Тарнавська Наталія Петрівна. Управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання на засадах інноваційного розвитку

Краткое описание

Тарнавська Наталія Петрівна. Управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання на засадах інноваційного розвитку : Дис... д-ра наук: 08.00.03 2009

Тарнавська Н. П. Управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання на засадах інноваційного розвитку. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 економіка та управління національним господарством. Тернопільський національний економічний університет. Тернопіль, 2009.
У дисертації подано результати дослідження теоретико-методологічних та практичних підходів до формування концепції управління конкуренто-спроможністю суб’єктів господарювання на засадах інноваційного розвитку. Обґрунтовано теоретичні висновки щодо зміни природи конкуренції в умовахk-суспільства, що зумовило розгляд сутності конкурентоспроможності суб’єкта господарювання з позицій інноваційного ресурсу конкурентоспроможності, а управління конкурентоспроможністю на макро- і мікрорівнях - як інноваційний процес, який передбачає перегляд управлінської парадигми. Доведено доцільність зміщення акцентів управління конкурентоспроможністю у бік макрочинників і необхідність інституціональних змін, які створюють потенціал і вектори розвитку конкурентного середовища.
На основі з’ясування сутності інноваційного типу конкурентної поведінки, використання сформованого механізму дослідження трансфор-маційних процесів як особливого варіанту інституціональних змін і діалектики процесів конкуренції на товарних і фінансових ринках, а також ринку робочої сили розроблено концепцію управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання, яку представлено як управлінську інновацію.

У дисертації на основі виявлення і концептуалізації новітніх проявів конкурентних відносин, а також теоретичної організації емпіричних даних у сфері управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання запропо-новано нове бачення і вирішення актуальної і важливої наукової проблеми формування теоретичних і методологічних засад управління конкурентоспро-можністю суб’єктів господарювання в умовах безальтернативності інновацій-ного розвитку, а також обґрунтовано необхідність реалізації комплексу заходів в межах розробленої концепції управління конкурентоспроможністю таких суб’єктів на макро- і мікрорівнях. Результати дослідження зумовили формулю-вання висновків концептуального, методологічного та науково-практичного спрямування:
1. Необхідність перегляду парадигми управління конкурентоспроможніс-тю суб’єктів господарювання в динамічному конкурентному середовищі зумов-люється невідповідністю традиційних управлінських підходів і технологій ви-могам забезпечення успішного функціонування суб’єктів господарювання на ринку, що пояснюється окресленням нових проявів конкурентних відносин як трансформаційних реакцій на зміну природи і суб’єктів господарювання, і при-роди конкуренції за умов наростання значущості інноваційних чинників роз-витку. Це потребує зміни підходів у методології дослідження конкуренції з акцентом на прогресуючу експансію інновацій у глобальному масштабі.
2. Дослідження процесів трансформації відносин конкуренції дозволило сформулювати ознаки зміни її природи і виявити додаткові аргументи на користь поширення концепції спільного творення цінності виробниками і спо-живачами продукції та проникнення споживача в механізм управління бізнес-процесом. Аналіз еволюції їх взаємовідносин дав змогу окреслити споживача як частину принципово нової системи компетенцій, а таке бачення формує під-ґрунтя для окреслення тенденції зміни центрів компетенцій і виявлення додат-кових джерел інтелектуального капіталу і, відповідно, модифікацію взаємодії окремих фаз суспільного відтворення та подальшу конвергенцію сфери вироб-ництва і споживання, а також часткове нівелювання сфери обміну. Логічним наслідком розвитку нових форм конкуренції, особливо міжланцюгової і внут-рішньоланцюгової, є міграція центрів привабливості бізнесу і, відповідно, цент-рів конкуренції, що повною мірою узгоджується з основними положеннями теорії домінуючої економіки.
3. На основі дослідження еволюції теоретичних концептів формування конкурентних переваг у дисертації доведено необхідність розробки і впровад-ження управлінських інновацій, які створюють базис, у т. ч. й мотиваційне середовище, для формування інших типів інновацій. За таких умов управління конкурентоспроможністю суб’єкта господарювання також вимагає реалізації інноваційного підходу, причому на перше місце виступають інновації у сфері бізнес-процесів, випереджаючи за своєю значущістю технологічні нововведен-ня. На цьому тлі контрастним є слабкий попит вітчизняних суб’єктів на інно-вації, а також низький рівень генерування знань, поширення та абсорбції націо-нальною економікою і окремими суб’єктами господарювання результатів між-народних і вітчизняних інноваційних проектів. Відсутність дієвих інституціо-нальних заходів у цьому напрямі загрожує переростанням у системну кризу несумісності з передовими економіками.
