ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ІМЕННОЇ І ДІЄСЛІВНОЇ ЛЕКСИЧНОЇ СПОЛУЧУВАНОСТІ В АНГЛІЙСЬКІЙ, УКРАЇНСЬКІЙ І РОСІЙСЬКІЙ МОВАХ

Краткое описание

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ТАУКЧІ Олена Федотівна

УДК 81’44:81’367:81’371

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ІМЕННОЇ І ДІЄСЛІВНОЇ ЛЕКСИЧНОЇ СПОЛУЧУВАНОСТІ В АНГЛІЙСЬКІЙ, УКРАЇНСЬКІЙ
І РОСІЙСЬКІЙ МОВАХ

10.02.15 загальне мовознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор Луценко М.О.

Донецьк - 2006

ЗМІСТ
ВСТУП ...................
РОЗДІЛ1. СПОЛУЧУВАНІСТЬ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА ПРОБЛЕМА .................
1.1. Вчення про лексичну сполучуваність у світлі кардинального повороту в сучасному мовознавстві .....................................................................
1.2. Ретроспектива лінгвістичних концепцій сполучуваності мовних одиниць
1.3. Аспектне вивчення лексичної сполучуваності............................
1.4. Сутність феномена лексичної сполучуваності........................
Висновки до розділу 1.......................
РОЗДІЛ2.СПОЛУЧНІ ПОТЕНЦІЇ ІМЕН ТА ІМЕННИХ ЗМІСТІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ, УКРАЇНСЬКІЙ І РОСІЙСЬКІЙ МОВАХ .............
2.1. Сурядні синтагми як експлікація лексичної сполучуваності ................
2.2. Підрядні синтагми як засіб реалізації лексичної сполучуваності ............
2.3. Порівняльні сполучення ...............................
2.4. Особливості інтерпретації англійських лексично зумовлених сполучень засобами української мови ............
Висновки до розділу 2 ..............................
РОЗДІЛ3.ОСОБЛИВОСТІ ДІЄСЛІВНОЇ СПОЛУЧУВАНОСТІ В АНГЛІЙСЬКІЙ, УКРАЇНСЬКІЙ І РОСІЙСЬКІЙ МОВАХ .................................
3.1. Сурядні синтагми дієслівного типу, що відповідають сутності лексичної сполучуваності .............................................
3.2. Підрядні синтагми дієслівного типу, що репрезентують лексичну сполучуваність ...................................................................................
3.3. Особливості перекладу англійських дієслівних сполучень, що відповідають сутності лексичної сполучуваності українською мовою .........
Висновки до розділу 3 ..........................
ВИСНОВОК ..................
Список цитованої літератури ......
Список абревіатурних назв лексикографічних джерел

ВСТУП

В останні десятиліття лінгвістика досягла значних успіхів у сфері вивчення актуального на наш час феномена лексичної семантики, а також у дослідженні особливостей сполучуваності мовних одиниць різного рівня складності (див. роботи І.Є.Анічкова, Н.Д.Арутюнової, Н.Г.Архипової, І.Р. Вихованця, В.Г.Гака, Б.М.Гаспарова, Л.В.Ємельянової, О.А.Зарайського, М.М.Копиленка, І.А.Макарової, В.М.Мокієнка, З.Д.Попової, О.В.Рахиліної, Б.Уоррен, О.В.Яковенко й ін.). Разом з тим при розгляді досліджень, присвячених цій проблематиці, вітчизняні й зарубіжні вчені приходять до висновку, що і сьогодні досить складно говорити про наявність у науці про мову загальної теорії сполучуваності. Численні дослідження, проведені в даній галузі, носять поки що ще досить розрізнений характер. У таких умовах проблема лексичної сполучуваності, що завжди викликала підвищений інтерес дослідників, набуває нового звучання. Не підлягає сумніву, що феномен лексичної сполучуваності має потребу в однозначному й чіткому визначенні. Цим значною мірою був визначений вибір теми нашої дисертаційної роботи.
Сполучуваність у широкому значенні являє собою одне з базових понять науки про мову. У цьому зв’язку доцільно встановити, чи не є механізми лексичної й синтаксичної комбінаторики універсальними; чи мають близько- і неблизькоспоріднені мови ідентичні або, принаймні, подібні схеми й правила побудови словосполучень, а також чи є вони незмінними й постійними у процесі розвитку мови.
Привабливість проблеми лексичної сполучуваності для порівняльного аналізу визначається її аспектним багатством і очевидною значимістю для теорії лінгвістики. Необхідність фундаментального дослідження зазначеної проблеми не підлягає сумніву, тому що правила комбінаторики мовних одиниць відносяться до категорій, які визначають функціонування будь-якої мови.
Актуальність обраної теми дослідження пояснюється тим, що опис сутності лексичної сполучуваності сприяє виробленню загальнолінгвістичного розуміння внутрішнього ладу мови, специфіки її функціонування. Дослідження торкається також проблем зіставної лінгвістики, синтаксису, лексикології, семантики, почасти історії мови, етимології, ідіоматики, теорії і практики перекладу. Значимість роботи визначається тим, що численні спроби вітчизняних і закордонних лінгвістів виявити характер феномена лексичної комбінаторики, вивчити його, а також дати задовільне визначення цього явища в цілому зазнали невдачі.
