ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ У ПОЗАУРОЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое описание

Інститут проблем виховання НАПН України

На правах рукопису

КАНІШЕВСЬКА ЛЮБОВ ВІКТОРІВНА

УДК 373.5.035.461:37.018.3

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ
У ПОЗАУРОЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
Бех Іван Дмитрович,
доктор психологічних наук,
професор, дійсний член НАПН України

Київ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП ………………………...………………………………….…………...4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ……………………….……………………………………………....18
1.1. Наукові підходи до визначення сутності соціальної зрілості особистості………………………………………………………………………..…18
1.2. Змістова структура соціальної зрілості…………………………...........52
1.3. Специфіка виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів…………………………………………………………………………….72
Висновки до першого розділу……………………………………………...93
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ЗАГАЛЬНООСВІТНІ ШКОЛИ-ІНТЕРНАТИ У КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ………………………………………………...…………96
2.1. Виховний потенціал позаурочної діяльності загальноосвітніх шкіл-інтернатів різного типу………………………..........................................................96
2.2. Педагогічні функції загальноосвітніх шкіл-інтернатів ………….......114
Висновки до другого розділу……………………………………………..142
РОЗДІЛ 3. СТАН ВИХОВАНОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ………………………………………………………………….…..145
3.1. Характеристика рівнів вихованості соціальної зрілості старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів………………….……….…145
3.2. Аналіз готовність педагогів шкіл-інтернатів до виховання соціальної зрілості старшокласників……………………………….………………………....181
Висновки до третього розділу……………………………………………197
РОЗДІЛ 4. КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ У ПОЗАУРОЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ……………………………………………...…199
4.1. Вихідні концептуальні положення виховання соціальної зрілості старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності………………………………………………………………………..….199
4.2. Структурно-функціональна модель виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності………...….........…208
4.3. Обґрунтування педагогічних умов виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності…………...…….....224
Висновки до четвертого розділу…………………………………………239
РОЗДІЛ 5. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ВИХОВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ У ПОЗАУРОЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ…………...………242
5.1. Підготовка педагогів шкіл-інтернатів до виховання соціальної зрілості старшоклаників………………..……………………………………………..…….243
5.2. Зміст та методика запровадження програми “Крокуємо до соціальної зрілості” у позаурочну діяльність шкіл-інтернатів……………...……….........…259
5.3. Організація соціально-культурної діяльності старшокласників шкіл-інтернатів, спрямована на формування соціального досвіду ……………..........298
5.4. Педагогічна підтримка старшокласників шкіл-інтернатів…………..314
5.5. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи………........330
Висновки до п’ятого розділу…………………………………..……….…352
ВИСНОВКИ……………………………………………………….………..356
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..…361
ДОДАТКИ……………………………………………………………….….401

ВСТУП
Сучасні трансформаційні процеси в Україні призводять до змін пріоритетів в усіх сферах суспільного життя. Це особливо позначається на молодому поколінні, у свідомості й поведінці якого ще не сформувалися й не закріпилися значущі ціннісні орієнтації. За таких обставин важливою є проблема виховання соціально зрілої особистості, яка характеризується самостійністю і відповідальністю за події власного життя, уміннями, необхідними для продуктивної взаємодії з іншими людьми.
У цьому контексті актуальності набуває проблема виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів, оскільки в інтернатних закладах виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, діти з проблемних і матеріально незабезпечених сімей, які потребують особливої уваги з боку суспільства.
Станом на початок 2010/11 навчального року у системі освіти налічувалося 389 загальноосвітніх шкіл-інтернатів (близько 47,5 тис. учнів), у тому числі 25 шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (близько 2,8 тис. учнів).
Аналіз контингенту шкіл-інтернатів засвідчив, що більшість з учнів цих закладів – педагогічно занедбані та з негативним життєвим досвідом, для яких характерними є деприваційний синдром, байдужість до навчання, пасивність, труднощі у спілкуванні з оточуючими людьми, поверховість почуттів, схильність до нервових зривів, підвищена вразливість, агресивність, недовіра до дорослих, орієнтація поведінки на контроль із боку педагогів, споживацьке ставлення до держави і суспільства.
Найважливішими завданнями виховання учнів шкіл-інтернатів є: створення умов, які б забезпечили їм повноцінну участь у всіх сферах соціальних відносин; формування соціальних умінь; допомога в особистісному та професійному самовизначенні; підготовка вихованців до самостійного суспільного життя.
Ранній юнацький вік – сенситивний для виховання соціальної зрілості, оскільки є вирішальним етапом становлення світогляду; характеризується активним засвоєнням суспільних норм і функцій, оволодінням соціальними ролями, прагненням знайти своє місце в системі суспільних зв’язків.
Осмислення проблеми соціальної зрілості знайшло відображення у працях філософів (Л. Буєвої, Ю. Бардіна, Ю. Гана, О. Гундар, Л. Растової, Т. Старченка, І. Пустельник, М. Черниш та інших) і соціологів (І. Половинки, Л. Сохань, О. Харчева, Ф. Філіпова, В. Ядова та інших).
Проблемі соціальної зрілості велику увагу приділяли в своїх дослідженнях психологи. Зокрема, різні аспекти соціальної зрілості розглянуто в концепціях: психоаналітичній (Г. Гартман, З. Фройд та інші); неофройдизму (К. Хорні, Г. Селліван, Е. Фромм та інші); біхевіоризму (Н. Міллер, Б. Скіннер, К. Холл та інші), необіхевіоризму (Г. Айзенк, Р. Хенкі та інші); соціогенетичній (К. Левін), інтеракціонізму (Дж. Мід, Л. Філіпс, Е. Шпрангер та інші); соціалізації особистості (Г. Андреєва, М. Бобнева, О. Кисельова, І. Кон, В. Мухіна, Б. Паригін, А. Петровський, Д. Фельдштейн та інші), соціальних установок та ціннісних ставлень (В. М’ясищев, В. Ядов та інші).
У багатьох психологічних дослідженнях соціальна зрілість розглядається як інтегративна характеристика особистості (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, І. Бех, Л. Божович, Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Киричук, Г. Костюк, О. Леонтьєв, К. Платонов, С. Поліщук, С. Рубінштейн, П. Чамата та інші); висвітлено психологічний аспект характеристики зрілої особистості: розвинене почуття відповідальності, потреба в піклуванні про інших людей, здатність до активної участі в житті суспільства, ефективне використання своїх знань та здібностей (Є. Головаха, М. Савчин, Є. Слободський та інші).
Умови та механізми досягнення соціальної зрілості розкрито в концепціях зарубіжних та вітчизняних педагогів. Їх аналіз дозволив визначити принципи, що лежать в основі методологічних підходів щодо процесів становлення зрілої особистості, а саме: принцип саморозвитку особистості (А. Лай, Є. Мейман, А. Біне), заохочення юнацьких потреб та інтересів в освітньому процесі (Дж. Дьюї, Г. Кершенштейнер), дорослішання особистості в колективі (А. Макаренко, С. Шацький, І. Іванов), соціального пристосування й автономності юнацтва (Т. Мальковська. А. Мудрик, В. Семенов та інші).
Проблема виховання соціальної зрілості означена в працях учених-педагогів (С. Вершловського, О. Каменєвої, Б. Кобзаря, М. Лебедика, Т. Мальковської, А. Мальчукової, О. Михайлова, А. Мудрика, А. Позднякова, В. Радула, В. Сухомлинського та інших). Водночас поза увагою дослідників залишилася складна та різноаспектна проблема виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів.
Результати аналізу практики з питань виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів підтверджують, що цьому питанню в школах-інтернатах не приділяється належної уваги.
Актуальність досліджуваної проблеми обумовлена також рядом суперечностей між:
- об’єктивною потребою сучасного суспільства у вихованні соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів та недостатньою розробленістю теоретичних основ формування та розвитку цього особистісного утворення;
- суспільною значущістю виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів та неефективною практичною організацією цього процесу;
- значним потенціалом позаурочної діяльності щодо виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів та його недостатнім використанням в практиці зазначених установ;
- прагненням старшокласників шкіл-інтернатів до набуття соціальної зрілості та неналежно організованими умовами її формування;
- необхідністю професійної підготовки педагогів шкіл-інтернатів до виховання соціальної зрілості старшокласників та недостатньою розробленістю змісту, форм і методів такої діяльності.
