ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ АНАЛОГІЇ У КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

Вовк Ірина Василівна

УДК 343.13

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ АНАЛОГІЇ У КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
кандидат юридичних наук,
доцент Бобечко Назар Ростиславович

Львів – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1 СУТЬ, ЗНАЧЕННЯ ТА ГЕНЕЗИС АНАЛОГІЇ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ.....................................................................................................13
1.1. Поняття і значення аналогії у кримінально-процесуальному праві.......................................................................................................................13
1.2. Види аналогії у кримінальному судочинстві......................................38
1.3. Генезис інституту аналогії у кримінальному процесі України ........67
Висновки до розділу 1……….....……………………………………………….80
РОЗДІЛ 2 ПІДСТАВИ, УМОВИ ТА ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ АНАЛОГІЇ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ ...............................84
2.1. Підстави для застосування аналогії ………….....................................84
2.2. Умови допустимості застосування аналогії ...................................... 101
2.3. Порядок застосування аналогії…………………….......…………….118
Висновки до розділу 2………………………………………………………...132
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ АНАЛОГІЇ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ…......................................135
Висновки до розділу 3………………………………………………………...169
ВИСНОВКИ..............................................................................................171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................182
ДОДАТОК......................................................... .......................................200

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. До численних проблем, які стоять на сучасному етапі розвитку української державності, належить забезпечення ефективності правової системи. Нормативний елемент цієї системи (принципи, інститути, норми) відіграє важливу роль у забезпеченні оптимальних умов правового регулювання, несе основний тягар у зміцненні законності та правопорядку, охороні та захисті прав і законних інтересів особи. Звідси можна вести мову про ступінь повноти і системності регулювання суспільних відносин.
У контексті вдосконалення механізму правового регулювання відбувається прийняття законів та інших нормативних актів, якими на державні органи та посадові особи покладаються обов’язки по реалізації кримінально-процесуальних функцій, спрямованих на виконання завдань кримінального судочинства. У цій сфері державної діяльності поряд з вирішенням проблем правотворчості, особливої уваги заслуговує з'ясування суті явищ і категорій, безпосередньо пов'язаних з процесом застосування правових норм. Однією з таких категорій виступає аналогія.
Значення цього інституту для кримінального судочинства важко переоцінити. Це зумовлено тим, що суспільні відносини постійно розвиваються, з’являються нові, які під час провадження у кримінальній справі потребують якнайшвидшої регламентації. Звернення у таких випадках до правотворця для прийняття відповідної норми потребує тривалого часу, натомість органи застосування права, у межах процесуальних строків повинні, тим не менше, з метою виконання завдань кримінального судочинства, знаходити спосіб регулювання тієї чи іншої ситуації.
Неможливість швидкого заповнення прогалин за допомогою правотворчої діяльності, невизнання вітчизняним законодавством судового прецеденту джерелом права, а також ряд інших факторів зумовлюють необхідність звертатись до подібних норм чи до принципів кримінально-процесуального права для вирішення не врегульованих у кримінально-процесуальному законодавстві України питань, тобто застосовувати аналогію.
Аналогія є одним з інститутів вітчизняного кримінально-процесуального права, що пронизує всі його стадії та провадження: досудове, судове, провадження з перегляду судових рішень, а також провадження по виконанню рішень суду. Вона відіграє позитивну роль, надаючи динамізму кримінально-процесуальним відносинам.
Водночас, можливість застосування аналогії залежить, насамперед, від рівня професійної підготовки судді, прокурора, слідчого, дізнавача. Професіоналізм того, хто застосовує аналогію, дозволяє з достатньою повнотою подолати прогалини кримінально-процесуального законодавства.
Проблеми, пов’язані із застосуванням аналогії у кримінальному судочинстві, не дивлячись на важливе теоретичне та практичне значення, не привертали особливої уваги вчених, тому до цього часу і не стали предметом дисертаційних та спеціальних монографічних досліджень у нашій державі. З огляду на це, окремі аспекти звернення до аналогії під час провадження у кримінальній справі висвітлені, головним чином, у главах посібників і підручників з кримінального процесу України, наукових статтях, авторами яких є Ю.М. Грошевий, О.В. Капліна, Т.В. Малярчук, М.М. Михеєнко, В.В. Назаров, В.О. Попелюшко та ін.
Утім, питання подолання прогалин у кримінальному процесі за допомогою аналогії завжди цікавило науковців у радянський період. Цій проблематиці присвячено ряд ґрунтовних праць, у тому числі дисертаційного характеру, таких дослідників як М.М. Гродзінский, П.С. Елькінд, Е.Ш. Кемуларія, М.С. Строгович.
У сучасний період значний внесок у розвиток теорії та практики застосування аналогії у кримінальному процесі зробили правознавці Російської Федерації, де цей науковий напрям став предметом дисертаційних та інших досліджень таких процесуалістів як В.О.Бєлоносов, С.В. Бошно, Д.Ю. Сільченко, Е.Д. Шиндяпіна.
У складному та тривалому процесі формування в Україні правової держави, у зв'язку з підготовкою нового КПК України, необхідно переосмислити результати проведених раніше досліджень застосування аналогії у кримінальному процесі, оцінити пропозиції останніх років по удосконаленню вітчизняного кримінально-процесуального законодавства у цьому напрямі, дати їм науково обґрунтований аналіз.
Все це й обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження, його наукове та практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена в рамках науково-дослідної тематики кафедри кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка «Проблеми удосконалення кримінально-процесуального законодавства України в умовах його реформування». Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка від 25 грудня 2007р. (протокол № 9).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття та аналіз теоретичних і практичних проблем застосування аналогії у кримінальному судочинстві, збагачення доктрини кримінального процесу положеннями щодо юридичної природи, значення, підстав, умов та порядку застосування аналогії у кримінальному судочинстві, вироблення пропозицій щодо наступного вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України у цьому напрямі та практики його застосування.
Для досягнення цієї мети ставилися наступні завдання:
- визначити суть та значення аналогії у кримінальному процесі України, порівняти її із суміжними правовими інститутами, сформулювати поняття аналогії у кримінальному судочинстві;
- класифікувати та дослідити види аналогії у кримінально-процесуальному праві;
- дослідити історію становлення інституту аналогії у кримінальному процесі України, використовуючи пам’ятки права, які діяли на її території;
- проаналізувати підстави для застосування аналогії у кримінальному судочинстві;
- сформулювати умови допустимості використання аналогії у кримінальному процесі;
- дослідити порядок застосування аналогії, виокремити конкретні етапи у процесі її використання;
- вивчити слідчо-судову практику застосування аналогії у кримінальному судочинстві, виявити проблеми її використання правозастосовними органами;
- виробити та обґрунтувати пропозиції, спрямовані на закріплення норм про застосування аналогії у кримінально-процесуальному праві України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані із застосуванням аналогії як способу подолання прогалин у кримінально-процесуальному праві.
