Суспільний сектор економіки і публічні фінанси в умовах глобалізаційних змін

Краткое описание

Міністерство фінансів України
ДННУ «Академія фінансового управління»

УДК 330.111.6

ДЛУГОПОЛЬСЬКИЙ
ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

Суспільний сектор економіки і публічні фінанси
в умовах глобалізаційних змін

08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант:

Єфименко Тетяна Іванівна

д.е.н., проф.

Київ – 2013

Зміст

ВСТУП с.4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СУСПІЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ ЗА УМОВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ с.17
1.1. Інституціональна теорія та методологія інституціональних трансформацій як основа економічних реформ с.17
1.2. Концептуальні засади трансформації суспільного сектора економіки та публічних фінансів в добу інформаційного суспільства с.40
1.3. Нові підходи до осмислення змісту та оцінки ефективності функціонування суспільного сектора економіки с.52
1.4. Трансформація ключових теорій суспільного сектору економіки під впливом глобальних змін с.72
Висновки до розділу 1 с.96

РОЗДІЛ 2. СУСПІЛЬНИЙ ВИБІР ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУСПІЛЬНИМИ БЛАГАМИ В ГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ с.100
2.1. Концептуальні підходи до функціонування ринку суспільних благ с.100
2.2. Трансформація механізмів надання суспільних благ у ХХІ ст. с.123
2.3. Вектори зміни суспільного вибору в глобальній економіці с.134
2.4. Проблема «розрідження демократії» при ухваленні політико-економічних рішень с.157
2.5. Глобальне управління та інформатизація уряду с.176
Висновки до розділу 2 с.197

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНИЙ ПРОСТІР РОЗВИТКУ СУСПІЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ І ПУБЛІЧНИХ ФІНАНСІВ с.200
3.1. Трансформація податкової політики в світлі підвищення факторної мобільності та глобальної інтеграції с.200
3.2. Бюджетні реформи як реакція на прояви світової фінансової кризи та фіскальний федералізм с.221
3.3. Роль державно-приватного партнерства у модернізації суспільного сектору економіки і публічних фінансів с.243
3.4. Вплив лобізму на функціонування суспільного сектору економіки та публічні фінанси с.260
Висновки до розділу 3 с.275

РОЗДІЛ 4. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ РЕФОРМ СУСПІЛЬНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ З УРАХУВАННЯМ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ с.279
4.1. Модернізація фіскальної політики: оптимізація податкового тягаря та підвищення якості суспільних благ с.279
4.2. Фіскальні правила і норми як інструмент фіскальної консолідації с.297
4.3. «Пенсійна криза» та пенсійні реформи с.326
4.4. Інституціональні інструменти реформування системи публічних фінансів с.343
Висновки до розділу 4 с.360

