теоретичні основи формування просторових соціоприродних систем у контексті концепції стійкого розвитку України

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Одеський національний університет ім.І.І.Мечникова

Cонько Сергій Петрович

УДК 911.3.30:504.03

теоретичні основи формування просторових соціоприродних систем у контексті концепції стійкого розвитку України

Спеціальність 11.00.02 економічна та соціальна географія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора географічних наук

Науковий консультатнт:
доктор географічних наук,
професор
Топчієв Олександр Григорович

Одеса - 2005

Зміст

Зміст.....................................................................................................................2
Вступ....................................................................................................................4
Розділ 1. Суспільно-географічна методологія і методичні підходи у дослідженні просторових соціоприродних систем.............................................16
1.1. Загально-теоретичні засади формування просторових соціоприродних систем у вітчизняних і зарубіжних роботах та вибір напрямків дослідження. 16
1.2. Загальнонаукові уявлення про процес взаємодії природи і суспільства...36
1.2.1. Геоекологічна суть людської популяції як соціоприродної системи..............................................................................................................45
1.2.2. Географічний простір-час у формуванні просторових соціоприродних систем......................................................................................64
1.2.3. Феномен інформації та формування інформаційно-просторово-часової парадигми суспільної географії..........................................................81
1.3. Методика дослідження просторових соціоприродних систем..94
1.3.1. Методика оцінки екологічної небезпеки систем землеробства.......................................................................................................94
1.3.2. Методика дослідження речовинно-енергетичних потоків в агроекосистемах.................................................................................................103
1.4. Висновки до 1 розділу............................................................................115
Розділ 2. Сучасний стан, структура і головні напрямки розвитку просторових соціоприродних систем в контексті концепції стійкого розвитку України..........................................................................................118
2.1. Просторові соціоприродні системи як ноосферні екосистеми...120
2.1.1.Агроекосистема як первинна просторова одиниця ноосферного розвитку...........................................................................................................120
2.1.2. Урбанізація та формування урбоекосистем...................................135
2.1.3. Інфраструктура та інфраекосистеми...............................................156
2.2. Нове бачення концепції стійкого розвитку в річищі формування просторових соціоприродних систем..............................................................181
2.3. Просторові оптимізаційні моделі соціо-природної взаємодії як підґрунтя для побудови просторово-екологічної парадигми.......................190
2.4. Висновки до 2 розділу............................................................................214
Розділ 3. Реалізація концепції ноосферних екосистем в географічних та історіософських дослідженнях......................................................................220
3.1. Нові підходи до виділення регіонів згідно з концепцією прикордонних конфліктів ....................................................220
3.2. Об’єктивність процесу економічного районування та сучасне уявлення про енерго-виробничі цикли............................................................................230
3.3. Оптимізація адміністративно-територіального устрою.....................247
3.4. Пошук нових моделей центральних місць В.Кристаллера................253
3.5. Нова парадигма суспільної географії та її історіософські наслідки..263
3.6. Пошук ноосферних критеріїв типології країн світу та новий зміст географічного поділу праці..............................................................................284
3.7. Висновки до 3 розділу...........................................................................303
Висновки...........................................................................................................308
Cписок використаних джерел......................................................................314
Додатки.............................................................................................................347