Предметом дослідження є а) аналогія як категорія науки та правовий інститут; б) слідчо-судова практика врегулювання суспільних відносин за наявності прогалин у кримінально-процесуальному праві.
Методи дослідження. Основу дослідження становить діалектичний метод наукового пізнання соціальних явищ.
При написанні роботи також використовувалися загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання: аналіз (застосовувався з метою детального дослідження інституту аналогії, що дало можливість, зокрема, відмежувати його від інших правових інститутів – субсидіарного застосування права, методу відсилок, поширювального тлумачення, судового прецеденту), синтез (використовувався для класифікації аналогії у кримінальному процесі України), узагальнення (застосовувався з метою формування та розвитку на основі вже наявних у спеціальній літературі позицій та думок, нових наукових підходів, пропозицій щодо розуміння суті та вдосконалення застосування інституту аналогії), структурно-функціональний метод (дозволив визначити ознаки аналогії у кримінальному процесі, дослідити види прогалин як підстави для застосування аналогії), герменевтичний метод (використовувався для тлумачення суті та змісту норм, які необхідно використовувати за аналогією), догматичний чи спеціально-юридичний метод (застосовувався при аналізі особливостей застосування норм кримінально-процесуального права за аналогією); порівняльно-правовий метод (дозволив порівняти регламентацію застосування інституту аналогії у кримінально-процесуальному законодавстві зарубіжних держав і України, у проекті КПК України 2011 року); історико-правовий метод (використовувався в ході вивчення пам’яток права та дослідження становлення і розвитку норм, які регулювали застосування аналогії у кримінальному процесі, на різних етапах формування української державності); моделювання (даний метод застосовувався для побудови проектів кримінально-процесуальних норм та інститутів, які стосуються використання кримінально-процесуальної аналогії).
Нормативну базу дослідження становлять норми чинного кримінально-процесуального законодавства України та кримінально-процесуального законодавства зарубіжних держав (Російської Федерації, Республіки Молдова) щодо застосування аналогії у кримінальному процесі.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних науковців у галузях теорії права, логіки, кримінального та кримінально-процесуального права, криміналістики. Крім того, у ході дослідження аналізувалися положення проекту КПК України (розробленого робочою групою з питань реформування кримінального судочинства, створеною відповідно до Указу Президента України від 17 серпня 2010 року № 820/2010), що регламентують використання аналогії у кримінальному процесі.
Емпіричну базу дисертації становить слідчо-судова практика – 100 архівних справ, які перебували у провадженні Залізничного, Галицького, Личаківського, Сихівського, Шевченківського та Франківського районних судів м. Львова у 2005-2011 роках, 80 справ, які перебували у провадженні Мостиського районного суду Львівської області впродовж 2005-2011 років та 20 справ Солом’янського і Печерського районних судів м. Києва за 2010 рік.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана праця є першим у науці кримінального процесу України дисертаційним дослідженням застосування аналогії у кримінально-процесуальному праві України, в якому цей інститут розглядається системно, комплексно та багатоаспектно, у взаємодії з іншими правовими інститутами, які використовуються під час провадження у кримінальній справі. При цьому дослідженню піддані найважливіші процесуальні ситуації, що викликають труднощі на практиці, зумовлені недостатньою регламентацією або відсутністю такої у кримінально-процесуальному законі, критично проаналізовані погляди правознавців щодо суті, підстав, порядку та умов застосування аналогії, звернено увагу на проблеми, які виникають у правозастосовних органів під час її використання.
Розгляд питань, пов’язаних із застосуванням аналогії у кримінальному судочинстві, здійснювався, насамперед, з позицій ефективного використання норм КПК України, оперативного подолання його прогалин, досягнення завдань кримінального судочинства, захисту прав та законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь.
Елементи наукової новизни вбачаються у наступному.
Вперше:
 визначено ознаки аналогії у кримінальному судочинстві (цей інститут передбачає застосування норм кримінально-процесуального права; застосовується до відносин, не врегульованих нормами кримінально-процесуального права, однак за наявності інших норм, що регулюють подібні суспільні відносини; забезпечує подолання прогалин, які виявляються у процесі провадження в справі; розрахований на конкретне коло суб’єктів правозастосування; є гарантією швидкого вирішення справи) та проведено її розмежування з іншими правовими інститутами, норми яких використовуються правозастосовними органами під час провадження у кримінальній справі;
 сформульоване авторське визначення кримінально-процесуальної аналогії як способу врегулювання державними органами і посадовими особами, які здійснюють провадження у справі, кримінально-процесуальних відносин, які виникли у ході кримінально-процесуальної діяльності, але не впорядковані кримінально-процесуальним законодавством, шляхом застосування норм, що регулюють подібні кримінально-процесуальні відносини, що сприяє оперативному доланню прогалин, виявлених у процесі правозастосування.
 висвітлено порядок використання аналогії як процесу застосування норм права. Зокрема, до стадій застосування аналогії закону включено: встановлення та аналіз фактичних обставин справи, юридична кваліфікація фактичних обставин, пошук норми, яка регулює аналогічні відносини, усвідомлення та роз’яснення змісту норми, прийняття рішення у справі, виконання прийнятого рішення. Зауважено, що під час використання аналогії права до наведених додаються наступні етапи: аналіз неврегульованих правом суспільних відносин, з’ясування питання про те, чи підпадають такі відносини під сферу правового регулювання, встановлення неможливості застосування аналогії закону;
 вивчено проблеми, які виникають у діяльності органів застосування права під час звернення до аналогії у кримінальному процесі; проведено розмежування аналогії, як логічного прийому від аналогії, як засобу подолання прогалин у праві;
 проведено історичний огляд становлення аналогії, який дозволяє стверджувати, що починаючи з XVI ст. суди широко використовують правові принципи, близькі до аналогії, після судової реформи 1864 року у Російській імперії та 1873 року в Австро-Угорщині норми, які свідчили про можливість використання аналогії закріплювались у кримінально-процесуальному законодавстві, а з 1927 року КПК УРСР зобов’язував суди застосовувати аналогію у кримінальному процесі.
Удосконалено:
 наукові положення стосовно умов допустимості застосування аналогії у кримінальному судочинстві, на підставі чого запропоновано такий їх перелік: передбачений кримінально-процесуальним законом випадок повинен бути однорідним з тим, до якого закон застосовується за аналогією; застосування аналогії повинно відбуватись у суворій відповідності із завданнями, які стоять перед кримінальним судочинством; суворе дотримання принципів кримінального процесу; застосування кримінально-процесуального закону за аналогією в жодному випадку не повинно обмежувати процесуальних прав учасників процесу чи покладати на них не передбачені законом обов’язки; використовуючи аналогію, органи дізнання та досудового слідства, прокурор і суд, дотримуючись порядку провадження у кримінальній справі, не повинні вчиняти процесуальні дії, не передбачені нормами кримінально-процесуального права;
 наукові положення щодо переліку випадків, коли звернення до аналогії у кримінальному процесі не допускається і запропоновано такий їх перелік: коли закон формулює положення, що є винятком із загального правила провадження у кримінальній справі, якщо в самих нормах окреслюється сфера їх дії, встановлюються межі застосування конкретних норм, коли таке застосування суперечить юридичним і моральним вимогам, обмежує інтереси окремих громадян, організацій чи держави.
