Тарнавська Тетяна Вердіївна. Методика навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах

Краткое описание

Тарнавська Тетяна Вердіївна. Методика навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах : Дис... канд. наук: 13.00.02 2008

Тарнавська Т.В. Методика навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 теорія та методика навчання (технічні дисципліни). Українська інженерно-педагогічна академія, Харків, 2008.
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішеннянауковоїпроблеми, що виявляється у необхідності розробки методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах. Методологічною та теоретичною основою методики навчання є системний підхід і сучасні психолого-педагогічні концепції. У роботі визначено шляхи ефективного використання в навчальному процесі матеріалів розслідування авіаційних подій як найбільш достовірного джерела пізнання мовної поведінки операторів особливо складних систем керування, і на цій основі розроблена названа експериментальна методика.
Науково обґрунтована і розроблена методика базується на аналізі авіаційних подій. Особливу увагу приділено формуванню професійно важливих якостей сучасного авіадиспетчера, високої мотивації та емоційної стійкості в екстремальних умовах професійної діяльності. Основний зміст методики складають такі методи активного навчання: аналіз авіаційних подій, аналіз конкретних ситуацій з постановкою проблемних завдань, ділові та рольові ігри. Ефективність методики перевірено шляхом експериментальних досліджень.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішеннянауковогозавдання, яке стосується розробки методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах.
Професійна діяльність диспетчера КПР має складний операторський характер і пов’язана з багатьма чинниками ризику, що зумовлює у нього постійну нервово-емоційну напруженість навіть у стандартних умовах, а в разі виникнення критичної ситуації вона різко зростає і викликає порушення психофізіологічних функцій і зниження працездатності. Необхідність при цьому вести радіообмін нерідною мовою в умовах обмеження часу і надзвичайно великої відповідальності за мовні помилки ще більше загострює проблему, стає на перешкоді виконання диспетчером КПР його головних професійних функцій і призводить до катастрофи.

Дослідженнями виявлено, що головною проблемою керування повітряним рухом на міжнародних повітряних трасах диспетчерами КПР неангломовних країн, у тому числі й України, є їх нездатність застосувати сформовані для стандартних умов діяльності знання, навички та вміння в екстремальних ситуаціях.
Аналіз традиційної системи навчання показав, що матеріали розслідування авіаційних подій недостатньо ефективно використовуються в професійній підготовці майбутніх диспетчерів, недостатньо уваги приділяється формуванню в них професійно важливих якостей, які б забезпечували надійність застосування знань, навичок і вмінь в екстремальних умовах діяльності.
Встановлено, що нині не існує цілісної методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на МПТ методом аналізу авіаційних подій. Науково не обґрунтовано і не розроблено структуру та зміст такої методики.

На основі системного підходу, теорії проблемного навчання, теорії діяльності, теорії особистості, теорії поетапного формування розумових дій і теорії ігор розроблено теоретичні та методичні основи навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на МПТ. Теоретично обґрунтовано методику навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на основі авіаційних подій на МПТ; визначено критерії його оцінювання.

Системотворчим чинником методики є розроблений нами фрагмент професіограми диспетчера керування повітряним рухом на МПТ. Враховуючи особливості його професійної діяльності обґрунтовано використання специфічних процесуальних принципів дидактики професійної підготовки операторів особливо складних систем керування.
Основними методами є такі методи активного навчання: аналіз авіаційних подій; аналіз конкретних ситуацій з постановкою проблемних завдань; ділові та рольові ігри; творчі завдання для самостійної роботи та спеціальні вправи, розроблені з урахуванням особливостей професійної діяльності диспетчера КПР. Провідним методом оцінювання готовності майбутніх диспетчерів до керування повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на МПТ є підсумкові рольові ігри, сюжети яких розробляються на основі матеріалів розслідування авіаційних подій.
Обґрунтовано шкали критеріїв оцінювання правильності прийняття рішення з умовного керування повітряним рухом; мотивації на виконання поставленого завдання; емоційної стійкості під час виконання завдання в нештатній ситуації, в умовах перешкод та обмеження часу; уміння відтворювати образ польоту за інформацією, що передається «пілотами повітряних суден» професійною англійською мовою; здатності розподіляти інформацію за ступенем екстремальності; здатність вести безпомилковий радіообмін міжнародною авіаційною мовою радіозв’язку в ситуації, для якої не передбачено стандартну фразеологію; прогнозувати розвиток подій і передбачувати результат діяльності; аналізувати нештатні ситуації з керування повітряним рухом і оцінювати правильність своїх рішень і рішень, прийнятих іншими випробуваними.

Експериментальна перевірка ефективності методики у порівнянні з традиційною методикою навчання свідчить про суттєве покращення показників середнього значення успішності із загальної англійської мови (ЕГ= 4,63;КГ= 4,27; t = 7,35; Р > 99,9%) і рівня володіння авіаційною англійською мовою (за результатами співбесіди:ЕГ= 4,39;КГ= 3,98; t = 2,93%; Р > 95%).

Підсумкові рольові ігри дали змогу оцінити рівень підготовленості майбутніх диспетчерів КПР до надійного керування повітряним рухом за багатьма важливими показниками. Під час експерименту 49% випробуваних експериментальної і 27% випробуваних контрольної групи показали високий, а 37% і 22% відповідно середній рівень мотивації на виконання поставленого завдання та виявилися здатними умовно здійснити керування повітряним рухом таким чином, що їх дії не призвели б до авіаційної катастрофи.
Випробувані експериментальної групи показали вищій рівень здатності аналізувати проблеми і розподіляти їх за ступенем складності, розпізнавати помилки радіообміну та усувати їх, приймати та реалізовувати нестандартні рішення, забезпечуючи повноту необхідної для цього інформації. Водночас випробуваним контрольної групи було важче правильно оцінити обстановку та зосередитись на виконанні головного завдання; вони не помічали помилок, які навмисно робили «пілоти». У 52% випробуваних контрольної групи (і у 16% експериментальної) спостерігалося підвищене емоційне напруження, яке заважало виконанню завдання. Зазначенні розбіжності мають довірливий рівень значущості.
Результати проведення підсумкових рольових ігор достовірно підтверджують вищий рівень випробуваних експериментальної групи у порівнянні з контрольною за такими показниками: уміння відтворювати образ польоту за інформацією, яка передається професійною авіаційною мовою 54,5% і 37,5%; здатність розподіляти інформацію за ступенем екстремальності 51,5% і 29,5%; здатність ведення безпомилкового радіообміну міжнародною авіаційною мовою радіозв’язку в нештатній ситуації 53,5% і 37,0%; здатність передбачувати розвиток ситуації та попереджувати результат діяльності 60,0% і 27,5%; здатність оцінювати правильність прийнятих рішень 62,0% і 36,0% відповідно. За всіма показниками Р > 95%.
Експериментальна перевірка науково обґрунтованої методики навчання майбутніх диспетчерів керуванню повітряним рухом в екстремальних ситуаціях на міжнародних повітряних трасах на відміну від традиційної методики навчання показала високу ефективність формування у майбутніх диспетчерів професійної надійності. Впровадження розробленої методики у навчальний процес значно покращує якість їх професійної підготовки, що сприятиме підвищенню безпеки польотів на міжнародних повітряних трасах.
Подальший розвиток даних досліджень має бути здійснений у галузі теоретичних основ створення цілісних моделей професійної підготовки операторів особливо складних систем керування: «професійний відбір професійне навчання оцінка професійної компетенції».