ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ НЕФІЛОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ

Краткое описание

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ДРОЗДОВА ІРИНА ПЕТРІВНА

УДК 37.02.046.16: 811.161.2

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ
УКРАЇНСЬКОГО ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ
СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
НЕФІЛОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ

13.00.02 – теорія та методика навчання (українська мова)

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
доктор педагогічних наук, професор
ПЕНТИЛЮК Марія Іванівна

Херсон – 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………….…………….....5
ВСТУП…………………………………………………………………….......6
РОЗДІЛ 1.
НАУКОВИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ НЕФІЛОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ ……………………………………………20
1.1. Філософське підґрунтя розвитку професійного мовлення…………...20
1.2. Соціокультурологічні аспекти дослідження професійного мовлення…………………………………………………………………………….37
1.3. Професійне мовлення як лінгводидактична проблема……………….59
1.3.1. Текст і дискурс у навчанні професійного мовлення………………..66
1.3.2. Професійний дискурс і мовна особистість студента-нефілолога…………………………………………………………………..………80
1.3.3. Складові мовної картини світу майбутнього фахівця…..…………..89
Висновки до розділу 1………..……………………………………………...97
РОЗДІЛ 2.
ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ ……………………………......99
2.1. Психологічні характеристики студента-нефілолога………………….99
2.2. Специфіка пізнавальних процесів і мовленнєвої діяльності студентів…………………………………………………………………………...105
2.2.1. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності………….…………105
2.2.2. Мовленнєві здібності і креативність в професійній діяльності…..117
2.2.3. Роль розумових процесів у розвитку професійного мовлення........125
2.2.4. Саморозвиток мовної особистості……………………………….....138
2.3. Психолінгвістичні умови розвитку професійного мовлення……….144
2.3.1. Особливості внутрішнього і зовнішнього мовлення……………....144
2.3.2. Процес породження мовленнєвої діяльності…………………........150
Висновки до розділу 2……………………………………………………...164
РОЗДІЛ 3.
ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ………………………………………......................166
3.1. Цілі та зміст мовної підготовки студентів-нефілологів….……….....166
3.1.1. Лінгводидактичні стратегії оволодіння професійним мовленням..166
3.1.2. Основні підходи до розвитку професійного мовлення студентів...178
3.2. Аспекти та закономірності розвитку професійного мовлення……...192
3.3. Принципи навчання професійного мовлення......................................204
3.3.1. Співвідношення цілей навчання української мови і методичних принципів залежно від внутрішніх чинників її засвоєння……………………......204
3.4. Методи, прийоми і засоби розвитку професійного мовлення ……...213
3.5. Явища інтерференції в мовленні студентів та шляхи їх подолання………221
3.6. Роль особистості викладача в інтенсифікації навчального процесу……………………………………………………………………………...229
3.7. Перспективи поліпшення навчання професійного мовлення………236
Висновки до розділу 3……………………..……………………………...............241
РОЗДІЛ 4.
ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ УМІНЬ І НАВИЧОК УКРАЇНСЬКОГО ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ……….243
4.1. Технології навчання української мови як реалізація мети та завдань професійної підготовки фахівців………………………………………………...243
4.2. Методика аудиторних і позааудиторних занять.…………………….250
4.3. Інтерактивні методи навчання в мовленнєвій діяльності студентів.…………………………………………………………………………..267
4.3.1. Ділові ігри як засіб розвитку професійного мовлення…………….267
4.3.2. Тренінг у методиці навчання української мови.………..….............273
4.3.3. Метод проектів у навчанні студентів української мови....………..283
4.4. Система вправ із розвитку професійного мовлення.……..………….288
4.5. Розвиток мовлення студентів на основі фахової термінології……...300
4.6. Текстоцентричний підхід до розвитку професійного мовлення……309
4.6.1. Критерії добору текстів для навчання……………………………...309
4.6.2. Форми роботи з текстом й види мовленнєвої діяльності…………315
Висновки до розділу 4……………………………………………………...325
РОЗДІЛ 5.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ ЗА РОЗРОБЛЕНОЮ МЕТОДИКОЮ…………………………………………….327
5.1. Мета і завдання, критерії експериментально-дослідного навчання професійного мовлення…………………………………………………………...327
5.2. Обґрунтування експериментальної методики й аналіз даних констатувального експерименту…………………………………………………335
5.3. Методика формувального експерименту………………………….....347
5.3.1. Хід дослідного навчання…………………………………………….357
5.3.2. Аналіз результатів експериментального дослідження…….............375
Висновки до розділу 5……………………………………………………...393
ВИСНОВКИ………………………………………………………………..396
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….....404
ДОДАТКИ………………………………………………………………….451

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

1. ЕГ – експериментальні групи;
2. КЕ – констатувальний експеримент;
3. КГ – контрольні групи;
4. МВ – мовленнєві вправи;
5. МД – мовленнєва діяльність;
6. МЗ – мовленнєві завдання;
7. МО – мовна особистість;
8. МУ – мовленнєві уміння;
9. ПМУ – професійно-мовленнєві уміння;
10. ОКХ – освітньо-кваліфікаційна характеристика спеціальності (напрям підготовки фахівців);
11. ОПП – освітньо-професійна програма спеціальності;
12. СРС – самостійна робота студента;
13. УМВ – умовно-мовленнєві вправи;
14. ФЕ – формувальний експеримент.

ВСТУП

Актуальність дослідження. Потреби суспільства визначають якісно новий зміст, мету освіти й необхідність досконалого володіння українською мовою як важливим компонентом професійної підготовки фахівців різного профілю. Орієнтація вищої освіти на всебічний розвиток мовної особистості студентів, зміцнення їхніх мовленнєвих навичок і вдосконалення умінь правильно й виразно передавати свої думки, посилення зв’язку змісту навчання студентів із їхньою майбутньою професійною діяльністю є тим фундаментом, на якому має ґрунтуватися весь навчальний процес із будь-якого фаху. Міцні знання української мови сприяють ефективному засвоєнню фахових дисциплін, творчому зростанню особистості, формуванню національного менталітету громадянина України. В умовах соціально-економічних реформ одним із найважливіших завдань вищої освіти є розробка й реалізація особистісно орієнтованої моделі розвитку українського професійного мовлення студентів-нефілологів ВНЗ, розрахованої на підготовку висококваліфікованого спеціаліста, здатного виявляти стійкі фахові знання українською мовою та професіоналізм у ділових ситуаціях спілкування, бути конкурентоздатним.
Ідеї творчого розвитку потенціалу людини зафіксовано в державних документах: Конституції України, Державній національній програмі «Освіта (Україна ХХІ століття)» (1994), Національній доктрині розвитку освіти (2002), нормативно-правових документах, що регламентують діяльність системи вищої освіти, Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти, Болонській декларації «Про європейський простір вищої освіти» й інших законодавчих актах.
Проблема формування майбутніх фахівців має особливе значення, оскільки від рівня їхньої підготовки й компетентності залежить успішність розвитку науково-природничого та суспільного виробництва й готовності сучасної молоді до розв’язання завдань, що ставить перед ним ринок праці. Тому одним із пріоритетних завдань вищої школи є запровадження викладання навчальних дисциплін у ВНЗ нефілологічного профілю державною мовою, здійснення моніторингу проблем викладання української мови й обговорення плану щодо поліпшення її засвоєння. Для того, щоб навчання у вищій школі було успішним та ефективним, студентам необхідно досконало оволодіти вмінням адекватно сприймати науково-навчальні тексти, чітко розмежовувати в них головну і другорядну інформацію, відтворювати їх зміст у перекодованому вигляді плану, тез, конспекту, анотації; реферувати науково-навчальну літературу, критично її оцінювати тощо. Вимоги до підвищення якості підготовки фахівців визначили необхідність пошуку інноваційних методів і прийомів навчання, а також адекватних їм форм контролю знань, умінь і навичок студентів, спонукали нас до діалектичної оцінки напрацьованого в цій галузі в Україні і за кордоном, що дало змогу розробити теоретичну базу нашого дослідження й визначити практичні шляхи його реалізації.
Теоретико-методологічною основою дослідження стала теорія мовленнєвої діяльності про механізми уяви, мовлення і пам’яті; структуру мовленнєвої і пізнавальної діяльності, особливості засвоєння мови й мовлення (Б.Бєляєв, Л.Виготський, П.Гальперин, М.Жинкін, І.Зимня, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, І.Синиця, А.Супрун, Л.Щерба); праці вітчизняних та зарубіжних лінгвістів про мову як систему, що виявляється у взаємозв’язках мовних явищ (Ф.Бацевич, Л.Булаховський, В.Виноградов, І.Вихованець, К.Городенська, І.Кочан, І.Кочерган, Л.Мацько, В.Олексенко, М.Плющ, Л.Струганець).