Враховуючи актуальність проблеми в сучасних умовах реформування освіти, потреби педагогічної практики, а також визначені суперечності, темою дисертації обрано: “Теоретико-методичні основи виховання соціальної зрілості старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою науково-дослідної теми лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу Інституту проблем виховання НАПН України “Організаційно-педагогічні умови виховання особистості учнів в інтернатних закладах нового типу” (державний номер реєстрації 107U000437). Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 9 від 24.09.2002 р.), схвалена радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 24.12.2002 р.).
Мета дослідження – здійснити аналіз проблеми виховання соціальної зрілості старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів; визначити та обґрунтувати теоретико-методичні основи виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.
Об’єкт дослідження – процес виховання соціальної зрілості старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів.
Предмет дослідження – теоретичні та методичні основи виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.
Концепція дослідження. Провідною ідеєю дослідження є положення про те, що соціальна зрілість – інтегративна властивість особистості, що виявляється у сформованості соціальних настановлень, спрямованих на свідому реалізацію суспільних норм і цінностей; проявів соціальних якостей; оволодіння сукупністю основних соціальних ролей, що дозволяють особистості компетентно діяти в усіх сферах суспільного життя.
Методологічними підходами до дослідження проблеми виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів визначено гуманістичний і компетентнісний.
Зокрема, реалізація гуманістичного підходу передбачає: ставлення до дитини як до найвищої цінності, сприяння виявленню взаємної відкритості, відвертості; виховання у дитини почуття власної цінності та гідності; формування у вихованця умінь вирішувати складні життєві проблеми; розвитку у дитини здібностей конструювати соціально цінну діяльність.
Використання компетентнісного підходу передбачає: формування практичних умінь вихованців свідомо й відповідально залучатися до системи соціальних відносин; готовність старшокласників шкіл-інтернатів до сімейного життя, самостійної трудової діяльності, здатність відстоювати громадянську і моральну позицію; оволодіння вихованцями уміннями самостійно реалізовувати свої життєві плани.
Виховання соціальної зрілості має здійснюватися на принципах: соціальної відповідності, життєвої ціннісно-смислової творчої самодіяльності, суб’єкт-суб’єктної взаємодії і забезпечувати якісні зміни у рівнях вихованості соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів.
Теоретико-методичними основами виховання соціальної зрілості старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів є: визначення сутності соціальної зрілості як наукового поняття, компонентів, критеріїв, показників та рівнів вихованості соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів, педагогічних умов виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності, структурно-функціональної моделі виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності, форм і методів педагогічної діяльності.
Процес виховання соціальної зрілості старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів ґрунтується на використанні відповідного діагностичного інструментарію для визначення сукупності показників, що характеризують знання про соціальну дійсність, ціннісні орієнтації, соціальне самовизначення, соціальну поведінку старшокласників. Результати педагогічної діагностики дозволяють виявити недоліки у навчально-виховному процесі шкіл-інтернатів щодо виховання соціальної зрілості старшокласників, коригувати їх завдяки прогнозуванню й апробації сукупності педагогічних умов.
Виховання соціальної зрілості старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності здійснюється за умов змістового та методичного забезпечення цього процесу: використання відповідних посібників, програм семінарів, методичних рекомендацій.
Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів буде більш ефективним, якщо здійснюватиметься відповідно до науково обґрунтованих теоретико-методичних основ, а саме: визначення сутності соціальної зрілості як наукового поняття, компонентів, критеріїв, показників та рівнів вихованості соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів, педагогічних умов виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності, структурно-функціональної моделі виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності, форм і методів педагогічної діяльності.
Загальна гіпотеза дослідження конкретизована в часткових гіпотезах, які передбачають, що виховна діяльність з підвищення рівнів вихованості соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності набуває результативності за умов:
- цілеспрямованої підготовки старшокласників шкіл-інтернатів до опанування соціальними ролями: громадянина, сім’янина, фахівця;
- організації соціально-культурної діяльності старшокласників шкіл-інтернатів, спрямованої на формування соціального досвіду;
- педагогічної підтримки старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності;
- підготовки педагогів шкіл-інтернатів до виховання соціальної зрілості старшокласників.
Задачі дослідження:
1. На основі аналізу філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури уточнити сутність та структуру феномена “соціальна зрілість”.
2. Обґрунтувати критерії, показники та рівні вихованості соціальної зрілості старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів.
3. Визначити специфіку виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів.
4. Охарактеризувати потенціал позаурочної діяльності у контексті проблеми виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів.
5. Розробити структурно-функціональну модель виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.
6. Теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність педагогічних умов виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.
7. Розробити та впровадити змістово-методичне забезпечення процесу виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.
Методологічну основу дослідження становлять гуманістичний, компетентнісний методологічні підходи; філософські положення про соціальну природу діяльності людини та активну роль особистості в процесі її соціального розвитку; філософські, психологічні, педагогічні положення про розвиток особистості у соціальному середовищі, про соціальну зумовленість процесів формування свідомості і поведінки, про взаємозв’язок процесів соціалізації особистості; ідеї діалектичного розвитку особистості в результаті залучення до різноманітних видів діяльності.
Теоретичну основу дослідження становлять положення та висновки теорій і концепцій щодо: загальних закономірностей розвитку особистості під впливом середовища і виховання (В. Андрущенко, О. Асмолов, І. Бех, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Д. Фельдштейн та інші); впливу внутрішніх і зовнішніх чинників соціального розвитку особистості (А. Геззел, Е. Еріксон, К. Левін та інші); розвитку особистості у процесі діяльності (Б. Ананьєв, О. Бодальов, Дж. Мід, Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та інші); гуманістичного (Ш. Амонашвілі, Я. Корчак, К. Роджерс, В. Сухомлинський та інші) та компетентнісного підходів у вихованні (І. Єрмаков, І. Дикун, Є Павлютенко, Л. Сохань, О. Овчарук, А Хуторський); виховання соціальної зрілості особистості (С. Вершловський, О. Каменєва, М. Лебедик, А. Мальчукова, О. Михайлов, А. Мудрик, А. Позняков, В. Радул та інші); розвитку та функціонування шкіл-інтернатів в Україні (В. Вугрич, Б. Кобзар, В. Покась, Г. Покиданов, Є. Постовойтов, С. Свириденко, В. Слюсаренко та інші); організації позаурочної діяльності у школах-інтернатах (В. Вугрич, Ю. Гербєєв, В. Слюсаренко та інші).
На різних етапах наукового пошуку нами використовувалися положення нормативних документів, спрямованих на поліпшення становища дітей загалом та дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема: законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про охорону дитинства”, “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”, “Про Загальнодержавну програму “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року””, Національної доктрини розвитку освіти, Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти; Указу Президента України “Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві”, постанови Кабінету Міністрів України “Про поліпшення матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”.
Використання теоретико-методологічних положень зумовило формування та обґрунтування понятійно-термінологічного апарату дослідження, визначення провідних ідей і методів їх теоретичного обґрунтування, наукового аналізу досліджуваних фактів і явищ педагогічної дійсності, узагальнення, синтезу, експериментальної перевірки, оцінки ефективності педагогічних умов виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.