Вступ

Неухильне загострення останнім часом глобальних проблем, передусім екологічної, примушує науковців переглянути методологічні орієнтири розвитку предметів своїх наук. Поступова втрата ознак фундаментальності географією ні для кого не є вже новиною. В умовах же ринкової економіки, яка знаходиться в Україні в стадії становлення, фундаментальність передбачає не лише наявність світоглядних концепцій, на підставі яких будується «сучасна наукова картина світу», а й могутнього прикладного крила, яке б і забезпечувало потрібний всім «чистий прибуток». У географічної науки, принаймні у економчної географії, є певні переваги порівняно з іншими, зокрема у коректності постановки і подальшого вирішення глобальної екологічної проблеми. Саме на ній, виходячи з її предмету, змикаються складні, непідвладні будь-якій структуризації відносини Природи-Населення-Господарства. Саме ж намагання коректної постановки і подальшого вирішення цієї проблеми здатне посилити свтоглядний статус географії. Наразі, коректна постановка і реальні шляхи розв’язання глобальної екологічної проблеми унікальний шанс для географії укріпити свої фундаментальні теоретико-методологічні позиції в системі наук.
Актуальність теми. Вступаючи в епоху постіндустрiaлізму, людство почало усвідомлювати, що випереджаючий технічний розвиток повинен бути компенсований якістю природного середовища, а отже, згодом, і якістю життя. В той же час, бажання потрапити до «золотого мільярду», який за прогнозами сформується на початку ХХІ століття відсуває на другий план критерії «сталого» розвитку. Сучасний поступ України до «постіндустріалізму», екологічні, економічні і соціальні орієнтири якого ще остаточно не визначені, а, тому, досить сумнівні, примушує замислитись над більш загальними засадами людського, регіонального, і країнного розвитку розвитку, який обумовлює соціальний запит на формування певних парадигм наукового дослідження.
В суспільній географії тривалий час панує просторова парадигма, яка в сучасних умовах вимагає подальшої поглибленої розробки і удосконалення згідно з вимогами часу. Зв’язок коректної постановки багатьох глобальних проблем, передусім екологічної, з використанням Людиною географічного простору лише починає усвідомлюватись географічним загалом.
Перерозподіл географічного простору на користь «золотомільярдних» країн з подальшим його «утисканням» (Н.Мироненко) спричиняє від’ємний тип природокористування як на всій планеті так і в окремих країнах. Найскоріше, рішення екологічної проблеми без усвідомлення змістовної участі в ній географічного простору неможливе взагалі. Відтак, коректна постановка екологічної проблеми з метою її подальшого вирішення лежить в річищі оптимізації географічного простору - оптимізації яка може бути здійсненна лише шляхом вивчення сучасних тенденцій просторового розвитку соціоприродних систем важливих об’єктів суспільної географії.
Тісний взаємозв’язок соціального запиту на розвиток певної наукової парадигми і тенденцій розвитку окремої науки дуже чітко простежується в трендах економічної географії. Тому невипадковою є саме така її еволюція, що пройшла через «камеральну статистику», «комерційну географію», «антропогеографію», «економічне районування», а сьогодні, - вже на наших очах, протягом останньої чверті ХХ століття, - здійснила стрімкий стрибок через «соціально-економічну» до «суспільної».
Недостатня сформованість методологічних орієнтирів суспільної географії, передусім у розробці концепції стійкого розвитку, відбита в матеріалах останнього з’їзду географічного товариства (Чернівці,2004) і обумовила актуальність теми дисертаційної роботи та її значення для подальшого розвиткуУкраїни.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Зміст, тематична спрямованість і мета роботи тісно пов’язані з «Програмою формування національної екомережі України», програмою ЮНЕСКО «Людина і біосфера», «Порядком Денним на ХХІ століття» (Ріо-де-Жанейро,1992), з «Підсумковою декларацією Всесвітнього форуму в Йоханесбурзі»(2002 р.), «Кіотським протоколом» щодо викидів оксидів вуглецю в довкілля (1998), з «Севільською стратегією» щодо організації і функціонування планетарної мережі біосферних резерватів, «Всеєвропейською стратегією збереження біологічного та ландшафтного різноманіття» (1995 р.), Законом України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки», зокрема, Розділ ІІІ., пункт 11, в якому оговорюється проведення фундаментальних і прикладних досліджень, спрямованих на розроблення рекомендацій і методів щодо збереження та відтворення ландшафтного різноманіття.
Методичне, наукове та інформаційне забезпечення роботи здійснювалось в межах тематики науково-дослідної роботи кафедри розміщення продуктивних сил і технологій виробництва Криворізького економічного інституту КНЕУ «Розробка єдиної багатоцільової ГІС Крив басу»(1998-2002) та «Моніторинг навколишнього середовища Кривбасу і проблеми природокористування в регіоні» (початок виконання грудень 2004 р.). Головні теоретичні положення дисертації використані у науковій темі кафедри економічної і соціальної географії Одеського національного університету «Розробка стратегії сталого розвитку Одеського регіону».
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці теоретичних основ формування просторових соціоприродних систем для коректної постановки, структуризації і подальшого вирішення проблеми взаємодії природи і суспільства в контексті концепції стійкого розвитку України.
Досягненню мети сприяло послідовне вирішення наступних основних задач:
1. Дослідження головних тенденцій освоєння Людиною географічного простору для встановлення причинно-наслідкового зв’язку між загостренням глобальної екологічної проблеми і господарським освоєнням поверхні планети Людиною;
2. Дослідження ноосферного змісту просторових соціоприродних систем для розробки їх типології в таксономії первинних просторово-часових одиниць ноосфергенезу;
3. Обґрунтування екосистемного змісту процесу взаємодії природи і суспільства з подальшою розробкою концепції ноосферних екосистем і пошуком критеріїв для ноосферної типології країн світу.
4. Модифікація концепції стійкого розвитку до вітчизняної специфіки з подальшою розробкою оптимізаційної просторової моделі збалансованого розвитку просторових соціоприродних систем;
5. Розробка загально-наукових і світоглядних положень нової парадигми суспільної географії і їх застосування у сучасних модифікаціях її теорії згідно з концепцією ноосферних екосистем;
Основна гіпотеза роботи полягає у можливості вирішення глобальної екологічної проблеми шляхом оптимізації просторового розвитку соціоприродних систем.
Об’єктом дослідження є просторові соціоприродні системи.
Предметом дослідження є суспільно-географічний процес еволюційного розвитку просторових соціоприродних систем.