З метою науково-теоретичного аналізу різноманітних концепцій висвітлення проблеми опрацювання тексту в лінгводидактичній науковій літературі (загальноосвітньої та вищої шкіл) розглянуто праці вчених різних шкіл, напрямів і течій (Г.Костюк, О.Лурія, О.Леонтьєв, А.Маркова, Х.Ортега-і-Гассет, Р.Барт, Д.Слобін, Дж.Стюарт, Г.Риккерт, Х.Хекхаузен, Ч.Ф.Хоккет). З лінгвістики тексту проаналізовано роботи сучасних учених (Н.Безсмертна, О.Залевська, Н.Зарубіна, Л.Златів, Т.Ладиженська, В.Мельничайко, Н.Метс, О.Москальська, Т.Усатенко та ін.). Особливе місце приділялося працям учених із загальних питань теорії навчання, когнітивного, компетентнісного, комунікативно-діяльнісного й інших підходів до навчання мови, а також питань, пов’язаних з удосконаленням методики навчання рідної і другої мов, проблем сучасної організації і розвитку вищої освіти (А.Алексюк, С.Архангельський, Ю.Бабанський, З.Бакум, О.Біляєв, А.Богуш, М.Вашуленко, Н.Голуб, Н.Кічук, А.Коваль, З.Курлянд, Т.Ладиженська, О.Любашенко, В.Мельничайко, Л.Паламар, М.Пентилюк, О.Пєхота, К.Плиско, Т.Симоненко, Л.Скуратівський, Т.Сущенко, Л.Федоренко, І.Хом’як, О.Хорошковська, Г.Шелехова).
Віддаючи належне беззаперечній науковій цінності всіх цих досліджень, слід зазначити, що існує низка нерозв’язаних у науковій літературі суперечностей між принципами загальноосвітньої діяльності, професійної підготовки, ґрунтовного визначення окремих аспектів навчання і реальною специфікою навчання української мови в теоретичному й практичному аспекті розвитку професійного мовлення студентів ВНЗ України. Недостатнє опрацювання цієї проблеми в теорії і методиці навчання, її вагоме соціальне й педагогічне значення зумовили вибір теми дисертації «Теоретико-методичні засади розвитку українського професійного мовлення студентів вищих навчальних закладів нефілологічного профілю».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною комплексної теми кафедри українського мовознавства Херсонського державного університету «Технології формування комунікативно-професійної компетенції майбутніх фахівців гуманітарної сфери в умовах стандартизованої мовної освіти» (реєстраційний номер РК 0107U 000759), що входить до загальноуніверситетської теми «Провідні тенденції підготовки фахівців у галузі освіти в контексті Болонського процесу» (реєстраційний номер 0109U 002277). Тему дисертації затверджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 2 від 24.02.2004 р.) та узгоджено вченою радою Херсонського державного університету (протокол № 10 від 09.06.2008 р.).
Мета роботи полягає в теоретичному й експериментальному обґрунтуванні та розробці методичної системи розвитку українського професійного мовлення студентів ВНЗ нефілологічного профілю під час вивчення професійно спрямованих мовних курсів і фахових дисциплін.
Для досягнення поставленої мети визначено завдання дослідження:
– здійснити всебічний аналіз стану проблеми в літературі та практиці з розвитку професійного мовлення студентів у процесі їх навчання української мови з урахуванням фахових інтересів;
– з’ясувати філософські, соціокультурологічні, лінгвістичні, психологічні, психолінгвістичні чинники розвитку українського професійного мовлення та лінгводидактичні принципи їх реалізації в навчальному процесі;
– визначити критерії і фактичний рівень сформованості навичок професійного мовлення в студентів-нефілологів ВНЗ;
– дослідити основні формувальні елементи та види мовленнєвої діяльності (усне й писемне, підготовлене і непідготовлене мовлення, етапи їх формування);
– уточнити зміст і здійснити відбір навчального матеріалу для розвитку українського професійного мовлення з урахуванням фахової спрямованості студентів ВНЗ;
− виробити методологічне підґрунтя пропонованого дослідження: основні принципи, методи, прийоми, форми роботи у ВНЗ, що забезпечуватимуть розвиток навичок професійного мовлення студентів;
− розробити концепцію навчання мови, наближену до змісту майбутньої професійної діяльності фахівців нефілологічної сфери;
– проаналізувати й відібрати методи і прийоми розвитку українського професійного мовлення та визначити типологію занять для інтенсифікації навчального процесу;
– змоделювати й експериментально перевірити організаційно-методичну систему розвитку професійного мовлення в процесі навчання української мови студентів ВНЗ нефілологічного профілю.
Об’єктом дослідження є процес формування знань, умінь і навичок професійного мовлення студентів нефілологічного профілю під час вивчення фундаментальних та професійно спрямованих теоретико-практичних і практичних дисциплін.
Предмет дослідження – методика роботи з розвитку українського професійного мовлення студентів ВНЗ нефілологічного профілю.
Провідна ідея дослідження: професійне мовлення розглядається як важлива професійно орієнтована якість особистості студента ВНЗ нефілологічного профілю, що може бути розвинена на основі навчання української мови у вищій школі.
Концепція дослідження. Теоретичне і практичне вивчення проблеми дає змогу сформувати авторську концепцію дослідження про безперервність, поетапне формування й розвиток українського професійного мовлення в процесі реалізації когнітивно-комунікативного, компетентнісно-діяльнісного, професійно орієнтованого й інших підходів до навчання української мови. Це потребує обґрунтування нових підходів до змісту, методів і форм організації практичної роботи з розвитку професійного мовлення студентів. Концепція наближення змісту і форм практичного навчання мови у вищій школі до майбутньої професійної діяльності враховує основні положення філософії вищої освіти й побудована на основі системного підходу. Ефективність процесу розвитку навичок українського професійного мовлення студентів залежить від того, наскільки в методології та змісті практичного навчання мови враховано специфіку майбутньої професії студента. Складність і своєрідність цього процесу в тому, що професійна діяльність студентів-нефілологів ВНЗ характеризується багатогранністю, що потребує різноманітних форм практичної підготовки. Проте основними вміннями й навичками студентів мають бути професійно-комунікативні українськомовні вміння репрезентації потенціалу дидактичного дискурсу, основною одиницею якого є навчальні тексти різних стилів і жанрів.
Розвиток професійного українського мовлення майбутнього фахівця є ефективним за умови реалізації таких основних принципів: функціонально-комунікативного; антропоцентризму; інтеграції; системної організації навчання; цілеспрямованості та послідовності; високої результативності кожного виду робіт, що знаходять реалізацію в системних знаннях; урахування реальної загальноосвітньої навченості й індивідуальних особливостей студентів ВНЗ тощо.
Головна думка й основні положення дослідження зосереджені в загальній гіпотезі, що ґрунтується на припущенні про залежність розвитку українського професійного мовлення студентів нефілологічних факультетів від змісту, методів, форм запропонованого комплексу всієї технології навчання української мови.
Загальна гіпотеза конкретизована в низці часткових гіпотез:
– розвиток професійно-комунікативних умінь і навичок студентів під час навчання української мови у ВНЗ сприятиме саморозвитку особистості (серед яких першочерговими є національна самоідентифікація, розвиток духовності, інтелекту, волі, мовне і мовленнєве вдосконалення), а також формуванню професійних якостей у підготовці кваліфікованих фахівців;
– визначені професійні вміння й навички українського мовлення студентів ВНЗ будуть успішно формуватися й удосконалюватися за умови реалізації під час дослідного експериментального навчання неперервного, поступового, логічного, послідовного та цілеспрямованого застосування принципів майбутньої практичної діяльності студентів, а також форм і змісту навчального лінгвістичного матеріалу;
– якість сформованих компонентів лінгвістичних, предметних, прагматичних і технологічних умінь та навичок майбутніх фахівців залежить від узгодження інтелектуальної сфери з мотиваційним забезпеченням, тобто усвідомленням окремим індивідом потреби в українськомовному професійному вдосконаленні.
Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки висунутої гіпотези було розроблено програму дослідного навчання, що включає не лише загальнонаукові, а й спеціальні методи дослідження: теоретичні – вивчення, аналіз і синтез досягнень сучасної філософської, психолого-педагогічної, соціолінгвістичної, лінгвістичної літератури; цілеспрямоване вивчення лінгводидактичної літератури з орієнтацією на формулювання гіпотези й визначення загальних концептуальних положень дослідження; аналіз і синтез передового досвіду роботи науковців, викладачів-практиків, власного викладацького досвіду; класифікація й систематизація теоретичних і експериментальних даних; розробка моделі розвитку українського професійного мовлення студентів; емпіричні – констатувальний зріз, бесіди з викладачами, спілкування зі студентами, інтерв’ювання, пряме й опосередковане спостереження за педагогічним процесом у нефілологічних навчальних закладах, аналіз письмових робіт студентів, анкетування й тестування, педагогічний (констатувальний і формувальний) експеримент; методи оцінки, самооцінки, статистичного аналізу експериментального матеріалу, метод математично-статистичного обробки результатів дослідного навчання.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Харківської національної академії міського господарства, Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Національного фармацевтичного університету, Львівського національного університету імені Івана Франка, Херсонського державного університету, Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, Східноукраїнського національного технічного університету імені Володимира Даля, Харківського державного інституту культури, Бердянського державного педагогічного університету, Республіканського вищого навчального закладу «Кримський гуманітарний університет», Тернопільського національного економічного університету. На різних етапах (2003-2010 рр.) у дослідженні брало участь 1020 студентів та 34 викладачі; формувальним експериментом було охоплено 738 студентів (експериментальну вибірку склали 375 студентів, контрольну – 363 особи). Усього під час експерименту в статистичній обробці було розглянуто 192 контрольних зрізи.