Зв’язок із науковими планами. Дослідження концептуально й змістовно інтегроване в держбюджетну тему науково-дослідної роботи кафедри загального мовознавства та історії мови Донецького національного університету № 1 ВВ / 39 Актуальні питання сучасної лексикології й лексикографії”.
Практичний матеріал роботи. Базу дослідження склали 12226 мовних одиниць, дібраних із найбільш авторитетних фразеологічних словників, а також зі словників синонімів і антонімів, з текстів англійської, американської, української й російської літератури.
У ході роботи над темою ми прагнули встановити, як пояснюється сполучуваність слів у мовознавстві, чим мотивований досить широкий діапазон сполучувальних потенцій імені й дієслова. Важливе питання лінгвістичного статусу структур, що відповідають сутності лексичної сполучуваності. У зв’язку з цим метою нашого дослідження є розкриття сутності механізму побудови зв’язаних сполучень слів в англійській, українській і російській мовах.
Реалізація даної мети передбачає вирішення наступних завдань:
теоретичний розгляд лексичної сполучуваності як лінгвістичного феномена;
аналіз різних поглядів на проблему сполучуваності мовних одиниць у ретроспективі і на сучасному етапі розвитку вітчизняної і зарубіжної лінгвістики;
опис факторів, що визначають побудову зв’язаних сполучень слів засобами досліджуваних мов на основі теорії предикативності слова;
виведення універсальних і специфічних характеристик лексичної сполучуваності в англійській, українській і російській мовах;
тлумачення процесу витіснення лексичних факторів синтаксичними в зв’язаних сполученнях слів;
класифікаційний розподіл мовного матеріалу відповідно до його семантико-граматичних характеристик;
опис розходжень між роздільнооформленим словом і словосполученням у досліджуваних мовах;
установлення вихідного змісту, що складає факторну основу аналізованих конструкцій в англійській, українській і російській мовах;
експериментальне дослідження особливостей перекладу з англійської на українську мову з погляду проблематики, що нас цікавить.
Основою порівняльно-зіставного вивчення мов, як відомо, є наявність спільних ознак між мовами в плані вираження й у плані змісту. Водночас у мовах, зокрема, у їхній лексиці і граматиці, спостерігаються значні відмінності, що стосуються їхніх структурних особливостей і виражальних засобів. Зважаючи на існування розходжень такого роду, предметом цього дослідження було обрано ідентичні й відмінні риси лексичної сполучуваності в англійській, українській і російській мовах.
Методологічну основу дослідження складає розуміння мови як своєрідного механізму змістової інтерпретації, механізму породження предикативних зв’язків, а також ідея асиметричного дуалізму мовних одиниць. У словах і їхніх сполученнях зміст (семантика) і форма (граматичні характеристики) взаємодіють одне з одним, складаючи певну єдність.
Відповідно до принципу наступності при розробці базових теоретичних позицій, визначенні поняття лексичної й синтаксичної комбінаторики, описі механізму побудови лексично зумовлених конструкцій різного рівня складності були враховані загальнотеоретичні й методологічні основи, закладені у вітчизняному й зарубіжному мовознавстві працями авторитетних дослідників у галузі лексичної семантики й синтаксису: Ш.Баллі, В.В.Виноградова, О.О.Потебні, Дж.Р.Фьорса, Д.М.Шмельова й ін.
Методи і методики, які застосовані в роботі, диференціюються у зв’язку з цілями дослідження. Основними інструментами, що дозволяють провести об’єктивне вивчення мовних явищ, стали аналітичний і зіставний методи. З їхньою допомогою були виявлені як якісні, так і кількісні моменти подібності і розбіжності сполучуваних реляцій в англійській, українській і російській мовах. У процесі обробки ілюстративного матеріалу використовувалася комплексна методика, що включає в себе компонентний, статистичний і логічний плани аналізу. У ході роботи застосовувався також описовий метод, представлений наступними прийомами: спостереження, узагальнення, інтерпретація; прийоми опозитивного, дефініційного, статистичного і динамічного аналізу; експериментальні методики, методики класифікації і систематики. Фактичний матеріал піддавався квантитативному аналізові. При цьому результати аналізу співвідносних лінгвістичних явищ у різних мовах зіставлялися між собою; була також установлена їхня відповідність одне одному.
Новизна дисертаційної роботи визначається тим, що в ній уперше зроблено спробу теоретичного й практичного дослідження сутності й закономірностей феномена лексичної комбінаторики на матеріалі англійської, української та російської мов. У ній також витлумачені шляхи трансформації лексично зумовлених сполучень у власне синтаксичні конструкції. У процесі аналізу було вироблено принципово нове розуміння лінгвістичного статусу структур, що відповідають сутності лексичної сполучуваності. Сформулювано основні розходження між роздільнооформленою лексемою і зв’язаним сполученням слів.
Теоретична значимість результатів дослідження полягає в тім, що вони сприяють глибшому розумінню комбінаторних явищ у цілому й особливостей сполучувальних потенцій лексичних одиниць в аналізованих мовах. В роботі були описані основні лінгвістичні аспекти комбінаторних реляцій і знайдене одне з можливих вирішень проблеми теоретичної розробки критеріїв для проведення межі між словом і словосполученням.