На різних етапах наукового пошуку використано такі методи дослідження:
теоретичні – аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення для розроблення науково-категоріального апарату дослідження; вивчення нормативних і програмних документів для уточнення завдань, педагогічних функцій загальноосвітніх шкіл-інтернатів та характеристики потенціалу позаурочної діяльності шкіл-інтернатів у контексті проблеми виховання соціальної зрілості старшокласників у сучасній Україні; синтез, порівняння та зіставлення різних поглядів на проблему дослідження, систематизація й узагальнення теоретичних та емпіричних даних для розроблення педагогічних умов виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності; теоретичне моделювання для розроблення структурно-функціональної моделі виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності;
емпіричні – діагностичні методи (бесіди, анкетування, тестування, самотестування, метод незакінчених речень, ранжування, вирішення проблемних ситуацій), прогностичні (експертної оцінки); обсерваційні (включене та опосередковане спостереження) застосовувалися для збору емпіричного матеріалу; методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний і контрольний етапи) використовувався для визначення рівнів вихованості соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів, перевірки ефективності педагогічних умов виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності. Результативність експериментальної роботи оцінювалася на основі кількісного і якісного аналізу змін рівнів вихованості соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів, порівняльного аналізу показників експериментальної і контрольної груп.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі Бердянської загальноосвітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів Запорізької області, Вовковинецької загальноосвітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів Деражнянського району Хмельницької області, Горлівської загальноосвітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів № 4 Донецької області, Київської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів № 15, Корчунецької загальноосвітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів імені П. Панча, Шепетівському загальноосвітньому пансіоні І–ІІІ ступенів Хмельницької області (експериментальна група – 262 учнів); Володимир-Волинської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів з поглибленим вивченням предметів спортивного та суспільно-гуманітарного профілів Волинської області; Головчинецької загальноосвітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, Хмельницької області, Вознесенської загальноосвітньої школи-інтернату Миколаївської області, Київської спеціалізованої школи-інтернату І–ІІ ступенів № 14 з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу (контрольна група – 258 учнів). Загальна кількість старшокласників шкіл-інтернатів, залучених до дослідно-експериментальної роботи, становила 520 учнів, а також 52 педагога загальноосвітніх шкіл-інтернатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
вперше розроблено компоненти (когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінково-діяльнісний), критерії (знання про соціальну дійсність, ціннісні орієнтації, соціальне самовизначення, реальна соціальна поведінка), показники та рівні вихованості соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів (соціально необхідний (високий), соціально прийнятний (середній), соціально індиферентний (нижче середнього), соціально неприйнятний (низький); педагогічні умови (цілеспрямована підготовка старшокласників шкіл-інтернатів до опанування соціальними ролями: громадянина, сім’янина, фахівця; організація соціально-культурної діяльності старшокласників шкіл-інтернатів, спрямована на формування соціального досвіду; педагогічна підтримка старшокласників шкіл-інтернатів; підготовка педагогів шкіл-інтернатів до виховання соціальної зрілості старшокласників); структурно-функціональну модель виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності, основу якої складають: концептуальний блок (компоненти соціальної зрілості старшокласників, педагогічні умови виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів), діагностичний блок (критерії, показники, рівні вихованості соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів); процесуальний блок (змістове і методичне забезпечення, форми і методи роботи педагога зі старшокласниками, форми і методи роботи з педагогами);
уточнено сутність феномена “соціальна зрілість” як інтегративної властивості особистості, що виявляється у сформованості соціальних настановлень, спрямованих на свідому реалізацію суспільних норм і цінностей; проявів соціальних якостей; оволодіння сукупністю основних соціальних ролей, що дозволяють особистості компетентно діяти в усіх сферах суспільного життя; потенціал позаурочної діяльності загальноосвітніх шкіл-інтернатів у контексті проблеми виховання соціальної зрілості старшокласників (постійний педагогічний вплив на вихованців; можливість залучення школярів до соціально-культурної діяльності за різноманітними напрямами, що сприяє формуванню в них соціального досвіду: сприяння усвідомленню старшокласниками соціальних відносин тощо); педагогічні функції загальноосвітніх шкіл-інтернатів у сучасній Україні (охоронно-захисна, компенсаторна, реабілітаційна, попереджувально-профілактична, залучення вихованців до мистецтва, праці та допомога їм у професійному самовизначенні).
дістали подальшого розвитку форми і методи роботи з виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.
Практичне значення одержаних результатів дослідження визначено розробленням і впровадженням в практику роботи загальноосвітніх шкіл-інтернатів: методики діагностування рівнів вихованості соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів; змістового і методичного забезпечення процесу виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів: програма та методичний посібник для проведення позаурочної діяльності зі старшокласниками шкіл-інтернатів “Крокуємо до соціальної зрілості”, в яких висвітлено зміст, форми і методи виховання соціальної зрілості, програми семінару та методичних рекомендацій для педагогів шкіл-інтернатів “Виховуємо соціально зрілу особистість”.
Результати дослідження можуть бути застосовані у вищих навчальних закладах при читанні курсів “Теорія виховання”, “Методика виховної роботи” та спецкурсів “Адаптація випускників шкіл-інтернатів”, “Соціально-виховна робота з різними соціальними групами”; для розроблення навчальних посібників з теорії і методики виховання, у практичній роботі педагогів шкіл-інтернатів, у системі післядипломної педагогічної освіти.
Упровадження результатів дисертації. Результати дисертації впроваджено: у навчально-виховний процес Бердянської загальноосвітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів Запорізької області (довідка № 249 від 03.03.2011 р.), Горлівської загальноосвітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів № 4 Донецької області (довідка № 501 від 27.12.2010 р.), Головчинецької загальноосвітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, Хмельницької області (довідка № 276 від 21.04.2011 р.), Гримайлівської санаторної школи-інтернату для дітей із захворюваннями органів травлення Гусятинського району Тернопільської області (довідка № 180 від 12.04.2011 р.), Вовковинецької загальноосвітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів Деражнянського району Хмельницької області (довідка № 274-11 від 22.04.2011 р.), Володимир-Волинської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів з поглибленим вивченням предметів спортивного та суспільно-гуманітарного профілів Волинської області (довідка № 45 від 17.05.2011 р.), Корчунецької загальноосвітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів імені П. Панча Хмельницької області (довідка № 151 від 20.04.2011 р.), спеціальної школи-інтернату І–ІІІ ступенів № 15 м. Києва (довідка № 48 від 17.02.2011 р.), спеціалізованої школи-інтернату І–ІІ ступенів № 14 м. Києва з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу (довідка № 33 від 22.02.2011 р.), Переяслав-Хмельницького ліцею-інтернату Київської області (довідка № 457 від 04.04.2011 р.), Шепетівського загальноосвітнього пансіону І–ІІІ ступенів Хмельницької області (довідка № 184 від 21.04.2011 р.), Яблунівської загальноосвітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів Чернігівської обласної ради (довідка № 275 від 12.04.2011 р.); під час виступу на Всеукраїнському науково-практичному семінарі “Освітні аспекти інтеграції дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з особливими освітніми потребами, в процесі реформування інтернатних закладів” (довідка № 222 від 22.02.2011 р.); у навчальному процесі курсів підвищення кваліфікації вихователів шкіл-інтернатів, дитячих будинків Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів м. Біла Церква Київської області (довідка № 35 від 25.05.2011 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні й практичні результати дослідження було оприлюднено на наукових, науково-практичних конференціях, форумах різних рівнів – міжнародних: “Акмеологія – наука ХХІ століття: розвиток професіоналізму” (Київ, 2007); “Формування ціннісно-мотиваційного ставлення педагогів до проблеми збереження здоров’я” (Київ, 2008); “Арт-терапія: інноваційний простір для підтримки фізичного, психічного та духовного здоров’я людини” (Миколаїв, 2009); “Моделі інноваційного розвитку 12-річної школи” (Київ, 2009); всеукраїнських: “Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 1999); “Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах” (Київ, 2000); “Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості” (Київ, 2001); “Виховні системи загальноосвітніх шкіл-інтернатів: нові підходи” (Миколаїв, 2001); “Педагогічні засади формування у підростаючого покоління активної громадянської позиції” (Київ, 2002); “Комплексна реабілітація дитини: стратегія, технології, перспективи” (Київ, 2002); “Актуальні проблеми виховання особистості в сучасному соціокультурному середовищі” (Київ, 2003); “Сучасні тенденції та пріоритети виховання” (Київ, 2004); “Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2005); “Культурно-ціннісні витоки сучасного виховання особистості” (Київ, 2006); “Теоретико-методичні основи виховання творчої особистості учнів в умовах позашкільних навчальних закладів” (Київ, 2006); “Особистість ХХІ століття: проблеми виховання та шляхи їх вирішення” (Київ, 2007); “Соціально-педагогічні засади виховання морально гармонійної особистості” (Київ, 2008 ); “Теорія і практика розвитку ключових компетенцій учнів 12-річної школи” (Київ, 2008); “Теорія та практика розроблення прогностичних моделей інноваційного розвитку різних типів загальноосвітніх навчальних закладів” (Запоріжжя, 2008); “Цінності особистості у контексті викликів сучасності” ( Київ, 2009); “Виховання особистості: погляд крізь духовність” (Київ, 2010); міській науково-практичній конференції “Формування життєвої компетентності вихованців інтернатних закладів” (Севастополь, 2005); Січневих педагогічних читаннях: “Актуальні проблеми модернізації освітнього процесу” (Сімферополь, 2006); “Педагогічна наука та освіта: проблеми та перспективи” (Сімферополь, 2009); Всеукраїнських психолого-педагогічних Демиденківських читаннях “Навчання, виховання та розвиток” (Бердянськ, 2011); ІV Всеукраїнських Корфівських читаннях (Бердянськ, 2010); Всеукраїнському науково-практичному семінарі “Освітні аспекти інтеграції дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з особливими освітніми потребами, в процесі реформування інтернатних закладів” (для спеціалістів управлінь освіти та директорів шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування) (Київська область: Буча – Бориспіль – Переяслав-Хмельницький, 2010).