Наукова новизна дослідження полягає в науковому й практичному обґрунтуванні цілісної системи розвитку навичок українського професійного мовлення в процесі навчання української мови студентів ВНЗ, що включає теоретичні засади (цілі, зміст, принципи, методи й прийоми, систему завдань, типологію навчальних занять, комплекс загальнонаукових, науково-технічних і природничих текстів тощо) та методику навчання.
Уперше науково обґрунтовано у вітчизняній лінгводидактиці теоретико-методичні засади й концепцію розвитку професійного мовлення студентів нефілологічного профілю вищого навчального закладу, уведено в науковий обіг поняття «професійний менталітет»;
запропоновано власне трактування поняття «професійне мовлення», схарактеризовано й уможливлено поняття «професійний дискурс», встановлено сутність означених феноменів як складних інтегративних утворень у цілісній структурі мовної особистості студента;
розроблено авторську методику розвитку професійного мовлення студентів, сукупність педагогічних умов, за яких досліджуваний процес є продуктивним у ВНЗ: позитивна динаміка мотивації досягнень у розвитку професійного мовлення, доцільні прийоми розвитку на мотиваційно-мовленнєвій основі українського професійного мовлення; оптимальність комплексу організаційно-методичних засобів, спрямованих на саморозвиток мовної особистості та креативності студентів, застосування й актуалізація інтерактивних методів навчання в мовленнєвій і навчально-пізнавальній діяльності майбутнього фахівця;
виокремлено й схарактеризовано критерії рівнів володіння професійним мовленням і критерії оцінювання рівнів сформованості професійного мовлення студентів за різними аспектами;
теоретично обґрунтовано й експериментально апробовано професійно орієнтовану лінгводидактичну модель розвитку українського професійного мовлення засобами навчальних текстів за фахом, що базується на засадах системи міжпредметних і внутнішньопредметних зв’язків фахових дисциплін та української мови; поставлено питання про створення умов для успішного опанування, сприймання й відтворення студентами ВНЗ нефілологічного профілю в розгорнутому, згорнутому, перекодованому вигляді змісту науково-навчального і фахового тексту українською мовою;
описано статистичну модель розвитку професійного мовлення студентів-нефілологів за допомогою коефіцієнту лінійної кореляції (Пірсона), що дозволило встановити прямі зв’язки між перемінними величинами за їх абсолютним значенням;
з’ясовано і визначено чинники, що впливають на якість професійного мовлення і зумовлюють процес його розвитку в студентів та моніторинг його динаміки в умовах нефілологічного ВНЗ;
уточнено зміст понять «професійне мовлення» та «професійне мовлення студентів нефілологічних спеціальностей ВНЗ», їх обсяг і структуру, парадигму й рівні, обґрунтовано основні положення цих понять із погляду лінгвістики;
досліджено й скореговано природу тексту як основної форми організації професійного мовлення, окреслено критерії і характеристики навчального тексту; проаналізовано позиції адресанта / адресата під час комунікації за фахом, з’ясовано специфіку професійного спілкування залежно від рівня його сформованості в студентів як майбутніх фахівців;
доповнено й конкретизовано науковий статус феномена «професійне мовлення», його структуру та компоненти з-поміж близьких до нього таких дефініцій, як «професійне мовлення студентів нефілологічних спеціальностей ВНЗ», «професійний дискурс»;
виявлено та інтерпретовано функції тексту й професійного дискурсу, їх сутність, структуру та співвідношення, що дало змогу вказати, які саме вміння потрібно сформувати у студентів для розвитку професійного мовлення; визначено механізми комунікації за фахом, зокрема мовної віртуальної комунікації, яка складається з окремих мовленнєвих дій;
подальшого вдосконалення набула методика професійної підготовки майбутнього фахівця до саморозвитку професійного мовлення студентів-нефілологів, що розрахована на підготовку висококваліфікованого спеціаліста, здатного виявляти стійкі фахові знання українською мовою в ділових ситуаціях спілкування, бути конкурентоспроможним.
Практичне значення одержаних результатів визначається обґрунтованістю основних теоретичних положень і висновків: розроблено лінгводидактичні засади та змодельовано педагогічну систему розвитку професійного українського мовлення студентів нефілологічних факультетів вищої школи; рекомендовано методи, прийоми роботи, систему вправ і завдань для розвитку професійного мовлення студентів й опрацювання текстів за фахом; упорядковано номенклатуру спеціальних текстів, співвіднесених з актуальними для навчального процесу жанрами; систематизовано типологію текстів із метою вдосконалення сформованості вмінь текстосприйняття і текстовідтворення; упроваджено технологію аудиторних і позааудиторних занять як основи формування професійного мовлення, представлено інтерактивні методи навчання і форми роботи з текстом за видами в мовленнєвій діяльності студентів.
Основні положення і висновки дисертації можуть бути використані під час викладання фахових дисциплін, що уможливлюють подальшу підготовку студентів засобами української мови. Дослідження відкриває нові можливості для вдосконалення й істотного корегування навчальних програм, посібників, підручників як з української мови, так і з дисциплін, що вивчаються студентами-нефілологами у ВНЗ, використання в практиці навчання української мови за професійним спрямуванням під час проведення лекцій, практичних занять у закладах післядипломної професійної освіти.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у Харківській національній академії міського господарства (акт № 2102 від 28.10.2010 р.), Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (акт № 127-0825-07 від 04.01.2011 р.), Національному фармацевтичному університеті (акт № 2725/ 03 від 16.11.2010 р.), Львівському національному університеті імені Івана Франка (акт № 3999-Р4 від 03.11.2010 р.), Херсонському державному університеті (акт № 07-12/126 від 27.01.2011 р.), Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка (акт № 1/3358 від 16.11.2010 р.), Східноукраїнському національному технічному університеті імені Володимира Даля (акт № 108.115-2286/42 від 26.10.2010 р.), Харківському державному інституті культури (акт № 38-01-1018 від 11.11.2010 р.), Бердянському державному педагогічному університеті (акт № 63/2039-01 від 27.10.2010 р.); Республіканському вищому навчальному закладі «Кримський гуманітарний університет» (акт № 86 від 27.10.2010 р.), Тернопільському національному економічному університеті (акт № 126-24/2423 від 08.11.2010 р.).
Достовірність результатів дослідження забезпечується комплексним підходом до розв’язання поставлених завдань, опорою на наукову методологію (філософську, загальнонаукову, конкретно-наукову), ґрунтовною підготовкою і проведенням експерименту із застосуванням методів, адекватних предмету і завданням дослідження; якісним і кількісним аналізом одержаних результатів, коректністю статистичної оцінки набутих експериментальних даних. Одержані наукові результати, що виносяться на захист, є особистим досягненням здобувача. У них узагальнено тридцятирічний досвід власної педагогічної діяльності у вищій школі, практику читання авторських спецкурсів «Методика викладання у вищій школі», «Педагогіка і психологія вищої школи» та курсів «Ділова українська мова», «Українська мова (за професійним спрямуванням)», «Українська мова (за правознавчим спрямуванням)» для студентів 1, 2, 4, 5 курсів різних факультетів Харківської національної академії міського господарства та Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Автор особисто брала участь в експериментальній перевірці запропонованих положень і рекомендацій, здійснюючи науково-дослідницьку, викладацьку, навчально-методичну діяльність із підготовки студентів з української мови, надавала науково-консультативну, методичну допомогу викладачам ВНЗ України нефілологічного профілю.