Практична значимість роботи обґрунтовується в конкретних результатах дослідження, які можна рекомендувати для використання в лексикографічній практиці, при написанні статей у словниках сполучуваності, а також тлумачних та історико-етимологічних словниках. Результати дисертаційного дослідження можуть застосовуватися у навчально-методичному процесі, при розробці курсів лекцій і семінарських занять із загального мовознавства, типології, лексикології, синтаксису, історії мови, теорії і практики перекладу, а також при підготовці спецкурсів.
На захист виносяться наступні положення:
1.Лексичну сполучуваність, здатність слова з’єднуватися з обмеженим набором інших слів варто вважати базовим принципом сполучувальних реляцій. У мові існує широкий спектр комбінаторних відношень: від лексем, наділених широкою сполучуваністю, до слів із суворо обмеженою й одиничною комбінаторикою. При цьому абсолютно вільні сполучення слів у мові практично відсутні. Мова складається зі зв’язаних сполучень слів. Положення про наявність у мові окремого шару невільних сполучень слів, що функціонують паралельно з вільними словосполученнями, у цілому варто вважати умовним.
2.Відповідно до теорії предикативності слова, основний принцип лексичної комбінаторики полягає в предикації двох семантично близьких компонентів і з’єднанні їх у структуру більш високого порядку, що характеризується знятою (трансформованою) предикацією. Лексично зумовлені конструкції являють собою або сполучення близьких синонімів, або структури, що складаються з антонімів. Між елементами кожного зі сполучень поступово виникають семантичні й морфологічні розходження. Водночас лексичні фактори сполучуваності витісняються синтаксичними.
3.Діапазон комбінаторики тієї або іншої мовної одиниці залежить від ступеня розвитку її значеннєвої основи. Чим ширшою й розгалуженішою є система вихідних змістів, закладених у лексемі, тим значнішими є її сполучні можливості. Якщо ж лексема споконвічно базується на єдиному значеннєвому відтінку, має місце одинична сполучуваність.
4.Універсальність феномена лексичної сполучуваності не виключає наявності специфічних характеристик, релевантних для окремих мов. Так, англійські структури репрезентують вихідну модель сполучуваності на основі єдності семантичного наповнення елементів синтагми. В українській і російській мовах поряд зі значеннєвим узгодженням лексем як таких відбувається предикація граматичних показників: префіксів, прийменників і флексій. У порівнянні з іншими мовами, завдяки своїм типологічним особливостям, англійська мова має більш потужний потенціал для утворення роздільнооформлених слів, репрезентантів лексичної сполучуваності.
5.Лексично зумовлені конструкції, що складаються з близьких синонімів, в англійській, українській і російській мовах відрізняються високим ступенем семантичної й граматичної однорідності. Їхні елементи тісно зв’язані між собою. Такі структури за своїми характеристиками близькі до роздільнооформлених лексем. Конструкції, що поєднують у собі антоніми, а також відносно подібні за семантикою компоненти варто вважати словосполученнями.
6.Основним критерієм, що дозволяє відрізняти роздільнооформлену лексему від словосполучення, є неможливість трансформувати аналітичне слово у речення, тоді як словосполучення, іноді за допомогою незначних змін, легко перетворюється у речення.
7.Лексична сполучуваність має універсальний характер, оскільки процес безперервного створення предикативних одиниць різного рівня складності має місце в будь-якій мові. Про це ж свідчать збіги в системах вихідних змістів, що започаткували походження лексичних одиниць і їх сполучень у неблизькоспоріднених мовах.
Апробація роботи. Основні теоретичні положення дисертації, окремі її ідеї були викладені на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (Горлівка, 2002, 2003, 2004), на Всеукраїнській науковій конференції Граматичні читання(II)” (Донецьк,2002), Міжнародній науково-практичній конференції Питання гуманізації і модернізації комунікаційних і навчальних інфраструктур у країнах Близького Сходу і Чорноморського узбережжя” (Краснодар, 2003), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції Проблеми загальної, германської, романської та слов’янської стилістики” (Горлівка, 2005).
Загальні принципи, методологічні підходи, методи дослідження й у цілому проблематика дисертаційної роботи використовуються автором у навчально-методичному процесі при проведенні занять з практичної граматики і розмовній практиці англійської мови, зокрема, при викладі проблем лексики, синтаксису, семантики, теорії і практики перекладу, при ознайомленні студентів із сучасними методами дослідження мови, а також при розробці тематики наукової роботи студентів.
Результати досліджень з теми дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри загального мовознавства й історії мови ДонНУ, кафедри фонетики і практики англійської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.
За матеріалами здійсненого дослідження опубліковано 6 статей.
Структура роботи визначається її дослідницькими цілями і завданнями: дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку цитованої літератури і списку абревіатурних назв лексикографічних джерел. Текст роботи містить 5 таблиць і 3 схеми. Загальний обсяг роботи 213 сторінок.