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ с.363

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ с.371

ДОДАТКИ с.444

ВСТУП

Актуальність теми. Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. у світовій економіці відбулися радикальні зміни, пов’язані не лише з посиленням структурної взаємозалежності національних економік, їх відкритості, а й суттєвою зміною ролі держави під впливом глобалізації. Сучасні інтеграційні процеси, властиві як розвинутим країнам світу, так і країнам, що розвиваються, зумовлюють чимало проблемних питань, пов’язаних із втратою національними державами частини свого суверенітету, делегуванням повноважень щодо забезпечення суспільними благами на вищі та нижчі рівні управління, кризою публічних фінансів. Кризові процеси у сфері публічних фінансів є особливо гострими у зв’язку з тим, що фактори формування глобальної економіки як цілісної системи в протилежних напрямах впливають на дохідну та видаткові чистини бюджетів більшості країн світу. Підтримання досягнутого рівня соціальних гарантій стає дедалі потужнішим викликом у сфері макроекономічних орієнтирів та управління в суспільному секторі. На тлі цього визначення напрямів трансформації суспільного сектору економіки та публічних фінансів стає складним інтелектуальним завданням, оскільки змінюються гносеологічні принципи аналізу ефективності публічних інституцій, дебатуються межі оптимальної державної інтервенції, а співвідношення між приватним і суспільним секторами та колективними механізмами надання благ стають дедалі гнучкішими з огляду на глобальну конкуренцію та підвищення ефективності управлінської діяльності в інформаційному суспільстві.
Чимало викликів, які постають сьогодні перед глобальною економікою та окремими країнами світу, іманентно пов’язані з функціонуванням суспільного сектору та публічних фінансів. В Україні головні цілі та стратегічні напрями реформування суспільного сектору та державних фінансів визначено Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Їх реалізація потребує відповідного наукового та інституціонального забезпечення з метою обґрунтування, прийняття та впровадження ефективних управлінських рішень.
Фундаментальним проблемам функціонування суспільного сектору економіки присвячені праці багатьох авторитетних зарубіжних економістів, а також вітчизняних науковців. Так, питання сутності, масштабів та ефективності розвитку суспільного сектору піднімаються в працях М. Абдулаєва, Е. Аткінсона,
Г. Ахінова, Є. Балацького, Е. Бухвальда, Дж. Б’юкенена, В. Гумбольдта,
А. Дорофєєвої, К. Енхієра, О. Кухар, І. Малого, Р. Масгрейва, А. Мельник,
В. Танці, Дж. Стігліца, Л. Счукнехта, Л. Хемса, Л. Якобсона та ін.
Фінансові аспекти розвитку суспільного сектору економіки розкриваються в працях В. Андрущенка, Р. Армі, А. Афонсо, В. Базилевича, В. Баумоля,
Ш. Бланкарта, А. Вагнера, Дж. Вілсона, В. Вишневського, В. Гейця, Дж. Д’ю,
Т. Єфименко, Я. Жаліла, Ю. Іванова, М. Карліна, Ф. Кене, Дж. Кейнса,
О. Кириленко, В. Козюка, А. Крисоватого, В. Кудряшова, А. Лаффера, І. Луніної, І. Лютого, Р. Масгрейва, Е. Мендози, В. Опаріна, В. Оутса, Г. П’ятаченка,
А. Соколовської, Л. Тарангул, В. Тропіної, Л. Фелда, А. Хофлера, Д. Хохича,
А. Чухна, К. Швабія, В. Шевчука, С. Юрія та ін.
Основи економіки добробуту та суспільного вибору аналізуються в працях
Р. Адамса, Р. Барро, І. Бентама, Ф. Вільямс, О. Грішнової,
К. Джині, К. Ерроу, Дж. Еспін-Андерсена, Дж. Кларка, Е. Лібанової,
В. Нісканена, Р. Нуреєва, М. Олсона, В. Парето, А. Пігу, Дж. Роулза,
П. Самуельсона, А. Сена, П. Спікера, Р. Тітмусса, Дж. Тобіна, Л. Церкасевич та ін.
Проблемам забезпечення суспільними благами та інституційним механізмам управління суспільним сектором присвячені праці В. Варнавського, В. Венгера,
В. Віскозі, С. Гасанова, Р. Грінберга, А. Гриценка, В. Дементьєва, П. Леоненка,
А. Лернера, В. Мандибури, Т. Меркулової, К. Павлюк, Д. Полозенка,
А. Рубінштейна, Е. Тарандо, Д. Умєрової, В. Федосова, П. Юхименка та ін.
Інноваційна активність в суспільному секторі економіки розглядається в працях В. Алєксандрова, Ф. Беррі, А. Гальчинського, Дж. Гелбрейта, А. Голубєвої,
Е. Денісона, В. Іноземцева, М. Кастельса, Ф. Махлупа, Б. Мільнера, Д. Норта,
Г. Стіглера, Й. Шумпетера та ін.
Проте, незважаючи на такий суттєвий науковий доробок, дослідженню суспільного сектору економіки бракує цілісності та системності, ґрунтовних розробок, присвячених впливу глобалізації та інформатизації на масштабність проявів його активності в економічній системі, а також ув’язки соціально-економічних та політико-правових проблем його функціонування з інституційною архітектонікою глобальної та національних економік. Зазначене зумовлює актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з тематичним планом науково-дослідних робіт ДННУ «Академія фінансового управління» в межах тем: «Забезпечення стійкості державних фінансів та розширення фіскального простору економічних реформ. Інституційні фактори забезпечення стійкості державних фінансів та розширення фіскального простору» (№ ДР 0112U003353), «Теоретичні та прикладні засади розроблення й впровадження фіскальних норм і правил, що впливають на стійкість державних фінансів» (№ ДР 0112U005420), а також планом наукових досліджень ТНЕУ в рамках тем: «Формування концептуальних основ модернізації суспільного сектору економіки в умовах глобальних змін» (№ ДР 0107U002608, відповідальний виконавець), «Дослідження методологічних засад державного регулювання економіки на макро- і мезорівнях» (№ ДР 0104U000406), «Економічне зростання в Україні в контексті реалізації стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку» (№ ДР 0109U000036).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування концептуальних засад трансформації суспільного сектору економіки в епоху глобальних змін, виявлення основних напрямів та наслідків еволюції фіскальної та соціальної політики в умовах посилення кризових явищ у сфері державних фінансів, розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності реформування суспільного сектору економіки України у середньостроковому періоді.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань:
- на основі дослідження гносеологічних засад розвитку суспільного сектору економіки за умов глобалізації обґрунтувати теоретичні положення щодо комплексної оцінки його структури, масштабів та ефективності, враховуючи традиційні та новітні концепції інституціональних і структурно-технологічних змін, поліваріантних траєкторій розвитку економіки знань та інформаційного суспільства;
- розробити сучасну картографію суспільних благ з відмінними типологічними ознаками, в рамках якої встановити їх структурні зв’язки та окреслити механізми їх надання і фінансування з огляду на збалансування цілей щодо ефективності інституцій суспільного сектору та колективних дій у сфері публічних фінансів з природними інтенціями домашніх господарств та корпорацій до мінімізації податкового тягаря;
- на основі аналізу специфіки глобальних суспільних благ у ХХІ ст., оцінки переваг і недоліків у механізмах їх фінансування, виявити фактори, що сприяють взаємній трансформації та модифікації локальних, національних і глобальних суспільних благ;
- встановити зв’язок між масштабами перерозподілу ВВП через систему публічних фінансів та показниками соціально-економічного розвитку, якістю інститутів, на основі чого зробити висновки про пріоритетні напрями модернізації цілей бюджетних програм, що забезпечують функціонування суспільного сектору;
- визначити напрями трансформації інституціональних основ функціонування суспільного сектору економіки з метою підвищення його фінансової стійкості до зовнішніх шоків, циклічних коливань, динамічних структурних змін, а також з метою мінімізації політико-економічного опортунізму при ухваленні фіскальних рішень, що можуть мати міжгенераційні екстерналії;
- на основі компаративного аналізу тенденцій змін у сфері публічних фінансів розвинутих країн та країн, що розвиваються, обґрунтувати основні напрями структурної трансформації фінансування охорони здоров’я, освіти і науки, охорони довкілля, соціального захисту населення та виявити типологічні моделі пріоритетів у наданні суспільних благ;
- в умовах посилення гнучкості інститутів суспільного сектору економіки оцінити вектор модифікації суспільного вибору та державного управління під впливом зростаючої боргової вразливості національних економік, а також вплив електронного урядування на ефективність функціонування суспільного сектору в розвинутих країнах та країнах, що розвиваються;
- з’ясувати фінансові та інституційні аспекти трансформації суспільного сектора економіки в умовах жорстких бюджетних обмежень, що вимагає пошуку нових методів у наданні суспільних благ, обґрунтування рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності його розвитку через механізми державно-приватного партнерства, фіскальної ефективності, подолання «інституційних пасток».
Об’єктом дослідження є суспільний сектор економіки та публічні фінанси.