Набули подальшого розвитку:
 погляди стосовно поділу аналогії на види, що дало можливість правильно та глибоко зрозуміти цей інститут, забезпечити правильне використання його норм. Розглядаючи різні пропозиції щодо поділу аналогії на види зауважено, що для теорії кримінального процесу важливим є поділ аналогії на декілька видів, беручи за основу диференціації наступні критерії: за місцем кримінально-процесуальної норми, яка застосовується, у структурі КПК, що обумовлює її поділ на аналогію норм Загальної частини КПК України та аналогію норм Особливої частини КПК України, а також за механізмом подолання прогалин у праві, що дозволяє розрізняти аналогію права (analogia legis) та аналогію закону (analogia jurus);
 дослідження прогалин як підстав для застосування аналогії у кримінальному судочинстві, їх класифікація та розмежування з іншими правовими явищами, зокрема, з нормами права, які містять оцінні поняття, з нормами-принципами, колізійними нормами права, нормами-цілями та ін.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції стосовно застосування аналогії у кримінально-процесуальному праві, сформульовані в дисертації, можуть бути використані:
 у правотворчій діяльності – для вдосконалення норм чинного кримінально-процесуального законодавства України і підготовки проекту нового КПК України;
 у правозастосовній діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду;
 у науково-дослідній роботі – як основа для наступних наукових розвідок щодо застосування аналогії у кримінальному судочинстві;
 у навчальному процесі – при викладанні та вивченні курсу «Кримінально-процесуальне право», при підготовці методичних матеріалів, посібників, курсів лекцій, підручників.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях, зокрема, на XV, XVI, регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” (Львів, лютий 2009, 2010 рр.), на регіональних міжвузівських наукових конференціях молодих вчених та аспірантів «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (Одеса, жовтень 2010 р.) «Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів» (Запоріжжя, лютий 2011 р.), «ІІ Всеукраїнські читання з кримінальної юстиції пам’яті професора В.П. Колмакова» (Одеса, березень, 2011 р.), «Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (Харків, березень, 2011 р.), «Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (Київ, травень, 2011 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п’яти одноосібних наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та дев’ятьох тезах доповідей на конференціях.
Структура роботи обумовлена метою та предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАК України. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що включають шість підрозділів, списку використаних джерел (178 назв) та додатку. Повний обсяг дисертації становить 201 сторінку, список використаних джерел викладений на 18 сторінках, додаток на 2 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження соціальної та юридичної природи інституту аналогії, його значення та місця серед інших елементів механізму кримінально-процесуального регулювання, дозволяє сформулювати наступні висновки та пропозиції.
1. Яким би досконалим не було кримінально-процесуальне законодавство і як би своєчасно не реагував законодавець на появу нових неврегульованих відносин, він не зможе спрогнозувати і вирішити наявні сьогодні та можливі у майбутньому прогалини.
Оскільки кримінально-процесуальний закон діє лише під час провадження у кримінальній справі, не можна чекати заповнення прогалини законодавцем. Справа повинна бути вирішена так, щоб усі вимоги закону, які логічно з нього випливають, але через прогалину не передбачені для даного випадку, були виконані, інакше завдання кримінального судочинства не будуть досягнуті.
У зв’язку з цим виникає об’єктивна необхідність законодавчого закріплення способу правового врегулювання подібних ситуацій під час провадження у кримінальній справі – аналогії закону та аналогії права.
Вказаний інститут слід відрізняти від інших суміжних, які також використовуються у кримінальному процесі: правозастосовної конкритезації, методу відсилок, преюдиції, судового прецеденту.
Водночас співставлення аналогії з останніми дало змогу виділити наступні її ознаки:
1. Передбачає застосування норм кримінально-процесуального права.
2. Застосовується до відносин, не врегульованих нормами кримінально-процесуального права, однак за наявності інших норм, що регулюють подібні суспільні відносини.
3. Забезпечує подолання прогалин, які виявляються у процесі провадження в справі.
4. Розрахований на конкретне коло суб’єктів правозастосування.
5. Є гарантією швидкого вирішення справи.
Підсумовуючи вказані ознаки, аналогію у кримінальному процесі можна визначити як спосіб врегулювання державними органами і посадовими особами, які здійснюють провадження у справі, кримінально-процесуальних відносин, які виникли у ході кримінально-процесуальної діяльності, але не впорядковані кримінально-процесуальним законодавством, шляхом застосування норм, що регулюють подібні кримінально-процесуальні відносини, що сприяє оперативному доланню прогалин, виявлених у процесі правозастосування.
2. В історії кримінального процесу застосування аналогії як засобу разового подолання прогалини стає можливим тільки після виникнення писаного права. Аналогія – це юридичний засіб, що застосовується лише в рамках закону, необхідний для подолання прогалини за допомогою норми цього ж закону, визначений принципами і умовами її застосування. Тому саме після появи закону міг з’явитись цей інститут. В той же час, враховуючи, що після розпаду Київської Русі право на різних територіях України у тій чи іншій мірі формувалось під впливом інших держав, можна виділити декілька часових етапів становлення і розвитку даного інституту. У зв'язку з цим етапи становлення аналогії доцільно виокремлювати залежно від того, до складу якої держави входили українські землі.
На території України, яка входила до складу Російської імперії:
- з моменту прийняття Статуту кримінального судочинства Російської імперії 1864 р. до 1917 р.
- з введенням в дію КПК УРСР 1927 р. і до прийняття чинного КПК у 1961 р.
На території України, яка входила до складу Австро-Угорської імперії та Польщі:
- з моменту прийняття Кримінально-процесуального кодексу Австро-Угорщини (1873 р.) – до 1928 р.
- з прийняттям у 1928 р. КПК Польщі – до поширення у 1939 р. радянської влади на Західну Україну, і, відповідно, застосування у кримінальному судочинстві КПК УРСР 1927 р.
Період, коли Україна увійшла до складу Радянського Союзу та після проголошення незалежності України: 1939-1961рр. – і по нинішній час.
3. Як і будь-який інший правовий інститут, аналогія використовується за наявності відповідних підстав. Так, підстави для застосування аналогії у кримінальному процесі трактують як відносини, що виникають в ході кримінально-процесуальної діяльності, але не врегульовані кримінально-процесуальним законом. Зіткнувшись із такими відносинами, державні органи та посадові особи вирішують справу, застосовуючи аналогію закону чи аналогію права.
Більшість науковців (В. Бєлоносов, М. Строгович та ін.), дотримуючись цієї позиції, вважають прогалину підставою для застосування аналогії у сфері кримінально-процесуальних відносин, що повністю підтвердилось в процесі дослідження.
