СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕРИТОРІЙ З КРИТИЧНОЮ ЕКОЛОГІЧНОЮ СИТУАЦІЄЮ (НА ПРИКЛАДІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Краткое описание

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

УДК 911.3:30 (477.44) (048)

КОРНІЛОВА НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ТЕРИТОРІЙ З КРИТИЧНОЮ ЕКОЛОГІЧНОЮ СИТУАЦІЄЮ
(НА ПРИКЛАДІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Спеціальність 11.00.02 економічна та соціальна географія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник
доктор економічних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України,
член-кореспондент АПН України
Олійник Ярослав Богданович

Київ 2005

ЗМІСТ
Вступ .............................................................................................................4
Розділ I. Теоретико-методичні основи суспільно-
географічного дослідження територій з критичною
екологічною ситуацією........9
1.1. Території з критичною екологічною ситуацією як об'єкт
суспільно-географічного дослідження...........................................9
1.2. Принципи і фактори виникнення територій з критичною
екологічною ситуацією..............................................................23
1.3. Методичні основи дослідження ................................................31
Висновки до розділу І ...........................................................................39
Розділ II. Фактори виникнення територій з критичною
екологічною ситуацією в Київській області ........................42
2.1. Природні .........................................................................................42
2.2. Антропогенні ..................................................................................48
2.3. Природно-антропогенні ....................................................56
Висновки до розділу ІІ ..............................................................65
Розділ III. Геопросторова організація територій з
критичною екологічною ситуацією в Київській
області ......................................................70
3.1. Системно-структурний аналіз використання територій
з критичною екологічною ситуацією .............................70
3.2. Суспільно-географічні підходи до групування територій з
критичною екологічною ситуацією ...................................................90
3.2.1. Північна група районів .............................................................90
3.2.2. Центральна група районів ........................................................96
3.2.3. Східна група районів ............................................................103
3.2.4. Західна група районів ...........................................................108
3.2.5. Південна група районів ....................................................113
3.3. Основні напрямки відновлення територій з критичною
екологічною ситуацією ..............................................118
Висновки до розділу ІІІ ..............................................................130
Висновки ТА ПРОПОЗИЦІЇ ....................................................................135
Список використанОЇ лІТЕРАТУРИ ...........................................145
Додатки .......................................................................................................161

ВСТУП
Актуальність теми. Cеред європейських держав Україна має найвищий інтегральний показник негативного антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище практично на всій її території. В двох третинах областей екологічна ситуація та якість довкілля характеризуються як гостро критичні і несприятливі з точки зору інтересів здоров’я людини. Офіційно визнаний міжнародний статус нашої держави стосовно її екологічного стану та рівнів забрудненості довкілля і основних природних ресурсів зона екологічного лиха”.
В зв’язку з цим особливого значення набувають питання подальшого суспільно-географічного використання територій з критичною екологічною ситуацією (КЕС). Важливим є аналіз принципів та факторів виникнення територій з КЕС з метою запобігання їх утворення в майбутньому. Розробка основних напрямків відновлення та раціонального використання цих територій сприятиме поліпшенню їх екологічної ситуації. Разом з тим, низка аспектів цієї проблеми залишається недостатньо вивченою. Це стосується необхідності більш глибокої науково-методичної розробки і дослідження територій з КЕС у Київській області.
Ряд аспектів даної проблематики розроблялось в наукових працях багатьох вчених: Аграната Г.А., Алаєва Е.Б., Анучіна В.А., Балабанова Г.В., Блуся П.І., Возняка В.Я., Горленко І.О., Гродзинського М.Д., Данилишина Б.М., Дорогунцова С.І., Дудника І.М., Євтушевського В.А., Ігнатенка М.Г., Іщука С.І., Качинського А.Б., Кочурова Б.І., Мальського М.З., Манцевича Ю.М., Михайлова Ю.П., Олійника Я.Б., Панченко І.В., Пістуна М.Д., Реймерса М.Ф., Руденка В.П., Руденка Л.Г., Степаненка А.В., Стеченка Д.М., Топчієва О.Г., Холоші В.І., Шаблія О.І., Шищенка П.Г. та інших. Це зумовило вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертації є складовою науково-дослідних робіт, що проводяться у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі економічної та соціальної географії: держбюджетна тема № 17 Методика прогнозування соціально-економічного розвитку та екологічної ситуації в сільському адміністративному районі” (№ держ. реєстрації 0195U005092) та Суспільно-географічні основи регіонального природокористування” (№ держ. реєстрації 0101U002601).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка суспільно-географічних основ раціонального використання територій з критичною екологічною ситуацією.
Виходячи з мети дослідження, в роботі були поставлені такі основні завдання:
- розкрити теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження територій з критичною екологічною ситуацією;
- виявити принципи і фактори виникнення територій з КЕС;
- розробити методичні основи дослідження територій з КЕС;
- проаналізувати фактори виникнення територій з КЕС в Київській області;
- вивчити геопросторову організацію територій з КЕС в Київській області;
- провести групування територій з КЕС Київської області;
- визначити основні напрямки раціонального використання територій з КЕС.