Список литературы

Проблема сполучуваності слів протягом десятиліть займає одне з провідних місць у лінгвістиці. Із з’ясуванням сутності лексичної комбінаторики безпосередньо пов’язаний розгляд багатьох загальнотеоретичних питань. От чому в сучасній науці про мову були запропоновані різноманітні рішення проблеми сполучуваності слів. Найбільш важливими з них можна вважати наступні:
1. Зумовленість лексичної комбінаторики предметно-логічними зв’язками референтів.
2. Зумовленість сполучуваності визначеними сугубо мовними правилами і закономірностями.
Крім того, розроблявся лексикографічний аспект вивчення сполучуваності слів (комбінаторика у цьому випадку розглядається як засіб виявлення значення слова, а також як засіб розмежування лексико-семантичних варіантів багатозначного слова).
Мало місце дослідження сполучуваності слів з урахуванням їх приналежності до окремих частин мови, а також проводилося порівняльне вивчення сполучних потенцій лексичних одиниць у двох або декількох мовах.
Однак, незважаючи на неослабний інтерес вітчизняних і зарубіжних учених до даної проблеми, феномен лексичної комбінаторики не одержав однозначного і чіткого визначення. Дотепер не були сформульовані правила сполучуваності лексичних одиниць, а також були відсутні загальні концепції сутності комбінаторних явищ, що заслуговують уваги. У цих умовах потреба у детальному вивченні комбінаторики як базового лінгвістичного явища не викликає сумнівів.
Формуючи систему понять, що відносяться до онтологічної характеристики сполучуваності, ми пропонуємо власне рішення зазначеної проблеми, що базується на теоретичних положеннях М.О.Луценка про предикативну природу слова. На нашу думку, вихідна лексично зумовлена синтагма являє собою суму рівних доданків: а+а, де а=а, тобто знову утворене сполучення за своєю природою тавтологічне. Потім у діахронії мав місце процес розмежування значень елементів конструкції: а+а → а+b. Іншими словами, на першому етапі компоненти синтагми, що з’єднуються, були рівні один одному як на формальному, так і на змістовному рівнях. Надалі набирає сили механізм семантичного і граматичного розподібнення елементів конструкції. Відомим наслідком зазначених процесів виступають істотні розходження у механізмі з’єднання англійських, українських і російських лексем у синтагму. Іменні частини мови в англійській мові практично позбавлені флексій; сполучення слів-компонентів відбувається на значеннєвому рівні, тобто англійські структури являють собою вихідну, найдавнішу модель лексичної комбінаторики.
У цілому ж розвиток синтагматики мови являє собою рух від лексично зумовлених сполучень до перехідних типів конструкцій, що поєднують у собі лексичні і синтаксичні характеристики, і, нарешті, до мовних одиниць, утворених відповідно до синтаксичних норм. Однак на абстрактно-понятійному рівні подібні сполучення усе ще відповідають формулі а+а і тільки на поверхневому, конкретно-семантичному рівні в їхніх значеннях виявляється формула a+b. Таким чином, вихідна модель лексичної комбінаторики реалізується на всіх рівнях розподібнення елементів синтагми, змінюються лише особливості її змістовного наповнення.
Слова і словосполучення, побудовані за правилами лексичної комбінаторики, певним чином пов’язані між собою. Слово, що виконує номінативну функцію, ховає в собі зняту предикацію. Сполучення слів також є номінативною одиницею, яка характеризується трансформованою предикативністю. Зокрема, складене слово (а+а) за своїми внутрішніми (колишніми”) якостями відповідає реченню. Воно являє собою предикацію, трансформовану у номінацію. На наступному етапі це слово вступає у нові сполучні реляції, утворюючи більш складні у синтаксичному відношенні одиниці. Таким чином, закономірно виникає проблема виявлення лінгвістичного статусу кожної з лексично зумовлених структур. На наш погляд, ознакою справжнього словосполучення є його здатність перетворюватися у речення за допомогою незначних структурних перетворень. Неможливість подібної трансформації свідчить про те, що дана конструкція є роздільнооформленим словом. Ознакою роздільно-складеної синтагми також може послужити її здатність функціонувати у реченні як детермінант. Як відомо, детермінант з’єднаний з основною структурою речення зв’язком вільного приєднання, що відрізняється яскраво вираженим неприслівним характером. З цього випливає неможливість вступу детермінанта у підрядний зв’язок з дієсловом, чим зумовлене сприйняття зазначених конструкцій як підтипу роздільно-складених синтагм.
Крім того, дослідження показали, що англійська мова має у своєму розпорядженні значно більші можливості для утворення роздільнооформлених лексем, ніж українська і російська мови. Так, англійські іменні конструкції типу а+а й а+(а) використовуються у реченні не як фрази, що розпадаються на окремі синтаксичні елементи, а як єдині і нечленовані суб’єкти, об’єкти або предикати, у більшості випадків зумовлені одним атрибутомі/або одним артиклем. Іноді структури зазначеного типу пишуться через дефіс, що також свідчить на користь їхньої близькості до розряду роздільнооформлених слів.