4. Окрім підстав для застосування аналогії, важливими є також й умови, дотримуючись яких слід звертатись до неї. Ці умови – це не лише логічні правила, необхідні для правильного застосування аналогії. Вони – специфічні юридичні вимоги, характерні для правозастосовної діяльності, які забезпечують дотримання законності, охорону прав та законних інтересів учасників кримінального судочинства, є надійною гарантією правильного вирішення справи.
Розглядаючи питання умов застосування аналогії, слід враховувати, що вона може застосовуватися лише для врегулювання тих обставин, які знаходяться у сфері суспільних відносин, що підлягають правовому врегулюванню. В іншому випадку аналогія з правового інституту перетвориться у науковий метод пізнання.
Загалом до умов допустимості застосування аналогії у кримінальному судочинстві слід віднести такі:
• передбачений кримінально-процесуальним законом випадок повинен бути однорідним з тим, до якого закон застосовується за аналогією.
• застосування аналогії повинно відбуватись у суворій відповідності із завданнями, які стоять перед кримінальним судочинством (ст. 2 КПК України).
• дотримання принципів кримінального процесу.
• застосування кримінально-процесуального закону за аналогією в жодному випадку не повинно обмежувати процесуальних прав учасників процесу чи покладати на них не передбачені законом обов’язки.
• використовуючи аналогію, органи дізнання та досудового слідства, прокурор і суд, дотримуючись порядку провадження у кримінальній справі, не повинні вчиняти процесуальні дії, не передбачені нормами кримінально-процесуального права.
5. Поряд з умовами, які є необхідними для належного застосування аналогії, існують випадки, коли звернення до аналогії не допускається:
- коли закон формулює положення, що є винятком із загального правила провадження у кримінальній справі, якщо в самих нормах окреслюється сфера їх дії, встановлюються межі застосування конкретних норм;
- коли таке застосування суперечить юридичним і моральним вимогам, обмежує інтереси окремих громадян, організацій чи держави.
6. Не зважаючи на відсутність нормативної регламентації інституту аналогії, все ж, у кримінально-процесуальному праві до неї звертаються у процесі розслідування справи, її розгляду в суді, під час проведення криміналістичних експертиз.
Використання цього інституту під час провадження у кримінальній справі передбачає застосування норм кримінально-процесуального права. Однак єдиного підходу щодо порядку її застосування у кримінальному судочинстві немає: у різних дослідженнях визначається різна кількість стадій. Проаналізувавши різня погляди науковців, можна запропонувати такий порядок використання аналогії у кримінальному процесі. На першому етапі застосування аналогії у кримінальному судочинстві відбувається встановлення та аналіз фактичних обставин справи або ситуації, що потребує врегулювання чи вирішення. На цій стадії необхідно встановити, яка дія, подія відбулася та чи мають вони юридичне значення. Також слід враховувати, що в ряді випадків коло обставин, що підлягають встановленню, визначені законом (наприклад, у ст. 237 КПК України).
Друга стадія в застосуванні аналогії зводиться до того, що орган дізнання, досудового слідства, прокурор чи суд встановлюють, на основі змісту якої норми права повинна розглядатись ситуація, що виникла. Іншими словами – здійснюється юридична кваліфікація фактичних обставин.
Третій етап передбачає пошук подібної норми, яка регулює аналогічні відносини – у випадку відсутності необхідної норми.
Четвертий етап – усвідомлення та роз’яснення змісту самої норми.
П’ята стадія у застосуванні норм кримінально-процесуального права за аналогією – прийняття рішення у справі, дотримуючись умов допустимості аналогії.
Слід звернути увагу й на те, що до стадій застосування норм права належить і виконання прийнятого рішення. Незважаючи на те, що більшість науковців не вказує на неї, для процесу застосування аналогії – це досить важливий етап: він демонструє те, на скільки вдало слідчий, прокурор чи суддя (суд) використали відповідну норму.
Взагалі, приймаючи рішення на підставі аналогії, відповідний суб’єкт кримінального судочинства, повинен враховувати, що застосування аналогії права завжди є більш складним логічно побудованим процесом, аніж – аналогії закону. Звернення під час провадження у справі за допомогою до аналогії права передбачає більшу кількість етапів. Так, окрім наведених вище, сюди слід додати:
- аналіз неврегульованих правом суспільних відносин;
- з’ясування питання про те, чи підпадають такі відносини під сферу правового регулювання;
- встановлення неможливості застосування аналогії закону.
Окрім того, прийняття самого рішення у справі відбувається, виходячи із загальних засад законодавства, за допомогою принципів відповідної галузі права, що значно ускладнює роботу правозастосовного органу.
7. Отже, в Україні назріла необхідність якнайшвидшого нормативного закріплення кримінально-процесуальної аналогії: це не тільки легалізує її фактичне застосування правозастосовними органами, а й закріпить на нормативному рівні умови та підстави її використання, що своєю чергою, зробить звернення до аналогії законним, зрозумілим і впорядкованим.
Застосування аналогії під час провадження у кримінальній справі є не лише ефективним, але й, з огляду на завдання кримінального судочинства, правомірним засобом долання прогалин.
Сьогодні ж саме відсутність нормативного закріплення положення про аналогію у КПК України істотно звужує можливості правозастосовних органів під час провадження кримінальній у справі, інколи призводить до повернення справи на додаткове розслідування. Цим порушуються завдання кримінального судочинства України.
Ось чому норма про аналогію повинна бути закріплена у КПК України, при цьому у такий спосіб, щоб правозастосовні органи не ототожнювали її із субсидіарним застосуванням права, використанням відсилок, іншими суміжними інститутами.
Виходячи з наведених міркувань, враховуючи теоретичні напрацювання, викладені у цьому дослідженні та беручи до уваги розв’язання окремих проблемних питань застосування аналогії у кримінально-процесуальному праві, не претендуючи на вичерпність та завершеність, як можливий варіант, доцільно викласти запропоновані вище положення, які стосуються поняття аналогії та умов її застосування в кримінальному процесі України в окремих нормах КПК України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдюков М.Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве/ М.Г. Авдюков. – М.: Изд-во МГУ, 1970. – 201 с.
2. Австрийский процес карний (коментар). Випуск 1/ Під. ред. С. Дністрянського. – Львів, 1901. – С. 172.
3. Акимов В.И. Понятие пробела в праве/ В. И. Акимов // Правоведение. – 1969. – №3. – С. 110-113.
4. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2 т./ С. С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т 1. –1982. – 360 с.
5. Алексеев С.С. Структура советского права/ С. С. Алексеев. – М., 1975. – 258 с.
6. Алексеев С.С. Проблемы теории права: в 2 т./ С.С. Алексеев. – Свердловск, 1972-1973. – Т. 1: Основные вопросы общей теории социалистического права. – 1972. – 396 с.
7. Алексеев С.С. Теория права/С. С. Алексеев. – М., 1995. – 320 с.
8. Акимов В.И. Понятие пробела в праве/ В.И. Акимов// Правоведение. – 1969. – №3. – С.110-113.