Об’єктом дослідження обрано Київську область як територію, що має КЕС. Предмет дослідження геопросторова організація територій з критичною екологічною ситуацією та розробка основних напрямків їх раціонального використання.
Методи дослідження. Методологічною базою дисертації є теоретичні положення, наукові принципи та концептуальний апарат суспільної географії з питань дослідження територій з КЕС.
В процесі роботи використовувались як загальнонаукові (діалектичний, порівняльний, систематизації, системного підходу і структурного аналізу) так і спеціальні (історичний, монографічний, статистичний, графічний, індексний, картографічний) методи дослідження.
При виконанні дисертації використані матеріали статистичної звітності Київського обласного управління статистики, Державного комітету статистики України, Київського обласного управління земельних ресурсів, статистичних щорічників.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
- доповнені теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження територій з КЕС, під якою розуміють територію з високим рівнем забруднення та порушенням процесів природного середовища, що має особливий характер використання та природокористування;
- виявлені принципи (порушення взаємодії природи і господарської діяльності людини; територіальності; недостатнього наукового обґрунтування природокористування; порушення екологізації виробництва; незбалансованого стійкого розвитку території) і фактори (природні, антропогенні та природно-антропогенні) виникнення територій з КЕС;
- розроблені методичні основи дослідження територій з КЕС, які включають в себе декілька етапів: виявлення територій з КЕС; визначення принципів і факторів виникнення територій з КЕС; аналіз факторів виникнення територій з КЕС; вивчення геопросторової організації територій з КЕС; розробку основних напрямків відновлення територій з КЕС;
- проаналізовані фактори виникнення територій з КЕС в Київській області;
- вивчена геопросторова організація територій з КЕС в Київській області, яка проявляється в радіаційному забрудненні, впливі на довкілля відходів виробництва, непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, забрудненні водних об'єктів та атмосфери;
- проведено групування територій з КЕС у Київській області і виділено п'ять груп районів: Північну, Центральну, Західну, Східну, Південну;
- сформульовані основні напрямки раціонального використання територій з КЕС у Київській області.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні і науково-методичні висновки дисертації можуть бути використані органами державного та місцевого управління при розробці регіональних програм відновлення та раціонального використання екологічно забруднених територій. Основні результати досліджень використані Київською обласною державною адміністрацією в процесі розробки перспективної програми розвитку продуктивних сил. Рекомендації щодо напрямків ефективного використання територій з КЕС в Київській області передані для практичного використання в Раду по вивченню продуктивних сил України НАН України.
Методичні розробки автора дослідження використовуються при проведенні занять з курсу Розміщення продуктивних сил”.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно підготовленою науковою працею, в якій реалізовані ідеї автора щодо сутності суспільно-географічних основ дослідження територій з КЕС та напрямків їх відновлення і раціонального використання. Сукупність отриманих результатів належать особисто автору і є його науковим доробком.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження дисертаційної роботи апробовані на конференціях: науково-практичній Екологічні проблеми регіону: суть і шляхи вирішення” (м. Полтава, 1997); міжнародних науково-практичних Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 1999, 2001, 2004), міжнародній науково-практичній Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” (м. Київ, 2000), міжнародній науково-практичній Географічна наука і освіта в Україні” (м. Київ, 2003).
Публікації. Основні положення і результати дослідження викладені в 10 публікаціях загальним обсягом 2.5 др. арк., з них 5 - у фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації - 229 сторінок (основна частина 145 сторінок, у т.ч. 5 рисунків, 10 таблиць), список використаних джерел із 177 найменувань та 50 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

1. Територія з КЕС - це територія з високим рівнем забруднення та порушенням процесів природного середовища, що має особливий характер використання і природокористування. Вона характеризується виникненням значних і слабокомпенсованих змін ландшафтів, де відбувається швидке наростання загрози виснаження або втрати природних ресурсів (в т.ч. генофонду), унікальних природних об'єктів, погіршуються умови проживання населення. Територія з КЕС має такі особливості: 1) вищий, порівняно з іншими територіями, рівень забруднення довкілля; 2) порушення основних процесів природного середовища; 3) особливий характер використання території; 4) особливий характер природокористування; 5) обмежені можливості рекреаційного використання.
2. Принципами виникнення територій з КЕС є:
а) Порушення взаємодії природи і господарської діяльності людини. Процес взаємодії природи і господарської діяльності людини залежить від характеру їх зв'язків та розвитку екологічної інфраструктури. Рівень ефективності її функціонування визначає стан забруднення довкілля.
б) Територіальності. У формуванні територій з КЕС мають місце регіональні особливості, пов'язані з неоднаковою дією природних, антропогенних і природно-антропогенних чинників.