Предметом дослідження є економічні відносини, зумовлені трансформаційними процесами (спонтанними та регульованими) в суспільному секторі економіки та публічних фінансах, що відбуваються під впливом глобалізації.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи стали сукупність принципів і прийомів наукового дослідження, загальнонаукових (історичний, систематизації, групування та узагальнення, формалізації) і спеціальних (системно-структурного та компаративного аналізу, графічний, економіко-статистичні) методів, використання яких зумовлене поставленою метою і завданнями дослідження.
У процесі наукового дослідження застосовано системний метод наукового пізнання, згідно з яким усі економічні явища і процеси аналізуються у взаємозв’язку, взаємозалежності та розвитку. У роботі використано такі методи: аналізу і синтезу – для характеристики методологічних аспектів дослідження суспільного сектору економіки та публічних фінансів за умов глобалізації; історико-логічного аналізу – для дослідження базових концепцій розвитку суспільного сектору економіки, історичних передумов трансформації механізмів фінансування суспільних благ; системно-функціональний – для розкриття сутнісних характеристик та структурних складових суспільного сектору економіки; логічного узагальнення та екстраполяції – для виявлення особливостей розвитку суспільного сектору економіки та публічних фінансів в глобальній економіці, особливостей здійснення суспільного вибору; наукової абстракції – для обґрунтування необхідності зміни ролі суспільного сектору економіки під впливом глобалізаційних змін; економіко-статистичний та графічний – для виконання аналітичних розрахунків та виявлення тенденцій розвитку суспільного сектору економіки в зарубіжних країнах, а також комплексного дослідження фінансування та розвитку суспільного сектору економіки в Україні; компаративного аналізу – для співставлення тенденцій розвитку суспільного сектору економіки і публічних фінансів в розвинутих країнах та країнах, що розвиваються; ретроспективного аналізу – для структуризації етапів еволюції гносеологічного розуміння суспільного сектору економіки; економіко-математичного моделювання – для визначення напрямів впливу глобалізації на показники функціонування суспільного сектору економіки.
Інформаційно-нормативну базу дисертаційного дослідження становлять наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених-економістів з відповідної тематики, аналітичні розробки міжнародних організацій, законодавчі та інші нормативні акти України, офіційні дані Державної служби статистики України, Міністерства фінансів України, результати соціологічних досліджень, електронні ресурси мережі Інтернет (щорічні звіти Світового економічного форуму, матеріали Європейської комісії, Світового банку, МВФ).
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у концептуальному вирішенні на теоретико-методологічному рівні проблеми розроблення комплексу теоретичних положень та аналітичних інструментів, за допомогою яких здійснено обґрунтування напрямів модернізації суспільного сектора й підвищення його функціональної та інституціональної ефективності в умовах глобалізаційних змін та розвитку сфери публічних фінансів. Нові наукові положення, отримані особисто автором, які виносяться на захист, полягають у тому, що:
вперше:
- запропоновано авторську концепцію функціонування суспільного сектору економіки у ХХІ ст., яка базується на врахуванні інституціональних факторів розвитку, пов’язаних із формуванням якісного соціального капіталу, подоланням численних «фіаско держави», мінімізацією неявних витрат суспільства, що органічно доповнюють традиційні фінансово-економічні чинники трансформації суспільного сектору економіки під впливом глобалізації. Обґрунтовано, що реформування суспільного сектора економіки та публічних фінансів повинно ґрунтуватися не лише на механізмах «модернізації зверху» під контролем держави чи наднаціональних організацій, але й «модернізації знизу» через активізацію розвитку інститутів громадянського суспільства;
- поглиблено категоріальний апарат дослідження з обґрунтуванням необхідності включення до складу суспільного сектора економіки, крім державного та муніципального, інституцій «третього сектору», завдяки активності яких розширюються масштаби його діяльності, мобілізуються необхідні ресурси для розв’язання суспільних проблем, а також доведено, що на зміну ролі суспільного сектору національної економіки справляє вплив низка ендогенних та екзогенних факторів;
- встановлено, що глобалізація сприяє кардинальним змінам «правил гри» в суспільному секторі економіки та публічних фінансах країн світу як з точки зору макроекономічних («крихкість» податкової бази, зростання продуктивності та мобільності виробничих факторів, тенденція до фінансування суспільних благ як на національному, так і на локальному та глобальному рівнях, поширення механізмів державно-приватного партнерства), так й інституціональних трансформацій (формування суспільства загальної підзвітності, тренд до реалізації фіскальної політики на основі правил і норм, розвиток електронного урядування, економіки знань);
- обґрунтовано доцільність модернізації інститутів колективних дій, зокрема шляхом розширення спектру застосування нетрадиційних процедур волевиявлення з метою підвищення аллокаційної та дистрибутивної ефективності суспільного сектору економіки у зонах суспільного вибору, які особливо чутливі до електоральних маніпуляцій, зокрема в умовах фінансово-економічних криз;
удосконалено:
- теоретичні підходи до аналізу показників ефективності суспільного сектору економіки з використанням індикаторів розподілу, стабільності, продуктивності, якості, що на відміну від традиційних фінансово-економічних, охоплюють низку соціально-екологічних ефектів, та теоретико-методологічні засади класифікації патронатних благ, пов’язаних із соціальною корисністю, меріторних благ, що базуються на нормативному інтересі, та суспільних благ з притаманними їм ознаками неконкурентності та невиключності, що дозволило по-новому оцінити причини розширення масштабів суспільного сектору економіки, які полягають не лише у зростаючій тривалості життя та зміні характеру попиту населення на блага, що надаються інститутами суспільного сектору економіки, але й у особливостях політико-економічних циклів, зменшенні рівня інформаційної асиметрії між громадянами, бізнесом і владою;
- трактування «парадоксу негативного впливу розвитку інститутів», в якому автор наголошує, що, на відміну від традиційного його розуміння, в країнах із «слабкими» інститутами ефект їх реформування може справляти значно відчутніший вплив на показники соціально-економічного розвитку, ніж у країнах із «сильними» інститутами, де на динаміку фактичного ВВП влив «поганого» інституціонального середовища є мінімальним; а також «ресурсного прокляття», в якому автор обґрунтовує, що вплив, який справляє багатство природних ресурсів на розвиток економіки, залежить, насамперед, від якості інститутів: якщо права власності захищені, діє ефективна судова система, держава підзвітна громадянському суспільству, то природні ресурси сприятимуть економічному зростанню і підвищенню добробуту населення, а якщо інститути не сформовані або функціонують неефективно, то доходи від експорту сировини у довгостроковому періоді не стимулюватимуть соціально-економічний розвиток;
- теоретичні підходи до пояснення формування полірівневої та багатофункціональної системи надання суспільних благ як відображення дифузії компетенцій та суверенітетів, а також формальної і неформальної взаємодії економічних агентів в системі державної активності;
- методологічні підходи до аналізу викривлень в системі інститутів колективних дій під впливом груп суспільних інтересів, а також обґрунтовано необхідність підвищення транспарентності суспільного сектора з метою мінімізації інформаційної асиметрії електоральних процесів, зокрема шляхом запровадження інформаційно-інноваційних підходів в діяльності інституцій суспільного сектору;
- теоретичні підходи до формування «інституційних пасток» економіки суспільного сектору з обґрунтуванням доцільності розгляду впливу корупції на індикатори розвитку суспільного сектору та публічних фінансів в контексті її автономної та індукованої складових;
дістали подальшого розвитку:
- емпіричний аналіз зв’язку розміру суспільного сектору економіки з індикаторами соціально-економічного розвитку, на основі чого показано, що найбільший вплив реформи в суспільному секторі економіки справляють на показники інноваційного та людського розвитку, національної конкурентоспроможності, внаслідок чого стверджується, що якість інституцій здебільшого визначається інвестиціями в соціальний капітал, формування якого перебуває в компетенції суспільного сектора економіки;