Результати дослідження обговорювалися на засіданнях лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу, на спільному засіданні лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу, лабораторії превентивного виховання та лабораторії сімейного виховання і щорічних звітних наукових конференціях Інституту проблем виховання НАПН України (2002–2011 рр.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 51 публікації, а саме: 1 одноосібній монографії, 3 навчально-методичних посібниках, 32 статтях в наукових фахових виданнях, 6 публікаціях у збірниках матеріалів конференцій, 9 публікаціях в інших виданнях.
Кандидатська дисертація “Формування гуманних відносин учнів І–ІV класів шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у позаурочній діяльності” (спеціальність 13.00.01 – теорія і історія педагогіки) була захищена в Інституті педагогіки АПН України у 1995 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використовуються.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, 5 розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (430 назв, з них 15 іноземною мовою), 23 додатків на 94 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 490 сторінки, з них 360 сторінок основного тексту. Робота містить 19 таблиць та 5 рисунків на 12 сторінках (з них 1 рисунок на одну сторінку).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано новий підхід до розв’язання наукової проблеми виховання у старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів соціальної зрілості, що виявляється в розкритті, обґрунтуванні й втіленні теоретико-методичних основ такої діяльності. Результати проведеного дослідження підтвердили правомірність загальної й часткових гіпотез, засвідчили досягнення мети, вирішення поставлених задач і стали підставою для формулювання таких висновків:
1. На основі вивчення наукових джерел уточнено сутність та структуру феномена “соціальна зрілість” як інтегративної властивості особистості, що виявляється у сформованості соціальних настановлень, спрямованих на свідому реалізацію суспільних норм і цінностей; проявів соціальних якостей; оволодіння сукупністю основних соціальних ролей, що дозволяють особистості компетентно діяти в усіх сферах суспільного життя.
Соціальна зрілість характеризується активністю й відповідальністю особистості за події власного життя на основі рефлексії. Вона розвивається в процесі соціальної взаємодії протягом усього життя людини.
Доведено, що основними компонентами в структурі соціальної зрілості є когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінково-діяльнісний.
2. Обґрунтовано критерії, відповідні показники вихованості соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів: знання про соціальну дійсність (знання про суспільство; усвідомлення сутності соціальних ролей: громадянина, сім’янина, фахівця; знання про сутність таких соціально значущих якостей, як соціальна відповідальність, соціальна активність, толерантність, солідарність); ціннісні орієнтації (повага до цінностей суспільства, сім’ї, майбутнього професійного вибору; мотивація до набуття соціальної відповідальності, соціальної активності, толерантності, солідарності); соціальне самовизначення (ставлення до соціальних норм; ставлення до інших людей; адекватна самооцінка); реальна соціальна поведінка (дотримання соціальних норм; прояв соціальної відповідальності, соціальної активності, толерантності, солідарності; наявність соціальних умінь конструктивно вирішувати конфлікти, оцінювати соціальну ситуацію, робити адекватний вибір та нести за нього відповідальність).
Визначено й охарактеризовано чотири рівні вихованості соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів: соціально необхідний (високий), соціально прийнятний (середній), соціально індиферентний (нижче середнього), неприйнятний (низький).
Установлено, що на початку формувального етапу експерименту найбільша кількість старшокласників шкіл-інтернатів (32,1 % респондентів ЕГ та 31,8 % КГ) виявила соціально індиферентний (нижче середнього) рівень вихованості соціальної зрілості, 28,2 % вихованців ЕГ та 26,4 % КГ – соціально неприйнятний (низький) рівень, 22,5 % школярів ЕГ та 24,4 % КГ – соціально прийнятний (середній), 17,2 % ЕГ учнів та 17,4 % КГ – соціально необхідний (високий) рівень.
3. Визначено специфіку виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності: особливості контингенту; негативний вплив умов інтернатних закладів на психічний, соціальний розвиток учнів, а саме заорганізованість життєдіяльності школярів, наслідками якої є орієнтація поведінки дитини на тотальний контроль з боку педагогів; превалювання авторитарної педагогіки; формалізм у виховній роботі: “педагогіка заходів”, відсутність індивідуального підходу до дитини, гіперопіка вихованців; недостатні можливості щодо формування соціальної відповідальності вихованців; обмеження соціального простору, наслідками якого є: вимушена адаптація до великої кількості однолітків, труднощі спілкування тощо; організаційно-педагогічні проблеми функціонування шкіл-інтернатів; недоліки навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи-інтернату, що заважають ефективному досягненню завдань виховання соціальної зрілості старшокласників: формальні вимоги до всіх учнів поза диференціацією їхніх здібностей та інтересів; недоліки профорієнтаційної роботи. Названі чинники значно ускладнюють процес виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів.
4. Охарактеризовано потенціал позаурочної діяльності загальноосвітніх шкіл-інтернатів у контексті проблеми виховання соціальної зрілості старшокласників: постійний педагогічний вплив на вихованців; можливість залучення школярів до соціально-культурної діяльності за різноманітними напрямами, що сприяє формуванню в них соціального досвіду; тривале спілкування учнів з педагогом, завдяки чому з’являється можливість для спостережень за дітьми у різноманітних умовах і формах діяльності. З’ясовано, що потенціал позаурочної діяльності загальноосвітніх шкіл-інтернатів буде більш значущим за умов: цілеспрямованої роботи педагогічних колективів шкіл-інтернатів з виховання соціальної зрілості; залучення вихованців до соціально-культурної діяльності, що сприяє засвоєнню соціального досвіду школярів; сприяння усвідомленню старшокласниками соціальних відносин; урізноманітнення форм соціального життя вихованців, використання педагогічних форм і методів для комплексного впливу на розвиток усіх сфер і властивостей особистості: свідомості, почуттів, якостей і поведінки, які моделюють відносини, притаманні дорослому світові, що дозволить старшокласникам осмислювати, переживати їх складність і суперечливість.
Сучасні школи-інтернати реалізовують такі основні педагогічні функції: охоронно-захисну, компенсаторну, реабілітаційну, попереджувально-профілактичну, залучення вихованців до мистецтва, до праці та допомога їм у професійному самовизначенні. Оптимальна реалізація цих функцій сприяє вихованню соціальної зрілості учнів.
5. Розроблено структурно-функціональну модель виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності, яка містить: мету – виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів; концептуальний блок (компоненти соціальної зрілості, педагогічні умови виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів); діагностичний блок (критерії, показники, рівні вихованості соціальної зрілості); процесуальний блок (змістове і методичне забезпечення, форми і методи роботи педагога зі старшокласниками, форми і методи роботи з педагогами).
6. Теоретично обґрунтовано педагогічні умови виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності, а саме: цілеспрямована підготовка старшокласників шкіл-інтернатів до опанування соціальними ролями: громадянина, сім’янина, фахівця; організація соціально-культурної діяльності, спрямована на формування соціального досвіду; педагогічна підтримка старшокласників шкіл-інтернатів; підготовка педагогів шкіл-інтернатів до виховання соціальної зрілості старшокласників.