в) Недостатнього наукового обґрунтування природокористування. Науково обґрунтоване природокористування передбачає: раціональне ресурсоспоживання; конструктивне перетворення; відтворення природних ресурсів; охорону середовища проживання й природних ресурсів; управління й моніторинг. При необґрунтованому нераціональному природокористуванні, коли вплив людини на природу призводить до підриву її відтворювальних здатностей, зниження якості і вичерпання природних ресурсів, забруднення довкілля промисловими викидами й отрутохімікатами, зниження або знищення оздоровчих і естетичних якостей природи, виникають території з КЕС.
г) Порушення екологізації виробництва. Даний принцип полягає в розробці та впровадженні у виробництво таких технологій, які за максимально високої якості продукції змогли б забезпечувати збереження екологічної рівноваги в природі, кругообігу речовин і енергії, не забруднюючи навколишнє середовище. Екологізація виробництва має забезпечувати економні витрати сировини, комплексне використання природних ресурсів, створення нових технологічних систем, що забезпечують маловідходне і безвідходне виробництво, замкнуті цикли водоспоживання, утилізацію відходів.
д) Незбалансованого стійкого розвитку території. Проведення заходів з екологізації виробництва дозволяє зменшити забруднення довкілля і встановити комплексно-пропорційний розвиток території. При порушення цієї рівноваги виникає територія з КЕС.
3. Фактори виникнення територій з КЕС можна поділити на три групи: природні, антропогенні та природно-антропогенні. До першої групи належать географічні особливості місцевості (рельєф, клімат, наявність водних джерел, лісових масивів, типи ґрунтів тощо) та небезпечні природні явища (геологічно небезпечні, метеорологічні та агрометеорологічні небезпечні, природні пожежі). До другої структура промислового виробництва; висока сільськогосподарська освоєність та розораність території; підвищена концентрація населення і збільшення транспортних засобів; будівництво промислових об’єктів з недостатнім розвитком екологічної інфраструктури; забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, поверхневих і підземних вод; накопичення відходів та зниження обсягів їх використання; використання науково-технічного прогресу без врахування можливих негативних наслідків для навколишнього середовища. До третьої групи належать виникнення аварій і катастроф на потенційно небезпечних виробництвах.
4. Методичні основи суспільно-географічного дослідження територій з КЕС передбачає наступні етапи аналізу: 1) виявлення територій з критичною екологічною ситуацією; 2) визначення принципів і факторів виникнення територій з КЕС; 3) аналіз факторів виникнення територій з КЕС; 4) вивчення геопросторової організації територій з критичною екологічною ситуацією; 5) розробка основних напрямків відновлення територій з КЕС.
На першому етапі для визначення екологічного статусу територій та виявлення територій з КЕС використовують наступні групи показників: 1) структура використання земельного фонду; 2) структура використання водних ресурсів; 3) структура промислового виробництва; 4) структура сільськогосподарського виробництва; 5) екологічний стан повітряного басейну; 6) екологічний стан вод; 7) екологічний стан ґрунтів.
На другому етапі визначають принципи і фактори, що зумовлюють виникнення територій з КЕС. Виділяють наступні принципи виникнення територій з КЕС: порушення взаємодії природи і господарської діяльності людини; територіальності; недостатнього наукового обґрунтування природокористування; порушення екологізації виробництва; незбалансованого стійкого розвитку території. Фактори виникнення територій з КЕС можна поділити на природні, антропогенні, природно-антропогенні.
На третьому етапі детально аналізуються фактори виникнення територій з КЕС. Четвертий етап містить вивчення геопросторової організації територій з критичною екологічною ситуацією. Проводиться системно-структурний аналіз використання територій з КЕС. На основі проведення бальної оцінки показників, обраних на першому етапі дослідження, проводиться групування районів з КЕС та виділяються групи районів.
На п’ятому етапі розробляється концепція відновлення територій з КЕС. Виділяють основні принципи відновлення територій з КЕС в області.
5. Виникнення територій з КЕС в Київській області зумовлено рядом факторів. До природних факторів виникнення територій з КЕС належать такі її географічні особливості, як знаходження в межах двох фізико-географічних областей - Київського і частково Чернігівського Полісся, а також Дністровсько-Дніпровської і Лівобережно-Дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції. Розташування Поліської низовини в північній частині області веде до розвитку процесів заболочення території; Придніпровської височини на південному-заході інтенсивних ерозійних процесів. Розміщення області на стику лісів і лісостепів спричинює невисоку лісистість.
В результаті господарської діяльності активізуються або виникають небезпечні природні явища (стихійні лиха), які накладаються на географічні особливості місцевості та сприяють виникненню територій з КЕС. До природних (стихійних) лих, характерних для території Київської області, належать: геологічні небезпечні явища (зсуви, підтоплення території, просідання землі); метеорологічні та агрометеорологічні небезпечні явища (бурі, урагани, смерчі, шквали); природні пожежі (лісових масивів, торф’яні).