Методи досліджень. Методологічну основу дисертаційної роботи склали наукові підходи сучасної географії, екології, філософії, економіки, історії до вивчення взаємодії природи і суспільства, цивілізаційного та ноосферного розвитку, теоретичної географії та постнекласики, викладені як у вітчизняних, так і у закордонних джерелах. Основна гіпотеза роботи, її мета і положення що захищаються, не могли би бути сформульовані автором без докладного знайомства з працями Э.Б.Алаева, А.Д.Анучина, М.В.Багрова, Н.И.Базилевич, П.Я.Бакланова, Г.В.Балабанова, Н.І.Вавілова, В.І.Вернадського, А.Геттнера, Ф.И.Гиренка, А.П.Голікова, М.А.Голубця, І.О.Горленко, Л.Н.Гумилева, В.И.Данилова-Даниельяна, В.О.Дергачова, В.В.Докучаєва, М.І.Долішнього, С.І.Дорогунцова, У.Ізарда, Т.М.Калашникової, В.М.Кравченко, В.Г.Крючкова, С.Б.Лаврова, Ю.Г.Липеца, К.С.Лосева, И.М.Маергойза, Л.І.Мечникова, Н.С.Мироненко, Н.Н.Моисеева, С.Я.Ниммик, Я.Б.Олійника, Ю.В.Павленка, В.М.Пащенка, Е.Н.Перцика, М.Д.Пістуна, С.А.Подолинського, В.С.Преображенского, А.Н.Ракитникова, М.Ф.Реймерса, Б.Б.Родомана, В.П.Руденка, Л.Г.Руденка, Ю.Г.Саушкина, П.Тейяр-де-Шардена, А.Дж.Тойнбі, О.Г.Топчієва, П.Хаггета, А.Т.Хрущова, А.В.Чаянова, О.І.Шаблія, Г.І.Швебса.
Для досягнення поставленої в роботі мети був застосований наступний комплекс методів: електронне картографування окремих об’єктів дослідження (та їх сполучень) за допомогою методики елементарних ГІС, розробленої автором; математичне моделювання балансу гумусу в ґрунті на основі розробленої автором методики розрахунку екологічної надійності систем землеробства; картографічне екологічно-сільськогосподарське моделювання, застосоване для встановлення аналогій при дослідженні речовинно-енергетичних потоків в природних і агроекосистемах; апарат факторного і кореляційно-регресійного аналізу, за допомогою якого були встановлені зв’язки між різними параметрами розвитку природних і господарських систем, а також формування інфраекосистем; методи просторово-графічного і картографічного моделювання для розробки граничної (ідеальної) моделі взаємодії природи і суспільства в процесі природокористування; різноманітні методи літературного пошуку і аналізу; різноманітні методичні підходи в межах порівняльного (логіко-просторового, картографічного, історико-еволюційного, ретроспективного), гіпотетично-дедуктивного аналізу.
Основні наукові положення, що захищаються в дисертації:
1. Просторовий розвиток соціоприродних систем уособлює в собі географічний аспект взаємодії природи і суспільства. Власне, суспільно-географічний процес розглядається як просторовий прояв ноосферогенезу. Прагнення до оптимізації взаємодії природи і суспільства (ноосфери) повинне здійснюватись в річищі оптимізації просторових відносин у системі «Природа-Населення-Господарство».
2. Процес ноосферогенезу насичений глибоким екологічним змістом, а просторові соціоприродні системи суть ноосферні екосистеми. Ці екосистеми утворюються в результаті еволюційної взаємодії і взаємопроникнення трьох різноякісних, але тісно взаємопов’язаних екосистем homo sapiens агроекосистем, урбоекосистем, інфраекосистем. Разом вони утворюють Модифіковану Екосистему Людини (МЕЛ).
3. Сучасний етап ноосферогенезу характеризується випереджаючим розвитком інфраекосистем, в основі яких лежить виробництво, накопичення, відтворення інформації. Потужні управлінські інформаційні потоки, які йдуть із світових міст, переструктуровують географічний простір, спотворюючи інваріантні просторово-часові відносини. Осягнення такої нової якості Екосистеми Людини (ЕЛ) може бути усвідомлене лише в річищі інформаційно-просторово-часової парадигми географії, яка поступово приходить на зміну традиційним просторовій і просторово-часовій.
4. В процесі ноосферогенезу головних докорінних змін потерпає едафічний компонент Екосистеми Людини, що полягає у глибокій трансформації просторово-часових відносин у соціоприродних системах. Саме тому одна з головних причин виникнення і загострення глобальної екологічної проблеми, а, відтак, невизначеність методологічних орієнтирів концепції сталого розвитку пояснюється різними швидкостями «заповнення» географічного простору Природою і Суспільством.
5. Прагнення до стійкого розвитку України повинне втілюватись у наближенні її адміністративно-територіального устрою до просторової динаміки ноосферних екосистем, передусім агроекосистем. При цьому необхідно здійснювати всебічне наближення до контактного (а не бар’єрного) типу розмежувань між природними і антропогенними компонентами просторових соціоприродних систем.
Наукова новизна результатів досліджень полягає у наступному:
1) Теоретична і методологічна новизна полягає в розроблених або удосконалених автором: гіпотезі - пасток для простору, часу та інформації; теорії географічного розвитку ноосферогенезу; парадигмах - інформаційно-просторово-часовій, просторово-екологічній, природничої історії; концепціях - агроекосистем, ноосферних екосистем, регіоналізації та приграничних конфліктів.
2) З загальнонаукової точки зору вперше в історіософські моделі пропонується ввести парадигму природничої історії в її авторській сучасній інтерпретації, що полягає у встановленні еволюційних трендів просторової динаміки популяції Homo Sapiens.
3) Проекція вказаних трендів на терени України дозволить об’єктивно визначити сучасний стан і шляхи подальшого розвитку нашої держави в системі загально-планетарних та планетарно-космічних відносин.
4) Автором вперше встановлюється причина загострення і намічаються шляхи реального вирішення глобальної екологічної проблеми.
5) Вперше розроблена концептуальна, логіко-просторова ідеальна (гранична) динамічна модель соціо-природної взаємодії, заснована на принципі просторової ротації.
6) Вперше робиться спроба розробити систему критеріїв-показників для ноосферної типології країн світу.
Наукове значення роботи полягає у розвитку суспільно-географічних основ дослідження просторових соціоприродних систем в річищі нової інформаційно-прострово-часової парадигми. При цьому здійснені відповідні модифікації методологічного і методичного апарату сучасної суспільної географії. Зокрема, удосконалені деякі напрямки теорії розміщення господарства (теорія центральних місць В.Кристаллера), уявлення про територіальний поділ праці в умовах глобалізованої економіки, уявлення про генеральний напрямок процесу територіальної організації виробництва з наступною зміною дії факторів розміщення господарства.
Достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується: теоретичним узагальненням наукових підходів до вивчення взаємодії природи і суспільства як розроблених автором, так і його попередниками; високою збіжністю головних трендів регіонально-країнного розвитку і тенденцій просторового розвитку соціо-природних систем, відмічених автором; невирішеністю глобальної екологічної проблеми в межах існуючих теоретико-методологічних підходів і парадигм, а, відтак, невизначеністю методологічних орієнтирів концепції стійкого розвитку України.
Практичне значення одержаних результатів:
1) Завдяки використанню розроблених в роботі нових теоретичних підходів може бути здійснено модифікацію теорії економічного районування і концепції енерго-виробничих циклів в напрямках, запропонованих автором.
2) Розроблено методологічні засади удосконалення існуючої системи адміністративно-територіального устрою України.
3) Зроблена спроба адаптувати концепцію стійкого розвитку до сучасних умов України.
4) Визначені наукознавчі орієнтири подальшого розвитку геоінформатики як науки.