Особистий внесок здобувача. Ідеї та думки, що належать співавторам, не використовувалися в матеріалах дисертації. Особистий внесок дисертанта в працях у співавторстві полягає в розробці теоретичної концепції розвитку професійного мовлення студентів ВНЗ нефілологічного напряму в процесі вивчення курсу «Української мови (за професійним спрямуванням)», лекційних, семінарських, тренінгових занять, ділових ігор, застосування комп’ютерних і телекомунікаційних технологій, спрямованих на формування мовної особистості майбутніх фахівців відповідно до потреб сучасного суспільства і ринку праці.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях (семінарах, читаннях, симпозіумі): міжнародних: «Наука і освіта» (Дніпропетровськ, 2003); «Развитие образовательных процессов и становление гражданина в контексте европейской интеграции» (Луганськ, 2004); «Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки» (Харків, 2005); «Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки» (Харків, 2006); «Людина, культура, техніка в новому тисячолітті» (Харків, 2007); «Технологии обучения русскому языку как иностранному и диагностика речевого развития» (Минск, 2007); «Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону» (Ялта, 2007); «Гендерна політика міст: історія і сучасність» (Харків, 2007); «Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки» (Харків, 2007); «Вища освіта в контексті Болонського процесу» (Полтава, 2008); «Переяславская рада: ее историческое значение и перспективы развития Восточнославянской цивилизации» (Харків, 2009); «Лінгвістика та лінгводидактика: надбання, актуальні проблеми, перспективи розвитку» (Бердянськ, 2009); «Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки» (Харків, 2009); ХІV TESOL National Conference of the Educational Association of English to Speaker of the Other Language in Ukraine «Discovery Learning Content-Based Learning for EFL/ESP Teacher» (Kharkiv, 2009); «Активні процеси у вищій технічній освіті при підготовці спеціалістів для транспортної та автомобільно-дорожньої промисловості» (Харків, 2009); «С.Рахманінов: на зламі століть. Творчість як рушійна сила культури» (Харків, 2009); «Розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти у контексті Болонського процесу» (Ялта, 2010); «Вища школа України: національні пріоритети і європейські орієнтири» (Черкаси, 2010); «Українська лінгводидактика: минуле і сучасне (до 100-річчя від дня народження М.Шкільника)» (Львів, 2010); «Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки» (Харків, 2010); «Инновационные технологии в образовании» (Ялта, 2010); «Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України» (Ялта, 2010); «Сучасний лінгвістичний і лінгводидактичний дискурсивний простір» (Луганськ, 2010); всеукраїнських: «Актуальні проблеми безперервної освіти» (Харків, 2003); «Актуальні проблеми сучасної лінгводидактики вищої школи» (Черкаси, 2003); «Значення українознавчих та мовних дисциплін у системі вищої освіти» (Харків, 2004); «Стратегія посилення самостійної роботи студентів у контексті приєднання України до Болонського процесу» (Харків, 2004); «Національна ідентичність у контексті політичного процесу: історія і сучасність» (Черкаси, 2004); «Педагогічна майстерність: становлення і шляхи розвитку» (Полтава, 2006); «Адаптація української освітньої реформи до європейської (викладання іноземних мов)» (Харків, 2006); «Когнітивна лінгвістика: теорія і практика» (Херсон, 2008); «Культура, свідомість, мова в інформаційному суспільстві» (Харків, 2007); «Педагогічна майстерність керівника освітнього закладу: теорія і практика» (Полтава, 2007); «Актуальні проблеми викладання іноземної мови у вищій школі в умовах кредитно-модульної системи навчання» (Харків, 2008); «Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки» (Харків, 2008); «Інноваційні технології: роль та місце в сучасній методиці викладання іноземної мови» (Харків, 2009); «Лінгвістика тексту: теорія і практика» (Херсон, 2009); «Особливості та проблеми викладання іноземної мови засобами E-learning у сучасній системі вищої школи» (Харків, 2010); «Сучасна вища освіта в умовах реформування: проблеми, теорія, практика» (Одеса, 2010); регіональних: «Інноваційні технології викладання латинської та української мов у вищих навчальних закладах» (Харків, 2003); «Сучасні аспекти виховання студентської молоді» (Харків, 2007); «Риторичні аспекти навчання української мови за новою програмою для 12-річної загальноосвітньої школи» (Херсон, 2008); «Актуальні проблеми лінгвістики тексту в сучасній середній та вищій школі» (Херсон, 2010).
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук із теми «Формування мовної компетенції у студентів технічних спеціальностей вищих навчальних закладів Східної України (на матеріалі курсу ділової української мови)» захищена 2001 року, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.
Публікації. Результати науково-методичних досліджень відображено в 72 публікаціях автора, із них 37 опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 – у наукових збірках і періодичних виданнях. З-поміж публікацій 1 одноосібна монографія; 7 навчально-методичних вказівок, посібник й авторська навчальна програма; 22 тези виступів на міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових семінарах та конференціях. Загальний обсяг авторського доробку з теми складає 44,3 друк. арк., з яких автору належить 44,0 друк. арк.
Структура дисертації. Логіку викладу і структуру роботи визначали мета й завдання дослідження. Зміст дисертації структурно організовано у вступ, п’ять розділів, висновки до них і загальні висновки. Повний обсяг дисертації становить 450 сторінок, основний текст – 403 сторінки. Список використаних джерел складається з 568 найменувань (46 сторінок) та 6 додатків. Робота містить 30 таблиць, 8 діаграм, 16 схем, 3 рисунки.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дослідженні представлено теоретико-методичне узагальнення й обґрунтування концепції розвитку професійного мовлення студентів ВНЗ нефілологічного профілю, розроблено й експериментально апробовано методику її реалізації в професійній підготовці сучасних фахівців. Відповідно до завдань дослідження здобуто низку теоретичних і практичних результатів.
1. Здійснений ретроспективний аналіз наукової літератури дозволив з’ясувати філософські, соціокультурологічні, лінгвістичні, психологічні, психолінгвістичні чинники, що сприяють ефективності і якості розвитку українського професійного мовлення студентів-нефілологів, та лінгводидактичні принципи їх реалізації в навчальному процесі сучасної вищої школи України.
2. Теоретичними позиціями розвитку професійного мовлення студентів нефілологічних спеціальностей ВНЗ виступили: мовні чинники на сучасному етапі розвитку наукової думки з погляду їх професійно-мовленнєвої природи і структури; дослідження особливостей взаємодії мови й наукового пізнання, їх форм, механізмів; когнітивні можливості мови у розвитку професійного мовлення і мислення студентів як прояву комплексу соціально-психологічних і фізіологічних якостей студентів, їх саморозвиток, самореалізація і самовдосконалення; перегляд усієї освітньої практики щодо формування особистості, переорієнтацію антропоцентричної педагогіки на суб’єкт-суб’єктну парадигму; концепція гуманізації й гуманітаризації системи освіти, важливими цілями яких є формування особистісних якостей людини, що визначають її духовність, стиль мислення, рівень культури тощо. У межах нашої концепції взаємозв’язок сучасного ринку праці з підготовкою студентів нефілологічних спеціальностей з української мови з метою розвитку професійного мовлення реалізується (здійснюється) посередництвом насамперед професійно орієнтованого підходу до формування змісту і дидактичної технології навчання української мови у вищій школі, що зумовлено основними чинниками, ¬− структурою діяльності і структурою сукупного об’єкта вивчення. Виходячи з цього, визначальними для навчання української мови у вищій школі нефілологічного профілю є: характер упливу майбутньої професійної діяльності на зміст, відбір й організацію навчального мовного матеріалу; моделювання в навчальному процесі ситуацій спілкування і способів формування мовленнєвих умінь у студентів-нефілологів; способи і прийоми управління їхньою навчальною діяльністю на заняттях із викладачем і в самостійній роботі.
3. Виділено й розроблено функції змісту навчання, обґрунтовані в концепціях професійного становлення фахівця, у руслі яких компонентами професійно зумовленої структури особистості є професійна спрямованість, професійна компетентність, професійно важливі якості, досконале професійне мовлення, що передбачає знання мови професії, професійно значущі психофізіологічні властивості і професійний менталітет. Виокремлено три групи функцій − основоположні, допоміжні і службові, у межах яких визначено функції реалізації фахової підготовки й розвитку професійного мовлення засобами української мови студентів-нефілологів відповідно до вимог сучасного суспільства і ринку праці. Основоположні функції (функції першої групи) складаються з дієво-формувальної (формування умінь і навичок професійного мовлення, що сприяють усталенню компетенції за фахом та формування мовної особистості); спеціалізувальної (відбиття специфічних рис функціональних одиниць діяльності фахівця, підготовку якого ми ведемо за допомогою конкретного змісту, що формується і постійно видозмінюється; якщо ми говоримо про зміст розвитку професійного українського мовлення, то в якості часткового випадку спеціалізувальної функції можна розглядати й лексикологічну, що має на меті формування термінологічного запасу фахівця, знання мови фаху й уживання професіоналізмів тощо); когнітивно-розвивальної (спеціально розроблені заходи, спрямовані на сприяння інтелектуального розвитку студентів, формування професійної компетентності та мовної особистості засобами української мови, створення професійно-мовної картини світу і поступове оформлення професійного менталітету фахівця). Додатковими функціями (функції другої групи) є мотиваційно-орієнтувальна (створення мотиваційного компонента особистості перспективного фахівця і його орієнтованості на майбутню професійну діяльність і спілкування українською мовою); загальнопрофесіоналізувальна (продовження формування професійно значущих якостей особистості майбутнього фахівця, наразі комунікативної активності у широкому сенсі, зокрема й мовленнєвої); аналітична (втілення функціональних одиниць діяльності, що входять до кваліфікаційної характеристики фахівця, і діагностика потреб ринку праці, що пов’язані з українськомовним компонентом професійної діяльності). Службові функції (функції третьої групи): це – антиципальна (упровадження в процес підготовки елементів, сформованих через змістово-цільове передбачення потенційних вимог ринку праці, суспільних потреб у професійно орієнтованому спілкуванні тощо); узагальнювально-систематизувальна (узагальнення й систематизація мовного матеріалу, необхідного для формування та розвитку професійного мовлення студентів); інформаційна (удосконалення знань, тобто позапрофесійний мовний кругозір).
