦЯ ХVІІ - ХVІІІ СТ.)

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник Горобець В.Й.
кандидат філологічних наук, доцент

Київ 2003

ЗМІСТ
ВСТУП .... 3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти історико-текстологічного вивчення актової
писемності кінця ХVІІ - ХVІІІ ст...... 9
Висновки до першого розділу .... 35

РОЗДІЛ 2. Структурно-типологічна класифікація українських духівниць 37
2.1. Соціальні чинники структурної побудови писемних пам’яток.. 37
2.1.1. Генетична підоснова композиційної структури заповітів.... 50
2.2. Формально-змістові параметри формулярів українських пам’яток... 57
2.2.1. Контекст початкового протоколу духівниць. 57
22.2. Своєрідність основної частини давніх заповітів........ 82
2.2.3. Специфіка кінцевого протоколу... 111
2.3. Компаративні характеристики формулярів історичних та сучасних документів..... 115

Висновки до другого розділу . 123

РОЗДІЛ 3. Лексико-семантичні особливості мови духівниць ХVІІ-ХVІІІ ст. .126
3.1. Використання загальновживаної лексики .. 126
3.2. Лексика вузького стилістичного призначення... 161
3.3. Генетична основа лексичного складу заповітів ХVІІІ ст. та їх спадкоємні традиції і сучасність. 184

3.4. Стилетвірні мовні традиції у природних текстах духівниць ХVІІІ ст. (з історії рукописної пам’ятки)... 187

Висновки до третього розділу .... 194

ВИСНОВКИ.... 196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ... 199
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ НАЗВ ДЖЕРЕЛ .. 213

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Дослідження наукової проблеми мовностилістичних особливостей заповітної документації, зокрема українських духівниць як жанрового різновиду актової писемності кінця ХVІІ ХVІІІ ст., обумовлено глибинними процесами розвитку національної ментальності, формуванням структурно-функціональної системи приватної документації, яка поряд з урядово-адміністративною та судочинною становить специфіку писемних пам’яток в діахронічному та синхронічному аспектах.
З’ясування тенденцій розвитку української літературної мови можливе за умови комплексного підходу до вивчення її історичних першоджерел, формування теоретичних пріоритетів та концепцій, що зумовлюють послідовне, чітке й детальне виявлення формально-змістових особливостей давніх жанрів писемних пам’яток і визначення їхнього місця в національному загальнокультурному контексті епохи.
Вітчизняні наукові досягнення у сфері дослідження актової документації мають спорадичний характер, стосуються лише загальних проблем, а не комплексного розгляду мовностилістичних та текстологічних особливостей жанру, його впливу на практику функціонування української літературної мови, тому дисертаційна робота є одним із перших системних досліджень давніх заповітів у вітчизняній науковій практиці, в якому обґрунтовано розвиток давніх традицій української літературної мови в контексті духівниць, проаналізовано якісно новий шар української писемності, розглянуто структурні, лексичні та стилістичні особливості пам’яток, визначено соціальні, суспільні, обрядові та діалектні маркерні ознаки заповітів як складника давніх жанрів актової писемності.
В основу дослідження покладено теоретичні концепції історичного розвитку української літературної мови та прикладні розвідки зарубіжних і вітчизняних науковців з мовностилістичних проблем історичних пам’яток, узагальнюючі студії з історичного мовознавства Л.А. Булаховського, В.М. Русанівського, А.А. Бурячка, М.А. Жовтобрюха, В.В. Німчука, Л.М. Полюги, Н.М. Сологуб, Г.І. Лисої [1-8]; дослідження різножанрових та різнотематичних історичних пам’яток ХVІ - ХVІІІ ст. Л.І. Батюк, А.І. Генсьорського, В.Й. Горобця, І.П. Чепіги, Г.П. Стрельчук, О.І. Ніки, Г.М. Наєнко, Н.П. Маліневської, О.О. Суховій, Ф.А. Непийводи, Ф.Є. Ткача, В.О. Винника, Л.П. Гнатюк, М.П. Кочергана, В.І. Невойт, О.А. Крижко, Б.Р. Стецюка та ін. [9-25]. Проте заповітна документація, зокрема виявлені в архівних фондах українські духівниці кінця ХVІІ - ХVІІІ ст., досі залишаються поза увагою синхронічного та діахронічного вивчення.