Одним з визначальних антропогенних факторів формування територій з КЕС в Київській області є структура промислового виробництва (висока доля електроенергетики, хімічної та нафтохімічної, целюлозно-паперової промисловості). Висока сільськогосподарська освоєність (64,2%) і розораність (48,6%) території призводять до виникнення стійкої тенденції деградації ґрунтового покриву. Площа земель, уражених яружною ерозією, становить 5,6 тис. га; площа деградованих земель - 1404,0 тис. га; порушених земель -3000 га. Землі під відкритими розробками, кар’єрами, шахтами та відповідними спорудами займають 2900,3 га.
Висока концентрація населення в містах, селищах та інших населених пунктах, розміщення промислових комплексів та об’єднання їх в єдину структуру внаслідок будівництва транспортних мереж, ліній електропередач є факторами високого рівня техногенної фрагментації територій з деформацією границь та структури більшості ландшафтних систем. Це, в свою чергу, сприяє виникненню територій з КЕС. Лише незначна кількість промислових підприємств області впроваджують нові прогресивні технологічні процеси та проводять утилізацію відходів.
До природно-антропогенних факторів виникнення територій з КЕС належать виникнення аварій та катастроф на потенційно небезпечних виробництвах. Відносно раптове порушення технологічних систем потенційно небезпечних виробництв спричиняє особливо тяжкі наслідки через вплив на середовище, людину й господарські об’єкти. На території області розташовано 272 потенційно небезпечних об’єкти (з них 114 небезпечних об’єктів гідродинамічного комплексу; 72 хімічно-; 42 вибухо- та пожежонебезпечних; 38 об’єктів з вибухо- та пожежонебезпечними речовинами (ВПНР); 18 пожежонебезпечних об’єктів).
Найбільший вплив на навколишнє природне середовище області мала аварія на Чорнобильській АЕС. Найзначнішими посткатастрофічними втратами для області є втрати від забруднення земельних, водних, лісових та природних рекреаційних ресурсів. Значними вважають втрати потенціалу промисловості будівельних матеріалів та вплив на подальший розвиток електроенергетики.
На території області налічується 46 зареєстрованих місць видалення відходів загальною площею 4474,6 тис. м2 з обсягом накопичених відходів - 56 млн. 596 тис. т. В сховищах організованого складування (поховання) налічується 1920 т промислових токсичних відходів І класу небезпеки; 3543 т ІІ класу; 5649 т ІІІ класу та 22630507 ІV класу небезпеки. У сховищах організованого складування та на території підприємств знаходиться 22641619 т промислових токсичних відходів. Кількість вибухо- та пожежонебезпечних речовин в області сягає 1236 тис. т.
Для Київської області транскордонну потенційну небезпеку складають Курська та Смоленська АЕС (Росія); Ігналінська АЕС (Литва). Потенційно небезпечні для господарства області хімічні виробництва, що зосереджені на території Білорусі (в основному, в Гомельській області в басейні р. Дніпро та його притоків). Певну небезпеку для області можуть становити підприємства хімічного виробництва Росії, які розташовані на річках, русла яких проходять і територією Київської області.
Протягом 2003 року в Київській області виникло 8 надзвичайних ситуацій, з них 5 техногенного характеру, 3 природного. Київську область відносять до регіонів помірної небезпеки.
6. Геопросторова організація територій з КЕС в Київській області.
Київська область одна з найбільш постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Головним дозоутворюючим радіонуклідом на переважній більшості забруднених територій є Cs137. Основні проблеми у забруднених регіонах полягають у необхідності забезпечення населення чистими продуктами харчування; дезактивації найбільш забруднених ділянок; реорганізації лісокористування.
Значний вплив на забруднення навколишнього природного середовища мають відходи виробництва і споживання (загальна площа зареєстрованих місць видалення відходів складає 4474,6 тис. м2, обсяг накопичених відходів - 56 млн. 596 тис. т ). Суб'єктами господарської діяльності не в повному обсязі вирішується проблема знешкодження та утилізації токсичних промислових відходів. Більшість місць захоронення твердих побутових відходів не відповідає вимогам екологічної безпеки.
В області накопичилось близько як 2,1 тис. т непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин (пестицидів і отрутохімікатів). Стан їх зберігання в більшості господарств незадовільний.
Водні об'єкти Київської області забруднені переважно сполуками важких металів, сполуками азоту, нафтопродуктами та фенолами. Найпотужнішім водокористувачем в області є Трипільська ТЕС. Домінуючим джерелом забруднення води в межах зони відчуження є водойма - охолоджувач ЧАЕС, яка формує майже половину надходження Cs137.
Найбільше викидів забруднюючих речовин здійснюється в атмосферне повітря, через яке небезпечні речовини поширюються в інші компоненти природи. Основним забруднювачем атмосферного повітря є Трипільська ТЕС, викиди якої дають 80% забруднюючих речовин області.
7. Суспільно-географічні підходи до групування територій з КЕС.