4. Базуючись на результатах аналізу науково-методичної літератури в аспекті досліджуваної проблеми, ми визначили когнітивно-комунікативний і компетентнісно-діяльнісний підходи як метапідходи, інтегративні підходи до розвитку професійного мовлення студентів, що дозволило реалізувати концептуальну ідею модернізації процесу навчання, теоретично обґрунтувати проблеми цілеполягання, відбору змісту навчання, орієнтованого на формування компетенцій або комплексу компетентностей (багатофункціональних, надпредметних, міждисциплінарних, розвивально-інтелектуальних, багатомірних), вирішити проблеми організації відібраного змісту і послідовності його вивчення за етапами розвитку професійного мовлення; обґрунтувати питання пошуку способів пред’явлення і вправляння навчального матеріалу, призначеного для засвоєння студентами, віднайти можливості усвідомленого засвоєння відомостей (матеріалу) мовного, професійного характеру для розвитку пізнавальних здібностей та інтересів студентів, їхніх особистісних якостей, орієнтованих на творчу активність, пошук, нестандартний підхід до майбутньої професії.
5. На основі аналізу гносеологічних коренів професійної підготовки студентів-нефілологів й актуальних вимог до них з’ясовано, що в основі вдосконалення процесу розвитку професійного мовлення майбутніх фахівців лежить система критеріїв відбору змісту і технології українськомовної підготовки в системі вищої освіти, що поєднує такі критерії: відносної повноти, детермінації змісту освіти (структурою майбутньої професійної діяльності і структурою української мови), типовості, функціональної повноти, репрезентативності мовного матеріалу, ефективності засобів мотивації студентів до майбутньої професійної діяльності.
6. З позицій когнітивно-комунікативного, компетентнісно-діяльнісного та професійно орієнтованого підходів за допомогою модульної методики навчання визначено стратегічну мету навчального предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням)», що полягає у формуванні професійної мовної особистості студента, який здійснює різні види мовленнєвої діяльності за фахом (аудіювання, говоріння, читання, письмо), здатний на мовні й мовленнєві операції і дії на рівні лексики й граматики, готовий до професійного спілкування на основі засвоєння фахових знань.
7. Виявлено важливі й актуальні закономірності розвитку професійного мовлення: його характер; добір мовних засобів залежно від ситуації професійного спілкування; суворе дотримання норм української літературної мови у процесі професійного мовлення; розвиток професійного усного й писемного мовлення (на основі текстів за фахом із виходом у професійний дискурс); взаємозалежність методів і прийомів навчання української мови з метою розвитку професійного мовлення з урахуванням психологічної та фахової специфіки студентів. У процесі встановлення закономірностей засвоєння мовлення констатовано залежність між вправлянням у мовленнєвій діяльності студентів та її результатом – набуттям здатності до комунікативної мовленнєвої діяльності за фахом.
8. За визначеними підходами досліджено основні формувальні елементи й види мовленнєвої діяльності (усне й писемне, підготовлене і непідготовлене мовлення, етапи їх формування у студентів-нефілологів ВНЗ) та уточнено зміст і здійснено відбір навчального матеріалу для розвитку українського професійного мовлення з урахуванням фахової спрямованості студентів ВНЗ, а також вироблено методологічний фундамент пропонованого дослідження: основні методи, прийоми, принципи, форми роботи у ВНЗ, що забезпечуватимуть розвиток професійного мовлення студентів; розроблено концепцію навчання мови, наближену до змісту майбутньої професійної діяльності фахівців; проаналізовано і відібрано методи і прийоми розвитку українського професійного мовлення і визначено типологію занять для інтенсифікації навчального процесу. Основною змістовою одиницею навчання залишається навчальний текст професійно орієнтованого спрямування, найважливішою характеристикою якого є його поліфункціональність, тобто призначення зберігати науково-навчальну інформацію, впливати на свідомість, мислення і фахове мовлення студентів, формувати їхній професійний менталітет, здійснювати на них мотиваційну дію, сприяти розвиткові їхніх креативно-професійних якостей.
9. Розроблена лінгводидактична модель експериментального навчання професійного мовлення студентів-нефілологів на основі актуалізації потенціалу науково-навчальних професійно орієнтованих текстів співвідносить соціальне замовлення суспільства з цілями і завданнями навчання у вищій школі; спирається на навчальні тексти і переважно продуктивні форми роботи з ними (ймовірнісне прогнозування, проблемні ситуації, письмові й усні дискурси: презентація, анотація, реферування тощо), що дозволяє задіяти психолого-педагогічні механізми креативного підходу, сприяє формуванню мовленнєвої компетенції за фахом, високому рівню розвитку творчих здібностей, професійної мобільності й адаптації до світового інформаційного простору.
10. Рівні сформованості навичок професійного мовлення студентів-нефілологів на засадах когнітивно-комунікативного, компетентнісно-діяльнісного, професійно орієнтованого підходів визначено:
– за критеріями рівнів володіння професійним мовленням (показники: здатність студента виявляти певний рівень обізнаності за темами і розділами курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»; знання фахової термінології; оперування основними видами і жанрами професійно-орієнтованих текстів; володіння монологічним і діалогічним професійним мовленням, передбаченими програмою для кожного модуля курсу, та видами мовленнєвої діяльності за фахом);
– за критеріями оцінювання рівнів сформованості професійного мовлення студентів-нефілологів (показники: здатність студента демонструвати професійні вміння, передбачені програмою з курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»; сформованість професійного мислення і мовлення за напрямком майбутньої діяльності студентів, цікавість та інтерес до їхньої майбутньої фахової діяльності, стабільність засвоєння мовних знань з української мови як засобу здобуття знань за фахом і визначення внормованості володіння знаннями, уміннями і навичками з професійного мовлення з різних видів мовленнєвої діяльності).
Відповідно до визначених критеріїв виділено 4 рівні: високий, достатній, середній, низький. Здійснена градація студентів за рівнями сформованості професійного мовлення на початку дослідного навчання виявила таке: на високому – 3% в ЕГ та 4% в КГ, на достатньому – 28% в ЕГ і 27% КГ; середній рівень – 52% в ЕГ і 54% в КГ, низький рівень – 17% та 15% КГ.
11. З урахуванням якісних і кількісних результатів констатувального зрізу, на підставі розробленої багатокомпонентної структури розвитку професійного мовлення студентів було виділено такі аспекти: інтелектуальний (сформованість професійного мислення і на його основі професійного мовлення за напрямом майбутньої діяльності студента), мотиваційний (рівні зацікавленості студентів в оволодінні професійним мовленням), предметно-практичний (науково-практична сфера засвоєння мовних знань як засобу здобуття знань за фахом), нормативний (унормоване володіння знаннями, уміннями і навичками з професійного мовлення) і виконавчий (фахове спілкування у різних ділових ситуаціях).
12. За лінгводидактичною моделлю розвитку професійного мовлення студентів-нефілологів розроблено експериментальну методику формувального експерименту. Доведено ефективність і доцільність комплексного розвитку професійного мовлення студентів на етапі корекційної систематизації в процесі активної реалізації мотивувально-орієнтувальної, когнітивно-розвивальної, дієво-формувальної, загальнопрофесіоналізувальної й інформаційна функцій та на етапі професіоналізації, що характеризувався втіленням таких функцій, як аналітична, спеціалізувальна (лексикологічна), антиципаційна і систематизувальна.