Лексично зумовлені дієслівні сполучення у досліджуваних мовах істотно відрізняються від іменних конструкцій, що відповідають сутності лексичної комбінаторики. Складники дієслівного сполучення рівні один одному з погляду семантики, але в той же час мають цілий ряд значних морфологічних особливостей, набутих ними у процесі граматичного розвитку. Дієслівні конструкції в англійській мові у переважній більшості випадків пишуться роздільно, на відміну від іменних сполучень а+а, для яких характерне написання через дефіс, що існує нарівні з роздільним оформленням. Отже, англійські дієслівні синтагми мають менше експліцитних характеристик складеного слова порівняно з іменними сполученнями. В англійській мові дієслово й ім’я з’єднуються одне з одним за допомогою семантичного узгодження, тому що ця мова не має у своєму розпорядженні великої кількості слово- і формотворчих елементів, здатних вступати у предикативні відношення як граматичні показники слів, що сполучаються. В українській і російській мовах паралельно сполученню змістів відбувається комбінування на рівні флексій, префіксів і прийменників. Лексична сполучуваність у цих мовах переплітається із синтаксичною, у той час як англійська мова репрезентує архаїчну модель породження лексично зумовлених конструкцій.
Отже, у ході проведеного нами дослідження була розроблена принципово нова концепція лексичної комбінаторики. Ми сформулювали основні правила, за якими лексичні одиниці англійської, української і російської мов з’єднуються одна з одною з урахуванням особливостей кожної з мов. Нами була використана універсальна формула лексичної сполучуваності, на базі якої ми дали власне визначення феномена лексичної комбінаторики і детально описали сутність процесу створення синтагм у досліджуваних мовах. Отримані результати були перевірені на практиці.
Необхідно відзначити, що дана робота являє собою перший досвід комплексного теоретичного і практичного дослідження феномена лексичної сполучуваності. Роботи вітчизняних і закордонних лінгвістів, присвячені комбінаторним явищам у мові, носили розрізнений характер. Їхні автори надавали поверхневі тлумачення сутності розглянутої проблеми. Висновки у більшості випадків залишалися сугубо декларативними.
Про вірогідність результатів проведеного нами дослідження свідчать обсяг і якість ілюстративного фактичного матеріалу, задіяного у цій роботі. Зроблені нами висновки були підтверджені експериментально.
Теоретичні положення і практичні результати наших пошуків можуть застосовуватися у лексикографічній практиці, а також у навчально-методичній роботі.

СПИСОК ЦИТОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АгееваЕ.А. Функционирование оценочных сравнений в текстах радиовещания ФРГ // Филологические заметки. Саранск, 2002. С.3-6.
2. АгишевХ.Г. О специфике русских словосочетаний, выражающих контрастивные значения // Филологические науки. 1969. № 2. С. 46-57.
3. АкимоваЭ.Н. Диахроническая интерпретация инфинитивного обстоятельства цели // Проблемы современного синтаксиса: теория и практика. М., 2002. С. 124-126.
4. АлексееваЛ.М. О степенях свободы в переводческой деятельности // Мурзинские чтения: Динамика языка в синхронии и диахронии. Пермь, 2002. С. 7-10.
5. АнисимоваА.Н. О нерешенных вопросах теории словосочетания // Пушкинские чтения. СПб., 2002. С. 9-16.
6. АничковИ.Е. Идиоматика в ряду лингвистических наук // Труды по языкознанию. СПб.: Наука, 1997. 511 с.
7. АничковИ.Е. О классификации, определениях и названиях частных языковедческих наук // Ученые записки ЛГПИ им.А.И.Герцена. Т. 181. Кафедра английского языка. Вып. 3. Л., 1958. С. 3-44.
8. АпресянЮ.Д. Английские синонимы и синонимический словарь // Англо-русский синонимический словарь. М.: Русский язык, 2000. 544 c.
9. АпресянЮ.Д. Избранные труды. Т.1. Лексическая семантика: Синонимические средства языка. 2-е изд. М.: Языки русской культуры, 1995. VIII, 472 c.
10. АпресянЮ.Д. О работах И.Е.Аничкова по идиоматике // Вопросы языкознания. 1989. № 6. С. 104-118.
11. АрутюноваН.Д. Предложение и его смысл: логико-семантические проблемы. М.: УРСС, 2002. 382 с.
12. АрхиповаН.Г. Аспективное изучение сочетаемости слова в лексикографических целях // Вестник Амурского государственного университета. Гуманитарные науки. Благовещенск, 2001. Вып.14. С. 41-44.
13. АрхиповаН.Г. О роли сочетаемости в разграничении лексических антонимов // Вестник Амурского государственного университета. Гуманитарные науки. Благовещенск, 2001. Вып.12. С. 64-66.
14. АстафуроваТ.Н. Переводческая компетенция и ее составляющие // Вестник Волгоградского гос. университета: научно-теоретический журнал. Сер.2. Языкознание. Волгоград, 2001. Вып. 1. С. 89-92.
15. АфанасьеваО.В. Анализ употребления развернутых атрибутивных цепочек в английском тексте // С любовью к языку. Воронеж, 2002. С. 361-366.
16. АхмановаО.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1969. 606 с.
17. БаеваГ.А., Зайцева И.В. Функционально-семантический анализ тавтологических и плеонастических падежных конструкций в немецком языке // Смысловые и прагматические характеристики текста и его единиц. Иваново, 1989. С. 17-22.