7. Розроблено та впроваджено змістове і методичне забезпечення процесу виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності (програма та навчально-методичний посібник “Крокуємо до соціальної зрілості”, програма семінару для педагогів шкіл-інтернатів “Виховуємо соціально зрілу особистість”). В основу позаурочної виховної діяльності зі старшокласниками шкіл-інтернатів покладено розроблені нами навчально-методичний посібник “Крокуємо до соціальної зрілості”, відповідну програму, яка розрахована на 75 годин, складається з чотирьох модулів: “Я – громадянин України”, “Я серед інших”, “Я – майбутній фахівець”, “Я – майбутній сім’янин”. Основні завдання програми: ознайомлення старшокласників із сутністю соціальних ролей: громадянина, сім’янина, фахівця; сприяння формуванню адекватного бачення життєвої перспективи, життєвих цілей та планів; розвиток комунікативних умінь з конструктивного вирішення конфліктних ситуацій; формування вміння самостійно будувати власне життя в мінливих економічних і соціальних умовах; сприяння саморозвитку вихованців.
Найбільш ефективними методами роботи зі старшокласниками шкіл-інтернатів з виховання соціальної зрілості виявилися: створення виховуючих ситуацій, приклад, дискусії, педагогічна вимога, бесіди, переконання, привчання, доручення, метод проектів, рольові та імітаційні ігри; з педагогами: рольові ігри, робота в групах тощо. До ефективних форм роботи зі старшокласниками шкіл-інтернатів належать: години спілкування, тематичні бесіди, гуртки, вікторини, свята, круглі столи, акції, конкурси, тематичні зустрічі, тренінгові заняття; із педагогами: семінари, круглі столи, малі педради, індивідуальні консультації, лекції, бесіди, диспути тощо.
Підсумкові зрізи довели ефективність обґрунтованих педагогічних умов виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності. Це виявилося у збільшенні кількості старшокласників експериментальної групи, які мають соціально необхідний (високий) рівень вихованості соціальної зрілості (на 17,2 %). Збільшилася кількість старшокласників, які виявили соціально прийнятний (середній) рівень вихованості соціальної зрілості (на 17,6 %).
У контрольній групі ці показники зазнали незначних змін (на 2,0 % збільшилася кількість старшокласників, які виявили соціально необхідний (високий) рівень вихованості соціальної зрілості; на 0,8 % збільшилася кількість учнів, які виявили соціально прийнятний (середній) рівень вихованості соціальної зрілості.
Стабільна динаміка підвищення рівнів вихованості соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів експериментальної групи свідчить про педагогічну доцільність та ефективність теоретично обґрунтованих та експериментально перевірених педагогічних умов виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.
Проведене дослідження не вичерпує багатогранності теоретичних і практичних пошуків розв’язання проблеми. Перспективним вважаємо вивчення: взаємозв’язку навчально-виховної та позаурочної діяльності у вихованні соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів; питань: організації учнівського самоврядування як засобу виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів; виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів на основі розвитку комунікативних умінь; виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів в умовах проектної діяльності; здійснення спеціальної підготовки педагогів шкіл-інтернатів із виховання соціальної зрілості старшокласників; підвищення ефективності післядипломної педагогічної освіти з цієї проблеми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / Ксения Александровна Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 1991. – 299 с.
2. Абульханова-Славская К. А. Диалектика человеческой жизни / Ксения Александрована Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 1972. – 224 с.
3. Адлер А. Понять природу человека: [перевод С. А. Цыпина]. / Альфред Адлер. – СПб. : Академический проект, 1997. – 256 с.
4. Айзенк Г. Как измерить личность / Айзенк Ганс, Вильсон Геленн. – М., 2000. – 284 с.
5. Аксенов Ю. М. Деятельностный подход в социально-воспитательной работе с трудными детьми: дисс. … канд. пед. наук: 13.00.06 / Аксенов Юрий Михайлович. – Москва, 2003. – 195 с.
6. Аксенов А. М. Организационно-педагогические условия социализации воспитанников школ-интернатов: дисс. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Аксенов Алексей Михайлович. – Тула, 2003. – 236 с.
7. Аксененко Т. А. Педагогические условия социализации воспитанников школ-интернатов: дисс. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Аксененко Татьяна Александровна. – Пенза. – 20002. – 136 с.
8. Аксиньева М. А. Организация педагогической поддержки студентов в среднем профессиональном образовательном учреждении: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. пед. наук : спец. : 13.00.08 “Теория и методика профессионального образования” / Аксиньева М. А. – Ростов-на-Дону, 2006. – 26 с.
9. Аладьин А. А. Психологическая работа с детьми, лишенными родительского попечительства / А. А.Аладьин, И. А. Фурманов, Н. В. Фурманов. – Минск. : Тесей, 1999. – 224 с.
10. Александрова Г. И. О проблеме профессионального самоопределения школьников / Г. И. Александрова, Л. М. Карнозова. // Проблемы самоопределения молодежи. – Красноярск, 1987. – С. 46–54.
11. Амонашвили Ш. А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса / Шалва Александрович Амонашвили. – М., 1990. – 560 с.
12. Ананьев Г. О. О проблемах современного человекознания / Борис Герасимович Ананьев. – М. : Наука, 1977. – 380 с.
13. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Борис Герасимович Ананьев. Избранные психологические труды: В 2-х т. – М. : Педагогика, 1980. – Т. 1. – С. 16–178.
14. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды / Борис Герасимович Ананьев. Избранные психологические труды: В 2-х т. – М. : Педагогика, 1980. – Т. 2. – 287 с.
15. Ананьев Б. Г. Психологическая структура человека как субъекта / Борис Герасимович Ананьев. // Человек и общество. – Л. : ЛГУ, 1967. – Выпуск 2. – 249 с.
16. Андреева Г. М. Уровень социальной стабильности и особенности социализации в старшем школьном возрасте / Г. М. Андреева, К. Хеклама, Е. М. Дубровская. // Вестник МГУ. Психология. – 1997. – № 4. – С. 31–41.
17. Андреева Г. М. Современная социальная психология на западе (теоретические направления) / Г. М. Андреева, Н. Н. Богомолова, Л. А. Петровская. – М.: Изд-во Московского университета, 1978. – 271 с.
18. Андреенкова Н. В. Проблемы социализации личности / Н. В. Андреенкова. // Социальные исследования. – М., 1970. – Выпуск 3. – С. 38–52.
19. Анастази А. Психологическое тестирование: [перевод с английского] / [под ред. К. М. Гуревича, В. И. Лубовского] / Анна Анастази. – М. : Педагогика, 1982. – Кн. I. Психологическая диагностика. – 320 с.
20. Анохина Т. В. Педагогическая поддержка как реальность современного образования / Т. В. Анохина. // Классный руководитель. – 2000. – № 3. – С. 26–28.
21. Античные философы.: свидетельство, фрагменты и тексты – К. : Изд-во Киевского Национального университета им. Т. Шевченко, 1995. – 316 с.
22. Аристотель. Большая этика / М. Аристотель. – Сочинения: В 4-х т. – М. : Мысль. – 1984. – Т. 4. – 830 с.
23. Артюшкіна Л. М. Сирітство в Україні як соціально-педагогічна проблема (соціально-правовий аспект) / Л. М. Артюшкіна, А. О. Поляничко. – Суми : Сумський ДПУ імені А.С. Макаренка, 2002. – 226 с.
24. Аршавский И.А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития: Основы негэнропийн. теории онтогенеза / Илья Аркадьевич Аршавский. –М. : Наука, 1982. –270 с.
25. Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирования личности / Владимир Григорьевич Асеев. – М.: Мысль, – 1976. – 158 с.
26. Асмолов А. Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров / Александр Григорьевич Амосов. – М. : Институт психологии, 1996. – 768 с.
27. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом / Виктор Григорьевич Афанасьев. – М. : Политиздат, 1972. – 480 с.
28. Байбаков А. М. Воспитание толерантности у старшего подростка в условиях взаимодействия малых групп: дисс. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Байбаков Александр Михайлович. – Волгоград, 2003. – 150 с.
29. Байбородова Л. В. Концепция организации воспитательной работы с детьми-сиротами / Людмила Васильевна Байбородова. – Яр. : МАПН, 2003. – 29 с.
30. Бардин Ю. П. Социальная зрелость личности: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. философ. наук : спец. : 09.00.01 “Онтология и теория познания” / Бардин Ю. П. – Харьков, 1986. – 15 с.
31. Безкоровайна О. В. Самоствердження як важливий соціально-психологічний феномен становлення особистості раннього юнацького віку / О. В. Безкоровайна. // Рідна школа. – 2009. № 4 (952). – С. 32–35.