13. Для розвитку професійного мовлення студентів-нефілологів в експериментальному дослідження здійснено роботу над комунікативно-мовленнєвими уміннями з використанням системи мовних та умовно-мовленнєвих (вправи на формування мовних і мовленнєвих лексик-граматичних навичок – етап корекційної систематизації/ когнітивно-констатувальний), мовленнєвих 1 (вправи на вдосконалення, лабільність, сполученість лексико-граматичних навичок – етап професіоналізації: репродуктивно-формувальний) і мовленнєвих 2 (вправи на розвиток мовленнєвих діалогічних і монологічних умінь і ведення дискусій – риторичні вміння – етап професіоналізації: креативно-контрольний) вправ. До мовних і умовно-мовленнєвих вправ ми відносимо власне лексичні, лексико-орфографічні, лексико-граматичні, лексико-стилістичні тощо вправи, за виконання яких формувалися лінгвістичні вміння: вживати й відбирати лек-сико-граматичні засоби навчально-наукового підстилю для створення тексту певного жанру. Комунікативна спрямованість вправ вирішувалася в комплексі з граматичними, орфографічними тощо завданнями, розвивала індивідуальні здібності розв’язувати комунікативні завдання в конкретних ситуаціях усного й писемного професійного спілкування. Творчі вправи використовувалися в дослідному навчанні і як необхідний вид роботи на етапі професіоналізації формування комунікативно-мовленнєвих умінь у вигляді дослідницьких, проблемних і ситуативно-комунікативних вправ.
14. Запропонована методика навчання включала модульну побудову навчального матеріалу, рейтингову систему контролю рівня навчальних досягнень, що дозволяло реалізувати диференційоване навчання та структурувати знання блоками з забезпеченням цілісності начального процесу, сприяло єдності дискретності та неперервності у засвоєнні знань. Результати експериментального навчання показують: переваги використання розробленої методики розвитку професійного мовлення полягають у тому, що здійснювалися: виявлення у студентів недостатності мовних знань з української мови за обраним фахом і способів виконання практичних і мовленнєвих завдань (рейтингова система контролю, що реалізується шляхом вхідного тестування); розширене формулювання завдань під час вивчення кожного модулю; спільна пошукова діяльність студента з викладачем (із застосуванням методів контролю); самооцінка власної діяльності з розвитку професійного мовлення. Кожна група вправ формувала основні базові (текстові) і специфічні професійні уміння. Порівняння показників розвитку професійного мовлення студентів ВНЗ нефілологічного профілю в експериментальній і контрольній групах наприкінці формувального експерименту дозволило виявило такі дані: високий рівень зріс на 5% (ЕГ – 15%, КГ – 10%); достатній рівень збільшився на 3% (ЕГ – 44% , КГ – 41%); середній рівень зменшився на 6% (ЕГ – 37%, КГ – 43%); низький рівень – на 2% (ЕГ – 4%, КГ – 6%). Зазначимо, що відносний рівень якості розвитку професійного мовлення студентів-нефілологів зріс на 8%.
Подальше дослідження проблеми розвитку професійного мовлення має бути спрямовано на 1) дидактичне забезпечення навчального процесу, пов’язаного з удосконаленням рівня міжпредметних когнітивно-комунікативних умінь студентів-нефілологів; 2) дослідження мовної особистості студентів-нефілологів у процесі оволодіння гуманітарними дисциплінами; 3) лінгвістичне наповнення й інтегрування текстових і дискурсивних умінь студентів у роботі з науково-навчальними (усними і писемними) текстами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуллина О.А. Личность студента в процессе профессиональной подготовки / О.А.Абдуллина // Высшее образование в России. − 1993. − № 3. − С. 52−54.
2. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности / К.А. Абульханова-Славская. − М.: Наука, 1980. − 335 с.
3. Абульханова-Славская К. А. Соотношение индивидуального и общественного как методологический принцип психологии личности / К.А. Абульханова-Славская // Теоретические проблемы психологии личности: Сб. ст. − М., 1974. − С. 34−82.
4. Авдеева И.Б. Архитектоника инженерного текста как описание подъязыка специальности и как объект обучения ему: дис. … канд. пед. наук: 13.00.02 / Авдеева Ирина Борисовна. − М., 1977. − 325 с.
5. Азимов Э.Г. Словарь методических терминов / Э.Г. Азимов, А.Н. Щукин. − СПб.: Златоуст, 1999. − 236 с.
6. Акимов М.К. Индивидуальность учеников и индивидуальный подход / М.К. Акимов, В.Т. Козлова. − М.: Знание, 1992. − 78 с.
7. Акмеология организационная, управленческая, личностная: сб. науч. ст. − Саратов: Изд-во Поволж. филиала Рос. учеб. центра, 1996. − 81 с.
8. Актуальные проблемы теории и практики нравственного воспитания студентов: межвуз. сб. / ред. В.Т. Лисовский и др. − Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1978. − 205 с.
9. Александров Б.Н. Вопросы моделирования деятельности и личности специалиста / Б.Н. Александров, Л.В. Полетаев // Среднее специальное образование. − 1982. − № 1. − С. 28−31.
10. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України: історія, теорія / А.М. Алексюк. − К.: Либідь, 1998. − 557 с.
11. Алефиренко Н.Ф. Теория языка. Вводный курс [Текст]: учеб. пособие/ Н.Ф. Алефиренко. – 4-е изд., стер. – М.: Академия, 2010. – 384 с. – (Высшее профессиональное образование. Педагогические специальности).
12. Амонашвили Ш.А. Принципы гуманного педагогического процесса / Ш.А. Амонашвили // Размышления о гуманной педагогике. − М., 1995. − С. 186–93.
13. Ананьев Б.Г. Некоторые проблемы психологии взрослых / Б.Г. Ананьев. – М.: Знание, 1972. − 32 с.
14. Ананьев Б.Г. Психофизиология студенческого возраста и усвоение знаний / Б.Г. Ананьев // Вестник высшей школы. − 1972. − № 7. − С. 25−30.
15. Андреева Г.М. Социальная психология: учебник для вузов / Г.М. Андреева. − М.: Аспект Пресс, 2008. − 363 с.
16. Андрущенко В. Педагогічна освіта і наука в інформаційному суспільстві / В. Андрущенко // Вища освіта України. − 2007. − № 4. − С.5−10.
17. Андрущенко В.П. Основи сучасної філософії освіти: навч. посібник / В.П. Андрущенко, Д.І. Дзвінчук. − К.; Ів.-Франківськ: Місто НВ, 2009. − 456 с.
18. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту: статті, нариси, інтерв’ю / В.П. Андрущенко. − 2-ге вид., допов. − К.: Знання України, 2008. − 819 с.
19. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо / Б.Д. Антоненко- Давидович. − К.: Либідь, 1991. − 256 с.
20. Артемов В.А. Психология обучения иностранным языкам / В.А. Артемов.− М.: Просвещение, 1969. − 278 с.
21. Артемчук Г.І. Вища школа України: реальність і тенденції розвитку / Г.І. Артемчук, В.В. Попович, Г.Г. Січкаренко. − К.: Ленвіт, 2004. − 176 с.
22. Арутюнова, Н. Д. Язык и мир человека / Н. Д. Арутюнова. – М.: Языки русской культуры. – 1999. – 896 с.
23. Архангельский С.И. О моделировании и методике обработки данных педагогического эксперимента: материалы лекций / С.И. Архангельский, В.И. Михеев, С.А. Машников. − М.: Знание, 1974. − 48 с.
24. Архейм Р. Визуальное мышление / Р.Архейм; пер. с англ. И.Фриденберга // Зрительные образы: феноменология и эксперимент. − Душанбе, 1971. − С. 9−31.
25. Архипова Е.В. Системный подход к обучению языку и методическая система речового развития школьников / Е.В. Архипова // Русский язык в школе. − 2005. − № 4. − С.3−10.
26. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирования личности / В.Г. Асеев. − М.: Мысль, 1976. − 122 с.
27. Асеев В.Г. Проблема мотивации и личность / В.Г. Асеев // Теоретические проблемы психологии личности. − М., 1974. − С. 122−144.
28. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований / Ю.К. Бабанский. − М.: Педагогика, 1982. − 192 с.
29. Бакум З.П. Модернізація засобів і методів навчання української мови / З.П.Бакум // Складні питання вузівського курсу української мови. – Зб. наук. праць. – Кривий Ріг, 2002. – С. 6–10.
30. Баллер Э.А. О культуре и культурности / Э.А. Баллер. − М.: Знание, 1966. − 96 с.
31. Балли Шарль. Французская стилистика / Шарль Балли. – М.: Изд-во иностр. лит., 1961. − 394 с.
32. Бандурка О.М. Основи педагогічної техніки / О.М. Бандурка, В.О. Тюрина, О.І. Федоренко. − Х.: ТИТУЛ, 2006. − 176 с.
33. Барановська Л.В. Навчання студентів професійному спілкуванню / Л.В.Барановська. − Біла церква: Білоцерків. держ. аграр. ун-т, 2002. − 256 с.
34. ¬Бархударов Л.Б. Язык и перевод / Л.Б. Бархударов. − М.: Междунар. отношения, 1975. − 237 с.
35. Батышев С.Я. Подготовка рабочих в средних профессионально-технических училищах / С. Я. Батышев. − М.: Педагогика, 1988. − 176 с.