- виявлення закономірностей фінансування низки суспільних благ під впливом глобалізації (наприклад, освіти і науки, охорони здоров’я, екологічного і соціального захисту), а також пропозиції щодо використання у вітчизняній моделі соціального захисту не лише даних про структуру доходів і витрат за квінтільними групами домогосподарств, але й про структуру державних соціальних виплат та податкових платежів, що дозволить окреслити вектор розвитку соціальної політики (егалітарна чи роулзіанська моделі);
- обґрунтування забезпечувальних аспектів ефективного функціонування суспільного сектору за допомогою специфічних засобів ІКТ (е-доступ,
е-консультації, е-петиції, е-голосування, е-нормотворення, е-форуми) та доведення необхідності реалізації комплексу стратегічних завдань (підвищення прозорості публічних фінансів, надання якісних адміністративних послуг, підтримка концепції сталого розвитку, встановлення нового типу партнерських відносин між владою, бізнесом та громадськістю);
- підходи до удосконалення фіскальної політики, яка в умовах світової боргової кризи повинна орієнтуватись на: запровадження фіскальних правил і норм, що мінімізують маніпулювання бюджетним процесом, зміну структури публічних фінансів в аспектах раціоналізації системи соціальних трансфертів, переліку суспільних благ і якості менеджменту установ, що їх надають; підвищення ефективності програм державних видатків; посилення стійкості податкової бази до структурних змін, викликаних глобальною факторною мобільністю, електронними розрахунками та трансферним ціноутворенням; активне використання механізму державно-приватного партнерства з розподілом ризиків фінансування низки суспільних благ між інститутами суспільного та приватного секторів економіки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретико-методологічні положення, висновки та рекомендації, сформульовані у дисертації, можуть бути використані при реалізації податково-бюджетної, соціальної політики України та стати науковою основою розробки заходів щодо підвищення ефективності розвитку суспільного сектору економіки на перспективу.
Основні теоретичні та методичні положення дисертації використано:
- на загальнодержавному рівні: Комітетом з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Верховної Ради України (довідка №05/22-16 від 21.05.2007), Департаментом гуманітарної політики Міністерства оборони України (довідка №2048/16-73 від 24.10.2007), Державним експертним центром Міністерства охорони здоров’я України (довідка №3299/15-8 від 19.11.2010);
- на регіональному рівні: Управлінням державної служби в Тернопільській області (довідка №1013 від 5.12.2007), КРУ в Тернопільській області (довідка №340-02/10 від 25.05.2010), Управлінням економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради (довідка №17-825 від 21.10.2011), Постійною депутатською комісією з комунальної власності та приватизації Ялтинської міської ради (довідка №02-11/32 від 16.10.2011), Головним фінансовим управлінням Тернопільської обласної державної адміністрації (довідка №5-01/61-1977 від 5.11.2012).
Теоретичні положення та висновки дисертації застосовуються в навчальному процесі Тернопільського національного економічного університету при викладанні дисциплін «Теорія економіки державного сектора» і «Національна економіка» (акт №126-06/1774 від 30.11.2007), «Політична економія», «Макроекономіка» і «Економікс» (акт №126-38/2745 від 15.12.2009).
Навчальний посібник «Теорія економіки державного сектора» отримав І премію ІІ Всеукраїнського конкурсу молодих вчених ім. М. Туган-Барановського у номінації «Навчальні посібники та підручники» за напрямом «Податкові аспекти економічного розвитку України» (2008).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить авторські розробки щодо механізмів трансформації суспільного сектора економіки в умовах глобалізації. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Обсяг особистого внеску в роботах, опублікованих у співавторстві, наведений окремо у переліку опублікованих праць. Практичне впровадження результатів здійснено на основі особистих наукових ідей і розробок.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження апробовані у методичних розробках, рекомендаціях і пропозиціях, викладені в монографіях, навчальних посібниках, статтях та впроваджені у навчальний процес. Основні теоретичні й практичні положення роботи доповідалися й обговорювалися на численних міжнародних та вітчизняних конференціях, семінарах, форумах і конгресах, зокрема: міжнар. наук.-практ. конф. «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст.: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м.Тернопіль, 2005-2011); всеукр. наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України» (м.Сімферополь, 2005); міжнар. наук.-практ. конф. «Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє» (м.Львів, 2005); міжнар. наук.-практ. конф. «Проблеми входження України в глобальні економічні структури: стратегічні пріоритети» (м.Чернівці, 2006); міжнар. економ.-еколог. форумі (м.Красичин-Перемишль, Польща, 2006); міжнар. наук.-практ. конф. «Перспективи та пріоритети розвитку людського капіталу в умовах глобалізації» (м.Харків, 2006); наук.-практ. конф. «Теорія і практика державного управління в умовах євроінтеграції» (м.Луцьк, 2006); міжнар. конф. «Розвиток демократії та демократична освіта в Україні» (м.Ялта, 2006); міжнар. конф. «Проблеми сучасної економіки та інституційна теорія» (м.Донецьк, 2007); міжнар. наук. конф. «Проблеми економічної інтеграції України в Європейських Союз» (м.Анталія, Туреччина, 2007-2009); міжнар. наук.-практ. конф. «Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки» (м.Тернопіль, 2007-2009); міжнар. наук.-практ. конф. «Макроекономічна політика в Україні: проблеми науки і практики» (м.Харків, 2007); міжнар. наук. конф. «Соціальна відповідальність як фактор розвитку громадянського суспільства» (м.Київ, 2008); міжнар. наук. конф. «Модернізація економіки і глобалізація» (м.Москва, 2008); міжнар. наук.-практ. конф. «Освіта та наука в умовах глобальних викликів» (м.Сімферополь, 2008); міжнар. конф. «Вічний рух? Трансформаційні процеси в країнах Центральної, Східної Європи та Росії» (м.Лондон, Великобританія, 2009); наук.-практ. кругл. столі «Фіскальна політика України в умовах фінансової та економічної кризи» (м.Ірпінь, 2009); міжнар. наук.-практ. конф. «Модернізація суспільного сектору економіки в умовах глобальних змін» (м.Тернопіль, 2009); міжнар. наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми економіки» (м.Київ, 2009, 2011-2012); наук. конф. «Державне антикризове управління національною економікою: світовий досвід та проблеми в Україні» (м.Київ, 2010); міжнар. Нобел. екон. форумі «Світова економіка ХХІ ст.: цикли і кризи» (м.Дніпропетровськ, 2010); міжнар. конф. «Державне управління в ХХІ ст.: традиції та інновації» (м.Москва, Росія, 2010); загальноукр. наук.-практ. конф. «Якість життя: проблеми, пріоритети і перспективи» (м.Донецьк, 2010); європ. конф. «Розвиток демократичного управління в Європі: минуле, сучасне, майбутнє» (м.Дюссельдорф, Німеччина, 2011); міжнар. наук.-практ. конф. «Україна в нових реаліях: політичні, економічні та правові орієнтири розвитку» (м.Ірпінь, 2011); міжнар. наук.-практ. конф. «Теорія і практика економіки та підприємництва» (м.Алушта, 2011); міжнар. конф. Жана Моне «Безпека людини і безпека держави: інститути і політика в європейській перспективі» (м.Київ-Вишгород, 2011); міжнар. конф. «Інститути – держава – влада» (м.Харків, 2011); міжнар. конгр. «Європейська культура» (м.Барселона, Іспанія, 2011); міжнар. конф. «Реформування суспільного сектору» (м.Санкт-Петербург, Росія, 2011-2012); міжнар. наук. конф. «Теоретична економіка як науковий напрямок: проблеми розвитку в сучасних умовах» (м.Ярославль, Росія, 2012); міжнар. наук. конф. «Актуальні проблеми і напрямки соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь» (м.Мінськ, Білорусь, 2012); міжнар. наук. форумі «Політика і суспільні науки в епоху глобалізації» (м.Харків, 2012); міждисципл. конф. «Теорія, дія та наслідки соціального протесту» (м.Кентербері, Великобританія, 2012); наук. конф. «Соціальний капітал сучасного суспільства» (м.Санкт-Петербург, Росія, 2012); конф. молод. вчених «Місце Росії у світовій економіці: пошук нової моделі» (м.Москва, Росія, 2012); міжнар. наук.-практ. конф. «Парадигмальні зрушення в економічній теорії ХХІ ст.» (м.Київ, 2012).
Публікації. За результатами наукового дослідження автором опубліковано 78 наукових праць, у т.ч.: 6 монографій (в т.ч. 2 одноосібні обсягом 55,9 друк. арк.), 4 навчальні посібники (в т.ч. 1 одноосібний обсягом 34,4 друк. арк.), 1 словник-енциклопедія у співавторстві, 39 статей у наукових фахових виданнях (в т.ч. 34 одноосібні обсягом 25,0 друк. арк.), 28 тез доповідей у збірниках міжнародних, всеукраїнських, міжвідомчих конференцій (в т.ч. 25 одноосібних обсягом 6,9 друк. арк., з яких 5 – за кордоном). У загальному обсязі наукових праць за темою дисертації – 388,5 друк. арк. – особисто авторові належить 165,0 друк. арк.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел з понад 800 найменувань та 15 додатків на 38 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 444 сторінок, у т.ч. 89 таблиць та 43 рисунки.