Особистий внесок здобувача. Поповнення авторського доробку стосовно теоретичних основ формування просторових соціоприродних систем охоплює три найважливіші етапи. Перший - пов’язаний з економіко-географічним дослідженням агропромислової інтеграції, в результаті чого, власне, і було висунуто концепцію агроекосистем (1983-1991 рр). Другий - пов’язаний з дослідженням теорії розміщення господарства (1992-2000 рр). Третій сучасний - пов’язаний з теоретичним узагальненням і виробкою найголовніших методологічних підходів до вивчення формування просторових соціоприродних систем.
В основу роботи покладені матеріали, зібрані автором протягом майже двадцятирічних економіко-географічних досліджень різноманітних соціо-природних систем, що формуються на різних просторових рівнях. Зокрема, проведено аналіз великого масиву первинних статистичних даних - масових матеріалів сільськогосподарської статистики: складу земельних угідь, застосування меліорації, мінеральних і органічних добрив, складу посівних площ і чисельності поголів’я тварин, врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності худоби, виробничих витрат і собівартості продукції галузей рослинництва і тваринництва, складу і вартості основних виробничих фондів, а також даних про чисельність трудових ресурсів, зайнятих у сільському господарстві.
Статистичні дані (400 вихідних статистичних показників) досліджені в розрізі 429 окремих господарств Харківської області та 19 господарств Нікопольського району Дніпропетровської області, а також адміністративних районів Сумської, Полтавської та Харківської областей). Для встановлення головних тенденцій взаємодії природи і суспільства на низовому рівні були досліджені типові ключові господарства, з них 32 статистичних ключі” і 3 експедиційних, в яких автор був особисто і дослідив систему використання земель, організацію сільськогосподарської території, агротехнічні прийоми і заходи по окремих полях сівозмін. В господарстві ім.Жовтневої революції Ічнянського району Чернігівської області перевірялись головні висновки щодо наукової коректності розроблених автором методик. В роботі також були використані оригінальні фондові матеріали, картографічні і літературні джерела, космічні знімки, дані електронних атласів та інформації з Internet, матеріали особистих досліджень ділової та транспортної активності міст Харкова та Кривого Рогу, результати аналізу ринку нерухомості в м.Кривий Ріг.
Результати проведених досліджень знайшли відбиток в «Атласі Харківської області»(1993), а також стали основою створення понад 100 оригінальних карт сільського господарства і АПК Харківської, Полтавської, Сумської областей, Нікопольського району Дніпропетровської області. Автором виконано розділ «Оценка воздействия растениеводства на ландшафты Харьковской области» науково-дослідної роботи «Географические основы рационального природопользования» (№ГР 0187.0000253.-с.100-113. Харьков,1990), «Внедрение почвозащитной системы земледелия в колхозе им.Жовтневой революции Ичнянского района Черниговской области» (№ГР 01910046768, Кривой Рог,1992).
На основі методичних підходів, розроблених автором, створені елементарні геоінформаційні системи «Сфера послуг Соцміста Дзержинського району міста Кривого Рогу», «Геоінформаційна система моніторингу навколишнього середовища Крив басу», Географічна база даних «Середня освіта міста Кривого Рогу», Пошукова картографічна система «Вулиці і будинки Кривого Рогу» у довіднику «Кривий Ріг-2001», Довідкова геоінформаційна система «Міста України». Закладені методичні основи для розробки відкритої регіональної географічної бази даних України.
Переважна більшість одержаних наукових результатів використана в навчальному посібнику «Ринок і регіоналістика» з грифом міністерства освіти України та в монографії «Інфраструктура в умовах транзитивної економіки» (в співавторстві).
За результатами дисертаційного дослідження видано наукову монографію «Просторовий розвиток соціо-природних систем: шлях до нової парадигми» (Київ: Ніка-Центр,2003.- 26,4 ум.друк.арк.)
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідались на з’їздах Географічного товариства України (Сімферополь,1990, Луцьк, 2000, Чернівці, 2004), міжнародних наукових конференціях: Международном экологическом семинаре «Евроэко-90» (Обнинск,1990, без публікації матеріалів), «Ландшафти і сучасність» (Вінниця, 2000 р.), «Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці» (Луцьк, 2001), «Проблемы и перспективы использования геоинформационных технологий в горном деле» (Днепропетровск, 2001), «Страны и регионы на пути к сбалансированному развитию» (Киев, 2003), регіональних наукових конференціях «Географія та екологія Крив басу» (Кривий Ріг, 1999), «Комп’ютерне моделювання та інформаційні технології в науці, економіці та освіті» (Кривий Ріг, 2001, 2002 р.р.).
Результати проведених досліджень знайшли відбиток в «Атласі Харківської області»(1993), а також стали основою створення понад 100 оригінальних карт сільського господарства і АПК Харківської, Полтавської, Сумської областей, Нікопольського району Дніпропетровської області. Автором виконано розділ «Оценка воздействия растениеводства на ландшафты Харьковской области» науково-дослідної роботи «Географические основы рационального природопользования» (№ГР 0187.0000253.-с.100-113. Харьков,1990), «Оценка природных и материально-технических ресурсов колхоза им.Жовтневої революції Ичнянского района Черниговской области» (№ГР 019100467589 Кривой Рог,1991).
На основі методичних підходів, розроблених автором, створені елементарні геоінформаційні системи «Сфера послуг Соцміста Дзержинського району міста Кривого Рогу», «Геоінформаційна система моніторингу навколишнього середовища Кривбасу», Географічна база даних «Середня освіта міста Кривого Рогу», Пошукова картографічна система «Вулиці і будинки Кривого Рогу» у довіднику «Кривий Ріг-2001», Довідкова геоінформаційна система «Міста України». Переважна більшість одержаних наукових результатів використана в навчальному посібнику «Ринок і регіоналістика»(Київ: Ельга, Ніка Центр,2002) з грифом Міністерства освіти і науки України та монографіях «Інфраструктура в умовах транзитивної економіки»(в співавторстві) (Харків: Екограф,2004) і Ринкова трансформація економіки АПК: кол.монографія у чотирьох частинах./За ред.акад.УААН П.Т.Саблука, В.Я.Амбросова, Г.Є.Мазнєва. Ч.4. Стабілізація доходів сільських товаровиробників в умовах ринку. (Київ.ІАЄ, 2002.).
За результатами дисертаційного дослідження видано наукову монографію «Просторовий розвиток соціо-природних систем: шлях до нової парадигми» (Київ: Ніка-Центр,2003.- 26,4 ум.друк.арк.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані у трьох монографіях (одноособовій, колективній і у співавторстві) 21 статтях у наукових журналах, 9 статтях у збірниках наукових праць, 10 матеріалах і тезах конференцій, 1-му навчальному посібнику з грифом міністерства освіти і науки України, серії щорічних довідників «Кривий Ріг». З них 22 роботи опубліковано у провідних фахових наукових виданнях по географічним наукам, 5 у фахових виданнях по економічним і 6 по технічним наукам.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 370 сторінок і містить 22 додатки, з них, 6 таблиць і 16 карт і схем, 284 найменувань у списку використаних літературних джерел та 433 посили на них.