18. БаллиШ. Французская стилистика. М.: Издательство иностранной литературы, 1961. 394 с.
19. БаранниковаА.А. Устойчивые сочетания с глаголами количественно-временных способов действия (Трудности их освоения нерусскими студентами) // Научные труды Московского педагогического государственного университета. Гуманитарные науки. М., 2003. № 4. С. 114-118.
20. БарановаК.М. Сопоставление конкурирующих конструкций N’s + N и N + of + N в дискурсе // С любовью к языку. Воронеж, 2002. С. 446-452.
21. БахмутоваН.И. Лексико-грамматическая сочетаемость и смысловые связи глаголов внутри одной из глагольных групп физического действия // Вопросы славянского языкознания / Под ред. Л.И.Баранниковой. Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1968. С. 150-159.
22. Бахтина В.П. Лексико-грамматическая сочетаемость глаголов речи в русском языке // Материалы по русско-славянскому языкознанию. Вып.2. / Отв. ред. В.И.Собинникова. Воронеж, 1966. С. 158-163.
23. БелякН.Б. Тавтологические комплексы в современном английском языке // Функциональные особенности лингвистических единиц: Сборник научных трудов. Краснодар, 1979. С. 46-50.
24. БерезовскаяЛ.В. Специфика перевода с иностранного языка на родной // Гуманитарные науки в контексте современных проблем: Сб. научных трудов. Комсомольск-на-Амуре, 2002. Ч.2: Лингвистика: теория и технология. С. 71-74.
25. БилимовичН.П. К вопросу о влиянии словообразования на лексико-семантическую сочетаемость глаголов перемещения субъекта и объекта // Труды Самаркандского гос. университета. 1969. №169. С. 98-108.
26. БилимовичН.П. Некоторые особенности лексико-семантической сочетаемости бесприставочных и приставочных глаголов перемещения субъекта и объекта в пространстве // Язык и литература. Материалы 2-й республиканской научно-теоретической конференции молодых ученых и аспирантов, посвященной 50-летию Ленинского комсомола [Самарканд, 24-26 апреля 1968 г.]. Самаркандский гос. университет, 1969. С. 22-30.
27. БитнерИ.А. Аналитические конструкции глагольно-глагольного типа как способ выражения фразовой детерминации процесса в английском языке // Проблемы истории и типологии германских языков и культур. Новосибирск, 2002. С. 3-8.
28. БлохинаН.Г. Коммуникативно-прагматические механизмы формирования фразеологического значения // Коммуникативно-прагматическая семантика: Сборник научных трудов. Волгоград, 2000. C. 51-55.
29. БойкоА.А. Глаголы движения, сочетающиеся с инфинитивом несовершенного вида // Программа и краткое содержание докладов к юбилейной научно-методической конференции Северо-Западного объединения кафедр русского языка педагогических институтов [27 января 1 февраля 1969 г.]. Л., 1969. С. 80-82.
30. БойкоА.А. Глаголы движения, сочетающиеся с инфинитивом совершенного вида // Программа и краткое содержание докладов к XII научно-методической конференции Северо-Западного зонального объединения кафедр русского языка педагогических институтов [26-31 января 1970 г.]. Л., 1970. С. 22-30.
31. БойкоЛ.Б. Интерпретация ситуации как переводческий принцип // Когнитивно-коммуникативные аспекты филологических и методических исследований: Материалы международной конференции 26-27 апреля 2001г. Калининград, 2001. С. 9-15.
32. БройтманС.Н. Из лекций по исторической поэтике: Слово и образ. Тверь, 2001. 66 c.
33. БудаговР.А. Введение в науку о языке. М.: Просвещение, 1965. 492 с.
34. БулыгинаТ.В., ШмелевА.Д. Языковая концептуализация времени (парадоксы темпоральной ориентации) // Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). М.: Языки русской культуры, 1997. С. 374-381.
35. БуслаевФ.И. Историческая грамматика русского языка. Синтаксис. М., 1959. 626 с.
36. ВасильевЛ.М. Современная лингвистическая семантика: Учебное пособие для вузов. М.: Высшая школа, 1990. 176 c.
37. ВведенскаяЛ.А. Антонимия между словом и свободным словосочетанием // Словарь антонимов русского языка / Л.А.Введенская. М.: Астрель, 2002. С. 357-369.
38. ВведенскаяЛ.А. О взаимодействии антонимии и синонимии // Вопросы лексики и фразеологии современного русского языка. Ростов н/Д: Издательство Ростовского университета, 1968. С. 68-74.
39. ВведенскаяЛ.А. Понятие лексической антонимии // Словарь антонимов русского языка. М.: Астрель АСТ, 2002. С. 19-32.
40. ВведенскаяЛ.А. Проблема сочетаемости антонимов // Актуальные проблемы лексикологии. Минск, 1970. C. 180-186.
41. ВведенскаяЛ.А. Сочетаемость антонимов в русском языке // Ученые записки Курского пед. института. 1970. Т.7. Вып. 3. C. 182-187.
42. ВведенскаяЛ.А. Синонимические отношения между парами антонимов // Проблемы языка и стиля: Л.Н.Толстой. Тула, 1977. С. 50-56.