Список литературы

Висновки і пропозиції

Дослідження тенденцій розвитку суспільного сектору економіки та публічних фінансів за умов глобальних трансформацій дозволяє сформулювати такі висновки і пропозиції:
1. Контраверсійність численних характеристик суспільного сектору економіки дозволяє розглядати його у функціональному сенсі як частину соціально-економічної та адміністративної активності суспільства, що зорієнтована на ліквідацію «провалів ринку» та створення соціально значущих благ (у вузькому розумінні його можна ототожнювати з публічним сектором, який об’єднує активність державного та муніципального підсекторів, тоді як у широкому розумінні суспільний сектор органічно акумулює діяльність інституційних одиниць державного, муніципального, а також «третього сектору» економіки). У структурі суспільного сектора економіки особливе місце відводиться публічним фінансам, що охоплюють доходи і видатки центрального та місцевого урядів, а також фондів обов’язкового соціального страхування, та структурні взаємозв’язки між ними, визначення яких відбувається в середовищі представницької влади. Глобалізація суттєво модифікує їх традиційне розуміння, посилюючи не лише взаємну інтеграцію країн, але й потребу у колективних діях, змушує по-новому дивитися на публічні фінанси не лише як на регулятор локальних та національних проблем, але й як на важливий елемент розв’язання глобальних проблем людства. Розмір суспільного сектору економіки в багатьох європейських країнах суттєво перевищує оптимальні межі як за доходами, так і за видатками. У консолідованих доходах державних бюджетів країн зони євро зростає частка соціальних відрахувань із одночасним зменшенням частки прямих і непрямих податків, а у видатковій частині бюджетів домінують витрати на соціальні трансферти та субсидії.
2. Систематизація основних концепцій функціонування суспільного сектору економіки дозволяє виділити кілька причин зростання його масштабів: посилення вимог до соціальної політики у зв’язку з урбанізацією, збільшенням кількості населення та демографічними переходами; монополізм багатьох галузей економіки; «політичні змагання» за електорат і вплив лобістських груп; органічне доповнення активності інститутів державного та муніципального секторів діяльністю організацій «третього» сектору економіки; існування ефекту соціодинамічного мультиплікатора тощо.
3. Для адекватної та комплексної оцінки ефективності суспільного сектору економіки доцільно використовувати широке коло індикаторів, які можна розділити на групи: показники ефективності розподілу («розрив» у доходах багатих і бідних, «розрив» між максимальною і мінімальною пенсією, рівень середньої зарплати (пенсії) по країні, обсяг видатків на соціальні потреби); показники стабільності розвитку (рівень інфляції, темп економічного зростання, рівень безробіття); показники економічної продуктивності (ВВП на особу, рівень боргового навантаження, обсяг бюджетного дефіциту, порівняння показників рентабельності державних і комунальних підприємств з підприємствами приватного сектору економіки); показники якості адміністрування (рівень корупції, бюрократизму, тіньової економіки, якість судової влади, рівень розвитку електронного урядування); показники якості науки і освіти (чисельність випускників різного рівня підготовки, відсоток викладачів з науковим ступенем і вченим званням, відсоток осіб з вищою освітою та рівень охоплення населення середньою освітою, успішність учнів і студентів, рівень впровадження прогресивних технологій в освітній та науковій діяльності); показники якості охорони здоров’я (середня тривалість життя, рівень дитячої смертності, динаміка поширення окремих хвороб, кількість амбулаторних прийомів, ліжко-днів госпіталізації, рівень запровадження інновацій у медицині); показники якості суспільної інфраструктури (якість комунікацій і транспортної інфраструктури, рівень забезпеченості населення власним житлом, вартість 1 м2 житлової площі).
4. Реформування суспільного сектору економіки пов’язане не лише з процесом модернізації “зверху”, коли влада задає вектор соціально-економічного розвитку, а й модернізацією “знизу”, що передбачає активізацію бізнесу, залучення населення до підприємницької діяльності, формування розвинутих інститутів громадянського суспільства, здатних чітко формулювати й відстоювати інтереси у взаємовідносинах із державою. Інституціональна складова реформ справляє чи не найбільший вплив на соціально-економічну трансформацію, проте часто ігнорується в дослідженнях учених. Підтверджено прямий зв’язок між рівнем розвитку інститутів і темпами економічного зростання в країнах світу, проте вплив якості інститутів на економічне зростання в країнах, які розвиваються, є більшим, ніж у розвинутих, що можна пояснити ефектом бази, або межі технологічного прогресу. Якість інститутів також справляє істотний вплив на використання природних ресурсів: якщо права власності захищені, діє ефективна судова система, держава підзвітна інститутам громадянського суспільства, то природні ресурси сприятимуть економічному зростанню та підвищенню добробуту населення; а якщо інститути не сформовані або функціонують неякісно, то доходи від експорту сировини обслуговуватимуть виключно групові інтереси.
5. Активність суспільного сектору зумовлена необхідністю забезпечення так званими патронатними благами, виробництво яких пов’язане з нормативним інтересом суспільства та має доброчинний характер (соціальна корисність). Актуальність державної опіки стосовно патронатних благ визначається тим, що ринку притаманний перманентний дефіцит пропозиції таких товарів, робіт і послуг, а також схильністю економічних агентів споживати їх не в повному обсязі. Безліч благ, які раніше визнавалися виключно локальними або національними, нині модифікуються в глобальні суспільні товари й послуги (освіта, охорона здоров’я, національна безпека й оборона, екологічна політика). Національний чи глобальний характер суспільного блага зумовлений не його властивостями, а лише соціальними конструкціями й формою, якої йому надає суспільство. Глобалізація впливає на суспільний сектор економіки через зміну характеру попиту населення на суспільні блага, оскільки глобальній світ надає можливість не лише порівнювати можливості доступу населення різних країн до благ, котрі гарантує держава, а й вимагати захисту порушених прав на локальному, національному й наднаціональному рівнях. Проте недостатнє фінансування суспільних благ через численні фіскальні обмеження в поєднанні з прагненням громадян до високих стандартів життя та бажанням політиків їх забезпечити (плата за лояльність виборців) створює загрозу існуванню “держави добробуту” та загострює соціальні конфлікти в багатьох європейських країнах.
6. На сьогодні світовою економічною думкою виокремлюються чотири базових «техніки надання» глобальних суспільних благ (у сфері охорони здоров’я, освіти, оборони, екологічного захисту): технологія підсумовування, згідно з якою суспільне благо глобального рівня утворюється в результаті додавання національних суспільних благ; технологія «слабшої ланки», згідно з якою сумарна ефективність забезпечення глобальним суспільним благом визначається найменшим внеском однієї з країн-учасниць; технологія «кращого пострілу», згідно з якою рівень забезпечення глобальним суспільним благом визначається часткою суб’єкта, що доклав «найбільших зусиль» і здійснив найбільший внесок у загальний добробут; технологія зваженої суми, згідно з якою глобальне суспільне благо забезпечується країнами-учасницями, проте внесок кожної з них може мати різний вплив на рівень і якість суспільного блага. Національний або глобальний характер суспільного блага зумовлений не його «вродженими» властивостями, а лише соціальними конструкціями та формою, яку надає йому суспільство.
7. Важливу роль у розвитку інститутів суспільного сектору економіки відіграє інтенсивність демократичних змін. Активність інститутів “третього” сектору на сьогодні є своєрідним буфером, що не лише унеможливлює згортання демократії, а й сприяє прогресу демократичних перетворень. Для функціонування демократичної системи правління вирішальним фактором є розподіл доходів серед громадян, оскільки різка поляризація в доходах між багатими й бідними згубна для збереження демократії. Реформи, які проводяться в більшості європейських країн, спрямовані на збільшення частки ринкових особистих доходів, котрі акумулюються в найбідніших домогосподарствах. Також важливим елементом розвитку “держави добробуту” є розподіл соціальних виплат і сплачених податків за групами домогосподарств. Утім, кожна країна обирає власну модель перерозподілу доходів – від егалітарної, характерної для Італії, Німеччини (за якої соціальні виплати розподіляються між багатими й бідними приблизно однаково, а податкове навантаження частково перекладається на найбідніші домогосподарства) до роулзіанської, характерної для Ірландії, Австралії (за якої найбідніші верстви населення сплачують найменшу частку податкових платежів, водночас отримуючи максимальну величину соціальних виплат).
8. Розвиток податкової конкуренції свідчить, що протягом 2006–2011 рр. у високорозвинутих країнах було істотно спрощено процедури сплати податків і заповнення податкових декларацій, скорочено кількість фіксованих трансакцій із бюджетом. Україна також реформує податкове законодавство в напрямі спрощення сплати податків та скорочення їх загальної кількості, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності. Аналіз податкового навантаження на економіку розвинутих країн і тих, що розвиваються, дає підстави стверджувати, що на рівень життя населення та обсяг ВВП впливають не так податкові ставки, як інституціональні фактори.
Багато країн світу перемістили акцент із оподаткування доходів корпорацій на оподаткування споживання й доходів громадян. Податкові ставки на персональні доходи в країнах ЄС у 1,5–2 рази перевищують ставки на корпоративний прибуток, тоді як в Україні, Росії, Білорусі зберігається практика оподаткування персональних доходів за нижчими ставками, ніж доходів корпорацій. Глобалізація податкового законодавства стає вимогою часу та передбачає не лише запровадження глобальних податків, а й створення міжнародних податкових організацій для координації податкової політики на глобальному рівні.
9. Серйозною проблемою сучасних систем оподаткування, котрій приділяється недостатня увага, є оподаткування витрат на споживання так званих позиційних благ, що підвищують статус особи в суспільстві (наприклад, дорогий відпочинок, ексклюзивні авто, елітний навчальний заклад). Обсяг витрат на споживання таких благ часто не узгоджується з розміром перманентного доходу індивідів, що неминуче призводить до погіршення добробуту споживачів цього типу товарів і послуг (коли потреби індивідів залежать від того, чим володіють інші, виникає споживча екстерналія й отримання статусного блага не дає бажаного ефекту). Споживання статусних благ активізує дефекти ринку, які уряд має мінімізувати через прогресивне оподаткування процесів споживання або доходів громадян із метою виправлення негативних наслідків надмірного споживання.
10. У багатьох європейських країнах вагомим чинником, що ускладнює забезпечення бюджетної стійкості в середньо- й довгостроковому періодах, є демографічна криза, пов’язана зі старінням населення. Зважаючи на те, що Україна реалізує програму пенсійного забезпечення, котра базується на системі солідарності поколінь, в умовах дефіциту бюджетних ресурсів і високої частки тіньової економіки більшість громадян-пенсіонерів отримує мінімальний рівень соціального захисту через систему пенсійного забезпечення. Компаративний аналіз пенсійних систем окремих країн світу доводить, що альтернативи запровадженню накопичувальної пенсійної системи немає. Вона повинна функціонувати поряд із солідарною пенсійною системою, яка гарантує лише мінімальне пенсійне забезпечення. Ефективними інструментами розв’язання проблеми наповнення Пенсійного фонду України та оптимізації бюджетних витрат можна вважати доповнення перерозподільного принципу пенсійної системи накопичувальним компонентом шляхом стимулювання приватних заощаджень податковими пільгами й трансфертами; запровадження законодавчої норми, згідно з якою громадяни, що досягли пенсійного віку й продовжують працювати, мають отримувати меншу пенсію; запровадження законодавчого обмеження на розмір максимальної пенсії без винятків.
11. Лобіювання суспільних інтересів має стати законодавчо закріпленою нормою, а не частиною тіньової економіки. В контексті формування «прозорої» та цивілізованої моделі українського лобізму доцільним є: закріплення на законодавчому рівні інституту лобізму через прийняття відповідних нормативно-правових актів, які б деталізували законні та незаконні способи лобізму; введення адміністративної або кримінальної відповідальності у разі подання лобістами неправдивої інформації при заповненні реєстраційних анкет щодо особливостей здійснення своєї діяльності; впровадження диференційованого податку за лобіювання корпоративних інтересів, який має слугувати додатковою дохідною статтею державного бюджету; запровадження системи атестації лобістів, які мають відповідати чітким критеріям.
12. Загрозою ефективному функціонуванню суспільного сектору економіки є корупція. Оскільки ця інституційна пастка притаманна будь-якому суспільству, можна говорити про її автономний та індукований компоненти. У контексті запровадження антикорупційних законів мають досягатися головні цілі – прозорість і конкуренція. Прозорість стосується ступеня відкритості державних рішень, однак у більшості країн механізми, з допомогою яких органи державної влади розробляють закони, правила й укази, так і залишаються прихованими від впливу громадськості. Недостатній рівень конкуренції між економічними агентами за вплив на процеси підготовки державних рішень пов’язаний із монополізацією політичних каналів впливу, що особливо яскраво проявляється у сфері державних закупівель. Поширенню корупції в країнах, що розвиваються, сприяє низький рівень життя переважної більшості населення, котре перебуває в умовах обмеженості не лише ресурсів (фінансових, матеріальних, інформаційних, культурних), а й доступу до мереж, що їх розподіляють. Така ситуація створює для одних груп умови соціальної винятковості (з допомогою контролю ресурсів, тіньової приватизації, регламентації доступу до закритих мереж), для інших – соціального виключення (з виробництва, соціальної сфери, впливу на політичні процеси тощо). Тому на особливу увагу в ході реалізації стратегії інституціональних змін у суспільному секторі економіки заслуговує політика формування соціального капіталу, адже індикатори його розвитку в Україні (рівень довіри в суспільстві, почуття справедливості та взаємної підтримки, громадянська активність населення) є недостатніми, що знижує ефективність реформ у суспільному секторі економіки. Проекти модернізації суспільного сектору в Україні мають охоплювати:
– стратегію побудови електронного урядування, що сприятиме забезпеченню ефективнішого функціонування установ суспільного сектору економіки та подоланню численних інституціональних пасток;
– розвиток державно-приватних партнерств, котрі допоможуть не лише скоротити частку державних витрат у реалізації суспільно-значущих проектів, а й підвищити прозорість їх реалізації;
– прогресивне оподаткування доходів і споживання позиційних благ;
– запровадження обов’язкового накопичувального пенсійного страхування;
– адресну підтримку соціально незахищених верств населення з одночасним скороченням переліку пільг за професійною ознакою.
Усе це сприятиме досягненню цілей реформування суспільного сектору національної економіки відповідно до завдань, визначених Програмою економічних реформ на 2010–2014 роки.