В історичному джерелознасвтві немає свідчень про загальну чисельність документів цього жанру як в Україні, так і за її межами, що потребує подальших наукових розвідок у галузі дипломатики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка Наукові проблеми державотворення України, науково-дослідної програми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Актуальні проблеми філології (тема № 02БФ044-01).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб дослідити композиційну структуру заповітів кінця ХVІІ - ХVІІІ ст., еволюцію формуляра, а також лексико-стилістичні засоби пам’яток у писемній традиції ХVІІ - ХVІІІ ст. Такий розгляд суті та специфіки пам’яток має концептуальний та прикладний аспект, зорієнтований на різнорівневе дослідження історії української літературної мови, характер якого відповідає сучасним тенденціям збереження національної ідентичності та культурної самобутності української нації.
Досягнення мети дисертаційного дослідження передбачає розв’язання таких наукових завдань:
- проаналізувати та систематизувати науковий досвід історично-текстологічного вивчення актової писемності кінця ХVІІ - ХVІІІ ст;
- відстежити та структуризувати на компаративному рівні жанрову своєрідність заповітів у складі приватної документації та з’ясувати їхню лінгвістичну інформативність;
- обґрунтувати динаміку макроструктури тексту духівниць, еволюцію базових мовних формул у клаузулах, чинники варіювання їх у різних контекстах;
- охарактеризувати українські духівниці за лексико-семантичними ознаками;
- виявити специфіку заповітів у контексті стилетвірних мовних традицій рукописних пам’яток ХVІІ - ХVІІІ ст.
Об’єктом дослідження є система української актової мови, репрезентована заповітами ХVІІ - ХVІІІ ст., яка відображає глибинні жанрові взаємозв’язки писемної традиції української нації.
Предметом дослідження є лексико-семантичні, структурні та стилістичні особливості заповітів ХVІІ - ХVІІІ ст., що уможливило класифікацію українських духівниць за визначеними критеріями. Джерельну основу становлять близько 100 виявлених заповітів, що зберігаються в різних фондах архівосховищ України (козацьких - 6; монастирських (пов’язаних з передачею власності монастирям) - 18; соціальних - 58 (23 - репрезентованих адміністративними верствами; 35 - міським та різночинним населенням). Оригінали та автентичні копії писані строкатим скорописом ХVІІІ ст., часом нерозбірливим на відміну від документів попередньої епохи.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації є загальні наукові принципи, які передбачають об’єктивне висвітлення мовностилістичних явищ писемності історичного періоду ХVІІ ХVІІІ ст. на основі детального аналізу виявлених джерел. У дисертації використано такі методи наукових досліджень як порівняльно-історичний з елементами реконструкції і перспективного моделювання, структурно-функціональний, системний, текстологічний та описовий.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в дисертації з огляду на розуміння еволюції української літературної мови як складного та багатоаспектного феномену вперше у вітчизняній науці, з урахуванням досягнень теоретичної думки і практики археографії, здійснено комплексний аналіз українських духівниць ХVІІ ХVІІІ ст., з’ясовано структуру та формуляр заповітів, розглянуто на компаративному рівні лексико-семантичні особливості писемних пам’яток, що відображають історичний шар української літературної мови.
На захист виносяться такі положення:
1. Актуальність наукового дослідження історичних пам’яток кінця ХVІІ - ХVІІІ ст. пов’язується з глибинним аналізом нових шарів української актової документації в текстологічному аспекті.
2. На засадах компаративного текстологічного аналізу виявляються структурні особливості та мовний формуляр різнотипних заповітів, що дає змогу довести єдність композиційної основи духівниць, відмінності в оформленні клаузул, зумовлені стильовою манерою заповідачів.
3. Еволюція формул українських духівниць відбувається під впливом функціонування споріднених різновидів актової документації; дискретність формул і водночас розпливчатість їх поза межами клаузул зумовлюється складним формуванням жанрового контексту духівниць, які увібрали в себе елементи урядово-адміністративної, торговельної, економічної документації і власне сповідальних зізнань заповідача.
4. Типові лексико-семантичні характеристики українських духівниць відображають лінгвістичну насиченість документів, що обмежена жанровими ознаками.
5. Специфіка стилетвірних мовних традицій рукописних пам’яток зумовлюється дотриманням базової формули заповіту, яка варіюється залежно від живомовної виразності словника духівниць.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки дисертації можуть бути використані для подальших досліджень історії української літературної мови з обраного наукового напряму, у викладанні навчальних курсів та спецкурсів з філологічних спеціальностей у вищих закладах освіти, для представлення української писемної традиції як духовного надбання української нації у практичній діяльності державно-владних структур, відповідальних за здійснення культурно-гуманітарного співробітництва та реалізації програми національної культурницької політики.