43. ВведенскаяЛ.А. Синомические пары антонимов // Русский язык в школе. 1969. - №4. С.107-109.
44. ВведенскаяЛ.А., ГончаренкоГ.Б. Окказиональные антонимы // Известия СКНЦ ВШ. Общественные науки. 1980. № 1. С. 34-37.
45. ВежбицкаяА. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1997. 329 с.
46. ВеселовскийА.Н. Психологический параллелизм и его формы в отражении поэтического стиля // Историческая поэтика. Л., 1940. С. 121-140.
47. ВиноградовВ.В. Из истории изучения русского синтаксиса (от Ломоносова до Потебни и Фортунатова). М.: Издательство Московского университета, 1958. 400 с.
48. ВиноградовВ.В. Избранные труды: Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. 312 с.
49. ВладимироваО.В. Место согласованного определения в начальном блоке деловых документов XVIII в. (по материалам ГАКО). Сборник научных трудов аспирантов и соискателей Курганского государственного университета. Курган, 2000. Вып.2. С. 148-150.
50. ВсеволодоваМ.В., КлобуковЕ.В., КукушкинаО.В., ПоликарповА.А. Коснованиям функционально-коммуникативной грамматики русского предлога // Українські прийменники: синхронія і діахронія: пробний зошит / За ред. проф. А.П.Загнітка. Донецьк: ДонНУ, 2003. С. 82-129.
51. ГакВ.Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис: Для институтов и факультетов иностранных языков. М.: Высш. шк., 1981. 208 с.
52. ГариповаН.Д. О роли лексического фактора в сочетаемости слов в русском языке // Ученые записки Башкирского гос. ун-та. Сер. филол. Т.18. А. №12, 1964. С. 11-17.
53. ГаспаровБ.М. Язык, память, образ: лингвистика языкового существования. М.: Новое литературное обозрение, 1996. 352 с.
54. ГиляроваК.А. Почему дурак круглый? Взгляд на полисемию прилагательного круглый через построение радиальной структуры значений // Когнитивное моделирование в лингвистике. М., 2001. С.67-82.
55. ГолышкинаС.Г. Тавтологические фраземы и их стилистическое использование // Актуальные вопросы фразеологии. Самарканд, 1970. Вып. 2. С. 80-87.
56. ГольцоваН.Г. Тавтологические соединения с конструктивным элементом не в русском языке // Лингвистический сборник. Вып. 9. Проблемы лексикологии и семасиологии русского языка. М., 1977. С. 65-74.
57. ГоринаН.Н. Использование структурно-семантических особенностей глагольного компонента при образовании новых лексических аналитических конструкций // Проблемы языка: лингвистика, литературоведение, методика преподавания, страноведение. Саратов, 2002. С. 22-27.
58. Грамматика английского языка: Морфология / Н.А.Кобрина, Е.А.Корнеева, М.И.Оссовская, К.А.Гузеева. М.: Просвещение, 1985. 288 с.
59. Грамматика русского языка. Т. II. Синтаксис, Ч.I / Под ред. В.В.Виноградова и др. М.: Издательство Академии наук СССР, 1960. 702 с.
60. ГрудоваЕ.В. Экспериментальное изучение валентности русского глагола // Вестник Оренбургского гос. ун-та. Оренбург, 2002. № 6. С. 154-162.
61. ГумбольдтВ.фон. Избранные труды по языкознанию. М., 1984. 400 с.
62. ДальВ.И. Толковый словарь живого великорусского языка. М.: Гос. издат. иностранных и национальных словарей, 1955. Т. 2: И-О. 779 c.
63. ДедковаГ.И. Контекст и его роль в переводе // Филологические науки в МГИМО. М., 2002. № 9 (24). С. 94-99.
64. ДееваН.В. Глаголы начальной фазы бытия: лексическая сочетаемость // Вестник Кемеровского государственного университета. Филология. Кемерово, 2002. Вып. 4. С. 52-57.
65. ДенисенкоЗ.М. Семантичні та функціональні особливості тавтологічних словосполук з обов’язковим супроводженням // Актуальні проблеми металінгвістики: Наукова збірка. Черкаси, 2001. Ч.2. С. 59-64.
66. ДроздовВ.А., КосенкоН.М. К проблеме лексической сочетаемости глаголов с наречиями и именными словосочетаниями в английском и русском языках // Дослідження різнорівневих одиниць романських, германських і слов’янських мов: Збірник наукових праць. Вип. 1. Донецьк, ДонНУ, 2001. С. 81-90.
67. ДубровинаЛ. Вариативное глагольное управление в русском языке первой трети XIX века // DubrovinaL. Uppsala, 2002. 232, [3] p. (Acta University Upsaliensis, Studia Slavica Upsaliensia, 44). 232 с.
68. ЕмельяноваЛ.В. О зависимости синтаксического устройства сочетаемостных конструкций от семантики их компонентов // Слово и фразеология в русском литературном языке и народных говорах. Новгород, 2001. С. 48-50.
69. ЕрмаковаО.П. Существует ли в русском языке энантиосемия как регулярное явление? Вспоминая общую этимологию начала и конца // Логический анализ языка: Семантика начала” и конца”. М., 2002. С.61-68.