Список літератури:

1. Акиндинова Н. Сколько стоят неработающие институты? / Н. Акиндинова, С. Алексашенко, А. Петроневич, М. Петроневич // Вопросы экономики. – 2011. – №8. – С.41-65.
2. Актуальные проблемы налоговой политики в условиях модернизации экономики : опыт Украины и Белоруссии : моногр. / Под ред. С. В. Онышко. – Ирпень, 2007. – 406 с.
3. Алескеров Ф. Выборы. Голосование. Партии / Ф. Алескеров, П. Ортешук. – М. : Академия, 1995. – 214 с.
4. Андрущенко В. Л. Податкові системи зарубіжних країн / В. Л. Андрущенко, О. Д. Данілов. – К. : Комп’ютерпрес, 2004. – 232 с.
5. Андрущенко В. Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті : Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів / В. Л. Андрущенко. – Львів : Каменяр, 2000. – 303 с.
6. Андрущенко В. Нульове бюджетування як інструмент фінансового аналізу та управління ресурсами / В. Андрущенко // Економіка і ринок : облік, аналіз, контроль. – 2000. – №2. – С.5-14.
7. Антонова З. Г. Партнерство государства и частного корпоративного бизнеса как фактор устойчивого развития национальной экономики / З. Г. Антонова // Известия Томского политехнического университета. – 2006. – Т.309. – №3. – С.194-197.
8. Армстронг М. Стратегическое управление человеческими ресурсами / М. Армстронг. – М. : ИНФРА-М, 2003. – 327 с.
9. Артемова Т. Інституційні пастки ринкової трансформації : уроки для України / Т. Артемова // Економіка України. – 2011. – №12. – С.36-45.
10. Ахинов Г. А. Основы экономики общественного сектора : курс лекц. / Г. А. Ахинов. – М. : Экономический факультет МГУ, ТЕИС, 2003. – 168 с.
11. Б’юкенен Дж. М. Суспільні фінанси і суспільний вибір : Два протилежних бачення держави / Дж. М. Б’юкенен, Р. А. Масгрейв. – К. : КМ Академія, 2004. – 175 с.
12. Багмет М. О. Сучасний вимір соціального захисту на глобальному та державному рівнях / М. О. Багмет, В. В. Москаленко // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П.Могили. – 2009. – Т.54. – Вип.41. – С.17-21.
13. Багрий-Шахматов Л. В. Социальные предпосылки коррупции, ее причины, условия и виды / Л. В. Багрий-Шахматов // Вісник Запорізького державного університету. – 2003. – №1. – С.3-8.
14. Багров Н. В. Региональна геополитика устойчивого развития / Н. В. Багров. – К. : Лыбидь, 2002. – 256 с.
15. Байнев В. Ф. Парадокс неэффективного частного собственника как фактор кризиса рыночно-капиталистической экономики / В. Ф. Байнев // Экономика. – 2006. – №1-2(7-8). – С.3-22.
16. Балацкий Е. В. Анализ влияния налоговой нагрузки на экономический рост с помощью производственно-институциональных функций / Е. В. Балацкий // Проблемы прогнозирования. – 2003. – №2. – С.11-22.
17. Балацкий Е. В. Диссертационная ловушка / Е. В. Балацкий // Свободная мысль-ХХI. – 2005. – №2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scepsis.ru.
18. Балацкий Е. В. Закон Вагнера, кривая Арми-Рана и парадокс богатства / Е. В. Балацкий // Общество и экономика. – 2010. – №9. – С.34-41.
19. Балацкий Е. В. Лафферовы эффекты и финансовый критерии экономической деятельности / Е. В. Балацкий // МЭ и МО. – 1997. – №11. – С.12-19.
20. Балацкий Е. В. Оценка влияния налоговых инструментов на экономический рост / Е. В. Балацкий // Проблемы прогнозирования. – 2004. – №4. – С.23-30.
21. Барабанов О. Н. Глобальное управление как тема для научного анализа [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.globalanti.risa.ru/reports.
22. Барабанов О. Н. Проблемы глобального управления: выбор аналитической парадигмы / О. Н. Барабанов // Вестник международных организаций. – 2009. – №2(24). – С.5-13.
23. Бардась В. Фіскальне регулювання природокористування в Норвегії та Україні : перспективи подолання інституціональних розривів / В. Бардась // Економіст. – 2012. – №1. – С.51-54.
24. Барсукова С. Ю. Теневые правила взаимоотношений политиков и предпринимателей / С. Ю. Барсукова // Журнал институциональных исследований. – 2011. – Т.3. – №3. – С.40-56.
25. Бауман З. Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства / З. Бауман. – К., 2008. – 185 с.
26. Безгинов А. И. Институциональная экономика : хреодный эффект / А. И. Безгинов // Ефективна економіка. – 2011. – №6 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.economy.nauka.com.ua.
27. Білан В. І. Становлення та розвиток теорії людського капіталу / І. В. Білан [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbu.gov.ua.
28. Біль Д. Закон Вагнера : вступ до останньої версії статті Адольфа Вагнера, опублікованої 1911 р., та її переклад / Д. Біль // Журнал європейської економіки. – 2004. – Т.3(№1). – С.5-15.
29. Бітем Д. Визначення і вимірювання демократії / Д. Бітем. – Львів : Літопис, 2005. – 237 с.
30. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії : вступ до фінансової науки / Ш. Бланкарт. – К. : Либідь, 2000. – 654 с.
31. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі / М. Блауг. – К. : Основи, 2001. –876 с.
32. Бова А. А. Корупція в контексті політичного і соціально-економічного розвитку (деякі глобальні та регіональні тенденції) / А. А. Бова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.soskin.info/ea/2003.
33. Бова А. А. Моделювання поведінки, що орієнтована на дачу хабара, за допомогою методів багатовимірної статистики / А. А. Бова // Соціологія : теорія, методи, маркетинг. – 1998. – №3. – С.109-116.
34. Большой экономический словарь / Под ред. А. Н. Азрилияна. – М. : Институт новой экономики, 2007. – 1472 с.
35. Борзенкова О. Д. Бюджетна ефективність податку на прибуток підприємств / О. Д. Борзенкова // Формування ринкових відносин в Україні. – 2012. – №1(128). – С.30-35.
36. Борисова Е. И. Анализ эффективности в некоммерческом секторе : проблемы и решения / Е. И. Борисова, Л. И. Полищук // Экономический журнал ВШЭ. – 2009. – №1. – С.80-100.
37. Борщук Є. М. Основи теорії стійкого розвитку еколого-економічних систем : моногр. / Є. М. Борщук. – Львів : Растр-7, 2007. – 435 с.
38. Будаговська С. Мікроекономіка і макроекономіка : підр. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна, О. Романюк, А. Сніжко, О. Сніжко. – К. : Основи, 2001. – 517 с.
39. Бузгалин А. В. «Социальный капитал» как превратная форма генезиса посткапиталистических отношений / А. В. Бузгалин // Альтернативы. – 2010. – №4. – С.4-32.
40. Бузгалин А. В. Переходная экономика : курс лекций по политической экономии / А. В. Бузгалин. – М. : Таурус, Просперус, 1994. – 472 с.
41. Буракова Л. А. Почему у Грузии получилось? / Л. А. Буракова. – М. : Юнайтед Пресс, 2011. – 271 с.
42. Бурдье П. Социальное пространство и генезис «классов» / П. Бурдье. – М. : Socio-Logos, 1993. – 188 с.
43. Бухвальд Е. М. Институты публичной собственности и экономический механизм федеративных отношений / Е. М. Бухвальд // Федерализм. – 1996. – №3. – С.12-23.
44. Бьюкенен Дж. Границы свободы. Между анархией и Левиафаном / Дж. Бьюкенен. – М. : Таурус Альфа, 1997. – 445 с.
45. Бьюкенен Дж. Расчет согласия. Логические основания конституционной демократии / Дж. Бьюкенен, Г. Таллок. – М. : Таурус Альфа, 1997. – 339 с.
46. Вайнштейн Г. Меняющийся мир и проблемы функционирования демократии / Г. Вайнштейн // Мировая экономика и международные отношения. – 2007. – №9. – С.3-17.