9. Актуальные проблемы советского права/ [Бачиашвили И.М., Зоидзе В.И., Капанадзе Т.Ш. и др.]; отв. ред. Шавгулидзе Т.Г. – Тбилиси: Мецниереба, 1988. – 356 с.
10. Архів Галицького районного суду м. Львова за 2010 рік. – Справа № 1-154/10.
11. Архів Галицького районного суду м. Львова. – Справа за 2011 р. № 1-3/11.
12. Архів Городоцького районного суду Львівської області за 2007 рік. – Справа № 1-1/2007.
13. Архів Залізничного районного суду м. Львова за 2007 р. – Справа № 11А-473/2007.
14. Архів Залізничного районного суду за 2010 рік – Справа № 1-109/10.
15. Архів Личаківського районного суду м. Львова за 2010 р. – Справа № 1-274/10.
16. Архів Мостиського районного суду Львівської області за 2010 р. – Справа № 1-4 (№11а-792; 5-3771км10).
17. Архів Мостиського районного суду Львівської області за 2011 рік. – Справа № 4-23/2011.
18. Архів Сихівського районного суду за 2010 рік. – Справа № 1-35/10.
19. Архів Франківського районного суду м. Львова. – Справа № 4-478/10.
20. Архів Франківського районного суду м. Львова за 2009 рік. – Справа №1-379/09.
21. Архів Шевченківського районного суду м. Львова. – Кримінальні справи № 143-0519, № 143-5629.
22. Архів Шевченківського районного суду за 2005 рік. – Справа № 143-5444/05.
23. Архів Шевченківського районного суду м. Львова за 2009 рік. – Справа № 1-332/2009.
24. Архів Шевченківського районного суду м. Львова за 2009 рік. – Справа № 143-0519, 143-5629.
25. Архів Шевченківського районного суду м. Львова за 2010 рік. – Справа № 1-119/2010;
26. Бардах Ю., Леснодорсий М., Пиетрчак М. История государства и права Польши /Ю. Бардах, М. Леснодорский, М. Пиетрчак. – М.: «Юридическая литература», 1980. – 520 c.
27. Баулін О.В., Федотова Г.В. Правові засади призначення і проведення експертизи під час дізнання [Електронний ресурс]/ О.В. Баулін, Г.В. Федотова// Форум права. – 2011. – №1. – С. 65. Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11bovphd.pdf.
28. Белоносов В.О. Теория и практика применения аналогии в уголовном судопроизводстве: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.09/Белоносов Владимир Олегович. – Саратов, 1998. –199 с.
29. Белоносов В.О., Громов Н.А. Конкретизация и аналогия в уголовно-процессуальном праве/В.О. Белоносов, Н.А. Громов// Правоведение. – 2000. – № 2. – С. 208-211.
30. Белоносов В.О., Громов Н.А. Критерии допустимости аналогии в уголовном процессе/ В.О. Белоносов, Н.А. Громов// Государство и право. – 2001. – №7. – С. 65-69.
31. Бережний О.І. Преюдеціальність судових рішень у кримінальних справах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність»/ Олександр Іванович Бережний. – Харків, 2003. – С. 33.
32. Білецький Л. Руська Правда й історія її тексту/ Л. Білецький. – Вінніпег: Українська Вільна Академія наук у Канаді, 1993. – С. 503.
33. Бобрешов Є.Г. Судове правозастосування в умовах наявності прогалин у праві/ Є.Г. Бобрешов// Вісник Одеського національного університету. – 2009. – Випуск 9. – Т. 14. – С. 18-28.
34. Боннер А.Т. Применение аналогии при рассмотрении судом гражданских дел/ А.Т. Боннер // Советское государство и право. – 1976. – № 6. – С. 35-41.
35. Ботнаренко О.М. Дискреція та оціночні поняття в кримінальному судочинстві/ О.М. Ботнаренко// Адвокат. – 2009. – № 3. – С. 23-25.
36. Бошно С.В., Шиндяпина Е.Д. Соотношение аналогии права и аналогии закона/ С.В. Бошно, Е.Д. Шиндяпина // Юрист. – 2006. – №7. – С.6-9.
37. Брайнин И.Я. Аналогия и распрастранительное толкование в истории уголовного права и в советском уголовном праве: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08./ Брайнин И.Я. – К., 1946. – 300 с.
38. Бро Ю.Н. Изучение фактических данных и обстоятельств дела в процессе применения норм права: автореф. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права, история политических и правовых учений»/ Бро Юрий Наумович. – М., 1978. – 16 с.
39. Брутян А.Х. Устранение пробелов законодательства судами: проблемы теории и современной практики/ А.Х. Брутян// Современное право. – 2006. – № 9. – С. 85-90.
40. Васильєва К. Проблеми законодавчої регламентації повноважень суду в кримінальному процесі/К. Васильєва //Юридичний журнал. – 2010 – № 3. – С. 50-53.
41. Василюк С., Ломоносова О. Застосування аналогії в цивільному процесі/ С. Василюк, О. Ломоносов// Право України. – 2002. – № 3. – С. 135-137.
42. Васьковський Е.В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов/ Е.В. Васьковський. – М: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 508 с.
43. Великий тлумачний словник сучасної української мови/ [ред.-упоряд. Бусел В.Т. ] – К.: Ірпінь, ВТФ «Перун», 2003. – 1245 с.
44. Вильнянский С.И. Толкование и применение гражданско-правовых норм/ С.И. Вильнянский// Методические материалы ВЮЗИ, М. – 1948. – С. 42-61.
45. Вопленко Н.Н. Официальное толкование норм права/ Н.Н. Вопленко. – М., 1976. – 119 с.
46. Вопленко Н.Н. Реализация права/Н.Н. Вопленко. – Волгоград, 2001. – С. 48.
47. Гик С. Кодекс кримінального поступування/ С. Гик. – Перемишль, 1941. – 354 с.
48. Голунский С.А., Строгович М.С. Теория государства и права/ С.А. Голунский, М.С. Строгович. – М., 1940. – 302 с.
49. Гродзинский М.М. Аналогия в советском уголовно-процессуальном праве/ Михаил Михайлович Гродзинский. – Уч. зап. Харьковского юрид. ин-та. Вып.3, 1948. – С. 4-8.
50. Громов Н.А. Уголовный процесс России: [учебное пособие]/ Н. А. Громов. – М.: Юристъ, 1998. – 552 с.
51. Демократические основы советского социалистического правосудия/[ Гробовенко Я.В., Гуреев П.П., Каминская В.И. и др.]; под. ред. М.С. Строговича. – М.: Наука, 1965. – 392 с.
52. Джатиев В.С. Об устранении противоречий в уголовном процессе/В.С. Джатиев// Государство и право. – 1995. – №5. – С. 92-100.
53. Добровольская Т.Н., Каминская В.И. Рецензия на книгу Элькинд П.С. «Толкование и применение норм уголовно-процессуального права»/Т.Н. Добровольская, В.И. Каминская// Советское государство и право. – 1969. – №1. – С. 158-159.