4. Проведений аналіз дефініцій конкурентоспроможності суб’єктів госпо-дарювання дозволив виявити основну відмінність між ними - глибину проник-нення до економічної сутності від виявлення першооснови до форми її пред-ставлення, а також встановити тенденцію до розуміння сутності конкуренто-спроможності з позицій накопичення компетенцій суб’єкта господарювання, які забезпечують виробництво конкурентоспроможної продукції. В роботі запро-поновано трактування конкурентоспроможності суб’єкта господарювання з позицій формування інноваційного ресурсу конкурентоспроможності, який є фокусом інтересів користувачів інформації про неї. Виявлена тенденція збли-ження інтересів користувачів інформації навколо інноваційного ресурсу конку-рентоспроможності дозволила побудувати полігармонійну теоретичну модель, яка є ієрархією понять конкурентоспроможності.
5. В дисертації обґрунтовано доцільність і необхідність розгляду конку-рентного середовища як мегасистеми з обов’язковим урахуванням тенденцій взаємодії товарного, фінансового ринку та ринку робочої сили, що дозволяє виявляти нові ринкові можливості і здійснювати ефективне управління конку-рентоспроможністю суб’єкта господарювання. Ринки і ринкові можливості, а також варіанти використання ресурсів досить корельовані, що зумовлює обме-ження якісного їх оцінювання при автономному дослідженні. Рівень конку-ренції і стан конкурентного середовища необхідно досліджувати у комплексі, з виявленням причинно-наслідкових зв’язків конкуренції на товарних і фінансо-вих ринках, а також ринку робочої сили. У цьому контексті зроблено висновок про наростання значущості макрочинників в управлінні конкурентоспромож-ністю суб’єктів господарювання і, відповідно, державного регулювання проце-сів формування дієвого конкурентного середовища.
6. Виявлені напрями впливу глобалізації на конкурентне середовище, а також проведене дослідження причинно-наслідкових зв’язків формування індексу глобальної конкурентоспроможності дозволили констатувати відсут-ність в Україні дієвого конкурентного середовища, здатного стимулювати стабільні темпи економічного зростання і забезпечувати гарантовані рівно-правні умови функціонування суб’єктів господарювання. Результати міжна-родних порівнянь демонструють загострення проблеми формування в Україні дієвого конкурентного середовища і зумовлюють пошук нестандартних підходів до побудови моделей управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання. У роботі доведено, що створення дієвого конкурентного сере-довища можливе на основі інноваційного забезпечення його інституціональ-них змін для реалізації стратегічної мети державної політики у сфері конку-рентоспроможності на всіх рівнях управління.
7. Концептуалізація процесів формування конкурентного середовища по-требувала дослідження особливостей приватизації, корпоратизації та реструк-туризації в Україні з метою виявлення їх позитивних і негативних впливів на динаміку формування конкурентних відносин. Результати дослідження по-казали високий рівень кореляції рейтингів приватизаційних процесів і конку-рентної політики, а виявлені особливості процесів приватизації і корпоратизації для окремих груп постсоціалістичних країн дозволили зробити висновок про суперечливий і різновекторний їх вплив на конкурентоспроможність суб’єктів господарювання. Міжнародні порівняння дали підстави для висновку про знач-но нижчий рівень оцінок процесів реструктуризації порівняно з приватизацій-ними процесами, що вказує на відсутність системності у здійсненні інститу-ціональних перетворень у вітчизняній економіці. Виявлені протиріччя між за-декларованими пріоритетами структурної перебудови економіки і реальними стратегічними позиціями ряду галузей і підгалузей промисловості слугували відправним пунктом для розроблення підходів до перегляду структурних ре-форм та інструментарію їх реалізації.
8. Результати оцінювання конкурентного середовища на різних типах то-варних ринків дозволили виявити додаткові аргументи на підтвердження тен-денції дезінтегрування і конвергенції традиційних галузей, а також рекон-фігурації бар’єрів входження в галузь. Ці процеси переплітаються з лібералі-зацією торговельного і валютного режимів, зростанням рівня відкритості рин-ків, особливо після вступу України до СОТ. Дослідження структури різних ти-пів товарних ринків України продемонструвало несуттєві зрушення у розши-ренні конкурентного сектора економіки упродовж останніх років, а також про зростання рівня концентрації на деяких конкурентних ринках, що призводить до посилення конкуренції на якісно новій основі. Вивчення світових потоків товарів дозволило виявити феномен зміни динаміки світового експорту на ко-ристь продуктів, які не призначені для кінцевого споживання, що пояснюється зміною стратегій конкуренції найвпливовіших учасників ринку і дозволяє прог-нозувати значні трансформації глобального конкурентного середовища. Дослід-ження регіонального зрізу товарних ринків України показало вищий рівень ін-ституціональних обмежень розвитку конкуренції на них порівняно з держав-ними, що потребує узгодження державних і регіональних пріоритетів розвитку.