47. Валігура В. Теоретико-ретроспективний аналіз податкового навантаження та перекладання податків / В. Валігура // Світ фінансів. – 2008. – №4(17). – С.45-58.
48. Васильева Е. Н. Асимметричность институциональной и технологической структур экономики: проблемы взаимосвязи и взаимовлияния / Е. Н. Васильева // Вопросы регулирования экономики. – 2011. – Т.2. – №1. – С.56-68.
49. Васильева О. Накопление человеческого капитала и изобилие природных ресурсов / О. Васильева // Вопросы экономики. – 2011. – №12. – С.66-77.
50. Василюк А. В. Теоретико-методологічні підходи до аналізу освітніх реформ / А. В. Василюк // Наукові записки НДУ ім. М.Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2011. – №5. – С.7-9.
51. Верник О. І. Межі державної влади (моногр. дослід.) / О. І. Верник, П. В. Куфтирєв, А. Д. Машков, В. В. Самохвалов, В. П. Самохвалов. – К., 2001. – 216 с.
52. Вечканов Г. С. Микро- и макроэкономика. Энциклопедический словарь / Г. С. Вечканов, Г. Р. Вечканова. – СПб. : Лань, 2001. – 352 с.
53. Вишневский В.П. Инновации, институты и эволюция / В.П. Вишневский, В.В. Дементьев // Вопросы экономики. –2010. –№9.
54. Віскозі В. К. Економічна теорія регулювання та антимонопольна політика / В. К. Віскозі, Дж. М. Вернон, Дж. Е. Гарингтон. – К. : Основи, 2004. – 1047 с.
55. Вольф М. Изменят ли новые технологии и глобализация рынков капитала масштабы государственного участия в экономике? / М. Вольф // Cato Journal. – 2001. – Vol.21. – №1. – Р.143-150.
56. Вольчик В. В. Нейтральные рынки, нейтральные институты и экономическая эволюция / В. В. Вольчик // Экономический вестник Ростовского государственного университета. – 2004. – Т.2. – С.56-68.
57. Воронкова О. М. Перспективи реалізації регулюючого потенціалу Податкового кодексу України / О. М. Воронкова // Формування ринкових відносин в Україні. – 2012. – №1(128). – С.6-9.
58. Галабурда Н. К. Методология анализа институциональных трансформаций / Н. К. Галабурда // Наукові праці ДонНТУ. Серія : економічна. – 2007. – Вип.31-1. – С.192-197.
59. Галушка З. І. Нова роль держави в сучасній економіці : соціосинергетичний погляд / З. І. Галушка // Економіка та держава : міжнародний науково-практичний журнал. – 2009. – №1(73). – С.9-12.
60. Гвартни Дж. Размер государства и богатство наций / Дж. Гвартни, Р. Холкомб, Р. Лоусон [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.polit.ru/research.
61. Гелбрейт Дж. К. Суспільство блага. Пора гуманності / Дж. К. Гелбрейт. – К. : Скарби, 2003. – 160 с.
62. Герст П. Сумніви в глобалізації / П. Герст, Г. Томпсон. – К. : К.І.С., 2002. – 306 с.
63. Глобализация, рост и бедность. Построение всеобщей мировой экономики. – М. : Весь Мир, 2004. – 216 с.
64. Головнев С. Пенсионная проформа / С. Головнев // Власть денег. – 2011. – №11. – С.10-14.
65. Голубева А. А. Инновации в общественном секторе : введение в проблему / А. А. Голубева, Е. В. Соколова // Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия : менеджмент. – 2010. – №4. – С.28-57.
66. Гончарова Н. Г. Світовий досвід регулювання державного сектору економіки та можливості його використання у вітчизняній практиці / Н. Г. Гончарова // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. – №5. – С.3-9.
67. Гончарова Н. Г. Теоретичні питання визначення змісту та структурних складових державного сектору економіки / Н. Г. Гончарова // Економіка. Фінанси. Право. – 2005. – №8. – С.9-17.
68. Горохова К. Г. «Государство благосостояния» : шведская модель / К. Г. Горохова. – М. : Знание, 1989. – 194 с.
69. Государственное регулирование экономики : учебн. пособ. – Ч.2 / Под ред. А. Н. Петрова. – СПб., 2000. – 384 с.
70. Грейф А. Институты и путь к современной экономике : Уроки средневековой торговли / А. Грейф. – М. : ВШЭ, 2012. – 512 с.
71. Гринберг Р. С. Социальная экономика : введение в новую аксиоматику / Р. С. Гринберг, А. Я. Рубинштейн // Российский экономический журнал. – 1997. – №1. – С.45-59.
72. Гринберг Р. С. Экономическая социодинамика / Р. С. Гринберг, А. Я. Рубинштейн. – М. : ИСЭПРЕСС, 2000. – 436 с.
73. Грішнова О. А. Соціальний капітал : сутність, значення та взаємозв’язок з іншими формами капіталу / О. А. Грішнова // Україна : аспекти праці. – 2009. – №3. – С.19-23.
74. Гроот В. Інвестування в охорону здоров’я / В. Гроот. – К. : ВД «Києво-Могилянська академія», 2004. – 46 с.
75. Гумбольдт В. Идеи к опыту, определяющему границы деятельности государства / В. Гумбольдт. – М. : Прогресс, 1985. – 285 с.
76. Гура М. Пенсійна реформа : виклик для України / М. Гура. – К., 2008. – 68 с.
77. Гуриев С. Три источника – три составные части экономического империализма / С. Гуриев // Общественные науки и современность. – 2008. – №3. – С.22-28.
78. Гусаков С. В. Оптимальные равновесные цены и точка Лаффера / С. В. Гусаков, С. В. Жак // Экономика и математические методы. – 1995. – №4. – С.11-18.
79. Гусев А. Г. Влияние фискальных инструментов на экономический рост : методы макроанализа. Диссертация на соискание ученой степени к.э.н. – М. : ИМЭИ, 2003. – 232 с.
80. Давитковский Б. Реформа в общественном секторе в республике Македония / Б. Давитковский [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kursach.com.
81. Дементьев В. В. Институты, поведение, власть / В. В. Дементьев. – Донецк : ГВУЗ «ДонНТУ», 2012. – 309 с.
82. Дементьев В. В. Почему Украина не инновационная держава : институциональный анализ / В. В. Дементьев, В. П. Вишневский // Журнал институциональных исследований. – 2010. – Т.2. – №2. – С.81-95.
83. Дементьев В. В. Что мы исследуем, когда исследуем институты / В. В. Дементьев // Экономическая теория. – 2009. – №3.
84. Демидова Л. Пути повышения эффективности государственного сектора (опыт стран Запада) / Л. Демидова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.vasilievaa.narod.ru.
85. Демкова М. Електронне урядування – запорука прозорості та ефективності влади / М. Демкова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.justinian.com.ua.
86. Державний бюджет і бюджетна стратегія 2012-2014 : стабілізація та сталий розвиток в умовах реформування економіки України / За ред. Ф. О. Ярошенка. – К. : ДННУ «Академія фінансового управління», 2011. – 704 с.
87. Державний бюджет і бюджетна стратегія в умовах економічних реформ : у 4-х т. / ДННУ “Академія фінансового управління” ; за заг. ред. М. Я. Азарова. – К., 2011.
88. Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики : Постанова КМУ від 15.10.2004 р. №1378-2004-п [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
89. Дікон Б. Глобальна соціальна політика : міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту / Б. Дікон, М. Халс, П. Станс. – К. : Основи, 1999. – 223 с.
90. Длугопольский А. В. Особенности формирования института лоббизма в условиях трансформационной экономики / А. В. Длугопольский // Економічний вісник Донбассу : наук. журн. – 2006. – №4(6). – С.59-64.
91. Длугопольський А. В. Перспективы легитимизации института лоббизма в странах СНГ (на примере Украины) / А. В. Длугопольский // Глобальные проблемы модернизации национальной экономики : Матер. I междунар. научн.-практ. конф. (25.05.2012). – Тамбов : Бизнес-Наука-Общество, 2012. – С.153-163.