54. Дудко Н.А. Применение аналогии уголовно-процессуального закона при разъяснении обвиняемому права на суд присяжных// Уголовно-процессуальное законодательство в современных условиях: проблемы теории и практики/ В.И. Качанов, О.В. Качанова. – М.: Волтерс Каувер, 2010. – С. 36-40.
55. Евин Ф. Правотар. Збірник обовязуючих цивільних і карних законів та приписів про права руської мови враз з взорами судових подань, скарг, внесень, жалоб, грамот, векселів і пр. і подань в справах адміністрацийних з приписами про стемплеві, вписові і переносні належности/ Ф. Евин. – Жовква, 1909. – 603.
56. Забигайло В.К. Проблема «пробелов в праве»:К критике буржуазной теории/В. К. Забигайло. – К.: Наукова думка, 1974. – 133 с.
57. Загайнова С.К. Судебный прецедент: проблемы правоприменения/ С.К. Загайнова. – М.: Норма, 2002. – С.176.
58. Загальна теорія держави та права/[Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л. та ін.]; за ред В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер ., 2000. – 318.
59. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 р. № 1906- ІV [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1906-15.
60. Закон України «Про контрольно-ревізійну службу України» від 26.01.1993 р. № 2939-ХІІ [Електронний ресурс]// Режим доступу: http:// zakon.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/ main. cgi?nreg= 2939-12
61. Іванов В.М. Історія держави і права України:[навчальний посібник]/ В.М. Іванов. – К., 2003. – 224 с.
62. Історія держави і права України / [Чайковський А.С., Батрименко В.І., Копиленко О.Л., Кривоніс В.М. та ін.]; за ред. Чайковського А.С. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 656 с.
63. Кальницкий В.В. Ведомственный процессуальный контроль за деятельностью следователей органов внутренних дел: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук.: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність»/Кальницкий Владимир Васильевич – М., 1982. – 17 с.
64. Капліна О. До питання про аналогію кримінально-процесуального закону/ О. Капліна// Юридична Україна. – 2005. – № 1. – С. 55-60.
65. Капліна О.В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права: [монографія]/ О.В. Капліна. – Х: Право, 2008. – 296 с.
66. Карамишева Н.В. Логіка: підручник для студентів-правників/ Н.В. Карамишева. – Львів: «Паіс», 2000. – 252 с.
67. Карпенко М., Верхогляд О. Деякі проблемні питання застосування статей 125, 126 КПК України під час досудового провадження/ М. Карпенко, О. Верхогляд// Право України. – 2010. – №9. – С. 172-180.
68. Карташов В.Н. Институт аналогии в советском праве (вопросы теории): автореф. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права, история политических и правовых учений»/ Карташов Владимир Николаевич. – Саратов, 1976. – 18 с.
69. Карташов В.Н. Приминение права/ В.Н. Карташов. – Ярославль, 1980. – 74 с.
70. Кашанина Т.В. Оценочные понятия в советском праве/ Т.В. Кашанина// Правоведение. – 1976. – № 1. – С.25-31.
71. Кемулария Э.Ш. Проблемы примения уголовно-процессуального закона по аналогии: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09./ Кемулария Э.Ш. – М., 1983. – 161 с.
72. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: [навчальний посібник]/ Є. Г. Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
73. Коваль А.А.. Сучасний стан формування кримінально-процесуальних норм: типові недоліки [Електронний ресурс]/ А.А. Коваль// Форум права. – 2010. – №14 – С. 478-479. Режим доступу до журналу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10kaantn.pdf.
74. Колосович С.А., Кузнецов И.А. Соотношение уголовно-процессуального и уголовного права/ С.А. Колосович, И.А. Кузнецов// Государство и право. – 1996. – № 12. – С. 76-81.
75. Комаров С.А.Общая теория государства и права: [курс лекций]/ С.А. Комаров. – М., 1996. – 512 с.
76. Кондаков Н.И. Логика/ Н.И. Кондаков. – М.: изд-во Ан СССР, 1954. – 512 с.
77. Комлев Б. Нарушения закона, влекущие исключение показаний свидетеля, потерпевшего из процесса доказывания/ Б. Комлев // Законность. – 1997. – № 12. – С. 16-19.
78. Косович В. Правотворчі помилки – як наслідок помилок у правотворчій техніці/ В. Косович// Матеріали XV регіональної науково-практичної конференції: Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів, 4-5 лютого, 2009. – С.14-17.
79. Криміналістика: [підручник]/ [В. М. Глібко, А.П. Дудніков, В.А. Журавель та ін.]; за ред. В.Ю. Шепітька. – К.: ІнЮре, 2004. – 725 с.
80. Кримінальний процес України: [підручник для юридичних вищих закладів освіти і факультетів]/ Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
81. Кримінальний процес України: [підручник]/ [С. А. Альперт, М. І. Бажанов, Ю. М. Грошевий, Т. М. Мірошниченко, Ю. М. Хоматов та ін.]; за ред. Ю.М. Грошевого, В.М. Хотенця. – Х.: Право, 2000. – 496 с.
82. Кримінально-процесуальний кодекс УРСР, затверджений постановою ЦВК УРСР від 20.07.1927 р. – К.: Юридичне вид-во народного комісаріату юстиції Союзу РСР, 1940.
83. Кузнецова О.А. Принципы гражданского права: вопросы теории и практики/ О.А. Кузнецова// Правоведение. – 2005. – №2. – С. 24-34.
84. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения/ Валерий Васильевич Лазарев. – М., 1974. – 183 с.
85. Лазарев В.В. Понятие пробелов в праве/В.В. Лазарев // Советское государство и право. – 1967. – №4. – С. 92-96.
86. Лазарев В.В. Применение советского права/ В. В. Лазарев. – Изд-во Казанского Университета, 1972. – 200 с.
87. Лазарев В.В. О видах пробелов в праве/ В.В. Лазарев// Правоведение. – 1969. – №6. – С. 30-37.
88. Леушин В.И. Динамичность советского права и восполнение пробелов в законодательстве: автореф. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве»/ Владимир Ильич Леушин. – Свердловск, 1971. – 16 с.
89. Личаківський районний суд м. Львова. – Справа № 1-12/11.
90. Логіка: підручник/ [Титов В.Д., Цалін С.Д., Невельська-Гордєва О.П., Павленко Ж.О. та ін.] за ред. В.Д. Титова. – Харків: «Право», 2005. – 208 с.
91. Луцик В. Інститут повернення кримінальної справи прокурору: [монографія]/ В.Луцик. – Тернопіль, 2010. – 183 с.
92. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу: [навчальний посібник]/ Л.А.Луць. – Львів, 2003. – 234 с.
93. Люблинский П.И. Техника, толкование и казуистика уголовного кодекса/ П.И. Люблинский// Записки юрид. факультета Петроградского университета. – Вып. 5: Спб., 1917. – С. 22-25.
94. Малиновский А.А. Правовой вакуум – новый термин юридической науки/А.А. Малиновський// Государство и право. – 1997. – № 2 – С. 109-112.
