Супіханов Геннадій Борисович. Кон'юнктура ринку ріпаку та умови підвищення ефективності його виробництва

Краткое описание

Супіханов Геннадій Борисович. Кон'юнктура ринку ріпаку та умови підвищення ефективності його виробництва: дисертація канд. екон. наук: 08.06.01 / Національний аграрний ун-т. - К., 2003

Супіханов Г.Б. Кон’юнктура ринку ріпаку та умови підвищення ефективності його виробництва. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація і управління підприємствами Національний аграрний університет, Київ, 2003.
Дисертацію присвячено проблемам формування ринку ріпаку та системі організаційно-економічних заходів щодо підвищення ефективності його виробництва в Україні. Уточнена економічна сутність кон’юнктури ринку” та умови формування кон’юнктури ринку з урахуванням розвитку ринкових відносин, проаналізовано сучасний стан виробництва насіння ріпаку та продуктів його переробки в Україні та світі, визначені пріоритетні ринки насіння ріпаку та продуктів його переробки, які враховують економічну ефективність виробництва, а також ефективність експортних операцій при реалізації ріпаку та продуктів його переробки.

Проведені дослідження формування кон’юнктури ринку ріпаку дають змогу зробити висновки, що мають теоретичне та практичне значення:
1. Кон'юнктура ринку це комплексне поняття, на яке мають вплив як фактори ринкового механізму регулювання, так і державного з властивими йому суб'єктивними і об'єктивними важелями впливу. Кон'юнктура господарства, галузі чи окремого товарного ринку - це поточний стан певної економічної системи, який формується в кожний момент під впливом суб'єктивних і об'єктивних факторів або причин, завдяки яким створюється та чи інша ринкова ситуація у відповідний відрізок часу.
2. Однією з головних задач вивчення ринку є аналіз поточного співвідношення попиту та пропозиції на продукцію з можливістю прогнозу руху цих параметрів ринку в майбутньому. В зв'язку з цим дуже важливе місце посідають питання вивчення та прогнозування економічної кон'юнктури як загальногосподарської, що відображає функціонування господарського механізму в цілому, так і кон'юнктури окремих товарних ринків.
3. Необхідною умовою оптимального функціонування сільськогосподарських товаровиробників є наявність ринкової інфраструктури. Вона являє собою сукупність відповідних суб’єктів ринку, які забезпечують функціонування підприємницьких структур, регулювання зв’язків між ними і просування товарів та рух коштів. Завдяки ринковій інфраструктурі проходить оптимізація руху товарно-грошових ресурсів, досягається пропорційність у розподілі ресурсів і продуктів, мінімізуються витрати. Відсутність високорозвиненої інфраструктури ринку не сприяє формуванню оптимальних співвідношень між обсягами попиту і пропозиції.
4. Серед основних складових, які обумовлюють конкурентоспроможність аграрної продукції, можна виділити такі фактори, як якість, витрати виробництва та ціни реалізації. В свою чергу вони залежать від впливу ряду інших факторів, що формують якісні переваги продукції та індивідуальний рівень витрат товаровиробника. Тобто забезпечення конкурентоспроможності та підвищення якості продукції сільського господарства є багатофакторним явищем.
5. Нарощування виробництва ріпаку в Україні та пожвавлення ринку продукції його переробки наприкінці 1980-х та 1990-х років було викликано державною підтримкою галузі. Однак лише часткове виконання та згортання державних програм вирощування та переробки ріпаку спричинили занепад галузі. В результаті посіви ріпаку в Україні не перевищують 200 тис. га, валові збори складають 100- 120 тис. тонн.
6. Ринок ріпаку та продукції його переробки розвивається в напрямку збільшення обсягу експорту в 7,2 рази. Протягом 1996-2000 років за межі країни реалізовано було 50% продукції, виробленої підприємствами підкомплексу (в тому числі ріпак, продукція олійно-жирової галузі). Валютна виручка від експорту ріпаку та ріпакової олії у 1999 р. перевищила 7 млн. дол. США, у 2000р. 11,5 млн. дол. США, у 2001 році 16,3 млн. дол. США. Однак експорт здійснювався за нижчими від світових цінами як на товарний ріпак, так і на олію та шрот (в середньому на 15-20%). Низькі експортні ціни обумовлені низькою якістю продукції.
7. Одним із факторів збільшення посівних площ ріпаку та досягнення прогнозованих обсягів валового виробництва є належний рівень забезпечення товаровиробників необхідними обіговими коштами на придбання добрив, засобів захисту, матеріально-технічної бази.
8. Одним із методів прогнозування пріоритетності вирощування товарних культур та виробництва ріпаку є математичне моделювання, в основі якого лежить метод побудови моделі на основі показників, які стосуються безпосередньо процесу виробництва. При песимістичній стратегії розвитку вирощування товарних культур в умовах обмеженого доступу до обігових коштів пріоритетне вирощування ріпаку проявляється при 90% і більше забезпеченні обіговими коштами при наступній насиченості сівозмін товарними культурами (%): ярі на зерно 50, ріпак та картопля 20, соняшник 10. Така насиченість товарних культур в сівозміні дозволяє одержати 305 тис грн. прибутку на 1000 га ріллі.
9. При оптимістичній стратегії розвитку вирощування товарних культур в умовах обмеженого доступу до обігових коштів пріоритетне вирощування ріпаку проявляється при 80 % і більше забезпеченні обіговими коштами при наступній насиченості сівозмін товарними культурами (%): ярі на зерно 44,9, картопля і ріпак 20, соняшник 10, озимі 5,1. Така насиченість вирощування товарних культур дозволяє одержувати 999 тис грн. прибутку.
10. При збереженні оптимістичних умов виробництва ріпаку та песимістичних факторах вирощування інших культур його можна вирощувати в сівозмінах до 20 % при обмеженому доступі до обігових коштів. Навіть при 50% забезпеченні обіговими коштами можна одержати 227 тис грн. прибутку на 1000 га ріллі від наступного співвідношення вирощування товарних культур в сівозміні (%): ріпак 20, соняшник 10, цукровий буряк 13,6 та кормові культури 56,4.
11. В умовах ринкової економіки для формування ринку ріпаку необхідно визначити зони товарного виробництва з повним використанням природноекономічного потенціалу, що дозволить вирощувати високі врожаї цієї культури. Найповніше повно цим вимогам відповідають умови, що склались у Рівненській, Херсонській, Хмельницькій, Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Вінницькій та Житомирській областях.