92. Длугопольський А. В. Эффективность общественного сектора и государственные расходы : прагматика несоответствий / А. В. Длугопольский // Реформирование общественного сектора : Доклады XIII междунар. научн.-практ. конф. (11-12.11.2011). – Санкт-Петербург : СПбГУ, 2011. – С.135-157.
93. Длугопольський О. В. «Pro et contra» природного монополізму : концептуалізація зарубіжних підходів / О. В. Длугопольський // Світ фінансів. – 2006. – №1(6). – С.81-96.
94. Длугопольський О. В. «Державний сектор» versus «приватний сектор» : синергія ефективності через державно-приватне партнерство / О. В. Длугопольський // Світ фінансів. – 2010. – №1. – С.74-94.
95. Длугопольський О. В. «Пенсійна криза» в контексті концепції демографічних переходів та суспільного вибору / О. В. Длугопольський // Збірн. наук. праць НУ ДПСУ : Електр. наук. фахове вид. – 2010. – №2. – С.62-76.
96. Длугопольський О. В. Адміністративний вплив держави та реакція економічних суб’єктів : прояви «ефекту кобри» / О. В. Длугопольський // Вісник Львівської державної фінансової академії : економічні науки. – 2006. – №11. – С.38-45.
97. Длугопольський О. В. Актуальність впровадження офіційної методики оперативної просторово-структурної оцінки рівня корупції як механізму підвищення ефективності антикорупційної діяльності в Україні / О. В. Длугопольський, Ю. П. Івашук // Нове в економічній кібернетиці : Проблемно-орієнтоване управління економічними об’єктами. – 2011. – Вип.3. – С.25-36.
98. Длугопольський О. В. Аналіз впливу глобалізації на трансформацію ролі держави в економічній системі : виклики та обмеження / О. В. Длугопольський // Наукові записки. Збірн. наук. праць каф. економ. аналізу ТДЕУ. – 2006. – Вип.16. – С.94-99.
99. Длугопольський О. В. Гармонізація місцевих фінансів та проблеми фіскального федералізму / О. В. Длугопольський // Модернізація суспільного сектору економіки в умовах глобальних змін : Збірн. матер. доп. міжнар. наук.-практ. конф. (22-23.10.2009). – Тернопіль : ТНЕУ, 2009. – С.153-157.
100. Длугопольський О. В. Державна політика у сфері національної безпеки і оборони : фінансові та інституціональні аспекти / О. В. Длугопольський // Світ фінансів. – 2008. – №1(14). – С.195-204.
101. Длугопольський О. В. Державна політика у сфері соціального захисту населення : аспекти відповідальності суспільного сектора / О. В. Длугопольський // Наука й економіка : наук.-теорет. журн. – 2009. – Вип.4(16). – С.148-156.
102. Длугопольський О. В. Державні видатки на охорону довкілля та національні інтереси / О. В. Длугопольський // Збірн. наук. праць Буковинського університету. Економічні науки. Вип.3. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2007. – С.262-272.
103. Длугопольський О. В. Державні запозичення в контексті розвитку національного ринку цінних паперів / О. В. Длугопольський // Вісник ТНЕУ. – 2008. – №5. – С.139-145.
104. Длугопольський О. В. Державні фінанси і суспільні блага : аспекти взаємодії / О. В. Длугопольський // Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки : Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (24-26.10.2007). – Тернопіль : ТНЕУ, 2007. – С.62-65.
105. Длугопольський О. В. Державно-приватні партнерства : зарубіжний досвід і уроки для України / О. В. Длугопольський, А. Ю. Жуковська // Актуальні проблеми економіки : наук. економ. журн. – 2012. – №3(129). – С.43-49.
106. Длугопольський О. В. Економіка державного сектора : теоретичні підходи / О. В. Длугопольський // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст. : національна ідентичність та тенденції глобалізації : Збірн. тез доп. ІІ міжн. наук.-практ. конф. молод. вчен. (24-25.02.2005). – Ч.1. – Тернопіль : ТНЕУ, 2005. – С.165-166.
107. Длугопольський О. В. Економіка добробуту та критерії її оцінки : політекономічний підхід / О. В. Длугопольський // Наука й економіка : наук.-теорет. журн. – 2007. – Вип.3(7). – С.5-20.
108. Длугопольський О. В. Ефективність податкової системи та результативність діяльності органів податкової служби України / О. В. Длугопольський // Удосконалення функціональної діяльності державної служби як складової інституційного забезпечення структурних трансформацій в суспільстві : Збірн. матер. наук.-практ. семін. (18-19.11.2010 р.). – Тернопіль : ТНЕУ, 2010. – С.99-102.
109. Длугопольський О. В. Застосування системи міжбюджетних трансфертів в напрямку усунення проблем диспропорційного розвитку територій : міжнародна практика та реалії України / О. В. Длугопольський // Регіональна бізнес-економіка та управління : наук. вироб.-практ. журн. – 2009. – №4(24). – С.106-114.
110. Длугопольський О. В. Індексний аналіз недієздатності держав: міжнародні порівняння / О. В. Длугопольський // Статистична оцінка соціально-економічного розвитку : Збірн. наук. праць всеукр. наук.-практ. конф. (20.05.2011). – Хмельницький : ХУУП, 2011. – С.74-77.
111. Длугопольський О. В. Конкурентні відносини на глобальному ринку освітніх послуг / О. В. Длугопольський // Вісник ТНЕУ. – 2009. – № 5. – С.96-107.
112. Длугопольський О. В. Концептуальні засади функціонування державного сектору у глобалізованій економіці / О. В. Длугопольський // Фінанси України. – 2008. – №4. – С.11-22.
113. Длугопольський О. В. Корупція та конкурентоспроможність національних економік за умов глобалізації / О. В. Длугопольський, Ю. П. Івашук // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. – 2012. – Вип.1. – Т.1. – С.74-79.
114. Длугопольський О. В. Корупція та соціальні реформи : аспекти взаємовпливу / О. В. Длугопольський, А. Ю. Жуковська // Актуальні проблеми економіки : наук. економ. журнал. – 2010. – №8(110). – С.229-240.
115. Длугопольський О. В. Критерії ефективності функціонування державного сектора економіки / О. В. Длугопольський // Науково-технічна інформація : наук.-практ. інформац. журн. – 2007. – №1(31). – С.36-40.
116. Длугопольський О. В. Моделі лобіювання інтересів : світовий досвід та українська специфіка / О. В. Длугопольський // Журнал європейської економіки. – 2006. – Т.5(1). – С.30-57.
117. Длугопольський О. В. Модель РРРs як прогресивний механізм антикризового управління національною економікою (досвід Великобританії) / О. В. Длугопольський // Формування ринкової економіки. Державне антикризове управління національною економікою : світовий досвід та проблеми в Україні : Матер. наук. конф. (14-15.04.2010). – Київ : КНЕУ, 2010. – С.39-43.
118. Длугопольський О. В. Модернізація публічного сектора та реформування державної політики в умовах становлення демократії / О. В. Длугопольський // Вісник Львівського Університету. Серія : економічна. – 2008. – Вип.39. – С.134-142.
119. Длугопольський О. В. Особливості фінансування суспільних благ в епоху глобальних трансформацій : теоретичні та прикладні аспекти (Ч.1) / О. В. Длугопольський // Механізм регулювання економіки. – 2011. – №1. – С.188-196.
120. Длугопольський О. В. Особливості фінансування суспільних благ в епоху глобальних трансформацій : теоретичні та прикладні аспекти (Ч.2) / О. В. Длугопольський // Механізм регулювання економіки. – 2011. – №2. – С.113-122.
121. Длугопольський О. В. Охорона здоров’я в системі глобальних суспільних благ : міжнародні зіставлення / О. В. Длугопольський // Економічна теорія : наук. журн. – 2011. – №3. – С.83-97.
122. Длугопольс