Список литературы

Висновки

Узагальнення суспільно-географічних витоків загострення глобальної екологічної проблеми, зроблене в дисертації, дозволило сформулювати і висунути ряд теоретичних і прикладних наукових положень щодо:
- вирішення цієї проблеми на теренах Україні;
- розробки теоретичних основ реалістичної вітчизняної концепції стійкого розвитку України в сучасних умовах глобалізації економіки під тиском постіндустріальних тенденцій.
- сучасної модифікації теорії і методології суспільної географії.
Провідні наукові і практичні результати роботи виходять з головної її мети і вирішуваних задач і полягають в наступному.
1. Нове усвідомлення екологічного змісту сучасної просторової організації суспільства обумовлює обґрунтування особливого місця і конструктивної участі суспільної географії в дослідженні процесу ноосферогенезу, що знаходить втілення у розробці найбільш фундаментальних світоглядних методологічних підходів до вивчення взаємовідносин природи і суспільства. Синтетичне узагальнення плину географічного та історичного процесу дозволяє зробити висновок, що головна причина виникнення і загострення глобальної екологічної проблеми криється в різних швидкостях розвитку природи і суспільства. З різних за просторово-часовою суттю, або «розведеністю» в часі і просторі станів природи і суспільства виходять пошуки і знаходження специфічного екотопу Людини і вивчення його просторової еволюції.
Для конструктивного вирішення «глобальної екологічної проблеми» необхідно знайти такі ділянки географічного простору(що здійснено в дисертації), в яких відбита різниця швидкостей природи і суспільства і надалі привести їх у необхідні співвідношення, що стане першим кроком до поступової зміни екологічної парадигми через зміну просторової парадигми і формування тим самим під егідою географії еколого-просторової парадигми. Отже, для того, щоб подальший розвиток людського суспільства дійсно був наближений до стійкого, треба докорінно переглянути просторове буття людини як виду «Homo Sapiens».
2. З географічних позицій прагнення до стану ноосфери (стійкого розвитку) з плином процесу ноосферогенезу повинне здійснюватись Людиною в просторових межах соціоприродних систем, які змістовно являють собою екосистеми і мають подвійний характер кордонів. Тобто, це такі синергетичні взаємосполучення природних і соціальних компонентів, які розвиваються вже за власними законами, Усвідомлення просторової суті таких екосистем лежить в річищі предмету суспільної географії.
У розуміння соціоприродної системи свідомо вкладається ноосферний зміст, виходячи з того, що ноосфера сфера розуму, яка ще не сформувалась, а процес просторового розвитку соціоприродних систем це процес ноосферогенезу. Наближення територіальної організації суспільства до «стійкості» пропонується здійснювати у вигляді можливих сценаріїв на різних просторових рівнях. Існуюча стратегія створення екомережі повинна охоплювати мезо- та макрорівень. На мікрорівні ж необхідно впроваджувати узгоджену з ноосферою динамікою стратегію суміщення кордонів природних та агроекосистем у напрямках, запропонованих автором. При цьому виконується одна з головних умов ноосферного (стійкого) розвитку така зміна структури і функцій природних екосистем людиною, яка залишає їх здатними до самовідтворення. (Розд. 1.1.,1.2.,2.1.,2.2.).
3. Одне з головних ноосферних положень екології Homo Sapiens повинне полягати у тому, що цей вид є рівноправним учасником природного речовинно-енергетичного кругообігу, але він розширив межі своєї екологічної ніші за рахунок випередження в часі природних процесів (пастки для часу) і просторової трансформації свого екотопу (пастки для простору). Крім цього, така просторово-часова трансформація значним чином підвищила ступінь планетарної ентропії (пастки для інформації розд. 1.2.3.,2.1.3.).
Homo Sapiens в процесі своєї життєдіяльності в біосфері Землі утворює ідентичні за екологічними ознаками з іншими видами едафічні (просторові) одиниці і приймає таку ж саму участь у харчових ланцюгах, займаючи свій трофічний рівень в докорінно просторово перебудованих, але природних екосистемах. «Екотоп» людини виходить за межі організмового рівня організації виду і обіймає популяційний і навіть екосистемний рівень (Розд. 1.2.1.,1.3.,2.1.1.). В зв’язку з цим, логічніше говорити про агроекосистему як екологічну нішу Homo Sapiens з нечітко визначеними (рухомими) просторовими межами. Отже, рахувати агроекосистему Homo Sapiens неприродною («напівприродною», «комбінованою», «штучною», «антропогенною», «техногенною»), ґрунтуючись на наявності «другої природи», Людини немає ніяких підстав. Всі екосистеми, в тому числі, антропоекосистеми (або ноосферні) «першоприродні».
4. Невизначеність головних орієнтирів концепції стійкого розвитку, яка в сучасному прояві передбачає несправедливий поділ «цивілізованими» країнами території земної кулі за екологічними функціями (розд. 3.1), змушує шукати власну вітчизняну концепцію стійкого розвитку, виходячи при цьому з нагальної потреби методологічно розділити ідею досягнення ноосферного стану соціоприродних систем (стійкого розвитку) і ідею охорони природи (із збереженням антропоцентристського до неї ставлення) за допомогою екологічних стягнень, створення екомереж, та проведення інших безсумнівно корисних заходів, але які, проте, повинні плануватися і здійснюватись в межах більш загальних концепцій ноосферного рівня усвідомлення. Як наближений до стійкого, пропонується пріоритетний розвиток агроекосистем (розд. 2.3.,3.3.,3.6) і необхідність «вписання» адміністративно-територіального поділу в кордони соціоприродних систем - агроекосистем, оскільки саме тоді хорологічний зміст взаємодії природи і суспільства буде наближено до оптимального. В 3-му розділі дисертації пропонується можливий варіант такого адміністративно-територіального устрою на прикладі Харківської області.