9. Розгляд конкурентного середовища як мегасистеми потребує ураху-вання ситуації на ринку робочої сили як такого, що значною мірою визначає конкурентоспроможність суб’єктів господарювання і зумовлює вплив нових тенденцій на їх ринковий успіх, у першу чергу через конкуренцію за дефіцит-ні категорії персоналу. З іншого боку, наявність в Україні дешевої робочої сили згортає мотиваційні основи підвищення технічного рівня виробництва і впро-вадження ресурсозберігаючих технологій, що є додатковим бар’єром розвитку інноваційної конкуренції. У роботі сформульовано тенденції ринку робочої сили в Україні і в європейських країнах, які необхідно враховувати при розроб-ленні кадрової політики на макро- і мікрорівнях.
10. Вивчення специфіки впливу фінансового ринку на формування конку-рентного середовища дозволило виявити новітні тенденції трансформації цієї важливої детермінанти економічного розвитку, означити прояви негативного впливу світової фінансової кризи на конкурентоспроможність вітчизняних суб’єктів господарювання, а також сформулювати основні тенденції розвитку фондового ринку України в контексті глобалізації. В роботі обґрунтовано на-прями інституціональних змін фондового ринку з метою формування сприят-ливого конкурентного середовища.
11. Інноваційний розвиток, який базується на тенденції інтелектуалізації усіх сфер суспільного життя, експансії нововведень і формуванні вектору роз-витку у напрямі інтелектуального лідерства, має в основі інтеграційну влас-тивість суб’єкта господарювання мінливість, що забезпечує його адаптацію або випереджуючий розвиток через механізми власної ідентифікації, самороз-витку та інтегративності.Виявлення логічного зв’язку мінливості суб’єкта гос-подарювання і динамічності конкурентного середовища дозволило обґрун-тувати об’єктивну необхідність формування інноваційного типу його конку-рентної поведінки і побудови різнорівневих інновацій у сфері продуктів та послуг, бізнес-процесів, психології і поведінки персоналу та клієнтів.
12. Дослідження передумов формування інноваційного підґрунтя конку-рентоспроможності суб’єктів господарювання дозволило показати неспро-можність вітчизняного ринку сприяти продукуванню, поширенню і абсорбції інновацій. За таких умов суб’єкт господарювання, обравши будь-який варіант стратегії конкуренції, повинен орієнтуватися, як мінімум, на створення елемен-тів, притаманних інноваційним підприємствам, з подальшим системним форму-ванням ознак підприємства такого типу. Можливим виходом з хронічної ситуа-ції відставання вітчизняної інноваційної сфери від світових тенденцій визна-чено виокремлення і концентрацію зусиль на окремих етапах інноваційного процесу з подальшим інтегруванням отриманих результатів до глобального інноваційного процесу.
13. Дослідження супідрядності тенденцій, явищ і процесів управління, а також доведення сформованих концептів до рівня практичної реалізації дозво-лило сформувати концепцію управління конкурентоспроможністю на макро- і мікроекономічному рівнях з урахуванням зближення і часткового дублювання критеріїв оцінювання індексів розвиткуk-суспільства і глобальної конкуренто-спроможності, в першу чергу інноваційних чинників. Значно вищий рейтинг України за індексом розвиткуk-суспільства демонструє підґрунтя для зрос-тання конкурентоспроможності України на інноваційних засадах. Такий висно-вок може слугувати основою для гармонізації конкурентної, інноваційної та кадрової політик держави.
14. Трактування конкурентоспроможності суб’єкта господарювання з позицій інноваційного ресурсу в межах сформованої концепції передбачає вартісний вираз його ключових компетенцій - системи інтегрованих ресурсів, що акумулюються в матеріальних і нематеріальних активах і використовуються для отримання взаємної вигоди виробником і споживачем. У дисертації запро-поновано розширення інформаційної бази для прийняття рішень користувачами інформації на основі показника вартості інноваційного ресурсу конкуренто-спроможності шляхом двовекторного фокусування дослідження. Перевагою цього методологічного підходу є достатній рівень універсальності і можливість використання у міжгалузевому аналізі. У роботі також доведено необхідність формування креативної мережі на макро- і мікрорівнях як важливої складової імплементації концепції управління конкурентоспроможністю суб’єктів госпо-дарювання.
15. У дисертації обґрунтовано модель управління конкурентоспромож-ністю суб’єкта господарювання на мікрорівні, засадами побудови якої є: зміна пріоритетів у стратегічному управлінні; створення системи інноваційного управління персоналом; управління гнучкістю суб’єкта господарювання. Пріо-ритетами стратегічного управління визначено нове змістове наповнення систе-ми стратегічного аналізу конкурентного середовища, використання усіх варіан-тів формування ціннісних інновацій, поєднання проблематики стратегічного і антикризового управління, урахування життєвого циклу суб’єкта господарю-вання при визначенні стратегічних цілей, а також стратегічну спрямованість усіх управлінських функцій. Серед пріоритетів інноваційного управління пер-соналом виділено п’ять модулів, які включено до блочно-агрегованої моделі управління з урахуванням особливостей сучасного етапу розвитку систем менеджменту персоналу. Управління гнучкістю суб’єкта господарювання пропонується здійснювати на базі методів імітаційного моделювання.