32. Безкоровайна О. В. Особистісне самоствердження: теоретичні підходи і практика реалізації / О. В. Безкоровайна. // Шлях освіти. – 2009. № 2 (52). – С. 10–14.
33. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Ольга Володимирівна Безпалько. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 208 с.
34. Безродная Я. А. Организация ученического самоуправления как средство формирования социальной зрелости старшеклассников: дисс. …канд. пед. наук: 13.00.01 / Безродная Янина Алексеевна. – СПб., 2006. – 251 с.
35. Белова И. А. О проблемах профориентационной работы в школе / И. А.Белова, Л. Я. Французова, М. М. Французов. // Социс. – 2000. – № 5. – С. 103–106.
36. Белухин Д. А. Основы личностно ориентированной педагогики: курс лекций / Дмитрий Алексеевич Белухин. – Воронеж : НПО “МОДЭК”, 1999. – Ч. II. – 319 с.
37. Бенько Л. Нормативна і девіантна поведінка особистості в умовах соціалізації / Ліана Бенько. // Соціальна психологія. – 2006. – № 5. – С. 64–69.
38. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Роберт Бернс; [пер. с англ.]. – М. : Прогресс, 1986. – 420, [2] с.
39. Бернадська Л. В. Виховання толерантності в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності: дис. … канд. пед. наук: 13.00.07 / Бернадська Лілія Віталіївна. – К., 2008. – 230 с.
40. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: шляхи реалізації / Іван Дмитрович Бех. // Рідна школа, 2000. № 1. – С. 10–13.
41. Бех І. Д. Принципи сучасної освіти / Іван Дмитрович Бех. // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 4. – С. 5–26.
42. Бех І. Д. Виховання особистості / Іван Дмитрович Бех. – Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід.: теоретико-технологічні засади. – К. : Либідь, 2003. – 278 с.
43. Бех І. Д. Виховання особистості / Іван Дмитрович Бех. – Кн. 2: Особистісно-орієнтований підхід: науково-практичні засади. – К. : Либідь, 2003. – 342 с.
44. Бех І. Д. Виховання особистості сходження до духовності: [наук. видання] / Іван Дмитрович Бех. – К. : Либідь, 2006. – 272с.
45. Бех І. Д. Теоретико-прикладний сенс компетентнісного підходу у педагогіці / Іван Дмитрович Бех. // Виховання і культура –№ 2 (17–18), 2009. – С. 5–7.
46. Бех. І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: [наук.-метод. посіб.] / Іван Дмитрович Бех. – К. : ІЗМН, 1998 – 204 с.
47. Битинас Б. П. Педагогическая диагностика: сущность, функции, перспективы / Б. П. Битинас. // Педагогика, 1996. – № 1. – С. 4–12
48. Бобнева М. И. Социальные нормы и регуляция поведения / Маргарита Иссидоровна Бобнева. – М. : Наука, 1978. – 311 с.
49. Бодалев А. А. Воспитание и понимание человека человеком / Алексей Александрович Бодалев. – М. : Изд-во Московского университета, 1982. – 200 с.
50. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Лидия Ильинична Божович. – М., 1968. – 464 с.
51. Божович Л. И. Психологические зокономерности формирования личности в онтогенезе / Лидия Ильинична Божович. Избранные. Психологические труды / [под. ред. Д. Й. Фельдштейна]. –М., 1995. – С. 56–120.
52. Божович Л. И. Этапы формирования личности в онтогенезе / Лидия Ильинична Божович. // Возрастная и педагогическая психология: Тексты. – М. : Изд-во Московского университета, 1992. – С. 192–193.
53. Бойко В. В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и других / Виктор Васильевич Бойко. – М. : Филинъ, 1996. – 180 с.
54. Большой энциклопедический словарь / [гл. ред. А. М. Прохоров]. – М. :СПб. – 1997 – С. 1330.
55. Бондаревская Е. В. Теория и практика личностно-ориентированного образования / Евгения Васильевна Бондаревская. – Ростов-на-Дону, 2000. – 352 с.
56. Боришевський М. Й. Психологічні механізми розвитку особистості / М. Й. Боришевський // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 3 (12). – С. 26–33.
57. Братченко С. Л. Межличностный диалог и его основные атрибуты / С. Л. Братченко. // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии / [под ред. Д. А. Леонтьева, В. Г. Щур]. – М. : Смысл, 1997. – С. 201–220.
58. Братченко С. Л. Личностный рост и его критерии / С. Л. Братченко, М. Р. Миронова. // Психологические проблемы самореализации личности / [под. ред. А. А. Крылова, Л. А. Коростылевой]: – СПб. : Питер, 1997. – С. 38–46.
59. Братусь Б. С. Об одном механизме целепокладания / Б. С. Братусь. // Вопросы психологии. – 1977. № 2. – С. 121–124.
60. Братусь Б. С. К проблеме человека в психологии / Б. С. Братусь. // Вопросы психологии. – 1997 – № 5. – С. 3–19.
61. Буева Л. П. Социальная среда и сознание личности / Людмила Пантелеевна Буева. – М. : МГУ, 1968. – 268 с.
62. Бурлачук Л. Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике / Л. Ф. Бурлачук, С. М. Морозов. – К. : Наукова думка, 1989. – 197, [2] c.
63. Валеева Р А. Педагогическое кредо Я. Корчака / Р. А. Валеева. // Право ребенка на уважение. Педагогика Я. Корчака и современный опыт помощи ребенку. – СПб. : Питер, 2001. – С. 9–70.
64. Васильева Ю. А. Этногенетический подход к изучению социальных ориентаций / Ю. А. Васильева, Д. А. Леонтьев. // Иностранная психология. – 1994. – № 2 (4). –. С. 83–86.
65. Вершловский С. Г. Личность, семья, школа / Семен Григорьевич Вершловский. – СПб. : УПМ, 1996. – 134 с.
66. Весна Е. Б. Развитие взаимоотношений с миром взрослых как определяющее условие личностного становления подростка: дисс. … д-ра. психол. наук: 19.00.07 / Весна Елена Борисовна. – Москва, 1991. – 385 с.
67. Весна Е. Б. Методические рекомендации по воспитанию социальной зрелости молодежи / Елена Борислвна Весна. – М. : АПН СССР, 1991. – 45 с.
68. Вінс В. А. Психологічні особливості переживання вікової кризи підлітками школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: дис. … канд.. психол. наук: 19.00.07 / Вінс Вікторія Анатоліївна. – Переяслав-Хмельницький, 2003. – 208 с.
69. Виховання учня інтернатного закладу як суб’єкта самостійної життєдіяльності / Свириденко Світлана Олександрівна ( кер. авт. кол). – К. : Ін-т проблем виховання НАПН України – 235 c.
70. Виховуємо особистість: науково-методичний посібник / [за ред. М. Х. Карпук, Л. В. Канішевської, Н. В. Кліщук] – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2008. – 128 с.
71. Вопросы истории педагогики в СССР и за рубежом: сб. научн. трудов [Ред. кол.: В. А. Ротенберг (отв. ред.) и др.]. – М. : МПРСФСР. МГПИ имени В. И. Ленина, 1974. – 226 с.
72. Вугрич В. П. Національно-патріотичні цінності в громадянському вихованні учнів / В. П. Вугрич // Цінності освіти і виховання : наук.-метод. зб. / за заг. ред. О. Сухомлинської ; АПН України ; Центр інформації та документації Ради Європи в Україні. – К.: [б. в.], 1997. – С. 151–153.
73. Вугрич В. П. Особливості виховної роботи в школах-інтернатах у контексті підготовки учнів до життя і діяльності у громадянському суспільстві / Володимир Павлович Вугрич. // Сучасні проблеми виховання і соціально-педагогічної реабілітації:зб. наук. праць. – К. : Інститут проблем виховання АПН України, 2003. – С. 10–17.
74. Вугрич В. П. Дитячі будинки і школи-інтернати: спроба порівняльного аналізу / Володимир Павлович Вугрич. // Сучасні підходи до виховання школярів у закладах інтернатного типу [науково-методичний збірник] – К. : Інститут проблем виховання АПН України. – 2002. – С. 3–12.
75. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Лев Семенович Виготський. [под. ред. В. В. Давыдова]. – М., 1991. – 479 с.