36. Батышев С.Я. Производственная педагогика / С.Я. Батышев. − М.: Машиностроение, 1976. − 687 с.
37. Батышев С.Я. Реформа профессиональной школы: опыт, поиск, задачи, пути реализации / С.Я. Батышев. − М.: Высшая школа, 1987. − 340 с.
38. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / М.М. Бахтин. − М.: Искусство, 1986. − 445 с.
39. Бацевич Ф.С. Вступ до лінгвістичної генології: навч. посібник / Ф. С. Бацевич. − К. : Видав. центр «Академія», 2006. − 248 с. − (Альма-матер).
40. Бацевич Ф.С. Нариси з лінгвістичної прагматики: Монографія / Ф.С. Бацевич. – Львів : ПАІС, 2010. − 336 с.
41. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф. С. Бацевич. − К. : Видав. центр «Академія», 2004. − 344 с. − (Альма-матер).
42. Бацевич Ф.С. Філософія мови: історія лінгвофілософських учень: підручник / Ф.С. Бацевич. − К. : Академія, 2008. − 240 с. − (Альма-матер).
43. Берегова Г.Д. Формування комунікативної компетенції студентів- аграріїв / Збірник наукових праць. Педагогічні науки. – Херсон: Видавництво ХДПУ, 2002. – Вип. ХХХІ. – 243–249.
44. Берман И.М. Эффект возвратного прочтения и экспериментальное исследование фразовой стереотипии / И.М. Берман // Вопросы психологии: пятнадцатый год издания / ред.А.А.Смирнов, В.Н.Колбановский. – М.: Просвещение, 1969. − № 2; март-апрель, 1969. − С. 98–106.
45. Беспалько В.П. Некоторые вопросы педагогики высшего образования / В.П. Беспалько. − Рига: Высшая школа, 1972. − 151 с.
46. Беспалько В.П. Системно-методическое обеспечение учебного процесса подготовки специалистов / В.П. Беспалько, Ю.Г. Татур. − М.: Высшая школа, 1989. − 144 с.
47. Біляєв О.М. Лінгводидактика рідної мови / О.М. Біляєв. − К.: Генеза, 2005. − 180 с.
48. Біляєв О.М. Методика вивчення української мови / О.М. Біляєв, В.Я. Мельничайко, М.І. Пентилюк. − К.: Радянська школа, 1987. − 245 с.
49. Біляєв О.М. Сучасний урок української мови / О. М. Біляєв. − К.: Радянська школа, 1981. − 176 с.
50. Блауберг И.В. Становление и сущность системного подхода / И.В. Блауберг, Э.Г. Юдин. − М.: Наука, 1973. − 270 с.
51. Бим И.Л. Моделирование устной речи в методических целях / И.Л. Бим // Иностранные языки в школе. − 1963. − № 3. − С. 39−50.
52. Богданова Н. Естетичне в духовному житті сучасного студента / Н. Богданова // Вища освіта України. − 2007. − № 1. − С. 90−98.
53. Богин Г.И. Относительная полнота владения вторым языком / Г.И. Богин. − Калинин: Калинин. гос. ун-т., 1978. − 54 с.
54. Богин Г.И. Современная лингводидактика: учеб. пособие / Г.И. Богин. − Калинин: Калинин. гос. ун-т, 1980. − 61 с.
55. Богин Г.И. Типология понимания текста / Г.И. Богин. − Калинин: Калинин. гос. ун-т, 1986. − 84 с.
56. Богословская О. Тренинг как обучающая технология / О. Богословская, В. Павлова // Вестник высшей школы «Alma mater». − 2007. − № 5. − С. 8−11.
57. Богуш А.М. Принципи модернізації вищої освіти / А.М. Богуш // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ: зб. статей. − Рівне, 2003. − Вип. 4., Ч. 1. − С.6−9.
58. Большаков В.Ю. Психотренинг: Социодинамика упражнения игры / В.Ю. Большаков. − СПб.: Социал.-психол. центр, 1996. − 379 с. − (Б-ка практ. психологии).
59. Болонський процес у фактах і документах / упоряд.: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук. − Тернопіль: Екон. думка, 2003. − 60 с.
60. Большая советская энциклопедия: в 30-ти т. Т.10 / гл. ред. А.М. Прохоров. − 3-е изд. − М.: Сов. энциклопедия, 1972. − 592 с.
61. Бондар С. Особливості процесу переробки іншомовної інформації залежно від когнітивної організації особистості / С. Бондар // Гуманітарна освіта в технічних навчальних закладах: зб. наук. праць. − К., 2006. − Вип. 13. − С.150−154.
62. Бондаренко Г.П. Психолого-педагогічні особливості засвоєння української наукової термінології російськомовними студентами-економістами Сходу України / Г.П. Бондаренко // Викладання мов у вищих навчальних закладах на сучасному етапі: Міжпредметні зв’язки: зб. наук. праць Харк. нац. ун-ту. − Х., 2007. − Вип. 11. − С.71−76.
63. Бондаренко Н. Державна мова у контексті мовної освіти / Н. Бондаренко // Дивослово. − 1996. − № 4. − С. 30−33.
64. Братусь Б.С. Нравственное сознание личности: психологическое исследование / Б.С. Братусь. − М.: Знание, 1985. − 64 с.
65. Брудный А.А. Понимание как философско-психологическая проблема / А.А. Брудный // Вопросы психологии. − 1975. − № 10. − С. 109−117.
66. Брушлинский А.В. О соотношении биологического и социального в развитии личности / А.В. Брушлинский // Теоретические проблемы психологии личности. − М., 1974. − С. 83−121.
67. Бубнова Г.И. Текстовые категории устного спонтанного диалога / Г.И. Бубнова // Вопросы системной организации речи. − М., 1987. − С. 47−68.
68. Будагов Р.А. Как мы говорим и пишем / Р.А. Будагов. − М.: Изд-во МГУ, 1988. − 79 с.
69. Булаховский Л.А. Введение в языкознание. Ч. 2. / Л.А. Булаховский. − М.: Учпедгиз, 1953. − 23 с.
70. Бутенко Л.Г. Терміни у мові професійного спілкування / Л.Г. Бутенко // Дивослово. − 2005. − № 9. − С. 32−36.
71. Вайнрайх У. Языковые контакты: состояние и проблемы исследования / У. Вайнрайх; пер. с англ. и коммент. Ю.А. Жлуктенко. − К.: Вища школа, 1979. – 263 с.
72. Валюсинская З.В. Вопросы изучения диалога в работах советских лингвистов / З.В. Валюсинская // Синтаксис текста. − М., 1979. − С. 299−313.
73. Вахницька М.Г. Професійне мовлення як лінгводидакттична категорія / М.Г. Вахницька // Педагогічні науки. – Херсон. – 2006. – Вип. ХХХХІІ. – С.283–286.
74. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга / И.В. Вачков. − М.: Ось-89, 2000. − 224 с. − (Практ. психология).
75. Вашуленко М.С. Перспективність і наступність у навчанні української мови в початковій і середній школі / М.С. Вашуленко // Українська мова і література в школі. − 1991. − № 8. − С. 15−20.
76. Ващенко Г. Загальні методи навчання: підручник для педагогів / Г. Ващенко. − К.: Укр. Видав. Спілка, 1997. − 441 с.
77. Вдовцова С.А. Забезпечення мовної і мовленнєвої компетенції фахівців у системі профільно-технічної освіти / С.А. Вдовцова // Українська мова і література в середніх школах, ліцеях, гімназіях. − 2003. − № 5. − С.131-−134.
78. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. – М. : Русские словари, 1997. – 416 с.
79. Великий тлумачний словник української мови / уклад. і гол. ред.: В.Т. Бусел. − К.; Ірпінь: Перун, 2001. − 1440 с.
80. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: метод. пособие / А.А. Вербицкий. − М.: Высшая школа, 1991. − 207 с.
81. Вербицкий А.А. Формирование познавательной и профессиональной мотивации студентов / А.А. Вербицкий, Т.А. Платонова. − М.: НИИ ВШ, 1986. − 258 с.
82. Взаимосвязанное обучение видам речевой деятельности / В.П.Григорьева, И.А. Зимняя, В.А. Мерзлякова [и др.] − М.: Русский язык, 1985. − 116 с.
83. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования / Л.С. Выготский. − М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956. − 519 с.
84. Выготский Л.С. Собрание сочинений: в 6 т. / Л.С. Выготский. − М.: Педагогика, 1982. − Т. 2. − 1982. − С. 6−361, 395−415; Т. 4: Детская педагогика. − 1984. − 432 с.
85. Выготский Л.С. Психология развития человека / Л.С. Выготский. – М.: Изд-во Смысл: ЭКСМО, 2005. – 1136 с.
86. Вихованець І.Р. Роль мови у формуванні соціально активного індивіда / І.Р. Вихованець // Мова і культура. − К., 1986. − С. 30−50.