На основі проведення бальної оцінки показників структури використання земельного фонду, водних ресурсів, структури промислового та сільськогосподарського виробництва, забруднення атмосферного повітря, води та ґрунтів, на території Київської області проведено групування районів з критичною екологічною ситуацією і виділено 5 груп районів: Північну, Центральну, Західну, Східну та Південну.
Північна група районів об'єднує Іванківський та Поліський адміністративні райони. Її площа складає 17,44% від загальної площі області. В структурі земельного фонду переважають ліси та інші лісовкриті площі (45,57%). На дану групу районів припадає 12,43% водозабору області. Більша частина води використовується на виробничі потреби. Північна група районів дає 0,6% обсягів продукції сільського господарства та 0,24% продукції промисловості області. Тут знаходиться 3,37% посівних площ області. Дана група районів найбільше постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. 26,79% її площі займає зона відчуження, а площа радіоактивно забруднених земель становить 22,65%. На території Північної групи районів зберігається 6,15% загальнообласних обсягів пестицидів і отрутохімікатів; а на території зареєстрованих місць видалення відходів - 0,2% фактичної маси відходів області. Поверхневий скид даної групи районів складає 1,12% від обласного. Скид забруднених стічних вод дорівнює 16,11% від поверхневого скиду Північної групи районів. На дану групу районів припадає 0,28% обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Обсяги викидів забруднюючих речовин у розрахунку на душу населення - 7,5 кг; щільність викидів на 1 км2 території - 53,59 кг.
До складу Центральної групи районів входять Вишгородський, Броварський, Києво-Святошинський, Бориспільський, Обухівський та Васильківський райони. Площа даної групи районів становить 26,66% від обласної. В структурі земельного фонду переважають сільськогосподарські землі (55,98%). Водозабір даної групи районів складає 80,61% від обласного. 95% свіжої води використовується на виробничі потреби. Центральна група районів виробляє 60,87% продукції промисловості області та 37,9% продукції сільського господарства. Посівна площа групи районів складає 19,26% від обласної. 32,9% площі Центральної групи районів припадає на радіоактивно забруднені землі. На території даної групи районів зберігається 13,91% пестицидів і отрутохімікатів області. Площа зареєстрованих місць видалення відходів становить 64,86% від обласних, тут зберігається 90,6% відходів області. Поверхневий скид даної групи районів складає 94,67% обласного. Частка забруднених стічних вод в поверхневому скиді Центральної групи районів становить 0,98%. На дану групу припадає майже всі обсяги викидів забруднюючих речовин (89,79%). Обсяги викидів забруднюючих речовин у розрахунку на душу населення становлять 106,73 кг; щільність викидів на 1 км2 території 11438,73 кг. Це - найвищі показники по Київській області.
Східна група районів об'єднує Баришівський, Згурівський, Яготинський та Переяслав-Хмельницький адміністративні райони. Її площа становить 14,34% від обласної. В структурі земельного фонду переважають сільськогосподарські землі (78,51%). Водозабір даної групи районів складає 1,16% від загальнообласного. Східна група районів виробляє 3,38% обсягів промислової продукції та 16,1% сільськогосподарської продукції області. Загальні посівні площі складають 19,51% від обласних. На території Східної групи районів радіаційно забруднені землі відсутні. Тут зберігається 25,23% пестицидів і отрутохімікатів області; на території зареєстрованих місць видалення відходів - 0,5% відходів від їх маси по області. Поверхневий скид даної групи становить 0,48% обласного. В його структурі 34,65% припадає на скид забруднених стічних вод. На дану групу районів припадає 1,14% обсягу викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Обсяги викидів забруднюючих речовин у розрахунку на душу населення становлять 5,61 кг; щільність викидів на 1 км2 території 257,97 кг.
До складу Західної групи районів входить три адміністративні райони: Бородянський, Макарівський та Фастівський. Її площа становить 11,51% від обласної. В структурі земельного фонду переважають сільськогосподарські землі (61,99%). Водозабір даної групи районів становить 0,47% від обласного. Західна група районів виробляє 6,95% промислової продукції та 4,9% продукції сільського господарства області. Загальні посівні площі складають 10,03% від обласних. 15,84% території даної групи районів забруднена радіоактивними елементами. На території Західної групи районів зберігається 8,33% обсягів пестицидів і отрутохімікатів та 1,1 % загальної фактичної маси відходів на території зареєстрованих місць видалення відходів області. Поверхневий скид даної групи районів складає 0,27% від загальнообласного. В структурі поверхневого скиду на забруднені стічні води припадає 28,39%. На Західну групу районів припадає 1,58% обсягу викидів забруднюючих речовин. Щільність викидів на 1 км2 території становить 350,76 кг; обсяги викидів забруднюючих речовин у розрахунку на душу населення - 5,81 кг.