76. Выготский Л. С. История развития высших психических функцій / Лев Семенович Выготский. // Собрание починений: В 6-ти т. – М.: Педагогіка, 1983, Т 3. – 366 с.
77. Газман О. С. Педагогическая поддержка детей в образовании как инновационная проблема / О. С. Газман. // Новые ценности образования: Десять концепций и эссе. – М., 1995. – С. 58–63.
78. Газман О. С. Воспитание и педагогическая поддержка / О. С. Газман. // Народное образование. – 1998. –№ 6. – С. 108–111.
79. Газман О. С. Педагогика свободы: путь в гуманистическую цивилизацию XXI века / Олег Газман. // Новые ценности образования. Вып. 6. – М., 1996. – С. 10–38.
80. Газман О. С. Ответственность школы за воспитание / О. С. Газман. // Педагогика. – 1997. – № 4. – С. 45–52.
81. Газман О. С. Личность – субъект новой деятельности / О. С. Газман. // Новые ценности образования. – 1995. – № 2. – 39–44.
82. Галигузова Л. Н. Педагогические аспекты воспитания детей в домах ребенка и в детских домах / Л. Н. Галигузова, С. Ю. Мещерякова, Л. М. Царегородцева. // Вопросы психологии. – 1990. – № 6. – С. 17–25.
83. Галигузова Л. Н. Проблемы социальной изоляции детей / Л. Н. Гализузова. // Вопросы психологии. – 1996. – № 3. – С. 14–16.
84. Галузяк В. М. Проблемы личностной референтности педагога / В. М. Галузяк, Н. И. Сметанский. // Педагогика. – 1998. – № 3. – С. 18–24.
85. Ган Ю. В. Проблема социальной адаптации личности: философско-социологический аспект: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. философ. наук : спец. : 09.00.01 “Онтология и теория познания” / Ган Ю. В. – Свердловськ, 1982. – 18 с.
86. Герасимов А. С. Педагогические средства воспитания толерантності у детей младшего школьного возраста: дисс. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Герасимов Сергей Александрович. – Архангельськ, 2004. – 270 с.
87. Герасимова И. А. Социально-культурная деятельность интернатных учреждений как фактор профилактики девиантного поведения: автореф. дисс. …канд. пед. наук: 13.00.05 / Герасимова Ирина Алексеевна. – Москва, 2006. – 23 с.
88. Гербеев Ю. В. Воспитательная работа в учреждениях интернатного типа / Юрий Викторович Гербеев. – М. : Просвещение, 1984. – 140 с.
89. Гербеев Ю. В. Система воспитательной работы в детском доме: [пособие для воспитателей] / Ю. В. Гербеев, А. А. Виноградова и др.. – М. : Просвещение, 1984. – 140 с.
90. Гильбух Ю. З. Психодиагностика в школе. / Юрий Зиновьевич Гильбух. – М. : Знание, 1989. – 80 с.
91. Гильбух Ю. З. Умственно одаренный ребенок. Психология, диагностика, педагогика / Юрий Зиновьевич Гильбух – К. : Укрвузполиграф, 1992. – 83 с.
92. Голованова Н. Ф. Общая педагогика: [учебное пособие для вузов] / Надежда Филипповна Голованова. – СПб. : Речь, 2005. – 317 с.
93. Гордеева А. Реабилитационная педагогика: от теории к практике / Анна Гордеева. – М. : Академия, 2001. – 212 с.
94. Горностай П. П. Социализация личности и психологические роли / П. П. Горностай // Теоретические и прикладне вопросы психологии: Материалы юбилейной конференции “Ананьевские чтения 97”. – СПб. – 1997. – Вып. 3. – Ч. I. С. 325–330.
95. Гошовський Я. О. Становлення образу “Я” в підлітків шкіл-інтернатів в умовах деривації батьківського впливу: дис. … канд. психол. наук: 19.00.07 / Гошовський Ярослав Олександрович. – К., 1995. – 117 с.
96. Гладков С. М. Готовность будущого специалиста к педагогической поддержке личности в учреждениях интернатного типа: дисс. … канд. пед. наук: 13.00.08 / Гладков Сергей Михайлович. – Балашов, 2005. – 165 с.
97. Грицай Ю. О. Теорія і методика виховання / Юрий Олександрович Грицай. – Миколаїв : Видавництво МДУ ім. В. О. Сухомлинського, 2005. – 236 с.
98. Громкова М. Т. Если Вы – преподаватель… [из серии “В поисках здорового смысла”] / Майя Тимофеевна Громкова. – М. : ТОО “ДИЗ – АРТ”,1998. – 152 с.
99. Гусинский Э. Н. Образование личности: [пособие для преподавателей] / Эрнст Николаевич Гусинский. – М. : Интер – пракс, 1994. – 136 с.
100. Гундарь О. Н. Социальная зрелость личности как проблема теории научного социализма: дисс. … канд. филос. наук: 09.00.01 / Гундарь Ольга Николаевна. – Ростов-на-Дону. – 1987. – 187 с.
101. Гудзовская А. А. Социально-психологическое исследование становления социальной зрелости: дисс. … канд. психол. наук: 19.00.05 / Гудзовская Алла Анатольевна. Самара, 1998. – 234 с.
102. Давыденко Т. Рефлексивное управление школой: теория и практика / Татьяна Давыденко. – Москва – Белгород, 1995. – 251 с.
103. Давыдов В. В. Личности надо “выделиться” / Василий Васильевич Давыдов. // С чего начинается личность. – М., 1979. – С. 110–111.
104. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка. – В 4-х т ./ В. И. Даль. – М., ГИС, 1955. – Т. 3. – 555 с.
105. Даниленко И. М. Моральные критерии социальной зрелости / Ирина Михайловна Даниленко. – М. : Знание, 1980. – 64 с.
106. Дахин А. Н. Педагогическое моделирование: сущность, эффективность и неопределенность / А. Н. Дахин. // Школьные технологии. – 2002. – № 2. – С. 62–67.
107. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти // Освіта України. – 2004. – 20 січня (№ 5). – С. 1–13.
108. Дементьева И. Ф. Социальная адаптация детей-сирот: Проблемы и перспективы в условиях рынка / И. Ф. Дементьева. // Социологическое исследование. – 1992. – № 10. – С. 62–70.
109. Демин М. В. Природа деятельности / Михаил Васильевич Демин. – М. : Знание, 1984. – 168 с.
110. Деркач А. А. Педагогика и психология деятельности организатора детского спорта: [учебное пособие для педагогических институтов] / А. А. Деркач, А. А. Исаев. – М. : Просвещение, 1985. – 335 с.
111. Дикун И. В. Формирование жизненной компетентности у воспитанников интернатных учреждений как средство их подготовки к самостоятельной жизни: дисс. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Дикун Инна Владимировна. – СПб. – 2005. – 165 с.
112. Дубровина И. В. Психологические программы развития личности в подростковом и старшем школьном воздасте / Ирина Владимировна Дубровина. – М. : Академический проект, 2000. – 128 с.
113. Дж. Дьюи. Демократия и образование: [перевод с английского] / Дж. Дьюи. – М. : Педагогика – Пресс, 2000 – 384 с.
114. Дж. Дьюи. Школа и общество / Дж. Дьюи. – М.: Работник просвещения – 1924. – 127 с.
115. Дьяченко М. И. Готовность к деятельности в напряженных ситуациях / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович, В. А. Пономаренко. – Минск : Изд-во “Университетское”, 1985. – 206 с.
116. Дьяченко М. И. Психологические проблемы готовности к деятельности / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович. – Минск : Изд-во БГУ, 1976. – 176 с.
117. Дюркгейм Э. Социология образования / Эмиль Дюркгейм. – М. : Канон, 1996. – 352 с.
118. Энциклопедический социологический словарь / под ред. Г. В. Осипова; РАН. Ин-т. соц.-полит исслед. – М., 1995. – 939 с.
119. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; [відповід. ред. Василь Григорович Кремень.] – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
120. Єрмоленко С. Я. Новый російсько-український словник-довідник: близько 100 тис слів / [уклад. С. Я. Єрмоленко та ін.] – вид. 2-ге, доп. і перероб. – К. : Довіра; УНВЦ “Рідна мова”, 1999. – 878 с.