В дисертації розроблена модель соціоприродної взаємодії, заснована на принципі просторової ротації функцій агро- і урбоекосистем з прагненням не до бар’єрного а контактного виду розмежувань між природними і техногенними елементами. При цьому головний напрямок взаємодії природи і суспільства докорінно змінюється з антропоцентричного на адаптований (розд. 2.3.).
Логічно похідним від розробленої моделі є намагання знайти ноосферні критерії типології країн світу, які б відбивали глибину впливу окремих країн (шляхом формування певних інформаційних потоків) на екосистеми планети. Зовсім нового змісту набуває показник ноосферної ефективності, який передбачає таку оптимізацію природокористування, яка б визначалася не прагненням до кінцевого результату кількості продукції, виробленої за одиницю часу, а прагненням до певної якості природного середовища. Відтак, «розвинуті» країни повинні сплачувати стягнення за порушені (для цілей свого розвитку) екосистеми на територіях інших країн. Розмір цих стягнень можна оцінити за допомогою порівняння «розбігання» природних і економічних кордонів агроекосистем у країнах з натуральним господарством та «розвинутих» країнах.
5. В річищі теорії суспільної географії найбільш загальним наслідком з наведених в дисертації теоретичних пошуків є інтерпретація сучасних просторових процесів згідно з концепцією ноосферних екосистем. Зокрема, розвиток просторових соціоприродних систем передбачає включення їх (імовірно, поза межами цивілізацій) в загальну схему парадигми природничої історії. Враховуючи той факт, що інформаційний вплив світових міст переструктуровує географічний простір у напрямку більшої кристалізації окремих його осередків, логічно вибігає висновок, що, сучасна інформатизація не лише не зменшує, а, навпаки, сприяє утисканню географічного простору. З урахуванням тих докорінних змін, які накладає інформація на просторовий розвиток людства (розд. 1.2.3.,2.1.3), найскоріше, на зміну існуючій просторово-часовій парадигмі найближчим часом повинна прийти інформаційно-просторово-часова парадигма суспільної географії, головні ознаки якої визначені автором (розд. 2.1.3.).
Наведені в роботі ознаки ущільнення географічного простору описують більше макропросторовий рівень просторових процесів. На мезопросторовому ж рівні їхній прояв дозволяє по новому поглянути на теорію економічного районування і концепцію енерговиробничих циклів. Ядра економічних районів в умовах ринкової економіки повинні виділятись не за сполученням галузей в головних осередках, а за «вагою» цих осередків, і, передусім, за розміром населених пунктів, що утворюють промислові вузли, промислові агломерації та ін., тобто, наближення головного змісту всіх просторових процесів до теорії центральних місць В.Кристаллера.
Модифікуючи теорію ЕВЦ до сучасних умов, треба очікувати формування нової групи ЕВЦ технологічно-інформаційних, особливістю яких буде те, що виробничі зв’язки між їхніми галузями будуть набувати форму інформаційних, а самі галузі поступово стануть відчуженими від ресурсного наповнення території. Нові інформаційно-технологічні ЕВЦ починають опосереднювати географічний простір на макрорегіональному та навіть на глобальному рівні з наступною конкретизацією на локальному. Цей висновок є прямо похідним від викладеного в дисертації бачення динаміки людської популяції, яка вже давно вийшла за межі своїх регіональних екотопів і активно завойовує глобальну і навіть ближньокосмічну екологічну нішу.
Таким чином змінюється генеральний напрямок процесу територіальної організації господарства, оскільки цей процес починається не з мікрорівня і притаманних йому матеріально-енерго-речовинних компонентів (родовища корисних копалин, палива та ін.) як раніше, а з мезо- чи навіть макрорівня (середньо- та високорозвинута країна, регіон світу) і з подальшим залученням до виробництва інформаційних властивостей географічного простору екологічності, ергономічності, валеологічності, телекомунікаційності, а в перспективі і еніологічності. В свою чергу це призводить до зміни пріоритетності факторів розміщення господарства, яка проходить декілька стадій (розд. 3.2., а також Додаток З).
Прикладним аспектом авторського доробку може бути зміна методологічних орієнтирів сучасної геоінформатики, головним предметом якої, як самостійної науки, є географічний простір, його внутрішній зміст та конструктивні напрямки його якісної видозміни у відповідності з умовами існування і поточними проблемами людської цивілізації. Найвірогіднішим «інтегратором» різноманітних об’єктів в межах єдиного предмету дослідження геоінформатики повинна стати теоретична географія, яка повинна долучитись до традиційних наук, на стику яких розвивається геоінформатика. Саме цим з суто методологічних позицій буде визначатись місце геоінформатики в системі наук.
Безпосереднім внеском у затвердження фундаментального статусу географії можуть стати варіації сучасної еколого-просторової парадигми (розд. 3.6.) в окремих прикладних і фундаментальних науках. Методологічні підходи, розроблені в дисертації і головні висновки з неї можуть бути корисними зокрема, в біології (екосистемології, екології), інформаціології (інформатиці, інформодинаміці), урбаністиці (районній планіровці, архітектурі).
Проте, найголовнішим внеском в загальнонаукові концепції і парадигми є інтерпретація філософії історії, яка є логічно похідною від результатів даного дисертаційного дослідження.
Урахування авторських історіософських положень, допоможе у розробці реалістичної вітчизняної концепції «входження» України в нову епоху глобалізованої економіки та постіндустріалізму концепції, наближеної до ідеї стійкого розвитку.