95. Малишев Б.В., Москалюк О.В. Застосування норм права (теорія і практика): [навчальний посібник]/ Б.В. Малишев, О.В. Москалюк. – К.: Реферат, 2010. – 260 с.
96. Малярчук Т.В. Застосування кримінально-процесуального закону за аналогією/ Т.В. Малярчук// Судова апеляція. – 2008. – №3 (12). – С. 34-38.
97. Марченко М.Н. Теория государства и права: [курс лекций]/ М.Н. Марченко. – М., 1996. – 435 с.
98. Минникес И. А. Применение уголовного закона по аналогии (история вопроса)/ И.А. Минникес// Российская юстиция. – 2007. – № 9. – С. 65-67.
99. Михайловский И.В. Очерки философии права/ И.В. Михайловский// Теория государства и права: Хрестоматия. – М., 1998. – 795 с.
100. Мінюков П. І. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (відділення) органів внутрішніх справ і проблеми керівництва досудовим слідством : [навчальний посібник] / П. І. Мінюков, А. П. Мінюков. – К.: Кондор, 2004. – 214 с.
101. Михальчук А. Участие третьих лиц в допросе/ А. Михальчук // Законность. – 1995. – №5. – С. 22-25.
102. Мотовиловкер Я.О. О толковании уголовно-процессуальных норм в правоприменительной деятельности / Я.О. Мотовиловкер// Применение норм уголовно-процессуального права: Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск: УрГУ, 1981. – С. 19-25.
103. Мульченко В. Розвиток законодавства України, що забезпечує охорону правосуддя/ В. Мульченко// Право України. – 2003. – № 1. – С. 48-52.
104. Назаров А.Д. Влияние следственных ошибок на ошибки суда / А. Д. Назаров – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 323 с.
105. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм/ П. Е. Недбайло. – М.: Госюриздат, 1960. – 511 с.
106. Нерсесянц В.С. Проблемы общей теории права и государства / В. С. Нерсесянц. – М., 2002. – 511 с.
107. Определение Конституционного Суда РФ от 8 апреля 2004 г. № 152-О «Об отказе в принятии к рассмотрению запроса мирового судьи судебного участка № 29 Карымского района Читинской области о проверки конституционности положений статей 217, 225, 476 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации» [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://www.consultant.ru.
108. Определение Конституционного Суда Российской Федерации по жалобам граждан Л.Д. Вальдмана, С.М. Григорьева и Региональной Общественной Организации «Объединение вкладчиков «МММ» на нарушение конституционных прав и свобод рядом положений Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации, Арбитражного процессуального кодекса Российской Федерации и Федерального Закона «Об адвокатской деятельности и адвокатуре в Российской Федерации» от 05.12.2003 г. № 446-О [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://www.bestpravo.ru/fed2003/data01/tex11320.htm.
109. Первый Литовский Статут 1529 года// Материалы республиканской научной конференции, посвященной 450-летию Первого Статута. – Вильнюс, 1982. – 153 с.
110. Петров В.В. Проблемы социалистической законности в судебной практике по гражданським делам/ В.В. Петров// Вопросы социалистической законности: изд-во Казанского университета, 1968. – С. 131-133.
111. Петровский Н.А. Метод аналогии в толковании норм уголовно-процессуального права (на примере Республики Беларусь)/ Н.А. Петровский// Вестник Адыгейского государственного университета. – 2006. – № 2 – С. 138-142.
112. Пиголкин А.С. Обнаружение и преодоление пробелов права/ А.С. Пиголкин // Советское государство и право. – 1970. – №3. – С. 49-57.
113. Пионтковский А.А. Некоторые вопросы общей теории государства и права/ А.А. Пионтковский// Советское государство и право. – 1956. – № 1. – С. 14-27.
114. Погрібний І.М., Матат Ю.І. Судовий прецедент та його значення в процесі заповнення прогалин у законодавстві/ І.М. Погрібний, Ю.І. Матат// Право і безпека. – 2009. – № 3. – С. 45-48.
115. Поленина С.В. Аналогия в гражданском праве/ С.В. Поленина// Советское государство и право. – 1969. – С. 29-36.
116. Попелюшко В.О. Аналогія кримінально-процесуального права чи самостійне його джерело?/ В. О. Попелюшко// Проблеми кримінального процесу та захисту у кримінальній справі: [збірник наукових статей] . – Острог: видавництво національного університету «Острозька академія», 2008. – С. 194-197.
117. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 р. № 10 [Електронний ресурс] //Режим доступу до постанови: http:/ /zakon. rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0010700-09
118. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.1989 р. № 3 [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0003700-89
119. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9 [Електронний ресурс]// Ррежим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0009700-96.
120. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» від 15.05.2006 р. № 2 [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main.cgi? nreg= v 0002700-06
121. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 р. № 3 [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
122. Постанова Печерського районного суду м. Києва у справі № 4-3096/10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. reyestr. court.gov.ua /Review/10807043.
123. Постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 30.08.2010 р. у справі № 4-599-1/10 [Інтернет ресурс]. – Режим доступу до постанови: http://www.reyestr.court.gov.ua /Review/11447160.
124. Постанова Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15.11.2011 р. у справі № 1-234/11 [Інтернет ресурс]. – Режим доступу до постанови: http://reyestr.court.gov.ua /Review/19298055.
125. Постановление Конституционного Суда РФ от 28 ноября 1996 р. № 19-П «По делу о проверке конституционности ст. 418 УПК РСФСР в связи с запросом Кратузкого районного суда Красноярского края»// Собрание законодательства РФ. – 1996. – № 50. – С. 5679.
126. Постановление Президиума Верховного Суда РФ от 9 апреля 2008 г. № 92-П08ПР [Електронний ресурс]//Режим доступу: http://www.consultant.ru
127. Проект Кримінального процесуального кодексу України станом на 12.01.2012 р. [Інтернет ресурс]. – Режим доступу: http:// w1.с1. rada.gov.ua/pls/2web_2?pf3516-9700&skl=7 .
128. Пучинський В.К. О единообразном толковании и применении гражданского судопроизводства/ В.К. Пучинский// Советское государство и право. – 1972. – №4. – С. 75-77.
129. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави/ П.М. Рабінович. – К.: Атіка., 2001. – 176 с.
130. Рахунов Р.Д. Аналогия в советском уголовном процессе/Р.Д. Рахунов // Правоведение. – 1971. – №2. – С.68-75.
131. Рибалка О. Начальник слідчого відділу як суб’єкт доказування/О. Рибалка// Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 11. – С. 180-183.
132. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним звернення громадянина Солдатова Г.І. щодо офіційного тлумачення статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16.11.2000 р. № 13-рп/2000.[Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi ?nreg= v 013p710-00.
133. Романов Б.А. Судебник Ивана Грозного/ Б.А. Романов. – Исторические записки. Т. 29. М., 1949. – 118 с.