Узагальнено і по-новому розв’язано наукову проблему мови і стилю українських духівниць ХVII - XVIII ст. з огляду на структурні, лексико-семантичні та стилістичні характеристики давніх документів українського письменства в діахронічному та синхронічному аспектах. Застосування загальнонаукових та лінгвістичних методів аналізу дало змогу реалізувати обраний концептуальний підхід, з’ясувати тенденції розвитку української писемності через призму історичної документалістики на структурному, лексичному та стилістичному рівнях; визначити спадкоємність мовно-літературних традицій у зв’язку з трансформацією мовностилістичного процесу в нову добу.
Апробація результатів дисертації. Наукові положення апробовано у курсі історії української літературної мови (на філологічному відділенні Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка) та у спецкурсі з герменевтики (в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка), а також викладено у доповідях та виступах на міжнародних та українських науково-практичних конференціях: науково-практичній конференції Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1999); Х всеукраїнській конференції "Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні" (Київ, 2001); науково-практичній конференції Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Філологія на межі тисячоліть" (Київ, 2001); міжнародній конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Мова і культура" (Київ, 2002); міжнародній конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Молодь за інформаційне суспільство" (Київ, 2003); міжнародній конференції "Міжкультурні комунікації: діалог та співробітництво" (Алушта, 2003). Більшість з виступів і доповідей опубліковано.
Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у 5 наукових працях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення, пов’язане з проблемами історико-тестологічного вивчення актової документації з урахуванням дипломатики, що є зокрема, актуальним стосовно українських духівниць кінця ХVІІ - ХVІІІ ст., які досі не досліджувались у структурному, лексико-семантичному та стилістичному аспектах. Докладний аналіз формуляра відповідного жанру у порівнянні з іншими актами дає змогу в діахронії простежити загальні тенденції у розвитку приватної документації, вирізнити специфічні особливості параметральних характеристик, що стосуються оформлення, враховуючи стилістику та реквізит.
Основні наукові результати дослідження відображено у таких висновкових положеннях:
1. Аналіз наукового досвіду історично-текстологічного вивчення актової писемності кінця ХVІІ - ХVІІІ ст. доводить, що сучасні підходи до вивчення мовностилістичних особливостей українських писемних пам’яток (духівниць) кінця ХVІІ - ХVІІІ ст. мають ґрунтуватися на розумінні системних зв’язків мовленнєвої культури українського народу, що передбачає вивчення структурних, лексико-семантичних та стилетвірних особливостей рукописів, вияву їх характерних типових жанрових ознак, зокрема приватної документації відповідного історичного періоду.
2. Давні правові акти, документи, пов’язані з родинною сферою, зі щоденним побутом, мають першорядне наукове значення, оскільки відображають не лише процеси мовного узагальнення, але й живомовні явища. Залежно від цільового призначення акта визначається юридична підоснова змісту документа, що впливає на композицію. Клаузула передає окремо мислиму і виражену в тексті правову дію чи відношення; формуляр - склад і послідовний порядок клаузул у документі. Компаративний текстологічний аналіз духівниць виявив структурні особливості та мовний формуляр різнотипних заповітів. Композиційною основою духівниць виступає чітко окреслена тріадна побудова історичної пам’ятки, яка включає: початковий протокол, основну частину та кінцевий протокол. Структурний аналіз духівниць виявив відмінності в оформленні клаузул залежно від стильвої манери заповідачів, що зумовлюється їхньою соціальною належністю, а також церковнослов’янською традицією, впливом живої мови, стандартизацією ділового письма.
3. Конкретно-історичний підхід до вивчення мови пам’яток, зокрема духівниць, передбачає усвідомлення змінності структури документа в часі з урахуванням повного його обсягу та мовної інформативності, виділення додаткових формул і т.ін. Визначальну частину реквізиту у духівницях становлять формули, пов’язані з означенням творців документа - адресанта, писаря та причетних офіційних осіб, у колі яких він створювався, а також відомостями про підтвердження підписів повірених. У побудові та формулярі заповітів, авторами яких були представники різних соціальних груп (міщани, прості селяни, полковники тощо), спостерігається деяка одноманітність, але вона мотивується спільністю історичного розвитку формуляра актової документації та близьких за жанром актів, процесами уніфікації викладу. Разом з тим відзначено різноманітний виклад та наявність або відсутність певних формул у викладовій частині. Іноді між формулами чітку лінію провести неможливо. Формуляр заповітів складається з ряду стійких однотипних речень. Це зазвичай речення-формули зі стандартною синтаксичною структурою (зокрема послідовністю розташування головних та другорядних членів речення) і значною мірою однотипним лексичним складом.