87. Вишневськuй О.І. Теоретичнi основи сучасної української педагогiки / О.І. Вишневський. − 3-є вид., доопрац. і доп. − К.: Знання, 2008. − 268 с.
88. Вища освіта і Болонський процесс: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / М.Ф. Дмитриченко, Б.І. Хорошун, О.М. Язвінська, В.Д. Дончук. − К.: Знання України, 2006. − 440 с.
89. Вища освіта України і Болонський процес: навч. посібник / М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук та ін.; за ред. В.Г. Кременя. − Тернопіль: Навч. книга: Богдан, 2004. − 384 с.
90. Виноградов В.В. Вступительное слово на Всесоюзном терминологическом совещании (Москва, 25-29 мая 1959 т.) / В.В. Виноградов // Вопросы терминологии.− М.: Изд-во АН СССР, 1961. − С. 6−7.
91. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика / В.В. Виноградов. − М.: Изд-во АН СССР, 1963. − 255 с.
92. Винокур Г.О. Об изучении функциональных стилей русского языка советской эпохи / Г.О. Винокур // Развитие функциональных стилей русского языка. − М.: Наука, 1968. − С. 5−16.
93. Винокур Т.Г. Говорящий и слушающий: варианты речевого поведения / Т.Г. Винокур. − М.: Наука, 1993. − 172 с.
94. Винтин И.А. Особенности социального самоопределения старшеклассников / И.А. Винтин // Социс. − 2004. − № 2. − С. 86−93.
95. Вітвицька С. Основи педагогіки вищої школи: підруч. за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури / С. Вітвицька. − К.: Центр навч. літ., 2006. − 384 с.
96. Витлин Ж.Л. Обучение взрослых иностранному языку / Ж.Л. Витлин. − М.: Педагогика, 1978. − 168 с.
97. Витт Н.В. Контроль неподготовленной речи при обучении иностранному языку / Н.В. Витт // Обучение иностранным языкам в высшей школе: метод. сб. − М., 1971. − С. 47−57.
98. Возрастная и педагогическая психология / под. ред. А.В. Петровского. − М.: Просвещение, 1973. − 288 с.
99. Войналович О. Російсько-український словник наукової і технічної мови: (термінологія процесових понять) / О. Войналович, В. Моргунюк. − К.: Вирій: Стакер, 1997. − 258 с.
100. Воркачев С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании / С.Г. Воркачев // Филологические науки №1, 2001. – С. 64–72.
101. Воронцова В.Г. Гуманитарно-аксиологические основы постдипломного образования педагога / В.Г. Воронцова. − Псков: Изд-во ПОИПКРО, 1997. – 421 с.
102. Габрусевич С.А. От деловой игры − к профессиональному интересу / С.А. Габрусевич, Г.А. Зорина. − Минск: Университетское, 1989. − 125 с.
103. Гадамер Г. Истина и метод / Г. Гадамер; [пер. с нем. Б.Н. Бессонова]. − М.: Прогресс, 1988. − 699 с.
104. Гайдеггер М. Дорогою до мови / М. Гайдеггер. − Львів: Літопис, 2007. − 232 с.
105. Галузинський В.М. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні / В.М. Галузинський, М.Б. Євтух. − К.: Інтел, 1995. − 166 с.
106. Гальперин И.Р. Грамматические категории текста / И.Р. Гальперин // Известия АН СССР. − 1977. − Т. 36, № 6.− С.522−533. − (Серия Литературы и языка).
107. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка / И.Р. Гальперин. − М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1958. − 459 с. − (Б-ка филолога).
108. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования / И.Р. Гальперин. − М.: Наука, 1981. − 139 с.
109. Гальперин П.Я. Психология мышления и учение о поэтапном формировании умственных действий / П.Я. Гальперин // Исследование мышления в советской психологии. − М.: Наука, 1966. − С. 236−277.
110. Гарбер Е.И. Методика профессиографии / Е.И. Гарбер, В.В. Козачева. − Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1992. − 196 с.
111. Гаспаров Б.М. Язык, память, образ: Лингвистика языкового существования / Б.М. Гаспаров. − М.: Нов. лит. обозрение, 1996. − 352 с.
112. Гез Н.И. Взаимоотношение между устной и письменной формами коммуникации / Н.И. Гез // Иностранные языки в школе. − 1966. − № 2. − С. 5.
113. Гез Н.И. Система упражнений и последовательность развития речевых умений и навыков / Н.И. Гез // Иностранные языки в школе. − 1969. − № 6. − С.28–35.
114. Гільченко Р. Загальні аспекти нормалізації авіаційних термінів / Р. Гільченко // Гуманітарна освіта в технічних навчальних закладах: зб. наук. праць. − К., 2002. − Вип. 2. − С. 75¬−84.
115. Гиндин С.И. Онтологическое единство текста и виды внутритекстовой организации / С.И. Гиндин // Машинный перевод и прикладная лингвистика: сб. науч. ст. − М., 1971. − Вып. 14. − С. 114−135.
116. Глазко В. Цивілізаційні кризи і революції: генно-культурна парадигма / В. Глазко // Вісник НАН України. – 2006. − № 9. − С. 24−43.
117. Глєбова М.Л. Електричні машини / М.Л. Глєбова,В.Б. Фінкельштейн; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. − Харків: ХНАМГ, 2006. − 115 с.
118. Глейтман Г. Основы психологи / Г.Глейтман, А.Фридлунд, Д. Райсберг; пер. в англ.; под. ред. В.Ю. Большакова. − СПб.: Речь, 2001. − 1247 с.
119. Гойхман О.Я. Научно-практические проблемы обучения речевой коммуникации студентов-нефилологов сервисных специальностей / О.Я. Гойхман. − М.: Вся полиграфия, 2000. − 232 с.
120. Головаха Е.И. Структура групповой деятельности: социально-психологический анализ / Е.И. Головаха. − К.: Наук. думка, 1979. − 138 с.
121. Гончаренко С.У. Гуманізація загальної освіти / С.У. Гончаренко, Ю.І. Мальований. − К.: Еволюта, 1994. − 123 с.
122. Горкун М.Г. Взаимосвязь курса иностранного языка с подготовкой студентов вуза по основной специальности / М.Г. Горкун // Методические записки по вопросам преподавания иностранных языков в вузе. − М., 1970. − Вып. ІУ. − С. 351.
123. Горностаева М.В. Искусство как социологическое явление (некоторые современные концепции в западной социологии искусства) / М.В. Горностаева // Социс. − 2004. − № 4 (240). − С. 84−90.
124. Городаненко В.Г. Языковая ситуация в Украине / В.Г. Городаненко // Социология. − 1996. − № 9. − С. 107−113.
125. Горошкіна О.М. Лінгводидактичні засади навчання української мови в старших класах природничо-математичного профілю / О.М. Горошкіна. − Луганськ: Альма-матер, 2004. − 362 с.
126. Гришкова Р.О. Технологія особистісно орієнтованого вивчення іноземної мови / Р.О. Гришкова // Освітні технології у школі та вузі: матеріали наук.-практ. конф. − Миколаїв, 1999. − 224 с.
127. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию / В. Гумбольдт; [пер. с нем. яз. Г. В. Рамишвили]. − М.: Прогресс, 2000. − 400 с.
128. Гумбольдт В. Язык и философия культуры / В. Гумбольдт; [пер. с нем. яз. А.В. Гулыги, Г.В. Рамиашвили]. − М.: Прогресс, 1985. − 452 с. − (Языковеды мира).
129. Гуревич А.Я. Историческая наука и историческая антропология / А.Я. Гуревич // Вопросы философии. − 1988. − № 1. −¬ С. 56−71.
130. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения / В.В. Давыдов. − М.: Педагогика,1986. − 239 с.
131. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). − К.: Райдуга, 1994. − 61с.
132. Дзюбенко О.Г. Вопросы формирования дискуссионной речи (Постановка проблемы. Поиск путей разрешения) / О.Г. Дзюбенко. − Тернополь: НИИ «Проблемы человека». − 1992. − 536 с.
133. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології / І.М. Дичківська. − К.: Академвидав, 2004. − 352 с.
134. Диагностика способностей и личностных черт учащихся в учебной дятельности / под ред. чл.-кор. АПН, доктора психол. наук В.Д. Шадрикова. − Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1989. − 218 с.
135. Добронравов Н.П. Воспитание интереса к педагогической профессии и склонности заниматься ею / Н.П. Добронравов // Ученые записки кафедры педагогики и психологии Иркут. гос. пед. ин-та иностр. яз. − 1967. − Вып.1. − С. 109−121.
136. Добрынин Н.Ф. Возрастная психология. Курс лекцій / Н.Ф. Добрынин, А.М. Бардин, Н.В. Лаврова. − М.: Просвещение, 1965. − 295 с.
137. Довженк