121. Ермоленко Г. В. Основы социального воспитания подростка в деятельности временных детских объединений: дисс. … канд. пед. наук: 13.00.06 / Ермоленко Галина Васильевна. – М., 1999. – 137 с.
122. Эльконин Д. Б. Избранные психологические труды: проблемы возрастной и педагогической психологии / Даниил Борисович Эльконин; [под ред. Д. Й. Фельдштейна]. – М., 1995. – 224 с.
123. Життєва компетентність особистості / за ред. Л. В. Сохань, І. Г Єрмакова, Г. М. Несен. – К. : Богдана, 2003. – 520 с.
124. Жизненный путь личносты: (Вопросы теории и методологии социально-психологического исследования) / Л. В. Сохань, Е. Г. Злобина, В. А. Тихонович и др. – К. : Наукова думка, 1987. – 279 с.
125. Закон України “Про охорону дитинства”. // Голос України. – 2001. – 6 червня. – № 98 (2598).
126. Звєрєва І. Д. Соціальна робота з дітьми та молоддю (Теоретико-методологічні основи) / І. Д. Звєрєва, І. Д. Козубовська, В. Ю. Керецман, О. П. Пічкар. – Ужгород : УЖНУ, 2000. – Ч.1. – 192 с.
127. Звєрєва І. Д. Діагностика моральної вихованості школярів / І. Д.Звєрєва, Л. Г. Коваль, П. Д. Фролов. – К. : ІСДО, 1995. –156 с.
128. Здравомыслов А. Г. Отношение к труду и ценностные ориентации личности / А. Г. Здравомыслов, В. А. Ядов. // Социология в СССР. – М.: Просвещение, 1976. – Т. 2. – С. 199–200.
129. Зеньковский В. В. Проблемы воспитания в свете христианской антропологии / Василий Васильевич Зеньковский. – М. : Издательство Свято-Владимирского Братства, 1993. – 224 с.
130. Зимняя И. А. Воспитание – проблема современного образования в России (состояние, пути решения) / И. А. Зимняя, Б. Н. Боденко, Н. А. Морозова. – М. : Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 1999. – 82 с.
131. Зимняя И. А. Педагогическая психология: [учебник для вузов] / Ирина Алексеевна Зимняя. – М. : Логос, 1999. – 384 с.
132. Зинченко В. П. Психологическая педагогика. Материалы к курсу лекций. / Владимир Петрович Зинченко. Изд-во : Живое знание – Самара, 1988. – Ч. I. – 216с.
133. Иванюк Н. А. Некоторые аспекты содействия социальной адаптации воспитанников интернатных учреждений: [пособие] / Н. А. Иванюк, А. М. Маханько и др. – Минск : РУМЦ, 2003. – 118 с.
134. Иконникова С. Н. На пороге гражданской зрелости: об активной жизненной позиции молодого человека / С. Н. Иконникова, В. Г. Лисовский. – Л., 1982. – 172 с.
135. Искрин Н. С. Управление развитием воспитательной системы образовательного интернатного учреждения: дисс. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Искрин Никита Сергеевич. – Казань, 2004. – 264 с.
136. Каган М. С. Мир общения: проблемы межсубъектных отношений / Моисей Самойлович. – М. : Политиздат, 1998. – 319 с.
137. Каменева Е. Г. Развитие социальной зрелости студентов педагогического вуза: дисс. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Каменева Елена Григорьевна. – Оренбург, 2004. – 184 с.
138. Канішевська Л. В. Виховання соціальної зрлості учнів шкіл-інтернатів для дітей-сиріт як педагогічна проблема / Л. В. Канішевська // Вересень : наук.-метод. журнал. – Миколаїв, 1999. – Вип. 2. – 74 с. – С. 60–63.
139. Канішевська Л. В. Питання визначення сутності феномена “соціальна зрілість” особистості / Л. В. Канішевська // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : [зб. наук праць / редкол.: Т. І. Сущенко (відп. ред.) та ін.]. – Запоріжжя, 2007. – Вип. 45. – 288 с. – С. 160–166.
140. Канішевська Л. В. Ґенеза педагогічних знань щодо сутності феномена “соціальна зрілість” / Л. В. Канішевська // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць. – Кам’янець-Подільський, 2007. – Вип. 10. – Т. 2. – 576 с. – С. 38–47.
141. Канішевська Л. В. Практичні аспекти реалізації педагогічної підтримки старшокласників інтернатних закладів як одна з умов виховання соціальної зрілості / Л. В. Канішевська // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. праць ; [за заг. ред. академ. АПН України М. Б. Євтуха, уклад. – О. В. Михайличенко]. – К. : КНЛУ. 2008. – Вип. 36. – 264 с. – С. 55–59.
142. Канішевська Л. В. Організаційно-методична підготовка педагогів до виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів / Л. В. Канішевська // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць. – Ін-т проблем виховання АПН України, Київ : ТОВ “Імекс-ЛТД”, 2008. – Вип. 11. – 450 с. – С. 134–143.
143. Канішевська Л. В. Особливості виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів / Л. В. Канішевська // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. праць ; [за заг. ред. академ. АПН України М. Б. Євтуха, уклад. – О. В. Михайличенко]. – К. : КНЛУ, 2008. – Вип. 37. – 180 с. – С. 35–41.
144. Канішевська Л. В. Виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності (практичні аспекти) / Л. В. Канішевська // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць. – Кам’янець-Подільський : Медобори, 2008. – Вип. 12. – Кн. 2. – 480 с. – С. 205–214.
145. Канішевська Л. В. До проблеми використання прийомів арт-терапії в процесі виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів / Л. В. Канішевська // Теоретико-практичні аспекти виховної роботи в закладах інтернатного типу : зб. наук. праць. – К. : Ін-т проблем виховання АПН України, 2009. – Кн. 2. – 106 с. – С. 26–31.
146. Канішевська Л. В. Реалізація здоров’язбережувальної функції інтернатних закладів у процесі виховання соціальної зрілості старшокласників / Л. В. Канішевська // Педагогічна освіта: теорія і практика. Педагогіка. Психологія : [зб. наук. праць / редкол: В. О. Огнев’юк, І. Д. Бех, Л. Л. Хоружа]. – К. : Університет, 2008. – № 10 (Ч. ІІ). – 164 с. – С. 114–117.
147. Канішевська Л. В. Взаємодія педагогів і вихованців на основі педагогічної підтримки як умова виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів / Л. В. Канішевська // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць. – Вип. 13. – Кн. 1. – Кам’янець-Подільський : Видавець Зволейко Д. Г. , 2009. – 600 с. – С. 369–379.
148. Канішевська Л. В. Організація соціально-культурної діяльності старшокласників з формування соціального досвіду / Л. В. Канішевська // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць. / Ін-т проблем виховання НАПН України. – Кіровоград : ТОВ “Імекс-ЛТД”, 2010. – Вип. 14. – Кн. 1. – 648 с. – С. 116–124.
149. Канішевська Л. В. Зміст програми “Виховуємо соціально зрілу особистість” і методика її впровадження у позаурочну діяльність шкіл-інтернатів / Л. В. Канішевська // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. праць ; [за заг. ред. проф. О. В. Матвієнко, уклад. – доц. В. В. Кудіна]. – К. : Вид. центр КНЛУ, 2010. – Вип. 42. – 228 с. – С. 61–66.
150. Канішевська Л. В. Стан сформованості соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів / Л. В. Канішевська // Духовність особистості: методологія, теорія і практика : зб. наук. праць ; [гол. ред. Г. П. Шевченко]. – Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010. – Вип. 4 (39). – 240 с. – С. 98–107.
151. Канішевська Л. В. Змістова структура соціальної зрілості старшокласників шкіл-інтернатів // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. праць ; [за заг. ред. проф. О. В. Матвієнко, укладач – доц. В. В. Кудіна]. – К. : Вид. центр КНЛУ, 2011. – Вип. 43. – 213 с. – С. 187–192.
152. Канішевська Л. В. Форми і методи виховання соціальної зрілості у старшокласників шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності / Л. В. Канішевська // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 11. Соціальна робота. Соціальна педагогіка : зб. наук. праць. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – Вип. 12. – 238 с. – С. 184–192.
153. Канішевська Л. В. Усвідомлення соціальної ролі “майбутній сім’янин” як одна з педагогічних умов виховання соціальної зрілості старшокласників шкіл-