4. Живомовний матеріал духівниць дає змогу простежити закономірності формування національної літературної мови. Словниковий склад мови, на відміну від її звукової системи та граматичної будови, безпосередньо, органічно і тісно пов’язаний з історією виробництва, побуту, культури, науки та іншими сферами суспільства. У роботі визначено лексико-семантичну класифікацію українських духівниць, зокрема загальновживану лексику, до якої віднесено загальномовну та морально-етичну, а також лексику вузького стилістичного призначення. Лексика документів має сталий характер, позначений жанровими ознаками.
5. Специфіка стилетвірних мовних традицій рукописних пам’яток полягає у поєднанні відповідних базових формул з різною живомовною виразністю документів. Стилістичними особливостями заповітів є мовна метафорика, антоніміка контексту, а також яскраво виражена інтродукція. Стилетвірні мовні особливості заповітів формувалися упродовж різних історичних періодів у взаємозв’язку з виразовими набутками у формулярі офіційно-ділової документації. Контекстуальне порівняння з купчими, дільчими записами, а також дарчими, що найближче прилягають до заповітного жанру, засвідчує явну перевагу перших з огляду на мовні узагальнення і ширшу тематичну палітру у викладовій частині. Разом з тим слов’янізація охопила чимало клаузул у багатьох духівницях. Лексика української мови досліджуваного періоду була багата і на той час повністю забезпечувала спілкування людей в різних ділянках життя і діяльності народу. Про лексичне багатство тодішньої староукраїнської мови, відображеної в аналізованих пам’ятках, свідчить наявність досить розвиненої синоніміки, образно-метафоричних переносів (зокрема у складі лексики, пов’язаної з людськими взаєминами та побутом).
6. У духовних заповітах людина висловлювала власну волю щодо розподілу своєї маєтності після смерті між нащадками і родичами. Тут виявляється її моральний і освітній рівень, з’ясовуються обставини, в яких вона живе тощо. Щоб усе це передати на письмі, треба було володіти певним набором мовних одиниць, відповідними формами вислову, чим і зумовлюється лінгвістична вартість документів такого жанру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Булаховський Л.А. Питання походження української мови // Вибрані праці: В 5 т. - К.: Наукова думка, 1977. - Т.2. -С.36-49.
2. Русанівський В.М. Народнорозмовна мова як джерело розвитку східнослов’янських літературних мов ХVІ ХVІІІ ст.: Доп. на VІІІ Міжнар. з’їзді славістів / Загреб-Любляни, вересень, 1978р. - К.: Наукова думка, 1978. - 26 с.
3. Бурячок А.А. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові. - К.: Вид-во АН УРСР, 1961.- 151 с.
4. Жовтобрюх М.А. Про один теоретичний аспект культури української мови // Мовознавство. К.: Наукова думка, 1967. - №3. - С.57.
5. Німчук В. В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. К.: Наукова думка, 1992.- 412 с.
6. Полюга Л.М. Українська абстрактна лексика ХIV першої половини ХVІІ ст. - К.: Наукова думка, 1991. - С.31.
7. Сологуб Н.М. Слово. Стиль. Норма: Зб. наук. пр., присвячений 65-річчю з дня народження д-ра філол. наук, проф. С.Я. Єрмоленко. - К.: НАН України. Ін-т укр. мови, 2002. - 162 с.
8. Лиса Г.І. Південно-слов’янські традиції у формуванні книжно-писемної мови Київської Русі // Українська мова з минулого в майбутнє. - К.: Ін-т укр. мови. - 1998. - С.44-47.
9. Батюк Л.І. Лексика літопису Самовидця // Дослідження і матеріали з української мови. - К.: Вид-во АН УРСР, 1959. - Т. 1. - С.36.
10. Генсьорський А.І. Галицько-Волинський літопис (Лексичні, фразеологічні та стилістичні особливості). К.: Вид-во АН УРСР, 1961. - 284 с.
11. Горобець В.Й. Ділова документація Гетьманщини ХVІІІ ст. К.: Наукова думка, 1993. - 388 с.