70. ЖеруТ.Д. Лексическая сочетаемость и виды переводческих соответствий // Хрестоматия по переводоведению / Сост. Л.И.Сидорова, В.И.Тхорик. Краснодар: Кубанский гос. университет, 2004. С. 241-248.
71. ЖивовВ.М., ТимберлейкА. Расставаясь со структурализмом (тезисы для дискуссии) // Вопросы языкознания. М., 1997. № 3. С. 3-15.
72. ЗагніткоА.П. Основи українського теоретичного синтаксису. Горлівка: ГДПІІМ, 2004. Частина 1. 228 с.
73. ЗагніткоА.П. Структурні і семантичні різновиди українських синтаксичних інновацій // Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць. Випуск 11. Частина 1. Донецьк: ДонНУ, 2003. С. 135-148.
74. ЗагніткоА.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662 c.
75. ЗакировР.Р. Глагольные фразеологические единицы в английском, русском и татарском языках: (Фразеологическое поле цвета”) // Технология совершенствования подготовки педагогических кадров: теория и практика. Казань, 2003. Вып. 2. С. 248-251.
76. ЗарайскийА.А. Семантический аспект лексической сочетаемости в английском языке // Единицы языка и их функционирование: Межвузовский сборник научных трудов. Саратов, 2000. Вып. 6. С.104-111.
77. ЗахароваН.В. Вариативность перевода как результат мыследеятельностных позиций переводчиков // Языковые подсистемы: стабильность и динамика. Тверь, 2002. С. 109-113.
78. ЗемсковаЕ.В. Номинативные особенности английских узкозначных глаголов // Романо-германская филология. Саратов, 2000. Вып.1. С.110-114.
79. ИвановаС.Л., КазенинК.И. О коммуникативных ограничениях на взаимодействие значений лексем // Вопросы языкознания. 1993. №5. С. 98-103.
80. ИгнатенкоИ.В. Сравнительная характеристика семантики английских глаголов говорения и фразеологических единиц, построенных на их основе // Коммуникация в диалоге культур. Самара, 2002. С. 130-138.
81. ИонинаЛ.А. Некоторые особенности употребления глаголов в современном английском языке // Иностранный язык в школе. 2003. №5. С. 100-104.
82. ИщукД.Г. Свободные и устойчивые синтагматические связи лексико-семантического поля времени // Образование в России: перспективы и реальность. СПб., 2001. С. 192-196.
83. КашпиреваТ.Б. Сопоставительный анализ фразеологических единиц компаративного типа во французском, итальянском и русском языках // IV Сибирская школа молодого ученого. Томск, 2001. Т.2. С. 62-66.
84. КвашнинаЕ.Н. Судьба образа в тавтологических фразеологизмах // III Житниковские чтения. Челябинск, 1999. Ч. 1. С. 179-183.
85. КлепицкаяН.А. О сочетаемости глаголов перемещения // Ученые записки Хабаровского пед. института. 1969. Т.20. С. 30-34.
86. КлоузР.А. Справочник по грамматике для изучающих английский язык: Пособие для учителя. М.: Просвещение, 1979. 352 с.
87. КлюеваВ.Н. Проблема антонимов // Ученые записки 1-го Московского пед.института иностранных языков. Т.9. М.: Изд. Московского ун-та, 1956. С. 78-83.
88. КовалеваВ.С. Некоторые замечания о строении сочинительных конструкций, включающая односоставные предложения // Русский литературный язык: номинация, предикация, экспрессия. М., 2002. С.61-65.
89. КовалеваК.И. Что мешает переводчику быть дословным // Филологические науки. 2000. № 4. С. 115-123.
90. КовальчукТ.В. Лексическая совместимость слов и проблемы их сочетаемости // Актуальные проблемы лексикологии. Тезисы докладов лингвистической конференции. Новосибирск, 1969. Вып. 2. Ч. 2. С.68-74.
91. КомиссаровВ.Н. Проблема определения антонима: О соотношении логического и языкового в семасиологии // Вопросы языкознания. 1957. № 2. C. 49-58.
92. КонышеваА.В. Проблемы перевода афористических конструкций в сонетном творчестве У.Шекспира // Дергачевские чтения 2000. Русская литература: национальное развитие и региональные особенности. Екатеринбург, 2001. Ч.2. С. 378-381.
93. КопыленкоМ.М. Опыт изучения значения и сочетаний лексем с помощью операционного анализа // Структурная типология языков. М., 1966. С.45-55.
94. КопыленкоМ.М., ПоповаЗ.Д. Очерки по общей фразеологии (Фразеология в системе языка). Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1989. 190 с.
95. КоторваЕ.Е. Гипонимические связи глаголов как когнитивный аналог родо-видовых отношений в русском языке // Вестник Поморского университета. Сер.: Гуманитарные и социальные науки. Архангельск, 2003. Вып. 1. С. 60-63.
96. КочерганМ.П. Загальне мовознавство. К.: Академія, 1999. 288 с.
97. КручинкинаН.Д. Варианты семантической сочетаемости конституентов пропозитивной синтагмы // Социальные и гуманитарные исследования: традиции и реальность. Саранск, 2000.