134. Ряшко В.І., Ряшко О.В. Теоретичні питання логіки у професійній діяльності юриста: [навчальний посібник]/ В.І. Ряшко, О.В. Ряшко. – Львів, 2010. – 452 с.
135. Сабо И. Социалистическое право/ И. Сабо. – М., 1964. – 396 с.
136. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: [підручник]/ за ред. О.Ф. Скакун. – К., 2009. – 520 с.
137. Сильченко Д.Ю. Применение аналогии в уголовном судопроизводстве: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.09/Сильченко Денис Юрьевич. – М., 2003. – 157 c.
138. Сопнева Е.В. Аналогии в уголовном процессе/Е.В. Сопнева// Российский следователь. – 2006. – №3. – С. 9-12.
139. Старченко А.А. Роль аналогии в познании/ А.А. Старченко – М., 1961. – 52 c.
140. Строгович М.С. Логика/ М.С. Строгович – М., 1949. – 362 c.
141. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: в 2 т./ М.С. Строгович – М.: Наука, 1968. – Т.1 . – 1968. – 470 c.
142. Строгович М.С. Природа советского уголовного процесса и принцип состязательности/ М.С. Строгович. – М., 1939. – 251 c.
143. Сухонос В.В. Теорія держави і права: навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів/ В. В. Сухонос. – Суми: Університетська книга, 2005. – 536 c.
144. Теория государства и права. Учебник для вузов (макет). – М.: Юриздат, 1948. – 500 с.
145. Теоретические вопросы систематизации советского законодательства/ [Соминский А.С., Лейст О. С., Кузнецов И.Н. и др.]; под. ред. С.Н. Братуся, И.С. Самощенко. – М.: Госюриздат, 1962. – 575 с.
146. Тітко І.А. Оцінні поняття у кримінально-процесуальому праві: монографія/І.А. Тітко. – Харків: «Право», 2010. – 216 с.
147. Титов А.М. Окремі питання участі представника потерпілого у кримінальному процесі/ А.М. Титов// Вісник Академії адвокатури України. – 2009. – № 2(15). – С. 140-145.
148. Тлумачний словник української мови/ За ред. В.С. Калашника. – Харків: Прапор, 2004. – 503 с.
149. Трубицына Т.А. К вопросу о применении судами права по аналогии/Т.А. Трубицына //Российский судья. – 2006. – №12. – С. 31-35.
150. Уголовный процесс:[ учебник для вузов] / Под. ред. Божьева В.П. – М.: Спартак, 1998. – 574 с.
151. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова 07.06.2003 р. – Chișinău, 2007. – С. 100.
152. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации от 18.12.2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. consultant.ru/popular/upkrf/.
153. Уранский Ф.Р. Восполнение и устранение пробелов в праве: теоретические аспекты содержания и использования терминов/ Ф.Р. Уранский// Российская юстиция. – 2005. – №3. – С.10-12/
154. Уранский Ф.Р. К вопросу о понятии и видах пробелов в праве/Ф.Р. Уранский//Вестник Московского университета: Серия 11: Право. – 2005. – № 5. – С. 111-121.
155. Устав уголовного судопроизводства. Систематический комментарий. Вып. 1/ Под общей ред. проф. Гернета М. Н. – М., 1914. – 944 c.
156. Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2008 р. у справі №22а-123/08.
157. Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2008 р. у справі № 22а-3398/08.
158. Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2007 р. у справі № 22а-1527/07.
159. Филиппенко М.М. Аналогия как средство познания/ М.М. Филиппенко – М.: Мысль, 1975. – 56 c.
160. Хоменко В.І. Логіка для юристів: [підручник]/ І. В.Хоменко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 223 c.
161. Шаргородский М.Д. Аналогия в уголовном праве и советском уголовном праве/ М.Д. Шаргородский// Социалистическая законность. – 1938. – № 7. – С. 49-51.
162. Шаргородский М. Д. Аналогия в истории уголовного права/М.Д. Шаргородский// Социалистическая законность. – 1938. – №7. – С. 52-59.
163. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права: в 4 т./ Г.Ф. Шершеневич. – М., 1910-1912. – Т 1: Часть теоретическая . – 1910. – 805 c.
164. Шиндяпина Е.Д. Аналогия права: теория и практика: автореф. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве»/ Шиндяпина Елена Дмитриевна. – М., 2007. – 25 c.
165. Шиплюк В.А. Исчисление строков заключения под стражу при возвращении уголовного дела прокурору/ В. А. Шиплюк// Уголовный процесс. – 2006. – № 1. – С. 47-50.
166. Чельцов-Бебутов М.А. Курс уголовно-процессуального права: Очерки по истории суда и уголовного процесса в рабовладельческих, феодальных и буржуазных государствах / М. А. Чельцов-Бебутов. – СПб.: Равена: Альфа, 1995. – 784 c.
167. Черданцев А.Ф. «Соответственное» применение и толкование норм права/А.Ф. Черданцев//Материалы конференции по итогам научно-исследовательской работы за 1969 р. – Свердловск, 1970. – С. 44-46.
168. Чувилев А., Лобанов А. Плоды отравленного дерева/ А. Чувилев, А. Лобанов // Российская юстиция. – 1966. – №11. – С. 47-49.
169. Чуркин А.В. Использование уголовно-процессуальной аналогии в доказывании и защите прав личности/ А.В. Чуркин // Российский следователь. – 2001. – № 7. – С. 16-18.
170. Чечена Н.А., Чечот Д.М. Гражданский процесс/ Н.А.Чечена, Д.М. Чечот. – М., 1968 . – 456 c.
171. Чувилев А. Деятельное раскаяние/ А. Чувилев// Российская юстиция. – 1998. – №6 – С. 10-11.
172. Юридична енциклопедія: в 6 т. / голов. редкол.: Шемшученко Ю.С. (голова) [та ін.]. – К.: «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2001. – Т.2. – 2001 – 741 c.
173. Юридична енциклопедія: в 6 т. / голов. редкол.: Шемшученко Ю.С. (голова) [та ін.]. – К.: «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2001. – Т.3. – 2001 – 792 c.
174. Юридична енциклопедія: в 6 т. / голов. редкол.: Шемшученко Ю.С. (голова) [та ін.]. – К.: «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2001. – Т.5. – 2003 – 671 c.
175. Явич Л.С. Общая теория права/ Лев Самойлович Явич. – Л., 1976. – 168 c.
176. Якуб М.Л. Процессуальная форма в советском уголовном судопроизводстве/ М. Л. Якуб. – М., 1981. – 194 c.
177. Якупов Р.Х. Правоприменение в уголовном процессе России/ Р.Х. Якупов. – М.: МВШМ МВД РФ,1993. – 195 c.
178. Яновська О.Г. Проблемні питання доказування в змагальному кримінальному процесі/ О.Г. Яновська//Юриспруденція: теорія і практика. – 2010. – №1. – С. 33-39.
179. Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процессуального права/ П. С. Элькинд. – Ленинград: изд-во Ленинградского ун-та, 1963. – 170 с.
180. Элькинд П.С. К в