12. Чепига И.П. Творчество Иоаникия Галятовского, украинского писателя второй половины ХVІІ в.: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01. - К., 1965. - 12с.
13. Стрельчук Г.П. Система словозміни в українських інтермедіях ХVІІ - ХVІІІ ст.: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / КГУ им. Т.Г. Шевченко. - К., 1990. - 20 с.
14. Ніка О.І. Дієприслівник у структурі речень староукраїнської мови другої половини XVI - першої половини ХVІІ століть (формально-синтаксичний, семантичний та комунікативний аспекти): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / КНУ ім. Т. Шевченка. - К., 1998. - 18 с.
15. Наєнко Г.М. Наукова лексика у творах Кирила Транквіліона - Ставровецького: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / КНУ ім. Т. Шевченка. - К., 1994. - 23 с.
16. Маліневська Н.П. Фонетична система української мови ХVІІ - початку ХVІІІ ст.: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / КНУ ім. Т. Шевченка. - К., 2000. - 18 с.
17. Суховій О.О. Фразеологія ораторсько-проповідницької прози Варлаама Ясинського: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / КНУ ім. Т. Шевченка. - К., 2002. - 19 с.
18. Непийвода Ф.А. Актовые книги Стародубского городового уряда как памятник украинского литературного языка: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01. - К., 1962. - 19 с.
19. Ткач Ф.Є. До характеристики словникового складу мови українських ділових документів ХVІІ ст. (універсалів та листів-наказів гетьманської канцелярії Богдана Хмельницького) // Пр. Одеськ. ун-ту. - Сер. філол. наук. - Т.152. - Вип. 15. - Одеса. - 1962. - С.116.
20. Винник В.О. Назви одиниць виміру і ваги в українській мові. - К.: Наукова думка, 1966. - 151 с.
21. Гнатюк Л.П. Научная терминология в произведениях Г.С. Сковороды: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / КГУ им. Т.Г. Шевченко. - К., 1989. - 20 с.
22. Кочерган М.П. Лексика понятий времени в украинском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / АН УССР. Отд-ние лит., языка и искусствовед.- К., 1967. - 16 с.
23. Невойт В.И. Названия пищи и продуктов питания в древнерусском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / КГУ им. Т.Г. Шевченко. - К., 1986. - 23 с.
24. Крижко О.А. Розвиток семантики побутової лексики українських літописів кінця ХVІІ - початку ХVІІІ ст. (назви їжі, напоїв, продуктів харчування): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К., 1997. - 17 с.
25. Стецюк Б.Р. Юридична лексика кримінально-процесуального права Гетьманщини: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Запорізьк. держ. ун-т. - Запоріжжя, 1999. - 19 с.
26. Каштанов С.М. Очерки русской дипломатики. - М.: Наука, 1970.- С.12.
27. Ахманова. О.С. Словарь лингвистических терминов. - М.: Изд-во Советская энциклопедия, 1966. - С.502.
28. Филин Ф.П. Происхождение русского, украинского и белорусского языков. - Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1972. - С.35.
29. Срезневский И. Материалы для словаря древнерусского языка. - М., 1958.
30. Сумцов М.Ф. Начерк розвитку української літературної мови. - Х.: Союз. - 1918. - 40 с.
31. Житецький П.Г. Нарис літературної історії української мови в ХVІІ ст.// Вибрані праці: Філологія.- К.: Наукова думка, 1987. - С. 20-56, 118-125.
32. Франко І. Я. Говоримо на вовка - скажімо і за вовка. Зібр. тв. у 50 т. - К., 1980. - Т.28. - С.174.
33. Огієнко І. Історія української літературної мови. К.: Либідь, 1995. - 290 с.
34. Перетц В.Н. Исследование и материалы по истории старинной украинской литературы ХVІ - ХVІІІ веков. - М.; Л.: Изд-во АН СССР. Ленингр. отд-ние, 1962. - 255 с.
35. Шахматов О.О. Кримський А.Ю. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам’ятників письменської староукраїнщини ХІ - ХVІІІ вв. - К.: Друкар, 1924. - С.107.
36. Гумецька Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХІV - ХV ст. - К.: Вид-во АН УРСР, 1958. - 298 с.
37. Русанівський В.М. Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови. К.: Наукова думка, 1977. - 237 с.
38. Півторак Г. П. Українці: звідки ми і наша мова. К.: Наукова думка, 1993. - 200 с.