Список використаних джерел

1. Гиренок Ф.И. Экология, цивилизация, ноосфера./Отв.ред.ак. АНСССР Н.Н.Моисеев.-М.:Наука,1987.- с.28.
2. Хруцкий К.С. Введение в космическую (универсальную) антропологию. Официальный сайт института философии РАН.-http://www.philosophy.ru.//Antropology and Cultural Studies.htm
3. Олейников Ю.В., Оносов А.А. Ноосферный проект социоприродной эволюции. .//Официальный сайт института философии РАН.-http://www.philosophy.ru.//Antropology and Cultural Studies.htm.
4. Подолинський С.А. Людська праця і єдність сили.// С.А.Подолинський. Вибрані твори.- К.:Вид-во КНЕУ,2000.- С.283-308.
5. Барановський В.А., Шищенко П.Г. Екологічна географія та географічна екологія нові наукові напрями в дослідженнях взаємодії природи і суспільства./Україна: географічні пробеми сталого розвитку. Т.2.-К.:Обрій,2004.-С.5-7.
6. Сонько С.П. Географічні знання в економічному вузі./ Український географічний журнал. №4, 1996.- С.47-50
7. Бушуєв В.В., Голубєв В.С., Тарко А.М. Индикаторы социоприродного развития российских регионов./ http://vgolubev.chat.ru/socio_r.htm
8. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика и принципы коэволюции сложных систем./ http://www.synergetic.ru
9. Устюгов В.В., Кочубей С.Э. Новые технологии жизнеобеспечения для развития России./ http://www.trinitas.ru
10. Пантин В.И. Концепция социоестественной истории России./ Э.С.Кульпин, В.И.Пантин. Решающий опыт. Серия СЕИ. Выпуск 1. М.: Московский лицей, 1993. (с.110-130).
11. Урсул А.Д. Современный цивилизационный процесс и устойчивое развитие. http://holism.narod.ru/book1
12. Швебс Г.И. Концепция природно-хозяйственных территориальных систем и вопросы рационального природопользования // География и природные ресурсы. - 1987. - N 4. - С.30-38.
13. Дорогунцов С.И., Ральчук А.В. Управление техногенно-экологической безопасностью в контексте парадигмы устойчивого развития: концепция системно-динамического решения. — К.: Наук. думка, 2002. — 200 с.
14. Сидоренко Л.І. Філософія сучасної екології: єдність наукових, етичних і філософських ракурсів/ http://www.uct.kiev.ua/~sofi/sidoren.htm
15. Безверхнюк Т.Н., Цуркан О.И. Районирование природно-хозяйственных территориальных систем для целей управления./Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского.
16. Сонько С.П. Сучасна географічна картина світу і місце в ній глобальної екологічної проблеми./ Український географічний журнал.- №2,2004.-С.53-59.
17. Сонько С.П. Сучасна географічна картина світу і місце в ній глобальної екологічної проблеми./ Український географічний журнал.- №2,2004.-С.53-59.
18. Сонько С.П. Концепція сталого розвитку та її методологічна дискусійність./ Регіональна економіка. №4,2003.-С.13-28.
19. Сонько С.П. Географічна методологія сталого розвитку./ Матеріали ХХІІ з’їзду географічного товариства України. 3 том. Чернівці,2004.- С.25-27.
20. Шаблій О.І. Фундаментальні об’єкти дослідження суспільної географії у класичному, некласичному і постнекласичному вимірах./ Україна: географічні пробеми сталого розвитку. Т.1.-К.:Обрій,2004.- С.96-107.
21. Кізіма В.В. Єдність суспільства і природи як технологічна тотальність.//Проблеми постнекласичних методологій в природно-географічних науках./ Тези доповідей науково-методологічної конференції. К.,1994.- С.16.
22. Сонько С.П. Нова парадигма суспільної географії та її методологічна реалізація./ Економічна і соціальна географія. Київський нац.ун-т ім..Шевченка. Випуск 55.,2004-С.44-52.
23. Пащенко В.М. Методологічні, теоретичні й методологічні узагальнення і новації в природничо-географічних науках./Український географічний журнал - 2001, № З.-с.44.
24. Сонько С.П. Просторовий розвиток соціо-природних систем: шлях до нової парадигми. Київ: Ніка Центр, 2003. С.15.
25. Петлін В.М. Бути чи не бути конструктивній географії.//Укр..гегр. журн. 2005, №1.-С.18-21.
26. Анучин Д.Н. Географические работы.М.,1954.-с.291-292.
27. Швебс Г.И. Прорыв в прошлое. Научно-эзотерическое миропонимание. Книга 1. Одесса: «Маяк»,1998.-с.266.
28. Стрелецкий В.Н. Географическое пространство и культура: мировоззренческие установки и исследовательские парадигмы в культурной географии.// Известия АН. Серия географическая, № 2.-2002 -с.21.
29. Ретеюм А.Ю. Земные миры.-М:Мысль,1987.- 324 с.
30. Пащенко В.М. Теоретические проблеми ландшафтоведения. Автореф.дисс.док.геогр.наук.-Київ, 1993. - с.31.
31. Мироненко Н.С., Сорокин М.Ю. Факторы сжатия географического пространства. // География.- 2001.-№48.- http//geo.1september.ru.
32. Рогачев С.В. Закон сохранения географического пространства, или быстро хорошо не бывает. // География.-2002.-№10.- http//geo.1september.ru.
33. Ретеюм А.Ю. Земные миры.-М.:Мысль,1987.-с.157.
34. Топчиев А.Г. Географичесчкие основи геоэкологии.- Одесса: Аstrорrіnt.- с.350-371.
35. Подолинський С.А. Праця людини і її відношення до розподілу енергії./ С.А.Подолинський. Вибрані твори. К.:Вид-во КНЕУ,2000.- С.203-281.
36. Руденко М.Д. Енергія прогресу (нариси з фізичної економії).К.:Вид-во «Молодь»,1998.
37. Письмак В.П. Энергоимпульсная сущность экономического базиса общества.//http://pysmak.com.ua
38. Топчієв О.Г. Про предметну область та предмет суспільної географії.//Укр..геогр.журнал.№2,2004. С.3-8.
39. Гиренок Ф.И. Экология, цивилизация, ноосфера./Отв.ред.ак. АНСССР Н.Н.Моисеев.-М.:Наука,1987.- с.28.
40. Гиренок Ф.И. Экология, цивилизация, ноосфера. /Отв.ред.ак. АНСССР Н.Н.Моисеев.-М.:Наука,1987.- с.33.
41. Максаковский В.П. Географическая культура. Учебник для ВУЗов. М.:Владос,1998.- 387 с.
42. Анучин В.А. Теоретические основы географии.- М., 1972.- С. 16.
43. Гиренок Ф.И. Экология, цивилизация, ноосфера./Отв.ред.ак. АНСССР Н.Н.Моисеев.-М.:Наука,1987.- с.34.
44. Письмак В.П. Энергоимпульсная сущность экономического базиса общества.//http://pysmak.com.ua
45. Топчиев А.Г. Геоэкология: Географические основы природопользования.- Одеса: Аstrорrіnt.- С.39.
46. Мельник А.В. Геоекологія: зміст структура і зв’зки з іншими науками./ Україна: географічні пробеми сталого розвитку. Т.2 - К.:Обрій,2004.- С.9 - 11.
47. Круть И.В. Введение в общую теорию земли.-М.,1978.с.264
48. Гиренок Ф.И. Экология, цивилизация, ноосфера./Отв.ред.ак. АНСССР Н.Н.Моисеев.-М.:Наука,1987.- с.36.
49. Хруцкий К.С. Введение в космическую (универсальную) антропологию. Официальный сайт института философии РАН.-http://www.Antropology and Cultural Studies.htm
50. Успенский П.Д. «Тertium organum». Ключ к загадкам мира. С-Пб. «Андреев и сыновья”,1992.-с.19-20.
51. Успенский П.Д. «Tertium organum». Ключ к загадкам мира. С-Пб. «Андреев и сыновья»,1992.-с.33-34.
52. Ретеюм А.Ю. Земные миры.-М.:Мысль,1988.-с.62.
53. Сонько С.П. Нове уявлення про місце географії в системі наук. /Географія і сучасність. Випуск 1. КДПУ ім.Драгоманова,2000.- С.32-37.
54. Баландин Р.К.,Бондарев Л.Г. Природа и цивилизация.- М.:Мысль,1988.-392 с.