Південна група районів об'єднує десять адміністративних районів: Білоцерківський, Богуславський, Володарський, Кагарлицький, Миронівський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський та Тетіївський. Площа даної групи районів становить 30,05% від обласної. В структурі земельного фонду переважають сільськогосподарські землі (79,83%). Водозабір Південної групи районів складає 4,93% від обласного. Дана група районів виробляє більшу частину продукції сільського господарства області (40,4%) та 28,05% обсягів продукції промисловості. Площа земель Південної групи районів, забруднених радіонуклідами, становить 22,5% від загальної земельної площі району. Тут зберігається 46,38% обсягів пестицидів і отрутохімікатів та 7,4% загальної фактичної маси відходів. На дану групу припадає 6,84% обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Обсяги викидів забруднюючих речовин у розрахунку на душу населення - 10,86 кг; щільність викидів - 739,24 кг на 1 км2 території.
8. Основні напрямки відновлення територій з КЕС.
Під відновленням територій з КЕС розуміють комплекс заходів з ліквідації або зменшення (пом’якшення) наслідків для навколишнього середовища і людини впливу шкідливих забруднюючих речовин, створення соціально-економічного (і правового) середовища, яке дозволило б забезпечити поновлення екологічного балансу і зменшення забруднення від функціонування господарського комплексу на цих територіях. Виділяють три основні напрямки відновлення територій: економічний, соціальний та екологічний.
До основних принципів відновлення територій з КЕС в області належать: 1) цілеспрямована політика відновлення територій з КЕС має лежати в сфері державних інтересів і пріоритетів на всіх рівнях управління; 2) пріоритетне інвестування програм відновлення територій з КЕС на всіх рівнях управління; 3) найповніше поєднання інтересів господарських суб’єктів області з інтересами її населення; 4) впровадження в практику управлінської діяльності принципів програмно-цільового підходу та розробки відповідних цільових комплексних програм.
При подальшому використанні територій з КЕС в Київської області необхідно проводити активну реабілітацію радіаційно забруднених земель та залучати їх до господарської діяльності; зону відчуження використовувати для перепоховання частини наявних радіоактивних і токсичних відходів області; розвивати екологічну інфраструктуру та ефективно експлуатувати її об’єкти; уникати екологічно небезпечного напряму інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зберігати родючість ґрунтів; забезпечити правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері поводження з відходами; забезпечити належний стан зберігання пестицидів і отрутохімікатів; розвивати НТП за рахунок пріоритету галузей глибокої та кінцевої переробки і високої наукоємності.

Список використанОЇ лІТЕРАТУРИ

1. Агаркова Н.В., Качинський А.Б., Степаненко А.В. Регіональний вимір екологічної безпеки України з урахуванням загроз виникнення техногенних і природних катастроф. К.: НІСД, 1996. 82 с.
2. Агранат Г.А. Территория: повышение роли в жизни общества / К постановке проблемы // Изв. АН СССР. Сер. геогр. - 1988. - №2. - С. 5-17.
3. Актуальные проблемы экологии и природопользования: Сб. науч. тр. / Рос. ун-т дружбы народов. - М., 2001. - 432 с.
4. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география. Понятийно-терминологический словарь. - М.: Мысль, 1983. - 290 c.
5. Алаев Э.Б. Экологический кризис в системе глобальных проблем современности // Изв. РАН. Сер. геогр. 1992. - №2. С. 15-21.
6. Анучин В.А. Теоретические основы географии. - М.: Мысль, 1972. - 430с.
7. Балабанов Г.В., Горленко І.О., Давидчук В.С. та ін. Дослідження проблем чорнобильської катастрофи в Інституті географії АН України // Укр. геогр. ж-л. 1993. - №2. С. 36-43.
8. Балацкий О.Ф., Вакулюк П.Г., Власенко В.М. и др. Экология и экономика. Справ. / Под ред. К.М.Сытника. К.: Политиздат Украины, 1986. 308 с.
9. Барановський В.А. Екологічна географія і екологічна картографія. - К.: Фітосоціоцентр, 2001. - 250 с.
10.Белозерский Г.Н. Введение в глобальную экологию: Учеб. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2002. - 464 с.
11.Бем І., Федорищева А. Технологічний процес і природокористування // Економіка України. 1993. - №10. С. 3-13.
12.Березянко Т.В. Пути экологического регулирования социально-экономического развития Украины в условиях перехода в рынку // Экологические проблемы Украины и пути их решения: Сб. науч. тр./ Редкол.: В.Г.Сахаев (отв. ред.) и др. Киев: СОПС УССР АН УССР, 1991. С. 80-87.
13.Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології: Підручник. К.: Либідь, 1993. 304 с.
14.Блехцин И.Я. Стратегия устойчивого развития региональных систем: Препр. науч. докл. / ИРЭ РАН. СПб., 2001. - 13 с.
15.Блусь П.И. Территория: теоретические и прикладные подходы к операционализации понятия // Территория и общество: Междувед. сб. науч. тр. - Пермь: ПГУ, 1992. - С. 11-17.