39. Горобець В.Й. Діаріуші визначні памятки української писемності ХVІІІ ст.// Історичні джерела та їх використання. - К.: Наукова думка, 1972. - Вип. 7.- С.102-114.
40. Пещак М.М. Стиль ділових документів ХІV ст.: (Структура тексту). К.: Наукова думка, 1979. - С.3-19.
41. Передрієнко В.А. Формування української літературної мови ХVІІІ ст. на народній основі. К.: Наукова думка, 1979. - С.56-79.
42. Зейда А. Я. Делопроизводство Рижского цехового суда // Актовое источниковедение. - М.: Наука, 1979. - С.186-190.
43. Рабинович М. Д. Офицерские "сказки" и послужные списки начала ХVІІІ в. // Актовое источниковедение. - М.: Наука, 1979. - С.108-122.
44. Сумкіна А.И. Обзор некоторых материалов московской деловой письменности ХVІІІ в. // Памятники русского языка: исследования и публикации. - М.: Наука, 1979. - С.55-64.
45. Литвак Б.Г. О закономерностях эволюции делопроизводственной документации в ХVІІІ - ХІХ вв. // Проблемы источниковедения истории СССР и специальных исторических дисциплин. - М.: Наука, 1984. - С.54.
46. Демкин А.В. О формулярах заемных "кабал" и "памятей" первой половины в ХVІІІ - ХІХвв.// Сов. архивы. - М. - №5. - 1985. - С.35-37.
47. Лихачов Н.П. Дипломатика. - Спб., 1901. - С.10.
48. Королев Г.И. Современные исследования по дипломатике в Чехословакии // Актовое источниковедение. - М.: Наука, 1979. - С.245 - 269.
49. Волков С. С. Стилевые лексико-фразеологические средства деловой письменности ХVІІ века ( На материале челобитных): Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.01 / АН СССР. Ин-т русск. яз. М., 1981. - 36 с.
50. Дерягин В. Я. Русская деловая речь на Севере в ХV - XVІІ вв: Атореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.01 /АН СССР. Ин-т русского языка. - М., 1980. - С.3 - 9.
51. Каштанов С.М. К изучению формуляра великокняжеских духовных грамот конца ХІV - начала ХVІ в. // Вспомогательные исторические дисциплины. - Л.: Наука. Ленингр. отд-ние.- 1979. - т.ХІ. - С.238-251.
52. Лаппо-Данилевський А.С. Очерки русских дипломатических частных актов. - М.: Наука, 1920. - С.12-18.
53. Пушкарев Л.Н. Классификация русских письменных источников по отечественной истории. - М.: Наука, 1975. - С.262-267.
54. Волков С.С. Лексика русских челобитных ХVІІ века. Формуляр, традиционные этикетные и стилевые средства. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та 1974. - 164 с.
55. Виноградов В.В. Основные проблемы изучения образования и развития древнерусского литературного языка. - М.: Изд-во АН СССР, 1958. - С.111.
56. Ефимов А.И. Стилистика русского языка. - М.: Просвещение, 1969. - 262 с.
57. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования / Лингвистика текста. Матер. научн. конф. - М.: Наука, 1974. - Ч.І. - С.18.
58. Косериу Е. Синхрония, диахрония и история: (Проблемы языкового изменения) // Новое в лингвистике. - М.: Изд-во иностр. лит., 1963. - Вып. 3.- С. 173-175, 515.
59. Власова О.Ф. Основные закономерности членения древних текстов ( на материале религиозно-публицистических текстов древне - и среднеанглийского периодов) // Текст как важнейшая единица коммуникации (в диахронии и синхронии). - К.: КГПИИЯ, 1984. - С. 12.
60. Леонтьев А.А. Признаки связности и цельности текста // Лингвистика текста. Матер. научн. конф. - М.: Наука, 1974. -Ч.І. - С.168.
61. Введенский А.А. Лекции по документальному источниковедению истории СССР (Дипломатика). - К.: Изд-во Киевск. ун-та, 1963. - С. 20.
62. Крип’якевич І. Студії над державою Богдана Хмельницького // Наук. зап. т-ва ім. Т.Г. Шевченка. - Л., 1927. - Т.147. - С.55-80.
63. Геращенко О.М. Історія композиції та формуляра українських гетьманських універсалів: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Харк. держ. ун-т. Х., 1996. - 20 с.
64. Ажнюк Л.В. Функціональний синтаксис директивних документів ХІV - середини XVІІ ст.: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України. Ін-т укр. мови. - К., 1996. - 18с.