55. Тойнбі.А.Дж. Дослідження історії.-К.:Основи,1995.-с.77-89.
56. Гумилев Л.Н. Етногенез и биосфера Земли.-М.:Ди-ДИК,1997.-628 с.
57. Крубер А.А. Хозяйство как эксплуатация природных багатств.- М. 1917.- С 6.
58. Моисеев Н.Н. Современный антропогенез: цивилизационные разломы. Эколого-политологический анализ./ Вопросы философии.— 1995.— №1.— С.3—30.//Официальный сайт института философии РАН.-http://www.philosophy.ru.//Antropology and Cultural Studies.htm
59. Ретеюм А.Ю. Земные миры.-М.:Мысль,1988.-с.38.
60. Хруцкий К.С. Введение в космическую (универсальную) антропологию./ Официальный сайт института философии РАН.-http://www.philosophy.ru
61. Багров Н.В. Региональная геополитика устойчивого развития.-К.:Либідь,2002.-253 с.
62. Гринів Л.С. Концептуальні засади просторової парадигми екологічно збалансованої економіки.//Регіональна економіка.- 2001, №4.- с.54-63.
63. Письмак В.П. Энергоимульсная сущность экономического базиса общества.//http://pysmak.com
64. Географические границы./Под ред.Б.Б.Родомана и В.М.Эккеля.-Изд-во МГУ,1982.- 112 с.
65. Сонько С.П. Нове уявлення про місце географії в системі наук. /Географія і сучасність. Випуск 1. КДПУ ім.Драгоманова,2000.- С.32-37.
66. Лосев К.С., Ананичева М.Д.,Чеснокова И.В. Ландшафтоведение и экология соотношения и структурные единицы . /Укр. геогр. журн. - 2001, № 4.-С.53
67. Лапо А.В. Следы былых биосфер. - М.: Изд-во «Знание», 1987. - 208 с.
68. Голубець М.А. Екосистемологія.- Львів:Поллі,2000..-С.29.
69. Голубець М.А. Екосистемологія.- Львів:Поллі,2000.-С.12.
70. Там само, С.13.
71. Там само, С.16-17.
72. Мечников И.И. Этюды оптимизма. М.:Наука,1987.-С.199.
73. Голубець М.А. Екосистемологія.- Львів:Поллі,2000.-С.17.
74. Там само.
75. Шмальгаузен И.И. Кибернетическне вопроси биологии. - Новосибирск: Наука, 1968. - 224с.
76. Голубець М.А. Екосистемологія.- Львів:Поллі,2000.-С.15.
77. Вийтишин Г.Б. Біоенергетичні особливості фітоценозів лісових ландшафтних фацій./Укр. геогр.журн. — 1998, №3.- с.42-47.
78. Сельськохозяйственные экосистемы. /Под ред.Ю.Одума.-М.:Агропромиздат,1987.- с.38-60.
79. Подолинський С.А. Ремесла і фабрики на Україні.//С.А.Подолинський. Вибрані твори. К.:Вид-во КНЕУ,2000.- С.105.
80. Маркс К., Энгельс Ф. Соч.2-е изд.Т.23. С.189.
81. Там само, стор.190.
82. Долішній М.І., Злупко С.М. Основи регіоналізації: концептуальний підхід./Регіональна економіка,№3,2003.-С.7-18.
83. Ковальов О.П. Регіональний розвиток: погляд на сто років вперед.//Регіональні перспективи №7-8,2003.- с.3-11.
84. Лосев К.С., Ананичева М.Д., Чеснокова И.В. Ландшафтоведение и экология соотношения и структурные единицы . /Укр. геогр. журн. - 2001, № 4.-С.56
85. Лосев К.С., Ананичева М.Д., Чеснокова И.В. Ландшафтоведение и экология соотношения и структурные единицы. /Укр. геогр. журн. - 2001, № 4.-С.56
86. Сонько С.П. Просторові дослідження інфраструктури великого міста для розробки концепції інфраекосистем (на прикладі Кривого Рогу)./ Економічна та соціальна географія. Київський нац. ун-т ім.Т.Шевченка. Випуск 54.,2003 - С.188-197.
87. Багров В.П. Региональная геополитика устойчивого развития.- К.:Либідь,2002.- 254 с.
88. Голубець М.А. Екосистемологія.- Львів:Поллі,2000.-234 с.
89. Моисеев Н. Н. Современный антропогенез цивилизационные разломы Эколого-политологический анализ./ Вопросы философии.— 1995.— №1.— С.3—30.//Официальный сайт института философии РАН.-http://www.philosophy.ru.//Antropology and Cultural Studies.htm
90. Иллиес Й. Биотопы и биоценозы. //Экологические очерки о природе и человеке./Под.ред.В.Гржимека.-М.: «Прогресс»,1988.-С.177.
91. Моисеев Н. Н. Современный антропогенез цивилизационные разломы Эколого-политологический анализ./ Вопросы философии.— 1995.— №1.— С.3—30.//Официальный сайт института философии РАН.-http://www.philosophy.ru.//Antropology and Cultural Studies.htm
92. Гумилев Л. Конец и внвь начало. М.:Узд-во Ди-Дик, 1997.- 548 с.
93. Горшков В.Г. Физические и биологические основі устойчивости жизни./Отв.ред.К.С.Лосев.- М.:ВИНИТИ,1995.- 470 с.
94. Письмак В.П. Энергоимульсная сущность экономического базиса общества.//http://pysmak.com
95. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетические принципы коэволюции сложных систем.//http://spkurdumov.narod.ru
96. The World Bank
97. Реймерс Н.Ф. Природопользование. Словар-справочник.- М.:Мысль,1990.-637 с.
98. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетические принципы коэволюции сложных систем.//http://spkurdumov.narod.ru
99. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії.-Одеса:Астропринт,2001.- С.145-146.
100. Мороз С.А. Історія біосфери Землі.-К.:Заповіт,1996.-с357 - 360.
101. Секацкий А. Ловушки для времени.//www.//http.bibl.ru.
102. Юзвишин И.И. Основы информациологии.-М.:Высшая школа,2001- 445 с.
103. Мороз С.А. Історія біосфери Землі.-К.:Заповіт,1996.-с357 - 360.
104. Мироненко Н.С., Сорокин М.Ю. Факторы сжатия географического пространства. // География.- 2001.-№48.- http//geo.1september.ru.
105. Сонько С.П. Регіоналізація, прикордонні конфлікти та майбутні шляхи розвитку природи і суспільства. / Страны и регионы на пути к сбалансированному развитию. Сборник научных трудов.- Киев, «Академпериодика», 2003.- С.179-182.
106. Секацкий А. Ловушки для времени.//www.//http.bibl.ru.
107. Рогачев С.В. Закон сохранения географического пространства, или быстро хорошо не бывает.//География.-2002.-№10.- http//geo.1september.ru.
108. Гигерич В. Производство времени.//www.//http.bibl.ru
109. Секацкий А. Ловушки для времени.//www.//http.bibl.ru.
110. Рифкин Дж. Приближение биоферного века. Глава из книгни «Биосферная политика» Информационное агентство «Эхо-Восток», Киев,1995. с.12-19.
111. Секацкий А. Ловушки для времени.//www.//http.bibl.ru.
112. Сонько С.П. Екологічна проблематика з позицій хорології./Україна та глобальні процеси: географічний вимір. Київ-Луцьк,2000.-С.187-191.
113. Сонько С.П. Нове уявлення про місце географії в системі наук. /Географія і сучасність. Випуск 1. КДПУ ім.Драгоманова,2000.- С.32-37.
114. Сонько С.П. Просторові дослідження інфраструктури великого міста для розробки концепції інфраекосистем (на прикладі Кривого Рогу)./ Економічна та соціальна географія. Київський нац. ун-т ім.Т.Шевченка. Випуск 54.,2003 - С.188-197.
115. Хруцкий К.С. Введение в космическую (универсальную) антропологию. Официальный сайт института философии РАН.-http://www.philosophy.ru.//Antropology and Cultural Studies.htm
116. Сонько С.П. Географічний простір-час у формуванні просторових соціо-природних систем./ Геоінформатика. Науковий журнал. №1, 2004.- С.57-65.
117. Цивилизации на Земле и в космосе http://ons.rema.ru/2000/1/12.htm
118. Сонько С.П. Нове уявлення про місце географії в системі наук. /Географія і сучасність. Випуск 1. КДПУ ім.Драгоманова,2000.- С.32-37.
119. Рачков В.П., Новичкова Г.А.,