16.Борсученко Э.И., Барановский А.И. Бизнес и зоны свободного предпринимательства. - К., 1993. 34 с.
17.Будагов Б.А. Систематика структуры геопространства // Теоретические проблемы географии (Система географических концепций). - Л., 1983. - С. 37-39.
18.Буличева Т.В. Проблеми розселення населення Київської області у зв’язку з наслідками Чорнобильської катастрофи // Економічна та соціальна географія. 1995. Вип. 46. С.35-41.
19.Буркинский Б.В., Степанов В.М., Харичков С.К. Природопользование: Основы экономико-экологической теории. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1999. - 350 с.
20.Бутрим О.В. Розвиток і розміщення потенційно небезпечних виробництв у містах України та їх вплив на економіку техногенно-екологічної безпеки. Автореф. дис к. екон. наук. К., 1999. 19 с.
21.Бутрим О.В. Управління екологічною безпекою в регіонах України // Економічна та соціальна географія. К.: Заповіт. - 1995.- вип. 47. - С. 129-132.
22.Быстряков И.К. Эколого-экономические проблемы развития производительных сил: (Теоретические и методологические аспекты) / Под ред. С.И.Дорогунцова. К.: ООО Междунар. фин. агенство”, 1997. 225 с.
23.Веклич О.А. Теоретико-концептуальные основы "экологической" характеристики ресурсосбережения //Механізм регулювання економіки. - Вип. 1. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. - С. 17-25.
24.Веклич О.О. Економічний механізм екологічного регулювання в Україні. К., Український інститут досліджень навколишнього середовища і ресурсів, 2003.- 88 с.
25.Верещак В.С., Бень Т.Г. Эколого-экономическое обоснование инвестиционных проектов. Днепропетровск: Институт технологии, 1998. 124 с.
26.Возняк В.Я. Социально-экономические и экологические проблемы реабилитации радиоактивно загрязненных территорий (стратегия, организация регулирования и управления). Автореф. дис д-ра экон. наук. М., 1993.- 42 с.
27.Возняк В.Я. Чернобыль: возвращение к жизни (реабилитация радиоактивно загрязненных территория). - М.: А/О Альфа-Принт”, 1993. - 208 с.
28.Волович В.Н. Влияние научно-технического прогресса на отношения между человеком и природной средой // Экологические императивы устойчивого развития России. Серия: «Россия накануне XXI века». Санкт-Петербург, ТОО ТК «Петрополис». - 1996. Вып.5. - С. 79-91.
29.Волошин В.В., Горленко І.О., Кухар В.П., Руденко Л.Г. Проблеми поліпшення стану навколишнього середовища та їх програмне забезпечення // Укр. геогр. ж-л. - 1993. - №1. - С. 9-13.
30.Воробьев О.Г. Техногенная опасность и экологический риск в урбанизированных регионах // Эколого-экономическое обоснование сбалансированных форм регионального развития в системе "общество - природа". Ч. 1 / Под ред. О.П.Литовки, М.П.Федорова. СПб.: Изд-во СПбГТУ, 2001. - С. 74-111.
31.Вронский В.А. Экология: Словарь-справочник. - Ростов-на-Дону. Феникс, 1997. 576 с.
32.Врублевська О.В. Економічні інструменти екополітики в Україні: Довідник / Укр. держ. лісотехнічний ун-т. Львів, 1998. 159 с.
33.Галушкина Т. Экологический менеджмент в Украине // Экономика Украины. - 1999. - № 6. - С. 78-83.
34.Галушкина Т.П. Экономические инструменты экологического менеджмента (теория и практика). - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2000. - 280 с.
35.Герасимов И.П. Советская конструктивная география: Задачи, подходы, результаты. - М.: Наука, 1976. - 208 с.
36.Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник. К.: Либідь, 1996. 320 с.
37.Голубецкая Н.П. Сбалансированное природопользование в условиях переходной экономики. М.: Природа, 2001. - 167 с.
38.Горленко И.А., Руденко Л.Г., Малюк С.М. и др. Проблемы комплексного развития территории. Киев: Наукова думка, 1994. 295 с.
39.Гриневецкий В.Т., Шевченко Л.М. Про основні поняття еколого-ландшафтознавчих досліджень // Укр. геогр. ж-л. - 1993. - № 2. С.13-19.
40.Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. - К.: Либідь, 1993. - 224 с.
41.Громыко Г.Л. Статистика. - М., Изд-во Моск. ун-та, 1981. - 408 с.
42.Гукалова І.В. Географічні аспекти еколого-інформаційної ситуації в Україні // Укр. геогр. ж-л. 1996. - №3. С. 19-23.
43.Гукалова І.В. Еколого-географічна ситуація в Київській області (наслідки аварії на ЧАЕС) // Ек. та соц. географія: Міжвід. наук. зб. К., 1995. - Вип.46. - С. 117-121.