65. Полежаев П. О завещаниях. // Архив исторических и практических сведений. - Спб., 1858. - К.І. - С. 21 - 104.
66. Дебольский В.Н. Духовные и договорные грамоты московских князей как историко-географический источник. - Спб., 1901-1902.- Ч.І - ІІ.
67. Орешников А.А. Материалы к русской сфрагистике. // Тр. Моск. нум. общ-ва. - М., 1903. - Т.ІІІ. - Вып.І.
68. Каманин И.М. Палеографический изборник: Материалы по истории южно-русского письма в ХV - XVІІІ вв. - К., 1899. - С.1-19.
69. Панашенко В.В. Палеографія українського скоропису другої половини ХVІІ ст. - К.: Наукова думка, 1974. - С.7-10.
70. Щепкин В.Н. Русская палеография. - М.: Наука, 1967. - 224 с.
71. Горобець В.Й. Український скоропис першої половини ХVІІІ ст. // Мовознавство. К.: Наукова думка, 1982. - № 2. - С.79-85.
72. Ділова і народно-розмовна мова ХVІІІ ст.: (Матеріали сотенних канцелярій і ратуш Лівобережної України) / Підгот. до вид. В.А.Передрієнко. К.: Наукова думка, 1976. - 416 с.
73. Ділова мова Волині і Наддніпрянщини ХVІІ ст. (Збірник актових документів) / Підгот. до вид. В.В. Німчук, В.М.Русанівський, К.С. Симонова, В.Ю.Франчук, Т.К.Черторизька. К.: Наукова думка, 1981. - 316 с.
74. Лохвицька ратушна книга другої половини ХVІІ ст.: Збірник актових документів / Підгот. до вид. О.М. Маштабей, В.Г.Самійленко, Б.А.Шарпило. К.: Наукова думка, 1986. - 222 с.
75. Приватні листи ХVІІІ ст. / Підгот. до вид. В.А.Передрієнко. К.: Наукова думка, 1987. - 171 с.
76. Коваль А.П. Культура ділового мовлення: Писемне та усне ділове спілкування. - К.: Вища шк., 1982. - 287 с.
77. Семенченко Г.В. Духовные грамоты ХІV - ХV вв. как исторический источник: Автореф. дис. канд. истор. наук: 07.00.09 / АН СССР. Ин-т истории СССР.- М., 1983. - 18с.
78. Семенченко Г.В. Исследование завещаний ХІV - XV вв. в отечественной историографии и перспективы их дальнейшего изучения // Исследования по источниковедению истории СССР дооктябрского периода. Сб. ст. - М.: Ин-т истории АН СССР. - 1985. - С.5-21.
79. Тихомиров М.Н. Источниковедение истории СССР с древнейших времен до конца ХVІІІ в. / Курс источниковедения истории СССР. - М., 1940.- Т.І. - С.115-116.
80. Коробков Н. Русская дипломатика. Краткий очерк. - М. - Архивное дело 1940. - №1. - С.34-36. - Прим.42.
81. Базилевич К.В. Имущество московских князей ХІV - ХV вв. // Тр. Гос. историч. муз. - М., 1926. - Вып. ІІІ.- С.3-52.
82. Андреев В.Ф. Новгородские духовные ХІІ - ХV вв. // Вспомогательные исторические дисциплины. - Л., 1982.- Т.ХІІІ. - С.131-149.
83. Винокур Г.О. Избранные работы по русскому языку. - М.: Учпедгиз, 1959. - С.221-222.
84. Худаш М.Л. Лексика українських ділових документів кінця ХVІ - початку ХVІІ ст. (на матеріалах Львівського Ставропігійського братства). К.: Вид-во АН УРСР, 1961. - 164 с.
85. Горобець В.Й. Лексика історично-мемуарної прози першої половини ХVІІІ ст.: На матеріалі українських діаріушів. К.: Наукова думка, 1979. - С.102-114.
86. Жанри і стилі в історії української літературної мови / В.В. Німчук, В.М. Русанівський, І.П. Чепіга та ін. / АН УРСР. Ін-т мов-ва ім. О.О. Потебні. К.: Наукова думка, 1989. - 281 с.
87. Карпенко Ю.О. Топонімія Буковини. К.: Наукова думка, 1973. - 240 с.
88. Добосевич У. Б. Мова і стиль учительних Євангелій кінця ХVI - початку ХVІІ ст.: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Львівськ. держ. ун-т ім. І.Я. Франка .- Л., 1997. - 18 с.
89. Житецький П.Г. "Енеїда" Котляревського у зв’язку з оглядом української літератури ХVІІ ст. // Вибрані праці: Філологія. - К.: Наукова думка, 1987. - С.139-255.
90. Русанівський В.М. Джерела розвитку східнослов’янських мов. - К.: Наукова думка, 1985. - 231 с.
91. Пономарів О. Стилістика сучасної української мови. - Тернопіль: 2000. - С. 19.
92. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. К.: Наукова думка, 1976. - 288 с.
93. Котков С.И. Очерки по лексике южновеликорусской письменности ХVІ - ХVІІІ веков. - М.: Наука, 1970. - С.7-292.
94. Ларин Б.А. Лекции по истории русского литературного языка (Х - середина ХVІІІ в.). - М.: Высш. шк., 1975. - 327 с.
95. Українська література ХІV - ХVІ ст. / За ред. І.О. Дзеверіна, О.Т. Гончара, Ю.Е. Григор’єва, В.Г. Дончика та ін. - К.: Наукова думка, 1988. - 597 с.
96. Грінченко Б. Словарь української мови: В 4 т. - К.: Наукова думка, 1996. - Т.2. - 588 с.
97. Грінченко Б. Словарь української мови: В 4 т. - К.: Наукова думка, 1997. - Т.3. - 516 с.
98. Грінченко Б. Словарь української мови: В 4 т. - К.: Наукова думка, 1997. - Т.4. - 616 с.
99. Мейе А. Общеславянский язык. - М.: Изд-во иностр. лит., 1951. - С.400-401.
100. В.О. Горпинич. Назви жителів в українській мові. - К.: Вища шк., 1979. - С.25.
101. Брус М.П. Загальні жіночі особові номінації в українській мові ХVІ - ХVІІІ століть: словотвір і семантика: Автореф. дис.. кан. філол. наук: 10.02.01. - Івано-Франківськ, 2001. - С.2-7.
102. Кровицька О.В. Семантична таа словотвірна характеристика назв осіб у пам’ятках української мови ХVІ - ХVІІІ ст.: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. - Львів, 1995. - С.6-9.
103. Цыганенко Г.П. Этимологический словарь русского языка: более 5000 слов. М.: Рад. шк., 1989. - 510 с.
104. Лексикон латинський Є. Славинецького. Лексикон словенолатинський Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського / Підг. до вид. В.В. Німчук. - К.: Наукова думка, 1973. - 541 с.
105. "Лексис" Лаврентія Зизанія. Синоніма славеноросская / Підг. текст. пам’яток і вступ. ст. В.В. Німчука. - К.: Наукова думка, 1964. - 203 с.
106. Німчук В.В. Мова українського травника ХVІ ст. // Мовознавство, 1976. - №5.
107. Шанский Н.М. и др. Краткий этимологический словарь русского языка. - М.: Просвещение, 1971. - 542 с.
108. Из области словообразования. - Русский филологический вестник. - 1911. - Т.LХVІ. - С. 34-35.
109. Горобець В.Й. Спадкоємні традиції в розвитку української мови (сільськогосподарська та побутова лексика української мови другої половини ХVІІІ ст.) // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. - К., 2001. - Вип.ІІІ. - С.33-34.
110. Лексикон словенороський Памви Беринди. / Підг. тексту і вступ. стаття В.В. Німчука. - К.: Вид-во АН УРСР, 1961. - 272 с.
111. Преображенский А.Г. Этимологический словарь русского языка: В 2 т. / Государственное изд-во иностранных и национальных словарей. - М., 1959. -Т.2. - 560 с.
112. Трубачев О.Н. История славянских терминов родства и некоторых древнейших терминов общественного строя. - М.: Изд-во АН СССР, 1959. - С.14.
113. Преображенский А.Г. Этимологический словарь русского языка: В 2 т. / Государственное изд-во иностранных и национальных словарей. - М., 1959. -Т.1. - 717с.
114. Даниленко В.П. Русская терминология. Опыт лингвистического описания. - М.: Наука, 1977.- 246 с.
115. Історія української мови: Лексика і фразеологія / В.О. Винник, В.Й. Горобець, В.Л. Карпова та ін.: Ред. кол.: В.М. Русанівський та ін. - К.: Наукова думка, 1983. - 743с.
116. Вовчок Марко. Твори: В 6 -ти т. - К.: Держлітвидав УРСР, 1955 - 1956. - Т.1-6.
117.