44.Гукалова І.В. Регіональний аналіз еколого-суспільної ситуації у зв‘язку з аварією на Чорнобильській АЕС (на прикладі Київського Придніпров‘я): Дис к.геогр.наук. - К., 1997. 191 л.
45.Гукалова І.В. Регіональний аналіз еколого-суспільної ситуації у зв‘язку з аварією на Чорнобильській АЕС (на прикладі Київського Придніпров‘я). Автореф. дис к.геогр.наук. - К., 1997. 21 с.
46.Данилишин Б.М. Природно-техногенні катастрофи: проблеми економічного аналізу та управління. К.: ЗАТ Нічлава”, 2001. 260 с.
47.Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С. та ін. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. - К.: ЗАТ "НІЧЛАВА", 1999. - 716 с.
48.Данилишин Б.М.. Ковтун В.В.. Степаненко А.В. Наукові основи прогнозування природно-техногенної (екологічної) безпеки. - К.: Лекс Дім, 2004. - 552 с.
49.Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь: свыше 8 тыс. терминов. К.: Гл. ред. МСЭ. 1989. 408 с.
50.Десять Критских транспортных коридоров между Западом и Востоком Европы // Европа. 1997. - №1 (30). С. 14-15.
51.Десять років після аварії на Чорнобильській АЕС. Національна доповідь України. 1996 рік. К.: Мінчорнобіль, 1996. 200 с.
52.Донченко В.К. Экологическая безопасность в процессе ноосферного развития // Региональная экология. - 2003. - № 3-4. - С. 34-42.
53.Дороги, які ми будуємо // Урядовий кур‘єр. 1998. - №159-160. С.17.
54.Дорогунцов С.И., Бутрим Е.К. Ризик надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру // Економіка України. - 2001. - № 4. - С. 68-73.
55.Дорогунцов С.І., Ральчук О.М. Управління техногенно-екологічною безпекою у парадигмі сталого розвитку: Концепція системно-динамічного вирішення. К.: Наукова думка, 2001. 172 с.
56.Дорогунцов С.І., Федорищева А.М. Методологічні засади розміщення та розвитку потенційно небезпечних виробництв // Економіка України. 1997. - № 4. С. 4-11.
57.Дудник І.М. Суспільно-географічні системи низового рівня (теоретичні та методичні аспекти). - Полтава : Полтавський літератор, 1997. - 249 с.
58.Евдокимова Т.В. Географический анализ экологической ситуации административного района // Эколого-экономические аспекты природопользования на европейском Северо-Востоке СССР. Сыктывкар, 1990. (Тр. Коми научного центра УрО АН СССР, №111) С. 92-98.
59.Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна політика / А.Б.Качинський, Г.А.Хміль. К.: НІСД, 1997. 127 с.
60.Екологічне підприємництво: Навчальний посібник / В.Я.Шевчук, Ю.М.Саталкін, В.М.Навроцький та ін. - К.: Мета, 2001. - 191 с.
61.Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн. / Відп. ред. д.юрид.н., проф., засл.юрист Укр., акад. УЕАН В.І.Андрейцев. К.: Юринком Інтер, Кн.1 1997. 704 с.; Кн.2 1998. 576 с.
62.Еколого-економічні аспекти формування ресурсного потенціалу АПК: Зб. наук. праць. НАН Укр. Ін-т ек-ки. Київ, 1995. 104 с.
63.Євтушевський В.А. Використання і відтворення еколого-економічного потенціалу України в умовах формування ринкових відносин. К.: Манускрипт, 1995. 148 с.
64.Євтушевський В.А. Еколого-економічний потенціал України: відтворення в умовах формування ринкових відносин: Дис д-ра екон. наук. К., 1997. 428 с.
65.Жолкевський П.Ф. Економіко-екологічна оцінка територіальних ресурсів (методологія, методика, практика). К., 1999. 19 с.
66.Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження. К., 1995. 120 с.
67.Злобін Ю.А. Основи екології. - К., Лібра, 1998. - 248 с.
68.Игнатенко Н.Г., Ищук С.И., Руденко В.П. Методологическая основа советской экономической географии // Экономическая география. 1980. - Вып. 29. - С. 3-8.
69.Ілляшенко С., Прокопенко О. Екологічний маркетинг // Економіка України. - 2003. - № 2. С. 56-61.
70.Іщук С.І. Промислові комплекси України. Наукові основи територіальної організації: навч. посіб. для студ. екон. та геогр. спец. вищ. навч. закл. К.: Вид. Паливода А.В., 2003. 248 с.
71.Калетник Н.Н., Ландин В.П., Пастернак В.П. Радиоактивное загрязнение лесов Полесья Украинской ССР и организация ведения лесного хозяйства в них // Радиоэкологические и экономико-правовые аспекты землепользования после аварии на Чернобыльской АЭС. К.: СОПС УССР АН УССР, 1991. С. 324-428.
72.Карпінський Б., Макух Б. Транспортна система України в контексті європейської інтеграції // Економіка України. - 1998. - №7. - С. 17-23.